Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Патрюка М.В., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Кривич Жанни Олексіївни за скаргою Гориславця Сергія Миколайовича,
встановила:
У лютому 2015 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) надійшла скарга Гориславця С.М. стосовно неналежної поведінки судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Кривич Ж.О.
На думку заявника, суддя Кривич Ж.О. істотно порушила норми процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема правила підсудності, повернувши його позовну заяву у зв’язку з непідсудністю справи Автозаводському районному суду міста Кременчука Полтавської області ухвалою від 27 листопада 2014 року, копію якої він, до того ж, не отримав.
Заявник вважає, що наведене свідчать про відмову йому в доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, невжиття заходів щодо розгляду його позовної заяви протягом строку, встановленого законом, грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, тож просить притягнути суддю Кривич Ж.О. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 Розділу II цього Закону “Прикінцеві та перехідні положення”, розгляд заяв і скарг поданих, а дисциплінарних проваджень щодо суддів розпочатих до набрання ним чинності здійснюється відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі – Закон).
Відповідно до статті 86 Закону членом Комісії Весельською Т.Ф. проведено перевірку викладених у скарзі даних та обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідь члена Комісії, проаналізувавши її висновок, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Кривич Ж.О. необхідно відмовити з таких підстав.
За матеріалами перевірки, 25 листопада 2014 року в провадження Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області надійшла позовна заява Гориславця С.М. до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 18 березня 2014 року, яка передана для розгляду судді Кривич Ж.О. 27 листопада 2014 року. Цього ж дня постановлено ухвалу про повернення вказаної позовної заяви, а тому відсутні підстави вважати, що суддею не вживалися заходи щодо розгляду її протягом строку, встановленого законом.
Підставою для повернення позовної заяви Гориславця С.М. стала непідсудність справи Автозаводському районному суду міста Кременчука Полтавської області (пункту 3 частини третьої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України; далі – ЦПК України).
Гориславець С.М. з таким висновком судді Кривич Ж.О. не погоджується, посилаючись на пункт 15 договору позики від 18 березня 2014 року, відповідно до якого спори, що виникають з цього договору, вирішуються за місцем його укладення та місцем проживання позикодавця – Гориславця С.М. (місто Кременчук Полтавської області).
Суддя Кривич Ж.О. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що стаття 112 ЦПК України про договірну підсудність, згідно з якою сторони мали право письмово визначити територіальну підсудність справи, виключена з цього Кодексу на підставі Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ. Разом з цим, відповідно до частини восьмої статті 110 ЦПК України, позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Однак, як пояснила суддя, у жодному з 16 пунктів договору позики від 18 березня 2014 року сторони не визначили місце його виконання та не передбачили особливості, через які виконувати його можливо лише у певному місці, а саме: за місцем проживання позикодавця Гориславця С.М. Тож, за таких обставин, суддя Кривич Ж.О. дійшла висновку, що позов Гориславця С.М., відповідно до вимог статті 109 ЦПК України, має бути пред’явлений за місцем проживання відповідача ОСОБА_1 у місті Олександрія Кіровоградської області.
Статтею 124 Конституції України та статтею 5 Закону передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Однією з основних засад судочинства, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, право на яке учасники судового процесу та інші особи, відповідно до статті 14 Закону, реалізують в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
З огляду на викладене, у разі незгоди з ухвалою судді Кривич Ж.О. від 27 листопада 2014 року, заявник міг скористатися наданим йому процесуальним законом правом та оскаржити її в апеляційному порядку, однак цього не зробив.
Комісія ж не є органом правосуддя та не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням і процесуальним діям судді.
Крім того, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина п’ята статті 121 ЦПК України), тож порушення з боку судді Кривич Ж.О., зокрема відмови Гориславцю С.М. у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, немає.
Порушень етики суддею Кривич Ж.О., про що зазначає заявник у своїй скарзі, в ході її розгляду також не встановлено.
Стосовно доводів заявника щодо неотримання ним копії ухвали від 27 листопада 2014 року, суддя Кривич Ж.О. пояснила, що ця ухвала, разом з позовною заявою та додатками до неї і оригіналом квитанції про сплату судового збору, була направлена заявнику 9 грудня 2014 року, однак конверт із зазначеними вкладеннями повернувся до суду «за закінченням терміну зберігання». Копію ухвали від 27 листопада 2014 року отримала ОСОБА_2 – представник Гориславця С.М. 2 лютого 2015 року.
На підтвердження своїх пояснень суддя Кривич Ж.О. надала копії названих конверту та заяви ОСОБА_2 із відміткою про отримання ухали 2 лютого 2015 року.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені статтею 83 Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 84 Закону, дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на те, що скарга Гориславця С.М. відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді Кривич Ж.О. не містить, підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія, -
вирішила:
Відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Кривич Жанни Олексіївни.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
М.В. Патрюк
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
С.О. Щотка
Т.С. Шилова
