Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б. (доповідач), Гацелюка В.О., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Кобецької Н.Р., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання щодо відповідності судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарової Аліни Олександрівни займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Гончарову Аліну Олександрівну призначено строком на п’ять років на посаду судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено на 16 серпня 2018 року іспит для 55 суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація), у тому числі для Гончарової А.О.
Рішенням Комісії від 18 грудня 2018 року № 320/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Гончарову А.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання згідно з рішенням Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 25 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно Гончарової А.О. продовжена з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно Гончарової А.О., яку долучено до матеріалів досьє.
20 листопада 2023 року на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарової А.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
У висновку вказано, що суддя Гончарова А.О. без поважних причин систематично порушувала встановлені законом строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій, далі – КУпАП), внаслідок чого порушники уникли покарання, оскільки строки накладення адміністративного стягнення закінчилися.
ГРД виявлено факти ухвалення суддею постанов про закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена статтею 130 КУпАП, на підставі закінчення строку накладення адміністративного стягнення з посиланням на конкретні постанови у справах. На думку ГРД, прийняття таких рішень зумовлено безпідставним затягуванням суддею розгляду справ.
Крім того, у справах №№ 243/6941/18, 243/11548/18, 243/4231/20 суддя Гончарова А.О. своїми рішеннями звільнила водіїв від адміністративної відповідальності, передавши матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на розгляд трудового колективу для застосування до них заходів громадського впливу.
Ще одним доказом невідповідності судді Гончарової А.О. критеріям доброчесності та професійної етики, ГРД просить вважати те, що суддею безпідставно не задекларовано повну інформацію про вартість майна, яке перебувало у власності членів її сім’ї. Крім того, у суддівському досьє відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрати, отримані блага (її, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи. ГРД зауважує, що, на думку розсудливого спостерігача, ці факти викликають сумніви щодо достатності законних доходів судді для набуття такого майна, здійснення витрат чи отримання благ.
Зокрема, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016–2020 рік (далі – Декларація) суддею Гончаровою А.О. зазначено як невідому вартість такого майна: вантажних автомобілів MAN F2001 (вантажний самоскид) 1999 року випуску (дата набуття права 22 листопада 2008 року) та ГАЗ-САЗ 3507 1990 року випуску (дата набуття права 31 березня 2015 року); легкових автомобілів ВАЗ–212140 2011 року випуску (дата набуття права 05 лютого 2015 року) та TOYOTA RAV4 2008 року випуску (дата набуття права 19 серпня 2008 року); причепа самоскида KOEGEL–AN 24 1995 року випуску (дата набуття права 22 листопада 2008 року); спеціалізованого причепа, модель V04013 2019 року випуску (дата набуття права 20 квітня 2019 року); літнього будинку загальною площею 46,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, (набуття права власності у 2018 році).
На думку ГРД, придбаний чоловіком судді Гончарової А.О. автомобіль Volkswagen Passat 2018 року випуску не відповідає ринковій вартості.
Не залишилося поза увагою ГРД й те, що в розділі про доходи членів сім’ї Декларації за 2015–2020 роки суддя Гончарова А.О. зазначала лише пенсію чоловіка, а доходи від його трудової та підприємницької діяльності не декларувала.
Крім того, ГРД, посилаючись на невеликі доходи, відображені у Деклараціях, та незначні суми задекларованих у 2017–2018 роках заощаджень, стверджує про обґрунтований сумнів у фінансовій здатності чоловіка судді утримувати двох ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей, сплачувати плату за землю, що перебуває в його користуванні, завершити у 2018 році будівництво будинку, а також придбати у 2019 році автомобіль Volkswagen Passat.
24 листопада 2023 року на адресу Комісії від Гончарової А.О. надійшли пояснення стосовно висновку ГРД. Суддя висловила незгоду з висновком та навела власні аргументи на спростування надісланої ГРД інформації.
Комісією у складі колегії 27 листопада 2023 року проведено співбесіду із суддею, за результатами якої ухвалено рішення про визнання судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарової А.О. такою, що відповідає займаній посаді. Визначено, що Гончарова А.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 687,25 бала.
У рішенні вказано, що воно набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Питання щодо підтримки цього рішення винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
У засіданні Комісії у пленарному складі 29 січня 2024 року обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, про підтвердження відповідності судді Гончарової А.О. займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
На час ухвалення Комісією рішення про визнання суддю такою, що відповідає займаній посаді, стаття 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачала, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» визначено пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до попередньої редакції Закону, здійснювалося колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії, в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), передбачалося, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX положення Закону в частині проведення кваліфікаційного оцінювання судді зазнали значних змін.
Зокрема, пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції зазначеного закону) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Зокрема, абзацом другим частини першої статті 88 Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX від 09 грудня 2023 року) передбачено, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії у складі колегії від 27 листопада 2023 року № 22/ко-23 суддю Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарову А.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Гончарова А.О. набрала 357,25 бала, відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінено в 330 балів.
У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О. набрала 687,25 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді Гончарової А.О. займаній посаді.
Під час дослідження матеріалів суддівського досьє Гончарової А.О, у тому числі висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія встановила таке.
Одним із аргументів невідповідності судді Гончарової А.О. критеріям доброчесності та професійної етики ГРД вважає те, що нею без поважних причин систематично порушувалися встановлені законом строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, внаслідок чого порушники уникли покарання, оскільки строки накладення адміністративного стягнення закінчилися.
Перевіряючи зазначену обставину, з урахуванням дослідженої інформації, що міститься в ЄДРСР, на вебсайті Судової влади України, та наданих суддею пояснень Комісією встановлено таке.
У справах №№ 243/10472/19, 243/9565/18, 243/7167/20, переданих на розгляд судді Гончаровій А.О., судом вчинялися дії для належного повідомлення осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, однак конверти із судовими повідомленнями про день, час та місце розгляду справи поверталися без вручення, з відмітками: «адресат відсутній»; «повернення за закінченням строків зберігання»; «інші причини, що не дали змогу виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення».
Указане не давало суду підстав вважати, що особи належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За таких обставин суд, як це передбачено статтею 268 КУпАП, не міг розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до відповідальності. Надалі це вплинуло на тривалість розгляду та стало причиною закриття провадження у справах із підстав спливу строку притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Закінчення на момент розгляду справ №№ 243/1001/20, 243/6768/18, 243/7160/18, 243/7161/18, 243/6317/18, 243/11739/19, 243/5006/20, 243/10495/19, 243/11969/20 строку накладення адміністративного стягнення зумовлено неодноразовим зверненням осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності та/або їх представників з клопотаннями про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин неприбуття у судове засідання.
У справах №№ 243/7401/18, 243/12443/18, 243/11726/19, 243/3439/19, 243/7525/19, 243/11437/19, 243/11727/19, 243/7394/18, 243/14438/19, 243/13747/19, 243/150/20, 243/2666/20, 243/10500/19, 243/13987/19 судом забезпечувався їх розгляд за участі осіб, які притягувалися до відповідальності, шляхом ухвалення рішень про застосування приводу.
Ще однією із причин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених статтею 38 КУпАП строків, було виявлення судом невідповідності протоколів вимогам статті 256 КУпАП. У зв’язку з цим суддею ухвалено постанови про направлення їх до відповідного відділу поліції Головного управління Національної поліції для належного оформлення (справи №№ 243/6363/18, 243/7401/18).
Належно оформлені протоколи про адміністративне правопорушення поверталися на розгляд суду після спливу строку притягнення осіб до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим провадження у цих справах підлягали закриттю.
Також Комісією встановлено, що деякі справи про адміністративні правопорушення (№№ 243/147/19, 243/191/19) після їх доопрацювання компетентними органами (посадовими особами) передані у провадження судді Гончарової А.О. вже після спливу строку накладення адміністративних стягнень, встановлених статтею 38 КУпАП. У такому випадку суд не міг ухвалити інше рішення, окрім постанови про закриття провадження.
Комісією також взятий до уваги результат проведеного ГРД моніторингу судових рішень, ухвалених суддею Гончаровою А.О. у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, відповідно до якого лише у 8 випадках зі 100 (перших запропонованих) нею застосовані адміністративні стягнення.
Суддя Гончарова А.О. в поясненнях навела статистичні показники розглянутих нею справ про адміністративні правопорушення за період з 11 червня 2018 року до 29 вересня 2021 року. Згідно з цією інформацією нею розглянуто 214 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з них у 117 справах осіб визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення та накладені адміністративні стягнення.
Комісія погоджується з тим, що в разі оцінки виключно математичних показників кількості справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у яких судом під головуванням Гончарової А.О. постановлено судові рішення про закриття провадження, у стороннього розсудливого спостерігача могло виникнути певне занепокоєння щодо кількості таких рішень та наслідків, спричинених постановами про закриття провадження.
Крім того, зауважує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з огляду, в тому числі, на характер суспільної шкідливості такого правопорушення зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника в дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України.
Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Водночас для визначення в діях судді судової тяганини, що, на думку ГРД, допустила Гончарова А.О., недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа №11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.
Комісією встановлено, що з метою забезпечення участі осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності, Гончарова А.О. вживала заходів щодо виклику таких осіб у судове засідання шляхом надсилання повісток на адреси, зазначені у протоколах, які надалі поверталися без вручення. Відкладення розгляду справ також було зумовлено необхідністю приведення протоколів про адміністративне правопорушення у відповідність вимогам статті 256 КУпАП, у тому числі зазначення адреси осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, а також застосування приводу стосовно таких осіб.
Оцінюючи дії судді, у цьому випадку Комісіє звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
Крім того, у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).
Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Водночас статтею 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент ухвалення постанов) встановлено строки накладення адміністративних стягнень. Частиною другою цієї статті передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених статтею 38 цього Кодексу строків виключає здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для його закриття (пункт 7 статті 247 КУпАП)
З урахуванням викладеного, беручи до уваги статистичні показники результатів розгляду Гончаровою А.О. справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісія із певним рівнем критики оцінює поведінку судді Гончарової А.О. під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, зовнішнім проявом чого стало ухвалення значної кількості судових рішень про закриття провадження. Однак встановлені Комісією обставини не дають підстав кваліфікувати поведінку судді при розгляді цих справ як прояв «судової тяганини».
При цьому Комісія враховує, що дії судді здебільшого обумовлені забезпеченням можливості реалізувати особам, які притягувалися до адміністративної відповідальності, прав, визначених як національним законодавством, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Здійснивши вибірковий аналіз судових рішень, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалених апеляційним судом, за результатами перегляду постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, Комісією встановлено, що саме з підстав допущення судами порушення прав, визначених статтею 268 КУпАП, постанови суду першої інстанції про накладення адміністративного стягнення були скасовані (наприклад, 243/6847/18, 243/5435/18, 243/3390/18, 243/4302/19, 243/4119/19, 243/1519/20).
Важливим є те, що ухвалення судових рішень про закриття проваджень зумовлено короткими строками розгляду справ дослідженої категорії, дотриматися яких з урахуванням навантаження на суддю та необхідності вчинення процесуальних дій для забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності та належного розгляду справи, а також поведінки учасників справи в перелічених ГРД випадках, виявилось неможливим.
Комісія зауважує, що функціональні недоліки механізму своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності вказаних осіб із причин спливу строку накладення адміністративного стягнення набули певного резонансу в суспільстві та викликали занепокоєння як у громадськості, так і в законодавця. Однак було б необґрунтовано ототожнювати ці недоліки виключно із діяльністю суду при розгляді адміністративних справ, адже усунення їх причин потребувало внесення змін до КУпАП.
З цією метою Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до КУпАП у частині, що стосується строків накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Впроваджено більш сувору відповідальність за вчинення такого правопорушення.
Предметом уваги законодавця було також питання про можливість застосування статті 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу» до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Як наслідок, Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до переліку тих, на які не поширюється дія статті 21 КУпАП. В подальшому Законом України від 06 жовтня 2022 року № 2657-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» статтю 21 виключено із КУпАП.
Підсумовуючи встановлені та досліджені обставини, Комісія вважає, що причини, з яких закрито провадження у справах, що привернули увагу ГРД, здебільшого мали об’єктивний характер. Ця обставина вплинула на оцінювання відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики. Однак, в цьому випадку вона не є підставою для визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, наслідком чого є звільнення.
Серед іншого, Комісією проаналізовано обставини, викладені у висновку стосовно розгляду суддею справ №№ 243/6941/18, 243/11548/18, 243/4231/20. Зокрема, ГРД не погоджується з мотивами та підходами у правозастосуванні, яких дотримувалася суддя під час здійснення правосуддя. З цього приводу правильним є підхід відповідно до якого за загальним правилом оцінка законності судового рішення, перевірка тотожності обставин справи та правових висновків, зроблених за результатами розгляду відповідних справ (за винятком очевидних, свавільних порушень), не належить до компетенції як ГРД, так і Комісії.
Комісією також оцінено посилання ГРД, що суддею безпідставно не задекларовано повну інформацію про вартість майна, яке перебувало у власності членів її сім’ї. Зокрема, у деклараціях за 2016–2020 роки суддею Гончаровою А.О. зазначено як невідому вартість автомобілів, що перебувають у власності її чоловіка, та літнього будинку, а також заниження вартості придбаного чоловіком судді автомобіля Volkswagen Passat 2018 року випуску.
Комісія із поданих суддею декларацій встановила, що у власності її чоловіка перебувають (перебували) такі транспортні засоби:
автомобіль вантажний MAN F2001 (вантажний самоскид) 1999 року випуску, дата набуття права 22 листопада 2008 року;
автомобіль вантажний ГАЗ-САЗ 3507, 1990 року випуску, дата набуття права 31 березня 2015 року;
автомобіль легковий ВАЗ-212140, 2011 року випуску, дата набуття права 05 лютого 2015 року;
автомобіль TOYOTA RAV4, 2008 року випуску, дата набуття права 19 серпня 2008 року;
причіп-самоскид KOEGEL AN 24 1995 року випуску, дата набуття права 22 листопада 2008 року;
причіп КГБ, модель 8160 1997 року випуску, дата набуття права 13 липня 2012 року;
водний засіб ДНЕПР 1973 року випуску, дата набуття права 20 травня 2015 року;
автомобіль вантажний ЗИЛ, модель SS4МСПГ 1992 року випуску, дата набуття права 19 липня 2017 року;
спеціалізований причіп, марка Палич, модель V04013, 2019 року випуску, дата набуття права 20 квітня 2019 року.
При зазначенні відомостей про вартість майна суддею Гончаровою А.О. у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларації (окрім пунктів 9, 10) обрано позначку «Не відомо». У пункті 9 (автомобіль Volkswagen Passat, 2018 року випуску) Декларації зазначено вартість – 317 529 грн, у пункті 10 (Спеціалізований причіп, модель V04013 2019 року випуску – «Член сім’ї не надав інформацію».
Стосовно цих фактів суддя Гончарова А.О. пояснила, що перелічені транспортні засоби, крім спеціалізованого причепу марки Палич, модель V0401, придбані її чоловіком у період з 2008 до 2015 років, тобто до призначення її на посаду судді. Чоловіком не зберігалися довідки про вартість придбаних транспортних засобів, а тому під час відображення відомостей у деклараціях з 2016 року їй не було відомо їх вартість.
При цьому суддею Гончаровою А.О. подано до Комісії довідку територіального сервісного центру МВС № 7141 від 23 листопада 2023 року № 31/23/41-1309, яка містила інформацію про вартість задекларованих транспортних засобів. За словами судді, ця довідка використовуватиметься нею при декларуванні належних її чоловіку транспортних засобів у майбутньому.
Спростовуючи сумніви щодо вартості автомобіля Volkswagen Passat 2018 року випуску суддя Гончарова А.О. пояснила, що вказаний автомобіль був придбаний її чоловіком у Сполучених Штатах Америки, мав технічні пошкодження та потребував відновлення, а тому його вартість є нижчою від середньостатистичної ринкової вартості схожого автомобіля.
Доводи судді підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, згідно з якою 06 вересня 2019 року сервісним центром (ТСЦ 1443) здійснено реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Passat, «привезеного з-за кордону по посвідченню митниці».
При дослідженні питання щодо ймовірного заниження задекларованої вартості придбаного автомобіля Комісія враховує, що НАЗК у своїх роз’ясненнях від 29 грудня 2021 року № 11 зазначало, що при декларуванні вартості придбаного за кордоном автомобіля витрати на його митне оформлення, реєстрацію, ремонт до вартості не включаються.
Таким чином, твердження судді Гончарової А.О. про те, що вартість автомобіля Volkswagen Passat може бути нижче ринкової з урахуванням ввезення його з-за кордону, є переконливими та не викликають у Комісії сумнівів.
Комісія також бере до уваги пояснення судді Гончарової А.О. щодо відображення у Деклараціях за 2015–2020 роки в розділі «Джерело доходу» лише пенсії чоловіка, незважаючи на належне йому рухоме та нерухоме майно. Зокрема, суддя вказала, що у власності її чоловіка перебуває 50 % нежитлових споруд та ½ частини орендованої земельної ділянки. Її чоловік є засновником та кінцевим бенефіціаром Приватного підприємства «Славбиопром» з часткою у розмірі 50%. Суддя пояснила, що за інформацією чоловіка, це мале підприємство, яке мало на меті займатися виробництвом паливних брикетів. Тривалий час чоловік судді з іншим засновником займалися будівництвом споруд, щоб розпочати діяльність підприємства, однак у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України запланована підприємницька діяльність не розпочата.
Стосовно сумнівів ГРД щодо джерела походження коштів у чоловіка на придбання автомобіля Volkswagen Passat 2018 року випуску та літнього будинку загальною площею 46,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, суддя надала підтверджувальні документи та пояснила, що кошти на придбання автомобіля – це отримана від її матері позика у сумі 300 000 грн та заощадження, які родина мала у 2018 році.
Зокрема, у Деклараціях за 2016–2018 роки суддя Гончарова А.О. відображала інформацію про кошти, які були в розпорядженні її сім’ї, у тому числі заощадження в розмірі 16 000 доларів США.
На підтвердження походження активів батьків суддя вказала, що, за інформацією органів податкової служби, дохід її матері за період 2014–2018 років становив 5 000 251 грн, дохід батька за цей період – 673 480 грн (інформація міститься в матеріалах суддівського досьє). Крім того, дохід матері, як зазначила суддя, за період 2019–2022 років становив 448 384,93 грн, що підтверджується довідками Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела доходу у 2019–2022 роках.
Стосовно літнього будинку площею 46,3 кв. м суддя Гончарова А.О. пояснила, що з часу придбання споруди (2002 рік), яку її родина використовувала в літній період, здійснювалися її технічні доопрацювання. Після державної реєстрації вказаного об’єкта, як вказала суддя, нею внесено необхідні відомості в Декларації з урахуванням роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, що діяли на час декларування, у частині зазначення його вартості.
Комісія враховує, що закон не вимагав від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо».
Таким чином, відсутність у декларанта обов’язку проводити оцінку майна з метою заповнення декларації переконують Комісію у правильності декларування суддею Гончаровою А.О. майна та спростовують твердження ГРД, викладені у висновку.
За результатами аналізу Декларацій, поданих суддею Гончаровою А.О. за 2016–2020 роки, оцінки придбаного за цей період її чоловіком майна та джерел походження коштів на придбання цього майна (отримані доходи, заощадження, позика) у Комісії не виникає сумнівів у відповідності джерел походження коштів родини судді на придбання відображеного в Деклараціях рухомого і нерухомого майна.
Узагальнюючи, Комісія зазначає, що встановлені обставини в поєднанні з наданими суддею поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на загальну оцінку відповідності критеріям доброчесності та професійної етики судді. Водночас встановлені під час засідання та дослідження суддівського досьє факти, як кожен окремо, так і у сукупності, не можуть бути підставою для визнання судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарової А. О. такою, що не відповідає цим критеріям.
Ураховуючи результати кваліфікаційного оцінювання Гончарової А.О. на відповідність займаній посаді, Комісія дійшла висновку про можливість рекомендації для призначення її на посаду судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали, «ОДИНАДЦЯТЬМА» голосами – «ЗА», «ТРЬОМА» голосами – «ПРОТИ» дійшла висновку про відповідність судді Гончарової А.О. займаній посаді та надання рекомендації для призначення її на посаду судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Комісія
вирішила:
Визнати суддю Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Гончарову Аліну Олександрівну такою, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Гончарової Аліни Олександрівни на посаду судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області.
Головуючий Р.М. Ігнатов (за)
Члени Комісії: М.Б. Богоніс (за)
В.О. Гацелюк (за)
Я.М. Дух (проти)
Р.А. Кидисюк (за)
Н.Р. Кобецька (за)
О.Л. Коліуш (за)
Р.І. Мельник (за)
О.С. Омельян (проти)
А.В. Пасічник (за)
Р.Б. Сабодаш (проти)
Р.М. Сидорович (за)
С.Ю. Чумак (за)
Г.М. Шевчук (за)
