Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бабич Ніни Дмитрівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Романа КИДИСЮКА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ніни БАБИЧ,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бабич Ніни Дмитрівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Підстави і порядок проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно з частиною другою статті 79³ Закону № в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення   (далі – Положення).

Кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункти 1.1, 1.3 розділу 1 Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс), зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Бабич Н.Д. звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону та має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Бабич Н.Д. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Загальні відомості про кандидата.

Бабич Н.Д., громадянка України, має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеню

Заборони для зайняття кандидатом посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

Указом Президента України від 04 березня 1998 року № 164/98 Бабич Н.Д. призначено виконувачем обов’язків судді Ленінградського районного суду міста Києва.

Указом Президента України від 23 жовтня 2011 року № 1004/2001 її переведено на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва.

Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-VI її обрано на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково.

Процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Бабич Н.Д. Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації (цивільної) апеляційного загального суду, кандидат набрала 129 балів та була допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту кандидат набрала 47,2 бала та була допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

За виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду кандидат отримала 122 бали та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводилося, кандидату, яка успішно склала інші тестування та виконала відповідне практичне завдання, додано 40 балів до загального результату іспиту.

Отже, загалом результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання кандидата становить 338,20 бала.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.

Бабич Н.Д. надіслала до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

Згідно з рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів у межах Конкурсу.

За результатами автоматизованого розподілу справу кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бабич Н.Д. розподілено члену Комісії Волковій Л.М.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Бабич Н.Д.

З метою проведення спеціальної перевірки Комісією надіслано запити стосовно кандидата до: Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Згідно з отриманою з Національного агентства з питань запобігання корупції інформації про результати спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), поданої Бабич Н.Д. за 2024 рік, фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.

Від інших уповноважених державних органів Комісією також не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Бабич Н.Д. установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

Комісією також перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

З огляду на зазначене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки стосовно Бабич Н.Д., які будуть враховані під час дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Співбесіду з Бабич Н.Д. проведено 30 вересня 2026 року, під час якої  Комісією послідовно обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання регламентовано розділом 5 Положення.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінювання відповідності визначеним показникам. Оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.4 розділу 5 Положення передбачено, що при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такий висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У разі, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає хоча б одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої  компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні  та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення підкреслює принцип особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.

Комісія звернулась до Бабич Н.Д. із запитом, у якому запропонувала надати для оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (згідно із затвердженим опитувальником).

Бабич Н.Д. надіслала до Комісії інформацію (пояснення), яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Кандидат також підкреслила наявність у неї значного стажу діяльності на посаді судді та відповідного досвіду відправлення правосуддя.

Додатково Комісією було досліджено мотиваційний лист Бабич Н.Д. як кандидата на посаду судді апеляційного суду, зокрема в частині притаманних їй якостей, що можуть сприяти роботі на посаді, на яку вона претендує.

У зазначеному документі кандидат засвідчила, що такими якостями  є відповідальність, пунктуальність, ініціативність, стійкість до конфліктних ситуацій.

Під час співбесіди кандидат зауважила, що, незважаючи на брак часу, намагається щоразу належним чином обґрунтовувати кожен процесуальний документ з метою забезпечення його якості та зрозумілості для учасників процесу.

Кандидат, серед іншого, зазначила, що в її розумінні під відповідальністю слід розуміти уміння приймати усвідомлені та зважені рішення без зайвих зволікань.  Зауважила, що сумлінно виконує свої професійні обов’язки, не відкладає ухвалення судових рішень без суттєвих та вагомих на те причин.

Під час аналізу наданих кандидатом письмових та усних пояснень щодо відповідності показникам рішучості та відповідальності у членів Комісії виникла низка запитань до кандидата стосовно її професійної діяльності на посаді судді. 

Відповідаючи на запитання членів Комісії, кандидат запевнила, що під час здійснення правосуддя не зловживає заявами про самовідвід від розгляду справ,  пригадує усього два такі випадки.

Комісією за результатами дослідження ЄДРСР виявлено, що суддею Святошинського районного суду міста Києва Бабич Н.Д. ухвалювались рішення про самовідвід від розгляду справ.

Так, у провадженні судді Бабич Н.Д. перебувала цивільна справа № 759/11713/26 про захист прав споживачів. Від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Бабич Н.Д. з підстав наявності сумнівів в її неупередженості та об’єктивності з посиланням на порушення порядку авторозподілу справи та фальсифікацію внесення даних до протоколу. Ухвалою судді від 02 червня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бабич Н.Д. від розгляду справи.  Відведено суддю Бабич Н.Д. від розгляду справи. Ухвалу мотивовано тим, що судом не встановлено обставин, на які посилається позивач, однак з метою забезпечення права особи на розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості або об’єктивності судді при розгляді справи, усунення в майбутньому будь-яких нарікань про розгляд справи неповноважним судом з порушенням порядку визначення складу суду суддя дійшла висновку про необхідність задоволення заяви про відвід.

У провадженні судді Бабич Н.Д. перебувала цивільна справа № 759/6958/26 про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року задоволено  заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді, відведено суддю Бабич Н.Д. від розгляду справи. Ухвалу мотивовано тим, що від позивача надійшла заява про відвід судді Бабич Н.Д. з підстав наявності сумнівів в її неупередженості та об’єктивності (суддею допущено порушення процесуального законодавства). Обставин, які б свідчили про упередженість судді Бабич Н.Д., не встановлено, однак, з метою забезпечення права особи на розгляд її справи незалежним і безстороннім судом та недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості або об’єктивності судді при розгляді справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про відвід.

У провадженні судді Бабич Н.Д. перебувала цивільна справа № 754/9535/25 про захист права на повагу до приватного та сімейного життя. Від позивача надійшла заява про відвід судді Бабич Н.Д. з підстав наявності сумнівів у неупередженості та об’єктивності судді (суддею було висловлено свою думку при постановленні в цій справі 14 липня 2025 року ухвали про відмову у відкритті провадження, яку надалі було скасовано апеляційним судом). Ухвалою від 17 лютого 2026 року заяву позивача про відвід судді від розгляду справ задоволено. Відведено суддю Бабич Н.Д. від розгляду справи. Ухвалу мотивовано тим, що судом не встановлено обставин, на які посилається позивач,  однак, з метою забезпечення права особи на розгляд її справи незалежним і безстороннім судом та недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості або об’єктивності судді при розгляді справи суддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід.

У провадженні судді Бабич Н.Д. перебувала цивільна справа № 759/11189/16-ц  про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, вселення в жиле приміщення, стягнення збитків та моральної шкоди. Від відповідача надійшла заява про відвід судді Бабич Н.Д. з підстав наявності сумнівів у її неупередженості та об’єктивності з посиланням на порушення процесуального законодавства). Ухвалою судді від 01 грудня 2022 року задоволено заяву відповідача про відвід судді від розгляду справи. Відведено суддю Бабич Н.Д. від розгляду справи. Ухвалу мотивовано тим, що з метою недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості або об’єктивності судді при розгляді справи суддя дійшла висновку про необхідність задоволення заяви про відвід.

За результатами дослідження ЄДРСР Комісією також виявлено, що ухвалення суддею Бабич Н.Д. рішень про самовідвід від розгляду справ за подібних обставин є непоодиноким.

Під час співбесіди з кандидатом обговорено обставини, які спонукали її задовольняти заяви учасників справи про відвід її як головуючої судді від розгляду описаних вище справ, що мало наслідком їх передання до канцелярії суду для визначення іншого судді.

 Кандидат пояснила, що у вказаних вище випадках наведені заявниками обставини в заявах про відвід судді прямо не виключали участь її  у розгляді справ. Незважаючи на це, вона вважала, що ці обставини могли вказувати на недовіру до суду, а при продовженні розгляду цих справ у сторін чи стороннього спостерігача міг виникнути сумнів у неупередженості та об’єктивності її як судді. У зв’язку із цим вона вважала за доцільне відвестись від розгляду справ. Кандидат запевнила, що першочергово мала на меті забезпечити учаснику справи, у якого виникли ті чи інші сумніви в неупередженому та об’єктивному розгляді справи головуючою суддею, довіру до правосуддя і судової влади.

Комісією під час співбесіди з кандидатом також обговорено підстави заявлення нею самовідводу від розгляду цивільної справи № 759/15161/26 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання незаконним адміністративного затримання, яка перебувала у її провадженні.

Так, ухвалою судді Бабич Н.Д. від 09 червня 2026 року задоволено заяву про самовідвід від розгляду справи № 759/15161/26, справу передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 33 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява судді про самовідвід від розгляду цієї справи мотивована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді, а саме: ОСОБА_1 подано скаргу до Вищої ради правосуддя на дії головуючої судді Бабич Н.Д. при розгляді іншої справи, у якій він був позивачем у справі.

У Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункт 2).

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Дійсно, однією з підстав для відводу (самовідводу) судді може бути наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді. Водночас такі підстави в кожному конкретному випадку мають спиратися на певні  факти, а не лише бути викликаними незгодою з процесуальними діями судді.

Задовольняючи подані учасниками справи заяви про відвід судді від її розгляду  Бабич Н.Д. виходила з того, що обставини, на які посилаються заявники, судом не встановлено. Незважаючи на констатацію відсутності підстав для задоволення заяви про відвід, суддя доходила висновку про необхідність задоволення поданих заяв.

Подібна процесуальна поведінка здебільшого свідчить про намагання самоусунутись від розгляду окремих справ шляхом задоволення заяви про відвід від розгляду справи за відсутності на те вагомих підстав й належного мотивування.

Непереконливими є також пояснення кандидата щодо мотивів, якими вона керувалась, заявляючи самовідвід від розгляду справи з підстав надсилання учасником справи до органу суддівського самоврядування скарги на процесуальні дії судді в іншій справі.

Комісія не заперечує право судді заявляти самовідвід від розгляду справи та обґрунтовувати його власним розумінням норм, що передбачають підстави для самовідводу, якщо таке розуміння очевидно не суперечить змісту таких норм. Однак,  заявлення суддею самовідводу є допустимим лише в тому випадку, коли ухвалення об’єктивного рішення у справі є неможливим. Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, проте відповідно до положень процесуального закону заявлений самовідвід має бути аргументований. Саме суддя має піклуватися про вмотивованість і обґрунтованість заявленого самовідводу.

З огляду на викладене в Комісії виник сумнів щодо відповідності кандидата  показникам рішучості та відповідальності, який не було усунено під час співбесіди.

На підтвердження відповідності показнику безперервного розвитку кандидат у письмових поясненнях зазначила, що постійно підвищує свій рівень професійної підготовки, проходить періодичні навчання в Національній школі суддів України, вивчає актуальну судову практику Верховного Суду, аналізує новели законодавства. Наведене, на думку кандидата, підкреслює її наміри професійного та особистісного розвитку.

Отже, Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники її особистої компетентності в контексті повідомлених обставин та фактів, які мали місце впродовж її професійного життя.

Дослідивши письмові пояснення кандидата, послідовно та детально обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності Бабич Н.Д., члени Комісії індивідуально оцінили критерій такими балами: «рішучість та відповідальність» (15, 15, 20), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 16,67; «безперервний розвиток» (19, 19, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19; загальний бал за критерій – 35,67.

З урахуванням викладеного Комісія висновує, що кандидатом не продемонстровано достатнього рівня рішучості та відповідальності.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 35,67 бала із 50 можливих, що менше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість  мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Комісія підкреслює, що як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді показникам критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Комісією детально досліджено письмові пояснення кандидата щодо її відповідності показникам критерію соціальної компетентності, під час співбесіди заслухано також її усні пояснення щодо кожного показника.

Комісія дійшла висновку, що кандидат продемонструвала достатній рівень соціальної компетенції.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (9, 9, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,33; «ефективна взаємодія» (9, 9, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,67; «стійкість мотивації» (10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 10; «емоційна стійкість» (9, 9, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,33; загальний бал за критерій – 38,33.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить      38,33 бала із 50 можливих, що більше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

ГРД, проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бабич Н.Д., 31 серпня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД).

1.Так, ГРД стверджує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам».

1.1. ГРД зазначає, що кандидат впродовж 1998–2003 років набула право власності на рухоме та нерухоме майно: 21 квітня 1998 року – автомобіль «Ford Sierra» 1989 року випуску (ринкова вартість автомобіля становила близько 3 000 дол. США); 22 березня 2002 року – гаражне приміщення вартістю 10 200 грн; 27 червня 2002 року – нежитлове приміщення площею 4 м² за 230 грн; 15 липня 2003 року – нежитлове приміщення площею 64,8 м² вартістю 38 880 грн.

Крім того, 04 вересня 2003 року чоловік кандидата ОСОБА_1 придбав автомобіль «Rover» 620si.

Водночас, за підрахунками ГРД, сукупний дохід кандидата за 1998–2003 роки становив 62 524 грн без вирахування податків та витрат на звичайну життєдіяльність у місті Києві кандидата, її чоловіка та ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини (____ року народження). Дохід чоловіка становив 0 грн (відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків).

1.2. У 2007 чоловік кандидата набув право власності на земельну ділянку вартістю 43 400 грн та садовий будинок площею 346,6 м² вартістю 956 374 грн в селі Підгірці Обухівського району Київської області.

Водночас, дохід кандидата за 2003–2007 роки становив 169 520 грн, а її чоловіка – 16 766 грн та 116 033 грн страхових виплат, без сплати податків та витрат на звичайну життєдіяльність протягом чотирьох років для сім’ї з двох дорослих та ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини.

1.3. Чоловік кандидата 17 травня 2008 року придбав автомобіль «Toyota Camry»  2008 року випуску вартістю 312 000,00 грн.

Водночас дохід кандидата за 2008 рік становив 89 302 грн, а чоловіка – 0 грн.

1.4. Чоловік кандидата 28 квітня 2010 року придбав земельну ділянку за 8 836 грн, 14 грудня 2010 року – земельну ділянку площею 0,578 га за 23 120 грн, 09 вересня 2011 року – земельну ділянку вартістю 23 120 грн.

Водночас сукупний дохід кандидата за 2009–2010 роки становив 131 337 грн, а її чоловіка – 0 грн, за 2011 рік дохід кандидата становив – 5 887 грн, а чоловіка – 0 грн (без вирахування податків та витрат на звичайну життєдіяльність).

1.5. Кандидатом 27 травня 2014 року було придбано групу нежитлових приміщень АДРЕСА_1 в селі Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області площею 70,9 м² за 432 760 грн (приміщення відчужено 30 червня 2017 року за 220 800 грн).

Водночас ГРД звертає увагу, що інформація про цей об’єкт нерухомого майна у деклараціях кандидата за 2015–2017 роки відсутня.

ГРД також зазначає, що кандидат у декларації за 2015 рік вказує заощадження в розмірі 20 000 дол. США та 400 000 грн. Водночас сукупний дохід кандидата та її чоловіка за 2012–2015 роки становив 16 747 грн (відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків) та 36 059 грн пенсії відповідно до декларації за 2015, чого було недостатньо для здійснення заощаджень та придбання майна.

1.6. Відповідно до декларації за 2017 чоловік кандидата 24 жовтня 2017 року набув право власності на квартиру загальною площею 44,5 м², розташовану за адресою: місто Київ, АДРЕСА_2. Вартість на дату набуття вказано в розмірі 655 117,00 грн.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вказану квартиру чоловік кандидата набув на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 28 серпня 2014 року. Право власності оформлено у 2017 році.

Сукупний дохід сім’ї кандидата за 2012–2017 роки становив 29 671 грн, не враховуючи витрати на звичайну життєдіяльність та сплату податків, що є нижчим за вартість придбаного лише у 2017 році майна щонайменше у 33 рази.

Згідно з деклараціями кандидата єдиним задекларованим доходом її чоловіка впродовж 2015–2017 років була пенсія, загальний розмір якої становив 57 725 грн, зокрема: у 2015 році – 18 466 грн, у 2016 році – 18 769 грн, у 2017 році – 20 490 грн.

На думку ГРД, навіть якщо враховувати дохід кандидата від продажу квартири в розмірі 220 800 грн та отриману компенсацію відповідно до рішення Європейського Суду від 19 січня 2017 року № 5114/09 у розмірі 147 614 грн, вартість витрат на придбання майна є більш ніж у двічі вищою за сукупний дохід її сім’ї, не враховуючи витрати на звичайну життєдіяльність та сплату податків за п’ять років. Доходи кандидата від продажу нерухомого майна та компенсація виникли у 2017 році, тоді як майнові права / зобов’язання щодо квартири виникли ще у 2014 році на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, грошові внески на який, ймовірно, було зроблено у цей же період (у 2014 році).

З огляду на викладене ГРД вважає, що легальні доходи кандидата та її чоловіка не відповідали вартості придбаного нерухомого майна, що може свідчити про відсутність достатніх фінансових можливостей для здійснення таких покупок.

ГРД звертає увагу, що матір кандидата ОСОБА_2 також придбала квартиру в місті Києві на АДРЕСА_3, загальною площею 41,3 м², вартістю 710 687,40 грн. Сукупний дохід матері кандидата за 1998–2019 роки становив близько 67 000 грн, а також 76 000 грн –  дохід від продажу нерухомого майна.

1.7. ГРД стверджує, що кандидат у декларації за 2018 рік вказала сукупний дохід своєї сім’ї у розмірі 435 276 грн. Водночас, на кінець звітного періоду заощадження кандидата та її чоловіка порівняно з 2017 роком збільшились на 312 000,00 грн та 5 000,00 дол. США (за середнім курсом 2018 року (1 дол. США = 27,20 грн) становить 136 000,00 грн). Таким чином, загальні витрати на заощадження сім’ї протягом 2018 року становили орієнтовно 448 000,00 грн, що перевищує сукупний дохід сім’ї за відповідний період на 12 724,00 грн. За таких обставин, на думку ГРД, задекларованих доходів сім’ї кандидата було недостатньо для одночасного формування відповідного обсягу заощаджень та забезпечення поточних витрат на проживання, включаючи витрати на харчування, комунальні послуги та інші базові потреби, а також витрати на сплату податків.

Крім того, кандидат 31 грудня 2018 року набула право власності на садовий будинок площею 164 м², задекларована вартість якого становить 583 800 грн.

Таким чином, ГРД стверджує про відсутність законних джерел походження коштів на придбання нерухомого майна та формування заощаджень кандидата.

1.8. Кандидат у декларації за 2021 рік задекларувала легковий автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML250CDI 2013 року випуску, право власності на який набуто її чоловіком 11 червня 2021 року. Вартість вказаного транспортного засобу на дату набуття права власності зазначено в розмірі 480 000,00 грн, що було еквівалентно 17 758,00 дол. США за середнім курсом станом на 11 червня 2021 року (1 дол. США = 27,03 грн).

На переконання ГРД, у стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у тому, що задекларована кандидатом вартість транспортного засобу відповідає його реальній ринковій ціні.

Так, відповідно до архівних оголошень розміщених на сайті «AUTO.RIA» у 2021 році пропонувались до продажу легкові автомобілі «MERCEDES-BENZ» ML250CDI 2013 року випуску за середньою ціною 25 000,00 дол. США.

Таким чином, на думку ГРД, задекларована кандидатом вартість транспортного засобу є істотно нижчою за середній рівень ринкових цін на аналогічні автомобілі у відповідний період. Різниця між задекларованою вартістю автомобіля чоловіка кандидата та середньою ціною пропозиції на ринку становить орієнтовно 7 242 дол. США (або близько 40 %). Відповідно до декларацій кандидата у її чоловіка відсутні доходи та грошові заощадження для придбання вказаного транспортного засобу.

1.9. Кандидат у декларації за 2022 рік задекларувала заощадження чоловіка в розмірі 159 380,00 грн. Проте, дохід чоловіка кандидата за 2022 рік становив 78 703,00 грн (пенсійні виплати), заощадження на кінець 2021 року становили 24 014,00 грн. Таким чином, приріст заощаджень чоловіка кандидата у 2022 році становив 135 366,00 грн  (159 380,00 грн - 24 014,00 грн), що суттєво перевищує задекларований ним дохід у вигляді пенсійних виплат за відповідний період у розмірі 78 703,00 грн.

За таких обставин, ГРД стверджує, що задекларовані доходи не дають можливості встановити джерела формування заощаджень у заявленому кандидатом обсязі.

Кандидат надала письмові пояснення стосовно описаних вище обставин.

Стосовно пункту 1.1. Висновку ГРД кандидат зазначила, що з 1989 року до 1994 року працювала в Ленінградському районному суді міста Києва, з 1994 року до 1998 року – у Міністерстві юстиції України. У березні 1998 року її призначено на посаду судді.

Чоловік кандидата з 1988 року до 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві).

Шлюб між кандидатом та ОСОБА_1 зареєстровано у 1991 році.

Кандидат запевнила, що з часу реєстрації шлюбу вони з чоловіком проживають разом, мають спільний бюджет та побут, взаємні права та обов’язки. Кандидат з чоловіком безперервно працювали, кандидат отримувала заробітну плату, згодом суддівську винагороду, а чоловік – грошове забезпечення. Також подружжя мало заощадження.

 Кандидат зауважила, що її чоловік перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсію призначено чоловіку з 25 лютого 2005 року в розмірі 580,54 грн.

Під час співбесіди кандидат зазначила про помилковість та неточність окремих тверджень ГРД у Висновку. Запевнила про достатність у неї та чоловіка доходів та заощаджень для придбання впродовж 1998–2003 років майна.

Стосовно обставин придбання кандидатом та її чоловіком рухомого та нерухомого майна, вона пояснила таке.

Автомобіль «Ford Sierra» 1987 року випуску (у висновку помилково зазначено рік випуску – 1989) був придбаний 21 квітня 1998 року за 2 200 дол. США, що становило 4 400,00 грн. Це середня ринкова вартість автомобіля в 1998 році з урахуванням курсу дол. США близько 2 грн. за 1 дол. США (згідно з інформацією про офіційний валютний курс Національного банку України станом на 16 березня 1998 року). 14 січня 2003 року автомобіль був знятий з обліку для реалізації, дохід від його продажу становив 2 000 дол. США (згідно з інформацією про офіційний валютний курс Національного банку України еквівалентно приблизно 10 000,00 грн).

Стосовно автомобіля «Rover» 620si 1995 року випуску кандидат зазначила, що він був придбаний поза межами території України, ввезений чоловіком та взятий на облік 06 листопада 2002 року. Вартість транспортного засобу на момент придбання становила 4 000, 00 дол. США. На момент продажу (04 вересня 2003 року) його вартість була значно більшою і становила 5 800,00 дол. США.

Стосовно гаражного приміщення № _, розташованого в місті Києві на АДРЕСА_4, вартістю 10 200,00 грн кандидат повідомила таке. Приміщення придбано на підставі договору про участь у пайовому будівництві від 30 травня 2000 року, відповідно до якого оплата була здійснена кандидатом 14 липня 2000 року (згідно з квитанцією AT «Ощадбанку» серії ББ №413099). 04 січня 2001 року гараж був зведений та переданий у власність кандидата згідно з актом прийому-передання. Свідоцтво про право власності на гаражне приміщення № _ на АДРЕСА_4 в місті Києві площею 19,4 м² видано 20 березня 2002 року.

Стосовно нежитлового приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_4 в місті Києві, кандидат пояснила таке. Приміщення придбано кандидатом на підставі інвестиційного договору від 25 лютого 2003 року № 43-949 за ціною 42 000,00 грн. Оплата за договором здійснена кандидатом 03 березня 2003 року. Відповідно до змін до договору кандидату було повернено кошти в сумі 3 120,00 грн і зазначено загальну площу приміщення згідно з технічним паспортом 64,8 м². Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, якому присвоєно № ___, на АДРЕСА_4 в місті Києві площею 64,8 м² було видано 02 липня 2003 року.

Стосовно нежитлового приміщення, розташованого в підземній частині будинку АДРЕСА_4 в місті Києві, кандидат пояснила таке. Приміщення придбано кандидатом на підставі інвестиційного договору від 20 червня 2001 року № 10-90  за ціною 229,69 грн. Згідно з довідкою ДГО «Житло-Інвест» від 03 липня 2001 року кандидатом здійснено повний розрахунок за придбання приміщення. 20 травня 2002 року видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення з присвоєним № ___ на АДРЕСА_4 в місті Києві площею 4,00 м².

Спираючись на викладені обставини кандидат запевнила, що вартість усього придбаного її сім’єю рухомого та нерухомого майна впродовж 1998–2003 років становила 75 029,69 грн (4 400,00 грн + 21 320,00 грн +10 200,00 грн + 229,69 грн + 38 880,00 грн).

Дохід сім’ї за вказаний період, зі слів кандидата, становив більше ніж 140 000 грн. (сукупний дохід кандидата та чоловіка за 1998–2003 роки становив 62 524 грн), у тому числі дохід, отриманий від продажу двох автомобілів (40 914,00 грн).

Кандидат не змогла надати інформації про отримані чоловіком доходи (заробітну плату) за період 1998–2003 років, пояснивши це давністю часу.

Кандидат припустила, що, ураховуючи отриману чоловіком заробітну плату за  2004 рік, сума якої становить 10 456,09 грн, та отриману нею за 2004 рік заробітну плату в розмірі 19 931,42 грн, можна дійти висновку, що дохід чоловіка був удвічі меншим за її, тому його сукупний дохід за 1998–2003 роки був не менше 30 000 грн.

Окрім того, кандидат зазначила, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2002 року частково задоволено позов кандидата до приватного підприємства агрофірми «Топорище», треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, стягнуто з відповідача на користь кандидата 10 364,95 грн матеріальної шкоди, 5 000 грн моральної шкоди та 938,93 грн судових витрат (усього 16 303,88 грн). Рішення набрало законної сили та виконано в 2003 році.

За підрахунками кандидата, згідно з інформацією про курс валют станом на 31 грудня 2003 року отримана за рішенням суду сума становить 3 058 дол. США.

Бабич Н.Д. пояснила, що наведена в пункті 1.2 Висновку ГРД інформація частково не відповідає дійсності. Дійсно, її чоловік 08 листопада 2006 року придбав земельну ділянку площею 0,6000 га за ціною 43 400,00 грн. Після придбання земельної ділянки кандидат з чоловіком у 2006 році розпочали будівництво садового будинку, яке тривало більше року. Будинок введено в експлуатацію у 2007 році. Вартість будинку в розмірі 956 374 грн визначено КП «Обухівське бюро технічної інвентаризації», про що зазначено в технічному паспорті.

Кандидат запевнила, що більшість будівельних та оздоблювальних робіт виконувалась особисто її чоловіком, тому вартість будинку є завищеною. Хоча будинок має загальну площу 346,6 м², житлова площа становить лише 46,7 м², решта приміщень є допоміжними.

Кандидат у деклараціях зазначала вартість будинку в сумі 956 374 грн, оскільки саме ця сума вказана в технічному паспорті, хоча собівартість будинку є значно меншою за вказану вартість.

Кандидат висловила незгоду із твердженням ГРД у Висновку про те, що  сукупний дохід її та чоловіка за період 2003–2007 становив 302 319 грн.

Натомість зазначила, що дохід чоловіка за цей проміжок часу становив 149 705,77 грн і складався із заробітної плати у 2004–2005 роках (16 767,37 грн), пенсійних виплат у 2005–2007 роках (33 671,40 грн), виплаченої страхової суми у 2007 році (99 267,00 грн).

Сукупний дохід кандидата за 2003–2007 роки становив  183 579,35 грн та складався із заробітної плати у 2003–2007 роках (167 275,37 грн), виплати за рішенням суду у 2003 році (16 303,98 грн).

Отже, за підрахунками кандидата, сукупний дохід її сім’ї в період 2003–2007 років становив 333 285,12 грн. Крім того, станом на кінець 2007 року сім’я володіла готівковими коштами від продажу двох автомобілів та інші заощадження.

Стосовно придбання чоловіком 17 травня 2008 року автомобіля «Toyota Camry» 2008 року випуску вартістю 312 000 грн (пункт 1.3 Висновку ГРД) кандидат пояснила таке. Вартість аналогічного автомобіля (у новому стані, базової комплектації) у  2008 році становила 28 000 дол. США, що еквівалентно 141 400 грн. Отже, сукупний дохід сім’ї за 2008 рік становив 103 091 грн (дохід кандидата – 89 302 грн, пенсійні виплати чоловіка – 13 789 грн). Також сім’я мала у володінні заощадження.

Далі кандидат зазначила, що наведена в пункті 1.4 Висновку ГРД інформація також не відповідає дійсності.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку 28 квітня 2010 року її чоловік набув право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га за ціною 8 836,00 грн. Інших земельних ділянок, зазначених у Висновку ГРД, чоловік не придбавав. Натомість кандидат відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку набула право власності на земельну ділянку площею 0,0578 га вартістю 23 120,00 грн на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 грудня 2010 року.

Кандидатом 16 вересня 2010 року відчужено земельну ділянку та садовий будинок на підставі договорів купівлі-продажу за 65 396 грн та 229 604 грн відповідно (загальна вартість 295 000 грн, еквівалентно 37 340 дол. США).

За підрахунками кандидата, сукупний дохід її сім’ї за період 2009–2011 років становив 213 213 грн та 37 340 дол. США:

за 2009 рік: заробітна плата кандидата – 79 856 грн, пенсійні виплати – 10 604 грн; пенсійні виплати чоловіка – 13 789 грн (усього 104 249 грн);

за 2010 рік: заробітна плата кандидата – 51 174 грн, пенсійні виплати – 13 825 грн; пенсійні виплати чоловіка – 13 789 грн (усього 78 788 грн); кошти від продажу нерухомого майна 295 000 грн (еквівалентно 37 340 дол. США);

за 2011 рік: заробітна плата кандидата – 4 420 грн, пенсійні виплати – 10 500 грн; соціальні виплати – 1 467 грн; пенсійні виплати чоловіка – 13 789 грн (усього 30 176 грн).

Стосовно придбання кандидатом у 2014 році групи нежитлових приміщень АДРЕСА_1 у селі Петропавлівська Борщагівка загальною площею 70,9 м² за ціною 432 800 грн (пункт 1.5 Висновку ГРД) кандидат пояснила таке.

Нерухоме майно придбано у 2014 році за 36 830 дол. США та відчужено у 2017 році за 220 800 грн.

Впродовж 2014–2017 років кандидат не обіймала посади судді та не подавала декларацій. Після поновлення на посаді у 2018 році кандидатом подано декларації за 2015–2017 роки. Оскільки зазначене нежитлове приміщення було відчужено, кандидатом не відображено інформації про нього в деклараціях. Водночас у декларації за 2017 рік нею зазначено дохід від продажу вказаного майна.

Сукупний дохід кандидата за 2012–2017 роки становив 530 076 грн, з яких: пенсійні виплати – 99 440 грн, соціальні виплати – 27 596 грн, кошти, виплачені на виконання рішень судів (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справа № 2а-13661/10/2670 від 11 березня 2004 року – 34 626 грн; рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2017 року № 5114/09  – 147 614 грн), доходи від продажу майна – 220 800 грн) Дохід чоловіка становив 313 754 грн (пенсійні виплати,  грошова компенсація за спадкове майно).

У 2015 році кандидатом задекларовано готівкові кошти в сумі 20 000 дол. США та 200 000 грн. У 2016 році сума готівкових коштів становила 20 000 дол. США. У 2017 році кандидатом задекларовано готівкові кошти в розмірі 10 000 дол. США.

Стосовно пункту 1.6 Висновку ГРД (придбання чоловіком кандидата та її матір’ю двох квартир в будинку АДРЕСА_3 в місті Києві) кандидат пояснила таке.

У 1995 році мати кандидата виїхала до Сполучених Штатів Америки. Перебуваючи в США, вона отримала дозвіл на роботу та посвідку на проживання. Протягом 10 років мати переказувала зароблені кошти на рахунок сестри кандидата  ОСОБА_4. Згідно з випискою з банківського рахунку, відкритому в AT «Укрексімбанк», протягом 2000–2005 років здійснено перекази коштів на загальну суму 88 055 дол. США. Кошти перебували на зберіганні в кандидата та її сестри, з дозволу матері ці кошти були витрачені на придбання рухомого і нерухомого майна.

У 2002 році мати кандидата зареєструвала шлюб з громадянином США, після його смерті у 2007 році успадкувала його майно та кошти.

У 2004 році ОСОБА_2   разом із сестрою відчужили квартиру в місті Ржищеві Київської області, а у 2013 році мати отримала частку від продажу нерухомого майна – житлового будинку та земельної ділянки, що є спадковим майном.

З урахуванням викладеного кандидат зазначила, що її мати володіла достатньою сумою коштів для придбання квартири в місті Києві у 2018 році вартістю 710 687,40 грн.

Кандидат також повідомила, що з огляду на отримані доходи та наявність заощаджень її чоловік мав можливість профінансувати придбання квартири вартістю 655 117 грн у 2017 році.

Стосовно пункту 1.7 Висновку ГРД кандидат зазначила, що сукупний дохід її сім’ї в 2018 році становив 435 276 грн (з яких заробітна плата кандидата – 27 487 грн, пенсійні виплати кандидата та чоловіка – 21 216 грн та 49 022 грн, соціальні виплати – 5 862 грн, стипендія доньки – 19 689 грн, дохід від продажу автомобіля – 312 000 грн).

Кандидат зазначила, що, вказуючи в декларації за 2018 рік готівкові кошти сім’ї в сумі 312 000 грн та 15 000 дол. США, вона припустилась помилки, оскільки дохід у сумі 312 000 грн  був зазначений як готівкові кошти.

Стосовно придбання чоловіком кандидата у 2021 році автомобіля «MERCEDEC-BENZ» ML250CDI 2013 року випуску за 480 000 грн (пункт 1.8 Висновку ГРД) кандидат зазначила таке.

Автомобіль придбано в місті Харкові, власник наполягав на терміновому продажі. Автомобіль мав пошкодження, потребував ремонту ходової частини та заміни окремих деталей.

Стосовно декларування у 2022 році заощаджень чоловіка в сумі 159 380 грн (пункт 1.9 Висновку ГРД) кандидат надала такі пояснення. Дохід чоловіка у 2022 році складався з пенсійних виплат у розмірі 78 703 грн. Сукупний дохід кандидата становив 1 730 868 грн. Зазначені в декларації суми в розмірі 5 890 грн та 153 465 грн, які розміщені на банківських рахунках чоловіка кандидата, є залишками коштів на поточних рахунках у банку станом на кінець року. Впродовж року кандидатом надавалися кошти чоловіку, які він вносив на власні рахунки.

Комісія бере до уваги письмові пояснення кандидата та її усні відповіді, надані під час співбесіди, однак зазначає таке.

Відповідно до пунктів 18, 19, 21 розділу ІІ Єдиних показників чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику законності джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.

Одним із ключових елементів доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Під час співбесіди кандидат намагалась переконати Комісію в тому, що спрямовані нею та чоловіком дії на набуття прав на об’єкти цивільних прав (придбання рухомого та нерухомого майна) не суперечили вимогам законодавства та є добросовісними. Кандидат також запевнила, що вартість об’єктів цивільних прав, набутих нею та чоловіком, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передували набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.

Водночас кандидат навела власні розрахунки отриманих нею та чоловіком доходів та запевнила в наявності заощаджень в сім’ї.

Однак, на переконання Комісії, кандидатом не докладено достатніх зусиль та не проявлено необхідної сумлінності для спростування належними доказами висловленого ГРД сумніву щодо недостатності офіційних доходів та заощаджень у кандидата та її чоловіка для придбання рухомого та нерухомого майна, переліченого в пункті 1 Висновку ГРД.

Комісія уважно вивчила надані кандидатом письмові пояснення та додані до них докази (у тому числі правовстановлювальні документи). Водночас повідомлена кандидатом інформація стосується переважно загальної інформації та характеристик майна, придбаного нею разом з чоловіком, обставин набуття їх у власність та суми коштів, понесених на його придбання, утримання тощо. Натомість кандидатом не надано доказів, які б усунули ключовий сумнів ГРД, а саме – недостатність офіційних доходів та сформованих заощаджень у кандидата та її чоловіка для придбання вказаного майна.

Кандидатом не надано достовірної інформації, яка б свідчила, що розмір здійснених нею та членом її сім'ї витрат відповідав рівню їх життя та задекларованим доходам, а вартість об’єктів цивільних прав, набутих кандидатом та членом її сім’ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передували набуттю відповідних об’єктів цивільних прав у власність.

2. У Висновку ГРД також зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність».

2.1. Так, кандидатом у період 2019–2025 років розглянуто 199 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), з яких лише у 22 справах осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності, що становить 11,06% від загальної кількості розглянутих справ. Провадження у 12 справах закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (6,03%), у 14 справах – у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (7,04%), у 145 справах звільнено осіб від адміністративної відповідальності (72,86%), у 6 справах матеріали повернуто (3,02%).

Проаналізувавши судову практику кандидата у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, ГРД дійшла висновку про вкрай низький рівень застосування заходів адміністративної відповідальності до осіб, які вчинили домашнє насильство. Так, лише у 11,06% розглянутих справ правопорушників було притягнуто до відповідальності, тоді як у 72,86% справ осіб звільнено від адміністративної відповідальності. Системна практика закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (7,04%) може створювати ризики безкарності осіб, схильних до насильницької поведінки, та сприяти повторенню аналогічних дій у подальшому, що суперечить завданням правосуддя і підриває довіру суспільства до суду.

Кандидат надала письмові пояснення стосовно виявлених ГРД обставин її професійного життя, які були також заслухані під час співбесіди.

Зауважила, що стаття 173-2 КУпАП охоплює широкий спектр дій: від реального фізичного насильства та погроз до словесної сварки підвищеної тональності, лайки чи психологічного тиску, які не завдали істотної шкоди здоров’ю чи правам потерпілого. Часто в таких справах на момент розгляду в суді потерпілі (дружина, чоловік, родичі) заявляли, що конфлікт вичерпано, претензій вони не мають, просили не карати члена родини штрафом (який завдає шкоди сімейному бюджету) та, зрештою, примирялися.

Кандидат зазначила, що, оцінюючи особу порушника (якщо він / вона вперше притягується до відповідальності, за відсутності системності), доходила висновку про надмірність накладення штрафу чи призначення громадських робіт. З правопорушником, зазвичай, проводились профілактичні бесіди з метою недопущення в майбутньому насильницьких дій.

Якщо конфлікт вичерпався швидко, не мав тяжких наслідків і загрози ескалації, зважаючи, що вчинені дії не становлять великої суспільної небезпеки, кандидат застосовувала до вказаних справ положення статті 22 КУпАП (звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення) за відсутності на той час законодавчої заборони.

Кандидат зауважила, що наразі застосування положень статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 173-2 КУпАП, прямо заборонено законом. Після внесення відповідних змін до КУпАП нею не ухвалювались постанови про застосування положень статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 173-2 КУпАП.

Комісією досліджено зміст судових рішень, наведених ГРД у Висновку, та обговорено з кандидатом під час співбесіди мотиви, якими вона керувалась під час їх ухвалення.

Так, із досліджених 199 справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП (ухвалених кандидатом впродовж  2019–2025 років) у 145 справах кандидат ухвалила рішення про звільнення осіб від адміністративної відповідальності.

Така частка є надзвичайно високою, свідчить про системне застосування кандидатом механізмів звільнення від відповідальності у справах про домашнє насильство.

За відсутності належного обґрунтування причин такого рішення в кожній конкретній справі це створює враження лояльного ставлення до осіб, які вчинили домашнє насильство, знижує превентивний ефект адміністративної відповідальності та не забезпечує належного реагування на насильницьку поведінку.

Такий підхід, на думку Комісії, свідчить про надмірно формальне тлумачення об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, та ігнорує суть і мету законодавства про запобігання домашньому насильству, яке спрямоване на захист постраждалих осіб від будь-якого прояву насильства.

Практика, за якої суддя не забезпечує належного з’ясування обставин, не застосовує принцип превенції та не оцінює поведінку з позиції потенційної загрози, створює ризик безкарності осіб, схильних до насильства, і підриває довіру суспільства до судової влади.

Вказані обставини ставлять під сумнів об’єктивність, неупередженість та сумлінність кандидата при здійсненні правосуддя, а також її розуміння ролі суду в захисті прав людини, особливо у справах, де йдеться про вразливі категорії громадян.

Ураховуючи відповіді кандидата, Комісія дійшла висновку, що кандидатом не спростовано висловлені ГРД сумніви щодо об’єктивності та виваженості прийнятих рішень у цій категорії справ, а також сумлінності виконання кандидатом свого обов’язку із забезпечення ефективного судового захисту осіб, які могли зазнати домашнього насильства.

2.2. Окрім викладеного, ГРД у Висновку стверджує про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на таке.

Так, 26 травня 2010 року Вищою радою юстиції ухвалено рішення  № 390/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги.

До Верховної Ради України 31 травня 2010 року надіслано подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VІ Бабич Н.Д. звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

Вказане рішення Верховної Ради України мотивовано тим, що Бабич Н.Д. порушила норми чинного (на той період часу) законодавства України при розгляді справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ТОВ «Мінералінвест», ТОВ «Плато-Девелопмент», третя особа – Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мінералінвест» від 05 жовтня 2001 року та змін до установчих документів ТОВ «Мінералінвест», а саме: не встановила дійсного місцезнаходження відповідачів, не розмістила оголошення про виклик до суду відповідачів у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, вирішила справу без належного повідомлення відповідачів про час і місце її розгляду, без передбачених законом підстав постановила заочне рішення, внаслідок якого було позбавлено ТОВ «Плато-Девелопмент» 90% статутного фонду ТОВ «Мінералінвест» за позовом особи, права та інтереси якої порушено не було. Верховна Рада України дійшла висновку, що дії Бабич Н.Д. сприяли «рейдерській атаці» на засновників ТОВ «Мінералінвест» для унеможливлення участі цього підприємства в процедурі санації ВАТ «Норинський щебзавод». Так, в результаті винесення заочного рішення Святошинським районним судом міста Києва від 09 березня 2006 року тимчасово призначений директором ТОВ «Мінералінвест» зміг втрутитися в процедуру санації ВАТ «Норинський щебзавод» і відсторонити засновників ТОВ «Мінералінвест», зокрема ТОВ «Плато-Девелопмент», від участі в касаційному розгляді справи про банкрутство ВАТ «Норинський щебзавод».

За таких обставин Верховна Рада України вважала, що допущені Бабич Н.Д. порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у її об’єктивності та неупередженості і є безумовною підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги судді.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 серпня 2010 року задовольнив частково позов Бабич Н.Д., постанову № 2352-VІ у частині звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги визнав незаконною. У задоволенні решти позову суд відмовив.

У зв’язку з ухваленням зазначеного рішення Верховна Рада України 23 грудня 2010 року прийняла постанову № 2872-VI про внесення змін до постанови № 2352-VІ шляхом виключення з тексту слів «Святошинського районного суду міста Києва Бабич Н.Д.».

За результатами повторного розгляду подання Вищої ради юстиції № 25/0/12-10 Верховна Рада України 23 грудня 2010 року прийняла постанову № 2867-VІ про звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

За результатами судового оскарження Вищий адміністративний суд України 28 серпня 2011 року ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову Бабич Н.Д. про визнання незаконною постанови Верховної Ради України № 2872-VI в частині звільнення її з посади.

Бабич Н.Д. 23 лютого 2012 року звернулась до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) із заявою на порушення Україною положень статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

ЄСПЛ об’єднав заяву Бабич Н.Д. до справи з іншими подібними заявами («Куликов та інші проти України»).

ЄСПЛ 19 січня 2017 року ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема за заявою Бабич Н.Д., яким постановив, що Україна порушила стосовно неї: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності, статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

У травні 2017 року Бабич Н.Д. звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2010 року у справі № П-91/10, посилаючись на рішення ЄСПЛ від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» (заяви № 5114/09 та 17 інших).

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року (справа № 800/352/17) позов Бабич Н.Д. задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України подання про звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги» від 26 травня 2010 року № 390/0/15-10. Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 23 грудня 2010 року № 2867-VI в частині звільнення Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопад 2018 року (справа № 800/352/17) передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення судді Бабич Н.Д. до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача у цій справі є повторний розгляд новоутвореним органом (Вищою радою правосуддя) питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) від 18 травня 2021 року № 1056/0/15-21 відмовлено у звільненні Бабич Н.Д. з посади судді Святошинського районного суду міста Києва.

Приймаючи вказане рішення, ВРП виходила з такого: сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності (встановлені порушення допущено суддею у 2005–2006 роках, тоді як чинне законодавство передбачає трирічний строк для застосування дисциплінарного стягнення), що унеможливлює застосування дисциплінарного стягнення; змінилась конституційна та законодавча модель відповідальності суддів (підстава для звільнення судді як «порушення присяги» втратила чинність і трансформована в категорію дисциплінарного проступку, що також підпадає під строки давності).

Водночас ВРП у рішенні констатувала допущення суддею Бабич Н.Д. численних порушень норм цивільного процесуального законодавства та зазначила, що її дії під час розгляду справи № 2-5185/2005 з огляду на приписи Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, чинного на час вчинення вказаних процесуальних дій (далі – Закон № 2862-XII), є порушенням присяги судді.

Кандидат надала пояснення стосовно вказаних вище обставин. 

Зазначила, що під час розгляду ВРП питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності було взято до уваги пояснення судді та її представників, а також обставини та встановлені факти, які вказані в рішенні Вищої ради юстиції від 26 травня 2010 року. Повторної перевірки скарги представника ТОВ «Мінералінвест» фактично не проводилось.

Кандидат зауважила, що не оскаржувала рішення ВРП від 18 травня 2021 року № 1056/0/15-21 з мотивів відсутності правової потреби та предмета оскарження. Відмова від оскарження рішення ВРП була її свідомим рішенням підпорядкуватися принципу остаточності юридичних актів та законному процесуальному результату.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата, водночас зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 розділу І Єдиних показників вони застосовуються суб’єктами оцінювання: Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, їх органами або іншими суб’єктами, у випадках, визначених законом, у межах, зокрема, визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Єдиних показників будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу: 1) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам; 2) не спростовує обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Такі висновки та оцінки можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Комісія бере до уваги, що ВРП у згаданому рішенні оцінювала дії судді Бабич Н.Д. під час розгляду цивільної справи № 2-4807/07 (за позовом ОСОБА4 до ОСОБА8, ТОВ «Мінералінвест», ТОВ «Плато-Девелопмент», третя особа – Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів учасників та змін до установчих документів ТОВ «Мінералінвест») та також вирішення клопотання ОСОБА4 про забезпечення позову.

Згідно з рішенням ВРП в мотивувальній частині ухвали судді Бабич Н.Д. від 29 грудня 2005 року про забезпечення позову міститься лише обґрунтування підстав відмови в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на кошти та майно ТОВ «Мінералінвест», водночас необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони укладати угоди та вчиняти дії щодо перереєстрації і реорганізації підприємства судом належним чином не мотивована.

Крім того, судом не враховано, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя Бабич Н.Д. не звернула увагу на те, що предметом позову було розв’язання питання стосовно корпоративних прав ТОВ «Мінералінвест», та судовим рішенням заборонила ТОВ «Мінералінвест» укладати будь-які угоди, чим фактично обмежила право суб’єкта господарювання здійснювати господарську діяльність.

ВРП також встановлені порушення суддею Бабич Н.Д. норм цивільного процесуального законодавства під час здійснення розгляду справи № 2-4807/07.

Суддею Бабич Н.Д. не було вжито заходів для належного повідомлення відповідачів та третьої особи про день та час розгляду справи.

Так, ВРП встановила, що у позовній заяві ОСОБА4 зазначив таку адресу ТОВ «Мінералінвест»: 03115, місто Київ, площа Святошинська, 1. На цю адресу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Натомість додані до позовної заяви документи, а саме копія статуту і установчого договору ТОВ «Мінералінвест», містили відомості щодо іншого місцезнаходження підприємства: місто Київ, вулиця Німанська, 10.

ВРП зазначила, що на звороті позовної заяви є відмітка про отримання 27 грудня 2005 року ОСОБА9 копії позовної заяви з додатками та судової повістки. Однак вказане ВРП сприйняла критично, оскільки з наданої суддею Бабич Н.Д. копії статистичної картки вбачається, що позовна заява ОСОБА4 зареєстрована у Святошинському районному суді міста Києва 28 грудня 2005 року, питання про відкриття провадження у цій справі суддею Бабич Н.Д. вирішено 29 грудня 2005 року. Водночас довіреності, якою б ТОВ «Мінералінвест» уповноважило ОСОБА9 представляти його інтереси, або документів, що посвідчують службове становище і повноваження його керівника, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи № 2-5185/2005, ВРП виявила, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 01 серпня 2005 року визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Мінералінвест» від 02 квітня 2004 року про призначення ОСОБА9 генеральним директором вказаного товариства (судове рішення набрало законної сили 12 грудня 2005 року).

Інших відомостей про надсилання на адресу ТОВ «Мінералінвест» процесуальних документів суду (як на адресу: місто Київ, площа Святошинська, 1, так і на адресу: місто Київ, вул. Німанська, 10) матеріали справи також не містили.

Крім того, ВРП зазначила, що кореспонденція, адресована відповідачу ОСОБА8, поверталася до суду з відміткою, що за вказаною адресою (АДРЕСА1) така особа не проживає. Однак це залишилось поза увагою судді Бабич Н.Д.

ВРП звернула увагу, що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі – Печерській районній у місті Києві державній адміністрації, адресу зазначено: місто Київ, вулиця Суворова, 19, хоча місцезнаходження останньої – місто Київ, вулиця Суворова, 15.

Про те, що Святошинський районний суд міста Києва не повідомляв Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію про наявність справи за позовом – ОСОБА4 та про день і час розгляду вказаної справи, зазначено і в апеляційній скарзі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на заочне рішення від 09 березня 2006 року.

ВРП також вказала, що суддя Бабич Н.Д. під час розгляду справи скористалася можливістю здійснити виклик відповідачів шляхом розміщення оголошення у пресі, що передбачено частиною дев’ятою статті 74 Цивільного процесуального кодексу України. Проте вказана норма застосовується у випадку, коли місцезнаходження відповідача позивачеві не відоме, що свідчить про сумніви судді у відповідності вказаних у позовній заяві відомостей про місцезнаходження відповідачів. Будь-яких дій для встановлення та перевірки адреси відповідача суддею Бабич Н.Д. здійснено не було, хоча відомості про місцезнаходження ТОВ «Мінералінвест» наявні в матеріалах справи. При цьому в розміщеному в газеті «Голос України» оголошенні ТОВ «Мінералінвест» не повідомлялося про день та час розгляду справи.

ВРП звернула увагу і на той факт, що після оголошення перерви в судовому засіданні 07 березня 2006 року без участі відповідачів та третьої особи наступне судове засідання було призначено на 09 березня 2006 року, що унеможливлювало вжиття необхідних заходів для належного повідомлення учасників справи про день та час судового засідання.

Вказане перешкоджало судді Бабич Н.Д. здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, оскільки за правилами частини першої статті 224 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів лише в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними.

Крім того, ВРП врахувала, що на підставі ухваленого суддею Бабич Н.Д. заочного рішення від 09 березня 2006 року ТОВ «Плато-Девелопмент» вибуло зі складу учасників ТОВ «Мінералінвест» та позбулося 90% статутного фонду цього товариства, а ОСОБА4 набув 99% статутного фонду ТОВ «Мінералінвест».

Вказане надало можливість ОСОБА4 здійснювати управління та контроль ТОВ «Мінералінвест», у тому числі щодо призначення директором ОСОБА9, зміни місцезнаходження товариства, внесення змін до статуту ТОВ «Мінералінвест».

Своєю чергою директор ТОВ «Мінералінвест» ОСОБА9 зміг втрутитися у процедуру санації ВАТ «Норильський щебзавод», інвестором якого було ТОВ «Мінералінвест», і відсторонити учасників ТОВ «Мінералінвест», зокрема ТОВ «Плато-Девелопмент», від участі в касаційному розгляді справи про банкрутство ВАТ «Норинський щебзавод».

На думку ВРП, допущення суддею Бабич Н.Д. таких численних порушень норм цивільного процесуального законодавства свідчить про створення нею видимості судочинства без дотримання навіть форми судового розгляду, що не узгоджується з покладеними на неї обов’язками щодо сумлінного ставлення до виконання обов’язків судді.

Встановлені порушення норм цивільного процесуального законодавства та дії судді Бабич Н.Д. під час розгляду справи № 2-5185/2005 з огляду на приписи Закону  № 2862-XII, чинного на час вчинення вказаних процесуальних дій, на думку ВРП, є порушенням присяги судді.

Отже, фактично в рішенні ВРП констатовано істотне порушення суддею Бабич Н.Д. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Комісія не може оминути встановлений ВРП у рішенні від 18 травня 2021 року № 1056/0/15-21 факт порушення суддею Бабич Н.Д. вимог законодавства при здійсненні правосуддя.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІ Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Наведені в рішенні ВРП обставини викликають обґрунтований сумнів у тому, що Бабич Н.Д. як кандидат на посаду судді апеляційного суду забезпечила дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

 2.3. ГРД у Висновку також зауважує, що ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 05 червня 2024 року № 1733/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно кандидата. Суть порушень за матеріалами дисциплінарної справи полягала у такому: суддя не розглянула клопотання компанії «Морган КІН Лімітед» про залучення їх до справи як третьої особи, хоча справа стосувалася майна, яке вже перебувало під арештом цієї компанії; ухвалою про забезпечення позову накладено арешт на квартиру, яка вже була продана і не належала відповідачці, фактично втрутившись у права сторонньої особи; суд відкрив провадження у справі, хоча її слід було розглядати в іншому суді за місцезнаходженням майна з більшою вартістю; суд не врахував прав третіх осіб на участь у справі, що обмежило їх процесуальні права; суд не перевірив, що існує аналогічний позов з тим самим предметом і сторонами, що могло призвести до дублювання процесу.

Комісія заслухала пояснення кандидата стосовно наведених вище обставин та враховує, що рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2407/2дп/15-24 відмовлено у притягненні кандидата до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.

Другою Дисциплінарною палатою ВРП не встановлено, що діями чи постановленими суддею Святошинського районного суду міста Києва Бабич Н.Д. ухвалами спричинено істотні негативні наслідки компанії «Морган КІН Ліметед» чи будь-якій іншій особі.

3. ГРД у Висновку зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» з таких підстав.

Так, кандидат 29 вересня 2022 року ухвалила рішення у справі № 759/9028/22, яким задовольнила позовні вимоги батька про визначення місця проживання дитини разом із ним.

Проаналізувавши зазначене рішення, ГРД наголошує на окремих фактах, що прослідковуються в ньому: під час ухвалення рішення в зазначеній справі кандидатом не було отримано висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з одним із батьків, що є ключовим доказом у спорах такої категорії; матеріали справи не містять належного дослідження відомостей, які стосуються умов проживання та виховання дитини, зокрема інформації із закладів освіти чи інших установ, які можуть характеризувати фактичне забезпечення найкращих інтересів дитини; визнання відповідачем позовних вимог може свідчити про відсутність спору між сторонами; прийняття рішення на основі визнання позову матір’ю без достатнього з’ясування всіх обставин справи, дослідження інших доказів, допиту свідків є необґрунтованим та таким, що суперечить моральним засадам суспільства; вкрай короткі строки розгляду справи (справа надійшла до провадження кандидата 25 серпня 2022 року, а вже 29 вересня 2022 року ухвалено рішення на користь батька дитини).

Кандидат надала пояснення стосовно обставин розгляду справи № 759/9028/22 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, треті особи – Служба у справах дітей та сім’ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім’ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Зазначила, що позовна заява надійшла до суду 02 серпня 2022 року. Провадження у справі відкрито 29 серпня 2022 року та призначено підготовче засідання на 29 вересня 2022 року. Оскільки відповідачкою було подано до суду заяву про визнання позову, суддя 29 вересня 2022 року ухвалила рішення про задоволення позовних вимог.

Кандидат повідомила, що судом до участі у справі було залучено Службу у справах дітей та сім’ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Службу у справах дітей та сім’ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Своєю чергою ненадання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з одним із батьків не може слугувати підставою для відмови в задоволені позову. Клопотань про витребування судом такого висновку учасниками процесу не заявлялось. Від представника третьої особи. Служби у справах дітей та сім’ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім’ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, до суду не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною п’ятою статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини, зокрема, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації дітей. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Зокрема, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Своєю чергою участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів дитини.

Кандидатом під час співбесіди не спростовано належним чином висловлені ГРД у Висновку твердження стосовно того, що при розгляді цієї справи у підготовчому судовому засіданні за відсутності в засіданні сторін та представників органу опіки та піклування, відповідного висновку такого органу та при визначенні доцільності визначення місця проживання дитини з батьком нею докладено необхідних та достатніх зусиль для дотримання прав та інтересів дитини, у тому числі в частині отримання необхідних для цього доказів.

 Комісією також під час співбесіди обговорено висвітлену ГРД у Висновку інформацію щодо кандидата, яка сама собою не стала підставою для Висновку, але потребує пояснень (стосовно незазначення в деклараціях до 2022 року інформації про членство в Національній асоціації адвокатів України; стосовно декларування кандидатом у декларації за 2017 рік доходу, отриманого нею від відчуження нерухомого майна, за відсутності зменшення кількості об’єктів нерухомого майна, задекларованого кандидатом у попередніх періодах; стосовно обставин імовірного користування чоловіком кандидата у 2021 році автомобілем «Toyota Land Cruiser 150» за відсутності задекларованих відомостей про цей факт; стосовно обставин розгляду кандидатом справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП; стосовно зазначення кандидатом у деклараціях за 2015–2025 роки інформації про загальну площу об’єктів нерухомого майна, яка відрізняється від тієї, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно).

Комісія заслухала пояснення кандидата з описаних вище обставин та окрему увагу зосереджує на такому.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України кандидат отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1491/10, видане 27 листопада 1998 Київською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Кандидат у письмових поясненнях зазначила, що 13 листопада 2012 року подала заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, про що було зафіксовано в  Єдиному реєстрі адвокатів України.

Під час співбесіди кандидат запевнила, що не здійснювала адвокатської діяльності.

Комісією виявлено, що в ЄДРСР міститься постанова у справі № 752/19071/16-п від 13 лютого 2017 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Згідно з описовою частиною рішення «Суд неодноразово належним чином повідомляв ОСОБА_1 про день, час та місце судового розгляду, шляхом направлення судової повістки поштою, а також під розписку адвоката Бабич Ніни Дмитрівни. Від ОСОБА_1 та адвоката Бабич Н.Д. на адресу суду надходили клопотання та заяви про відкладення розгляду справи».

Під час співбесіди кандидат повідомила, що в згаданій справі вона здійснювала представництво інтересів особи за довіреністю. Припустила, що, ймовірно, при складанні тексту судового рішення допущено описку в частині зазначення її статусу як адвоката.

Водночас наведене ставить під сумнів правдивість наданих кандидатом пояснень.

Згідно з пунктом 5.10 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Із наведеного Комісія висновує, що з огляду на встановлені в рішенні ВРП від 18 травня 2021 року № 1056/0/15-21 обставини стосовно порушення суддею Бабич Н.Д. вимог законодавства при здійсненні правосуддя, а також інші встановлені під час співбесіди факти, кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

За результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий Бабич Н.Д. за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Бабич Н.Д. набрала 412,20 бала.

Таким чином, Бабич Н.Д. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності, а також за критеріями професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Бабич Ніни Дмитрівни вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Бабич Ніна Дмитрівна набрала 412,20 бала.

3. Визнати Бабич Ніну Дмитрівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                             Руслан СИДОРОВИЧ (ЗА)

Члени Комісії:                                                                          Людмила ВОЛКОВА (ЗА)

                                                                                                    Роман КИДИСЮК (ПРОТИ)