Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:
головуючого – Олексій ОМЕЛЬЯНА (доповідач),
членів Комісії: Ярослава ДУХА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Юлії Ігорівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 01 серпня 2016 року № 321/2016 Соколову Ю.І. призначено строком на 5 років на посаду судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І.
Рішенням Комісії від 26 листопада 2018 року № 281/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». Загальний результат складеного суддею Соколовою Ю.І. анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання становив 150,875 бала, її допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Соколова Ю.І. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Омельяна О.С.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Соколової Ю.І. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України, Тернівського міського суду Дніпропетровської області. У відповідь на запити стосовно судді отримано інформацію, яку долучено до матеріалів суддівського досьє.
Співбесіду із суддею Соколовою Ю.І. Комісією було призначено на 10 жовтня 2024 року.
У засідання Комісії 10 жовтня 2024 року суддя Соколова Ю.І. не прибула; надіслала до Комісії електронною поштою клопотання про відкладення співбесіди у зв’язку з її тимчасовою непрацездатністю, на підтвердження чого суддею додано інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров’я. Указане клопотання судді Соколової Ю.І. було задоволено та відкладено співбесіду на 26 листопада 2024 року.
До Комісії 26 листопада 2024 року (вх. № 31кп-3628/18) надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 26 листопада 2024 року. Висновок разом із додатками було вручено судді безпосередньо перед проведенням співбесіди у приміщенні Комісії.
У засіданні 26 листопада 2024 року суддя Соколова Ю.І. заявила клопотання про відкладення співбесіди для ознайомлення з висновком та надання письмових пояснень щодо кожної з викладених у висновку ГРД обставин, яке було Комісією задоволено, а розгляд питання відкладено в засідання 10 грудня 2024 року.
Суддя Соколова Ю.І. 03 грудня 2024 року надіслала до Комісії електронною поштою письмові пояснення на висновок ГРД з додатками (вх. № 31кп-3628/18-С/2).
Комісією 10 грудня 2024 року проведено співбесіду із суддею Соколовою Ю.І.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), до повноважень якої належить надання, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до суддівського досьє (частина перша, пункт 3 частини шостої статті 87 Закону).
Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 № 119/зп-23 зі змінами), передбачено, що висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання.
На адресу Комісії 26 листопада 2024 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок).
У Висновку зазначено, що відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019, 2020, 2021, 2022 роки суддя у 2019 році придбала квартиру площею 65,5 кв. м у місті Харкові за заниженою ціною, а саме за 756 000 грн, що в еквіваленті на день покупки становить близько 27 750 доларів США. Тобто вартість кожного квадратного метра – 420–425 доларів США. ГРД зазначає, що відповідно до досліджень цін на житло в Салтівському районі міста Харкова, де придбала квартиру суддя, середня ціна за 1 кв. м становила 600 доларів США, а мінімальна коливалась від 370 до 440 доларів США. На думку ГРД, вартість квадратного метра у квартирі, яку придбала суддя, з огляду на місце її розташування (поряд зі станцією метро) та її планування (трьохкімнатна) не може бути мінімальною. Тому, на думку ГРД, суддя занизила вартість нерухомого майна.
Також ГРД посилається на те, що суддя без поважних причин допускала судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), внаслідок чого порушники уникнули відповідальності за такі порушення через закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
У Висновку ГРД наводить 14 справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, у яких провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент їх розгляду строків, визначних статтею 38 КУпАП (закінчення строків накладення адміністративного стягнення), без належного обґрунтування причин пропуску такого строку з огляду на те, що протоколи про адміністративні правопорушення своєчасно надходили до суду, а судові рішення в цих справах винесено після закінчення тримісячного строку з дня вчинення правопорушення, але при цьому особу визнано винною.
ГРД у Висновку звертає увагу на таке:
- у справі № 194/603/17 правопорушення вчинено 09 червня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 07 липня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 14 вересня 2017 року;
- у справі № 194/605/17 правопорушення вчинено 15 червня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 07 липня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 18 вересня 2017 року. У цій справі ГРД звертає увагу, що розгляд справи вперше призначено на 31 липня 2017 року. У цей день розгляд справи відкладено для виклику свідків на 11 вересня 2017 року, тобто за декілька днів до спливу строку притягнення особи до відповідальності. 11 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2017 року для виклику свідка, а 14 вересня 2017 року розгляд справи не відбувся у зв’язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті. Постановою від 18 вересня 2017 року справу закрито;
- у справі № 194/611/17 правопорушення вчинено 05 липня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 11 липня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 09 жовтня 2017 року;
- у справі № 194/614/17 правопорушення вчинено 07 липня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 11 липня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 09 жовтня 2017 року;
- у справі № 194/628/17 правопорушення вчинено 13 липня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 14 липня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 17 жовтня 2017 року. У цій справі ГРД звертає увагу, що розгляд справи вперше призначено на 27 липня 2017 року, однак справу було відкладено на 05 вересня 2017 року у зв’язку із зайнятістю судді в цивільній справі. А 05 вересня 2017 року розгляд справи відкладено за клопотанням адвоката на 17 жовтня 2017 року. Суддя призначила справу через значний проміжок часу та вже після спливу строку накладення адміністративного стягнення. Постановою від 17 жовтня 2017 року справу закрито;
- у справі № 194/897/17 правопорушення вчинено 07 вересня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 08 вересня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 11 грудня 2017 року;
- у справі № 194/905/17 правопорушення вчинено 10 вересня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 12 вересня 2017 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено11 грудня 2017 року;
- у справі № 194/113/18 правопорушення вчинено 24 грудня 2017 року, матеріали справи до суду надійшли 30 січня 2018 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 11 квітня 2018 року;
- у справі № 194/962/18 правопорушення вчинено 29 червня 2018 року, матеріали справи до суду надійшли 02 липня 2018 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 05 жовтня 2018 року;
- у справі № 194/1470/18 правопорушення вчинено 20 вересня 2018 року, матеріали справи до суду надійшли 24 вересня 2018 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 21 грудня 2018 року (наступного дня після закінчення строку накладення адміністративного стягнення);
- у справі № 194/1847/18 правопорушення вчинено 24 листопада 2018 року, матеріали справи до суду надійшли 27 листопада 2018 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 11 березня 2019 року;
- у справі № 194/302/19 правопорушення вчинено 17 лютого 2019 року, матеріали справи до суду надійшли 19 лютого 2019 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 20 травня 2019 року;
- у справі № 194/2073/19 правопорушення вчинено 18 листопада 2019 року, матеріали справи до суду надійшли 03 грудня 2019 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 26 лютого 2020 року;
- у справі № 194/432/20 правопорушення вчинено 10 квітня 2020 року, матеріали справи до суду надійшли 14 квітня 2020 року, постанову суду про закриття провадження у справі винесено 17 липня 2020 року.
У Висновку ГРД також вказано, що суддя до призначення на посаду перетинала без нагальної потреби адміністративний кордон з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим (далі – АР Крим).
У межах забезпечення права на відповідь суддя пояснила, що влітку 2014 року вона разом із матір’ю та ІНФОРМАЦІЯ_1 дочкою перетинала адміністративний кордон з тимчасово окупованим АР Крим з метою відпочинку та оздоровлення дитини. Водночас ГРД доєднується до позиції Вищої ради правосуддя, викладеній у рішенні № 1251/0/15-23 від 12 грудня 2023 року, згідно з якою: «Відвідування Криму без поважної причини (нагальної потреби), а виключно з метою відпочинку, можна розцінювати як хоч і несвідомий, але вклад в економіку країни-агресора». Також ГРД звертає увагу, що на момент цієї поїздки Соколова Ю.І., хоч і не була призначеною на посаду судді, але вона працювала помічником судді Харківського апеляційного суду. Тому ГРД вважає, що такі пояснення судді не спростовують наведених ГРД висновків, а такі дії Соколової Ю.І. не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД додатково надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді та є важливою в межах проведення кваліфікаційного оцінювання. Так, ГРД зазначено, що в електронних деклараціях за 2016, 2017 та 2018 роки суддя не зазначила жодного об’єкта нерухомості поблизу місця роботи в суді, де б могла проживати.
Також не залишилися поза увагою ГРД і обставини щодо перетину дочкою судді кордону з Республікою Білорусь у такі періоди: виїзд 17 травня 2017 року – в’їзд 21 травня 2017 року; виїзд 10 вересня 2018 року – в’їзд 15 вересня 2018 року.
Суддя Соколова Ю.І. подала до Комісії письмові пояснення, у яких висловила незгоду з Висновком ГРД та зазначила, що 26 жовтня 2018 року вона продала квартиру АДРЕСА_1 в місті Харкові, яку отримала у спадок від дідуся, за 906 880 грн, що становить в еквіваленті близько 32 000 доларів США. У лютому 2019 року вона знайшла квартиру в місті Харків АДРЕСА_2, яка відповідала всім її запитам, зокрема щодо місця розташування (поряд з батьками). Цю квартиру вона придбала 22 березня 2019 року.
Суддя надала Комісії копію договору купівлі-продажу квартири від 22 березня 2019 року, згідно з яким вона придбала зазначену квартиру загальною площею 65,5 кв. м за 756 000 грн, що еквівалентно сумі 28 000 доларів США. Тобто квадратний метр коштував 11 542 грн, що становило 427 доларів США. Також суддя надала копію Звіту про незалежну оцінку майна, зробленого 15 лютого 2019 року ТОВ «Бюро Полекс», згідно з яким ринкова вартість цієї квартири становить 710 325 грн.
Суддя зазначила, що вона придбала квартиру не за мінімальною ринковою вартістю аналогічних квартир у цьому районі міста Харкова, як про це помилково зазначає у своєму висновку ГРД. Вартість квартири була визначена власниками з огляду на її стан, оскільки квартира потребувала ремонту. Також за умовами домовленості продавці були зареєстрованими та зберігали свої особисті речі в квартирі до 01 травня 2019 року. Крім того, попередніми власниками не було сплачено в повному обсязі заборгованість за комунальні послуги. На підтвердження своїх пояснень суддя надала копії відповідних документів: фотографії стану квартири та договір купівлі-продажу квартири від 22 березня 2019 року.
Стосовно організації розгляду 14 зазначених справ про притягнення громадян до відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 130 КУпАП, суддя надала розгорнуту інформацію про перебіг судових розглядів та обставини ухвалення нею рішень у кожній із справ.
Також суддя пояснила, що розгляд адміністративних справ здійснювався з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 268 КУпАП зі сповіщенням такої особи про місце і час розгляду справи у строки, визначені в частині першій статті 277-2 КУпАП. Судові засідання у справах відкладалися: у разі неявки особи, що притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності відомостей про її належне повідомлення; якщо від учасників справи надходили відповідні клопотання, а також за їх клопотанням необхідно було викликати свідків, які повідомлялись судом належним чином. Крім того, у деяких випадках особи, які притягувались до адміністративної відповідальності, користувались безвідповідальним ставленням свідків до явки в судове засідання, заявляючи клопотання про повторні виклики свідків та неможливість продовження розгляду справи за їх відсутності, що своєю чергою є зловживанням з боку осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, своїми процесуальними правами. Судові засідання призначалися з урахуванням навантаження судді та перебування судді у відпустках, відрядженнях. Якщо на момент розгляду справи по суті закінчувався строк, встановлений статтею 38 КУпАП, це призводило до закриття провадження у справі. Водночас суддя наголосила, що відкладення розгляду наведених справ здійснювалось за наявності поважних причин та з метою дотримання прав учасників судового розгляду, вона вживала всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання строків та виконання завдань проваджень, а саме: всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Крім того, встановлений на той час тримісячний строк накладення адміністративного стягнення не відповідав критерію розумності в такій категорії справ, тому у 2021 році внесено відповідні зміни до КУпАП.
Стосовно перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованою АР Крим, суддя пояснила, що влітку 2014 року вона разом зі своєю матір’ю та ІНФОРМАЦІЯ_1 дочкою відвідували АР Крим з метою відпочинку та оздоровлення її дочки ОСОБА_1 _______ року народження, яка ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження чого суддею надано копії виписок із лікарні. У той період заборони на виїзд до АР Крим не було, відбувалося регулярне сполучення залізничним транспортом, квитки придбали перед поїздкою у місті Харкові в касі «Укрзалізниці», виїжджали та заїжджали на підставі паспорта громадянина України. Суддя зазначила, що на час поїздки до АР Крим вона посаду судді не займала, а працювала помічником судді Харківського апеляційного господарського суду та перебувала у відпустці. Також суддя зауважила, що жодного внеску в економіку рф вона не здійснювала, оскільки під час перебування в АР Крим проживала у приватному будинку (пансіонаті), де господинею та адміністратором була українка, яка після літнього сезону поверталась до міста Харкова, та розраховувалась лише гривнями. Суддя додала, що жодним чином не підтримує агресивні дії рф та їх окупаційну владу, а навпаки з 2014 року засуджує такі дії.
Стосовно незазначення суддею в електронних деклараціях за 2016, 2017 та 2018 роки відомостей про жоден об’єкт нерухомості за місцем роботи в суді, де б могла проживати, суддя пояснила, що після її призначення на посаду судді 01 серпня 2016 року почала займатись пошуком житла у місті Тернівка Дніпропетровської області, однак орендувати житло в невеликому місті виявилось досить складно. Тому після зарахування її до штату суду 26 серпня 2016 року за пропозицією знайомих тимчасово проживала у квартирі, яка розташована в місті Павлограді (25 км до міста Тернівка), разом із власницею квартири. З січня 2017 року вона продовжила проживати в цій квартирі, а в лютому 2017 року переїхала на квартиру у місті Тернівці. Протягом 2017–2018 років вона змінила 4 квартири у місті Тернівці, які підшукували колеги та знайомі, а також періодично поверталась до квартир, де проживала раніше. У всіх квартирах вона проживала за усною домовленістю із їхніми власниками, оскільки останні відмовлялись укладати договори оренди. Суддя проживала там за умови оплати комунальних послуг. На період відпусток, кожних вихідних, а також на кінець кожного року 2016, 2017 та 2018 вона збирала свої речі та поверталась додому у місто Харків. У цих звітних періодах чинне законодавство згідно з роз’ясненнями НАЗК передбачало декларування місця проживання на кінець звітного періоду. Водночас на кінець звітних періодів, а саме станом на 31 грудня 2016, 2017 та 2018 років у неї не було житла, яке б вона могла задекларувати як місце проживання у місті Тернівці чи у місті Павлограді, тому місцем проживання вказано місто Харків, де вона фактично проживала.
Крім того, у своїх письмових поясненнях суддя додатково повідомила, що місцем реєстрації її проживання протягом 2017–2019 років була кімната гуртожитку № 12 у місті Тернівці. Водночас вона проживала в цьому гуртожитку близько тижня, оскільки її не влаштовували умови. Тобто в період із 27 лютого 2017 року по 15 липня 2019 року вона в гуртожитку не проживала, хоча була там зареєстрована з метою отримання службового житла. З цих підстав суддя не зазначала в деклараціях за ці роки право користування житлом у гуртожитку. Водночас у щорічних деклараціях за ці роки нею було вказано відповідну адресу місця реєстрації.
Стосовно перетину кордону з Республікою Білорусь дочкою судді в такі періоди: виїзд 17 травня 2017 року – в’їзд 21 травня 2017 року; виїзд 10 вересня 2018 року – в’їзд 15 вересня 2018 року, суддя пояснила, що метою цих поїздок були гастролі, а саме участь її дочки у складі Харківського дитячого театрального гуртку «Сорванцы», в якому вона займалась з 2013 до 2020 року, в міжнародному театральному фестивалі «Чароуны Куфэрак», якій відбувався у травні 2017 року в місті Любани в Республіці Білорусь, та в міжнародному фестивалі «Белая Вежа», якій відбувався у вересні 2017 року в місті Брест в Республіці Білорусь. У той період кордони між Україною та Республікою Білорусь були відкриті та будь-яких обмежень у перетині не було. Кордон перетинали офіційно, дотримуючись вимог митного контролю. Суддею надано копії двох нагород її дочки ОСОБА_1 на підтвердження того, що вона займалась та брала активу участь в роботі театра «Сорванцы».
Під час співбесіди 10 грудня 2024 року Соколова Ю.І. надала Комісії усні пояснення, якими підтримала раніше надані письмові.
Суддя також доповнила свої письмові пояснення, повідомивши, що квартиру в місті Харків АДРЕСА_2, вона придбала за кошти, які отримала від продажу 26 жовтня 2018 року квартири, яку отримала у спадок від дідуся. Вартість придбаної квартири визначалась відповідною спеціалізованою організацією. На вартість квартири вплинуло те, що попередні власники після продажу квартири певний час її використовували для зберігання власних речей та як місце реєстрації свого проживання до 01 травня 2019 року, що фактично позбавило її можливості вчиняти будь які дії із квартирою до вказаного часу, не зважаючи на те, що вона була її власницею із березня. Також суддя пояснила, що квартира була в поганому стані та потребувала ремонту.
Крім того, під час співбесіди суддя зазначила, що відчуження як квартири, яка успадкована суддею, так і придбання іншої квартири, здійснювалось нею у валюті, а саме доларах США. У декларації за 2018 рік у розділі 12 «Грошові активи» вона помилково задекларувала наявну суму грошових коштів у гривнях, а не валюті. У декларації за 2019 рік задекларувала грошові активи в доларах США.
Стосовно розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, що наведені у висновку ГРД, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, суддя пояснила, що за час здійснення правосуддя у 2016–2021 роках нею закрито провадження у 14 справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, що становить близько 10 відсотків від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії. Водночас це викликано об’єктивними причинами, які унеможливлювали розглянути ці справи в межах встановленого строку. Ці причини детально викладені в її письмових поясненнях. Розгляд справ вона здійснювала із дотриманням норм КУпАП, з урахуванням практики судів апеляційної інстанції.
Також, відповідаючи на запитання під час співбесіди, суддя повідомила, що у справі № 194/605/17 матеріали надійшли до суду 07 липня 2017 року, перше судове засідання призначено на 31 липня 2017 року з урахуванням строку, необхідного для повернення об’єктом поштового зв’язку повідомлення про вручення чи невручення рекомендованого листа; у справі № 194/628/17 не було значних проміжків у часі між судовими засіданнями, оскільки 05 вересня 2017 року розгляд справи було відкладено на 27 вересня 2017 року у зв’язку з клопотанням адвоката; у справі № 194/1470/18 засідання, призначене на 10 грудня 2018 року, не відбулося у зв’язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у справі № 194/1874/18, де вирішувалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією. Суддя зазначила, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, вона здійснювала за участю прокурора з повною технічною фіксацією, застосовуючи аналогію закону з Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому за результатами розгляду цієї справи суд видалився до нарадчої кімнати для винесення постанови.
Суддя визнала факт того, що в декількох справах про адміністративні правопорушення останнє судове засідання визначалось нею через декілька днів після закінчення строку, встановленого статтею 38 КУпАП, виключно через неуважність. Проте пов’язує це із надмірним навантаженням, а також з тим, що судові засідання призначались у цих справах з урахуванням вже призначених справ.
Стосовно порушеного під час співбесіди питання про можливе зловживання учасниками своїми процесуальними правами, внаслідок чого закривались справи у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення, суддя пояснила, що в деяких справах особи, які притягувались до адміністративної відповідальності, або їхні представники фактично затягували процес розгляду, заявляючи відповідні клопотання. Однак довести умисність цих дій чи зловживання досить складно.
Суддя зазначила, що жодним чином не знімає із себе відповідальності за деякі випадки тривалого розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, та задоволення клопотань осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності, та їхніх захисників, які спрямовували свої дії на затягування розгляду справи. Водночас суддя наполягає, що принципів чесності, непідкупності та старанності не порушувала.
Стосовно того, що зі змісту деяких постанов випливає, що в них взагалі не вказано причини недотримання строку розгляду цих справ, суддя пояснила, що через надмірне навантаження припинила описувати у постановах причини відкладення судових засідань. Водночас відомості про підстави відкладення в цих справах наявні в системі документообігу «Д-3».
Стосовно судових рішень, ухвалених у період перебування судді в нарадчій кімнаті, суддя пояснила, що за час здійснення нею правосуддя таких випадків не було. Судові рішення, стосовно яких Комісією були поставлені питання, ухвалювалися нею або до виходу в нарадчу кімнату, або після виходу з нарадчої кімнати. Суддею визнано факт того, що о 20:38 16 травня 2017 року в період її перебування в нарадчій кімнаті із 12:09 16 травня до 17:00 17 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 194/459/17 до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) вона внесла дві ухвали у справі № 194/501/18, але ці судові рішення були постановлені зранку 16 травня 2017 року, тобто до виходу в нарадчу кімнату.
Також, відповідаючи на запитання під час співбесіди, суддя повідомила, що за час здійснення правосуддя у 2016–2021 роках вона надіслала до ЄДРСР близько 7 000 документів. Суддя визнала, що 49 судових рішень було надіслано до ЄДРСР з порушенням строків. Однак ці порушення мали об’єктивні причини, пов’язані із значним навантаженням.
Суддя пояснила, що переважна більшість судових рішень, надісланих до ЄДРСР, з незначним порушенням строків (від 1 до 5 днів) та мають процесуальний характер. Усі рішення, якими завершувався судовий процес, були складені та підписані вчасно, направлялися учасникам справ у строки, визначені законом. Також суддя пояснила, що саме з цих причин в розділі 8.7 «Інформація про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення» суддівського досьє не вказано жодної справи, оскільки апарат суду рахує виключно справи, в яких було порушено строки виготовлення судових рішень, а не строки направлення їх до ЄДРСР.
Стосовно різної площі квартири в декларації за 2016–2022 роки (63 кв. м) та у декларації за 2023 рік (62.9 кв. м), набутої нею у 2005 році, суддя підтвердила, що припустилась помилки у декларації за 2016–2022 роки, задекларувавши площу цієї квартири шляхом її округлення у зв’язку з неправильним трактуванням вимог законодавства. Водночас у декларації за 2023 рік вона зазначила площу квартири 62,9 згідно зі свідоцтвом про право власності.
Стосовно невідображення у деклараціях за 2016–2018 роки повних відомостей у розділі XIV «Фінансові зобов’язання» про свої фінансові зобов’язання перед банківськими установами суддя пояснила, що в неї ще до призначення суддею були оформлені кредитні картки та споживчі кредити на придбання побутової техніки в різних банках, оскільки на той час не було роз’яснень НАЗК щодо заповнення відомостей у цьому розділі, тому вона вказувала у деклараціях відомості на підставі довідок, виданих банками, без наміру приховати будь-які дані.
Проаналізувавши інформацію, зазначену ГРД у Висновку, та пояснення судді, Комісія при ухваленні рішення ураховує таке.
Стосовно джерела походження коштів на придбання суддею квартири в місті Харкові АДРЕСА_2, із поданих суддею 25 вересня 2018 року та 26 жовтня 2018 року повідомлень про суттєві зміни в майновому стані та пояснень судді Соколової Ю.І. встановлено, що 21 вересня 2018 року суддя отримана у спадщину квартиру за адресою: АДРЕСА_1, площею 54,6 кв. м, яку відчужила 26 жовтня 2018 року за 906 880 грн. Отже, Комісія відхиляє сумніви ГРД щодо джерела походження грошових коштів у судді для придбання квартири в місті Харкові у 2019 році.
Стосовно заниження суддею вартості нерухомого майна, зокрема видатку на придбання зазначеної квартири, з матеріалів суддівського досьє та пояснень Соколової Ю.І. випливає, що вона придбала квартиру в місті Харкові площею 65,5 кв. м за домовленістю сторін за 756 000 грн. Крім того, суддя вказала, що квартира була придбана з певними умовами та потребувала ремонту, що підтверджується наданими суддею копією договору купівлі-продажу від 22 березня 2019 року, де в пункті 7 закріплено зобов’язання продавців знятись із реєстраційного обліку та звільнити квартиру від особистих речей до 01 травня 2019 року, та фотографіями стану квартири.
Також суддя зазначила, що ціна квартири відповідала ринковій вартості, на підтвердження вказаного суддею було надано копію Звіту про незалежну оцінку майна, зробленого суб’єктом оціночної діяльності ТОВ «Бюро Полекс» від 15 лютого 2019 року на замовлення ОСОБА_2 (продавець), з характеристикою та описом об’єкта оцінки, згідно з яким ринкова вартість квартири становить 710 325 грн.
Комісія бере до уваги пояснення судді, визнаючи їх об’єктивними та достатньо обґрунтованими.
Згідно з пунктом 3 цього договору сторони узгодили вартість квартири в сумі 756 000 грн, що за комерційним курсом на день укладення цього договору в еквівалентні становить 28 000 доларів США. Цей договір купівлі-продажу є двостороннім, підписаним сторонами, які досягли згоди щодо його істотних умов (серед яких є і ціна), на сьогодні є чинним та ніким не оспорюється.
Таким чином, вартість об’єкта в розмірі 756 000 грн відповідала волевиявленню сторін, сплачена на виконання умов договору замовнику та зазначена суддею як у декларації за 2019 рік, так і в повідомленні про зміни в майновому стані 24 березня 2019 року.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам та поясненням судді, Комісія акцентує, що згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року (справа № 990/139/24) придбання особою майна за цінами, нижчими за середньоринкову вартість аналогічних товарів, саме по собі не вказує на недоброчесність, якщо відсутні фактичні дані, які б доводили вчинення особою протиправних дій, що можна було б трактувати як нечесність, чи невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, чи наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав.
Беручи до уваги викладене, сам лише факт придбання суддею квартири загальною площею 65,5 кв. м у місті Харкові за ціною, яку ГРД вважає заниженою, на переконання Комісії, за відсутності будь-яких інших доказів, не може слугувати підставою для визнання Соколової Ю.І. недоброчесною.
Стосовно того, що в розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2018 рік суддею задекларовано готівкові кошти в розмірі 927 000 грн, а не у валюті – долари США, Комісія вважає прийнятними пояснення судді про допущенну нею помилку, оскільки в розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2019 рік суддею задекларовано готівкові кошти у валюті в розмірі 4 000 доларів США, що з урахуванням факту здійснення у 2019 році видатків на придбання квартири в розмірі 756 000 грн (еквівалентно 28 000 доларів США) (відображено в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації за 2019 рік), відповідає сумі, задекларованій у 2018 році. Комісія вважає, що дії судді мають ознаки добросовісної помилки та не носять ознак умисних дій, спрямованих на ухилення від декларування достовірної інформації.
Стосовно розгляду суддею Соколовою Ю.І. справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, які наведені у Висновку, Комісія, аналізуючи представлені доводи ГРД і пояснення судді, відзначає, що одним із обов’язків судді згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону є справедливий, безсторонній та своєчасний розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Не надаючи оцінки судовим рішенням, Комісія відзначила, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХШ чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок.
Комісія відзначає, що правомірні очікування громадськості від суддів полягають, серед іншого, в ефективному здійсненні правосуддя. Мета юридичної відповідальності не буде досягнена, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
За викладених обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.
Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив, що якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, в контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).
Комісія бере до уваги, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
Таким чином, Комісія вважає, що, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.
Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак всі випадки, що призводять до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики, ураховуючи системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
Комісія зауважує, що частиною другою статті 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент ухвалення постанов) передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах третій і четвертій цієї статті.
Комісія, проаналізувавши інформацію про перебіг розгляду кожної справи, вказаної у Висновку, причини їх відкладення, пояснення судді Соколової Ю.І., констатує, що ухвалення судових рішень про закриття проваджень зумовлено насамперед короткими строками розгляду справ дослідженої категорії, дотриматися яких з урахуванням навантаження на суддю та необхідності вчинення процесуальних дій для забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності, та належного розгляду справи, виявилось об’єктивно складно.
Однак Комісія відмічає, що в організації роботи суддею Соколовою Ю.І. з розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності вбачаються окремі недоліки, пов’язані із забезпеченням участі осіб у розгляді таких справ. Водночас за тих обставин, які мали місце, Комісія не констатує, в діяльності судді критичних ризиків, які б могли з очевидністю поставити під сумнів питання доброчесності судді в цьому аспекті оцінювання на відповідність займаній посаді.
Водночас Комісія зазначає, що обставини, які наводить суддя в поясненнях про причини відкладення, як-от систематичні клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, чи адвоката про перенесення судових засідань, а також допущена неуважність у деяких справах при визначення дати наступного судового засідання через 1–2 дні після закінчення строку, визначеного статтею 38 КУпАП, є свідченням несвоєчасного розгляду справ суддею. На переконання членів Колегії, такі випадки є підставою для зменшення оцінки за рівнем професійної етики.
Стосовно поїздки Соколовою Ю.І. на тимчасово окуповану територію АР Крим влітку 2014 року Комісія вважає прийнятними пояснення судді щодо мети її поїздки до АР Криму – оздоровлення дочки ОСОБА_1 _____ року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підтвердження чого суддею надано копії виписок з лікарні на ім’я її дитини.
У листопаді 2023 року ВККСУ спільно з ГРД дійшли згоди щодо переліку індикаторів, які свідчать про невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також принципи їх застосування.
Серед індикаторів, які вказують на недоброчесність особи, у 2023 році передбачено п. 17 «Суддя вчинив діяння, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України, колаборацію з представниками таких держав, окупаційної адміністрації або їх пособниками (наприклад, без нагальної потреби відвідував рф після початку збройної агресії, тимчасово окуповані території)».
У принципах оцінювання індикаторів зазначено, зокрема, що для оцінювання відповідності судді критеріям доброчесності можуть використовуватися будь-які джерела інформації без часових та територіальних обмежень. Використання інформації має відбуватися з урахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо формування суддівського досьє (п.1).
При оцінюванні відповідності індикаторам доброчесності враховується істотність будь-якого порушення (п. 4).
У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 990/2/24 Верховного Суду зазначено, що буквальне (граматичне) тлумачення цього індикатора не містить абсолютної заборони на відвідування російської федерації чи тимчасово окупованих територій. Йдеться насамперед про діяння, вчинене з певною метою – підтримка агресивних дій чи колаборація з агресором. Із матеріалів суддівського досьє не встановлено, що Соколова Ю.І. вчиняла такі дії чи хоча б мала такий намір.
Також Комісія враховує, що в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 9901/230/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (п. 79).
Наголос на умисному і свідомому характері порушень норм етики чи доброчесності зроблено для того, щоб відокремити несвідомі дії судді, що можуть потрапляти в поле зору органів, які проводять оцінювання.
У матеріалах суддівського досьє відсутні докази, що Соколова Ю.І., перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим влітку 2014 року, здійснила несвідомий внесок в економіку країни-агресора. Таких доказів також не надано ГРД.
Водночас Комісія відхиляє доводи ГРД стосовно здійснення розрахунків Соколовою Ю.І. рублями під час цієї поїздки до тимчасово окупованої АР Крим, оскільки вказані обставини повністю заперечувались суддею і вона пояснювала, що під час перебування в АР Крим розрахунки здійснювались нею у гривнях, з наведенням відповідного обґрунтування. На переконання Комісії той факт, що на момент відвідування АР Крим Соколовою Ю.І. територія півострову повністю контролювалась рф та уведення окупаційною владою в обіг рублів в червні 2014 року (згідно з інформацією з відкритих джерел), не може бути підтвердженням Висновку ГРД про наявність у діях Соколової Ю.І. порушення зазначеного індикатора. За таких обставин рішення Комісії ґрунтувалося б на припущеннях, які не мають під собою будь-яких чітких та переконливих доказів.
З огляду на зазначене Комісія вважає, що обставини, наведені у Висновку з цього питання, не є достатніми для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді за критерієм доброчесності та професійної етики.
Стосовно перетину кордону з Республікою Білорусь ІНФОРМАЦІЯ_1 дочкою судді Соколової Ю.І. у травні 2017 року та у вересні 2018 року, Комісія вважає пояснення судді прийнятними і такими, що не дають підстав для висновку про її недоброчесність.
Стосовно інформації про недекларування суддею у 2016–2018 роках об’єктів нерухомості за місцем роботи у Тернівському міському суді Дніпропетровської області Комісія вважає прийнятними пояснення судді, оскільки суддя заповнила декларації, керуючись роз’ясненнями НАЗК, з огляду на те, що жодна із квартир, в яких вона тимчасово проживала у місті Тернівка та місті Павлоград, не перебувала в її користуванні більше 6 місяців та на кінець звітних періодів вона там не проживала, тому в неї не виникло обов’язку в їх декларуванні.
Стосовно порушення строків виготовлення повного тексту вмотивованих рішень та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, то, як вбачається з матеріалів суддівського досьє, суддею окремі вмотивовані рішення виготовлено і оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень з незначним порушенням строку. Водночас такий недолік в роботі не є системним, ураховуючи навантаження судді з розгляду справ.
Стосовно внесення суддею Соколовою Ю.І. двох судових рішень до ЄДРСР під час перебування в нарадчій кімнаті з 16 травня до 17 травня 2018 року, Комісія враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 травня 2021 року у справі № 464/7111/14-к, згідно з якою внесення до ЄДРСР не є процесуальною дією чи процесуальним рішенням суду і за своїм змістом не може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Тому такі дії судді не свідчать про порушення нею таємниці нарадчої кімнати.
Заслухавши пояснення Соколової Ю.І., дослідивши матеріали суддівського досьє, Комісія вважає, що суддею надано докази, а також пояснення, які переважно спростовують сумніви ГРД, висловлені в наданій Комісії інформації.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Під час дослідження суддівського досьє Соколової Ю.І., Висновку ГРД, за результатами проведеної із суддею співбесіди Комісією встановлено таке.
І. Критерій професійної компетенції.
Згідно з главою 2 розділу II Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
Рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні судді перевірено на першому етапі кваліфікаційного оцінювання шляхом складення анонімного письмового тестування, за результатами якого суддя набрала 84,375 бала, та виконання практичного завдання, за результатами якого суддя набрала 66,5 бала. Загалом суддя отримала 150,875 бала з 210 максимально можливих балів та була допущена до другого етапу – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.
Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.
Стосовно ефективності здійснення правосуддя та діяльності щодо підвищення фахового рівня Комісія враховує, що відповідно до матеріалів суддівського досьє навантаження судді відповідало середньому рівню навантаження як у відповідному суді, так і у відповідному регіоні; суддя приділяє увагу підвищенню свого професійного рівня; суддя має науковий ступінь кандидата юридичних наук та наукові публікації у сфері права.
Також Комісія враховує, що відсоток скасованих та змінених судових рішень від загальної кількості ухвалених судових рішень є незначним.
Крім того, Комісія враховує кількість справ, розглянутих із порушенням встановлених законодавством строків, та строки оприлюднення рішень в Єдиному реєстрі судових рішень.
З огляду на викладене, критерій професійної компетентності оцінено Комісією у 230,875 бала.
ІІ. Критерій особистої компетентності.
Соколова Ю.І. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Згідно з висновком про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей судді Соколової Ю.І. критерій особистої компетентності оцінено у 56 балів.
ІІІ. Критерій соціальної компетентності.
Відповідно до висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей Соколова Ю.І. за критерієм соціальної компетентності набрала 88 балів.
ІV. Критерій професійної етики.
1. Комісія за цим критерієм відповідно до показників відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політичної нейтральності, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інших даних, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
До дисциплінарної відповідальності суддя не притягалася.
З урахуванням зазначеного критерій професійної етики оцінено Комісією у 68 балів.
2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 80 балів.
Таким чином, критерій професійної етики оцінено Комісією у 148 балів.
V. Критерій доброчесності.
1. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Комісія оцінила ці показники у 76 балів.
2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.
На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 85 балів.
Таким чином, критерій доброчесності оцінено Комісією у 161 бал.
Висновок Комісії.
Комісія, дослідивши суддівське досьє, заслухавши доповідача, надавши оцінку фактам, викладеним ГРД, та аргументам, наведеним Соколовою Ю.І., дійшла висновку, про відсутність переконливих підстав вважати, що суддя Соколова Ю.І. не відповідає за визначеними критеріями оцінювання на відповідність займаній посаді вимогам, які висуваються до судді.
За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди із суддею Соколовою Ю.І. показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія оцінила загалом у 683,875 бала, що є достатнім для визнання судді такою, що відповідає займаній посаді.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколова Юлія Ігорівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 683,875 бала.
Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Юлії Ігорівни займаній посаді.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Ярослав ДУХ
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
