Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Андрія ЛІУША,
представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Ліуша Андрія Ігоровича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
I. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Ліуш А.І., ____ року народження, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 2002 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та здобув кваліфікацію «Спеціаліст з міжнародного права. Перекладач».
У 2005 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю правознавство та здобув кваліфікацію «Юрист» (диплом спеціаліста).
Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 Ліуша А.І. призначено на посаду судді Залізничного районного суду міста Львова строком на п’ять років.
Рішенням Комісії від 05 березня 2013 року № 126/бо-13 Ліуша А.І. рекомендовано для обрання на посаду судді Залізничного районного суду міста Львова безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 247-VIІ його обрано на посаду судді Залізничного районного суду міста Львова безстроково.
Рішенням Комісії від 20 вересня 2018 року № 1645/ко-18 визначено, що суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 771,75 бала. Його визнано таким, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Ліуш А.І. у визначений строк звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Ліуша А.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Ліуша А.І.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії надійшла заява Ліуша А.І. про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ліуша А.І. визначено члена Комісії Пасічника А.В.
До Комісії 01 квітня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики. Комісією 02 квітня 2026 року надіслано кандидату копію висновку ГРД для ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності). У відповідь на обставини, викладені у висновку ГРД, до Комісії 06 квітня 2026 року надійшли пояснення Ліуша А.І. та підтверджувальні документи.
Комісією у складі колегії 12 травня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Ліуша А.І., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 12 травня 2026 року № 129/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Ліуш А.І. набрав 694,76 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді за визначеними законом критеріями. За результатами кваліфікаційного іспиту Ліуш А.І. набрав 361,1 бала; за критерієм особистої компетентності – 39 балів; за критерієм соціальної компетентності – 39,66 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 255 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Ліуш А.І. набрав 694,76 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
III. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 31 березня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Ліуша А.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
Підставами для висновку стало таке.
У провадженні Ліуша А.І. перебувала справа про поділ земельної ділянки, яка стала підставою для звернення заявників до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Журавель та інші проти України» (Case of Zhuravel and others v. Ukraine) від 20 грудня 2016 року.
ЄСПЛ у своєму рішенні встановив, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень, та зобов’язав державу-відповідача сплатити визначені в рішенні суми.
На думку ГРД, кандидат не виконував своїх обов’язків відповідально, не дотримався розумного строку розгляду справи, чим порушив право сторін на справедливий суд.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення кандидата.
Кандидат обіймав посаду заступника голови суду понад два строки поспіль. Водночас відповідно до частини дев’ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02 червня 2016 року) суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.
Ліуш А.І. допустив розбіжності в паперовій та електронній деклараціях за 2015 рік. Зокрема, у паперовій декларації він не зазначив інформації про право користування автомобілем Mercedes-Benz ML 250 CDI 2012 року випуску, яке виникло у нього 12 вересня 2014 року. Водночас в електронній декларації за той самий звітний період вже задекларував право користування зазначеним транспортним засобом.
Вартість автомобіля Mercedes-Benz ML 250 CDI, яким користується Ліуш А.І., не відповідає ринковій вартості. Відповідно до архівних оголошень у 2012–2013 роках легкові автомобілі Mercedes-Benz ML 250 CDI 2012–2013 років випуску пропонувались до продажу за середньою ціною 100 000 доларів США.
Ліуш А.І., не перебуваючи на робочому місці (був на навчанні), ухвалював судові рішення.
На спростування вказаних у висновку ГРД обставин Ліуш А.І. надіслав Комісії письмові пояснення, які підтримав під час співбесіди, зазначивши таке.
Стосовно рішення ЄСПЛ кандидат зауважив, що оцінка тривалості розгляду конкретної справи має врахувати не лише календарний проміжок часу, а й усю сукупність процесуальних дій, поведінку учасників процесу, складність предмета спору, необхідність проведення судових експертиз, навантаження на суд та інші об’єктивні обставини, які мали місце під час її розгляду.
05 червня 2008 року до Залізничного районного суду міста Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, зокрема про визнання за позивачами права на 1/2 ідеальної частини земельної ділянки.
12 червня 2008 року відкрито провадження у справі, розгляд призначено на 03 липня 2008 року. Тобто з моменту надходження позовної заяви до моменту відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання ним вжито всіх необхідних процесуальних дій у максимально стислі строки.
03 липня 2008 року за клопотанням позивача постановлено ухвалу про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, після чого матеріали справи негайно скеровано до експертної установи для її проведення.
11 серпня 2008 року до суду надійшло клопотання експерта, у якому він просив зобов’язати сторони у справі узгодити з ним дату та час проведення огляду. І вже 13 серпня 2008 року учасникам справи надіслано відповідне зобов’язання погодити з експертом дату та час проведення огляду.
03 жовтня 2008 року матеріали справи було повернено до суду після проведення експертизи.
12 червня 2009 року позивачка заявила клопотання про проведення у справі додаткової будівельно-технічної експертизи, 26 червня 2009 року надіслано матеріали справи для проведення додаткової будівельно-технічної експертизи.
01 грудня 2010 року матеріали справи було повернено до суду після проведення додаткової будівельно-технічної експертизи.
16 лютого 2011 року на адресу суду надійшло клопотання позивачки про надання їй можливості ознайомитись із матеріалами справи.
18 лютого 2011 року відповідачка скористалася своїм процесуальним правом та заявила зустрічну позовну заяву.
28 березня 2011 року в судовому засіданні справу призначено до розгляду.
Наступне судове засідання у справі призначено на 27 квітня 2011 року, у якому учасниками справи поставлено на обговорення питання про необхідність витребування з Львівського обласного державного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріалів інвентаризаційної справи будинку, що є предметом спору. Того ж дня директору Львівського обласного державного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки скеровано відповідний запит.
02 червня 2011 року повторно надіслано запит про витребування матеріалів справи через відсутність реагування директора Львівського обласного державного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
Наступні судові засідання призначались на 03 червня 2011 року, 06 липня 2011 року, 29 липня 2011 року, що підтверджує послідовність розгляду справи та відсутність тривалих періодів між судовими засіданнями.
Судове засідання 05 жовтня 2011 року відкладено у зв’язку з перебуванням Ліуша А.І. на семінарі в Апеляційному суді Львівської області. Кандидат пояснив, що така обставина пов’язана з виконанням ним професійних обов’язків та підвищенням кваліфікації, що є складовою належного здійснення правосуддя.
Судове засідання 03 листопада 2011 року відкладено у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Ліуш А.І. вважає такі обставини об’єктивними, поважними та такими, що не залежали від його волі.
Наступне судове засідання призначено на 30 листопада 2011 року, а 01 грудня 2011 року постановлено судове рішення. Ліуш А.І. зазначив, що судовий розгляд завершено без зволікання, справа вирішена відразу після завершення необхідних процесуальних дій та дослідження всіх доказів.
Не погодившись із постановленим рішенням, позивачка 09 грудня 2011 року подала апеляційну скаргу. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із рішенням апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу від 03 липня 2012 року, а 17 вересня 2012 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення були скасовані, справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надалі розгляд справи здійснював суддя Залізничного районного суду міста Львова Мельничук О.Я., з 04 жовтня 2013 року справу передано судді Постигач О.Б., яка постановила рішення у справі 28 лютого 2014 року. Таким чином, після скасування рішення касаційною інстанцією справа вже не перебувала у провадженні Ліуша А.І., а її розгляд здійснювали інші судді.
Також Ліуш А.І. пояснив, що така ситуація виникла неумисно та зумовлена сукупністю об’єктивних чинників, а саме: тривалим проведенням судових експертиз, що в загальному становило 1 рік 9 місяців; клопотаннями сторін щодо оголошення перерв та відкладення судових засідань з метою реалізації ними своїх процесуальних прав; загальною складністю справи з огляду на предмет спору – поділ земельної ділянки, а також незначним на той момент суддівським досвідом. Сторони не скаржилися на його дії ні під час розгляду справи, ні після ухвалення відповідних рішень, ним вживалися всі передбачені нормами Цивільного процесуального кодексу України заходи для належного, повного та всебічного з’ясування обставин справи.
Стосовно зайняття посади заступника голови суду понад два строки поспіль Ліуш А.І. зазначив про зміну правового регулювання у 2014–2016 роках. Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» прямо передбачив, що з дня набрання ним чинності голови місцевих судів та їх заступники вважаються звільненими з адміністративних посад. Тобто попередній період перебування на посаді був припинений не внаслідок спливу звичайного строку, а в силу спеціальної законодавчої норми, яка фактично перезапустила порядок заміщення адміністративних посад у судах. Саме тому період до такого законодавчого припинення не може автоматично включатися до підрахунку «строків поспіль» у тому значенні, яке з’явилося пізніше в іншій редакції закону.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII був запроваджений новий порядок обрання суддів на адміністративні посади. Рада суддів України в рішенні від 02 квітня 2015 року № 34 прямо зазначила, що цей порядок не може бути ототожнений із попереднім і є новим порядком обрання та звільнення з адміністративних посад. У цьому ж рішенні Рада суддів України окремо вказала, що відсутні правові підстави вважати, ніби особи, які були призначені на адміністративні посади за раніше чинним законодавством, не мають права бути обраними на адміністративну посаду і обіймати її два строки поспіль. До того ж Рада суддів України спеціально роз’яснила, що обмеження щодо двох строків поспіль застосовується саме до суддів, що були обрані на відповідну адміністративну посаду у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України № 2453 в редакції Закону України № 192. Немає підстав вважати осіб, які обіймали адміністративні посади до набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року № 1188-VII, такими, що вже відбули перший строк для цілей цього обмеження. Отже, на думку Ліуша А.І., з правового погляду попередні адміністративні повноваження, набуті за іншим законодавчим режимом, не можуть механічно сумуватися з тими строками, які почали обчислюватися вже після введення нового порядку.
Також Ліуш А.І. зазначив, що правове регулювання, чинне на відповідний час, прямо допускало можливість для суддів, які вже обіймали адміністративні посади за попереднім законодавством, бути обраними за новим порядком і надалі законно перебувати на такій посаді. Саме на це вказала Рада суддів України у своєму офіційному роз’ясненні щодо обчислення строків перебування суддів на адміністративних посадах. За таких обставин Ліуш А.І. висновує, що його перебування на адміністративній посаді відповідало правовому регулюванню, чинному в кожному із відповідних періодів.
Стосовно розбіжностей у паперовій та електронній деклараціях за 2015 рік Ліуш А.І. пояснив, що 12 вересня 2014 року його матір ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 12 вересня 2014 року набула право власності на автомобіль Mercedes-Benz ML 250 2012 року випуску, яким він почав користуватись у 2015 році після подання зазначеної декларації, та виключно з цієї причини у паперовій декларації він не зафіксований.
10 червня 2016 року НАЗК прийнято рішення про початок роботи системи електронного декларування з 01 вересня 2016 року із встановленням кінцевого строку подання електронних декларацій за 2015 рік – 30 жовтня 2016 року.
28 жовтня 2016 року на виконання зазначених вимог Ліуш А.І. подав в електронній формі декларацію за 2015 рік з виправленнями від 01 листопада 2016 року, у якій указав право користування вказаним вище автомобілем. Він усвідомлював, що такі відомості є відмінними від відомостей у паперовій декларації за 2015 рік, однак вважав, що, розпочавши користування автомобілем після подання декларації в паперовій формі за 2015 рік, він зобов’язаний добросовісно відобразити все майно, яке на кінець звітного періоду (30 жовтня 2016 року) перебуває у його користуванні.
Стосовно невідповідності вартості придбання автомобіля Mercedes-Benz ML 250 CDI ринковій Ліуш А.І. зазначив, що колишня власниця автомобіля ОСОБА_5, яка є племінницею його матері та його двоюрідною сестрою, повідомила, що договір купівлі-продажу автомобіля за відсутності потреби у неї не зберігся, однак вказана ціна автомобіля була, з її слів, удвічі дешевшою від наведених в оголошеннях. Він просив урахувати, що він не був стороною зазначеного вище правочину та не був його ініціатором.
Також Ліуш А.І. зазначив, що, зі слів його батьків, підставою укладення вказаного договору став незадовільний технічний стан автомобіля, а саме: поломки та виявлені несправності його критичних вузлів, двигуна, коробки перемикання передач, інші технічні несправності, а також значне погіршення фінансового становища власниці автомобіля та неспроможність його утримувати.
Стосовно ухвалення судових рішень поза межами робочого місця, зокрема під час навчання, кандидат зазначив, що переважно наведені збіги між датами судових рішень і періодами його відпустки фактично пояснюються наявними в матеріалах доказами, зокрема наказами Залізничного районного суду міста Львова про відкликання з відпустки для виконання невідкладних процесуальних дій. Крім того, він просив урахувати, що деякі розбіжності пов’язані не з фактичним здійсненням правосуддя під час відпустки, а з технічними помилками в зазначенні дат у процесуальних документах. У низці випадків ці неточності були своєчасно встановлені та виправлені в передбаченому законом порядку відповідними ухвалами.
Водночас Ліуш А.І. не заперечував, що певні дати дійсно формально збігаються з періодами його відпустки. У цих випадках йдеться саме про технічні описки або особливості внесення даних до системи, а не про реальне здійснення повноважень у цей період.
Комісія у складі колегії, оцінивши вказані вище факти окремо один від одного та у сукупності, вважає, що вони не є достатніми для визнання Ліуша А.І. таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Водночас деякі фактичні дані вплинули на зниження балів під час оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики за відповідними показниками.
Ліуш А.І. неодноразово обіймав посаду заступника голови Залізничного районного суду міста Львова (з 11 червня 2013 року до 10 червня 2018 року, з 15 квітня 2014 року до 14 квітня 2015 року, з 20 квітня 2015 року до 19 квітня 2017 року, з 21 квітня 2017 року до 20 квітня 2020 року, з 21 квітня 2020 року до 20 квітня 2023 року, з 20 червня 2023 року до 20 грудня 2023 року), тобто понад 10 років поспіль.
Комісія звернула увагу, що у 2023 році повноваження Ліуша А.І. припинено достроково на підставі поданої ним заяви.
Під час співбесіди кандидат пояснив, що в його діях відсутні будь-які порушення законодавства щодо обіймання адміністративної посади декілька строків поспіль з огляду на зміни у законодавстві та рішення Ради суддів України. Стосовно дострокового припинення повноважень Ліуш вважав, що вже слід подати таку заяву з огляду на бажання іншого судді зайняти посаду заступника голови суду, з метою усунення будь-яких сумнівів у добропорядності займання цієї посади (відеозапис співбесіди, таймкод 5:37:33–5:45:40).
Дострокове припинення Ліушем А.М. повноважень заступника голови суду Комісія у складі колегії оцінила критично, оскільки такі дії не спростовують факту неодноразового волевиявлення кандидата зайняти адміністративну посаду. Ліуш А.І. під час проведення виборів зборами суддів хоча й не був самовисуванцем, проте й не заперечував щодо пропозиції обрання його на адміністративну посаду. Отже, Ліуш А.І. свідомо надавав свою згоду на висунення його кандидатури на посаду заступника голови суду.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (втратив чинність 02 червня 2016 року) суддя, обраний на адміністративну посаду у порядку, визначеному цією статтею, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль.
Відповідно до частини дев’ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.
На переконання Комісії у складі колегії, законодавець у вказаних вище редакціях законів, які у свій час були чинними, висловлював однозначну позицію щодо неприпустимості перебування судді на посаді заступника голови суду більше двох строків. Комісія вочевидь не толерує намагання суддів обійти вимоги законодавства щодо неможливості перебування судді на адміністративній посаді більше ніж два строки поспіль і вважає, що законодавець доволі чітко висловив свою позицію стосовно цього питання, а тому судді повинні неухильно дотримуватися цієї вимоги та очікувань суспільства.
Комісія виснувала, що зайняття Ліушем А.І. посади заступника голови суду понад 10 років (шість строків поспіль) при законодавчому обмеженні двома строками у звичайної розсудливої людини може викликати обґрунтований сумнів у відповідності цих дій правилам професійної етики та іншим етичним нормам, а також невчиненні будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя.
У зв’язку з наведеним Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Також Комісія у складі колегії звернула увагу на те, що Ліуш А.І. з 2015 року користується автомобілем Mercedes-Benz ML 250 2012 року випуску, який належить на праві власності його матері ОСОБА_4. Мати отримала цей автомобіль безоплатно на підставі договору дарування 12 вересня 2014 року від своєї племінниці (двоюрідної сестри Ліуша А.І.).
Ліуш А.І. 01 квітня 2026 року надав Комісії пояснення, у яких зазначив, що підставою укладення вказаного договору став незадовільний технічний стан автомобіля, а саме: поломки та виявлені несправності його критичних вузлів, двигуна, коробки перемикання передач, інші технічні несправності, а також значне погіршення фінансового становища власника автомобіля та неспроможність його утримувати.
Під час співбесіди кандидат пояснив, що саме через погіршення фінансового становища двоюрідна сестра подарувала вказаний автомобіль його матері, оскільки не мала змоги його утримувати (відеозапис співбесіди, таймкод 5:45:51–6:02:23).
На уточнювальне запитання члена Комісії щодо джерел походження коштів на придбання автомобіля Mercedes-Benz ML 250 двоюрідною сестрою Ліуш А.І. зазначив про здійснення нею підприємницької діяльності.
Водночас Комісія у складі колегії звернула увагу, що двоюрідна сестра кандидата та її чоловік не мали достатньо доходів для придбання у 2012 році автомобіля Mercedes-Benz ML 250 2012 року випуску вартістю близько 50 000 доларів США.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів рівень доходів двоюрідної сестри кандидата ОСОБА_5 та її чоловіка є відносно низьким. Зокрема, у період з 1998 року до 2011 року дохід ОСОБА_5 становив 10 260,16 грн, дохід її чоловіка – 4 201,93 грн.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, яким встановлено, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.
Комісія у складі колегії виснувала, що з погляду стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у достовірності наданої кандидатом інформації щодо дійсної мети безоплатного відчуження автомобіля, яким користується кандидат з 2015 року, матері кандидата від його двоюрідної сестри.
Водночас Комісія у складі колегії критично сприйняла пояснення кандидата, що дарування автомобіля зумовлено погіршенням фінансового становища первинного власника. Нелогічною виглядає добровільна відмова від коштовної власності у зв’язку із погіршенням фінансового стану особи. Водночас, враховуючи відомості про доходи з Державної податкової служби України, залишилась непідтвердженою інформація щодо законності джерел походження коштів для придбання дороговартісного автомобіля двоюрідною сестрою кандидата.
На переконання Комісії у складі колегії, для судді, який має бути прикладом дотримання закону та моральних стандартів, навіть поодинокі прояви непрозорості у фінансових питаннях здатні підірвати суспільну довіру до судової влади загалом.
Як вже відзначала Комісія у своїх рішеннях, метою і завданням кваліфікаційного оцінювання може охоплюватись не тільки дослідження законності походження активів кандидатів на посаду судді (судді) та членів його сім’ї, але і його близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією, якщо існує «майновий зв’язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім’ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім’ї.
Пунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
У зв’язку з наведеним Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
IV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
ГРД 01 червня 2026 року надала Комісії висновок у новій редакції про невідповідність Ліуша А.І. критеріям доброчесності та професійної етики від 30 травня 2026 року.
Комісією 01 червня 2026 року надіслано кандидату копію висновку ГРД для ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності). У відповідь на обставини, викладені у висновку ГРД, до Комісії 02 червня 2026 року надійшли пояснення Ліуша А.І. та підтверджувальні документи.
Проаналізувавши додаткову інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ліуша А.І., ГРД виявила дані, які дають нові підстави для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема два пункти інформації замінено на два пункти висновку (обставини щодо обіймання посади заступника голови суду понад два строки поспіль та щодо користування легковим автомобілем Mersedes-Benz ML 250 CDI, який належить на праві власності його матері).
Комісією у пленарному складі 03 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди кандидат надав пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД у новій редакції, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії № 3.
Дослідивши висновок ГРД у новій редакції та письмові пояснення Ліуша А.І., урахувавши результати співбесіди з кандидатом, а також те, що питання, включені до висновку ГРД у новій редакції обговорювалися під час співбесіди у складі колегії та їм надано відповідну оцінку в рішенні за результатами співбесіди, Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для іншої оцінки обставин, викладених у висновку ГРД, ніж це зазначено в рішенні Комісії у складі колегії, що наведено в розділі III цього рішення. Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії № 3 щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одинадцятьма голосами «ЗА» та трьома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Ліуша Андрія Ігоровича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «ПРОТИ»
Людмила ВОЛКОВА «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»
Ярослав ДУХ «ЗА»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Ігор КУШНІР «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ПРОТИ»
Роман САБОДАШ «ЗА»
Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»
Сергій ЧУМАК «ПРОТИ»
