Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Подзірова Андрія Олеговича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА,

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Андрія ПОДЗІРОВА,

представника Громадської ради доброчесності Юлії ОЛЕЩЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Подзірова Андрія Олеговича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Відповідно до частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Подзіров А.О. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Подзірова А.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Подзіров Андрій Олегович ____ року народження, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2006 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію «юрист».

У 2023 році захистив дисертацію на тему: «Адміністративно-правове забезпечення розвитку медичного туризму в Україні» та здобув науковий ступінь доктора філософії.

Вчене звання відсутнє.

Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 його призначено на посаду судді Брянківського міського суду Луганської області  строком на п’ять років.

Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 83/2015 Подзірова А.О. переведено в межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Присягу судді Подзіров А.О. склав 31 березня 2015 року.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до положень статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Подзіров А.О. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,80	347,80
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	140,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	121,00

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 347,80 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Подзіровим А.О. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Подзірова А.О.

Запити про надання відомостей стосовно Подзірова А.О. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Подзірова А.О. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Подзірова А.О.

Рішенням Комісії від 22 квітня 2026 року № 46/зп-26 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Волинського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 24 квітня 2026 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Подзірова А.О. визначено члена Комісії Шевчук Г.М.

Комісією в межах повноважень надіслано запити до НАЗК, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до суддівського досьє.

Комісія 29 липня 2026 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-4710/26) та запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.

До Комісії 07 серпня 2026 року надійшли пояснення від Подзірова А.О. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 02 жовтня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 30 вересня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Подзірова А.О. критеріям доброчесності та професійної етики.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не є підставою для висновку, але є такою, що характеризує кандидата.

Членом Комісії – доповідачем кандидату надіслано (лист від 05 жовтня 2026 року № 32дпс-1138/23/22) висновок та інформацію ГРД та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

До Комісії 08 та 26 жовтня 2026 року надійшли пояснення Подзірова А.О. щодо обставин, викладених у висновку та інформації ГРД, а також копії відповідних документів.

Подзірову А.О. було надано можливість ознайомитись із матеріалами суддівського досьє, а також досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Подзіровим А.О. проведено 29 жовтня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та його показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до п. 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	19	21	21	20,33	41,33
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	21	21	21	21,00

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 41,33 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Аналогічно оцінюванню особистої компетентності оцінюється відповідність кандидата критерію соціальної компетентності. Саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінювання соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінювання критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і при оцінюванні особистої компетентності, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Членами Комісії, виходячи з власного переконання, з урахуванням наданих кандидатом документів, а також його пояснень під час співбесіди індивідуально оцінено Подзірова А.О. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	10	11	10,00	40,00
	Ефективна взаємодія	9	10	11	10,00
	Стійкість мотивації	10	10	10	10,00
	Емоційна стійкість	10	10	10	10,00

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40,00 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

До Комісії 02 жовтня 2026 року надійшов висновок ГРД, затверджений 30 вересня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Подзірова А.О. критеріям доброчесності та професійної етики.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але є такою, що характеризує кандидата.

У висновку ГРД зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», а саме наявні матеріали містять відомості про відвідування Подзіровим А.О. тимчасово окупованих територій України після початку їх окупації російською федерацією, а саме до Автономної Республіки Крим у 2014 році та міста Брянка у 2015 році.

Суддя повідомив, що не заперечує поїздки з дружиною та сином до АР Крим в період з 27 червня до 09 липня 2014 року та поїздки до міста Брянка Луганської області в період з 19 липня до 24 липня 2015 року та з 23 серпня до 29 серпня 2015 року.

Суддя наголошує, що в зазначені періоди будь-яких заборон для суддів та членів їх сімей щодо таких поїздок не було.

Стосовно поїздки в 2014 році до АР Крим суддя вказав, що поїзда була здійснена з метою супроводу ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_1 для його участі в заздалегідь запланованому міжнародному дитячому танцювальному фестивалі, а також для його оздоровлення.

Подзіров А.О. пояснив, що їх сім’я з 2007 року відвідувала АР Крим з лікувально-профілактичною метою, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя наголосив, що поїздка мала суто сімейний, гуманітарний та медичний характер і здійснювалася залізничним сполученням (потягом), квитки замовлялися централізовано як колективне бронювання для відпочинку та проїзду дитячого танцювального колективу. Ця поїздка не мала жодного зв’язку з підтримкою окупаційного режиму, контактами з представниками незаконних органів чи неповагою до державного суверенітету України. Жодних контактів з представниками окупаційної адміністрації під час поїздки не було.

Також суддя зазначає, що з позицій сьогодення розуміє, що таку поїздку слід було б відкласти або взагалі не робити.

Після 2014 року, син ІНФОРМАЦІЯ_3.

Оцінюючи вказані обставини, слід враховувати загальновідомий суспільно-політичний контекст подій, які передували зазначеним поїздкам. Починаючи з лютого 2014 року російська федерація здійснювала збройну операцію із захоплення території Автономної Республіки Крим. Уже в березні 2014 року відбулися незаконний так званий «референдум» та проголошення анексії півострова російською федерацією, що не було визнано Україною та міжнародним співтовариством. 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Резолюцію № 68/262 «Територіальна цілісність України», якою підтвердила суверенітет та територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах та закликала держави не визнавати будь-які зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Крім того, вже на момент поїздки кандидата з 27 червня до 09 липня 2014 року суспільству були широко відомі обставини фактичного встановлення контролю російської федерації над територією півострова, перебування там російських військових формувань та стрімке погіршення безпекової ситуації. Одночасно з цим із квітня 2014 року розпочалася активна фаза збройного конфлікту на сході України.

Комісія зауважує, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.

Доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу та спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах і чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

Перевірка кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності включає з’ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата (не лише професійного характеру, а й морально-етичного).

Кандидат на посаду судді відповідає Показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці (пункт 11 Єдиних показників). Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб’єктивними, вони повинні мати об’єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратись на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена та оцінена суб’єктами перевірки, але саме з погляду звичайної розсудливої людини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року № 990/71/24 колегія суду виснувала, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Для оцінки наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі) не спростовує переконань (сприйняття) Комісії щодо достатньої відповідності кандидата на посаду судді цим критеріям.

Відповідно до пункту 7 Єдиних показників оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам здійснюється з урахуванням правил професійної етики, які на нього поширюються чи поширювалися, та правилам професійної етики суддів, дотримання яких обґрунтовано можна очікувати від кандидата на посаду судді з моменту допуску до участі в доборі або конкурсі на посаду судді.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України» підтверджено факт окупації росією території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції від 15 квітня 2014 року) датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; Автономної Республіки Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є тимчасово окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією) із 7 квітня 2014 року.

Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.

У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема з питань етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.

Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Отже, у висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-яких дій, що можуть підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з погляду стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також зауважено, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що, хоча відвідування тимчасово окупованої території не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним такої території.

У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, що беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження в суспільства, що судді в будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.

На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії російської федерації проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує всі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.

Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.

У матеріалах суддівського досьє наявна інформація про те, що Подзіров А.О. разом із сім’єю в період з 27 червня до 09 липня 2014 перебували на тимчасово окупованій території України – Автономній Республіці Крим.

Під час оцінки нагальності потреби Подзірова А.О. відвідувати окуповану територію потрібно враховувати таке.

Нагальна потреба відвідування тимчасово окупованих територій та/чи території держави-агресора – виключна ситуація / життєва необхідність, коли особа має вагомі причини для перебування в цих регіонах, незважаючи на загрозу власній безпеці, близьким особам та національній безпеці України. Вказану потребу неможливо задовольнити в інший спосіб, без особистого відвідування цих територій.

Відповідно до підпункту 6 пункту 17 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», якщо, зокрема, але не виключно, не відвідував тимчасово держави, яка перебуває у війні з Україною чи сприяє вчиненню збройної агресії проти України або не визнає територіальної цілісності України без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних, невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень Подзірова А.О., водночас враховано причини та характер поїздки на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим. 

Обставини, на які посилається кандидат, щодо відвідування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим не мають характеру критичних чи невідкладних та не свідчать про необхідність особистого відвідування вказаної території.

Крім того, кандидат сам зазначив, що, оцінюючи ситуацію з позиції сьогодення, вважає свої дії нерозсудливими та утримався б від поїздок на тимчасово окуповані території.

Комісія зауважує, що водночас важливим є те, що Подзіров А.О. під час відвідування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим обіймав посаду судді та усвідомлював підвищені стандарти поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті.

Комісія вважає, що Подзіров А.О. у своїх діях не виявив високого рівня громадянської свідомості та проявив нерозважливе ставлення до можливих наслідків поїздки у 2014 році на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим без нагальної потреби.

Враховуючи викладене, у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті». Відповідно до підпункту 1 пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, якщо він, зокрема, але не виключно перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.

Беручи до уваги встановлені обставини, кандидат підлягає оцінці у 0 балів за критерієм доброчесності, що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення його кваліфікаційного оцінювання.

Поїздки до міста Брянка Луганської області в період з 19 липня до 24 липня 2015 року та з 23 серпня до 29 серпня 2015 року суддя Подзіров А.О. пояснив нагальністю потреби, оскільки місто Брянка - місце його попередньої реєстрації та проживання його сім’ї до березня 2015 року. Крім того, там проживали його батьки, а також мати та брат дружини.

Мета поїздки - забрати особисті речі та майно першої необхідності, що залишилися після вимушеного переїзду, показати родичам ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримати консультацію й забрати медичну документацію в лікаря, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Як уже зазначалося вище, під час оцінки обставин відвідування кандидатом окупованих територій Комісія зобов’язана використовувати Єдині показники, а отже, встановити, чи була потреба в такому відвідуванні нагальною.

Показники визначають, що потреба є нагальною, якщо наявні критичні та/або невідкладні життєво необхідні обставини, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень Подзірова А.О., оскільки вони узгоджуються з відомостями, що містяться в матеріалах його суддівського досьє. Водночас враховано причини та характер поїздок. 

Крім того, суддя з огляду на свій статус мав розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним такої території.

Водночас Комісія не розцінює наведені обставини щодо відвідування міста Брянка Луганської області як окрему та достатню підставу для висновку про невідповідність Подзірова А.О. критеріям доброчесності, проте вважає їх важливими для загальної оцінки його дій у контексті стандартів поведінки, яких має дотримуватися суддя та кандидат на посаду судді.

У висновку ГРД також зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік Подзіров А.О. вказав квартиру площею 67 кв. м у місті Луцьку, власником якої зазначив ОСОБА_2, вид права – безоплатне користування. Датою набуття права користування квартирою зазначив 01 квітня 2016 року.

Крім того, ГРД встановлено, що письмовий договір між кандидатом / його дружиною та власником квартири не укладався, умови проживання були погоджені усно.

Водночас з пояснень Подзірова А.О. вбачається, що кандидат / члени його сім’ї і власник квартири ОСОБА_2 не є близькими особами в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Хоча точна вартість оренди квартири в місті Луцьку протягом 2015–2016 років не встановлена, з огляду на об’єктивну вартість користування житлом упродовж такого тривалого періоду є очевидним, що вона істотно перевищувала дозволений граничний розмір подарунка, встановлений законом для його одержання від особи, яка не є близькою особою кандидата, виникає обґрунтований сумнів щодо дотримання кандидатом установлених законом обмежень щодо одержання подарунків та, відповідно, щодо його відповідності критеріям доброчесності.

Подзіров А.О. пояснив, що зазначення в декларації за 2015 рік дати «01.04.2016» є суто технічною опискою, тобто об’єкт відображено в декларації за той звітний період, у якому почалося користування; помилковою є лише дата.

У 2015 році в місті Луцьку склалася вкрай складна ситуація на ринку житла, зокрема знайти квартиру в оренду було надзвичайно важко. Більшість наявних на той момент оголошень виявилися оманливими та вели до інформаційних посередників («агентств»), які стягували кошти за інформаційні послуги, проте не надавали жодних реальних варіантів для заселення.

З огляду на потребу в житлі, його дружина почала звертатися безпосередньо до власників нерухомості, які виставили майно на продаж. Один із таких контактів виявився результативним: власник квартири, який на той момент періодично проживав у Польщі, пішов на-зустріч. На їх пропозицію укласти класичний договір оренди власник відповів відмовою, оскільки об’єкт перебував у процесі продажу, а орендні відносини суттєво обмежували б його можливості щодо швидкого відчуження майна без обтяження орендними правовідносинами.

Зазначені правовідносини не були безоплатними в розумінні отримання майна без зустрічного забезпечення. Вони базувалися на балансі інтересів: їх сім’я забезпечувала збереження майна, його регулярний показ покупцям та покривала всі поточні витрати (включно з комунальними платежами і щоденною виплатою амортизації меблів, предметів побутового ужитку), натомість отримували можливість тимчасового проживання з умовою негайного виселення в разі продажу.

Розрахунок відбувався переважно в готівковій, інколи в безготівковій формі (за погодженням із власником), доказ оплати в частині безготівкової форми підтверджується виписками з карткового рахунку (додаються), що вдалося відновити, в готівковій формі кошти передавалися безпосередньо ОСОБА_2, коли він приїзжав у місто Луцьк.

Відсутність паперових чеків та квитанцій про сплату житлово- комунальних послуг за період 2015-2016 років зумовлена об’єктивним плином часу, адже з моменту відповідних розрахунків минуло понад 10 років.

Стосовно форми відображення права користування квартирою в декларації суддя пояснив, що письмовий договір оренди не укладався. Фіксованої орендної плати не було, платежі мали компенсаційний характер. У формі декларації обрано вид права «безоплатне користування» як найближчий до фактичних відносин, водночас об’єкт, площу та власника відображено повністю.

Комісія вважає пояснення Подзірова А.О. прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку із зазначених вище підстав, Комісією не встановлено.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але є такою, що характеризує кандидата.

1. У деклараціях доброчесності судді, починаючи з 2016 року, у пункті 22 Подзіров А.О. зазначав відповідь «Підтверджую» на твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності».

Водночас встановлено, що постановою серії ПС2 № 802294 Подзірова А.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за порушення правил дорожнього руху, а саме за зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено». За вчинене правопорушення на Подзірова А.О. було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 250 гривень.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 31 серпня 2016 року позов Подзірова А.О. про скасування зазначеної постанови було задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року це рішення залишено без змін. Водночас постановою Верховного Суду від 14 травня 2020 року судові рішення попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду Подзіров А.О. відкликав позовну заяву. Отже, після скасування судових рішень, якими постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було визнано протиправною, зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення не була скасована.

Таким чином, на момент подання відповідних декларацій доброчесності судді існував факт притягнення Подзірова А.О. до адміністративної відповідальності, а постанова про накладення адміністративного стягнення не була остаточно скасована. Однак, Подзіров А.О. підтверджував відсутність вчинків, які могли мати наслідком притягнення його до відповідальності.

Подзіров А.О. пояснив, що факту притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням штрафу він не приховував та оскаржив відповідну постанову в судовому порядку. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 31 серпня 2016 року у справі № 161/2437/16-а позов було задоволено, а ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року це рішення залишено без змін. Кандидат також зазначив, що ще в анкеті від 16 серпня 2016 року він повідомив про факт притягнення до адміністративної відповідальності та судове оскарження постанови.

Після отримання копії декларації доброчесності судді за 2016 рік, поданої 25 січня 2017 року, ним встановлено, що в пункті 22 розділу II він зазначив «Не підтверджую» та в додаткових поясненнях повідомив про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП і судове оскарження відповідної постанови серії ПС2 № 802294 від 17 січня 2016 року. У декларації за 2017 рік, поданій 22 січня 2018 року, він зазначив «Підтверджую», оскільки вважав, що протягом відповідного звітного періоду не вчиняв дій, які могли б мати наслідком притягнення його до відповідальності. Кандидат наголосив, що усвідомлював наявність постанови, однак не мав наміру приховувати відповідні обставини, оскільки розкрив їх у декларації за 2016 рік. На цій підставі він вважає твердження ГРД про зазначення відповіді «Підтверджую» починаючи з декларації за 2016 рік, таким, що не відповідає змісту поданого документа.

2. Протягом 2013–2019 років батьки Подзірова А.О. набули декілька об’єктів нерухомості в місті Києві та місті Луцьку, земельні ділянки з подальшим будівництвом житлового будинку, а також автомобіль іноземного виробництва. Загальна вартість активів, за оцінкою ГРД, становила майже 7 млн грн, тоді як сукупний задекларований дохід батьків за п’ятирічний період становив менше 90 000 гривень. Їхня підприємницька діяльність як фізичних осіб-підприємців була припинена у 2015 році.

Водночас Подзіров А.О. надавав додаткові письмові пояснення щодо джерел коштів та вартості майна батьків. Зокрема, він зазначив, що батьки зверталися до Державної податкової служби України для отримання відомостей про доходи від підприємницької діяльності. З наданої податковим органом відповіді випливало, що отримати відомості за період з 24 грудня 1999 року по 31 грудня 2010 року неможливо, оскільки реєстраційна та звітна частини справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перебувають на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Відповідно до документів, наданих Подзіровим А.О., сукупний дохід його батьків від підприємницької діяльності за 2010–2013 роки становив 2 002 612,81 гривні, (у 2010 році дохід становив 379 891,91 гривні, у 2011 році 566 758,49 гривні, у 2012 році 457 029,35 гривні, у 2013 році 598 933,06 гривні). Кандидат зазначав, що ця сума відповідала приблизно 249 751 долару США, а задекларовані батьками заощадження станом на кінець 2013 року в розмірі 167 000 доларів США могли бути сформовані за рахунок отриманих ними доходів від підприємницької діяльності.

Кандидат також заперечував окремі розрахунки вартості майна, наведені у висновку ГРД.

Подзіров А.О. пояснив, що питання щодо походження майна та доходів його батьків уже досліджувалося ГРД та Комісією, а на спростування висновків ГРД він надавав письмові пояснення батьків і первинні документи, які містяться в суддівському досьє. За його словами, батьки протягом тривалого часу здійснювали підприємницьку діяльність, а їхні доходи формувалися також за рахунок відчуження нерухомості, транспортних засобів, товарних запасів та обладнання, надання послуг перевезення, отримання заробітної плати й пенсії. Водночас частина відомостей про доходи за попередні роки відсутня через втрату документів та перебування архівів на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Кандидат також заперечив визначену ГРД вартість окремих активів, зазначивши, що квартира в місті Києві у 2013 році була набута батьком шляхом обміну іншої квартири з доплатою 280 000 гривень, дві земельні ділянки у місті Ворзелі придбані у 2014 році за 330 000 гривень, а загальні витрати на їх придбання та будівництво житлового будинку становили близько 65 000 доларів США. Квартиру в місті Луцьку, за його поясненнями, батько придбав не у 2014 році, а у 2016 році за 640 332 гривні. Крім того, кандидат навів документально підтверджені суми придбання автомобіля марки «Volvo» та квартири в місті Києві на АДРЕСА_1, які відрізнялися від оцінок ГРД.

За розрахунками кандидата, сукупні доходи батьків, підтверджені наданими документами, перевищували вартість набутого ними майна, яку ГРД визначила в розмірі 254 200 доларів США. Подзіров А.О. наголосив на самостійному характері фінансової діяльності батьків, законності походження їхніх статків та відсутності користування належним їм майном, зазначивши, що майновий стан його сім’ї формується виключно за рахунок власних задекларованих доходів.

3. Щодо можливого громадянства Російської Федерації матері дружини кандидата.

У відкритих джерелах наявна інформація про можливе громадянство Російської Федерації матері дружини кандидата. Зокрема, у відповідних базах даних містяться відомості про паспорт громадянина Російської Федерації, російський ідентифікаційний номер платника податків та страховий номер індивідуального особового рахунку.

Суддя пояснив, що йому не відомо про факт можливого набуття матір’ю його дружини громадянства РФ, оскільки він з нею жодних стосунків та контактів не підтримує.

4. Щодо користування та подальшого придбання автомобіля марки «VOLKSWAGEN JETTA».

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік Подзіров А.О. вказав право безоплатного користування автомобілем марки «VOLKSWAGEN JETTA» 2015 року випуску вартістю 282 100 гривень. Як підставу користування зазначено договір безоплатного користування та передоручення від батька кандидата, тоді як власником транспортного засобу – ОСОБА_4. Водночас 23 липня 2019 року Подзіров А.О. набув право власності на цей самий автомобіль, придбавши його у ОСОБА_4 за 282 100 гривень. У цей же день ОСОБА_5 надав кандидату безпроцентну позику в розмірі 95 000 гривень, яка була відображена в майновій декларації за 2019 рік як джерело доходу.

Таким чином, у ГРД виникають питання щодо характеру правовідносин, які існували між кандидатом, його батьком та ОСОБА_4 до моменту набуття кандидатом права власності на транспортний засіб та обставини придбання автомобіля 23 липня 2019 року.

Суддя пояснив, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN JETTA» 2015 року випуску був придбаний його батьком у 2018 році за 282 100 гривень за рахунок власних заощаджень та коштів від продажу автомобіля «Chevrolet Evanda». У 2019 році у зв’язку з незручністю користування автомобілем батько вирішив його продати, а сім’я судді погодилася придбати транспортний засіб за тією ж ціною. За поясненнями судді, придбання було профінансовано за рахунок власних заощаджень у розмірі 7 000 доларів США та 8 000 гривень, а решту суми — 95 000 гривень — оформлено як боргове зобов’язання перед батьком, яке погашено протягом 2019–2020 років за рахунок офіційних доходів. На підтвердження своїх пояснень суддя послався на відповідні документи, зокрема розписку та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані за 2019 рік.

5. Щодо кримінального провадження стосовно можливого безпідставного нарахування суддівської винагороди.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2021 року у справі № 566/1525/21 слідчий суддя надав дозвіл на тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв’язку щодо телефонного номера, яким користувався ОСОБА_6.

Відповідне клопотання було подано в межах кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України.

Суддя пояснив, що ухвала слідчого судді від 08 грудня 2021 року про тимчасовий доступ до інформації операторів мобільного зв’язку постановлена в межах досудового розслідування щодо перевірки правильності нарахування Державною судовою адміністрацією України суддівської винагороди суддям після закінчення п’ятирічного строку їхніх повноважень. За його словами, він не мав процесуального статусу в зазначеному кримінальному провадженні, не отримував процесуальних документів, пояснень у нього не відбирали, а результати розслідування йому невідомі. Правомірність нарахування суддівської винагороди суддя обґрунтував, зокрема, судовими рішеннями у справі № 140/6691/22.

6. Щодо судового рішення у справі за позовом ОСОБА_6.

У 2016 році кандидат, здійснюючи правосуддя у Луцькому міськрайонному суді Волинської області, розглянув адміністративну справу № 161/1121/16-а за позовом тодішнього голови Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_6 щодо оскарження постанови патрульної поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2016 року позов було задоволено та постанову скасовано.

Водночас постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року рішення кандидата було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

ГРД вважає, що потребує оцінки правильність застосування кандидатом норм матеріального та процесуального права і обґрунтованість висновків, покладених в основу рішення.

Подзіров А.О. пояснив, що скасування рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції є звичайним проявом інстанційного перегляду та не свідчить про недоброчесність чи некомпетентність судді. За його словами, рішення було мотивованим і ґрунтувалося на оцінці доказів та положень КУпАП щодо оформлення постанови. Під час розгляду справи було встановлено неможливість здійснення заїзду на службову стоянку перед будівлею Апеляційного суду Волинської області з дотриманням Правил дорожнього руху України, а також відсутність правової визначеності щодо правомірної поведінки водіїв на цій ділянці дороги. З метою усунення виявлених порушень суддя постановив окрему ухвалу щодо приведення дорожніх знаків у відповідність до вимог Правил дорожнього руху України, яку було виконано. Суддя наголосив, що розгляд справи був спрямований на усунення порушень законодавства та забезпечення належної організації дорожнього руху.

Комісія вважає надані Подзіровим А.О. пояснення обґрунтованими та достатніми, такими, які не дають підстав, щоб ставити під сумнів дотримання кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики, а сумніви ГРД щодо обставин зазначених в інформації непідтвердженими. 

За результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий Подзіровим А.О. за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих. Таким чином, Подзіров А.О. не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,80	347,80
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	140,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	121,00
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	20,33	41,33
	Безперервний розвиток	21,00
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10,00	40,00
	Ефективна взаємодія	10,00
	Стійкість мотивації	10,00
	Емоційна стійкість	10,00
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0,00
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	429,13

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатна посаду судді апеляційного загального суду Подзіров Андрій Олегович набрав 429,13 бала.

2. Визнати Подзірова Андрія Олеговича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                 Михайло БОГОНІС «ЗА»

Члени Комісії:                                                                              Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»

                                                                                                        Галина ШЕВЧУК «ПРОТИ»