Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тішка Дмитра Анатолійовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Дмитра ТІШКА,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Елеонори ЄМЕЦЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тішка Дмитра Анатолійовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.

Тішко Дмитро Анатолійович, дата народження – _________, громадянин України.

У 2007 році Тішко Д.А. закінчив Одеську національну юридичну академію, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію магістра права (диплом магістра СК № 32905042 від 03.07.2007).

Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.

Кандидат у 2017–2021 роках здійснював викладацьку діяльність у Національній школі суддів України.

Свою професійну діяльність розпочав у 2005 році на посаді юриста 3 категорії малого приватного підприємства «Адвокатське об’єднання «Казус». Надалі працював юристом 1 категорії, помічником адвоката, заступником директора цього ж підприємства. У 2008 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке зупинено 27.01.2012.

Указом Президента України від 23.01.2012 № 29/2012 Тішка Д.А. призначено строком на п’ять років на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва (присягу судді складено 11.02.2012).

Указом Президента України від 07.09.2018 № 272/2018 Тішка Д.А. призначено на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням Голови Верховного Суду від 16.11.2022 № 526/0/149-22 Тішка Д.А. відряджено для здійснення правосуддя до Київського районного суду міста Одеси з 21.11.2022.

Наразі він здійснює правосуддя в Київському районному суді міста Одеси.

Адміністративних посад Тішко Д.А. не займав.

До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Тішко Д.А. не обирався.

Рішенням зборів суддів Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.02.2020 Тішка Д.А. обрано делегатом на Спільні збори суддів місцевих судів України.

Був делегатом на ХV черговому з’їзді суддів України.

Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Центрального районного суду міста Миколаєва Тішка Д.А.

Рішенням Комісії від 25.05.2018 № 801/ко-18 визначено, що суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Тішко Д.А. за результатами кваліфікаційного суддів на відповідність займаній посаді набрав 809,25 бала та визнано його таким, що відповідає займаній посаді.

Інформація про участь кандидата в конкурсі.

Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).

До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся
Тішко Д.А. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 147/ас-24 Тішка Д.А. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального (кримінальна спеціалізація) суду в межах Конкурсу. Тішка Д.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Тішка Д.А. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Тішка Д.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Відповідно до рішення Комісії від 30.07.2025 № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Одеського апеляційного суду в межах Конкурсу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.

Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).

За результатами спеціальної перевірки Тішка Д.А. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 09.12.2025 № 21.2-707/25.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Тішку Д.А. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.

Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Комісію, що за результатами спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2024 рік фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією у складі колегії № 4 проведено 25.02.2026, 19.03.2026 та 21.04.2026 співбесіди із кандидатом Тішком Д.А., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений ГРД 23.02.2026, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Джерела права та їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.

Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів). Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.

Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).

Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, Тішко Д.А. набрав 138 балів.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Тішко Д.А. набрав 49,2 бала.

За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Тішко Д.А. набрав 135,5 бала.

Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30.12.2024, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що кандидат Тішко Д.А. не складав іспиту на знання історії української державності, ним успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальний результат складеного Тішком Д.А. кваліфікаційного іспиту становить 362,7 бала, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

Комісією 06.08.2025 надіслано лист Тішку Д.А. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

На адресу Комісії 21.08.2025 надійшли пояснення кандидата щодо його відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності; доброчесності та професійної етики.

Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (23, 22,5, 23), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 22,83; безперервний розвиток (23,5, 23, 23), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 23,17; загальний бал за критерій – 46.

З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 46 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що Тішко Д.А. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Тішко Д.А. продемонстрував належний рівень соціальної компетентності.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (12, 12, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; ефективна взаємодія (12, 12, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; стійкість мотивації (11, 12, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; емоційна стійкість (12, 11, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; загальний бал за критерій – 47,01.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 47,01 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що Тішко Д.А. відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Тішка Д.А. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення ним правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Тішко Д.А. не притягувався.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про його невідповідність цим критеріям.

Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено таку інформацію.

За 2012–2025 роки суддею Тішком Д.А. розглянено 7 079 справ та 25 463 матеріали (загалом 32 542 справи та матеріали).

Із ухвалених суддею Тішком Д.А. за вказані періоди судових рішень скасовано – 291 рішення (0,89 %), змінено – 69 рішень (0,21%).

Інформація про наявність судових рішень, повний текст яких було складено з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків, відсутня.

Загальні показники середньомісячного навантаження судді Тішка Д.А. у 2012–2025 роках є вищими за середньомісячні показники навантаження інших суддів Центрального районного суду міста Миколаєва та Київського районного суду міста Одеси.

Дані щодо судових рішень, постановлених за участі судді, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, відсутні.

Тішком Д.А. дотримано строки подання Декларацій, декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді.

Суддею Тішком Д.А. з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків у період з 2016 року до 2025 року було внесено до ЄДРСР 7 318 судових рішень.

За звітній період суддею Тішком Д.А. із порушенням процесуального строку розглянуто 18 справ цивільного судочинства.

Стосовно порушення процесуальних строків розгляду 18 справ цивільного судочинства Тішко Д.А. у письмових поясненнях зазначив, що такі порушення були зумовлені, зокрема, складністю предмета спору, необхідністю витребування та дослідження доказів, у тому числі для проведення судових експертиз, процесуальною поведінкою сторін (зокрема зміною позовних вимог і поданням численних клопотань), а також об’єктивними чинниками організаційного характеру – недостатнім фінансуванням для здійснення поштових відправлень, перерозподілом справ від інших суддів та значним рівнем навантаження у Центральному районному суді міста Миколаєва. Водночас кандидат надав детальну інформацію щодо руху та стану розгляду кожної справи.

Дослідивши показники роботи Тішка Д.А., Комісія дійшла висновку, що допущені кандидатом порушення процесуальних строків розгляду справ з урахуванням їх кількості, рівня середньомісячного навантаження судді, наданих пояснень, а також відсутності встановлених негативних наслідків для учасників справ не мають системного чи істотного характеру та не впливають на оцінку кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Стосовно порушення встановлених процесуальних строків надсилання судових рішень до ЄДРСР Тішко Д.А. у письмових поясненнях зазначив, що такі порушення були зумовлені сукупністю об’єктивних обставин, зокрема істотним збільшенням обсягу справ і матеріалів, особливо з 2021 року після набуття повноважень слідчого судді, значним рівнем навантаження у Центральному районному суді міста Миколаєва та Київському районному суді міста Одеси, великою кількістю матеріалів, що підлягали розгляду в один день у стислі строки відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а також відсутністю можливості делегування повноважень щодо направлення судових рішень. Додатково кандидат вказав, що в окремих випадках надходили звернення правоохоронних органів із проханням відтермінувати надсилання рішень до моменту реалізації ухвал про надання дозволу на проведення обшуку. Крім того, кандидат зауважив, що протягом останніх трьох років рівень його навантаження перевищував показники навантаження в Київському районному суді міста Одеси майже утричі, що підтверджується наданими статистичними даними за 2023–2025 роки.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Комісія вважає, що наведені кандидатом обставини, зокрема значне суддівське навантаження, об’єктивно могли впливати на порушення встановлених процесуальних строків надсилання судових рішень до ЄДРСР.

Водночас з урахуванням встановлених порушень, їх кількості, наведених кандидатом пояснень, а також відсутності даних про системний чи умисний характер таких порушень, Комісія дійшла висновку, що наведені факти не є достатніми для визнання кандидата таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак вказане порушення несе характер менш суттєвого за показником «сумлінність» та може бути враховане при визначенні балів за критеріями професійної етики та доброчесності.

Крім того, Комісією встановлено, що в матеріалах суддівського досьє наявна інформація про проходження Тішком Д.А. відповідної підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України з 12.06.2017 до 16.06.2017 та з 10.06.2024 до 14.06.2024 (40 академічних годин). Водночас інформація щодо проходження такої підготовки Тішком Д.А. у 2020 році та у 2023 році відсутня.

У письмових поясненнях та під час співбесіди Тішко Д.А. зазначив, що непроходження підготовки у 2020 та 2023 роках зумовлено об’єктивною необхідністю забезпечення безперервного правосуддя в умовах пандемії COVID-19 та критичного навантаження (понад 4 520 справ за 2023 рік у Київському районному суді міста Одеси), а також специфікою роботи слідчого судді, що потребує невідкладного захисту прав учасників процесу. Водночас належний рівень кваліфікації підтверджується систематичною викладацькою та експертною діяльністю в Національній школі суддів України (лист від 23.02.2026 № 23-03/145), участю в розробленні навчальних курсів, статусом судді-наставника (коуча) та двома подяками ректора Національної школи суддів України за особистий внесок у підготовку кандидатів на посаду судді.

Кандидатом зазначено, що він усвідомлює необхідність виконання вимог чинного законодавства щодо проходження відповідної підготовки, тому надалі намагатиметься вчасно проходити цю підготовку.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону суддя проходить підготовку в Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки. Частинами першою, другою статті 89 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний проходити відповідну підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, суддя проходить підготовку тривалістю не менше 40 академічних годин не рідше одного разу на три роки.

Таким чином, Тішко Д.А. не дотримався вимог частини восьмої статті 56 та
статті 89 Закону щодо обов’язкового проходження підготовки в Національній школі суддів України не рідше одного разу на три роки, оскільки у 2020 році та у 2023 році відповідного навчання він не пройшов. Водночас, ураховуючи наявність об’єктивних обставин, пов’язаних із пандемією COVID-19, навантаженням у Київському районному суді міста Одеси, такі порушення не мають суттєвого характеру та не свідчать про недобросовісне ставлення кандидата до виконання професійних обов’язків.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Комісія вважає, що допущенні Тішком Д.А. порушення несуть характер менш суттєвих за показником «сумлінність», однак можуть бути враховані при визначенні балів за критеріями професійної етики та доброчесності.

Таким чином, ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за вказаним показником.

Комісією також проаналізовано відомості, наведені у висновку ГРД, щодо можливої невідповідності Тішка Д.А. критеріям доброчесності та професійної етики.

1. На думку ГРД, кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».

У 2019 році кандидат проходив кваліфікаційне оцінювання на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Під час цієї процедури Громадською радою міжнародних експертів було встановлено обставини, які стали предметом спеціального спільного засідання та отримали публічну оцінку й викладені рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.01.2019 № 53/вс-19.

Зазначені факти не втратили своєї актуальності, оскільки стосуються підходу кандидата до виконання обов’язків фінансового контролю, тлумачення норм антикорупційного законодавства та меж розкриття інформації в Деклараціях.

ГРД зазначає, що, незважаючи на надані кандидатом у 2019 році пояснення, встановлені обставини зберігають значення для оцінки його доброчесності.

1.1. У ході кваліфікаційного оцінювання Громадська рада міжнародних експертів (далі — ГРМЕ) виявила факти недекларування в Деклараціях за 2016–2017 роки права дружини кандидата на управління, користування та розпорядження майном її батька на підставі генеральної довіреності від 11.04.2016.

Як було викладено в рішенні Комісії від 18.01.2019 № 53/вс-19, згідно зі змістом цієї довіреності дружина кандидата була уповноважена розпоряджатися усім майном свого батька, з чого б воно не складалося та яке могло належати йому в майбутньому. Таким чином, обсяг повноважень був широким і охоплював як рухоме, так і нерухоме майно.

Кандидат пояснював, що ні він, ні його дружина не знали про існування довіреності до травня 2018 року, оригінал довіреності дружині не передавався, а сама довіреність не була реалізована на практиці. Крім того, видача довіреності була пов’язана із погіршенням стану здоров’я тестя. Після того як про довіреність стало відомо, її було скасовано 10.05.2018, що підтверджено відповідними записами в Єдиному реєстрі довіреностей.

Водночас під час спеціального спільного засідання було встановлено, що довіреність надавала дружині кандидата повний обсяг прав щодо розпорядження майном третьої особи.

Окрему увагу привертає те, що тесть кандидата після видачі довіреності продовжував активно набувати майно значної вартості, що ставить під сумнів версію про критичний стан здоров’я як єдину підставу для оформлення генеральної довіреності. Крім того, залишається необґрунтованим твердження про повну необізнаність дружини кандидата щодо існування довіреності протягом тривалого часу з огляду на характер родинних відносин та обсяг повноважень, які їй було надано.

Після того, як у травні 2018 року кандидату стало відомо про довіреність, він не відобразив відповідних відомостей про майно, право на розпорядження яким мала його дружина, у Декларації за 2017 рік, посилаючись на власне тлумачення норм законодавства. Така позиція свідчить не про технічну помилку, а про усвідомлений підхід до невідображення інформації, що підлягала декларуванню.

На думку ГРД, сукупність зазначених обставин формує обґрунтований сумнів щодо належного розуміння кандидатом змісту та мети фінансового контролю, його готовності діяти добросовісно в питаннях декларування та дотримання стандартів прозорості. Вказане порушення не є формальним або таким, що втратило значення з плином часу, оскільки стосується фундаментального аспекту доброчесності – повного та належного розкриття інформації про майнові інтереси та повноваження членів сім’ї.

У письмових поясненнях та під час співбесіди Тішко Д.А. вказав, що 11.04.2016 ОСОБА_1 (батько дружини) без будь-якого попереднього обговорення із іншими родичами здійснив оформлення довіреності, якою уповноважив ОСОБА_2 (дружину кандидата) користуватися та розпоряджатися усім його майном. Водночас ОСОБА_1 не повідомив свою дочку про оформлення цієї довіреності. Такі дії ОСОБА_1, з його слів були пов’язані із різким погіршенням стану здоров’я, що мало місце у квітні 2016 року та його бажанням у такий спосіб уникнути проблем із можливим доглядом та розпорядженням майном у разі втрати можливості самостійно вести свої справи. Такі обставини не настали, оригіналу довіреності так і не було передано його дружині.

Тішко Д.А. зауважив, що жодних дій дружиною, у тому числі правочини щодо розпорядження або користування майном, за цією довіреністю не здійснювалося. Дружина не отримала прав, зазначених у довіреності, оскільки їй не було передано її оригіналу та не надано нотаріально посвідченої згоди її матері ОСОБА_3, необхідної відповідно до цивільного законодавства для укладення будь-якого правочину від імені ОСОБА_1 (все майно ОСОБА_1 набуто під час шлюбу із ОСОБА_3, тому на нього розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності). Так, починаючи із 07.11.1984, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії _____ № ________.

Через те, що про факт наявності довіреності дружині та відповідно кандидату не було відомо, ним не було відображено це в Декларації за 2017 рік. Такі відомості стали відомі лише в травні 2018 року після ознайомлення із матеріалами суддівського досьє. Після цього ОСОБА_2 попросила батька негайно скасувати довіреність через відсутність у ній потреби та 10.05.2018 ОСОБА_1 скасував дію довіреності, про що внесено відомості в Єдиний реєстр довіреностей.

Кандидат вважає, що довіреність сама по собі не є передбаченою українським законодавством правовою підставою для виникнення в ОСОБА_2 права користування або розпорядження майном. Такі права виникають лише внаслідок укладення відповідного договору між сторонами, наприклад продажу, дарування, міни, оренди, позики.

Комісія вважає пояснення кандидата щодо обставин оформлення генеральної довіреності від 11.04.2016 прийнятними та достатніми. Під час дослідження встановлено, що зазначену довіреність оформлено тестем кандидата як односторонній акт без попереднього узгодження з донькою (дружиною кандидата), оскільки оригіналу документа останній не передавалося. Наразі відсутні будь-які об’єктивні підстави вважати, що кандидат був обізнаний про існування цього документа до моменту ознайомлення з матеріалами досьє у 2018 році.

Добросовісність дій кандидата підтверджується тим фактом, що одразу після виявлення існування довіреності у травні 2018 року, її було негайно скасовано за ініціативою сім’ї кандидата, що підтверджується відповідними записами в Єдиному реєстрі довіреностей. Це свідчить про відсутність наміру використовувати цей юридичний інструмент для прихованого контролю над активами чи отримання будь-яких майнових переваг.

Крім того, ураховуючи, що майно довірителя перебувало у спільній сумісній власності подружжя (батьків дружини), будь-яке реальне розпорядження ним потребувало б додаткової нотаріальної згоди матері, що робило юридичну можливість розпорядження майном суто номінальною.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

1.2. ГРД також зазначає, що під час кваліфікаційного оцінювання було встановлено обставини, що свідчать про недекларування кандидатом свого фактичного місця проживання в місті Миколаєві в Деклараціях за 2015, 2016 та 2017 роки, попри те, що з 01.02.2012 він обіймає посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.

У зазначених деклараціях кандидат не відобразив жодного права власності чи користування житлом у місті Миколаєві. Натомість він задекларував право користування квартирою площею 119 кв.м у місті Одесі, що належить його дружині. Відстань між Одесою та Миколаєвом (приблизно 135 км, орієнтовно дві години їзди), постійне здійснення правосуддя в місті Миколаєві об’єктивно передбачають фактичне проживання в цьому місті або наявність там місця перебування.

У письмових поясненнях у 2019 році кандидат зазначив, що він разом із сім’єю проживав у місті Миколаєві в орендованій квартирі. Відповідно до відомостей з наданих документів, які були дослідженні ГРМЕ, 10.12.2017 кандидат уклав договір оренди на період з 11.01.2017 до 11.12.2017. Копію цього договору кандидат надав 15.01.2019. Під своїм підписом у договорі він зазначив адресу проживання в місті Миколаєві. Водночас у Деклараціях за 2015 і 2016 роки відсутні будь-які відомості про право користування житлом у місті Миколаєві, у Декларації за 2017 рік відповідної інформації також не відображено.

Кандидат послався на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3, відповідно до якого майно, що не перебувало в користуванні станом на 31 грудня звітного року, не підлягає декларуванню. Однак наданий договір оренди свідчить про користування житлом протягом майже всього 2017 року, що само собою створює обов’язок його декларування.

Додатково кандидат надав другий договір оренди того самого житла на період з 15.01.2018 до 16.01.2020. В обох договорах зазначено одну й ту саму адресу проживання. Обставина, що перший договір завершувався 11.12.2017 нібито з метою проведення ремонтних робіт, виглядає непереконливою, оскільки відсутні докази проведення такого ремонту, а сама логіка дострокового завершення договору за рік до початку наступного договору оренди викликає сумніви.

Крім того, аналіз наданих договорів оренди та зіставлення підписів власника породжує обґрунтовані питання щодо їх автентичності. Додатково встановлено, що адреса, зазначена в договорах, використовується як адреса масової реєстрації (зокрема як місце реєстрації осіб без постійного місця проживання), що ставить під сумнів реальність проживання кандидата за цією адресою.

Особливої уваги потребує відсутність будь-яких пояснень щодо недекларування місця проживання в Миколаєві в Деклараціях за 2015 та 2016 роки, коли кандидат уже здійснював правосуддя в цьому місті. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів щодо повноти та достовірності поданих Декларацій, а також щодо правдивості наданих пояснень про фактичне проживання.

Стосовно вказаного кандидат надав такі пояснення: «У період із 2015 по 2016 рік я та моя дружина проживали за кількома адресами в м. Миколаєві АДРЕСА_1. Крім того, на час вихідних, святкових днів, а також відпусток ми проживали у квартирі, що належить на праві власності дружині ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2.

Місце проживання в м. Миколаєві не декларувалося у зв’язку з тим, що станом на 31.12.2015 та 31.12.2016 у моєї сім’ї було постійне місце проживання лише у м. Одесі, яке належним чином відображалося в декларації. В той же час, у цей період була відсутня стала практика та офіційні роз’яснення НАЗК щодо декларування користування житлом, яким декларант користувався тимчасово без укладення відповідних договорів.

Відповідно до договору оренди від 10.01.2017 я проживав за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_3 строком до 11.12.2017. Станом на 31.12.2017 я проживав в м. Одесі АДРЕСА_2.

Таким чином, мною при декларуванні використовувалися положення пункту 11 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11.08.2016 № 3 з відповідними змінами».

ГРД вважає, що надані кандидатом пояснення формально спрямовано на обґрунтування відсутності обов’язку декларування місця проживання у місті Миколаєві станом на 31 грудня відповідних звітних років, однак вони не усувають повністю обґрунтованих сумнівів щодо повноти та достовірності поданих Декларацій.

Крім того, додаткові сумніви виникають у зв’язку з обставинами укладення та припинення договорів оренди. Логіка завершення договору 11.12.2017 з посиланням на необхідність проведення ремонтних робіт, без надання підтверджувальних доказів, а також подальше укладення нового договору щодо того самого житла, створюють враження фрагментарності та непослідовності пояснень. Обставина використання адреси, яка має ознаки масової реєстрації, також ставить під питання реальність проживання за цією адресою.

Сукупність невідповідностей, відсутність документального підтвердження окремих обставин та формальний характер пояснень зберігають обґрунтований сумнів щодо повноти відображення фактичного місця проживання у 2015–2017 роках.

Таким чином, хоча надані пояснення не спростовують можливості описаного кандидатом сценарію, вони не усувають наявних сумнівів у частині дотримання принципу повного та достовірного декларування відомостей про користування житлом, що підлягає подальшій оцінці в межах кваліфікаційного оцінювання.

Стосовно вказаних обставин Тішко Д.А. у письмових поясненнях та під час співбесіди зазначив, що в період з 2015 року до 2016 року проживав з дружиною за кількома адресами в місті Миколаєві АДРЕСА_1. Крім того, на час вихідних, святкових днів, а також відпусток кандидат з дружиною проживав у квартирі дружини, розташованій у місті Одесі.

Місце проживання в місті Миколаєві в період 2015–2017 років не декларувалося у зв’язку з тим, що станом на 31.12.2015 та 31.12.2016 року у сім’ї кандидата було постійне місце проживання лише у місті Одесі, яке належним чином відображалося в Декларації. В той же час, у цей період була відсутня стала практика та офіційні роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо декларування користування житлом, яким декларант користувався тимчасово без укладення відповідних договорів.

Відповідно до договору оренди від 10.01.2017 кандидат проживав за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_3, до 11.12.2017. Станом на 31.12.2017 проживав у місті Одесі АДРЕСА_2.

Таким чином, при декларуванні кандидатом використовувалися положення пункту 11 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 №3 (зі змінами).

Кандидат також звертає увагу на той факт, що обставини, викладені в рішенні Комісії від 18.01.2019 № № 53/вс-19, були предметом перевірки під час досудового розслідування щодо можливого недекларування місця проживання в місті Миколаєві за заявою ГРМЕ. Стосовно ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювалося кримінальне провадження НОМЕР_1, зареєстроване 12.02.2019, за обставинами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, яке здійснювалося детективами Національного антикорупційного бюро України.

Кандидатом надано копію листа керівника Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 19.02.2026 № 512-288/6063, у якому зазначено, що вказане кримінальне провадження закрито 16.08.2019 на підставі частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. У цьому листі також, вказано, що Тішко Д.А. під час розслідування згаданого кримінального провадження мав процесуальний статус свідка.

Кандидат вважає, що зазначені обставини спростовують обґрунтовані сумніви, викладені в рішенні ГРМЕ та Комісії, а будь-які інші перевірки зазначених обставин, зокрема з боку Національного агентства з питань запобігання корупції, не здійснювалися та порушення не встановлювалися.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що протягом 2015–2016 років постійним місцем проживання його сім’ї було місто Одеса, що належним чином відображено в Деклараціях. Перебування в місті Миколаєві за місцем роботи мало тимчасовий характер і відбувалося за різними адресами без укладення тривалих договорів оренди. У вказаний період була відсутня стала практика та офіційні роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо обов’язку декларування об’єктів, якими суб’єкт користувався епізодично, що зумовило відсутність відповідних даних у Деклараціях.

Стосовно Декларації за 2017 рік кандидат діяв відповідно до пункту 11 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (у редакції, чинній на момент подання). Оскільки станом на 31.12.2017 дія договору оренди була припинена, а кандидат фактично проживав у місті Одесі, він не мав юридичних підстав для відображення такого житла як об’єкта, який перебуває в користуванні станом на кінець звітного періоду. Такий підхід свідчить про намір діяти в межах офіційних методичних рекомендацій контролюючого органу.

Вирішальним фактором для Комісії є те, що зазначені обставини були предметом досудового розслідування. Національним антикорупційним бюро України здійснювалося кримінальне провадження НОМЕР_1 за заявою ГРМЕ. За результатами розслідування 16.08.2019 вказане провадження було закрито на підставі частини другої  статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Кандидатом надано копію листа Національного антикорупційного бюро України від 19.02.2026 № 512-288/6063, що підтверджує цей факт.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

Також ГРД зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».

2.1. Кандидат задекларував придбаний у 2020 році автомобіль «INFINITI QX50» (2018 року випуску) за суттєво заниженою вартістю – близько 13 700 дол. США, тоді як середня ринкова ціна аналогічних авто на той момент становила приблизно 33 000 дол. США та реалізував близько за 39 624 дол. США.

Відповідно до Декларації за 2020 рік кандидат 26.06.2020 набув право власності на автомобіль «INFINITI QX50» 2018 року випуску, задекларувавши його вартість у розмірі 365 443 грн, що на дату набуття становило близько 13 680 дол. США. Зазначена вартість є істотно нижчою за середню ринкову ціну аналогічних транспортних засобів 2018 року випуску, які станом на 2020 рік реалізовувалися на відкритих електронних майданчиках у середньому за близько 33 000 дол. США (еквівалент близько 881 000 грн за тодішнім курсом).

Таким чином, на думку ГРД, задекларована ціна придбання автомобіля є майже вдвічі нижчою за середньоринкову, що об’єктивно породжує сумніви щодо відповідності зазначеної суми фактичній вартості правочину та реальним умовам придбання.

Додатково встановлено, що у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані за 2021 рік кандидат задекларував 17.08.2021 дохід від відчуження цього ж транспортного засобу в розмірі 1 057 000 грн (близько 39 624 дол. США). Фактично за один рік вживаний автомобіль 2018 року випуску продемонстрував зростання вартості більш ніж утричі у гривневому еквіваленті та майже втричі у доларовому вимірі порівняно із задекларованою ціною його придбання.

Стосовно вказаних сумнівів кандидат повідомив таке: «01 червня 2020 року мною на платформі продажу автомобілів у США ІНФОРМАЦІЯ_2 була здійснена переможна ставка та виграш лоту 26799840, а саме транспортного засобу INFINITI QX50 2018 року випуску VIN НОМЕР_2 з виграшною ставкою 12 775 дол. США. Разом із додатковими комісіями брокеру та організатору аукціону загальна сума платежів склала 13 625,75 дол. США.

02.06.2020 зазначена сума за допомогою мережі SWIFT була сплачена організатору торгів Beneficiary Customer-Number /3756658677 IAA Buyer Wires за адресою Two Westbrook Corporate C 10th Floor US/Westchester, IL 60154. Еквівалент зазначеної суми у гривні на момент сплати склав 365 443 грн.

27.08.2020 зазначений транспортний засіб було доставлено до порту міста Одеси, де було здійснено його розмитнення та сплати митних платежів. Після чого, протягом 5 місяців здійснювався відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, замовлення за кордоном деталей для ремонту, наладка електронного обладнання. 22.01.2021 вказаний транспортний засіб було зареєстровано за мною на праві власності та він перебував у моєму користуванні до серпня 2021 року.

У зв’язку із наявністю в сім’ї іншого транспортного засобу, який було придбано в червні 2020 року, мною прийнято рішення про його продаж.

17.08.2021 вказаний транспортний засіб було продано ОСОБА_4 за грошову суму 1 057 000 грн. Зазначена вартість є цілком ринковою, повністю відповідає фактичним розрахункам та змісту письмового договору. Збільшення вартості автомобіля пов’язане із тим, що пошкоджені транспортні засоби в США в той період можливо було придбати за вкрай вигідними цінами, що підтверджує офіційна роздруківка аукціону (є доступною для кожного запитувача за ВІН кодом транспортного засобу). Також слід враховувати витрати на перевезення транспортного засобу з США в Україну, сплату різних платежів, митне оформлення, сплати ПДВ та акцизного збору, вартість відновлювального ремонту.

Слід також звернути увагу на декларування відповідних витрат на придбання транспортного засобу, самого транспортного засобу, а також його продажу у відповідних розділах декларацій за той період.

Також мною було враховані положення пункту 106 Розділу 8 «Транспортні засоби» роз’яснень викладених Національного агентства з питань запобігання корупції для цілей декларування датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, є дата здійснення оплати за такий транспортний засіб.

Зокрема, відповідно до пункту 107 Розділу 8 «Транспортні засоби» роз’яснень викладених Національним агентством з питань запобігання корупції, у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування. Вартістю транспортного засобу є ціна, визначена відповідним правовстановлюючим документом, що підтверджує купівлю-продаж та на підставі якого здійснювалось розмитнення транспортного засобу (у разі його здійснення).

Витрати на митне оформлення, реєстрацію транспортного засобу, ремонт транспортного засобу (його частини) до його вартості не включаються. Разом з тим, якщо відповідний разовий видаток на митне оформлення, реєстрацію, ремонт чи сплату відповідних сервісних зборів, пов’язаних із купівлею транспортного засобу, перевищує встановлений поріг декларування (50 ПМ) і здійснений суб’єктом декларування у звітному періоді, то він повинен бути відображений у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації».

ГРД зазначила, що наведені пояснення не спростовують обґрунтованого сумніву з урахуванням ціни продажу автомобіля. З огляду на тривалість відновлювального ремонту, характер пошкоджень, витрати на транспортування, розмитнення та закупівлю запчастин, принципового значення набуває встановлення загального обсягу понесених витрат та з’ясування, чи перевищували окремі разові платежі встановлений законом поріг для обов’язкового декларування видатків (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на відповідний період) та чи були вони належним чином відображені у відповідному розділі Декларації.

Саме співвідношення задекларованої вартості придбання, фактичних витрат на відновлення та ціни подальшого продажу є визначальним для оцінки повноти фінансової прозорості та достовірності відомостей, зазначених у Деклараціях.

Вказані обставини, на думку ГРД, мають істотне значення для оцінки повноти та достовірності декларування, реальності задекларованих правочинів та відповідності поведінки кандидата стандартам фінансової прозорості та доброчесності.

Кандидат у письмових поясненнях та під час співбесіди зазначив, що ГРД не врахувала документально підтверджену інформацію про придбання вказаного транспортного засобу на електронних торгах пошкоджених внаслідок дорожньої транспортної пригоди транспортних засобів у США.

Ціна придбання повністю зафіксована та визначена прозорим аукціоном, стан транспортного засобу відображений в офіційних звітах страхової компанії.

Суттєве зростання вартості зумовлено його транспортуванням, розмитненням та відновлювальними роботами.

Кандидат також зазначив, що окремі разові платежі на здійснення ремонту не перевищували встановлений законом поріг для обов’язкового декларування видатків (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на відповідний період), тому не потребували додаткового декларування.

Крім того, кандидатом на підтвердження вказаних обстави надано копію повідомлення за результатами проведення аукціону з фотофіксацією пошкоджень зазначеного автомобіля, копію історії продажу від 01.07.2020 з зазначенням суми продажу – 12 775 дол. США, копію розрахунків митних зборів загальною сумою 5 518 дол. США, копію видаткового ордеру від 26.08.2020 № 134370/1, копію квитанції від 02.06.2020 про сплату 13 625,75 дол. США.

Комісія вважає пояснення кандидата достатніми та прийнятними, оскільки вони підтверджені документально. Кандидат надав копії аукціонних матеріалів, квитанцій про оплату, митних розрахунків та фотопошкоджень автомобіля, що підтверджують реальність придбання транспортного засобу за нижчою ціною через його технічний стан.

Крім того, встановлено, що 26.08.2020 кандидатом було подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, де зазначено сплату митних платежів на суму 127 200 грн, що відображено в щорічній Декларації за 2020 рік у розділі 14 «Видатки та правочини». Це свідчить про належне виконання вимог фінансового контролю.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

2.2. ГРД також зазначила, що дружина кандидата придбала в місті Одесі житловий будинок площею понад 640 кв.м та земельну ділянку, загальною вартістю близько 190 000 дол. США, що суттєво менше ринкової, яка станом на зараз становить від 832 000 дол. США до 981 097 дол. США з розрахунків за квадратний метр.

Відповідно до відомостей, відображених у Декларації за 2024 рік, дружина кандидата 20.06.2024 набула у власність житловий будинок загальною площею 642,5 кв.м у місті Одесі вартістю 5 720 000 грн (еквівалент близько 141 000 дол. США станом на дату набуття), а також земельну ділянку площею 1 000 кв.м за 2 000 000 грн (еквівалент близько 49 000 дол. США). Сукупна задекларована вартість об’єктів становить 7 720 000 грн (близько 190 000 доларів США).

Водночас аналіз вартості аналогічних будинків відповідно до оголошень з електронних майданчиків продажу вторинного житла свідчить, що об’єкти з подібною площею та характеристиками у зазначеному районі пропонуються за ціною вищою, аніж задекларована кандидатом.

Наприклад, будинок площею 169.7 кв.м пропонується для продажу за ціною 220 000 дол. США, що становить 1 296 дол. США за квадратний метр.

Наявні оголошення і з іншою ціною, однак тотожною до розрахунків квадратних метрів.

Так, відповідно до оголошення за 2026 рік до продажу пропонується будинок площею 240 кв.м за 320 000 доларів США (1 333 долари США за квадратний метр).

Аналогічно до наведених прикладів, наявне також оголошення про продаж будинку площею 239 кв.м за 365 000 дол. США, що становить 1 527 дол. США за квадратний метр вказаної нерухомості.

Відповідно, з розрахунку вказаної вартості за квадратний метр орієнтовна вартість будинку, належного сім’ї кандидата може ймовірно становити від 832 000 дол. США до 981 097 дол. США (з розрахунку від 1 296 дол. США до 1 527 дол. США за квадратичний метр будинку (642,5).

Така істотна диспропорція між задекларованою ціною набуття та ринковою вартістю аналогічних об’єктів нерухомості створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності відображених у майновій декларації відомостей. У контексті законодавства про фінансовий контроль це може свідчити про можливе штучне заниження вартості об’єкта нерухомості з метою мінімізації уваги до джерел походження коштів, спрощення обґрунтування фінансової спроможності або приховування реального обсягу витрат.

ГРД звернулась до кандидата з проханням надати пояснення щодо виявлених сумнівів, на що кандидат повідомив таке: «Дійсно, відповідно до договору купівлі – продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20.06.2024 моєю дружиною ОСОБА_2 були придбані житловий будинок загальною площею 642,5 кв.м та земельна ділянка площею 1000 кв.м. у місті Одеса загальною вартістю 7 720 000 грн. Зазначена сума повністю відповідає фактично сплаченим за договорами.

Зазначена вартість є значною та ринковою і жодним чином не перевищує вартість аналогічних об’єктів у цьому районі з наступних підстав.

Зазначений будинок представляє будівлю 1996 року будівництва та перебував у повністю нежитловому стані. Фактично основна вартість зазначеного об’єкту складалася через місце його розміщення та площу земельної ділянки. При цьому продаж будинку здійснювався на протязі більше 8 років починаючи з 2016 року, в цей період в будинку ніхто не проживав, він не обслуговувався, не опалювався взимку, системи життєзабезпечення вийшли з ладу, що поступово призводило до його руйнування та істотного зниження ринкової вартості. Падіння вартості також було пов’язано із початком повномасштабної збройної агресії рф проти України та постійних обстрілів міста Одеси.

Відповідно звіту про технічний стан основних несучих та огороджуючих будівельних конструкцій житлового будинку за вказаною адресою, що виконаний у серпні 2024 року будівельним експертом ОСОБА_5 було встановлено незадовільний загальний стан основних конструктивних елементів – фундаментів, стін та перекритів будівель, виявлено та зафіксовано істотні пошкодження та дефекти конструкцій. У звіті зазначено, що експлуатація зазначеного будинку можлива лише за умови виконання капітального ремонту існуючих конструкцій та елементів.

Відповідно до висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.11.2024 №24-6133 ринкова вартість житлового будинку розташованого за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_4 станом на 20.06.2024 склала 5 584 708 грн, а земельної ділянки за вказаною адресою 2 000 565 грн. Зазначене судове експертне дослідження здійснено судовим експертом з 42 річним стажем з роз’ясненням кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином ціна придбання вищезазначеного будинку та земельної ділянки повністю відповідає ринковій вартості.

Також прошу звернути увагу на відповідне оголошення про продаж вказаного будинку згідно якого остання ціна продажу була близькою до ціни договору.

У разі необхідності мною можуть бути надані додаткові матеріали фото фіксації цього будинку, які підтверджують об’єктивний стан будинку на момент придбання.

Зазначена нерухомість була придбана за готівкові кошти, які було задекларовані як сімейні заощадження, а також грошові кошти від продажу мого будинку в м. Миколаєві, доходи від підприємницької діяльності дружини, здійснення продажу транспортного засобу та земельних ділянок. Слід зазначити, що згідно арифметичних сум загальних доходів, які були задекларовані на час цього правочину їх з надлишком вистачало для здійснення таких витрат».

ГРД вважає, що пояснення кандидата щодо істотної різниці між задекларованою вартістю придбання будинку / ділянки та ціновими орієнтирами з відкритих джерел загалом вибудувані навколо двох ліній захисту: об’єкт перебував у фактично нежитловому та технічно незадовільному стані, тому ринкова ціна істотно нижча за «вітринні» пропозиції; відповідність ціни підтверджено технічним звітом і експертизою, а джерела коштів покриті задекларованими доходами / активами.

Крім того, на думку ГРД, наведені аргументи не знімають усіх сумнівів і потребують критичної оцінки за змістом, часом отримання документів і контролем причинно-наслідкових тверджень.

По-перше, ключова теза про «нежитловий стан» та «руйнування через відсутність обслуговування» теоретично може пояснювати суттєве зниження ціни, однак у запропонованому вигляді вона має декларативний характер.

Сам факт, що будинок 1996 року побудови та «продавався понад 8 років», не є самодостатнім поясненням диспропорції з медійними ціновими діапазонами, оскільки не розкриває, у чому саме полягали дефекти, який їх обсяг, чи впливали вони на всі ключові елементи (конструктив, інженерні мережі), чи йдеться про часткові проблеми, та яке орієнтовне співвідношення «вартість землі / вартість будівлі» у цій локації. Теза, що «основна вартість об’єкта складалася через місце і площу ділянки», суперечить масштабності заявленого «значного падіння» ціни будинку: якщо цінність формує земля, то ціна ділянки мала б тяжіти до ринкових орієнтирів, а не залишатися стабільною без порівняльних даних по угодах/оцінках у цій зоні.

По-друге, посилання на вплив повномасштабної агресії та обстрілів міста Одеси як фактор падіння ціни є загальним і без конкретизації, не пояснює різниці між задекларованими 190 000 дол. США сукупно та озвученими у відкритих джерелах 375–480 000 дол. США щодо «аналогічних» об’єктів. Ринок воєнного часу справді деформований, але в рамках доброчесності та фінансового контролю значення має не загальне посилання на «війну», а перевірювана прив’язка: чи був об’єкт пошкоджений, чи зафіксовані наслідки, чи вплив обстрілів полягає у загальному зниженні ліквідності, чи в конкретних дефектах, що прямо зменшують вартість. Без цього пояснення кандидата виглядають як універсальна підстава.

По-третє, технічний звіт серпня 2024 року і судова експертиза листопада 2024 року справді аргументами для ключового пояснення, оскільки вводять професійну оцінку стану / вартості, тому ГРД не проводить їм оцінки на предмет реальності чи суперечностей. Однак саме їхня поява «після» дати набуття (20.06.2024) потребує коректного вивчення: ці документи можуть підтверджувати стан і ринкову вартість станом на дату оцінки / ретроспективно, але вони автоматично не доводять, що саме ці фактори були первинними для сторін правочину на момент укладення договору і об’єктивно формували ціну угоди.

ГРД також висловлює сумнів щодо об'єктивності висновку експерта, зважаючи на викладені вище дані.

По-четверте, пояснення щодо про джерела коштів для набуття у власність будинку та земельної ділянки сформульовані максимально широко і, хоча теоретично можуть бути правдивими, у такому вигляді не є достатньо верифікованими для зняття сумнівів стосовно фінансової спроможності для такої купівлі. Кандидат одночасно називає декілька джерел (сімейні заощадження, продаж його будинку в місті Миколаєві, доходи дружини від підприємництва, продаж транспортного засобу, продаж земельних ділянок) і додає загальне запевнення, що «арифметично доходів з надлишком вистачало».

Проблема в тому, що така конструкція без чіткої прив’язки сум / дат / способу оплати і без виведення зрозумілого «ланцюга коштів» залишає простір для сумніву: які саме суми і коли були отримані, де вони зберігались, як конвертувались/переміщались, чи відповідають вони задекларованим грошовим активам / доходам, чи відображені пов’язані видатки/правочини, чи узгоджується готівкова форма розрахунку з наявними задекларованими активами та логікою фінансового контролю. У контексті первинного сумніву щодо заниження ціни саме прозорість джерела коштів і шлях руху грошей є другою опорою оцінки; тут пояснення кандидата поки має характер «переліку можливих джерел», а не вичерпного підтвердження.

По-п’яте, у межах питання про «заниження» вартості важливо відрізняти: ринкову вартість «аналогічних» пропозицій у відкритих джерелах; ринкову вартість саме цього об’єкта у конкретному стані; фактично сплачену ціну.

Кандидат по суті зміщує фокус із порівняння з «аналогами» на стан свого конкретного об’єкта і підкріплює це експертизою. Це може бути виправдано, але лише якщо доведено, що «аналоги» справді не є зіставними (інший технічний стан, інші параметри, інший рівень готовності до проживання, інша ліквідність, інша комплектація, відсутність критичних дефектів конструкцій тощо). Без такої демонстрації порівнянності/непорівнянності сумнів ГРД про істотну різницю не є спростованим повністю – він лише отримує альтернативне пояснення.

Зважаючи на викладене, вказані кандидатом пояснення потенційно можуть узгоджуватися із задекларованою ціною набуття, оскільки містять посилання на незадовільний технічний стан об’єкта та на експертні документи, які формально підтверджують близьку до договірної ринкову оцінку станом на 20.06.2024. Водночас ці пояснення не усувають сумнівів повністю, оскільки значна частина аргументації ґрунтується на загальних твердженнях (тривалий продаж, «не обслуговувався», «вплив війни»), а ключові підтвердження отримано постфактум і потребують оцінки їхньої доказової якості, вихідних даних та незалежності, а також зіставлення з об’єктивними ринковими індикаторами саме для порівнюваних об’єктів. Окремо потребує предметної верифікації заявлений механізм фінансування правочину (готівковий розрахунок, «сімейні заощадження» та перелік додаткових джерел), оскільки без деталізації сум, дат і документів руху коштів залишається ризик невідповідності рівня витрат задекларованим доходам / активам. За таких умов наведений епізод підлягає подальшій перевірці та оцінці під час кваліфікаційного оцінювання з фокусом на реальний технічний стан об’єкта саме на дату набуття, порівнюваність «аналогів» із відкритих джерел, повний і підтверджений ланцюг походження та руху коштів, що забезпечив придбання.

За відсутності переконливих доказів того, що придбання відбулося за ціною, істотно нижчою за ринкову з об’єктивних причин (наприклад, примусовий продаж, значні обтяження, аварійний стан, наявність судових спорів, істотні дефекти об’єкта), наявні підстави вважати, що задекларована вартість не відображає реальної економічної сутності правочину.

У сукупності з іншими встановленими обставинами щодо майнового стану кандидата та його сім’ї зазначене формує негативний висновок про можливе недотримання принципів прозорості, повноти та достовірності декларування, а також породжує обґрунтовані сумніви щодо відповідності поведінки кандидата стандартам доброчесності та фінансової відкритості.

Заниження вартості придбаного майна в Декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя та суперечить стандартам професійної етики судді. Така особа, на переконання ГРД, не може вважатися такою, що відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Кандидат у письмових поясненнях та під час співбесіди зазначив, що висновок ГДР ґрунтується на припущеннях та спростовується об’єктивними та достовірними доказами.

Відповідно до договору купівлі – продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20.06.2024 дружиною кандидата придбано житловий будинок загальною площею 642,5 кв.м та земельну ділянку площею 1 000 кв.м у місті Одесі загальною вартістю 7 720 000 грн. Зазначена сума повністю відповідає фактично сплаченим за договорами.

Така вартість є значною та ринковою і жодним чином не перевищує вартість аналогічних об’єктів у цьому районі з таких підстав.

Будинок побудований у 1996 році та перебував у повністю нежитловому стані. Фактично на вартість зазначеного об’єкту впливало місце його розташування та площа земельної ділянки. Водночас продаж будинку здійснювався протягом більше 8 років, починаючи з 2016 року, у цей час у будинку ніхто не проживав, він не обслуговувався, не опалювався взимку, системи життєзабезпечення вийшли з ладу, що поступово призводило до його руйнування та істотного зниження ринкової вартості. Падіння вартості також було пов’язано із початком повномасштабної збройної агресії рф проти України та постійних обстрілів міста Одеси.

Відповідно до звіту про технічний стан основних несучих та огороджувальних будівельних конструкцій житлового будинку за вказаною адресою, виконаний у серпні 2024 року будівельним експертом ОСОБА_5, було встановлено незадовільний загальний стан основних конструктивних елементів – фундаментів, стін та перекритів будівель, виявлено та зафіксовано істотні пошкодження та дефекти конструкцій. У звіті зазначено, що експлуатація зазначеного будинку можлива лише за умови виконання капітального ремонту існуючих конструкцій та елементів.

Відповідно до висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.11.2024 № 24-6133 ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_4, станом на 20.06.2024 становить 5 584 708 грн, а земельної ділянки за вказаною адресою – 2 000 565 грн. Зазначене судове експертне дослідження здійснено судовим експертом з 42-річним стажем, особі роз’яснено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, ціна придбання зазначеного будинку та земельної ділянки повністю відповідає ринковій вартості.

Доводи ГРД щодо проведення вказаних досліджень після придбання нерухомості є незрозумілими, оскільки вони не могли проводитися раніше придбання об’єкта та укладення правочину.

Кандидат зауважує, що у висновку ГРД також проігноровано зміст оголошення про продаж вказаного будинку, згідно яким остання ціна продажу була близькою до ціни договору. Водночас ГРД за основу своїх висновків бере оголошення про продаж об’єктів у повністю житловому стані із сучасними ремонтами.

Кандидатом також надано додаткові матеріали – фотофіксації об’єкта після його придбання.

Стосовно джерел придбання зазначеного будинку, Тішко Д.А. повторно повідомив, що ними стали задекларовані готівкові кошти його сім’ї. ГРД жодним чином не спростовує вказаних обставин їх достатності.

Доводи ГРД про відсутність істотних конструктивних недоліків повністю спростовується звітом про технічний стан основних несучих та огороджувальних будівельних конструкцій житлового будинку за вказаною адресою, наданий у серпні 2024 року будівельним експертом ОСОБА_5. Слід зазначити, що зазначений звіт був виконаний невідкладно після придбання нерухомості. Те ж саме стосується проведення судової експертизи.

Комісія вважає пояснення кандидата достатніми та підтвердженими документально. Технічний звіт будівельного експерта та висновок судового експерта засвідчують незадовільний стан будинку та підтверджують ринкову вартість, близьку до задекларованої. Надані матеріали (фотофіксація, оголошення про продаж, експертні оцінки) узгоджуються з фактичними умовами придбання.

Крім того, джерела коштів для придбання – задекларовані сімейні заощадження, доходи дружини, продаж нерухомості та іншого майна – підтверджують фінансову спроможність сім’ї кандидата.

Таким чином, задекларована вартість будинку та земельної ділянки відповідає ринковим на момент придбання, а пояснення кандидата свідчать про прозорість фінансових операцій.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

3. Крім того, ГРД зазначила, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».

У відкритих джерелах та засобах масової інформації поширювалася інформація про розгляд та відмову кандидатом як слідчим суддею в задоволенні клопотання слідчого та прокурора щодо передання в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (далі – АРМА) двоповерхового пентхауса площею 1 012,6 кв.м, розташованого в місті Одесі, ринкова вартість якого, за даними публічних джерел, становила близько 1 500 000 дол. США, який належить громадянці росії.

Зазначене майно, за інформацією сторони обвинувачення, належить громадянці російської федерації – дружині ОСОБА_6, який у різні роки обіймав посади заступника міністра оборони російської федерації, керівника федеральної служби з військовотехнічного співробітництва та є особою, до якої застосовано санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію Указом Президента України від 07 грудня 2023 року строком на 10 років у зв’язку з підтримкою збройної агресії російської федерації проти України.

У межах кримінального провадження, розпочатого у 2022 році за ознаками фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу України, слідчим 02.04.2024 було винесено постанову про визнання зазначеної квартири речовим доказом, а 04.04.2024 ухвалою слідчого судді накладено арешт на це майно із забороною відчуження.

У червні 2024 року сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про передачу цього активу в управління АРМА відповідно до положень статті 100 Кримінального процесуального кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 613.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя (кандидат) відмовив у його задоволенні (ухвала від 04.06.2024 у справі № 947/30407/22). Як убачається з оприлюднених матеріалів та офіційного повідомлення суду (зокрема, за інформацією, розміщеною на вебсайті судової влади України), мотивування відмови ґрунтувалося на тому, що накладений арешт передбачав лише заборону відчуження майна, а не обмеження права користування ним; крім того, суд зазначив про необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право власності та забезпечення «справедливого балансу» між інтересами суспільства і правами конкретної особи.

суддя (кандидат) також звернув увагу на відсутність доказів звернення слідчого до власника майна з метою отримання згоди на передачу активу в управління АРМА.

ГРД зауважує, що після початку повномасштабного вторгнення та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України повідомило (лист від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку стаття 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року), що за інформацією Міністерства закордонних справ України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв’язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено.

ГРД зазначила, що особливої уваги заслуговує формулювання, наведене в постанові кандидата: «Слідчим не було надано достатніх та допустимих доказів, щоб обґрунтувати втручання в мирне користування майном».

Зазначена теза набуває особливої чутливості з огляду на предмет кримінального провадження, санкційний статус особи, з якою пов’язане відповідне майно, а також загальний контекст збройної агресії російської федерації проти України.

Формальне посилання на стандарт «мирного володіння майном» без належного акценту на тому, що йдеться про майно, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні щодо фінансування дій, спрямованих на шкоду національній безпеці, об’єктивно створює враження дисбалансу в підходах до оцінки конкуруючих інтересів.

Кандидат стосовно цього пояснив ГРД, що у кримінальному провадженні НОМЕР_3 він 04.04.2024 задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на квартиру, визнану речовим доказом, заборонивши її відчуження та будь-які реєстраційні дії. Надалі сторона обвинувачення зверталася з клопотаннями про передачу майна в управління АРМА.

Перше клопотання було повернено у зв’язку з тим, що арешт уже накладено, а вимоги щодо обмеження користування та передачі в управління не були належно узгоджено.

Повторне клопотання 04.06.2024 залишено без задоволення через відсутність доказів звернення до власника за згодою та відсутність обґрунтування неможливості управління без передачі в АРМА. Апеляційне провадження було закрито як таке, що не підлягає оскарженню.

Після усунення недоліків та подання нового клопотання 04.09.2024 кандидат задовольнив його і передав майно в управління АРМА. Кандидат наголошує, що арешт діяв безперервно, негативних наслідків не настало, а зв’язок між цими процесуальними рішеннями та змінами у його майновому стані він категорично заперечує, вказуючи також на ознаки інформаційного тиску.

ГРД вважає, що первісна відмова була мотивована відсутністю доказів звернення до власника та недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у мирне користування майном. Водночас подальше задоволення аналогічного клопотання в іншій справі, відповідно до пояснень самого кандидата, свідчить про зміну процесуальної оцінки за подібних обставин у межах одного типу провадження. Така послідовність рішень об’єктивно порушує питання щодо меж формального та змістовного підходу до застосування законодавства, а також щодо однаковості підходів до вирішення ідентичних правових питань.

Додатково у поясненнях Тішко Д.А. відзначав: «Звертаю особливу увагу, що 04.04.2024 саме слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси Дмитром Тішком за клопотанням прокурора відділу Одеської обласної прокуратури було накладено арешт на вищевказаний об’єкт нерухомості шляхом заборони будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі поділу, об’єднання, виділу частки), що не дозволило переоформити об’єкт на третіх осіб.

В подальшому після усунення відповідних недоліків, вищезазначене майно було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Враховуючи дію арешту, за час розгляду вищезазначених клопотань, будь-яких негативних наслідків щодо відчуження або втрати нерухомого майна не настало».

Така неоднаковість судової практики щодо передачі арештованого майна в управління АРМА, потребує аналізу з погляду послідовності та передбачуваності правозастосування. У контексті воєнного стану, санкційного статусу особи та предмета кримінального провадження питання балансу між захистом права власності та забезпеченням інтересів національної безпеки набуває підвищеної чутливості.

ГРД не здійснює перегляду чи оцінки судового рішення по суті як акта правосуддя, однак зобов’язана зафіксувати, що сукупність викладених обставин у поєднанні з воєнним станом та триваючою агресією рф об’єктивно підриває довіру до судової влади.

Крім того, у публічному просторі поширювалася інформація про можливий зв’язок між ухваленням зазначеного рішення та подальшим набуттям кандидатом об’єктів нерухомості, зокрема земельної ділянки та житлового будинку, що за характеристиками належать до об’єктів підвищеної вартості.

Кандидат у письмових поясненнях та під час співбесіди зазначив, що 04.04.2024 він як слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси за клопотанням прокурора відділу Одеської обласної прокуратури накладено арешт на зазначений у висновку ГРД об’єкт нерухомості шляхом заборони будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у тому числі поділ, об’єднання, виділ частки), що не дозволило переоформити об’єкт на третіх осіб.

Надалі після усунення відповідних недоліків, вказане майно було передано АРМА.

Ураховуючи дію арешту, за час розгляду зазначених клопотань, будь-яких негативних наслідків щодо відчуження або втрати нерухомого майна не настало.

Кандидат також категорично заперечує зв’язок між розглядом згаданих клопотань та змінами в майновому стані, оскільки у його сім’ї достатні доходи для здійснення таких витрат.

Тішко Д.А. зауважив, що фактично висновок ГРД в цій частині містить власне тлумачення судових рішень, що набрали законної сили.

Комісія бере до уваги, що кандидат діяв у межах процесуальних повноважень та забезпечив накладення арешту на майно, яке було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Арешт діяв безперервно, що унеможливило будь-які реєстраційні дії чи відчуження об’єкта. Первісна відмова в передачі майна в управління АРМА була зумовлена недоліками клопотання сторони обвинувачення, а після їх усунення повторне клопотання було задоволено та передано майно в управління АРМА.

Таким чином, дії кандидата свідчать про дотримання принципу пропорційності, забезпечення законності процесуальних рішень та відсутність негативних наслідків для державних інтересів.

Комісія також зазначила, що вона не має повноважень переглядати судові рішення, які набрали законної сили, а може лише оцінювати пояснення кандидата та їх відповідність критеріям доброчесності й професійної етики. Надані пояснення є достатніми та підтверджують законність дій кандидата.

Комісія перевірила перебіг справи № 947/30407/22 та встановила, що кандидатом надано правдиві пояснення щодо розгляду клопотань прокурора Одеської обласної прокуратури та накладення арешту на відповідний об’єкт нерухомості. Арешт діяв безперервно, що унеможливило будь-які реєстраційні дії чи відчуження майна.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень з боку кандидата:

1. Кандидат виніс виправдувальний вирок у справі № 490/4538/19 колишньому дільничному офіцеру поліції, якого обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, з підстав його необізнаності з законодавством.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат зазначив, що ГРД фактично здійснила власну переоцінку вмотивованості, законності судових рішень як актів правосуддя. Виправдувальний вирок суду є вмотивованим та набрав законної сили.

Комісія встановила, що у справі № 490/4538/19 кандидат ухвалив виправдувальний вирок, який був належним чином вмотивований та набрав законної сили. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.04.2020 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 21.11.2019 – залишено без змін. Це підтверджує відсутність порушень норм процесуального та матеріального права та законність ухваленого рішення.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

2. Кандидат володіє часткою, яка можливо була відчужена, квартири площею 69,7 кв.м у місті Керч Автономної Республіки Крим, що перебуває у спільній власності кандидата та його матері. Про це свідчить оголошення надане ГРД.

Крім того, 03.02.2021 кандидат видав довіреність на ім’я матері строком на десять років на представництво його інтересів в усіх державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і в російській федерації.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат пояснив, що видана на ім’я матері довіреність не передбачала повноважень щодо розпорядження майном.

Квартира, про яку вказує ГРД, що була зазначена в оголошені, розташована на другому поверсі, в той час як спільна квартира – на восьмому поверсі.

Зазначена квартира не відчужена, ніколи не продавалася, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Комісія вважає пояснення кандидата прийнятними та достатніми, оскільки відсутні будь-які підтвердження того, що квартира була відчужена. Перевірка Єдиного реєстру довіреностей засвідчила, що довіреність від 03.02.2021 мала загальний представницький характер і не надавала матері кандидата права розпорядження його часткою квартири. Дію довіреності припинено 26.03.2025, що додатково підтверджує відсутність ризику неправомірного відчуження майна.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

3. Кандидат зазначив Князєва В.С. як особу, яка може його рекомендувати, у 2018 році. Водночас Князєв В.С. двічі розглядав питання стосовно кандидата (касаційну скаргу та питання відрядження).

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат вказав, що у нього з Князєвим В.С. ніколи не було дружніх чи позапрофесійних відносин, а зазначення особи у відповідному розділі анкети автоматично не свідчить про особливий характер стосунків.

Комісія вважає пояснення кандидата прийнятними та достатніми, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019, ухваленою у справі № 9901/66/19, залишено без розгляду апеляційну скаргу Тішка Д.А.

Стосовно відрядження у 2022 році Комісія встановила таке. Відповідно до пункту 56 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону у період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, якщо відсутній повноважний склад Вищої ради правосуддя, Голова Верховного Суду має право приймати рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження. Оскільки з 24.02.2022 оголошено воєнний стан в Україні та був відсутній повноважний складу Вищої ради правосуддя, ці функції тимчасово перейшли до Голови Верховного Суду. Тому рішення від 16.11.2022 ухвалювалося Головою Верховного Суду Князєвим В.С.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

4. Кандидат отримав грошові кошти від продажу квартири, яка належала матері (за довіреністю), та задекларував ці грошові кошти як подарунок.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат вказав, що 29.06.2006 його мати ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу цінних паперів № __________, предметом погашення облігації була однокімнатна квартира № ____ площею 50,6 кв.м у місті Одесі вартістю 203 260 грн.

Угода про відступлення прав та обов’язків була підписана 28.09.2009, відповідно до якої мати отримала право на майбутній об’єкт інвестування – однокімнатну квартиру.

Надалі 07.02.2011 між ОСОБА_7 та СУ463 ВАТ «Черноморгідрострой» було підписано акт приймання-передачі вищезазначеної квартири з коригованою площею 49,5 кв.м.

На підставі наведених документів виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.12.2012 видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно та 29.12.2012 здійснено державну реєстрацію права власності.

Протягом тривалого часу з моменту оформлення права власності ця квартира жодним чином не використовувалася, оскільки там не було ремонту (стан «від будівельників»), а після укладення шлюбу у 2009 році кандидат вже був забезпечений іншим житлом.

Ураховуючи наведене, на початку 2021 року мати за згодою батька ОСОБА_8 запропонували продати зазначену квартиру, а грошові кошти від її продажу залишити як подарунок кандидату.

На виконання цієї домовленості 06.02.2021 матір’ю Тішка Д.А. було складено на його ім’я довіреність на розпорядження (продаж) квартири, а батько ОСОБА_8 надав нотаріально посвідчену згоду на продаж спільного сумісного майна.

Отримання права розпорядження цією квартирою на підставі довіреності було відображено в повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 11.02.2021. Датою набуття такого права, тобто момент оформлення відповідної довіреності, зазначено 06.02.2021.

Надалі зазначену квартиру кандидатом було відчужено (за довіреністю), що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.02.2021, на користь ОСОБА_9. Ціна продажу становила 999 620 грн. Грошові кошти отримано з поточного банківського рахунку в АТ «РВС Банк» 12.02.2021.

Кандидатом невідкладно 22.02.2021 подано відповідне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в якому відображено отриманий 13.02.2021 подарунок від матері. Надалі зазначений дохід відображено в Декларації за 2021 рік.

У зв’язку з наведеними обставинами, а саме надходженням грошових коштів внаслідок продажу нерухомого майна, розташованого на території, що контролюється державою Україна, відсутністю обставин перерахування грошей на окуповану територію, належного та своєчасного декларування зазначеного доходу, кандидат вважає, що немає будь-яких порушень стандартів доброчесності та бездоганної репутації судді.

Доводи ГРД про можливу пов’язаність грошових коштів, за які була придбана квартира, із окупаційною юрисдикцією повністю спростовується часом такого придбання, до лютого 2011 року.

Стосовно походження грошових коштів на придбання квартири, Тішко Д.А. пояснив, що вони були отримані внаслідок отримання кредиту під іпотеку власної квартири в місті Керчі.

Кандидатом також надано копію договору кредиту від 29.11.2006 № _________.

Крім того, під час співбесіди кандидат зауважив, що договір дарування грошових коштів не укладався у зв’язку ІНФОРМАЦІЯ_4.

Комісією вважає такі пояснення кандидата прийнятними, тому вважає, що не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

5. ГРД зазначила, що кандидат ухвалив 75 рішень під час навчання та підвищення кваліфікації, а саме:

• 20.04.2016 – 1 постанову;
• 19.10.2015 – 3 постанови ;
• з 12.10.2015 до 23.10.2015 – 35 судових рішень;
• з 30.10.2014 до 31.10.2014 – 25 судових рішень;
• з 13.10.2014 до 24.10.2014 – 10 судових рішень.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат пояснив, що дійсно в період із 13.10.2014 до 24.10.2014 проходив в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України підготовку суддів місцевих судів, призначених на посаду судді вперше.

Відповідно до програми підготовки навчання кожного дня тривало з 09 год 45 хв до 15 год 50 хв.

Теж саме стосується періодичної підготовки суддів місцевих загальних судів, призначених на посаду судді вперше, що проходило в період із 12.10.2015 до 23.10.2015, яке також завершувалося щодня не пізніше 15 год 50 хв.

Програма періодичного навчання суддів місцевих загальних судів на семінарі «Забезпечення принципу гендерної рівності та недискримінації при здійснені правосуддя», що відбувалося 20.04.2016, тривала з 14 год 00 хв до 17 год 30 хв.

Зазначене свідчить про достатній час для здійснення відповідного внесення процесуальних рішень до ЄДРСР.

Кандидатом здійснено детальний аналіз постановлених рішень за період перебування на навчанні в Національній школі суддів України в місті Одеса та встановлено, що в деяких судових рішеннях уповноваженою особою при заповнені облікових даних в карточках справ було неправильно зазначено дати судового розгляду, що в своєю чергою вплинуло на коректність відображення в ЄДРСР. Водночас зі змісту судових рішень вбачається дата судового розгляду, яка відповідає часу, коли кандидат не перебував на навчанні.

Крім того, частина судових рішень була процедурною та стосувалась питань, що пов’язані із організацією подальшого судового розгляду.

Стосовно інших судових рішень, Тішко Д.А. пояснив, що їх розгляд відбувався відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із неявкою осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, або наданням останніми завчасних заяв про розгляд справ за їх відсутності, або/та викладення письмової позиції про визнання або не визнання їх вини. Судові засідання у таких справах через відсутність сторін не проводилися. Крім того, специфіка розгляду справ відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає необхідність наявності секретаря судового засідання, здійснення технічної фіксації та дозволяє їх розгляд одноособово головуючим.

Крім того, кандидат зазначив, що робочий день судді є ненормованим, у зв’язку із надмірною завантаженістю в цей час доводилося працювати поза межами робочого часу як у нічний, так і ранкові періоди.

Це підтверджується показниками отриманих та розглянутих справ, які були найвищими і в суді, і в області. Зокрема, у 2015 році ним розглянуто більше 3 000 матеріалів та справ. Водночас кандидатом враховувалося, що в професійній діяльності судді важливо, не допускати поведінки, яка могла б викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини у здатності виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно, у тому числі своєчасно. Всі рішення прийняті у вказаний період, приймались поза учбовий час. Ним також враховувалися інтереси громадян на доступ до правосуддя із безумовним дотриманням розумних строків судового розгляду.

Кандидатом надано копії наказів Центрального районного суду міста Миколаєва «Про відрядження судді Тішка Д.А.» від 06.10.2014 № 76-о/с (з 13.10.2014 до 24.10.2014), від 27.10.2014 № 79-о/с (з 30.10.2014 до 31.10.2014), від 05.10.2015 № 70-о/с (з 12.10.2015 до 23.10.2015) та від 19.04.2015 № 21-о/с (20.04.2016).

Комісія критично оцінює вказані пояснення кандидата Тішка Д.А. з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Приписами частини першої статті 7 Закону, передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає необхідність розгляду справ незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У практиці ЄСПЛ під поняттям «суд» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції, на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях у справах «Гуров проти Молдови» від 11.07.2006 № 3645502, «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 № 21722/11 наголосив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування суду, а й дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Таким чином, слід вважати, що «суд, встановлений законом» у практиці ЄСПЛ повинен відповідати критеріям дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності, автоматичного розподілу справ, наявності повноважень у судді, належного складу суду, наявності достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

Частиною першою статті 57 Закону встановлено вимогу до судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Частиною п’ятою статті 15 Закону визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці, відсутність у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інші передбачені законом випадки, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Комісією встановлено, що згідно з інформацією з ЄДРСР Тішком Д.А. у періоди з 13.10.2014 до 24.10.2014 ухвалено 10 судових рішень, з 30.10.2014 до 31.10.2014 ухвалено 25 судових рішень, з 12.10.2015 до 23.10.2015 ухвалено 35 судових рішень. Крім того, під час ухвалення чотирнадцяти постанов 30.10.2014 та 31.10.2014 були присутні особи, які притягалися до адміністративної відповідальності (№№ 490/11388/14-п, 490/11349/14-п, 490/12224/14-п, 490/12222/14-п, 490/11366/14-п, 490/11813/14-п, 490/11488/14-п, 490/10467/14-п, 490/10470/14-п, 490/10579/14-п, 490/10731/14-п, 490/10733/14-п, 490/11557/14-п, 490/11554/14-п).

Виходячи із положень частини п’ятої статті 15 Закону, ухвалення суддею Тішком Д.А. судових рішень у дні, у які суддя перебував на навчанні та був відряджений, може бути розцінено як дії, що призвели до порушення правил щодо складу суду.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.

Комісія, урахувавши вказані обставини, пояснення кандидата Тішка Д.А., вважає, що згадані порушення були наслідком неефективної організації виконання своїх повноважень та вважає, що таке порушення має суттєвий характер.

Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

6. ГРД зазначила, що кандидат ухвалив судове рішення про обрання цілодобового домашнього арешту в рамках провадження про підготовку терористичного акту, після чого особа порушила запобіжний захід та здійснила втечу на тимчасово окуповану територію. Указане рішення набрало суспільного резонансу.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат вказав, що 08.05.2014 старший слідчий в ОВС УСБ України в Миколаївській області звернувся до слідчого судді Центрального районного суду місті Миколаєва з погодженим із начальником відділу прокуратури Миколаївської області клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного К. у зв’язку з досудовим розслідуванням обставин кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 110, частиною першою статті 111, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, відомості про які 04.03.2014 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під НОМЕР_4.

Розгляд зазначеного клопотання здійснювався кандидатом як слідчим суддею.

Того ж дня ухвалою слідчого судді було застосовано строком до 05.07.2014 до підозрюваного К. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця проживання. У зв`язку із застосування зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до частини п’ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України було зобов’язано підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, який здійснює розгляд у кримінальному провадженні НОМЕР_4; утриматися від спілкування будь-яким чином як безпосередньо, так і через інших осіб зі свідками та іншими підозрюваними, крім як у присутності слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні НОМЕР_4, прокурора, який здійснює в цьому провадженні процесуальне керівництво, а також у судових засіданнях під час розгляду судом кримінального провадження; зобов’язано підозрюваного здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності); носити електронний засіб контролю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/54572601).

Під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту враховані, що підозрюваний добровільно з’явився до слідчого для повідомлення про підозру, не затримувався, мав постійне місцем проживання в місті Миколаєві, надав позитивні характеристики з місця проживання, самостійно виховував малолітню дитину 2002 року народження, а також раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

На той час не було законодавчого обмеження застосування більш м’якого запобіжного заходу у вказаній категорій справ.

Крім того, кандидат зауважив, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ доводи проти звільнення особи з-під варти не можуть бути абстрактними або базуватися просто на суворості покарання, яке потенційно може бути застосоване.

Застосування цілодобового домашнього арешту, відповідно до статті 5 Конвенції є рівнозначним заходом до тримання під вартою за ступенем обмеження особистої свободи.

У межах досудового розслідування цього кримінального провадження 29.04.2014 на підставі ухвали кандидата як слідчого судді від 23.04.2014 за місцем проживання К. було проведено обшук, водночас К. з цього часу до моменту повідомлення про підозру не здійснив дії щодо ухилення від органів досудового розслідування.

Зазначене рішення слідчого судді набрало законної сили та не було скасовано апеляційним судом (ухвала Миколаївського апеляційного суду від 17.02.2015; https://reyestr.court.gov.ua/Review/47916844).

Стосовно обставин подальшого ухилення від органу досудового розслідування з боку підозрюваного К. кандидат зазначив, що прокуратурою Миколаївської області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо службової недбалості працівників поліції, які не застосували до К. електронний засіб контролю, що дозволило останньому покинути місце проживання.

Крім того, інші підозрювані у вказаному кримінальному провадженні із аналогічними підозрами надалі уклали угоду із прокурором та отримали покарання, не пов’язані із реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі.

Комісія вважає такі пояснення кандидата достатніми, ураховуючи, що ухвала суду від 05.07.2014 набрала законної сили та не скасована судом апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку.

7. Крім того, ГРД зазначила, що кандидат у 2016 році та його дружина у 2018 році набули право власності на земельні ділянки. Водночас право власності досить довгий період за нез’ясованих причин не оформлювалося у встановленому законом порядку.

Під час співбесіди та в письмових поясненнях кандидат вказав, що рішення про безоплатну передачу цих об’єктів приймалося ще до початку професійної діяльності на посаді судді. Тривале оформлення документів було пов’язане із відсутністю достатнього часу на здійснення таких дій.

Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.

8. ГРД, зазначила, що кандидат закрив 50 справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення через закінчення строків для притягнення до відповідальності. Загальна кількість справ, розглянутих кандидатом у цій категорії, становить 665 справ.

У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат вказав, що він здійснив детальний аналіз причин закриття проваджень у 50 справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановив таке.

Провадження у зазначеній категорії справ до внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 мали надзвичайно обмежені строки накладення адміністративного стягнення, що визначалися положеннями статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення.

Кандидат звертає увагу на істотну кількість отриманих та розглянутих справ у 2014 році – 3 195 матеріалів та справ, у 2015рік – 3 185 матеріалів та справ, у в 2016 році – 3 301 справ та матеріалів.

Зазначене свідчить про надмірне навантаження в цей період.

Крім того, надає статистику кількісті розглянутих, закритих справ у цій категорії:

2014 рік – розглянуто 167 справ; – 19 справ закрито (11,38%);

2015 рік – розглянуто 125 справ; – 9 справ закрито (7,2%);

2016 рік – розглянуто 156 справ; – 23 справ закрито (14,7%);

2017 рік – розглянуто 6 справ; – 0 справ закрито;

2021 рік – розглянуто 105 справ; – 3 справ закрито (2,86%);

2022 рік – розглянуто 166 справ; – 0 справ закрито.

Таким чином, відсоток справ, у яких було закрито провадження на підставі положень статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є незначним порівняно із кількістю справ, у яких особи були притягнуті до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, об’єктивним чинником наявності порушень строків розгляду зазначеної категорії справ стало надмірне навантаження в Центральному районному суді міста Миколаєва, а суб’єктивними чинниками – відсутність фінансування на здійснення повідомлення сторін, пізнє надсилання справ до суду, з’явлення клопотань про відкладення та ознайомлення з матеріалами, витребування певних доказів або допит свідків, відводи, тощо.

Тішко Д.А. також зауважив, що ним як активним членом громадської організації «Асоціація слідчих суддів України» вносилися відповідні пропозиції про зміну поточної редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо збільшення строків накладення адміністративного стягнення. Надалі громадська організація неодноразово зверталася до суб’єктів законодавчої ініціативи з проєктом відповідних змін до законодавства, що вирішували встановлену проблему.

Після ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 зазначена проблема була вирішена, що підтверджується відповідною статистикою судової діяльності кандидата.

Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми зважаючи на надмірне навантаження та кількість справ, розглянутих у цій категорії. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.

Крім того, Комісією встановлено, що відповідно до інформації Державної прикордонної служби України Тішко Д.А. 06.02.2021 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Під час співбесіди та в письмових поясненнях кандидат вказав, що зазначений виїзд пов’язаний із такими обставинами.

Ще в червні 2006 року мати кандидата уклала договір купівлі-продажу цінних паперів № _________, предметом погашення облігації була однокімнатна квартира № ___ площею 50,6 кв.м в місті Одесі. Надалі 28.12.2012 на підставі наведених документів виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно та 29.12.2012 здійснено державну реєстрацію права власності. Протягом тривалого часу з моменту оформлення права власності зазначена квартира жодним чином не використовувалася через те, що вона не мала ремонту (стан «від будівельників»), а після укладення шлюбу у 2009 році кандидат вже був забезпечений іншим житлом.

Ураховуючи наведене, на початку 2021 року мати за згодою батька кандидата запропонувала кандидату продати зазначену квартиру, а грошові кошти від її продажу залишити як подарунок. Для такого продажу та підготовки документів для правочину необхідно було оформити нотаріально посвідчену довіреність від імені матері та нотаріальну згоду на продаж від батька.

Батьки Тішка Д.А. ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок свого стану здоров’я та віку не були здатні самостійно виїхати на територію, що контролюється державою Україна.

Оформлення такої довіреності ІНФОРМАЦІЯ_7 було неможливим та протиправним.

Кандидат був вимушений на автомобілі дружини 06.02.2021 о 07 год 28 хв ІНФОРМАЦІЯ_8 у Херсонську область того ж дня о 21 год 06 хв ІНФОРМАЦІЯ_9. ОСОБА_7 06.02.2021 було складено довіреність на розпорядження (продаж) зазначеної квартири кандидатом, а батько ОСОБА_8 надав нотаріально посвідчену згоду на продаж спільного сумісного майна.

Кандидат зауважує, що його перебування на окупованій території тривало менше 14 годин та було пов’язано із нагальними невідкладними потребами, які не могли бути вирішені іншим шляхом. У жодні правові відносини з представниками держави – агресора він не вступав.

Крім того, він зазначив, що з 2014 року жодного разу не перебував на окупованій російською федерацією території України. За все життя ніколи не їздив на територію країни - агресора.

Під час співбесіди кандидат повідомив, що його виїзд було погоджено з компетентними органами спеціальних служб України.

Комісія зазначила, що відвідування тимчасово окупованої території негативно впливає на авторитет судді.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII затверджено «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», у якому російську федерацію було визнано державою-агресором.

Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі – Заява). У Заяві Верховна Рада України констатувала: із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974, Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-агресором (абзац шостий Звернення).

У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014) (абзац п’ятий пункту 1 Заяви).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27.08.2014 масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).

Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – невід’ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України в Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). Російська федерація своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, в Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії російської федерації стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п’ятий пункту 3 Заяви).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 25.01.2023 у справі «Україна і Нідерланди проти росії» констатував, що поза будь-яким розумним сумнівом у Донбасі були російські військові. На переконання Суду, це було так з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі збройних угруповань та перебували на командних посадах у сепаратистських збройних угрупованнях із самого початку. Російська федерація здійснювала ефективний контроль над територією «ДНР» та «ЛНР» з квітня 2014 року виключно внаслідок військової присутності.

Європейський суд з прав людини 25.06.2024 публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти росії (щодо Криму)» за заявами № 20958/14 та № 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень рф прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим і міста Севастополя та порушення прав українських політичних в’язнів.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками рф та підконтрольними їй особами прав та свобод, що захищаються Конвенцією та протоколами до неї.

Ключовим моментом у цьому рішенні є визнання того, що рф діяла з порушенням правил міжнародного гуманітарного права та положень Конвенції, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя.

Це означає, що всі так звані закони, постанови, розпорядження, інші акти, видані російською федерацією та її окупаційними органами, та дії, що вчинялися на їхній підставі, не визнані Європейським судом з прав людини легітимними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19.02.2014; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07.04.2014 року.

Події 2014–2024 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та, на переконання Комісії, не потребує доведення.

З наведеного слідує, що перебування осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, вербування спецслужбами держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.

Проте Комісія звертає увагу на те, що відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.

У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.

Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів наголошує, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.

Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки судді встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

З урахуванням викладеного Комісія відзначає: хоча відвідування тимчасово окупованої території України російською федерацією не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним таких територій.

У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом.

На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.

Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.

Проаналізувавши надані кандидатом пояснення, Комісія дійшла висновку, що лише частково потреба у відвідуванні тимчасово окупованої території України російською федерацією в кандидата була нагальною. Водночас встановлені факти не є достатньою самостійною підставою для визнання Тішка Д.А. таким, що не відповідає критерію професійної етики, тому Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Комісією під час співбесіди також перевірено інші обставини, зокрема, звернення стосовно кандидата, та враховано пояснення Тішка Д.А. Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.

Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень, співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за вказаними критеріями, становить 255 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що Тішко Д.А. відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тішко Д.А. набрав 710,71 бала.

З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Тішка Д.А. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Тішка Д.А. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Тішка Дмитра Анатолійовича вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тішко Дмитро Анатолійович набрав 710,71 бала.

3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Тішка Дмитра Анатолійовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                    Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії:                                                                                                Олег КОЛІУШ

                                                                                                                          Руслан МЕЛЬНИК