Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК (доповідач),
розглянувши питання щодо відповідності судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Романа Володимировича займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 14 липня 2004 року № 790/2004 Мудрецького Р.В. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років; Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1683-VI – обрано суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області безстроково; Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року № 3784-VI – обрано суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2695/0/15-19 Мудрецького Р.В. переведено до Дніпровського апеляційного суду.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
Рішенням Комісії від 13 березня 2018 року № 50/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до вказаного рішення Мудрецького Р.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 22 травня 2018 року № 768/ко-18 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. у зв’язку зі зверненням до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Мудрецького Р.В.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 05 червня 2024 року № 152/зп-24 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких призначалась дата проведення співбесіди з Комісією у складі колегії, однак кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді не завершено.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 12 червня 2024 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Шевчук Г.М.
Рішенням Комісії від 05 вересня 2024 року № 139/ко-24 поновлено кваліфікаційне оцінювання судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Р.В. на відповідність займаній посаді з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
05 грудня 2024 року до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 03 грудня 2024 року, про невідповідність судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Р.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування вказаної у висновку ГРД інформації Мудрецький Р.В. надав письмові пояснення, які підтримав під час співбесіди 06 березня 2025 року.
17 квітня 2025 року ГРД затвердила висновок про невідповідність судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Р.В. критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції.
Крім того, ГРД надало Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді, оскільки є такою, що характеризує суддю та може бути використана під час оцінювання.
Суддя надав письмові пояснення щодо викладених у висновку ГРД обставин та підтримав їх під час співбесіди.
Комісією 06 березня 2025 року та 01 травня 2025 року проведено співбесіду з Мудрецьким Р.В.
За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії ухвалено рішення від 01 травня 2025 року № 66/ко-25, згідно з яким, зокрема, визначено, що суддя Дніпровського апеляційного суду Мудрецький Р.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 780,4 бала.
Зазначеним рішенням встановлено, що Мудрецький Р.В. за результатами анонімного письмового тестування набрав 86,4 бала; за результатами виконання практичного завдання – 99,5 бала; ефективність здійснення правосуддя суддею оцінено у 60 балів; підвищення фахового рівня – у 6 балів; за критерієм особистої компетентності суддя набрав 69 балів; за критерієм соціальної компетентності суддя набрав 87 балів; показники критерію професійної етики та доброчесності судді оцінено у 372,5 бала.
Таким чином, суддя Дніпровського апеляційного суду Мудрецький Р.В. сумарно отримав більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-АD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді. У разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації задля спростування такого сумніву.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (частина 2 пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Відповідно до пункту 126 Регламенту в засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами) передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
Висновок ГРД про невідповідність судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Р.В. критеріям доброчесності та професійної етики обґрунтовано тим, що суддя повідомив недостовірні відомості в декларації доброчесності, а саме в пункті 17 декларації доброчесності за 2015 рік підтвердив, що він не приймав одноособово або в колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Під час Революції Гідності суддя брав участь в ухваленні низки рішень, які стосувались обрання запобіжних заходів щодо учасників акцій протесту, зокрема у справах № 200/1172/14-к; № 200/1173/14-к; № 200/1167/14-к, № 200/1182/14-к; № 200/1180/14-к; № 200/1179/14-к; № 200/1171/14-к.
03 лютого 2014 року колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді–доповідача Мудрецького Р.В. та суддів Риб’янця С.А., Кононенко О.М. залишила без змін ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року у справі № 200/1171/14-к щодо застосування до громадянина ОСОБА_1, який брав участь у масових акціях протесту, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Заповнюючи декларацію доброчесності за 2015 рік, суддя приховав цей факт.
25 листопада 2014 року ОСОБА_1, підозрюваний у справі № 200/1171/14-к, звернувся до ТСК з вимогою щодо проведення перевірки суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А., Кононенко О.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Його заяву було прийнято до розгляду і передано Вищій раді юстиції.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в 2017 році відмовлено у притягненні судді Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строку притягнення до відповідальності. Хоча Друга Дисциплінарна палата констатувала при цьому у своєму рішенні факт допущення суддею істотних порушень норм процесуального права під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1.
На цій підставі Комісія в 2018 році констатувала, що на момент подання декларації доброчесності за 2015 рік (26 грудня 2016 року) суддя був обізнаний про факт подання заяви щодо нього до ТСК і проведення перевірки, тому звернувся до Вищої ради правосуддя з приводу відкриття дисциплінарної скарги.
За результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища рада правосуддя констатувала, що суддя Мудрецький Р.В. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 19 частини першої статті 106 Закону (декларування завідомо недостовірних, у тому числі неповних, тверджень у декларації судді) та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
28 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду залишила скаргу судді без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя визнала обгрунтованим.
ГРД вважає, що в період Революції Гідності суддя Мудрецький Р.В. усвідомлено ухвалював рішення, які призвели до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод, і намагався приховати ці факти.
Крім того, ГРД надало Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді, оскільки є такою, що характеризує суддю та може бути використана під час оцінювання.
1. В деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік та 2023 рік суддя зазначив, що отримує виплати від Пенсійного фонду – 70288 гривень за 2022 рік та 134 729 гривень – 2023 рік. На думку ГРД, суддя міг використати свій статус для отримання незаконних вигод чи безпідставної і несправедливої переваги (критерій 14 спільних індикаторів ГРД та ВККС України).
2. Протягом 2008–2011 років суддя Мудрецький Р.В., працюючи у Костянтинівському суді Донецької області, ухвалював рішення російською мовою, зокрема вирок у справі № 1-58/11; вирок у справі № 1-557/08; вирок у справі № 1-523/10; постанову у справі № 5-36/10; постанову у справі № 1-331/10; вирок у справі № 1-595/110; вирок у справі № 1-558/10; постанову у справі № 1-228/10.
3. У своїй дисертації, датованій 2019 роком, суддя масово посилається на російські першоджерела, що на думку ГРД, є неетичним з огляду на російську агресію, яка на момент захисту наукової роботи тривала вже 5 років.
4. Суддя Мудрецький Р.В. не вказував в деклараціях родинних зв’язків роботу його сестри на посадах в органах МВС України в період 2011–2012 років.
5. У декларації доброчесності за 2017 рік у пункті 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» суддя вказав «Підтверджую», тим самим не повідомив про факти притягнення його до адміністративної відповідальності у 2017 році.
Суддя Мудрецький Р.В. надав письмові пояснення на висновок ГРД, які підтримав під час співбесіди та доповнив відповідями на запитання членів Комісії під час пленарного засідання.
Мотиви ухвалення рішення та висновки Комісії.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Мудрецького Р.В., у тому числі висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, надані ним пояснення, ухвалене колегією рішення, Комісія у пленарному складі встановила таке.
Стосовно доводів ГРД про ухвалення суддею в період Революції Гідності рішень, які призвели до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод.
Із рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року Комісією встановлено, що 27 січня 2014 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання т.в.о. начальника відділення слідчого відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26 січня 2014 року, погоджене зі старшим прокурором прокуратури міста Дніпропетровська, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Указане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 підозрювався в активній участі в масових заворушеннях, які відбулися 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що супроводжувались порушенням громадського порядку, знищенням державного майна.
Як зазначено у клопотанні, 26 січня 2014 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, маючи намір на організацію масових заворушень та активну участь у них, прибув на площу, розташовану поряд із будівлею Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та спільно із невстановленими особами з метою пошкодження державного майна, яке належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації, почав виголошувати заклики щодо захоплення будівлі Дніпропетровської ОДА, висловлюватися нецензурною лайкою на адресу представників влади, а саме працівників міліції, які здійснювали охорону адміністративної будівлі. Продовжуючи активну участь у масових заворушеннях, ОСОБА_1 разом із групою невстановлених осіб, використовуючи каміння та інші предмети, з метою спричинення тілесних ушкоджень представникам влади, супроводжуючи свої дії гучними закликами до захоплення будівлі ОДА та руйнування паркану ОДА, жбурляв каміння в бік представників влади.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібіка М.М. від 27 січня 2014 року клопотання т.в.о. начальника відділення СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2014 року.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрювався у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, пов’язаного із погрозами застосування насильства, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, за який встановлено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що підтверджується наявними вагомими доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження; відповідно, існували ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків чи вчинить інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрювався, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 оскаржив ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі захисник зазначив, що слідчим суддею під час постановлення ухвали про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою не дотримано вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме: слідчий суддя не перевірив, що слідчий у клопотанні не довів наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не дослідив обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до статті 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює приватним підприємцем, має родину.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року (колегія суддів судової палати у кримінальних справах у складі судді–доповідача Мудрецького Р.В., суддів Риб’янця С.А. та Кононенко О.М.) апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року – без змін.
Як зазначено в ухвалі, колегією суддів встановлено, що при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог статей 193, 194 КПК України слідчим суддею досліджено обставини, які відповідають матеріалам справи, об’єктивно взято до уваги дані про особу ОСОБА_1, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України. Також перевірено наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження чи свідків, скоїти інше кримінальне правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», колегія суддів визнала обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м’яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання визначеним вище ризикам.
Апеляційний суд вказав, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину підтвердження не знайшли, будучи спростованими доводами клопотання слідчого та доданими до нього матеріалами.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність соціальних зав’язків у підозрюваного ОСОБА_1, на яку вказував захисник, хоча й має місце, однак сама по собі не є підставою для обрання більш м’якого запобіжного заходу, а враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні. Виявлені під час апеляційного перегляду обставини свідчать, що ОСОБА_1, будучи підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, намагатиметься ухилитися від суду та слідства, а також зможе незаконно вплинути на свідків та інших учасників провадження чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тим самим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
До Вищої ради юстиції 31 березня 2016 року з ТСК надійшла заява ОСОБА_1 про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області, зокрема Мудрецького Р.В., відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Зі змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів слідує, що судді апеляційного суду формально та необ’єктивно розглянули справу, фактично переписали зазначені в ухвалі слідчого судді обставини і мотиви рішення, не перевірили дотримання слідчим суддею вимог статей 177, 178, 194 КПК України, зокрема не надали оцінки обґрунтованості підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, не звернули уваги на відсутність доказів, що мали бути додані до клопотання слідчого і свідчили б про обґрунтованість підозри та відсутність доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також не оцінили в сукупності обставин, передбачених статтею 178 КПК України, чим допустили істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані із порушенням вимог щодо неупередженого розгляду справи та систематичне грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17 відмовлено у притягненні судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності.
У рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що судді апеляційної інстанції переглянули справу в межах повноважень, передбачених статтею 404 КПК України, однак неповною мірою дотримались вимог закону та не перевірили наявність належних і допустимих доказів, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.
Крім того, на підставі встановлених обставин та аналізу матеріалів дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецький Р.В., Риб’янець С.А. та Кононенко О.М., розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, допустили істотні порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що безспірно свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддями під час розгляду судової справи та постановленні судового рішення, не встановлено.
У зв’язку зі спливом строку застосування дисциплінарного стягнення у притягненні судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності відмовлено.
Комісія в пленарному складі не вдається до перевірки та оцінювання обставин справи, що було здійснено в порядку дисциплінарного провадження, та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики (рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша статті 1 та частина перша статті 6 Закону).
Як передбачено частинами першою та другою статті 48 Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
У контексті обставин, що склалися в процесі кваліфікаційного оцінювання судді Мудрецького Р.В. на відповідність займаній посаді, необхідно врахувати, що однією із гарантій незалежності судді при здійсненні правосуддя є обмеження оцінки мотивів та підстав ухвалення судових рішень поза процедурою їх процесуального перегляду.
У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Також наголошено, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія у пленарному складі дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.
Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Отже, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань кримінального судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
Суддя Мудрецький Р.В. пояснив, що обставина ухвалення 03 лютого 2014 року рішення у справі № 200/1171/14, яке, на думку ГРД, призвело до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод, була предметом перевірки при розгляді дисциплінарної справи щодо суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області — Кононенко О.М., Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А. За результатами проведеної перевірки рішенням від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17 Вищою радою правосуддя дійсно константовано факт істотного порушення норм процесуального права. Водночас Вищою радою правосуддя було і спростовано факт упередженості суддів та вказано, що ці порушення не є такими, що безспірно свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддями під час розгляду судової справи та постановленні судового рішення, не встановлено.
Суддя зазначив, що про відсутність упередженості суддів свідчать також ухвалені цим складом суду 11 рішень, якими стосовно осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, застосовано більш м’які запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою. Такі рішення ухвалювалися як до 03 лютого 2014 року, так і після.
Крім того, Мудрецький Р.В. надав Комісії копії ухвал, постановлених колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А. та Кононенко О.М., у період з 31 січня до 05 лютого 2014 року у справах № 200/1179/14-к, № 200/1182/14-к, № 200/1180/14-к, № 200/1185/14-к, № 200/1169/14-к, № 200/1175/14-к, № 200/1186/14-к, № 200/1178/14-к, якими скасовано ухвали слідчих суддів про застосування до осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про застосування до них більш м’яких запобіжних заходів у виді домашнього арешту або особистого зобов’язання.
Комісією у пленарному складі досліджено ухвали у зазначених вище справах.
Указані ухвали колегії суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області обґрунтовано тим, що слідчі судді не перевірили відповідність змісту клопотань слідчих вимогам статті 184 КПК України. У клопотаннях не вказано наявність доказів того, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним у клопотаннях, не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На думку Комісії, зазначені вище матеріали свідчать про те, що в період Революції Гідності суддя Мудрецький Р.В. діяв неупереджено та його поведінка не була спрямована на перешкоджання мирним зібранням.
Мудрецький Р.В. наголосив, що при апеляційному перегляді ухвали слідчого судді, якою стосовно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія діяла неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, обгрунтованість підозри стороною захисту не порушувалась та, відповідно, судом не перевірялась, про що також зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року. Право особи на захист судом було дотримано, справу розглянуто за участю захисника; стороні захисту повною мірою було надано можливість пояснити свою позицію та заявити відповідні клопотання.
Крім того, Мудрецький Р.В. пояснив, що під час затримання працівниками міліції 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації у ОСОБА_1 було виявлено ніж, про що ОСОБА_1 не заперечив у судовому засіданні. Крім того, стороною захисту та підозрюваним не заперечувалась обгрунтованість підозри. Надаючи пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що жодного тиску з боку органів досудового розслідування під часу дачі пояснень на нього не було.
Комісія у пленарному складі приймає до уваги пояснення судді, зазначені вище матеріали, які були предметом дослідження, та зазначає, що в діях судді при ухваленні рішення стосовно ОСОБА_1 немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду. У цьому випадку, як зазначила Вища рада правосуддя, судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецький Р.В., Риб’янець С.А. та Кононенко О.М., розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, допустили істотні порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що безспірно свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які б свідчили про грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддями під час розгляду судової справи та постановленні судового рішення, не встановлено.
Крім того, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 03 лютого 2014 року у справі № 200/1171/14 було постановлено до оголошення 19 лютого 2014 року органами державної влади про початок антитерористичної операції з розгону протестувальників та видачу вогнепальної зброї залученим працівникам правоохоронних органів (пункт 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шморгунов та інші проти України»).
Стосовно доводів ГРД про повідомлення суддею Мудрецьким Р.В. недостовірних відомостей у декларації доброчесності, зокрема приховування відомостей про прояв недоброчесної поведінки.
Положеннями Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї (статті 1, 3, 18 цього кодексу).
Кодексом суддівської етики, затвердженим рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, також визначено, що суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
Суддею Мудрецьким Р.В. 26 грудня 2016 року вперше подано декларацію доброчесності судді за 2015 рік.
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді в разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
У пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік суддя Мудрецький Р.В. підтвердив, що він не приймав одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
До Комісії 22 березня 2018 року надійшла заява Маселка Р.А. щодо проведення перевірки достовірності тверджень, зазначених суддею Мудрецьким Р.В. у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік.
У заяві Маселка Р.А. викладено інформацію про постановлення 03 лютого 2014 року колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді–доповідача Мудрецького Р.В. та суддів Риб’янця С.А., Кононенко О.М. ухвали у справі № 200/1171/14-к про залишення без змін ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року щодо застосування до ОСОБА_1, який брав участь у масових акціях протесту, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Крім того, на час подання декларації доброчесності за 2015 рік (26 грудня 2016 року) суддя Мудрецький Р.В. був обізнаний про факт подання ОСОБА_1 заяви до ТСК, яку було утворено для реалізації Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2018 року № 2478/3дп/15-18, залишеним без змін рішенням Вищої ради правосуддя від 01 листопада 2018 року № 3329/0/15-18, та рішенням Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2019 року притягнуто суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Стосовно приховування фактів ухвалення рішення від 27 січня 2014 року, зокрема невнесення відповідних даних до декларації доброчесності судді, Мудрецький Р.В. пояснив, що його дії не супроводжувались умислом та були обумовлені виключно власним тлумаченням положень закону, роз’яснення яких на час заповнення декларації були відсутні, як і практика Вищої ради правосуддя щодо розгляду подібних питань.
Також суддя пояснив, що мети приховати будь-які рішення в нього не було, вони всі ним вчасно внесені до Єдиного реєстру судових рішень та оприлюднені. При заповненні декларації доброчесності він виходив з відсутності в нього упередженості до особи та навмисного порушення закону при розгляді справи, що й обумовило власне тлумачення закону та зазначення відповідного твердження.
Суддя також звертає увагу на те, що дисциплінарне стягнення відповідно до статті 110 Закону погашено, що, на його думку, не має створювати інших наслідків, ніж визначено Вищою радою правосуддя. Інші випадки притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Крім того, суддя звернув увагу Комісії на те, що при розгляді аналогічного повідомлення Маселка Р.А. стосовно судді Кононенко О.М. під час проходження кваліфікаційного оцінювання недостовірності аналогічних тверджень судді встановлено не було, в тому числі з урахуванням висновків, викладених у рішенні Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року за заявою ОСОБА_1 та «неістотним порушенням порівняно з можливою мірою відповідальності судді».
Ураховуючи викладене, Комісія у пленарному складі вважає пояснення, надані суддею Мудрецьким Р.В., прийнятними, умислу на приховування інформації щодо прийняття одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», не встановлено, оскільки всі рішення вчасно внесено до Єдиного реєстру судових рішень та оприлюднено. Крім того, зазначені дії судді вже були предметом перевірки Вищою радою правосуддя та не є достатніми для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
Стосовно сумнівів ГРД у частині використання статусу для отримання незаконних вигод чи безпідставної переваги, а саме отримання пенсії за період 2022–2023 років, суддя Мудрецький Р.В. пояснив, що погіршення стану здоров’я відбулось задовго до оголошення воєнного стану.
На підтвердження зазначеного суддею надано відповідні документи, зокрема довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, з якої слідує, що Мудрецькому Р.В. з 01 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суддя Мудрецький Р.В. у своїх поясненнях звернув увагу Комісії на те, що викладення судових рішень російською мовою здійснювалось відповідно до Закону, а також Закону України «Про судоустрій України», які в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень, встановлювали можливість використання у судах регіональної мови відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», що також не суперечило судовій практиці.
Крім того, суддя зауважив, що, оскільки КПК України дозволяв проводити судове засідання за згодою сторін російською мовою, то перед початком судового засідання головуючим суддею ставилось на обговорення питання щодо мови, якою буде здійснюватися провадження, і в багатьох випадках учасники справи заявляли клопотання про проведення судового засідання російською мовою.
Стосовно сумнівів ГРД у дотриманні етики суддя повідомив, що метою проведення наукового дослідження є внесення нового знання в наукову та практичну діяльність, а також обґрунтування нових теорій.
Обов’язковим компонентом будь-якої наукової роботи є наукове цитування, що використовується, зокрема, для аналізу того чи іншого твердження.
У цьому випадку посилання мали виключно інформативний характер та були пов’язані з особливістю самого дослідження, а зміст цих першоджерел стосувався лише галузі криміналістики та не містив антиукраїнської пропаганди, виправдання російської агресії тощо.
Суддя зауважив, що дисертаційне дослідження він розпочав ще у 2008 році, прямої заборони на їх використання станом на 2019 рік не було, а Рекомендації щодо припинення (обмеження) використання джерел інформації держави-агресора в наукових публікаціях було затверджено Комітетом з питань етики лише 30 листопада 2023 року.
Суддя вважає, що незазначення в деклараціях родинних зав’язків роботи його сестри на посадах в органах МВС України в період 2011–2012 років не може свідчити про його недоброчесність, оскільки обумовлені лише необізнаністю щодо працевлаштування сестри, яка у вказаний період часу проходила навчання в ад’юнктурі.
Мудрецький Р.В. також звернув увагу Комісії, що під час проходження оцінювання та ознайомлення зі своїм суддівським досьє на стадії проведення співбесіди в 2018 році ним самостійно виявлено факт отримання сестрою ОСОБА_3 в 2012 році доходу від Головного Управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області, про що надано пояснення Комісії від 05 квітня 2018 року з проханням прийняти виправлені декларації родинних зв’язків та підтверджувальні ці обставини документи.
Щодо не повідомлення у декларації доброчесності за 2017 рік про факти притягнення до адміністративної відповідальності у 2017 році суддя пояснив, що вказані відомості не було внесено до декларації через оскарження у суді постанови від 02 лютого 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яку скасовано постановою суду від 22 березня 2017 року.
Крім того, суддя зауважив, що в анкеті, яка подавалась ним на початку кваліфікаційного оцінювання, зазначено відомості про оскарження вказаної постанови в судовому порядку.
Водночас суддя Мудрецький Р.В. зазначив, що, ознайомившись 25 квітня 2025 року з указаною адміністративною справою, ним встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасовано постанову Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2017 року. Про розгляд судом апеляційної скарги в порядку письмового провадження йому не було відомо.
Проаналізувавши надані Мудрецьким Р.В. пояснення стосовно інформації ГРД, Комісія у пленарному складі вважає їх обґрунтованими та достатніми.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали суддівського досьє, рішення Комісії у складі колегії від 01 травня 2025 року № 66/ко-25, висновок ГРД, пояснення судді, інші зазначені вище в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді Мудрецького Р.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Р.В. таким, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визнати суддю Дніпровського апеляційного суду Мудрецького Романа Володимировича таким, що відповідає займаній посаді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
