Про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Ширіної Світлани Анатоліївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА (доповідач), Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Світлани ШИРІНОЇ,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Ярослава НАГАЛКА,

розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Ширіної Світлани Анатоліївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Джерела права та їх застосування.

1. Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
2. Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
3. Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
   1. має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
   2. має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
   3. має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
   4. має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
4. Статтею 79 Закону установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
5. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).
6. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
7. Згідно із частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
8. Частинами першою, другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
9. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання. Згідно з пунктами 1.3‒1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
10. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.

11. Ширіна С.А., дата народження – ______________ року, громадянка України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00200857 від 03 жовтня 2023 року на рівні вільного володіння другого ступеня. Станом на дату проведення співбесіди кандидат є несудимою (відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»).
12. Закінчила у 2000 році Запорізький інститут державного та муніципального управління, отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
13. Навчалася на факультеті післядипломної освіти у Запорізькій державній інженерній академії та у 2002 році отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Економіка підприємства» та здобула кваліфікацію економіста.
14. У 2012 році Ширіній С.А. присвоєно науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
15. Вченого звання не має.
16. У період з 1995 до 2000 року працювала юрисконсультом в Приватній фірмі «Яна» та юристом в ТОВ «ДІА-Метал-груп», у період з 2000 до 2001 року працювала державним податковим інспектором, з 2001 до 2010 року перебувала на посадах юрисконсульта, юриста, начальника юридичного відділу у ПП «Міленіум-Соло», ТОВ «Торговий дім «Запорізький автогенний завод», ВАТ «Запорізький автогенний завод».
17. Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 Ширіна С.А. призначена на посаду судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя строком на п’ять років.
18. Присягу складено 09 грудня 2010 року.
19. Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 Ширіна С.А. призначена на посаду судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
20. Делегат ХХ чергового з’їзду суддів України.
21. За період з 2018 року до 11 серпня 2025 року у Вищій раді правосуддя зареєстровано одинадцять дисциплінарних скарг на дії судді Ширіної С.А., з яких: вісім скарг залишено без розгляду; в одній відмовлено у відкритті дисциплінарної справи; дві скарги перебувають на розгляді (лист Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 16441/0/9-25).
22. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
23. У визначений строк Ширіна С.А. звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
24. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Ширіну С.А. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
25. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація). Ширіну С.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
26. Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Ширіну С.А. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
27. Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів. Ширіну С.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
28. Відповідно до рішення Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду в межах Конкурсу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
29. Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
30. Відомості стосовно кандидата витребувано у Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. З наданих на запит Комісії відповідей інформації, що перешкоджає Ширіній С.А. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком не отримано.
31. За результатами спеціальної перевірки Ширіної С.А. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 08 серпня 2025 року № 21.2-393/25.
32. Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Ширіної С.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 10 жовтня 2025 року.
33. На спростування висновку ГРД кандидатом Ширіною С.А. надані пояснення.
34. Комісією у складі колегії 16 жовтня 2025 року проведено співбесіду із кандидатом Ширіною С.А., досліджено матеріали досьє, зокрема, висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
35. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Ширіна С.А. набрала 346,40 бала; за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями: за критерієм особистої компетентності – 37,50 бала; за критерієм соціальної компетентності – 37,50 бала; за критерієм доброчесності та професійної етики – 240 балів.
36. Відповідно до рішення Комісії від 16 жовтня 2025 року № 496/ас-25 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Ширіна С.А. набрала 661,40 бала.
37. Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Ширіна С.А. набрала 661,40 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Зміст висновку Громадської ради доброчесності.

38. ГРД 10 жовтня 2025 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Ширіної С.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
39. На думку ГРД, підставами для висновку стало таке.  
40. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» (підпункти 3,4 пункту 19 Єдиних показників).
41. Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживала достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, не утрималась від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.
42. Відповідно до інформації, що міститься в матеріалах суддівського досьє № 00330 (розділ 8.6 «Інформація про дотримання строків розгляду справ та матеріалів»; ст. 349 — 353), встановлено систематичне порушення кандидатом процесуальних строків розгляду справ у період з 2019 до 2023 року.
43. Так, у 2019 році кандидатом було порушено строки розгляду у 120 справах, у 2020 році — у 93 справах, у 2021 році — у 151 справі, у 2022 році — у 175 справах, а у 2023 році — у 116 справах.
44. Під час співбесіди у складі колегії Ширіна С.А. пояснила, що випадки порушення строків розгляду судових справ мали місце в певні періоди її роботи, зокрема з 2019 до 2023 року. Обумовлено це значним фактичним навантаженням, одночасним розглядом справ різної складності та об’єктивними факторами, пов’язаними з організацією судового процесу (відсутність вільних залів судових засідань, неявка сторін у справах). Порушення строків розгляду судових справ мали місце в період дії карантинних обмежень, пов’язаних з пандемією COVID-19, оскільки судові засідання відкладалися через хворобу учасників процесу, працівників суду, судді, через заборону пересування між регіонами та обмеження в громадському транспорті, а також відсутність належної технічної можливості для проведення розгляду справ у режимі відеоконференції.
45. Порушення строків розгляду справ мали місце і в період повномасштабного збройного вторгнення російської федерації в Україну, коли значна частина справ була відкладена з об’єктивних причин (постійні ракетні обстріли, оголошення повітряної тривоги, неможливість забезпечення явки сторін, через евакуацію, перебої електропостачання).
46. Крім того, кандидат звернула увагу Комісії на те, що порушення строків розгляду справ не були наслідком недбалого ставлення до виконання службових обов’язків або несумлінності з її боку.
47. Комісія у складі колегії дійшла висновку, що кандидатом належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено підстави для затримки розгляду справ у 2019 році. Пояснення, надані Ширіною С.А., не містять чіткої аргументації та не дають можливості Комісії встановити обґрунтованість порушення нею строків розгляду справ у 2019 році, особливо з огляду на пояснення судді про те, що це був фактично перший рік її роботи після поновлення повноважень здійснювати правосуддя.
48. Комісія у складі колегії одноголосно зменшила бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».
49. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 10 грудня 2025 року.
50. Під час співбесіди у пленарному складі кандидат Ширіна С.А. додатково надала пояснення щодо порушення строків розгляду справ. Пояснила, що у 2021 році в Хортицькому районному суду міста Запоріжжя склалася кризова ситуація з відсутністю фінансування на закупівлю поштових марок та оплату поштових відправлень. Крім того, з грудня 2023 року до березня 2024 року здійснювала правосуддя без помічника, оскільки останній хворів, що створило об’єктивні труднощі, які суттєво вплинули на строки підготовки та розгляду справ. Ширіна С.А. зазначила, що виконувала функції помічника самостійно, що призвело до значного додаткового навантаження.
51. На запитання члена Комісії Сидоровича Р.М.: «На скільки у Вас відрізняються строки розгляду справ порівняно з Вашими колегами?» Ширіна С.А. відповіла: «Відповідно до статистичних даних у період з 2019 року до 2021 року найменші або однакові з колегами показники».
52. Заслухавши пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі підтримує рішення колегії щодо зменшення балів кандидату за критерієм професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність».
53. Крім того, у висновку ГРД зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність» (підпункт 1 пункту 18 Єдиних показників).
54. Кандидат допустила академічну недоброчесність.
55. 08 травня 2012 року відбулося розсилання автореферата дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук для кандидата (судді). Тема цього дисертаційного дослідження була затверджена менше ніж за рік до згаданої дати – 19 травня 2011 року.
56. У списку опублікованих авторських праць за темою дисертації, розміщеному в авторефераті, за стверджуваним авторством кандидата наявні сім публікацій. Перша публікація була в журналі, зміст якого затверджено вченою радою 05 жовтня 2011 року, а остання датується 13 лютого 2012 року. Всі інші публікації теж були надруковані протягом цих чотирьох місяців.
57. Крім екстрено написаної дисертації та в рази швидше надрукованих публікацій, кандидат, будучи в статусі аспірантки, повинна була задовго до розсилання автореферату виконати ще освітню складову  –  особисто відвідати всі заплановані лекції та інші заняття, пройти педагогічну практику, отримати допуск до складання кандидатських іспитів, підготуватися до них та успішно їх скласти. «Термін навчання в аспірантурі [...] з відривом від виробництва – три роки, в аспірантурі без відриву від виробництва – чотири роки», –  зазначалося тоді на сайті навчального закладу кандидата.
58. Обширне копіювання тексту та плагіат певною мірою пояснюють швидкість захисту аналізованої дисертації.
59. До тексту першої статті за стверджуваним авторством кандидата повністю скопійована публікація Короєда С.О., а також скопійовані зроблені ним посилання на інших авторів без уточнення, звідки саме ці посилання копіювалися для суддівської статті. Інша половина цієї статті містить обширне копіювання тексту з автореферату згаданого автора (пункти 1–5 та 7 висновків) без зазначення точних меж копіювання.
60. Наступна стаття в тому ж виданні за стверджуваним авторством кандидата майже повністю складається із скопійованої зі всіма посиланнями статті Бондаренко-Зелінської Н. та Зелінського А.
61. Так само дисертація за стверджуваним авторством кандидата переповнена багатосторінковим копіюванням тексту: рішення КСУ у справі № 1-34/2010 (С. 96–102), публікація та автореферат Короєда С.О. (С. 111–118), узагальнення судової практики від ВСУ (С. 130–137), постанови Пленуму ВСУ (С. 137–140), книги Банчука О.А. (С. 154–168), статті Бондаренко-Зелінської Н. та Зелінського А. (С. 170–174). Посилання на джерела копіювання є поодинокими, тому більшість скопійованого тексту пропонується читачу під виглядом авторського тексту кандидата, що не відповідає дійсності.
62. У 13 томі «Словника української мови» в 20 томах (СУМ-20) (https://sum20ua.com), укладеному Українським мовно-інформаційним фондом Національної академії наук України (НАН України), слово «плагіат» визначається як привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Подібне визначення слова «плагіат» дає «Словник української мови» в 11 томах (СУМ-11).
63. За визначенням, що міститься в частині шостій статті 69 Закону України «Про вищу освіту», академічним плагіатом є оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства. Аналогічне визначення міститься у частині четвертій сттатті 42 Закону України «Про освіту», яким академічний плагіат визначено однією з форм порушення принципу академічної доброчесності поряд з самоплагіатом, фабрикацією, фальсифікацією, списуванням, обманом та хабарництвом.
64. Верховний Суд у постанові КАС ВС від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24 зазначає, що хоча Закон України «Про вищу освіту» формально закріпив на законодавчому рівні поняття «академічний плагіат» у законодавстві, етичні норми, які забороняють плагіат, існували раніше. Такі норми, що ґрунтувалися на загальновизнаних принципах доброчесності та поваги до інтелектуальної власності, закріплювалися в різних нормативних актах та документах. Зокрема, 23 лютого 1994 року набрав чинності Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року, який у статті 13 визначав особистим (немайновим) правом автора вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо.
65. Стаття 52 Закону України «Про освіту» № 1060-XII від 23 травня 1991 року та стаття 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13 грудня 1991 року, що були чинними на момент захисту кандидатської дисертації Ширіної С.А., зобов’язували науковців дотримуватися етичних норм і поважати право на інтелектуальну власність.
66. Крім того, пунктом 14 Порядку № 567 (чинного на момент захисту кандидатом дисертації) була передбачена можливість зняття з розгляду дисертації незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело. Цим же пунктом передбачалося, що виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня.
67. Таким чином, закріплення пізніше в сучасному законодавстві поняття та форм академічної недоброчесності лише конкретизує способи виявлення порушень академічної доброчесності, передбачені етичними та нормативними положеннями, що діяли раніше.
68. У розділі 2 Кодексу наукової етики Української федерації вчених, затвердженого Українською федерацією вчених у 2005 році, порушеннями в наукових дослідженнях вважається: фальсифікація; переробка і плагіат; невизнання авторства або значного інтелектуального внеску в наукову роботу; використання нової інформації, ідей або даних із конфіденційних рукописів або приватних бесід; використання архівних матеріалів з порушенням правил використання архівних документів; невиконання державного законодавства, статутів та колективних договорів академій, вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, положень про безпеку наукової праці.
69. Етичний кодекс ученого України, затверджений Національною академією наук України у 2009 році, також встановлює основні етичні принципи та норми поведінки для науковців, у пункті 2.3 зобов’язує учених забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження, вважати неприпустимими прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату.
70. Кодекс наукової етики Української федерації вчених та Етичний кодекс ученого України, хоч і не є нормативно-правовими актами, підтверджують, що плагіат вважається порушенням етичних норм у науковій спільноті.
71. Недоброчесне академічне середовище, в якому писалася та захищалася дисертація, починається з наукової керівниці – ОСОБА_1. Необхідно звернути увагу, що правозахисною організацією проводилось розслідування, де було повідомлено про таке:
72. «ОСОБА_1 — головна редакторка «Юридичного наукового електронного журналу». Видання скоріш за все працює за принципом «дисертаційного конвеєра»: були випадки, коли раніше опубліковані випуски згодом доповнювали новими статтями заднім числом. Наприклад, № 2 за 2018 рік зріс із 261 до 303 сторінок. Це створює ілюзію багаторічної наукової роботи для тих, хто здобував сумнівні наукові ступені та отримував за це надбавки з бюджету. Важко уявити, щоб такі маніпуляції відбувалися без відома незмінної протягом років головної редакторки. До того ж ОСОБА_1 була науковою консультанткою ОСОБА_2, який фігурував у скандалах із плагіатом у статтях для судді Майдану ОСОБА_3.»
73. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, в якій захищалася дисертація для кандидата, ОСОБА_4 також в ролі голови разової спеціалізованої ради фігурував у скандалах із плагіатом у статтях для судді Майдану ОСОБА_3.
74. Отже, кандидат не могла поєднували суддівську діяльність з навчанням в аспірантурі, написанням дисертації швидше ніж за один рік та написанням і публікацією семи наукових статей за чотири місяці. В дисертації та публікаціях містяться багатосторінкові копіювання тексту, який не завжди супроводжується посиланнями на джерела, що становить факт академічної недоброчесності у вигляді плагіату. Зважаючи на це, у ГРД є підстави для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
75. Під час проведення співбесіди у складі колегії Ширіна С.А. пояснила таке.
76. Станом на 2011–2012 роки діяло Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, згідно з пунктом 44 якого самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.
77. Чинне на той час законодавство не вимагало обов’язкового навчання в аспірантурі для підготовки та захисту дисертації, натомість особа могла бути прикріплена до вищого навчального закладу як здобувач і виконати дисертаційну роботу самостійно.
78. Зазначає, що вона проходила підготовку в ЗНУ саме як здобувач, а не як аспірант. Отже, станом на 2011–2012 роки не було вимоги проходити освітню складову освітньо-наукової програми в разі, якщо дисертація виконувалася не аспірантом, а здобувачем шляхом самостійної роботи.
79. Водночас вона за власною ініціативою відвідувала заняття з філософії та з іноземної мови задля успішної підготовки до складання кандидатського іспиту, після чого успішно його склала.
80. Законодавство не забороняло здобувачеві виконати певний обсяг дослідження до моменту прикріплення до вищого навчального закладу як здобувача. Навпаки, виконання такого обсягу дослідження віталося та було одним із критеріїв для прийняття рішення про прикріплення здобувача за результатами співбесіди.
81. Перед тим, як подати заяву про прикріплення її як здобувача до вищого навчального закладу, вона провела значну частину запланованого дослідження, оскільки тема роботи відповідала її професійному досвіду та вона мала емпіричну базу для аналізу, а також мала в наявності певні результати дослідження, частина з яких на той час вже пройшла апробацію.
82. З метою завершення виконання дослідження, розпочатого фактично задовго до 2011 року, систематизації його результатів та формалізації цих результатів шляхом їх викладення у формі дисертації та наукових публікацій, мала потребу в прикріпленні її як здобувача до вищого навчального закладу. На співбесіді сама запропонувала тему дослідження, навела вже наявні на той час результати, після чого була прикріплена як здобувач, завершила дослідження, опублікувала його результати та подала дисертацію для захисту.
83. Суддівська діяльність є сумісною з науковою роботою. Тим паче, в її випадку тема дисертації логічно узгоджувалася зі специфікою справ, які вона розглядала, що полегшувало виконання дослідження, спираючись на значний практичний досвід, а також посилювало практичне значення отриманих результатів дослідження.
84. Стосовно запозичень у текстах наукових робіт кандидат пояснила таке.
85. Проведення наукового дослідження у сфері права неможливе без цитування наукових робіт інших авторів, які раніше досліджували цю тематику. Наведення переліку авторів, чиї роботи становлять доктринальну базу дослідження, є невід’ємним елементом вступу до дисертації та її розділів. У своїй дисертації та наукових публікаціях використовувала матеріали інших авторів виключно із наведенням посилання на джерела запозичень. Такі джерела наведені нею у списках використаних джерел як в самій дисертації, так і в наукових статтях. Наводячи результати досліджень інших авторів, кандидат не видавала і не видала їх за результати свого власного дослідження, а чітко вказувала, хто саме є автором того чи іншого результату, посилалась на автора.
86. Водночас при виконанні роботи значного обсягу (якою є дисертація) не виключені випадки, коли внаслідок «людського фактора» посилання на джерело вказується у списку використаних джерел, але не зазначається в самому тексті роботи в квадратних дужках безпосередньо після цитати. Такі випадки є помилками цитування та не становлять собою академічного плагіату, оскільки не мають умисного характеру і не спрямовані на введення читача в оману щодо авторства результатів дослідження. Читач має можливість переконатися в тому, кому належить результат дослідження, ознайомившись зі списком використаних джерел. Поняття «помилка цитування» не дорівнює поняттю «порушення академічної доброчесності» та не є видом порушення академічної доброчесності, адже йдеться про технічні недоліки тексту, а не про неправомірне використання чужих результатів.
87. При розгляді її дисертації спеціалізована вчена рада проводила наявними на той час технічними засобами перевірку тексту дисертації на предмет наявності чи відсутності текстових запозичень без зазначення авторства. Перевірка продемонструвала відсутність у дисертації запозичень. Такий висновок було підтверджено і при проведенні експертизи її дисертації Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (назва МОН України на той час). Міністерство не скасовувало рішення спеціалізованої вченої ради стосовно її дисертаційної роботи.
88. Також протягом багатьох років ані до МОН України, ані до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не надходило будь-яких скарг стосовно нібито наявності академічного плагіату в роботі.
89. Стосовно розмірів цитат зазначила, що не існує нормативно встановлених «мінімальних» і «максимальних» розмірів таких цитат; автор дисертації чи статті самостійно визначає доцільний розмір цитати з огляду на потреби в розкритті певного питання, яке є предметом дослідження. Наукова новизна одержаних результатів дослідження була предметом обговорення на засіданні спеціалізованої вченої ради та об’єктом ретельного вивчення під час експертизи дисертації в Міністерстві, і жодного разу не надходило зауважень щодо обсягів цитування джерел.
90. Що стосується посилань на начебто недоброчесне академічне середовище кандидат зазначила, що захист дисертації відбувся в 2012 році в Запорізькому національному університеті, тоді як захист дисертації, імовірно, ОСОБА_3, як стало відомо кандидату з публічних джерел інформації, відбувся тринадцятьма роками пізніше, в 2025 році, та в іншому закладі вищої освіти – в Університеті митної справи та фінансів.
91. Захищаючи дисертацію в 2012 році, не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_4 як вчений секретар спеціалізованої вченої ради, утвореної при ЗНУ, через 13 років, будучи головою разової спеціалізованої вченої ради при УМСФ, «фігуруватиме в скандалах з плагіатом у статтях».
92. Також з 2019 року ОСОБА_4 не працює в ЗНУ, а вже тривалий час працює в УМСФ. Тому ЗНУ, на базі якого вона захищала дисертацію, не має жодного стосунку до цієї ситуації.
93. Що стосується, імовірно, ОСОБА_2, на якого є посилання у висновку ГРД, то ця особа не була ані її науковим керівником, ані членом спеціалізованої вченої ради, в якій кандидат захищала свою роботу. З публічних джерел Ширіна С.А. дізналася, що ОСОБА_2 в 2017 році захищав докторську дисертацію в ЗНУ, але ніколи в ЗНУ не працював, він працює в УМСФ. Її захист дисертації в 2012 році не має жодного відношення до УМСФ та до професорсько-викладацького складу УМСФ, а тим паче ніяк не пов’язаний із захистом дисертації ОСОБА_3 у 2025 році, з якою вона навіть не знайома. Їй відомо про ОСОБА_3 виключно з відкритих джерел, зокрема засобів масової інформації.
94. Таким чином, зазначена у висновку інформація щодо плагіату та академічної недоброчесності є безпідставними та не підтверджуються жодними офіційними висновками.
95. Комісією у складі колегії встановлено, що після захисту дисертації Ширіна С.А. не продовжувала займатися науковою діяльністю та не змогла надати інформацію про кількість власних публікацій та теми їх досліджень. Кандидатом не продемонстровано достатнього рівня володіння знаннями в галузі дисертаційного дослідження на тему: «Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпекою дорожнього руху».
96. Оцінюючи обставини наукової діяльності Ширіної С.А., Комісія врахувала ту обставину, що тема наукового дослідження кандидата «Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпекою дорожнього руху» безпосередньо стосується щоденної діяльністю судді місцевого суду. Діяльність судді особливо в період відсутності повноважень надавала можливість кандидату для поглиблення своєї наукової роботи, тим більше з огляду на ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14 липня 2015 року та реформування органів міліції в поліцію.
97. На переконання членів колегії Комісії, таке ставлення кандидата як вченого, який не лише набув статуса кандидата наук, а й відповідні соціальні гарантії, до наслідків своєї діяльності не повною мірою відповідає розділу 7 Етичного кодексу ученого України, затвердженого Національною академією наук України у 2009 році, яким передбачено, що учений має присвятити себе пошукові нових знань та їх застосуванню на благо суспільству. Учений повинен брати активну участь у житті наукового співтовариства та в роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти  насамперед, виходячи із загальних інтересів науки й тільки потім з інтересів особистих та своєї установи.
98. Комісією у складі колегії одноголосно зменшено бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
99. Під час співбесіди у пленарному складі Ширіна С.А. зазначила, що ГРД неправомірно застосувала норми, які діяли на момент написання дисертації, а саме застосувала до дисертації 2012 року стандарти академічної доброчесності, ухвалені у 2017–2023 роках, індикатори доброчесності у редакції 2020–2023 років, визначення академічного плагіату із сучасних законів. 
100. Крім того, ГРД не врахувала наявність належних посилань у дисертаціях та статтях, не надала жодного доказу того, що відповідні автори не згадуються в дисертації або не включені до списку використаних джерел – навпаки, їх присутність підтверджена самим текстом дисертації. Вважає, що вимоги ДСТУ 3008-95 щодо наявності посилань виконані нею повністю.
101. Ширіна С.А. зазначає, що ГРД не надано порівняльних таблиць, нумерацї сторінок із «первинних» джерел, конкретних фрагментів дослівного збігу. Кандидат звертає увагу Комісії, що висновок ГРД базується на зображені зіставлення двох сторінок, що не є належним доказом.
102.  ГРД вказує на нібито «багатосторінкове копіювання» рішень КСУ, узагальнень ВСУ, постанов Пленуму та норм права, однак ці фрагменти не можуть бути об’єктом плагіату, оскільки не охороняються авторським правом.
103. Щодо тверджень ГРД про «неможливість суміщення роботи і аспірантури» кандидат додатково пояснила, що поєднання роботи судді та підготовки дисертації не лише можливо, але й прямо передбачено законодавством.
104. Ширана С.А. стверджує, що твердження ГРД про «підозріло швидке написання» грунтується на суб’єктивній оцінці та не мають нормативного підгрунтя, оскільки строки підготовки дисертації здобувачем не регулювалися мінімальною тривалістю. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника не встановлював мінімального строку підготовки дисертації здобувачем.
105. На запитання Члена Комісії Мельника Р.І.: «Коли Ви фактично розпочали роботу над дослідженням» Ширіна С.А. відповіла: «Саме дослідження розпочала з моменту, коли почала працювати суддею  –  у жовтні 2010 році.».
106. На запитання Члена Комісії Сабодаша Р.Б.: «Наукові статті Ви написали після затвердження вже теми чи була якась частина до затвердження по цій темі? Як ви обирали фахове видання, опонентів?» Ширіна С.А. відповідала: «Після затвердження теми. Видання: Юридичний вісник Запорізького національного університету та журнал «Митна справа». Опонентів визначала вчена рада».
107. На запитання представника ГРД Нагалка Я.Я.: «Опишіть процес готування/написання роботи.» Ширіна С.А. відповіла: «Написання роботи відбувалося у неробочий час: на вихідних, після роботи, перебуваючи у відпустці».
108. Комісія у пленарному складі погоджується із висновком колегії.
109. Стосовно інформації, викладеної у висновку ГРД та окремих питань, які були додатково оцінені Комісією у складі колегії, Комісія у пленарному складі, виснує, що їм надано належну та повну оцінку.
110. Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані під час співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі зазначає, що висновок ГРД не містить фактів, які б свідчили про суттєве порушення кандидатом Ширіною С.А. критеріїв доброчесності та професійної етики, й погоджується із висновками, викладеними в рішенні Комісії від 16 жовтня 2025 року № 496/ас-25 щодо оцінки відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
111. Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, доповідачем на голосування поставлено пропозицію про «Визнання Ширіної С.А. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді». «ЗА» визнання кандидата такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало одинадцять членів Комісії,  «ПРОТИ» – три члена Комісії.
112. Ураховуючи викладене, керуючись положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України

вирішила:

визнати Ширіну Світлану Анатоліївну  такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                   Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»

Члени Комісії:                                                                                Михайло БОГОНІС «ЗА»

                                                                                                          Людмила ВОЛКОВА «ЗА»

                                                                                                           Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»

                                                                                                           Ярослав ДУХ «ЗА»

                                                                                                           Роман КИДИСЮК «ЗА»

                                                                                                           Надія КОБЕЦЬКА «ПРОТИ»

                                                                                                           Олег КОЛІУШ «ЗА»

                                                                                                           Ігор КУШНІР «ЗА»

                                                                                                           Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»

                                                                                                           Олексій ОМЕЛЬЯН «ПРОТИ»

                                                                                                           Роман САБОДАШ «ПРОТИ»

                                                                                                            Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»

                                                                                                            Сергій ЧУМАК «ЗА»