X

Про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Гладун Христини Анатоліївни, відкриту за зверненням народного депутата України VII скликання Пилипенка Володимира Пилиповича

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
17.11.2016
1908/дп-16
Про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Гладун Христини Анатоліївни, відкриту за зверненням народного депутата України VII скликання Пилипенка Володимира Пилиповича

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії: 
головуючого ˗ Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Прилипка С.М.,
розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Гладун Христини Анатоліївни, відкриту за зверненням народного депутата України VII скликання Пилипенка Володимира Пилиповича,

встановила:

У 2014 році до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ˗ Комісія) надійшло звернення народного депутата України VII скликання Пилипенка В.П. щодо поведінки судді Печерського районного суду м. Києва Гладун ХА., яка може мати наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі ˗ Закон № 2453-VІ).
Заявник вважає, що суддя Гладун Х.А. не дотримується норм права та неналежно ставиться до виконання обов’язків судді, результатом чого стало скасування низки судових рішень у справах, що перебували в її провадженні.
Зокрема, доводи звернення стосуються низки судових рішень, які скасовано в апеляційному порядку, а саме:
-    ухвали від 5 квітня 2014 року за результатами розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_1;
-    ухвали від 24 квітня 2014 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2;
-    ухвали від 11 березня 2014 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3;
-    ухвали від 11 листопада 2013 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Карбон ЛТД», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди;
-    ухвали від 22 січня 2014 року про повернення позовної заяви ОСОБА_6 до АТЗТ «ДВК» про визнання майнових прав на об’єкт інвестування;
-    рішення від 05 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів.
Звернення народного депутата України Пилипенка В.П. з аналогічними доводами також було надіслано до Комісії згідно з рішенням Вищої ради юстиції від 4 лютого 2016 року.
Стосовно обставин, викладених у зверненні, суддею Гладун Х.А. надано письмові пояснення, в яких вона зазначає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вона виходила з того, що стороною обвинувачення жодним чином не було обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, а слідчі дії неможливо буде вчинити без тримання підозрюваного під вартою. Зважаючи на обґрунтованість пред’явленої ОСОБА_1 підозри та доведеність стороною обвинувачення наявності ризику незаконного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, суддя вважала достатнім застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Також у письмових поясненнях суддя Гладун Х.А. зауважила, що після обрання нею такого виду запобіжного заходу підозрюваний сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов’язки, за першим викликом з’явився до суду апеляційної інстанції, нарікань з боку сторони обвинувачення щодо неналежної процесуальної поведінки не мав.
Окрім того, у письмових поясненнях суддя Гладун Х.А. зазначила, що, продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, нею було враховано доводи сторони обвинувачення, згідно з якими на час вирішення клопотання слідчого не перестали існувати ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Крім того, у строк, на який підозрюваному було обрано запобіжний захід, було неможливо завершити досудове розслідування, а застосування більш м’якого запобіжного заходу суддя вважала недостатнім.
З приводу доводів звернення в частині, що стосується вирішення питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, суддя Гладун Х.А. пояснила, що, визначаючи строк дії ухвали, керувалася приписами частини 1 статті 197 КПК України, а заставу визначено нею у розмірі, аналогічному розміру застави, що був визначений підозрюваному апеляційним судом під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Згідно з письмовими поясненнями судді Гладун Х.А., визначаючи розмір аліментів на утримання дитини у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, нею було досліджено обставини, які мають враховуватися судом при визначенні розміру аліментів та які передбачені приписами статті 182 Сімейного кодексу України. Окрім того, ухвалюючи рішення, нею було враховано обставини професійної діяльності відповідача, який не заперечував проти стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, та відсутність доказів погіршення його майнового стану, а також наявність у власності відповідача рухомого та нерухомого майна. Зазначені обставини згідно з поясненнями судді також дали їй підстави вважати, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачу.
Також у письмових поясненнях суддя Гладун Х.А. пояснила, що ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «Карбон ЛТД» скасовано з підстав порушення правил підвідомчості. Водночас, суддя Гладун Х.А. зауважила, що питання підвідомчості даного спору також могло бути вирішено нею після відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому статті 205 ЦПК України.
Стосовно позовної заяви ОСОБА_6 суддя Гладун Х.А. пояснила, що позовні вимоги, на її думку, стосувалися нерухомого майна, яке не знаходиться на території Печерського району міста Києва, а тому з урахуванням правил виключної підсудності така позовна заява підлягала поверненню. Окрім того, прийняття такої ухвали вона обумовила практикою Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до статті 86 Закону № 2453-VІ (у редакції 2010 року) членом Комісії проведено перевірку даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді Гладун Х.А. до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої складено висновок з викладенням виявлених фактів та обставин.
На підставі висновку рішенням Комісії від 4 червня 2015 року № 1475/дп-15 стосовно судді Гладун Х.А. відкрито дисциплінарну справу.
30 вересня 2016 року набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі ˗ Закон № 1402-VIII), згідно з пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» якого, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Комісія застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
На день відкриття дисциплінарної справи Закон № 2453-VІ викладено у новій редакції у зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року 
№ 192-VІІІ, відповідно до пункту 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюється відповідно до Закону № 2453-VІ у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Вирішуючи питання про вирішення дисциплінарної справи за відсутності судді Гладун Х.А., Комісія враховує, що її розгляд призначався неодноразово, але жодного разу не відбувся у зв’язку з неявкою судді Гладун Х.А. з причин, які було визнано поважними.
26 липня та 15 листопада 2016 року до Комісії надійшли звернення судді, в яких вона просила розглядати дисциплінарну справу за її відсутності. Також суддя Гладун Х.А. підтримала раніше надані нею письмові пояснення.
З огляду на викладене Комісія вважала можливим розглянути дисциплінарну справу за відсутності судді Гладун Х.А.
Заслухавши доповідача, оголошені ним письмові пояснення судді, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія встановила такі факти та обставини.
Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 Гладун Х.А. призначено на посаду судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області строком на п'ять років.
У подальшому Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 суддю Гладун Х.А. переведено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Печерського районного суду м. Києва.
За результатами зборів суддів Печерського районного суду м. Києва, що відбулися 10 червня 2013 року, суддю Гладун Х.А. обрано до складу слідчих суддів цього суду.
4 квітня 2014 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника начальника третього слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Свірєпова В.В. про застосування до ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 365 КК України (в редакції від 07.04.2011), пунктами 1,5, 12 частини 2 статті 115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
5 квітня 2014 року слідчий суддя Гладун Х.А. постановила ухвалу, якою клопотання слідчого залишено без задоволення, а до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період доби з 23.00 до 07.00 наступної доби.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року зазначену ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову, якою клопотання стосовно ОСОБА_1 задоволено та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 1 червня 2014 року.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого слідчий суддя прийшла у зв’язку з недоведеністю стороною обвинувачення, що застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а також у зв’язку з недоведеністю стороною обвинувачення, що вчинення слідчих дій без тримання підозрюваного під вартою буде неможливим.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та доведеність стороною обвинувачення наявності таких ризиків, як: незаконний вплив на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; можливе переховування від слідства та суду з використанням підозрюваним своїх зв’язків. Зазначене дало змогу слідчому судді обрати більш м’який вид запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, слідчим суддею Гладун Х.А. досліджено наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, та визначені статтею 178 цього Кодексу інші обставини, що мають враховуватися при обранні запобіжного заходу.
Натомість перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, не є вичерпним і слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, як того вимагають приписи статті 178 КПК України.
До того ж обраний вид запобіжного заходу має відповідати меті його застосування, визначеної частиною 1 статті 177 КПК України.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_1 вид запобіжного заходу, слідчим суддею Гладун Х.А. не оцінено у сукупності всіх фактичних обставин кримінального провадження та застосовано запобіжний захід, не пов’язаний з триманням підозрюваного під вартою, що у даному випадку, зокрема з огляду на очевидність наявних ризиків, не було співмірним з обставинами інкримінованого злочину та суворістю можливого покарання, встановленими ризиками у кримінальному провадженні, а також з відомостями про особу підозрюваного та його соціальні зв’язки.
До того ж, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту лише у певний період доби, слідчий суддя Гладун Х.А. жодним чином не обґрунтувала достатності такого виду запобіжного заходу запобігти на початковому етапі досудового розслідування настання тих ризиків, наявність яких була встановлена суддею під час розгляду клопотання слідчого.
Також встановлено, що 23 квітня 2014 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Токаря О.В. про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 3, 12 частини 2 статті 115, частини 2 статті 127, частин 2, 3 статті 146 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 підозрювався лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України, що є злочином середньої тяжкості.
Ухвалою слідчого судді Гладун Х.А. від 24 квітня 2014 року клопотання слідчого задоволено, строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою продовжено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2014 року зазначену ухвалу слідчого судді скасовано, клопотання слідчого задоволено частково, у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_2 відмовлено та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 21.00 до 7.00 години.
Апеляційний суд не ставив під сумнів обґрунтованість підозри, проте вважав, що наявність лише обґрунтованої підозри не може бути підставою для позбавлення свободи.
Зокрема, за результатами апеляційного провадження встановлено та не спростовано під час дисциплінарного провадження, що протягом періоду тримання під вартою з підозрюваним ОСОБА_2 не було проведено жодної слідчої чи процесуальної дії, за винятком тих, що були проведені в перші дні затримання.
Слідчий суддя, продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, не перевірив факт наявності законних підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину середньої тяжкості, а зі спливом більше ніж двох місяців слідчим не здобуто доказів того, що підозрюваний раніше судимий, ухилявся від органів досудового розслідування, перешкоджав встановленню істини у кримінальному провадженні.
У свою чергу, з урахуванням приписів частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, не буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Окрім того, під час апеляційного провадження встановлено незначний ступінь ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та те, що і слідчий, і слідчий суддя лише формально без посилання на обставини, на підставі яких зроблено такий висновок, констатували наявність цих ризиків.
Ураховуючи викладене, у даному випадку адекватним та ефективним було застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.
Також встановлено, що 11 березня 2014 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва молодшого радника юстиції Підлісного О.А. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Гладун Х.А. від 11 березня 2014 року зазначене клопотання об’єднано для спільного розгляду з поданим 5 березня 2014 року клопотанням захисника підозрюваного ОСОБА_3 ˗ Мосюк М.М. про зміну запобіжного заходу.
Цього ж дня слідчим суддею Гладун Х.А. постановлено ухвалу, якою клопотання слідчого задоволено, підозрюваному ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців, тобто до 14 травня 2014 року. Одночасно підозрюваному ОСОБА_3 визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти мінімальних заробітних плат та на нього покладено обов’язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Зазначену ухвалу слідчого судді скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2014 року, клопотання слідчого задоволено частково, строк тримання ОСОБА_3 під вартою продовжено до 10 травня 2014 року. Також ОСОБА_3 визначено заставу в розмірі сорока мінімальних заробітних плат та на нього покладено передбачені частиною 5 статті 194 КПК України обов’язки.
Такого висновку апеляційний суд дійшов у зв’язку із неврахуванням слідчим суддею Гладун Х.А. вимог частини 1 статті 197 КПК України, відповідно до яких строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Фактично слідчий суддя продовжила строк тримання підозрюваного під вартою на 4 дні більше, аніж це дозволяє закон.
Окрім того, апеляційний суд вважав, що слідчим суддею Гладун Х.А. при визначенні розміру застави не було враховано майнового стану підозрюваного.
Також встановлено, що у провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Гладун Х.А. перебувала цивільна справа № 757/17830/13-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання спільної малолітньої дитини щомісячно до досягнення нею повноліття в розмірі 6000,00 грн. та на своє утримання до досягнення дитиною шести років у розмірі 2000,00 грн.
5 листопада 2013 року Печерський районний суд м. Києва у вказаній справі ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_7 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ОСОБА_8 аліментів на утримання ОСОБА_7, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини змінено щодо розміру аліментів, який зменшено до 3000,00 грн. щомісячно.
Змінюючи рішення в частині розміру аліментів на утримання дитини, апеляційний суд дійшов висновку, що його ухвалено лише на підставі припущень позивача щодо можливості відповідача забезпечити виплату аліментів у розмірі 6000,00 грн.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що рішення суду першої інстанції у цій частині ґрунтувалося на тому, що відповідач працював, у його власності перебувало нерухоме та рухоме майно, наявність якого обумовлювала необхідність його утримання, а також на тому, що відповідачем не було доведено про погіршення свого матеріального стану, порівняно з періодом, протягом якого ним надавалася допомога позивачу на утримання дитини у більшому розмірі.
Натомість апеляційним судом встановлено, що отримана відповідачем заробітна плата не забезпечувала можливості виплати аліментів у згаданому вище розмірі, а позивачем доказів отримання відповідачем доходу з інших джерел не надано. Окрім того, апеляційний суд констатував, що судом першої інстанції не обґрунтовано висновок щодо можливості відповідача сплачувати такий розмір аліментів у зв’язку з наявністю у нього певного майна, а позивачем не доведено свої посилання щодо витрат відповідача на утримання такого майна.
З огляду на зазначені обставини у згаданій частині рішення суду, ухвалене під головуванням судді Гладун Х.А., фактично обґрунтовано припущеннями позивача.
Проте, за правилами частини 4 статті 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім того, з урахуванням приписів статті 215 ЦПК України у рішенні суду, зокрема, повинні бути наведені мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.
До того ж суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у частині вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, дійшов висновку про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки позивачем не надано доказів наявності правових підстав для призначення їй утримання від свого чоловіка та доказів наявності можливості у відповідача надавати таку допомогу.
За результатами перевірки також встановлено, ухвалою від 11 листопада 2013 року суддя Гладун Х.А. відкрила провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Карбон ЛТД», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.            
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року зазначену ухвалу скасовано. Апеляційний суд дійшов висновку, що суддею порушено правила підвідомчості справи, оскільки спір стосується порушення корпоративних прав ОСОБА_4 як одного із засновників ТОВ «Карбон ЛТД», а тому не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Згідно з матеріалами дисциплінарного провадження ОСОБА_4 звернулася до суду за захистом своїх інтересів як учасника товариства щодо відшкодування вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Карбон ЛТД».
З огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.
З цього питання Пленумом Верховного Суду України у постанові від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» надано роз’яснення, згідно з яким усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов’язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб’єктного складу учасників спору.
Враховуючи наведене, у даному випадку суддею Гладун Х.А. не дотримано приписів статті 15 ЦПК України, які визначають правила підвідомчості спорів у цивільному судочинстві.
Після повернення справи з апеляційного суду суддею Гладун Х.А. 26 грудня 2013 року постановлено ухвалу, якою за позовом ОСОБА_4 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі.
Комісією також встановлено, що ухвалою від 22 січня 2014 року суддя Гладун Х.І. повернула позовну заяву ОСОБА_6 до АТЗТ «ДВК» про визнання майнових прав на об’єкт інвестування.
Таку ухвалу суддя Гладун Х.А. постановила у зв’язку із застосуванням правил виключної підсудності цивільних справ, передбачених приписами частини 1 статті 114 ЦПК України, оскільки вважала, що заявлений ОСОБА_6 позов виник щодо нерухомого майна, яке не знаходиться у Печерському районі міста Києва.
Такий висновок судді апеляційний суд м. Києва вважав помилковим, оскільки об’єкт будівництва не набув статусу нерухомого майна, тому ухвалою від 19 березня 2014 року скасував ухвалу судді Гладун Х.І.
Відповідно до приписів частини 1 статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Натомість, як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження та встановлено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги стосувалися об’єкту, який статусу нерухомого майна не набув.
З огляду на викладене правила виключної підсудності у даному випадку застосуванню не підлягали.
Після повернення матеріалів з апеляційного суду ухвалою судді Гладун Х.А. від 26 березня 2014 року за позовом ОСОБА_6 відкрито провадження у цивільній справі, але ухвалою суду від 1 квітня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою представника позивача.
За правилами, передбаченими статтею 54 Закону № 245З-VI (у редакції 2010 року), суддя зобов’язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Аналогічні положення знайшли своє відображення у статті 56 Закону № 1402-VІІІ.
Окрім того, складаючи присягу, суддя зобов’язується перед Українським народом об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
За правилами частини 2 статті 83 Закону № 2453-VІ (у редакції 2010 року) скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Положення чинного Закону № 1402-VIII (частина 2 статті 106) також передбачає, що дисциплінарна відповідальність може бути наслідком скасування або зміни судового рішення лише у випадку умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Відповідно до статті 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Встановлені випадки скасування судових рішень свідчать про грубу недбалість та нехтування своїми обов’язками з боку судді Гладун Х.А., що в цілому негативно впливає як на авторитет судової влади, так і на суспільну довіру до суду, оскільки за своїм змістом свідчать про невиконання суддею вимог закону прямої дії та неврахування під час розгляду справ фактичних обставин справи, що є очевидними.
Пунктом 3 частини 6 статті 126 Конституції України регламентовано, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з приписами пункту 6 частини 1 статті 109 Закону № 1402- VIII одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що за змістом пункту 1 частини 8 цієї ж статті застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За змістом частини 9 статті 109 цього Закону таким проступком визнається будь-яке інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду. 
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, у тому числі, позитивну характеристику стосовно судді Гладун Х.А. та наявну в матеріалах дисциплінарного провадження інформацію щодо показників її роботи, Комісія приходить до висновку про допущення суддею Гладун Х.А. поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади України.
Керуючись статтями 106, 109 Закону № 1402-VIII, Комісія

вирішила:

внести подання до Вищої ради юстиції про звільнення Гладун Христини Анатоліївни з посади судді Печерського районного суду міста Києва.

Головуючий                                              С.Ю. Козьяков
Члени комісії:                                            В.І. Бутенко
                                                                     Т.Ф. Весельська
                                                                     А.О. Заріцька
                                                                     П.С. Луцюк
                                                                     С.М. Прилипко