Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Мішина М.І., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Жовтневого районного суду міста Харкова Рубіжного Сергія Олексійовича та Апеляційного суду Харківської області Швецової Лариси Анатоліївни, Малінської Світлани Миколаївни, Піддубного Романа Миколайовича за скаргами Мороз Інни Павлівни,
встановила:
Протягом грудня 2014 та січня 2015 років до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) надійшли скарги Мороз І.П. стосовно неналежної поведінки суддів Рубіжного С.О., Швецової Л.А., Малінської С.М., Піддубного P.M.
Зокрема, заявник зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2014 року (головуючий суддя Рубіжний С.О.) з неї стягнуто на користь ОСОБА_1 борг за договором позики на підставі відповідних розписок. Після цього, не зважаючи на клопотання Мороз І.П. та її представника про відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 1 грудня 2014 року колегією у складі суддів Апеляційного суду Харківської області Швецової Л.А., Малінської С.М., Піддубного P.M. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Такі рішення викликали у заявника сумніви в неупередженості суддів, оскільки, як їй стало відомо, член сім’ї позивача ОСОБА_1. та його представник є працівниками Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в якому суддя Рубіжний С.О. навчався до призначення на посаду. Ця обставина, на думку заявника, була підставою для заявлення ним самовідводу, однак цього зроблено не було. Крім того, заявник вказала, що в день постановлення Апеляційним судом Харківської області ухвали про залишення без змін рішення суду першої інстанції (1 грудня 2014 року) суддею Київського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі за її позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними пред’явлених до неї для виконання розписок.
Вважаючи суддів Рубіжного С.О., Швецову Л.А., Малінську С.М., Піддубного P.M. корумпованими, заявник просить притягнути їх до відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 Розділу II цього Закону “Прикінцеві та перехідні положення”, розгляд заяв і скарг поданих, а дисциплінарних проваджень щодо суддів розпочатих до набрання ним чинності здійснюється відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон).
Відповідно до статті 86 Закону членом Комісії Весельською Т.Ф. проведено перевірку викладених у скаргах даних та обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідь члена Комісії, проаналізувавши її висновок, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Рубіжного С.О., Швецової Л.А., Малінської С.М., Піддубного P.M. необхідно відмовити з таких підстав.
За матеріалами перевірки, в провадженні Жовтневого районного суду міста Харкова перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Мороз І.П. про стягнення боргу за договором позики на підставі розписок Мороз І.П.
Рішенням цього суду (головуючий суддя Рубіжний С.О.), залишеним без змін ухвалою колегії у складі суддів Апеляційного суду Харківської області Швецової Л.А., Малінської С.М., Піддубного P.M. від 1 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Мороз І.П. на користь ОСОБА_1 борг за договором позики, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від суми боргу, в розмірі 94 292, 70 гривні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мороз І.П., у своїх скаргах вказує, зокрема, що суд апеляційної інстанції не вправі був розглядати справу 1 грудня 2014 року, оскільки вона та її представник ОСОБА_2 27 листопада 2014 року звернулися до суду з клопотанням про його відкладення через зайнятість ОСОБА_2 у іншій справі за позовом ОСОБА_3 до СТ «Акація», Мороз І.П. про стягнення коштів.
Відповідно до частини першої статті 305 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
З письмових пояснень суддів Апеляційного суду Харківської області Швецової Л.А., Малінської С.М. та Піддубного P.M., 27 листопада 2014 року від Мороз І.П. та її представника дійсно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, однак будь-яких документів на підтвердження поважності причини неявки вони не надали. За таких обставин та, враховуючи частину другу статті 305 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце її розгляду, не перешкоджає розглядові справи, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та її представника, відмовивши в задоволенні клопотання про перенесення судового засідання.
Обґрунтовуючи свою скаргу, Мороз І.П. також наголошує на неналежній оцінці судами першої та апеляційним інстанцій доказів у справі, а саме: її розписок, на підставі яких суди дійшли висновку про задоволення позову ОСОБА_1.
Відповідно до статті 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності.
Статтею 124 Конституції України та статтею 5 Закону передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Однією з основних засад судочинства, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, право на яке учасники судового процесу та інші особи, відповідно до статті 14 Закону, реалізують в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Тож, у разі незгоди Мороз І.П. з рішеннями, ухваленими у справі судами першої та апеляційної інстанцій, вона не позбавлена можливості оскаржити їх в касаційному порядку.
Комісія ж не є органом правосуддя та не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням та процесуальним діям судді.
Проти доводів щодо навчання судді Рубіжного С.О. до призначення на посаду у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, співробітниками якого є член сім’ї позивача ОСОБА_1 та його представник, суддя заперечив у своїх письмових поясненнях, зазначивши, що вишу освіту він отримав у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди. Суддя Рубіжний С.О. додав, що про родинні та дружні зв’язки позивача йому не відомо, будь-яких стосунків з його родичами та родичами його представника не має, тож підстав для заявлення самовідводу у нього не було, відводів же судді позивачем, чи його представником заявлено також не було.
Мороз І.П. у своїй скарзі, крім іншого, вказала, що в день постановлення Апеляційним судом Харківської області ухвали про залишення без змін рішення суду першої інстанції (1 грудня 2014 року) суддею Київського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі за її позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними пред’явлених до неї для виконання розписок.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 22 січня 2015 року в задоволенні цього позову відмовлено.
Стосовно доводів заявника щодо вчинення суддями Рубіжним С.О., Швецовою Л.А., Малінською С.М. та Піддубним P.M. корупційних діянь, слід зазначити, що питання перевірки таких відомостей є компетенцією відповідних правоохоронних органів. Комісія ж діє на підставі та в межах повноважень, визначених статтею 91 Закону, а саме: розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені статтею 83 Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 84 Закону, дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на те, що скарги Мороз І.П. відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях суддів Рубіжного С.О., Швецової Л.А., Малінської С.М., Піддубного P.M. не містять, підстави для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія, -
вирішила:
Відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Жовтневого районного суду міста Харкова Рубіжного Сергія Олексійовича; Апеляційного суду Харківської області Швецової Лариси Анатоліївни, Малінської Світлани Миколаївни, Піддубного Романа Миколайовича.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
С.О. Щотка
