Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Романа КИДИСЮКА,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Дячука Сергія Івановича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Підстави і порядок проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.
Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Згідно з частиною другою статті 793 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункти 1.1, 1.3 розділу 1 Положення).
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс), зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Дячук С.І. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Дячука С.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Загальні відомості про кандидата.
Дячук С.І., громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння.
У 1998 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста права.
У 2000 році Дячуку С.І. присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю «Кримінальне право та кримінологія; Кримінально-виконавче право».
Заборони для зайняття кандидатом посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 Дячука С.І. призначено на посаду судді військового місцевого суду Київського гарнізону строком на п’ять років.
Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2007 року № 1035-V Дячука С.І. обрано на посаду судді військового місцевого суду Київського гарнізону безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3832-VІ Дячука С.І. обрано на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 липня 2018 року № 1189/ко-18 визначено, що суддя Святошинського районного суду міста Києва Дячук С.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді відповідає займаній посаді.
Станом на день подання заяви про допуск до участі в Конкурсі Дячук С.І. мав стаж роботи на посаді судді понад 21 рік.
Процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).
Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Дячука С.І. (кримінальна спеціалізація). Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу, та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Дячук С.І. за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація) набрав 143 бали та допущений до другого етапу кваліфікаційного іспиту.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах Дячук С.І. набрав 46,8 бала та допущений до третього етапу кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено результати третього етапу кваліфікаційного іспиту та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Визначено, що Дячук С.І. за виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації апеляційного загального суду отримав 131,5 бала. Цим рішенням Дячука С.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Загальний результат Дячука С.І. за критерієм професійної компетентності – 361,3 бала із 400 можливих.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.
Дячук С.І. надіслав до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.
Згідно з рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 в межах Конкурсу здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів.
Розгляд питання щодо проведення другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду Дячука С.І. розподілено члену Комісії Волковій Л.М.
Проведення спеціальної перевірки.
Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Дячука С.І.
З метою проведення спеціальної перевірки Комісією надіслано запити стосовно кандидата до: Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Відповідно до отриманої з Національного агентства з питань запобігання корупції інформації за результатами спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), поданої Дячуком С.І. за 2024 рік, фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.
Від інших уповноважених державних органів Комісією не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Дячука С.І. установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
Комісією також перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
З огляду на зазначене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки стосовно Дячука С.І., які будуть враховані під час дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди.
Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).
Співбесіду з Дячуком С.І. проведено 22 січня 2026 року, під час якої Комісією послідовно обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.
Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання регламентовано розділом 5 Положення.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Відповідно до пункту 5.4 розділу 5 Положення при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такі висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник.
У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію.
Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.
Комісія відзначає, що Положення підкреслює принцип особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.
Комісія звернулась до Дячука С.І. із запитом, у якому запропонувала надати для оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (згідно із затвердженим опитувальником).
Дячук С.І. надіслав до Комісії інформацію (пояснення), яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
Дослідивши досьє, письмові пояснення кандидата щодо відповідності критерію особистої компетентності за показником рішучості та відповідальності, системно проаналізувавши відповіді, озвучені ним під час співбесіди, Комісія дійшла таких висновків.
Згідно з письмовими поясненнями підтвердженням своєї відповідності критерію особистої компетентності за показниками рішучості та відповідальності кандидат вважає багаторічну бездоганну військову службу у Збройних Силах України на офіцерських керівних посадах, яка повсякденно вимагала рішучості та чіткої усвідомленості під час прийняття рішень. Кандидат також підкреслив факт своєї багаторічної діяльності на посаді судді, під час якої він намагався сумлінно та високопрофесійно здійснювати свої обв'язки, не допускати порушення процесуальних строків розгляду судових справ. Ухвалені ним судові рішення у багатьох випадках формували судову практику та впливали на правопорядок у певних сферах.
У ході співбесіди кандидат зазначив, що в його розумінні під відповідальністю слід розуміти уміння приймати усвідомлені та зважені рішення, доводити усі розпочаті справи до свого логічного завершення незалежно від рівня їх складності. Кандидат підкреслив, що намагається не уникати складних ситуацій та не перекладати відповідальність на інших.
Під час дослідження питання відповідності кандидата критерію особистої компетентності за показником рішучість та відповідальність Комісією, з-поміж іншого, обговорено ситуацію, пов’язану зі складенням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно Дячука С.І.
Так, Комісією встановлено, що на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебували матеріали, які надійшли з Управління патрульної служби в місті Києві Міністерства внутрішніх справ України, про притягнення до адміністративної відповідальності Дячука С.І. за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у справі № 761/17520/16 провадження у справі про притягнення Дячука С.І. до адміністративної відповідальності закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з обставинами вказаної справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 травня 2016 року серії АП2 № 466132 Дячук С.І. 07 травня 2016 року о 03 год 15 хв у місті Києві, керуючи автомобілем «Volkswagen», порушив вимоги пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), та керував з ознаками алкогольного сп’яніння. Водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп’яніння у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з частиною першою статті 130 КУпАП.
У судовому засіданні Дячук С.І. вину у вчиненому правопорушенні заперечив та вказав на те, що у день та час, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, він не перебував за кермом свого автомобіля «Volkswagen», був на пасажирському сидінні, а автомобілем керувала його знайома. Зазначив, що працівники патрульної служби зупинили його автомобіль під час руху та почали вимагати від нього пройти тест на стан сп’яніння, посилаючись на те, що він є власником транспортного засобу. Вимогу правоохоронних органів Дячук С.І. не виконав, стверджуючи, що він не був за кермом автомобіля, про що міститься відмітка у протоколі. Його знайома звернулась до працівників патрульної служби з підстав проходження тесту на стан сп’яніння, однак їй було відмовлено.
З тексту постанови суду встановлено, що свідок надала в судовому засіданні показання. Зазначила, що 07 травня 2016 року вночі вона на прохання Дячука С.І. керувала його автомобілем «Volkswagen», а він у той час перебував на пасажирському сидінні. Під час руху автомобіль було зупинено працівниками поліції з тих підстав, що вона здійснила проїзд перехрестя на червоне світло світлофора. Дячук С.І. з метою уникнення суперечки погодився на складення протоколу та сплату штрафу за вказане порушення як власник автомобіля, незважаючи на те, що твердження поліцейських не відповідали дійсності. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення Дячук С.І. з ним ознайомився та виявив, що в ньому не зазначено місце вчинення правопорушення, на що звернув увагу поліцейського. Поліцейський запропонував Дячуку С.І. пройти тест на стан сп’яніння, однак він відмовився, оскільки не керував автомобілем. Свідок також вказала, що вона наполягала на тому, щоб їй дали змогу пройти тест на стан алкогольного сп’яніння, оскільки вона керувала автомобілем, однак їй було відмовлено. Зазначила, що протокол за статтею 130 КУпАП складено стосовно Дячука С.І. з тих підстав, що він є власником автомобіля.
Закриваючи провадження у справі про притягнення Дячука С.І. до адміністративної відповідальності суд виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів того, що Дячук С.І. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, а також достовірних доказів того, що останній на час затримання транспортного засобу перебував за кермом.
Обговорюючи вказану подію під час співбесіди, Дячук С.І. повідомив, що в момент порушення правил дорожнього руху – проїзду на червоний сигнал світлофора, він за кермом автомобіля не перебував. Однак під час спілкування з працівниками патрульної поліції він запропонував скласти протокол про адміністративне правопорушення саме на нього. Дячук С.І. зазначив, що він прийняв свідоме рішення взяти на себе відповідальність за вчинення його знайомою адміністративного правопорушення, якого не коїв, та сплатити штраф за вказане порушення у встановленому законом порядку. Таке рішення кандидат пояснив тим, що він був власником транспортного засобу, під час керування яким було порушено правила дорожнього руху.
Відповідно до приписів КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Своєю чергою суб’єктом адміністративного правопорушення є особа, яка його вчинила. Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення, і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального, матеріального або особистого характеру.
Комісія наголошує, що згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності.
Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов’язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Тобто, цей принцип, який хоч безпосередньо не закріплено в КУпАП, однак випливає з його положень, вимагає відповідності між заходом впливу до правопорушника, що обирається, і ступенем суспільної небезпеки адміністративного проступку.
Проаналізувавши описану вище ситуацію, Комісія дійшла висновку, що, узявши на себе вину за вчинення адміністративного проступку, кандидат фактично посприяв тому, що особа, яка насправді скоїла адміністративне правопорушення, уникла за це передбаченої законом відповідальності. На переконання Комісії, продемонстрована кандидатом поведінка вочевидь не свідчить про уміння проявляти відповідальність, а має протилежний наслідок.
Надаючи оцінку вказаним вище обставинам, які були предметом обговорення під час співбесіди з кандидатом на предмет його відповідності критерію особистої компетентності, Комісія бере до уваги таке.
Відповідно до преамбули Кодексу суддівської етики (у редакції рішення XI чергового з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року) здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна виключно на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Статтею 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Зважаючи на викладене, а також обставини, які були предметом обговорення під час співбесіди, Комісія вважає, що кандидат не продемонстрував достатнього рівня відповідності показнику рішучості та відповідальності.
На підтвердження відповідності показнику безперервного розвитку кандидат зазначив, що постійно підвищує свій рівень професійної підготовки, вивчає актуальну судову практику, аналізує підстави скасування й зміни ухвалених ним рішень судами вищих інстанцій.
Окремо кандидат зауважив, що він систематично підвищує кваліфікацію під час навчання в Національній школі суддів України, самостійно веде предметну систематизацію судової практики судів вищих інстанцій, особисто проводить заняття з підвищення кваліфікації суддів, здійснює наукову діяльність (захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук; виконання функцій наукового опонента на захисті дисертацій іншими здобувачами; публікація монографій, науково-практичних коментарів, наукових статей у галузі права; участь у наукових конференціях), а також здійснює викладацьку діяльність за сумісництвом у вищих навчальних закладах та Національній школі суддів України. Наведене, на думку кандидата, підкреслює його наміри постійного професійного та особистісного розвитку.
Отже, Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники його особистої компетентності в контексті повідомлених ним обставин, а також фактів, виявлених Комісією.
Надані кандидатом письмові пояснення, а також усні відповіді під час співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином: за показниками рішучість та відповідальність (3, 10, 21), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 11,33; безперервний розвиток (10, 22, 24), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 18,67; загальний бал за критерій – 30.
За результатами дослідження досьє і проведення співбесіди кандидатом не продемонстровано Комісії належного рівня рішучості та відповідальності.
З урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 30 балів із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критеріїв соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді показникам критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
Комісією детально досліджено письмові пояснення кандидата щодо його відповідності показникам критерію соціальної компетентності, під час співбесіди заслухано також його усні пояснення щодо кожного показника.
Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники його соціальної компетентності в контексті повідомлених обставин та фактів, які мали місце впродовж його професійного життя.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (9, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 10,33; ефективна взаємодія (9, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,67; стійкість мотивації (11, 11, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 11,33; емоційна стійкість (10, 11, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 10,33; загальний бал за критерій – 41,66.
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та надані під час співбесіди усні відповіді, Комісія дійшла висновку, що кандидат продемонстрував належний рівень соціальної компетентності.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 41,66 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно з Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Пунктом 5.10 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики враховано таке.
Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
ГРД 18 січня 2026 року затверджено рішення про надання інформації стосовно кандидата Дячука С.І. ГРД виявила дані, які не є самостійною підставою про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, однак є такими, що потребують пояснення.
ГРД, зокрема, встановлено, що в декларації за 2024 рік кандидат задекларував право користування квартирою в місті Києві загальною площею 56 м2, дата набуття права – 20 листопада 2003 року, із зазначенням виду іншого права користування – найм державного житлового фонду. Водночас за результатами аналізу декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданих кандидатом за період 2012–2015 років, не виявлено відомостей про право користування зазначеним об’єктом нерухомості. На думку ГРД, відсутність будь-яких відомостей про зазначену квартиру в деклараціях за 2012–2015 роки за умови набуття права користування таким житлом ще у 2003 році свідчить про неповне декларування кандидатом інформації в цей період.
Також під час аналізу декларацій кандидата ГРД виявила неузгодженості щодо відображення відомостей про земельну ділянку в селі Зазим’є Броварського району Київської області. Так, у деклараціях за 2015–2024 роки кандидат зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 100 м2, дата набуття права – 23 червня 2010 року. Водночас, у деклараціях за 2012–2015 роки вказано земельну ділянку в селі Зазим’є Броварського району Київської області площею 1 000 м2.
За наслідками аналізу декларації кандидата за 2023 рік ГРД встановлено, що у звітному періоді кандидат отримав кредит у розмірі 300 000 грн від акціонерного товариства КБ «Приватбанк». Зазначена сума перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2023 року, який становив 134 200 грн. Водночас кандидат не вказав відомостей про таке фінансове зобов’язання в розділі 13 декларації «Фінансові зобов’язання» відповідно до пункту 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Під час аналізу декларації доброчесності за 2016 рік встановлено, що в пункті 6 «Мною вчасно подано декларацію родинних зв’язків та зазначено у ній достовірні (у тому числі повні) відомості» розділу ІІ кандидатом не обрано жодної з передбачених формою декларації позначок – ані «підтверджую», ані «не підтверджую». Водночас це суперечить Правилам заповнення та подання форми декларації доброчесності судді.
Кандидат надіслав до Комісії письмові пояснення щодо інформації, викладеної у рішенні ГРД, які усно доповнив під час співбесіди.
Стосовно користування ним та його сім’єю квартирою в місті Києві загальною площею 56 м2 та порядку її декларування впродовж 2012–2015 років кандидат зазначив таке. Вказана квартира отримана ним як військовослужбовцем Збройних Сил України в порядку гарнізонної черги у 2003 році. Кандидат заселився в цю квартиру на підставі ордеру. Крім того, було укладено договір найму житла (державного житлового фонду), про що й зазначив у декларації. На сьогодні вказаний об’єкт нерухомості перебуває на балансі Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, а кандидат разом із сім’єю винаймає його на праві постійного користування. Кандидат зауважив, що вказане житло не мало і не має статусу службового, й факт користування цим майном ним не приховувався. Так, у деклараціях за 2012–2015 роки зазначено про факт проживання та реєстрації кандидата в цій квартирі. Відсутність додаткової вказівки на квартиру серед іншого нерухомого майна, яким кандидат володів у вказаний проміжок часу, була викликана неоднозначним тлумаченням порядку заповнення цієї позиції в декларації.
Стосовно земельної ділянки в селі Зазим’є Броварського району Київської області кандидат повідомив, що зазначені в деклараціях дані стосуються однієї і тієї ж ділянки площею 0,1 га, а позначення її площі в деклараціях за 2015–2024 роки в розмірі 100 м2 є технічною помилкою.
Стосовно кредиту в сумі 300 000 грн кандидат повідомив, що він був оформлений одноразово 15 серпня 2023 року в акціонерному товаристві КБ «Приватбанк», у зв’язку з чим було задекларовано істотні зміни в майновому стані (повідомлення від 16 серпня 2023 року). Оскільки кредит було погашено в повному обсязі до 31 грудня 2023 року, ним не декларувалось відповідне фінансове зобов’язання. До розділу 14 декларації за 2023 рік «Видатки та правочини» інформацію про отримання кредиту не внесено помилково.
Крім того, Дячук С.І. надав пояснення щодо обставин заповнення декларації доброчесності судді за 2016 рік. Дійсно, у пункті 6 під назвою «Мною вчасно подано декларацію родинних зв’язків та зазначено у ній достовірні (у тому числі повні) відомості» розділу ІІ не обрано жодної з передбачених формою декларації позначок – ані «підтверджую», ані «не підтверджую». Водночас кандидат запевнив, що декларацію родинних зв’язків ним подано вчасно. Відповідний пункт не було заповнено, ймовірно, через подання декларації родинних зв’язків пізніше в часі або через технічну помилку.
Комісія бере до уваги пояснення кандидата щодо інформації, зазначеної в рішенні ГРД, визнаючи їх об’єктивними та достатньо обґрунтованими.
Водночас під час встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісія бере до уваги таке.
Відповідно до пункту 17 Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Під час співбесіди з кандидатом Комісією, серед іншого, обговорено отримання ним низки нагород та відзнак упродовж своєї професійної діяльності.
Так, згідно з даними анкети кандидата на посаду судді за значний особистий внесок у справу забезпечення життєдіяльності, зміцнення законності та правопорядку в Збройних Силах України він, зокрема, нагороджений: почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня (наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 лютого 2010 року № 104), нагрудним знаком «За сприяння розвитку Державної спеціальної служби транспорту» (наказ голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 11 травня 2012 року № 39); пам’ятною відзнакою Головного управління розвідки «20 років воєнній розвідці України» (наказ начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 05 червня 2012 року № 095); почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» І ступеня (наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 07 жовтня 2013 року № 669); почесним нагрудним знаком «За заслуги перед Збройними Силами України» (наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 грудня 2014 року № 722).
Зокрема, під час співбесіди з кандидатом Комісією було обговорено підстави, пов’язані з отриманням нагород та відзнак у період 2010–2014 років.
Дячук С.І. повідомив, що, обіймаючи посаду судді військового місцевого суду Київського гарнізону, одночасно перебував на військовій службі у штаті Збройних Сил України.
Стосовно нагород та відзнак за досягнення у військовій службі кандидат повідомив, що підставами їх отримання було сумлінне й зразкове проходження служби, відсутність дисциплінарних стягнень та нарікань з боку вищого командування. Також зазначив, що подібні нагороди та відзнаки є звичною формою заохочення військовослужбовців у зв’язку із бездоганним проходженням ними військової служби.
Стосовно нагороди Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту у 2012 році за сприяння її розвитку Дяченко С.І. повідомив, що її отримання пов’язане зі специфікою здійснення правосуддя у військових судах, що також передбачає здійснення превентивної діяльності. Зокрема, йшлося про проведення виїзних відкритих судових засідань з метою правового виховання військовослужбовців, підвищення рівня військової дисципліни, забезпечення правопорядку у військових формуваннях. На думку кандидата, саме подібна співпраця й активність у правовому вихованні військовослужбовців, ймовірно, слугувала відзначенню нагородою.
Стосовно відзнаки Головного управління розвідки у 2012 році кандидат під час співбесіди повідомив, що він не перебував у штаті цього органу. Зазначив, що отримання вказаної відзнаки стосувалось його роботи на посаді судді військового місцевого суду Київського гарнізону та було пов’язане із прийняттям ним як суддею низки судових рішень у справах. Кандидат повідомив, що наслідки розгляду цих справ сприяли захисту національної безпеки України від реальних та потенційних загроз.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Закону (у редакції, чинній на час нагородження Дячука С.І.) суддя до виходу у відставку або на пенсію може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, окрім тих державних, або будь-яких інших нагород, відзнак, грамот, пов’язаних зі здійсненням ним правосуддя.
Отже, суддя до виходу у відставку або на пенсію повинен був уникати прийняття державних нагород, а також будь-яких інших нагород, відзнак, грамот органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язаних зі здійсненням правосуддя.
Статтею 1 Закону (у редакції, чинній на час отримання кандидатом нагород та відзнак) передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Вступаючи на посаду, суддя зобов’язаний об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (стаття 55 Закону).
Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики (у редакції рішення V з’їзду суддів України від 24 жовтня 2002 року) суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватись присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Комісія констатує, що суддя повинен виконувати свої повноваження (обов’язки) та ухвалювати рішення самостійно, без будь-якого впливу, спонукання, тиску або втручання (прямого чи опосередкованого), від будь-кого та з будь-яких причин.
Натомість виявлені під час співбесіди обставини щодо прийняття кандидатом нагород від органів державної влади за діяльність, яка була прямо чи навіть опосередковано пов’язана зі здійсненням ним правосуддя, вочевидь не сприяє зміцненню довіри до судової влади, забезпеченню її незалежності та утвердженню авторитету правосуддя.
У зв’язку із наведеним Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності за показником дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті на 15 балів.
Окрім того, під час дослідження відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією обговорено події та обставини, які стосувались складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно Дячука С.І.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у справі № 761/17520/16 провадження у справі про притягнення Дячука С.І. до адміністративної відповідальності закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з обставинами вказаної справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 травня 2016 року серії АП2 № 466132 Дячук С.І. 07 травня 2016 року о 03 год 15 хв у місті Києві, керуючи автомобілем «Volkswagen», порушив вимоги пункту 8.7.3 «е» ПДР, та керував з ознаками алкогольного сп’яніння. Водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп’яніння у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з частиною першою статті 130 КупАП.
У судовому засіданні Дячук С.І. вину у вчиненому правопорушенні заперечив та вказав на те, що у день та час, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, він не перебував за кермом свого автомобіля «Volkswagen», був на пасажирському сидінні, а автомобілем керувала його знайома. Зазначив, що працівники патрульної служби зупинили його автомобіль під час руху та почали вимагати від нього пройти тест на стан сп’яніння, посилаючись на те, що він є власником транспортного засобу. Вимогу правоохоронних органів Дячук С.І. не виконав, стверджуючи, що він не був за кермом автомобіля, про що міститься відмітка у протоколі. Його знайома звернулась до працівників патрульної служби з підстав проходження тесту на стан сп’яніння, однак їй було відмовлено.
З тексту постанови суду встановлено, що свідок надала в судовому засіданні показання. Зазначила, що 07 травня 2016 року вночі вона на прохання Дячука С.І. керувала його автомобілем «Volkswagen», а він у той час перебував на пасажирському сидінні. Під час руху автомобіль було зупинено працівниками поліції з тих підстав, що вона здійснила проїзд перехрестя на червоне світло світлофора. Дячук С.І. з метою уникнення суперечки погодився на складення протоколу та сплату штрафу за вказане порушення як власник автомобіля, незважаючи на те, що твердження поліцейських не відповідали дійсності. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення Дячук С.І. з ним ознайомився та виявив, що в ньому не зазначено місце вчинення правопорушення, на що звернув увагу поліцейського. Поліцейський запропонував Дячуку С.І. пройти тест на стан сп’яніння, однак він відмовився, оскільки не керував автомобілем. Свідок також вказала, що вона наполягала на тому, щоб їй дали змогу пройти тест на стан алкогольного сп’яніння, оскільки вона керувала автомобілем, однак їй було відмовлено. Зазначила, що протокол за статтею 130 КУпАП складено стосовно Дячука С.І. з тих підстав, що він є власником автомобіля.
Закриваючи провадження у справі про притягнення Дячука С.І. до адміністративної відповідальності суд виходив з того, що матеріали справи не містили достатніх доказів того, що Дячук С.І. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння, а також достовірних доказів того, що останній на час затримання транспортного засобу перебував за кермом.
Обговорюючи вказану подію під час співбесіди, Дячук С.І. повідомив, що в момент порушення правил дорожнього руху – проїзду на червоний сигнал світлофора, він за кермом автомобіля не перебував. Однак, під час спілкування з працівниками патрульної поліції він запропонував скласти протокол про адміністративне правопорушення саме на нього. Дячук С.І. зазначив, що він прийняв свідоме рішення взяти на себе відповідальність за вчинення його знайомою адміністративного правопорушення, якого не коїв, та сплатити штраф за вказане порушення у встановленому законом порядку. Таке рішення кандидат пояснив тим, що він був власником транспортного засобу, під час керування яким було порушено правила дорожнього руху.
Відповідно до приписів КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Своєю чергою суб’єктом адміністративного правопорушення є особа, яка його вчинила. Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення, і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального, матеріального або особистого характеру.
Комісія наголошує, що згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності.
Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов’язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Тобто, цей принцип, який хоч безпосередньо не закріплено в КУпАП, однак випливає з його положень, вимагає відповідності між заходом впливу до правопорушника, що обирається, і ступенем суспільної небезпеки адміністративного проступку.
Проаналізувавши ситуацію, яка склалася, Комісія дійшла висновку, що, узявши на себе вину за вчинення адміністративного проступку, кандидат фактично посприяв тому, що особа, яка насправді скоїла адміністративне правопорушення, уникла за це передбаченої законом відповідальності.
Сприяння уникненню притягнення до відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, вочевидь не спрямовано на підтримання авторитету правосуддя, а, навпаки, завдає йому суттєвої шкоди. Висвітлена кандидатом ситуація, які трапилась на його життєвому шляху, може створювати враження про недостатнє дотримання суддями етичних норм і стандартів як у стороннього спостерігача, так і суспільства загалом.
У зв’язку із наведеним Комісія у складі колегії також одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності за показником дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті на 15 балів.
За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 270 балів, тому Комісія виснує, що Дячук С.І. відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Отже, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Дячук С.І. набрав 702,96 бала.
Водночас, Дячук С.І. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Дячука Сергія Івановича вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Дячук Сергій Іванович набрав 702,96 бала.
3. Визнати Дячука Сергія Івановича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ (ЗА)
Члени Комісії: Людмила ВОЛКОВА (ЗА)
Роман КИДИСЮК (ПРОТИ)
