Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати:
головуючого ˗ Патрюка М.В. - доповідача,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Прилипка С.М.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Лавренюк Тетяни Анатоліївни за зверненням Мици Ю.В.,
встановила:
У квітні 2016 року на адресу Комісії надійшло звернення Мици Ю.В. щодо поведінки судді господарського суду Харківської області Лавренюк Т.А.
Заявник зазначає, що суддею Лавренюк Т.А. 20 серпня 2014 року та 14 січня 2016 року грубо порушено правила суддівської етики при розгляді заяви ТОВ «АН «Рестріелт» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та заяви КП «Харківські теплові мережі» про поновлення строку на пред’явлення наказу до виконання у справі № 5023/4681/12. Зокрема, суддя Лавренюк Т.А. 20 серпня 2014 року, вийшовши з нарадчої кімнати для оголошення ухвали та порушуючи встановлений процесуальним законом порядок, без оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення повідомила заявника про відмову йому в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. За результатами розгляду заяви КП «Харківські теплові мережі» про поновлення строку на пред’явлення наказу до виконання 14 січня 2016 року ухвалено судове рішення без виходу судді Лавренюк Т.А. до нарадчої кімнати, без викладення судового рішення в письмовій формі на момент його проголошення та без вказівки, що воно ухвалюється іменем України, чим, на думку заявника, порушено вимоги статті 124 Конституції України та статті 45, 47 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, заявник вказує на незаконну відмову суддею Лавренюк Т.А. в доступі до правосуддя, умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю порушення прав людини і основоположних свобод та незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору під час розгляду справи № 922/2658/15. Зокрема, при ухваленні 28 вересня 2015 року рішення у даній справі безпідставно відмовлено у розгляді по суті частини позовних вимог ТОВ «БК «Укртехносфера» (щодо стягнення трьох процентів річних, неустойки та інфляційних нарахувань), які залишено без розгляду. Саме в цій частині вказане рішення 15 грудня 2015 року було скасовано Харківським апеляційним господарським судом, що свідчить про незаконність дій судді Лавренюк Т.А. Також у тексті ухваленого 28 вересня 2015 року рішення відображено клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення та позицію позивача щодо нього, але це клопотання не вирішено по суті. Про його відхилення або задоволення, як і про мотиви такого відхилення чи задоволення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення суддею Лавренюк Т.А. зазначено не було. Незаконність цих дій також констатовано у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року, який належним чином розглянув зазначене клопотання.
З урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддю Лавренюк Т.А. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні фактів та обставин.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані під час перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лавренюк Т.А. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що господарським судом Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.) 26 листопада 2012 року ухвалено рішення у справі № 5023/4681/12, яким задоволено позов та стягнено з ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» на користь КП «Харківські теплові мережі» 144 394,57 грн боргу за договором постачання теплової енергії.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року у цій справі ˗ без змін.
На виконання вказаних судових рішень господарським судом Харківської області 13 березня 2013 року видано наказ № 5023/4681/12.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року касаційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року у справі № 5023/4681/12 ˗ без змін.
До господарського суду Харківської області 13 серпня 2014 року надійшла заява ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» про визнання наказу № 5023/4681/12 від 13 березня 2013 року таким, що не підлягає виконанню, яку ухвалою суду від 13 серпня 2014 року призначено до розгляду на 20 серпня 2014 року та зобов’язано заявника надати докази на підтвердження сплати заборгованості за договором постачання теплової енергії.
Відповідно до вимог частин 2, 3, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Після розгляду у судовому засіданні 20 серпня 2014 року заяви ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» за участі представників стягувача та боржника суддя Лавренюк Т.А. видалилася до нарадчої кімнати, повернувшись з якої оголосила резолютивну частину ухвали суду про відмову в задоволенні вказаної заяви, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів виконання боржником рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року у справі № 5023/4681/12.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 20 серпня 2014 року у справі № 5023/4681/12 - без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена без порушень норм процесуального права, вона обґрунтована, відповідає обставинам справи, яким суд надав належну правову оцінку.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 жовтня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 року у справі № 5023/4681/12 ˗ без змін.
До господарського суду Харківської області 16 грудня 2015 року надійшла заява КП «Харківські теплові мережі» про відновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу № 5023/4681/12 від 13 березня 2013 року до виконання, яку ухвалою суду від 25 грудня 2015 року призначено до розгляду на 14 січня 2016 року.
Згідно з вимогами статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Після розгляду у судовому засіданні 14 січня 2016 року заяви КП «Харківські теплові мережі» за участі представників стягувача, боржника та прокуратури суддя Лавренюк Т.А. без видалення до нарадчої кімнати оголосила резолютивну частину ухвали суду про задоволення вказаної заяви та відновлення пропущеного строку для пред’явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 5023/4681/12.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 14 січня 2016 року у справі № 5023/4681/12 ˗ без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У своїх поясненнях суддя Лавренюк Т.А. зазначила, що відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України оголошення вступної та резолютивної частини передбачено лише для рішення, яке приймається судом при вирішенні господарського спору по суті (статті 82, 85). У судових засіданнях 20 серпня 2014 року та 14 січня 2016 року нею не вирішувався господарський спір по суті, а за наслідком розгляду заяв було оголошено результат їх вирішення (повідомлено про винесення ухвали про відмову у задоволенні зави про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та про винесення ухвали, якою задоволено заяву КП «Харківські теплові мережі» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання та відновлено пропущений строк для пред’явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 5023/4681/12). Згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвали виносяться господарським судом у разі, коли спір не вирішується по суті, та ухвали суду не оголошуються іменем України. Однак це не може означати що суддя відправляє правосуддя від свого імені. Також норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають обов’язкового виходу судді до нарадчої кімнати, окрім статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 5 якої питання про відвід судді вирішується у нарадчій кімнаті. Саме таке роз’яснення надано у пункті 3.17.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так само не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України наявності письмової форми повного тексту ухвали на момент її оголошення в судовому засіданні.
Статтею 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п’яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Такий порядок прийняття стосується лише рішень господарського суду. До винесення ухвал господарського суду таких вимог не висувається.
Згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 45 та частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально ˗ більшістю голосів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
У пункті 3.17.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами і доповненнями вказано, що процесуальним законом (частина друга статті 82, стаття 821 ГПК) передбачено прийняття господарським судом рішення у нарадчій кімнаті та таємницю нарадчої кімнати. У разі відсутності спеціально призначеного для цього приміщення як нарадча кімната може використовуватися зал судових засідань, службовий кабінет судді, інші службові приміщення суду, ˗ за обов’язкової умови, щоб під час прийняття судового рішення у відповідному залі чи іншому приміщенні не перебували інші особи, крім судді чи суддів, який (які) здійснює (здійснюють) розгляд даної справи. Винесення ухвал, у тому числі й тих, якими закінчується розгляд справи, не потребує обов’язкового виходу до нарадчої кімнати, крім ухвал, що виносяться за наслідками розгляду заяв про відвід або самовідвід судді згідно з частиною п’ятою статті 20 ГПК.
З огляду на викладене ухвали господарського суду Харківської області від 20 серпня 2014 року та 14 січня 2016 року у справі № 5023/4681/12 винесено з дотриманням норм процесуального права, що також підтверджено судом апеляційної інстанції за результатами їх перегляду в апеляційному порядку.
До господарського суду Харківської області 27 квітня 2015 року надійшла позовна заява ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера» до ПАТ «Куряжський домобудівний комплекс» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 28 квітня 2015 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду судді Макаренко О.В. та порушено провадження у справі № 922/2658/15.
До господарського суду Харківської області 29 травня 2015 року надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Куряжський домобудівний комплекс» до ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера» про стягнення збитків, заподіяних внаслідок передачі неякісного і некомплектного виробу, та штрафу.
Ухвалою суду від 02 червня 2015 року вказану зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
У зв’язку зі складністю справи, для повного та об’єктивного вирішення спору ухвалою суду від 14 липня 2015 року для розгляду справи № 922/2658/15 призначено колегію суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від липня 2015 року для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Макаренко О.В. та суддів Лавренюк Т.А., Яризька В.О.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28 вересня 2015 року у справі № 922/2658/15 в первісному позові відмовлено частково. В частині первісних позовних вимог про стягнення 286 548,34 грн основного боргу відмовлено. Первісний позов в частині стягнення 8 949,73 грн. пені, 377 567,11 грн. інфляційних втрат та 37 447,76 грн 3% річних залишено без розгляду. За викладених обставин суд залишив без розгляду заяву відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності до первісних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, а також заяву відповідача за первісним позовом про розстрочку виконання рішення суду. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є неправомірними, враховуючи повну оплату відповідачем за первісним позовом вартості товару. З огляду на те, що позивач за первісним позовом не виконав вимоги ухвал суду від 28 квітня, 21 травня, 23 червня та 17 серпня 2015 року щодо надання докладного і обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважав за необхідне в цій частині первісний позов залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків, заподіяних внаслідок передачі неякісного і некомплектного виробу, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом з претензією щодо якості поставленого товару в період гарантійного строку. Зважаючи на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено суду факту передачі відповідачем за зустрічним позовом некомплектного (неякісного) товару за договором купівлі-продажу, суд вважав нарахування позивачем за зустрічним позовом штрафу безпідставним.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2015 року апеляційні скарги позивача та відповідача за первісним позовом задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2015 року у справі № 922/2658/15 скасовано та прийнято нове рішення. Первісні позовні вимоги задоволено частково та стягнено з ПАТ «Куряжський домобудівний комплекс» 274 119,74 грн інфляційних втрат та 30 147,00 грн 3% річних. В частині первісних позовних вимог про стягнення 286 548,34 грн основного боргу, 8 949,73 грн пені, 103 447,37 грн інфляційних втрат та 7 300,76 грн 3% річних в задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.
Колегія суддів апеляційного суду вважала, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 286 548,34 грн основного боргу. Стосовно вимог первісного позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо залишення позову в цій частині без розгляду. Колегія суддів дійшла висновку, що сторони не узгодили остаточно умови стягнення пені за договором купівлі-продажу, у зв’язку з чим вимоги первісного позову про стягнення пені є необґрунтованими. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних надавався сторонами суду першої і апеляційної інстанцій некоректний, колегія суддів апеляційного суду з ним не погодилася та вважала, що стягненню з відповідача за первісним позовом за неналежне виконання договору купівлі-продажу підлягають інфляційні втрати та 3% річних з дати остаточного платежу ˗ 28 травня 2015 року з урахуванням графіку погашення боргу. Стовно зустрічних позовних вимог колегія суддів погодилася з позицією суду першої інстанції про їх безпідставність.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про розстрочку належної до сплати суми боргу строком 1 рік у разі прийняття рішення не на його користь, зазначила, що відповідач за первісним позовом не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів неможливості виконання рішення суду та не навів виняткових обставин в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення. На підставі наведеного, в задоволенні даного клопотання було відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю.
У своїх поясненнях щодо підстав залишення судом першої інстанції позову без розгляду суддя Лавренюк Т.А. зазначила, що саме ненадання позивачем за первісним позовом розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних (із зазначенням дат, з яких починається нарахування та дат, якими закінчується нарахування, кількості днів прострочення, суми боргу, на яку нараховуються пеня, інфляційні втрати та 3% річних) і стало підставою прийняття судом рішення про залишення позову в цій частині без розгляду. Під час її участі у справі суд двічі відкладав розгляд справи, зобов’язуючи позивача за первісним позовом виконати вимоги ухвали суду та надати суду відповідні розрахунки. Оскільки суд позбавлений права визначати самостійно період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних та визначати суми, на які позивач бажає здійснити відповідне нарахування, судом був залишений позов в цій частині без розгляду саме з метою забезпечення відповідних прав позивача і надання йому можливості здійснити даний розрахунок та звернутися з відповідним позовом до суду в подальшому. Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд неодноразово оголошував у судовому засіданні перерву у зв’язку з необхідністю надання представниками сторін розрахунку сум позову з письмовими поясненнями та з документальним обґрунтуванням. Позивачем за первісним позовом 08 грудня 2015 року подано розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який було прийнято судом апеляційної інстанції.
Щодо посилань заявника на невідображення в тексті рішення суду першої інстанції результатів вирішення клопотання відповідача за первісним позовом про розстрочку виконання судового рішення суддя Лавренюк Т.А. зазначила, то це не відповідає дійсності, оскільки колегією суддів зазначене клопотання було залишено без розгляду, оскільки у задоволенні частини первісних позовних вимог було відмовлено, а в інший частині ˗ первісний позов залишено без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Оскарживши рішення господарського суду Харківської області від 28 вересня 2015 року у справі № 922/2658/15 ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера» та ПАТ «Куряжський домобудівний комплекс» реалізували своє право на оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Умисного порушення суддею Лавренюк Т.А. норм права чи неналежного її ставлення до службових обов’язків судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Лавренюк Т.А. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї відсутні.
Керуючись статтями 92-95, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Лавренюк Тетяни Анатоліївни за зверненням Мици Ю.В.
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
М.А. Макарчук
С.М. Прилипко
