Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач), Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Юлії СОКОЛОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Юлії Ігорівни займаній посаді
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 01 серпня 2016 року № 321/2016 Соколову Ю.І. призначено строком на 5 років на посаду судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І.
Рішенням Комісії від 26 листопада 2018 року № 281/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». Загальний результат складеного суддею Соколовою Ю.І. анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання становив 150,875 бала, її допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Соколова Ю.І. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 26 листопада 2024 року затверджено висновок про невідповідність судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок), який цього ж дня надійшов до Комісії.
На адресу Комісії 03 грудня 2024 року надійшли письмові пояснення судді стосовно Висновку ГРД з додатками. Соколова Ю.І. висловила незгоду з Висновком ГРД та навела аргументи на його спростування.
За підсумками дослідження досьє та проведення співбесіди рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 грудня 2024 року № 230/ко-24 визначено, що суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколова Ю.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 683,875 бала. Вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Юлії Ігорівни займаній посаді.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до пункту 122 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), за результатами співбесіди Комісія у складі Колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Пунктом 124 Регламенту передбачено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку Громадської ради доброчесності, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту встановлено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Під час кваліфікаційного оцінювання, зважаючи на мету і завдання його проведення, у звичайного розсудливого спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. Під терміном «звичайний розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти законослухняну людину, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади, який суддя має зберегти за тих чи інших обставин.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Наразі Соколова Ю.І. обіймає посаду судді в Тернівському міському суді Дніпропетровської області, але не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень, а отже, ця посада не є вакантною.
Як вже було зазначено, до Комісії 26 листопада 2024 року надійшов Висновок ГРД.
Згідно з Висновком ГРД суддя занизила вартість майна. У Висновку зазначено, що відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019, 2020, 2021, 2022 роки суддя у 2019 році придбала квартиру площею 65,5 кв. м у місті Харкові за заниженою ціною, а саме за 756 000 грн, що в еквіваленті на день покупки становить близько 27 750 доларів США. Тобто вартість кожного квадратного метра становить біля 420–425 доларів США. ГРД зазначає, що згідно з дослідженнями цін на житло в Салтівському районі міста Харкова, де придбала квартиру суддя, середня ціна за 1 кв. м становила 600 доларів США, а мінімальна коливалась від 370 до 440 доларів США. На думку ГРД, вартість квадратного метра у квартирі, яку придбала суддя, з огляду на місце її розташування (поряд зі станцією метро) та її планування (трьохкімнатна) не може бути мінімальною. ГРД зазначила, що суддя не надала документи, які б підтверджували її пояснення. Таким чином, ГРД вважає, що суддя занизила вартість нерухомого майна.
Також у Висновку ГРД вказано, що суддя без поважних причин допускала судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), внаслідок чого порушники уникнули відповідальності за такі порушення через закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
У Висновку ГРД наводить 14 справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП (№№ 194/603/17, 194/605/17, 194/611/17, 194/614/17, 194/628/17, 194/897/17, 194/905/17, 194/113/18, 194/962/18, 194/1470/18, 194/1847/18, 194/302/19, 194/2073/19, 194/432/20), у яких провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент їх розгляду строків, визначних статтею 38 КУпАП (закінчення строків накладення адміністративного стягнення), на думку ГРД, без належного обґрунтування причин пропуску такого строку з огляду на те, що протоколи про адміністративні правопорушення своєчасно надходили до суду, а судові рішення в цих справах винесено після закінчення тримісячного строку з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, ГРД виснує про те, що суддя без поважних причин порушувала розумні строки розгляду в цих справах, що призвело до уникнення особами відповідальності за тяжкі порушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
У Висновку ГРД також вказано, що суддя влітку 2014 року до призначення на посаду перетинала без нагальної потреби адміністративний кордон з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим (далі – АР Крим).
У межах забезпечення права на відповідь суддя пояснила, що влітку 2014 року вона разом із матір’ю та ІНФОРМАЦІЯ_1 дочкою перетинала адміністративний кордон з тимчасово окупованим АР Крим з метою відпочинку та оздоровлення дитини. Водночас ГРД доєднується до позиції Вищої ради правосуддя, викладеній у рішенні від 12 грудня 2023 року № 1251/0/15-23, згідно з якою: «Відвідування Криму без поважної причини (нагальної потреби), а виключно з метою відпочинку, можна розцінювати як хоч і несвідомий, але вклад в економіку країни-агресора». Також ГРД звертає увагу, що на момент цієї поїздки Соколова Ю.І., хоч і не була призначеною на посаду судді, але вона працювала помічником судді Харківського апеляційного суду. Тому ГРД вважає, що такі пояснення судді не спростовують наведених ГРД висновків, а такі дії Соколової Ю.І. не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД додатково надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді та є важливою в межах проведення кваліфікаційного оцінювання.
Так, ГРД зазначено, що в електронних деклараціях за 2016, 2017 та 2018 роки суддя не вказала жодного об’єкта нерухомості поблизу місця роботи в суді, де б могла проживати.
Також не залишилися поза увагою ГРД і обставини щодо перетину дочкою судді кордону з Республікою Білорусь у такі періоди: виїзд 17 травня 2017 року – в’їзд 21 травня 2017 року; виїзд 10 вересня 2018 року – в’їзд 15 вересня 2018 року.
На спростування доводів Висновку суддя Соколова Ю.І. надала Комісії письмові пояснення, які доповнила відповідями на запитання членів Комісії під час засідання.
Стосовно доводів ГРД про заниження вартості придбаної в 2019 році квартири в місті Харків АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв. м, суддя Соколова Ю.І. пояснила, що 26 жовтня 2018 року вона продала квартиру АДРЕСА_2 в місті Харкові, яку отримала у спадок від дідуся, за 906 880 грн, що становить в еквіваленті близько 32 000 доларів США. У лютому 2019 року вона знайшла квартиру (площею 65,5 кв. м), яка відповідала всім її запитам, зокрема щодо місця розташування (поряд з батьками), а 22 березня 2019 року придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу за 756 000 грн, що еквівалентно сумі 28 000 доларів США. Тобто квадратний метр коштував 11 542 грн, що становило 427 доларів США. Суддя зауважила, що квартиру придбано не за мінімальною ринковою вартістю аналогічних квартир у цьому районі міста Харкова, як про це помилково зазначає у своєму висновку ГРД. Вартість квартири була визначена власниками з огляду на її стан, оскільки квартира потребувала ремонту. Також за умовами домовленості продавці були зареєстрованими та зберігали свої особисті речі в квартирі до 01 травня 2019 року. Крім того, попередніми власниками не було сплачено в повному обсязі заборгованість за комунальні послуги. Також суддя зазначила, що продавцями проводилась оцінка майна та згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна, зроблений 15 лютого 2019 року ТОВ «Бюро Полекс», ринкова вартість цієї квартири становила 710 325 грн, а придбано її за домовленістю сторін за 756 000 грн. На підтвердження своїх пояснень суддя надала копії відповідних документів: фотографії стану квартири, копію Звіту про незалежну оцінку майна, зробленого 15 лютого 2019 року ТОВ «Бюро Полекс», та договір купівлі-продажу квартири від 22 березня 2019 року.
Також суддя Соколова Ю.І. на додаткові запитання членів Комісії уточнила, що в неї був відсутній мотив для заниження вартості придбаної квартири, оскільки вона мала достатню суму коштів, яка була нею задекларована, для придбання і дорожчої квартири, однак її всім запитам відповідала саме ця квартира.
Стосовно організації розгляду 14 зазначених справ про притягнення громадян до відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 130 КУпАП, суддя надала розгорнуту інформацію про перебіг судових розглядів та обставини ухвалення нею рішень у кожній із справ.
Також суддя пояснила, що розгляд адміністративних справ здійснювався з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 268 КУпАП зі сповіщенням такої особи про місце і час розгляду справи у строки, визначені частиною першою статті 277-2 КУпАП, та з урахуванням нормативних строків пересилання рекомендованої поштової кореспонденції. Судові засідання у справах відкладалися: у разі неявки особи, що притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності відомостей про її належне повідомлення; якщо від учасників справи надходили відповідні клопотання, а також за їх клопотанням необхідно було викликати свідків, які повідомлялись судом належним чином. Крім того, у деяких випадках особи, які притягувались до адміністративної відповідальності, користувались безвідповідальним ставленням свідків до явки в судове засідання, заявляючи клопотання про повторні виклики свідків та неможливість продовження розгляду справи за їх відсутності, що своєю чергою є зловживанням з боку осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, своїми процесуальними правами. Судові засідання призначалися з урахуванням навантаження судді та перебування судді у відпустках, відрядженнях. Якщо на момент розгляду справи по суті закінчувався строк, встановлений статтею 38 КУпАП, це призводило до закриття провадження у справі. Водночас суддя наголосила, що відкладення розгляду наведених справ здійснювалось за наявності поважних причин та з метою дотримання прав учасників судового розгляду, вона вживала всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання строків та виконання завдань проваджень, а саме: всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Крім того, встановлений на той час тримісячний строк накладення адміністративного стягнення не відповідав критерію розумності в такій категорії справ, тому у 2021 році внесено відповідні зміни до КУпАП.
Під час засідання Комісії в пленарному складі із суддею також обговорено питання встановлення нею вини особи під час закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП з огляду на її неоднаковий підхід до вирішення цього питання. Суддя пояснила, що під час розгляду цих справ вона встановлювала обставини вчинення адміністративного правопорушення, наявність вини особи в його вчиненні, а потім закривала провадження у справі у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Пізніше Апеляційним судом Дніпропетровської області було надано роз’яснення щодо відсутності необхідності встановлення вини особи у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених КУпАП. Крім того, у 2017 році Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України було надано узагальнений науково-консультативний висновок, у якому також було констатовано, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Тому, вона з огляду на практику Апеляційного суду Дніпропетровської області, керуючись цим висновком, у деяких справах, закриваючи провадження у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не встановлювала вини особи.
Стосовно перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованою АР Крим суддя пояснила, що влітку 2014 року вона разом зі своєю матір’ю та ІНФОРМАЦІЯ_2 дочкою відвідували АР Крим з метою відпочинку та оздоровлення її дочки ОСОБА_1 _____ року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підтвердження чого суддею надано копії виписок із лікарні. У той період заборони на виїзд до АР Крим не було, відбувалося регулярне сполучення залізничним транспортом, квитки придбали перед поїздкою в місті Харкові в касі «Укрзалізниці», виїжджали та заїжджали на підставі паспорта громадянина України. Суддя зазначила, що на час поїздки до АР Крим вона посаду судді не обіймала, а працювала помічником судді Харківського апеляційного господарського суду та перебувала у відпустці. Також суддя зауважила, що жодного внеску в економіку рф вона не здійснювала, оскільки під час перебування в АР Крим проживала у приватному будинку (пансіонаті), де господинею та адміністратором була українка, яка після літнього сезону поверталась до міста Харкова, та розраховувалась лише гривнями. Суддя додала, що жодним чином не підтримує агресивні дії рф та їх окупаційну владу, а навпаки з 2014 року засуджує такі дії.
Стосовно незазначення суддею в електронних деклараціях за 2016, 2017 та 2018 роки відомостей про жоден об’єкт нерухомості за місцем роботи в суді, де б могла проживати, Соколова Ю.І. пояснила, що в цих звітних періодах чинне законодавство згідно з роз’ясненнями НАЗК передбачало декларування місця проживання на кінець звітного періоду. Водночас на кінець звітних періодів, а саме станом на 31 грудня 2016, 2017 та 2018 років у неї не було житла, яке б вона могла задекларувати як місце проживання в місті Тернівці чи в місті Павлограді, тому місцем проживання вказано місто Харків, де вона фактично проживала.
Стосовно перетину кордону з Республікою Білорусь дочкою судді в такі періоди: виїзд 17 травня 2017 року – в’їзд 21 травня 2017 року; виїзд 10 вересня 2018 року – в’їзд 15 вересня 2018 року, суддя пояснила, що метою цих поїздок були гастролі, а саме участь її дочки у складі Харківського дитячого театрального гуртку «Бешкетники», в якому вона займалась з 2013 до 2020 року, в міжнародному театральному фестивалі «Чароуны Куфэрак», якій відбувався у травні 2017 року в місті Любани в Республіці Білорусь, та в міжнародному фестивалі «Белая Вежа», якій відбувався у вересні 2017 року в місті Брест в Республіці Білорусь. Суддею надано копії двох нагород її дочки на підтвердження того, що вона займалась та брала активу участь в роботі театра «Бешкетники».
Дослідивши матеріали суддівського досьє Соколової Ю.І., Висновок ГРД, проаналізувавши відомості про суддю, ухвалене колегією рішення, Комісія у пленарному складі виходила з такого.
Стосовно джерела походження коштів на придбання суддею квартири в місті Харкові АДРЕСА_1, із поданих Соколовою Ю.І. 25 вересня 2018 року та 26 жовтня 2018 року повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та пояснень встановлено, що 21 вересня 2018 року суддя отримана у спадщину квартиру за адресою: місто Харків, АДРЕСА_2, площею 54,6 кв. м, яку відчужила 26 жовтня 2018 року за 906 880 грн.
Таким чином, суддею спростовано сумніви ГРД щодо джерела походження грошових коштів у судді для придбання квартири в місті Харкові у 2019 році.
Стосовно доводів ГРД про заниження вартості, придбаної суддею квартири в місті Харків АДРЕСА_1.
Вартість об’єкта нерухомості – квартири в місті Харкові, у розмірі 756 000 грн загальною площею 65,5 кв. м відповідала волевиявленню сторін, сплачена на виконання умов договору замовнику та зазначена суддею як у декларації за 2019 рік, так і в повідомленні про зміни в майновому стані 24 березня 2019 року.
Отже, узагальнюючи встановлені та досліджені обставини стосовно доводів ГРД про заниження вартості придбаної в 2019 році квартири в місті Харкові, Комісія вважає надані суддею пояснення та докази переконливими та такими, що виключають обґрунтований сумнів у достовірності, розумності, правомірності такої вартості квартири та наявності обставин, які свідчать про уникнення суддею дотримання вимог законодавства та правил професійної етики.
Як зазначалось вище, на думку ГРД, суддя без поважних причин систематично допускала судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду 14 справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, а саме: №№ 194/603/17, 194/605/17, 194/611/17, 194/614/17, 194/628/17, 194/897/17, 194/905/17, 194/113/18, 194/962/18, 194/1470/18, 194/1847/18, 194/302/19, 194/2073/19, 194/432/20, внаслідок чого провадження у цих справах було закрито у зв’язку із закінченням строків.
У наданих Комісії письмових та усних поясненнях під час співбесіди суддя зазначила про підстави відкладення судових засідань, які, на її думку, мали об’єктивний характер та не залежали від її поведінки.
Комісія у складі колегії, дослідивши в засіданні зазначене питання, проаналізувавши інформацію про перебіг розгляду кожної справи, вказаної у Висновку, причини їх відкладення, пояснення судді Соколової Ю.І., констатувала, що ухвалення судових рішень про закриття проваджень зумовлено насамперед короткими строками розгляду справ дослідженої категорії, дотриматися яких з урахуванням навантаження на суддю та необхідності вчинення процесуальних дій для забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності, та належного розгляду справи, виявилось об’єктивно складно.
Під час ухвалення рішення Комісії у складі колегії від 10 грудня 2024 року № 230/ко- 24 встановлено, що обставини, які наводить суддя в поясненнях про причини відкладення, як-от систематичні клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, чи адвоката про перенесення судових засідань, а також допущена неуважність у деяких справах при визначення дати наступного судового засідання через 1–2 дні після закінчення строку, визначеного статтею 38 КУпАП, є свідченням несвоєчасного розгляду справ суддею.
Як вбачається із рішення Комісії у складі колегії від 10 грудня 2024 року № 230/ко-24, на переконання членів Колегії, закриття деяких справ через несвоєчасний їх розгляд суддею зумовило зниження оцінки за показником професійної етики, проте не є достатнім для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зазначає, що досліджені обставини не є підставою для вмотивованого сумніву у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності та цілком обґрунтовано враховані колегією при визначенні балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.
Стосовно неоднакового підходу до вирішення питання щодо встановлення вини особи під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 КУпАП, суддя пояснила, що керувалася судовою практикою Апеляційного суду Дніпропетровської області, яка була неоднозначною при вирішенні цього питання.
Комісія звертає увагу, що тлумачення процесуального законодавства в частині необхідності встановлення факту наявності або відсутності обов’язку суду встановити вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у випадку закриття провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП, мало дискусійний характер у 2017–2019 роках.
Так, нормами КУпАП прямо не встановлено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі.
У судовій практиці у 2017–2019 роках сформувалось дві різні позиції при вирішені питання необхідності встановлення вини особи в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП:
1) суди вирішували питання щодо вини особи у вчиненні правопорушення і лише після цього закривали провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП;
2) суди констатували, що строк, протягом якого на особу може бути накладено адміністративне стягнення, закінчився, та закривали провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, не встановлюючи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені в частинах третій – шостій цієї статті.
Таким чином, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП необхідно застосовувати у взаємозв’язку з іншими нормами. Так, пункт 7 містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка, з-поміж іншого, підлягає застосуванню лише в разі наявності вини особи та підстав для накладення адміністративного стягнення.
За змістом частини першої статті 38 КУпАП закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, закінчення встановленого законом строку.
Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати ряд обставин, у тому числі, чи винна особа в його вчиненні.
Тобто закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.
Водночас 07 листопада 2017 року Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України було зроблено науково-консультативний висновок, відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Не зважаючи на те, що цей висновок мав рекомендаційний характер, після його оприлюднення почала формуватися судова практика щодо закриття судами провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладенням адміністративного стягнення без встановлення вини.
Комісія не вдається до перевірки та оцінювання винесених суддею постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, у яких провадження закрито у зв’язку із закінченням на момент їх розгляду строків, визначних статтею 38 КУпАП, обставин справ та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи невідповідність у практиці правозастосування одних і тих самих норм та пояснення судді, Комісія розцінює дії судді Соколової Ю.І. щодо невстановлення вини особи у декількох справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, під час закриття провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 КУпАП, як її правову позицію, власне розуміння та тлумачення положень процесуального законодавства, що обумовлюється межами суддівського розсуду, тому не може бути самостійною підставою для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді.
Стосовно поїздки Соколовою Ю.І. на тимчасово окуповану територію АР Крим влітку 2014 року Комісія вважає прийнятними пояснення судді щодо мети її поїздки до АР Криму – об’єктивної необхідності оздоровлення дочки ОСОБА_1 _______року народження, що підтверджується документально.
У листопаді 2023 року ВККСУ спільно з ГРД дійшли згоди щодо переліку індикаторів, які свідчать про невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також принципи їх застосування.
Серед індикаторів, які вказують на недоброчесність особи, у 2023 році передбачено пункті 17 «Суддя вчинив діяння, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України, колаборацію з представниками таких держав, окупаційної адміністрації або їх пособниками (наприклад, без нагальної потреби відвідував рф після початку збройної агресії, тимчасово окуповані території)».
У принципах оцінювання індикаторів зазначено, зокрема, що для оцінювання відповідності судді критеріям доброчесності можуть використовуватися будь-які джерела інформації без часових та територіальних обмежень. Використання інформації має відбуватися з урахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо формування суддівського досьє (п.1).
При оцінюванні відповідності індикаторам доброчесності враховується істотність будь-якого порушення (п. 4).
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 990/2/24 зазначено, що буквальне (граматичне) тлумачення цього індикатора не містить абсолютної заборони на відвідування російської федерації чи тимчасово окупованих територій. Йдеться насамперед про діяння, вчинене з певною метою – підтримка агресивних дій чи колаборація з агресором. Із матеріалів суддівського досьє не встановлено, що Соколова Ю.І. вчиняла такі дії чи хоча б мала такий намір.
Також Комісія враховує, що в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 9901/230/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (п. 79).
Наголос на умисному і свідомому характері порушень норм етики чи доброчесності зроблено для того, щоб відокремити несвідомі дії судді, що можуть потрапляти в поле зору органів, які проводять оцінювання.
У матеріалах суддівського досьє відсутні докази, що Соколова Ю.І., перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим влітку 2014 року, здійснила несвідомий внесок в економіку країни-агресора. Таких доказів також не надано ГРД.
З огляду на зазначене Комісія вважає, що обставини, наведені у Висновку з цього питання, не є достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критерієм доброчесності та професійної етики.
Стосовно перетину кордону з Республікою Білорусь ІНФОРМАЦІЯ_4 дочкою судді Соколової Ю.І. у травні 2017 року та у вересні 2018 року, а також стосовно інформації про недекларування суддею у 2016–2018 роках об’єктів нерухомості за місцем роботи в Тернівському міському суді Дніпропетровської області Комісія вважає, що Соколовою Ю.І. надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які повністю спростовують сумніви ГРД щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності у відповідній частині.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали суддівського досьє, рішення Комісії у складі колегії від 10 грудня 2024 року № 230/ко-24, висновок ГРД, взявши до уваги наданні суддею Соколовою Ю.І. пояснення, інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо невідповідності судді Соколової Ю.І. критеріям професійної етики та доброчесності. Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. такою, що відповідає займаній посаді.
Беручи до уваги результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про надання рекомендації для призначення Соколової Ю.І. на посаду судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Визнати суддю Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколову Юлію Ігорівну такою, що відповідає займаній посаді.
2. Внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення на посаду судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Юлії Ігорівни.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Галина ШЕВЧУК
