Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі тимчасової колегії:
головуючого – Надії КОБЕЦЬКОЇ (доповідач),
членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Вінницького окружного адміністративного суду Вергелеса Андрія Валерійовича на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10 лютого 2012 року № 83/2012 Вергелеса А.В. призначено на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду строком на п’ять років.
Присягу судді Вергелес А.В. склав 14 лютого 2012 року.
У Вергелеса А.В. 10 лютого 2017 року закінчився п’ятирічний строк повноважень судді.
Інформація про кваліфікаційне оцінювання судді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Вінницького окружного адміністративного суду Вергелеса А.В.
Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 63/зп-18 визначено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» та вирішено питання допуску суддів до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Відповідно до цього рішення суддю Вінницького окружного адміністративного суду Вергелеса А.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Вергелес А.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Співбесіду із суддею Вергелесом А.В. проведено 27 квітня 2018 року, за результатами якої оголошено перерву.
Наступною датою співбесіди визначено 24 червня 2019 року, однак Вергелес А.В. подав заяву про її відкладення. Комісія задовольнила заяву та оголосила перерву в засіданні.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Вергелеса А.В.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі через надходження висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 24 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.
На підставі викладеного вище кваліфікаційне оцінювання судді Вергелеса А.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
До Комісії 03 грудня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Вергелеса А.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії 10 грудня 2024 року проведено співбесіду із суддею, досліджено матеріали його досьє, висновок ГРД, інші обставини, документи і матеріали та ухвалено протокольне рішення про оголошення перерви до 09 січня 2025 року.
Комісією у складі колегії 09 січня 2025 року продовжено співбесіду із суддею.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність у судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді. У разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації задля спростування такого сумніву.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (абзаци 2, 3 пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами) (далі – Положення), встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Приписами пункту 5 глави 6 розділу II Положення передбачено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв становить 1 000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Згідно з главою 2 розділу II Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- рівень знань у сфері права, який оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту;
- рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, який оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту;
- ефективність здійснення правосуддя, який оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє;
- діяльність щодо підвищення фахового рівня, який оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє.
Рівень знань Вергелеса А.В. у сфері права, а також рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні перевірено на першому етапі кваліфікаційного оцінювання шляхом складення анонімного письмового тестування, за результатами якого суддя набрав 87,75 бала, та виконання практичного завдання, за результатами якого суддя набрав 79,5 бала.
Оцінюючи ефективність здійснення правосуддя, Комісія констатує, зокрема, таке:
- у період із лютого 2012 року до лютого 2017 року суддею розглянуто 1 352 справи та матеріали;
- загальні показники середньомісячного навантаження судді в зазначений період є дещо вищими (157) за середньомісячні показники навантаження у Вінницькому окружному адміністративному суді за цей період (155);
- за результатами перегляду судових рішень, ухвалених суддею Вергелесем А.В. у період із лютого 2012 року до лютого 2017 року, скасовано 59 та змінено 6 судових рішень, що становить приблизно 4,4 % скасованих та 0,44 % змінених судових рішень від загальної кількості ухвалених рішень; підставами скасування та зміни судових рішень є порушення норм матеріального права (32 скасовано і 3 змінено) та процесуального права (23 скасовано і 1 змінено), а також порушення норм матеріального і процесуального права (4 скасовано і 2 змінено);
- із порушенням встановлених процесуальним законом строків суддею Вергелесом А.В. розглянуто 175 справ та 12 матеріалів, що становить 13,83 % від загальної кількості розглянутих справ;
- інформація про середню тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого судового рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень у матеріалах суддівського досьє відсутня; не надано такої інформації і Державним підприємством «Інформаційні судові системи»;
- у суддівському досьє наявна інформація про рішення, постановлене за участі судді, що було предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 2022 року у справі «Латюк та інші проти України» (заява № 23548/20 та 6 інших заяв). Однак під час аналізу інформації встановлено, що виявлені порушення були допущені іншим суддею при постановлені рішення в провадженні, яке було виокремлено з адміністративної справи, що перебувала в провадженні судді Вергелеса А.В.;
- інформація про результати регулярного оцінювання судді, за даними суддівського досьє, відсутня;
- відомості щодо перебування судді Вергелеса А.В. на адміністративних посадах відсутні;
- відомості про здійснення повноважень в органах суддівського врядування та самоврядування в матеріалах досьє відсутні.
Таким чином, оцінюючи ефективність здійснення правосуддя суддею Вергелесом А.Б., Комісія дійшла висновку, що бал за цим критерієм становить 60.
Визначаючись щодо підвищення фахового рівня судді, Комісія у складі колегії враховує, що після призначення на посаду судді Вергелес А.В. періодично проходив навчання в Національній школі суддів України з метою підвищення рівня кваліфікації. Вергелесом А.В., зокрема, дотримано вимоги частини другої статті 89 Закону щодо проходження підготовки тривалістю не менше 40 академічних годин не рідше одного разу на три роки. Відповідно до інформації, наявної в суддівському досьє, востаннє суддя Вергелес А.В. проходив навчання з 19 вересня 2022 року до 23 вересня 2022 року тривалістю 40 академічних годин. Суддя також брав участь у круглих столах. Водночас суддя Вергелес А.В. не має наукового ступеня та вченого звання; не брав участі в законопроєктній роботі; наукової діяльності не здійснював, наукових публікацій у сфері права не має; викладацької діяльності в Національній школі суддів України не здійснював.
Отже, Комісія оцінює цей показник в 2 бала.
Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 6 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
Суддя Вергелес А.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей.
За результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, співбесіди та висновку, за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за критерієм особистої компетентності суддя Вергелес А.В. набрав 52 бала.
Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
Відповідно до пункту 7 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
За результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, співбесіди та висновку, за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за критерієм соціальної компетентності суддя Вергелес А.В. набрав 49 балів.
Оцінювання відповідності судді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Згідно з пунктом 8 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам;
- відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;
- політична нейтральність;
- дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитету правосуддя;
- дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону;
- інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики.
Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди.
Згідно з пунктом 9 глави ІІ розділу ІІ Положення відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:
- відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам;
- відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам;
- відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції;
- наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону;
- наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді;
- наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею;
- інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє.
Комісією в межах повноважень надіслано запити до Національного агентства з питань запобігання корупції, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Служби безпеки України, Державного бюро розслідування, Державної податкової служби України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Також у зв’язку з необхідністю з’ясування окремих обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісією було надіслано запити до Вінницького окружного адміністративного суду та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції. Відповіді державних органів долучено до суддівського досьє та стали предметом аналізу і обговорення на співбесіді.
За даними, наданими Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, Офісом Генерального прокурора, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, відомості, які б вказували на недоброчесність судді Вергелеса А.В., відсутні.
За інформацією Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної політики, Вергелес А.В. перебуває на військовому обліку військовозобов’язаних, правила військового обліку не порушує.
Водночас Департаментом патрульної поліції Національної поліції України повідомлено, що в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – система ІПНП) містяться відомості про наявність протоколу та постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стосовно судді Вергелеса А.В.
1. Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 250049 від 19 травня 2016 року за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та направлено до Вінницького міського суду. Відомості про рішення суду в системі ІПНП відсутні. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2016 року (справа № 127/11046/16-п) матеріали про притягнення Вергелеса А.В. до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 185 КУпАП, повернено начальнику Управління патрульної поліції у місті Вінниці для виконання постанов Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2016 року, 13 липня 2016 року та 15 серпня 2016 року про усунення недоліків. Більше інформації щодо цієї справи не має.
2. Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 571908 від 13 грудня 2016 року за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. Відомості про сплату штрафу відсутні.
3. Управлінням патрульної поліції у Львівській області винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7582830 від 23 серпня 2023 року за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Штраф сплачено 23 серпня 2023 року.
Крім того, за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, стосовно Вергелеса А.В. було складено ще три акти (два протоколи та постанова) про адміністративні правопорушення.
Інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниця 19 травня 2016 року складено протокол серії АП1 № 909962 про адміністративне правопорушення стосовно Вергелеса А.В. за частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з протоколом о 20 годині 45 хвилин у місті Вінниця на вулиці 30 років Перемоги водій Вергелес А.В., порушуючи вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, нечітка мова, запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності двох свідків. Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2016 року (справа № 127/10755/16-п) провадження в справі про притягнення Вергелеса А.В. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниця 19 травня 2016 року складено протокол серії АА № 250048 про адміністративне правопорушення стосовно Вергелеса А.В. за статтею 173 КУпАП. Згідно з протоколом о 22 годині 15 хвилин Вергелес А.В. у місті Вінниця на вулиці Польова, 8 нецензурно лаявся у громадському місці, чим порушив громадський порядок і спокій та вчинив правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2016 року (справа № 127/11044/16-п) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, стосовно Вергелеса А.В. закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Також 19 травня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниця стосовно Вергелеса А.В. складено постанову серії ПС2 № 763229 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП. Згідно з постановою Вергелес А.В. 19 травня 2016 року близько 20 години 45 хвилин у місті Вінниця на вулиці 30 років Перемоги керував автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1, без посвідчення водія відповідної категорії та без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив підпункт 2.1 (а, б) пункту 2 Правил дорожнього руху. Цією ж постановою на Вергелеса А.В. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 серпня 2016 року (справа № 711/5262/16-а) адміністративний позов Вергелеса А.В., задоволено та скасовано постанову інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниця серії ПС2 № 763229 від 19 травня 2016 року.
На адресу Комісії 03 грудня 2024 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Вергелеса А.В. критеріям доброчесності та професійної етики за такими показниками (індикаторами).
1. Суддя допускав порушення правил етики в особистому житті, наприклад: ображав інших осіб, допускав неетичне спілкування з ними, допускав грубі порушення правил дорожнього руху, зловживав своїми процесуальними правами у справі, де він є учасником.
Вергелес А.В. повідомив у декларації доброчесності недостовірні (у тому числі неповні) відомості, оскільки приховав відомості про правопорушення, допускав іншу схожу поведінку, яка свідчить про недотримання ним принципу чесності та непідкупності.
На підтвердження цих висновків ГРД наводить постанови та протоколи про адміністративні правопорушення, про які йшлося вище.
ГРД акцентує на поведінці судді Вергелеса А.В., пов’язаній із судовим розглядом протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною першою статті 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.
Указаний протокол 30 травня 2016 року було скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області. Після цього суддя змінив реєстрацію місця проживання з міста Вінниця на місто Черкаси та подав до суду клопотання про зміну підсудності та скерування матеріалів до Придніпровського районного суду міста Черкаси, вказавши в клопотанні, що він проживає в місті Черкаси та перебуває там на лікуванні.
Однак у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2016 рік суддя Вергелес А.В. вказав фактичним місцем проживання місто Вінниця. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень суддею за 2016 рік ухвалено 459 судових рішень за місцем роботи в місті Вінниця. Крім того, через два дні після прийняття Вінницьким міським судом Вінницької області постанови від 29 червня 2016 року про передання матеріалів адміністративної справи стосовно Вергелеса А.В. за частиною першою статті 130 КУпАП до Придніпровського районного суду міста Черкаси для розгляду, суддя Вергелес А.В. ухвалював судові рішення у місті Вінниця. Водночас відстань від міста Черкаси до міста Вінниця становить 341 км, тобто більше п’яти годин їзди на автомобілі.
Постановою судді Придніпровського районного суду міста Черкаси Піковського В.Ю. від 16 вересня 2016 року провадження в справі про притягнення Вергелеса А.В. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення
Крім того, постановою судді Придніпровського районного суду міста Черкаси Піковського В.Ю. від 03 серпня 2016 року скасовано постанову інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниця серії ПС2 № 763229 стосовно Вергелеса А.В. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а провадження закрито.
Відповідно до матеріалів суддівського досьє Вергелес А.В. з 12 липня 2007 року до 05 березня 2012 року до призначення на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду працював на посаді помічника судді Придніпровського районного суду міста Черкаси. Також згідно з декларацією родинних зав’язків судді у Придніпровському районному суді міста Черкаси з 12 серпня 2010 року до 01 серпня 2014 року на посаді помічника судді працювала дружина Вергелеса А.В., сестра дружини з 30 квітня 2014 року і дотепер була керівником апарату цього суду.
Наведені обставини викликають обґрунтовану підозру, що суддя прагнув уникнути адміністративної відповідальності та зробив усе, аби справи були розглянуті саме суддями Придніпровського районного суду міста Черкаси.
На співбесіді 27 квітня 2018 року Вергелес А.В. пояснив, що причиною зміни місця реєстрації був конфлікт із дружиною, тому він зареєструвався в місті Черкаси в матері своєї дружини.
Такі пояснення судді ГРД вважає нещирими, оскільки суддя міг змінити місце проживання в разі сімейного конфлікту, а не змінювати реєстрацію місця проживання, що потребує звернення до відповідного підрозділу Державної міграційної служби, отримання від власника житла дозволу на реєстрацію, а тим більше, маючи конфлікт із дружиною, реєструватися за місцем реєстрації її матері.
В анкеті кандидата на посаду судді безстроково від 04 серпня 2016 року Вергелес А.В. вказав, що він до адміністративної відповідальності не притягувався. Однак станом на 04 серпня 2016 року тривав розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення стосовно Вергелеса А.В., рішень, які набрали законної сили, не ухвалювалося. Зазначене ГРД розцінюється як приховування Вергелесом А.В. складання стосовно нього протоколів.
2. Суддя безпідставно не задекларував майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизив і (або) завищив обсяг і (або) вартість майна, або безпідставно не подав інформацію для декларування членів сім’ї, або здійснив ці дії з порушенням встановлених законодавством строків, зокрема:
- у Декларації за 2012 рік не зазначено жодних відомостей про нерухоме майно, яке перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування декларанта;
- у Деклараціях за 2013–2014 роки не зазначено суми витрат на придбання у власність, оренду чи інше право користування квартири загальною площею 60,5 м2 розташованої в селі Бохоники Вінницького району Вінницької області;
- з 30 травня 2016 року до 26 квітня 2017 року суддя зазначає місце реєстрації (проживання) у місті Черкаси, але в декларації за 2016 рік не вказує про право користування будь-яким нерухомим майном у місті Черкаси; у Деклараціях вказано про частку квартири (38,89%), яка з 16 грудня 2014 року належить неповнолітній падчерці Вергелеса А.В. – ОСОБА_1, однак ні Вергелес А.В., ні його дружина до 20 квітня 2018 року цим житлом не користувалися, права власності на його частину не мали;
- у Деклараціях за 2018–2019 роки вказано житловий будинок із господарськими та побутовими будівлями і спорудами площею 74,2 м2 у селі Вергуни Черкаської області, який на праві власності належить дружині судді, однак у Деклараціях відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований будинок, супутні будівлі та споруди;
- батько судді 26 листопада 2012 року придбав легковий автомобіль марки «Ford Mondeo» 2010 року випуску та надав судді право користуватися вказаним транспортним засобом, однак у жодній із Декларацій відомостей про цей транспортний засіб не вказано.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.
1. Відповідно до Декларацій судді та його дружини за 2018 рік ОСОБА_2 21 червня 2018 року набула у власність житловий будинок із господарськими та побутовими будівлями в селі Вергуни Черкаської області. Вартість нерухомості на дату набуття права – 15 000 грн. У цих же Деклараціях зазначено вартість цього об’єкта нерухомості за останньою оцінкою – 55 250 грн. Так, вартість цієї нерухомості зросла в 3,7 раза за шість місяців.
2. Дружина судді 20 квітня 2018 року отримала від колишнього чоловіка ОСОБА_3 подарунок у негрошовій формі – 61,11 % квартири в місті Черкаси вартістю 94 356 грн. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_3 неодноразово виступав відповідачем у справах проти стягнення заборгованостей за надання комунальних послуг, про притягнення до адміністративної відповідальності, був обвинуваченим у кримінальному провадженні, що ставить під сумнів його матеріальні можливості для здійснення такого подарунка. Крім того, 12 та 14 листопада 2016 року ОСОБА_3 оформив довіреності на ім’я судді на розпорядження нерухомим майном, а також на придбання нерухомого майна та на представництво інтересів. Строк дії цих довіреностей – 12 та 14 листопада 2019 року відповідно, та охоплює час, коли був зроблений подарунок.
3. У Декларації за 2015 рік суддя зазначив готівкові кошти в сумі 173 000 грн, що на 27 106 грн перевищує задекларований сукупний дохід судді та членів сім’ї за попередні задекларовані періоди.
Суддя Вергелес А.В. надав усні пояснення на висновок ГРД під час співбесіди 10 грудня 2024 року, які пізніше доповнив письмовими.
Визначаючись щодо відповідності судді Вергелеса А.В. займаній посаді, Комісія оцінює всі факти, представлені у висновку ГРД, пояснення судді та обставини, встановлені Комісією самостійно.
1. Стосовно першого питання висновку ГРД суддя Вергелес А.В. зазначив, що 19 травня 2016 року перебував неподалік від місця проживання. У зв’язку з хворобливим станом прийняв ліки. Зрозумівши, що погано себе почуває та керувати автомобілем не може, попросив знайомого сісти за кермо та відвести його додому. Вони домовились, що дорогою знайомий зайде у справах, а Вергелес А.В. почекає його в машині. Проїхавши деякий час, вони виявили, що в автомобілі пробите колесо. Оскільки знайомий поспішав у справах, він попросив, щоб Вергелес А.В. його зачекав, та зазначив, що коли повернеться – вирішить проблему. Через деякий час до Вергелеса А.В., який чекав знайомого, під’їхали працівники поліції та попросили пред’явити посвідчення водія. Вергелес А.В. заперечив, що керував транспортним засобом та вживав спиртні напої, після чого почалася суперечка. Оскільки працівники поліції вважали, що Вергелес А.В. керував транспортним засобом та перебував в стані алкогольного сп’яніння, ними було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а також постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП.
Вергелес А.В. не заперечив наявності ознак алкогольного сп’яніння, наведених у протоколі (не зв’язне мовлення, почервоніння очей тощо), однак, на його переконання, вони були викликані вживанням не алкогольних напоїв, а ліків. Вергелес А.В. пояснив, що в той час у нього окрім загострення алергії була застуда, тому він прийняв ліки не тільки від алергії, а й від застуди, а також – заспокійливе через конфлікт із дружиною.
Відсутність документів, які підтверджують право керування автомобілем, суддя пояснив тим, що портмоне/гаманець, у якому вони були, передав знайомому. На запитання члена Комісії, чому він не зателефонував товаришу, Вергелес А.В. зазначив, що не думав, що знайомий може чимось допомогти, намагався самостійно розібратись із ситуацією, доклав усіх зусиль, щоб довести працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом. Також Вергелес А.В. не зміг пояснити Комісії, навіщо передав товаришу, який пішов у справах, своє посвідчення водія та документи на право керування транспортним засобом, а ключі від автомобіля залишив собі.
Після суперечок на місці пригоди Вергелеса А.В. було затримано і доставлено до відділку поліції, де стосовно нього складено два протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за статтею 173 КУпАП – порушення громадського порядку і спокою, та за статтею 185 КУпАП – злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівників поліції.
Зміну підсудності матеріалів адміністративної справи суддя Вергелес А.В. пояснив зміною місця реєстрації у зв’язку з тимчасовим проживанням та лікуванням у місті Черкаси.
Він зареєструвався в помешканні своєї тещі в місті Черкаси 30 травня 2016 року. Це був літній період, йому треба було проходити лікування, у нього були дві тривалі відпустки, тому було зрозуміло, що більшу половину літа він проведе саме в тому місті. Крім того, дружина разом із дітьми тимчасового проживала в місті Черкаси і він хотів більше часу проводити із сім’єю. Перебуваючи на роботі, суддя проживав у місті Вінниця, а кожні вихідні їздив до міста Черкаси. Більшу частину літа, за словами судді, він провів у місті Черкаси. Із сім’єю вони повернулися до Вінниці на початку вересня 2016 року, оскільки падчерка йшла в школу. Місце реєстрації змінив значно пізніше, у квітні 2017 року. Це було пов’язано з укладенням договору іпотеки, однією з умов якого була його реєстрація в місті Вінниця.
У письмових поясненнях суддя уточнив, що за період з 19 травня 2016 року до 01 вересня 2016 року із 71 робочого дня він 47 днів перебував у відпустках чи на лікарняних, а із 104 календарних днів за вказаний період було 33 неробочих, а разом з днями відпустки і тимчасової непрацездатності становила – 80 днів, з яких майже весь час суддя перебував у місті Черкаси.
Комісія підкреслює, що статтею 33 Конституції України гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, однак вважає за необхідне вказати таке.
За інформацією з листа голови Вінницького окружного адміністративного суду вхідн. № 31кп-763/17 від 18 грудня 2024 року (далі – лист голови суду), Вергелес А.В. у період із 30 травня 2016 року до 16 вересня 2016 року перебував у відпустці чотири рази, а саме: з 11 липня 2016 року до 24 липня 2016 року (12 липня 2016 року був відкликаний з відпустки на один день); з 04 серпня 2016 року до 05 серпня 2016 року; з 22 серпня 2016 року до 04 вересня 2016 року; 16 вересня 2016 року. Таким чином, максимальна тривалість відпустки Вергелеса А.В. становила 14 календарних днів.
Також у листі голови суду вказано, що суддя Вергелес А.В. перебував на лікарняному з 20 травня 2016 року до 03 червня 2016 року; з 13 червня 2016 року до 17 червня 2016 року; з 27 червня 2016 до 30 червня 2016 року; з 15 серпня 2016 року до 19 серпня 2016 року. Отже, тривалої непрацездатності Вергелеса А.В. після 30 травня 2016 року (дати зміни реєстрації місця реєстрації) не було. Крім того, на співбесіді суддя не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо необхідності лікування саме в місті Черкаси.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень налічується близько 140 судових рішень, постановлених у цей період суддею Вергелесом А.В. у Вінницькому окружному адміністративному суді, що свідчить про те, що суддя в проміжку між тимчасовою непрацездатністю і відпустками здійснював правосуддя та перебував у місті Вінниця.
Аналіз пояснень судді та наявних об’єктивних фактів дає підстави стверджувати, що Вергелес А.В. знав, що змінює місце реєстрації тимчасово. Причин, які перешкоджали йому періодично проживати в тещі в місті Черкаси без офіційної реєстрації, суддя Вергелес А.В. на співбесіді не навів.
Аналізуючи ініціативу Вергелеса А.В. щодо зміни підсудності справи, Комісія наголошує на тому, що він, будучи суддею, мав розуміти, що зміна підсудності справи з міста Вінниця на місто Черкаси, між якими відстань 341 км, може створити певні незручності для свідків, які засвідчили факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, та працівників поліції в разі їх виклику в судове засідання для надання пояснень. Наведені обставини могли вплинути на оперативність та повноту судового розгляду справи, у чому суддя Вергелес А.В. мав бути зацікавлений. З огляду на те, що він фактично проживав у двох містах, є незрозумілим, чому могли виникнути труднощі з прибуттям в судове засідання в місті Вінниця. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень за день до розгляду матеріалів адміністративної справи у Придніпровському районному суді міста Черкаси, а саме 15 вересня 2016 року, Вергелес А.В. розглядав справи у Вінницькому окружному адміністративному суді. Відповідно до листа голови суду Вергелесу А.В. було надано відпустку тривалістю один день 16 вересня 2016 року – день розгляду справи про адміністративне правопорушення у Придніпровському районному суді міста Черкаси.
Відповідно, пояснення судді щодо об’єктивності підстав, які зумовили зміну місця реєстрації, Комісія вважає не переконливими.
Вергелес А.В. підтвердив, що він та його дружина працювали у Придніпровському районному суді міста Черкаси на посаді помічника судді, також у цьому суді працює сестра дружини на посаді керівника апарату суду. Суддя Вергелес А.В. мав знати і враховувати, що такі обставини можуть викликати обґрунтований сумнів у стороннього поінформованого спостерігача щодо неупередженості суду під час розгляду справи та об’єктивності її розгляду, і навпаки мав намагатись їх уникнути.
Комісія зазначає, що постановою судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2016 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення Вергелеса А.В. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, надано оцінку поведінці судді з погляду наявності чи відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Комісія не ставить під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили.
Судові рішення, які б встановлювали вину Вергелеса А.В. у вчиненні адміністративних правопорушень, відсутні, а складена інспектором поліції постанова про вчинення адміністративного правопорушення скасована.
Водночас, ключовим для кваліфікаційного оцінювання судді є не наявність чи відсутність фактів його притягнення до адміністративної відповідальності, а обставини пов’язані із подією адміністративного правопорушення. Комісією оцінюється поведінка судді з погляду дотримання ним правил професійної етики та доброчесності.
Кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді має іншу правову природу, у ньому застосовується відмінний стандарт доказування. Предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення є наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У процесі кваліфікаційного оцінювання встановлюються обставини, що свідчать про відповідність/невідповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання або викликають обґрунтований сумнів у його відповідності. Отже, навіть якщо стосовно судді ухвалено судове рішення про звільнення його від адміністративної відповідальності, це не виключає негативних для нього наслідків за результатами кваліфікаційного оцінювання з огляду на інший спектр оцінки обставин, що пов’язані із подією адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не враховує та не може враховувати контекст поведінки судді з погляду дотримання ним правил професійної етики та доброчесності, адже суб’єктом вчинення адміністративного правопорушення є «водій», а суб’єктом кваліфікаційного оцінювання – «суддя», до поведінки якого встановлено додаткові вимоги для того, аби вона відповідала правилам професійної етики.
Оцінюючи поведінку судді, Комісія виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно із статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року (у редакції чинній у 2016 році), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.
Комісія звертає особливу увагу на складення стосовно судді протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, оскільки вказане правопорушення вирізняється особливою суспільною шкодою. Факт вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та провадження щодо притягнення правопорушників до відповідальності викликає значний резонанс та увагу суспільства. Більше того, коли йдеться про вчинення чи підозру у вчиненні цього правопорушення суддею, то заподіюється істотна шкода не лише суспільним відносинам у сфері безпеки дорожнього руху, але й репутації судді та авторитету правосуддя загалом. Адже постійна увага з боку суспільства до дій представників судової гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю не лише обов’язок бути представником влади, який неухильно дотримується Конституції України та законів України, а й обов’язок бути людиною з високими стандартами поведінки.
Варто зауважити, що затримання судді Вергелеса А.В. з ознаками алкогольного сп’яніння та доставлення його до відділку поліції набули на той час широкого суспільного розголосу. Фото- та відео матеріали за участі судді транслювалися в місцевих та національних засобах масової інформації. Водночас із заявами до відповідних правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників патрульної поліції суддя не звертався, позов щодо спростування оприлюдненої інформації, яка, на його думку, є неправдивою, не подавав.
Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникати створення враження неналежної поведінки – як у професійній діяльності, так і в особистому житті. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати поведінки, яка може зашкодити авторитету правосуддя. У такій ситуації суддя передусім має бути зацікавленим у спростуванні підозри працівників поліції в керуванні ним автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.
Отже, опинившись у ситуації, яка ставить під сумнів чесність і порядність судді і може підірвати його авторитет та правосуддя загалом, суддя має вжити всіх заходів для спростування таких підозр та довести, що він є людиною з високими стандартами поведінки.
Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.
2. Під час проведення співбесіди Комісією досліджувалася інформація, наведена в пункті висновку ГРД. Стосовно викладених у цьому пункті фактів та обставин суддя Вергелес А.В. пояснив таке.
У 2012 році в його власності та користуванні не перебувало жодного об’єкта нерухомості, тому такі відомості відсутні в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік. На той час він проживав у місті Вінниця у квартирі своєї сестри.
Власну квартиру він придбав за договором іпотеки, сплативши необхідні кошти у 2012 році. Право власності на цю квартиру виникло у 2013 році, відомості про що внесені в декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік.
Станом на 31 грудня 2016 року жодні об’єкти нерухомості в місті Черкаси у його користуванні не перебували, оскільки з вересня 2016 року він постійно проживав у місті Вінниця. Згідно з Роз’ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженими рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншому праві користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації).
Стосовно набуття дружиною права власності на житловий будинок 74,2 м2 в селі Вергуни Черкаської області Вергелес А.В. пояснив, що вказаний будинок був придбаний за 15 000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 червня 2018 року. Будинок розташовувався на земельній ділянці комунальної власності.
Стосовно придбаного його батьком у 2012 році автомобіля марки «Ford Mondeo» Вергелес А.В. пояснив, що за весь час перебування зазначеного транспортного засобу у власності батька він ним не користувався, у документах відсутні відомості про його права на цей автомобіль, довіреності на його ім’я не видавались.
Також суддя надав пояснення стосовно іншої інформації, яка не стала підставою для висновку ГРД.
Розбіжності в Декларації за 2018 рік щодо вартості будинку площею 74,2 м2 в селі Вергуни Черкаської області за останньою оцінкою і його вартістю на дату набуття Вергелес А.В. пояснив так. Будинок придбано 21 червня 2018 року за 15 000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу. Після цього було проведено оцінку його вартості, що становила 55 250 грн. Водночас 16 березня 2020 року дружина продала будинок за 39 800 грн, інформація про це відображена в Декларації за 2020 рік.
Стосовно отримання дружиною подарунка від колишнього чоловіка в негрошовій формі – 61,11 % квартири в місті Черкаси, Вергелес А.В. пояснив, що цю частку квартири було подаровано в рахунок заборгованості за аліментами. Він ніякої участі в цьому не брав, інтересів дружини не представляв, що підтверджується договором дарування. Довіреності надавалися дружиною, однак він ними не користувався.
Суддя пояснив, що в Декларації за 2015 рік ним задекларовано готівкові кошти в сумі 173 000 грн, які відповідають розміру його доходів за попередні роки. У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік ним задекларовано сукупний дохід у розмірі 113 386 грн; за 2013 рік – 162 102 грн; за 2014 рік – 191 064 грн; за 2015 рік – 191 002 грн. Таким чином, сума готівкових коштів у розмірі 173 000 грн не перевищує задекларований сукупний дохід за попередні роки. Водночас у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, які подавались до 2015 року, не було вимоги про внесення відомостей про заощаджені готівкові кошти.
Комісія констатує, що надані суддею Вергелесом А.В. щодо наведеного пояснення в сукупності з інформацією, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, спростовують висновок ГРД в цій частині.
Також враховує Комісія пояснення Вергелеса А.В. стосовно інформації, наданої ГРД, яка сама по собі не стала підставою для висновку, та вважає їх достатніми, обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами досьє.
Однак лише ці висновки не можуть бути підставою для позитивного оцінювання судді Вергелеса А.В., зокрема, за критерієм професійної етики, оскільки встановлено інші суттєві обставини, які ставлять під сумнів його чесність і добропорядність, підривають авторитет і довіру як до судді, так і до правосуддя загалом.
Одним із показників оцінки відповідності судді критерію професійної етики згідно з пунктом 8.4 глави 2 розділу ІІ Положення є дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя.
Узагальнюючи зазначене вище, Комісія дійшла висновку, що поведінка судді Вергелеса А.В. суперечить етичним стандартам та негативно впливає на довіру до суддівської посади та авторитет суду як на особистому, так й інституційному рівні. Така поведінка свідчить про невідповідність судді критерію професійної етики.
Відповідно до пункту 5.2. глави 6 розділу ІІ Положення критерій професійної етики оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам професійної етики. Отже, за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди показник за критерієм професійної етики оцінено Комісією у 0 балів, за критерієм доброчесності – у 135 балів.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
Комісія у складі колегії, заслухавши доповідача, дослідивши суддівське досьє, висновок за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, та за результатами співбесіди встановила, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вергелес А.В. набрав сумарно 465,25 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. Цей бал не є достатнім для визнання судді таким, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 83–85 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Визначити, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вергелес Андрій Валерійович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 465,25 бала.
2. Визнати суддю Вінницького окружного адміністративного суду Вергелеса Андрія Валерійовича таким, що не відповідає займаній посаді.
3. Внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Вінницького окружного адміністративного суду Вергелеса Андрія Валерійовича із займаної посади.
Головуючий Надія КОБЕЦЬКА
Члени Комісії: Андрій ПАСІЧНИК
Галина ШЕВЧУК
