Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Олега КОЛІУША (доповідач), Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Віктора СІЯНКА,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Ореста БУМБИ,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Сіянка Віктора Миколайовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.11.2016 № 141/зп-16 у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.02.2024 № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно із частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частиною другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Сіянко Віктор Миколайович, дата народження – _________, громадянин України.
У 1998 році Сіянко В.М. закінчив Херсонський державний аграрний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правове забезпечення в галузях АПК» та здобув кваліфікацію спеціаліста «правознавець АПК» (диплом спеціаліста з відзнакою серії КМ № 901462 від 24.09.1998).
У 2002 році Сіянко В.М. закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії КВ № 2130786 від 29.10.2002).
Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Указом Президента України від 21.06.2006 № 560/2006 Сіянка В.М. призначено на посаду судді Бериславського районного суду Херсонської області строком на п’ять років.
Постановою Верховної Ради України від 07.07.2011 № 3616-VI Сіянка В.М. обрано на посаду судді Бериславського районного суду Херсонської області безстроково.
Указом Президента України від 12.03.2012 № 194/2012 Сіянка В.М. переведено на посаду судді Голопристанського районного суду Херсонської області.
Рішенням Голови Верховного Суду від 04.05.2022 № 95/0/149-22 Сіянка В.М. відряджено до Підволочиського районного суду Тернопільської області з 05.05.2022.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Сіянко В.М. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 48/ас-24 Сіянка В.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Сіянка В.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Сіянка В.М. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Сіянка В.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 30.07.2025 № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Одеського апеляційного суду в межах Конкурсу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі визначено члена Комісії Коліуша О.Л.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
За результатами спеціальної перевірки Сіянка В.М. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 16.01.2026 № 21.2-7/26. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Сіянку В.М. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
На адресу Комісії 23.02.2026 надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Сіянка В.М. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 23.02.2026.
На спростування висновку ГРД кандидатом Сіянком В.М. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 25.02.2026 проведено співбесіду з Сіянком В.М., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо нього, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 25.02.2026 № 59/ас-26 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Сіянко В.М. набрав 718,2 бала.
У вказаному рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Сіянко В.М. набрав 365,2 бала; за критерієм особистої компетентності – 41 бал; за критерієм соціальної компетентності – 42 бали; за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Сіянко В.М. набрав 718,2 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
Висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Сіянка В.М. критеріям доброчесності та професійної етики ГРД затвердила 23.02.2026.
Підставою для висновку стали виявлені ГРД обставини.
- Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійному та особистому житті та сумлінність.
Відповідно до інформації із суддівського досьє, кандидат перебував у відпустці з 30.05.2022 до 28.06.2022. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться судові рішення, які кандидат постановив у цей період, а саме – 71 судове рішення.
Відповідно до інформації із суддівського досьє кандидат під час роботи в Підволочиському районному суді Тернопільської області із відпусток відкликаний не був, у відрядження не направлявся, тимчасово непрацездатним не був.
Наведені обставини, на переконання ГРД, свідчать про наявність суперечностей між офіційними даними про перебування кандидата у відпустці та фактом ухвалення ним судових рішень у ті ж самі дні. Така ситуація породжує обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про відпустку кандидата або ж щодо реального здійснення ним правосуддя у зазначений період.
- Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесність та законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав.
Кандидат у своїх деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2015–2024 роки декларує право користування з 23.11.2013 легковим автомобілем BMW X5 2008 року випуску, власником якого є його тесть, ОСОБА_1. Кандидат не відобразив цей транспортний засіб у своїх деклараціях за 2013 та 2014 роки.
Крім того, кандидат у деклараціях за 2015–2024 роки декларує різну інформацію щодо прав на майно. У деклараціях до 2019 року у графі «Тип права» зазначено: власником є третя особа, тоді як з 2019 року форма користування змінюється на оренду.
Також вартість автомобіля на дату набуття права вказана кандидатом у розмірі 200 000 гривень, що за середнім курсом долара США у 2013 році (7,99 гривень/долар) було еквівалентно 25 031 доларам США. Водночас аналіз архівних оголошень про продаж автомобілів BMW X5 відповідного року випуску свідчить, що їх ринкова вартість у 2013 році становила 45 000 – 52 500 доларів США, що перевищує задекларовану кандидатом вартість.
З урахуванням зазначеного у стороннього спостерігача виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності задекларованої ціни реальній ринковій вартості транспортного засобу на момент його набуття.
Крім того, у суддівському досьє кандидата відображена інформація про батьків дружини кандидата: мати дружини – ОСОБА_2, пенсіонерка, раніше працювала прибиральницею-кур’єром ДЕГ НП ЮБЦ; батько дружини – ОСОБА_1, пенсіонер, раніше працював механіком ДЕГ НП ЮБЦ.
У зв’язку з вказаним виникає обґрунтований сумнів щодо фінансової спроможності батьків дружини кандидата на придбання зазначеного автомобіля, що ставить під сумнів джерела набуття права власності на транспортний засіб. Водночас існує ймовірність, що фактичним власником автомобіля був кандидат, тоді як юридично право власності було оформлено на батька його дружини.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Комісією у пленарному складі 11.05.2026 проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди кандидат надав пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які за своїм змістом були аналогічними поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії.
Стосовно ухвалення суддею рішень у період відпустки (30.05.2022 до 28.06.2022), кандидат пояснив, що в цей період він перебував на роботі та здійснював правосуддя, у відпустці не був, тому ухвалював судові рішення в цей період. На підтвердження вказаної інформації надав Комісії довідку Підволочиського районного суду Тернопільської області.
Стосовно другого пункту висновку, зокрема щодо повноти та послідовності відображення відомостей у деклараціях за 2015–2024 роки, підстав й умов користування транспортним засобом, відповідності задекларованої вартості майна ринковим показникам на момент набуття, а також співвідношення вартості активів із доходами членів сім’ї, кандидат надав пояснення у закритій частині засідання. Комісія дослідила подані Сіянком В.М. документи, заслухала пояснення кандидата та вважає їх достатніми та прийнятними.
Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані під час співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі зазначає, що нею було всебічно, повно та об’єктивно проаналізовано обставини, зазначені у висновку ГРД. За результатами такого аналізу Комісія дійшла висновку про відхилення зазначених тверджень як таких, що є необґрунтованими та не підтверджені достатніми та переконливими доказами.
Водночас Комісія у пленарному складі звернула увагу на цивільну справу про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (№ 604/648/22), в якій кандидат відкрив провадження 09.08.2022, а вже 18.08.2022 ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком без залучення у справі органу опіки та піклування.
Під час співбесіди Сіянко В.М. визнав, що розгляд справи протягом 10 днів не є його типовою практикою. Таку швидкість розгляду він пояснив тим, що сторони (мати та батько) прийшли до канцелярії суду разом і через працівників апарату просили розглянути справу якомога швидше. За словами кандидата, мати дитини планувала виїзд за межі України, оскільки вже мала там іншу сім’ю. Крім того, сторони наполягали на терміновості, щоб рішення набрало законної сили до 1 вересня, оскільки це було необхідно для того, щоб батько міг безперешкодно оформити дітей до навчальних закладів та отримати певні соціальні пільги. Кандидат також зазначив, що на той момент він тільки виїхав з окупації, що вплинуло на його рішення «піти на зустріч» людям у маленькому містечку.
Стосовно того, що в ухвалі про відкриття провадження було встановлено 15 днів для подання відзиву, тоді як судове засідання призначено через 9 днів, Сіянко В.М. відповів, що 15-денний строк був зазначений у «шаблонній ухвалі», яку він не виправив.
Стосовно того, що ним не було залучено орган опіки та піклування, кандидат визнав, що згідно зі статтею 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки та піклування є обов’язковою, однак пояснив свою помилку тим, що мати дитини повністю визнала позовні вимоги батька. За словами кандидата, він виходив з того, що спору фактично немає, а обставини не потребують доказування згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, тому участь органу опіки є лише допоміжною. Сіянко В.М. зазначив, що на той час вважав, якщо мати фактично каже «я погана мати» і погоджується на проживання дитини з батьком, то він не вбачав потреби в додатковому висновку. Водночас кандидат прямо визнав, що «не відразу зорієнтувався», що норма закону про залучення органу опіки є імперативною і не залежить від визнання позову сторонами.
Також Сіянко В.М. запевнив, що згодом усвідомив помилковість таких дій, коли зрозумів, що подібні рішення можуть використовуватися для зловживань, зокрема для ухилення від мобілізації. Він зазначив, що за останні півтора року таких помилок не допускав, а на цей час у подібних справах обов’язково залучає до процесу представників ТЦК або військових частин для перевірки статусу учасників.
Заслухавши пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі дійшла таких висновків.
Так, у справі № 604/648/22 ухвалою від 09.08.2022 відкрито провадження та на 18.08.2022 призначено судове засідання. Рішенням від 18.08.2022 позов задоволено, шлюб розірвано та визначено місце проживання малолітньої дитини з батьком. Зі змісту ухваленого Сіянком В.М. рішення встановлено, що в судове засідання 18.08.2022 сторони не з’явилися, подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, представник позивача позов підтримала, відповідачка позовні вимоги визнала повністю, орган опіки та піклування не залучався.
У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14.10.2015, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.
Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Таким чином, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак нетипової поведінки, свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
Частиною п’ятою статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (зі змінами), органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини, зокрема, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації дітей. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.
Зокрема, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Своєю чергою участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів дитини.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо незалучення органу опіки та піклування, оскільки частиною четвертою статті 19 Сімейного кодексу України чітко визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
На переконання Комісії, якщо такий орган не проти розгляду справи за його відсутності, суд має впевнитися в повноті та достовірності наданого висновку і може зобов’язати орган опіки забезпечити свою участь, якщо цього вимагають інтереси дитини. Водночас, як зазначено вище, у цій справі орган опіки та піклування в порушення імперативних приписів статті 19 Сімейного кодексу України залучений до участі у справі не був, тому і висновок такого органу щодо обставин проживання та виховання дитини батьками у цій справі відсутній.
Крім того, Комісія вважає, що розгляд справи у стислі строки за відсутності сторін та представників органу опіки і піклування свідчить про недотримання кандидатом необхідного рівня ретельності та обачності під час розгляду справ, що безпосередньо стосується прав та інтересів дитини.
Комісія наголошує, що в умовах воєнного стану та підвищеної суспільної уваги до судових рішень у спорах, пов’язаних із сімейними правовідносинами, суддя повинен демонструвати особливо високий рівень професійної відповідальності, обґрунтованості рішень та прозорості здійснення правосуддя. Натомість встановлені обставини свідчать про те, що дії кандидата не повною мірою відповідали таким стандартам.
Комісія зазначає, що вимоги статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18.09.2024, зобов’язують суддю зважати на постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
Забезпечити авторитет правосуддя буде неможливо, якщо суд при здійсненні правосуддя не забезпечить «демонстрації здійснення правосуддя», а тому суд має не допускати не тільки порушення строків розгляду справи, але й уникати «аномально швидкого здійснення правосуддя».
Вища рада правосуддя 28.08.2025 № 1814/0/15-25 розпочала заходи, спрямовані на захист авторитету суду, оскільки «статистика щодо судів України дійсно показує нетипове збільшення справ, пов’язаних із сімейними відносинами. Очевидно, що не всі вони є штучними або спрямованими на сприяння в ухиленні від мобілізації, але такі дані породжують обґрунтовані сумніви».
Комісія вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення кандидатом стандартів професійної етики та поведінки судді, визначених Кодексом суддівської етики, а також про недотримання обов’язку судді демонструвати поведінку, яка забезпечує довіру суспільства до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
Під час закритого обговорення «за» підтвердження здатності кандидата на посаду судді Сіянка В.М. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосувало п’ять членів Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Руслан СИДОРОВИЧ,), «проти» – десять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Людмила ВОЛКОВА, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Ігор КУШНІР, Олексій ОМЕЛЬЯН, Роман САБОДАШ, Андрій ПАСІЧНИК, Сергій ЧУМАК, Галина ШЕВЧУК).
Таким чином, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат Сіянко В.М. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Сіянка Віктора Миколайовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
