Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого ‑ Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Мішина М.І., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Чигиринського районного суду Черкаської області Совгири Ігоря В’ячеславовича за зверненнями Андрющенко С.І. та Головащенка С.О.,
встановила:
У грудні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ˗ Комісія) надійшли скарги Андрющенко С.І. та Головащенка С.О. щодо поведінки судді Чигиринського районного суду Черкаської області Совгири І.В.
У скарзі Андрющенко С.І. та Головашенко С.О. вказують, що суддею Совгирою І.В. під час розгляду кримінального провадження № 708/245/14-к, у якій ОСОБА_1 був обвинуваченим, були допущені суттєві порушення норм процесуального права.
Зокрема, заявники зазначають, що суддею Совгирою І.В. не було викликано і допитано свідків, про які ОСОБА_1 заявляв та подавав клопотання; не забезпечено обвинуваченого ОСОБА_1 за його заявою та клопотанням захисником; повною мірою не досліджено усіх матеріалів кримінального провадження, внаслідок чого судом ухвалено незаконний та необґрунтований вирок стосовно ОСОБА_1.
Із урахуванням викладених обставин заявники просить Комісію притягнути суддю Чигиринського районного суду Черкаської області Совгиру І.В. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі ˗ Закон) від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даною скаргою має здійснюватися за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії Мішиним М.І. проведено перевірку викладених у скарзі обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Чигиринського районного суду Черкаської області Совгири І.В. необхідно відмовити з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що у провадженні судді Чигиринського районного суду Черкаської області Совгири І.В. перебувало кримінальне провадження № 708/245/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, яке надійшло до суду 26 лютого 2014 року.
Вироком суду від 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, та призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2012 року у вигляді п’яти років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь три тисячі гривень заподіяної моральної шкоди.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в яких просив вирок скасувати, звільнити його від відбування покарання за злочин, якого він не скоював, змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд через однобічність, неповноту досудового розслідування і судового слідства. Апелянт також зазначив, що ні під час досудового розслідування, ні в судовому засіданні він не мав захисника, просив викликати до суду та допитати як свідків двох осіб, які повністю підтверджують його невинуватість у скоєнні даного злочину.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2014 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року стосовно ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази вини обвинуваченого покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У решті вирок суду залишено без змін.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, є необґрунтованими, безпідставними та надуманими і є спробою обвинуваченого уникнути справедливого покарання, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи та доказами, здобутими під час досудового і судового слідства у даній справі. Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дано правильну юридичну оцінку і на які суд посилається у вироку.
Також колегія суддів дійшла висновку про виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази вини обвинуваченого покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вказані особи безпосередньо у судовому засіданні не допитувались, а було оголошено лише їх покази, надані під час судового слідства.
Як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження, з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулись засуджений ОСОБА_1 та його захисник Лінник М.С. з вимогою про перевірку постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, а саме вироку Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2014 року.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений та його захисник, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої і апеляційної інстанцій, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи скаргу, засуджений стверджував, що злочину він не вчиняв, у судовому засіданні заявляв численні клопотання про забезпечення його захисником, про виклик свідків, які підтвердили б факт перебування його в іншому місці в момент вчинення щодо потерпілої злочину, які судом безпідставно залишено без задоволення, внаслідок чого постановлено незаконний та необґрунтований вирок, який ґрунтується лише на показаннях потерпілої та доказах, які в силу статті 87 КПК України є недопустимими.
Також засуджений та його захисник стверджували, що апеляційним судом не надано відповіді на доводи апеляційної скарги засудженого, що вплинуло на законність рішення, прийнятого апеляційним судом.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2015 року касаційну скаргу захисника Лінника М.С. задоволено та частково задоволено касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2014 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний суд доводи апеляційної скарги засудженого не перевірив і відповіді на них не надав. Також апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийнятого ним рішення, не надав вичерпної відповіді на всі доводи скарг, не сформулював належним чином висновки щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_1, не розкрив суті доказів і не проаналізував їх.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2015 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року стосовно ОСОБА_1 змінено: з мотивувальної частини вироку виключено посилання суду як на докази вини обвинуваченого, покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У решті вирок суду залишено без змін.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в цілому дотримався вимог кримінального процесуального законодавства, обґрунтовано встановивши обставини вчиненого ОСОБА_1 діяння, надавши їм правильну кваліфікацію.
Також, оцінюючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності у нього в ході досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції захисника, колегія суддів вбачає, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, а також дані про його особу не вказують на те, що йому в обов'язковому порядку мав бути забезпечений захисник відповідно до вимог статті 52 КПК України. Даних про те, що він звертався з клопотаннями про надання йому захисника в ході досудового розслідування чи судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, у матеріалах кримінального провадження немає. Тому ці доводи колегія суддів відхилила.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2015 року, якою апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року частково змінено (виключено з мотивувальної частини покази свідків), захисник Лінник М.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року касаційну скаргу захисника Лінника М.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 у зв’язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, залишеної без руху ухвалою від 27 квітня 2015 року цього ж суду, повернено заявнику.
Відповідно до підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Частиною 2 статті 48 КПК України передбачено, що захисник залучається судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
Статтею 49 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Матеріали перевірки свідчать про те, що головуючим суддею Совгирою І.В. вчинялися процесуальні дії щодо забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист. Зокрема, судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону було відкладено судове засідання 25 березня 2014 року за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв’язку з бажанням самостійно залучити захисника, з яким він домовився стосовно захисту своїх інтересів.
За результатами прослуховування технічного запису встановлено, що у судовому засіданні 31 березня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суд про те, що жоден із адвокатів не виявив бажання бути його захисником у суді, та на запитання головуючого у справі відповів, що буде сам захищати свої інтереси під час судового розгляду (підтверджуються технічним записом судового засідання).
Даних про заявления обвинуваченим ОСОБА_1 будь-яких інших клопотань про залучення захисника перевіркою не встановлено.
Також не знайшли свого підтвердження доводи заявників про те, що суддею Совгирою І.В. не було викликано і допитано свідків, про які ОСОБА_1 заявляв та подавав клопотання, оскільки, як убачається з технічного запису судових засідань, обвинуваченим ОСОБА_1 жодних клопотань для виклику свідків під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції не заявлялось і не подавалось.
Стосовно інших доводів звернень заявників про можливі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які, на їх думку, допущені суддею Совгирою І.В. під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, слід зазначити, що вони були предметом перевірки вищих судових інстанції, якими було надано їм відповідну правову оцінку та не встановлено порушення права заявника ОСОБА_1 на захист.
Таким чином, з наявних матеріалів дисциплінарного провадження істотного порушення суддею Совгирою І.В. норм процесуального права під час розгляду кримінального провадження № 708/245/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 не встановлено, доводи заявників зводяться фактично до незгоди з вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року, ухваленим суддею Совгирою І.В.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Однією з основних засад судочинства згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, право на яке учасники судового процесу та інші особи відповідно до статті 24 КПК України реалізують в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
З огляду на повноваження, визначені статтею 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія не вправі перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень та надавати оцінку процесуальним діям судів, оскільки такі повноваження належать виключно до компетенції апеляційної та касаційної інстанцій у випадках, передбачених чинним законодавством.
Подавши апеляційну скаргу на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року заявник ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, яке вважав незаконним.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Совгири І.В. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відкритті дисциплінарної справи стосовно нього слід відмовити.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Чигиринського районного суду Черкаської області Совгири Ігоря В’ячеславовича за зверненнями Андрющенко С.І. та Головащенка С.О.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
С.О. Щотка
