Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати:
головуючого ‑ Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І. - доповідач, Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Устименко В.Є.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича та суддів апеляційного суду Харківської області Шевченко Ніни Федорівни, Бобровського Валерія Васильовича, Кокоші Володимира Вікторовича за зверненням народного депутата України Бублика Ю.В.,
встановила:
У грудні 2015 року на адресу Комісії надійшло звернення народного депутата України Бублика Ю.В. в інтересах Шипука С.В. щодо поведінки судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича та суддів апеляційного суду Харківської області Шевченко Ніни Федорівни, Бобровського Валерія Васильовича, Кокоші Володимира Вікторовича.
Заявник зазначив, що до нього звернувся Шипук С.В. та надав судові рішення у справі за його позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики дійсним та стягнення заборгованості, які, за його твердженням, є незаконними, оскільки при їх прийнятті суддями першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права, що стало наслідком їх скасування касаційною інстанцією. Згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23 вересня 2015 року суди першої та другої інстанцій дійшли передчасного висновку про недоведеність позовних вимог та постановили завідомо неправосудні рішення, чим порушили конституційне право Шипука С.В. на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституції України.
З урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддів Нев’ядомського Д.В., Кокошу В.В., Бобровського В.М., Шевченко Н.Ф.
Відповідно до статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні даних.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Нев’ядомського Д.В., Кокоші В.В., Бобровського В.М., Шевченко Н.Ф. необхідно відмовити з таких підстав.
Встановлено, що у провадження судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Д.В. 10.01.2014 надійшла позовна заява Шипука Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про визнання договору позики дійсним та стягнення заборгованості за ним (№ 640/219/14-ц).
Після надходження довідки про місце проживання відповідача, ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 14.02.2014 було відкрито провадження у справі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2015 у задоволенні позову було відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.04.2015 у задоволенні апеляційної скарги представника позивача було відмовлено, а рішення районного суду залишено без змін.
Вищим спеціалізованим судом України 23.09.2015 рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2015 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 08.04.2015 були скасовані на підставі того, що судами не було досліджено всі письмові докази, зокрема матеріали кримінального провадження, тобто фактичні обставини справи судами не встановлені.
У своїх письмових поясненнях суддя Нев’ядомський Д.В. зазначив, що у наданій розписці не містилося беззаперечних відомостей про боржника та кредитора, строк виконання зобов’язання, а також про те, хто саме позичав кошти. З висновку судово- лінгвістичної експертизи №056/766-2 від 26.12.2014 року вбачалося, що дану розписку неможливо однозначно вважати борговою. З постанови про закриття кримінального провадження від 22.03.2013 також не вбачалося, що ОСОБА_1 позичав гроші у Шипука С.В., оскільки сам ОСОБА_1 взагалі не опитаний, а інших доказів, крім пояснень Шипука С.В., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надано не було. Крім того, твердження кредитора згідно з вимогами Закону не можуть ґрунтуватися на показаннях свідків.
Суддя Нев’ядомський Д.В. також повідомив, що судом було прийнято рішення про обов’язкову явку позивача та відповідача в судове засідання для з’ясування змісту розписки. Внаслідок цього представником відповідача було заявлено головуючому відвід, який залишений без задоволення за безпідставністю.
Судді Кокоша В.В., Бобровський В.М., Шевченко Н.Ф. пояснили, що відхиляючи апеляційну скаргу Шипука С.В. та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, судова колегія виходила з того, що позивач Шипук С.В. не надав, в тому числі до суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів того, що 9 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів та на його виконання Шипук С.В. передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США. Матеріали цивільної справи не містили доказів про те, що ОСОБА_1 добровільно повернув Шипуку С.В. заборгованість за договором позики у розмірі 50 доларів США, як підставу визнання відповідачем наявності між ними договору позики. Крім того, матеріали справи не містили оригіналу боргової розписки, яка б підтверджувала факт передачі грошей позикодавцем Шипуком С.В. позичальнику ОСОБА_1, у зв’язку з чим 8 квітня 2015 року в судовому засіданні апеляційним судом було оголошено перерву для надання можливості позивачу та його представнику надати до суду оригінал боргової розписки. Однак, оригінал боргової розписки не було надано.
Судді також зауважили, що суд позбавлений в силу вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України, які обумовлюють безсторонність суду, процесуальної ініціативи витребування тих чи інших доказів за власним бажанням. Так, позивач надав лише копію постанови про закриття кримінального провадження, з якої вбачалося, що ОСОБА_1 взагалі органами внутрішніх справ опитаний не був. Така постанова судом досліджувалася в судовому засіданні, про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання. Інших письмових доказів, крім тих, що досліджені в судовому засіданні, позивач суду не надав. Клопотань про витребування самого кримінального провадження позивачем заявлено не було.
Відповідно до частини 2 статті 92 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Касаційною інстанцією таких обставин теж не встановлено.
З огляду на викладене вбачається, що судді Нев’ядомський Д.В., Кокоша В.В., Бобровський В.М., Шевченко Н.Ф. під час здійснення правосуддя, хоча і порушили норми процесуального права через їх невірне застосування, але не допустили неналежного ставлення до службових обов’язків, умисного чи істотного порушення норм чинного законодавства, а тому порушення не є такими, що тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність судді.
Оскільки в діях суддів Нев’ядомського Д.В., Кокоші В.В., Бобровського В.М., Шевченко Н.Ф. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів відсутні.
Керуючись статтями 92-95, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Нев’ядомського Дениса Володимировича та суддів апеляційного суду Харківської області Шевченко Ніни Федорівни, Бобровського Валерія Васильовича, Кокоші Володимира Вікторовича за зверненням народного депутата України Бублика Ю.В.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
В.Є. Устименко
