Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач),
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Оксани СОФІЛКАНИЧ,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Юлії ОЛЕЩЕНКО,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Софілканич Оксани Антонівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Софілканич Оксана Антонівна, дата народження – ____________ року, громадянка України.
У 1995 році Софілканич О.А. закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого й отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії ЛД ВЕ № 003744 від 31 травня 1995 року).
Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.
Свою професійну діяльність кандидат розпочала у 1997 році на посаді консультанта Берегівського районного суду Закарпатської області, з 01 серпня 1995 року працювала на посаді стажиста Свалявського районного суду Закарпатської області.
Указом Президента України від 05 травня 1999 року № 474/99 Софілканич О.А. призначено на посаду судді Воловецького районного суду Закарпатської області строком на п’ять років.
Присягу складено 20 травня 1999 року.
Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-ІV Софілканич О.А. обрано на посаду судді безстроково.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Софілканич О.А. не обиралася.
З 13 квітня 2002 року до 13 квітня 2010 року та з 13 вересня 2018 року по 12 вересня 2024 року кандидат займала посаду голови Воловецького районного суду Закарпатської області.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Софілканич О.А. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Софілканич О.А. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Софілканич О.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Софілканич О.А. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Софілканич О.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 19 травня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Мельника Р.І.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
За результатами спеціальної перевірки Софілканич О.А. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 10 червня 2025 року № 21.2-248/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Софілканич О.А. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 4 16 жовтня 2025 року проведено співбесіду із кандидатом Софілканич О.А., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації) – 150 балів; особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань із загальної спеціалізації, Софілканич О.А. набрала 142 бали.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Софілканич О.А. набрала 43 бали.
За результатами виконання практичного завдання із кримінальної спеціалізації Софілканич О.А. набрала 121,5 бала.
Пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (зі змінами), затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Софілканич О.А. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідне практичне завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Софілканич О.А. кваліфікаційного іспиту становить 346,5 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 26 травня 2025 року надіслано Софілканич О.А. запит про надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 04 червня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
Надана в письмових поясненнях та під час співбесіди інформація не продемонструвала належного рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата з огляду на таке.
У своєму листі кандидат зазначила, що здатна приймати зважені рішення та діяти навіть в умовах тиску. Окрім того, кандидат вказала, що її рішучість проявлялась, на її погляд, в ухваленні «непопулярних» судових рішень, що не були підтримані суспільством, але такі рішення були законними та обґрунтованими.
Під час співбесіди Софілканич О.А. уточнила, що в цьому випадку йдеться, насамперед, про психологічний тиск, якого вона зазнавала під час розгляду двох резонансних справ. Ухвалення рішень у цих справах супроводжувалось численними публікаціями неприємного змісту, закликами до фізичної розправи, однак кандидат не звертала на це уваги, продовжувала судовий розгляд справ, проявляючи рішучість та відповідальність. У зв’язку з тим, що на її адресу надходили телефонні дзвінки та повідомлення з погрозами, нею було подано заяву до Вищої ради правосуддя.
Водночас під час співбесіди було з’ясовано, що судові рішення, в прийнятті яких, як вважає Софілканич О.А., вона проявила рішучість та відповідальність, були скасовані судом апеляційної інстанції. При цьому кандидат зауважила, що і досі переконана в законності цих рішень, не зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення У разі повторного розгляду цих справ вона б прийняла ідентичні рішення.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками (рішучість та відповідальність (17, 17, 17) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 17; безперервний розвиток (19, 19, 19) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 19) сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,00 балів із 50 можливих, що нижче 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та її відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Софілканич О.А. продемонструвала належний рівень соціальної компетенції.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії: ефективна комунікація (9,50, 9,50, 9,50 ) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,50; ефективна взаємодія (10, 9,50, 9,50) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,67; стійкість мотивації (9,50, 9,00, 10,00) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,50; емоційна стійкість (9, 10, 9,50) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,50; загальний бал за критерій – 38,17 бала.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,17 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Софілканич О.А. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Софілканич О.А. не притягувалася.
Однак при оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.
Статтею 87 Закону передбачено створення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) для сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Саме ГРД, зокрема, збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
На адресу Комісії 11 вересня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата Софілканич О.А. на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 10 вересня 2025 року (далі – Висновок).
Кандидату 11 вересня 2025 року надіслано вказаний висновок ГРД.
15 вересня 2025 року до Комісії надійшли пояснення Софілканич О.А. щодо Висновку.
У Висновку ГРД зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки будучи суддею неодноразово допускала поведінку, яка призводила до істотних порушень правил процесу та до значного суспільного резонансу, що негативно вплинуло на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.
Зазначаючи про невідповідність кандидата вказаному критерію, ГРД акцентувала увагу, насамперед, на розгляді суддею резонансних справ № 936/285/22 (стосовно групового насильства щодо неповнолітньої дівчини в серпні 2021 року) та № 936/108/21 (виправдувальний вирок щодо голови Воловецької громади ОСОБА_1, якого звинуватили в отриманні неправомірної вигоди).
Колегія наголошує на відсутності у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повноважень на перегляд вказаних судових рішень, надання оцінки порушенням, встановленим судом апеляційної інстанції, оскільки Комісія не є судом вищої інстанції. В даному випадку Комісія здійснює іншу процедуру – визначення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності відповідно до Єдиних показників.
Згідно з пунктом 66 Рекомендації CM/Rec (2010) №12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки «тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості».
У рішенні від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 Вища рада правосуддя зазначила таке:
«На національному рівні сформовано усталений підхід до розуміння поняття «авторитет правосуддя» як сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.
У пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 26 квітня 1979 року у справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства» (заява № 6538/74) зазначено, що вираз «авторитет судової влади» (authority of the judiciary) висловлює ідею стосовно того, що суди – це органи, покликані підтверджувати юридичні права та обов’язки й вирішувати спори; широка публіка повинна сприймати в такій якості і з повагою та довірою ставитися до спроможності судів виконувати ці функції.
У пунктах 128 - 130 рішення ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року (заява № 29369/10) щодо авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. «Прагер і Обершлік проти Австрії», № 15974/90, 26 квітня 1995 року, пункт 34; «Карпетас проти Греції», № 6086/10, 30 жовтня 2012 року, пункт 68; та «Ді Джованні проти Італії», № 51160/06, 9 липня 2013 року, пункт 71).
Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є
і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. «Ворм проти Австрії», № 22714/93, 29 серпня 1997 року, пункт 40; «Прагер і Обершлік проти Австрії», згадане вище).
Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. «Кипріану проти Кіпру» № 73797/01, 15 грудня 2005 року [ВП], пункт 172), але також у громадськості в цілому (див. «Кудешкіна проти Російської Федерації», № 29492/05, 26 February 2009, пункт 86).
Рішення, вчинки кожного судді впливають на формування суспільної думки про всю судову систему, на рівень довіри громадян до судів загалом. Кожен суддя має бути відповідальним, усіляко запобігати порушенням закону, з честю і гідністю нести високе звання судді.
Згідно з пунктом 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій».
Стосовно справи № 936/285/22, Комісія зазначає таке.
Воловецьким районним судом Закарпатської області під головуванням судді Софілканич О.А. 16 березня 2023 року у вказаній справі був винесений вирок, яким обвинувачених визнано винними у вчиненні злочину за частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку у два роки.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року скасовано вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2022 року.
Адвокат потерпілої у цій справі надіслав звернення до ГРД та Комісії, в якому просив його врахувати під час проведення співбесіди із Софілканич О.А. Він звернув увагу на низку процесуальних порушень, допущених суддею при ухваленні вказаного судового рішення, які були встановлені судом апеляційної інстанції, а саме:
- суддя не пояснила потерпілій про право підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, оскільки прокурор змінив обвинувачення (порушення вимог статті 338 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК України);
- суддя не врахувала висновків судово-психологічних експертиз, наявних в матеріалах справи, під час допиту потерпілої;
- перед допитом потерпілу, якій було менше 16 років, попередили про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та за завідомо неправдиві показання (порушення вимог статті 226 КПК України);
- у судових засіданнях судом першої інстанції було проведено довготривалий, психологічно травмуючий допит потерпілої стосовно обставин, що мали місце;
- суддя не пояснила суті зміненого обвинувачення, не з’ясувала, чи зрозуміле воно їм, не з’ясувала, чи бажають вони давати показання, що може свідчити про формальний підхід суду;
- у справі не проведено експертизи неповнолітніх обвинувачених (порушення статті 486 КПК України).
У вказаному зверненні наголошено на тому, що некомпетентні дії судді у справі № 936/285/22 призвели до того, що потерпіла зазнала ретравматизації під час судового розгляду під головуванням Софілканич О.А. Внаслідок очевидних порушень кримінального процесуального закону (які констатував суд апеляційної інстанції) потерпіла зазнала ретравматизації й під час нового судового розгляду після скасування вироку судом апеляційної інстанції. Також адвокат у своєму зверненні вказав на публікації у медіа щодо цього судового процесу та участі судді у конкурсі, що викликало нову хвилю обурення у суспільства.
Також у Висновку ГРД наголошено на резонансності цієї справи. Суспільство обурив вирок судді Софілканич О.А. Це рішення судді громадськість сприйняла як таке, що не відповідає принципам верховенства права та справедливості. Такі дії судді підривають довіру до судової гілки влади.
У звʼязку з значним суспільним розголосом обставин цієї справи у соціальних мережах почали ширитися численні дописи стосовно дій судді Софілканич О.А. У звʼязку з цим суддя звернулася до Вищої ради правосуддя із повідомленням про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
Кандидат пояснила, що 27 березня 2023 року вона подала повідомлення про втручання в діяльність судді у кримінальному провадженні № 936/285/2022. Станом на 08 вересня 2025 року досудове розслідування в кримінальному провадженні триває.
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Пелих О.О. розглянув вказану справу та ухвалив вирок, яким обвинувачених визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 153 КК України (сексуальне насильство) та призначено їм покарання у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі.
У своїх письмових поясненнях Софілканич О.А. зазначила, що у цій справі суд ухвалив вирок у суворій відповідності до вимог закону, у межах наданих процесуальних повноважень, з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального законодавства. Вказаний вирок, на думку кандидата, є обґрунтованим, оскільки ґрунтується на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. Вирок також є вмотивованим, адже у ньому наведено належне обґрунтування правових та фактичних підстав прийнятого рішення, з посиланням на конкретні докази, які підтверджують висновки суду щодо встановлених обставин справи.
На думку кандидата, обурення суспільства зумовило перекручування фактів з боку медіа та подання інформації, що не відповідала дійсності. Резонанс спричинила в тому числі умовна міра покарання обвинуваченим. Однак така міра покарання передбачена санкцією статті в новому обвинуваченні, яке судом вважалось доведеним. Доцільність такої міри покарання була належним чином обґрунтована у вироку суду з урахуванням позиції потерпілої та сторони обвинувачення, які просили застосувати до обвинувачених міру покарання, не пов’язану з реальним позбавленням волі.
Під час співбесіди Софілканич А.О. також пояснила, що повідомлення до ВРП про втручання в її діяльність як суд щодо здійснення правосуддя було зумовлено не суспільним розголосом обставин цієї справи, а закликами до фізичного насильства щодо неї. На даний час досудове розслідування в кримінальному провадженні за зверненням кандидата триває. Через побоювання за своє життя кандидат перестала їздити громадським транспортом та пішла на курси водіння у досить зрілому віці.
Стосовно справи № 936/108/21 ГРД вказала, що виправдувальний вирок у цій справі був скасований судом апеляційної інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції допущено неповне та поверхневе дослідження фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, зокрема викладені висновки не підтверджено наведеними у ньому доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, у зв’язку з чим такий вирок не може бути визнано законним та обґрунтованим. Саме це, на думку ГРД, свідчить про невідповідність кандидата критерію доброчесності та професійної етики.
Кандидат під час співбесіди зазначила, що прийняття суддею «непопулярних» рішень, зокрема виправдувальних вироків, є важливим проявом незалежності судової влади та професійної доброчесності судді. Такий крок може викликати осуд з боку громадськості, медіа або навіть учасників процесу, однак він повністю узгоджується з правовою природою судової діяльності та зобов’язанням судді діяти виключно відповідно до закону і внутрішнього переконання, заснованого на оцінці доказів. Проте, на її думку, вирок у цій справі ухвалено на підставі всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, з дотриманням принципів кримінального судочинства та забезпечення права на захист.
Софілканич О.А. неодноразово під час співбесіди зазначила, що не вважає прийняті нею рішення, на які звернула увагу ГРД, незаконними, оскільки усі докази були нею досліджені, всім надана оцінка, яка, можливо, і відрізнялась від оцінки, що надавалась судом апеляційної інстанції. Прийняття таких рішень, на думку судді, є свідченням її професійної доброчесності.
За результатами дослідження письмових пояснень кандидата та пояснень, наданих під час співбесіди, стосовно обставин, зазначених у Висновку, Комісія зауважує, що, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях (постанова від 21 липня 2025 року у справі № 990/171/24, від 26 червня 2025 року у справі № 990/151/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 990/221/24), критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
У Великій хартії суддів (Основоположних принципах) зазначається, що місія суддів полягає у гарантуванні верховенства права та в забезпеченні неупередженого, справедливого, чесного та ефективного застосування права. Місія судді вимагає бездоганної репутації, глибокої моральної стійкості та відчуття високого духу справедливості, спрямованого на втілення в життя принципу верховенства права.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Згідно з пунктом 17 Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті, якщо, зокрема, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли/можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Таким чином, авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об’єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.
Суддя не лише виносить рішення у справах – він втілює саму суть ідеї правосуддя, утверджуючи верховенство права, охороняючи ідеали честі та правди. Статус судді не зводиться до посадових повноважень, адже суддя є носієм особливої суспільної відповідальності, символом непохитності закону та втіленням довіри народу.
Через довіру до особистості кожного конкретного судді утверджується довіра суспільства до судової влади загалом, а отже, й авторитет і престиж професії судді, а також правничої професії. Це й обумовило взяття суддями на себе більш істотних обмежень, пов’язаних із дотриманням етичних норм. Водночас важливим є не лише дотримання таких обмежень кожним суддею, виконання ним зобов’язань, а й помітність цього в очах суспільства. Так, відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.
Комісія наголошує, що суддя в будь-якому разі не повинен приймати судові рішення, орієнтуючись виключно на позицію суспільства, однак нейтрально байдуже ставлення до думки тих, кому суддя присягав об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя, неминуче призводить до підриву авторитету судової влади.
Свідченням того, що рішення судді Софілканич О.А. у справі № 936/285/22 не було сприйняте суспільством як правосудне та справедливе і спричинило значний суспільний резонанс, є численні публікації:
- від 18 квітня 2023 року «Скандальна суддя Софілканич повернулась на роботу» (https://varta1.com.ua/news/skandalna-suddya-sofilkanich-povernulasya-na-robotu_363828.html);
- від 20 березня 2023 року «Скільки коштує ваша совість, пані суддя?» (https://uzhgorod.net.ua/news/175443);
- від 27 березня 2023 року «Після розголосу про вирок за зґвалтування скандальна суддя втекла на лікарняний» (https://tern24.info/pislya-rozgolosu-pro-vyrok-za-zgvaltuvannya-skandalna-suddya-vtekla-na-likarnyanyj/);
- від 27 березня 2023 року «Суддя на лікарняному, мама двох підсудних у відпустці. Нові деталі у справі про насильство над дівчинкою на Закарпатті» (https://suspilne.media/uzhhorod/426714-sudda-na-likarnanomu-mama-dvoh-pidsudnih-u-vidpustci-novi-detali-u-spravi-pro-nasilstvo-nad-divcinkou-na-zakarpatti/);
- від 25 березня 2023 року «Скандал на Закарпатті: підлітки зґвалтували дівчинку й уникли покарання, жертві не дали адвоката» (https://www.unian.ua/incidents/noviy-skandal-pidlitki-zgvaltuvali-divchinku-y-otrimali-umovne-zhertvi-ne-dali-advokata-12192717.html);
- від 17 квітня 2023 року «Суддя Софілканич, яка винесла «умовний термін» трьом підліткам за групове сексуальне насильство над школяркою, повернулася до роботи» (https://mezha.net/ua/bukvy/suddia-sofilkanych-iaka-vynesla-umovnyi-termin-trom-pidlitkam-za-hrupove-seksualne-nasylstvo-nad-shkoliarkoiu-povernulasia-do-roboty/);
- від 28 лютого 2024 року «Суддя, яка виправдала ґвалтівників неповнолітньої на Закарпатті, хоче працювати в апеляційному суді» (https://www.slidstvo.info/news/suddia-iaka-zvilnyla-vid-pokarannia-gvaltivnykiv-divchynky-na-zakarpatti-khoche-pratsiuvaty-v-apeliatsiynomu-sudi/);
- від 20 вересня 2025 року «Скандальна кандидатура судді Оксани Софілканич: від м’яких вироків ґвалтівникам до Закарпатського апеляційного суду» (https://www.anticor.foundation/novyny/24069/).
Під час співбесіди Софілканич О.А. неодноразово наголосила, що вважає судові рішення, про які вказує ГРД, законними, зважаючи на їх скасування судом апеляційної інстанції. Також із відповідей під час співбесіди вбачається стійке несприйняття суддею позиції суспільства, невизнання допущених помилок, на які вказав суд апеляційної інстанції, а також нездатність критично аналізувати свої дії та рішення.
Крім того, Комісія бере до уваги, що кваліфікаційне оцінювання здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді, яке проводиться у рамках конкурсних процедур, на відміну від кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, є однією з процедур суддівської кар’єри, які заохочують суддів до підвищення кваліфікації та професійного розвитку, та мають на меті визначення найкращих кандидатів, які продемонстрували належний рівень кваліфікації, а також відповідність критеріям доброчесності та професійної етики згідно з умовами конкурсу.
Так, у пункті 44 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо добору і підвищення по службі суддів зазначено, що рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності.
Саме зазначена мета визначає межі дискреції Комісії під час кваліфікаційного оцінювання здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді, на відміну від кваліфікаційним оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, метою якого є визначення здатності судді виконувати обов’язки на мінімально прийнятному рівні.
Комісія також врахувала факт ухвалення ВРП рішення від 21 вересня 2023 року № 904/0/15-23 про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А. і зауважує, що це рішення стосується не наслідків ухвалення кандидатом відповідного рішення, а дій окремих осіб, що були вчинені стосовно судді: “Встановлені під час перевірки обставини дають підстави для висновку, що події, про які йдеться в повідомленні судді, пов’язані з її діяльністю судді щодо здійснення правосуддя у конкретній справі (справа № 936/285/22), тому можуть викликати в судді обґрунтоване занепокоєння щодо власної безпеки, що створює реальну загрозу суддівській незалежності. Обставини, повідомлені суддею, повинні бути ретельно перевірені правоохоронними органами в порядку, встановленому КПК України».
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, що є нижче 75% (225 балів) максимально можливого бала.
Враховуючи наведене вище, Комісія доходить висновку про невідповідність кандидата Софілканич О.А. критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Софілканич О.А. набрала 420,67 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Софілканич Оксани Антонівни вимогам до кандидата на посаду судді.
Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Софілканич Оксана Антонівна набрала 420,67 бала.
Визнати Софілканич Оксану Антонівну такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
