Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Галини ШЕВЧУК,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени Федорової,
представника Громадської ради доброчесності Ярослави Вольвач,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Федорової Олени Вікторівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Частиною першою статті 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній з таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Федорова Олена Вікторівна, дата народження – __ _____ ____ року, громадянка України.
У 1999 році Федорова О.В. закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого й отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серія ХА № 11045237 від 30 червня 1999 року).
Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.
Професійну діяльність Федорова О.В. розпочала у 1999 році на посаді спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста Харківського територіального відділення Антимонопольного комітету України (з 16 серпня 1999 року до 31 січня 2002 року).
Працювала на посаді помічника судді Господарського суду Харківської області (з 01 лютого 2002 року до 01 жовтня 2012 року).
Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 Федорову О.В. призначено на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова строком на п’ять років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 вересня 2018 року № 1634/ко-18 суддю Фрунзенського районного суду міста Харкова Федорову О.В. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 жовтня 2018 року № 510/дс-18 до Вищої ради правосуддя внесено рекомендацію для призначення судді Фрунзенського районного суду міста Харкова Федорової О.В. на посаду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2018 року № 3774/0/15-18 Президентові України внесено подання про призначення Федорової О.В. на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Указом Президента України від 22 квітня 2019 року № 156/2019 Федорову О.В. призначено на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Інформація про зайняття суддею Федоровою О.В. адміністративних посад.
На підставі наказу голови Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року № 02/03-16 Федорову О.В. призначено на посаду заступника голови Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова строком на три роки до 07 лютого 2026 року.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Федорова О.В. не обиралася.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Федорова О.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Згідно з протоколом розподілу між членами Комісії від 27 грудня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Федорову О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Федорову О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Федорову О.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Федорову О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
За результатами спеціальної перевірки Федорової О.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 05 лютого 2026 року № 21.2-28/26.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Федоровій О.В. обійняти посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посаду з підвищеним корупційним ризиком.
На адресу Комісії 08 червня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Федорової О.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД кандидатом Федоровою О.В. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 30 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом Федоровою О.В. і досліджено матеріали її досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
У рішенні Комісії від 30 червня 2026 року № 346/ас-26 обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями.
За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Федорова О.В. набрала 370,6 бала; за критерієм особистої компетентності – 42,5 бала; за критерієм соціальної компетентності – 43,25 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 285 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Федорова О.В. набрала 741,35 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 07 червня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Федорової О.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
У пункті 1 висновку ГРД зазначає, що кандидат відвідувала тимчасово окуповані території України без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
ГРД вказує, що Федорову О.В. було призначено на посаду судді вперше Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012.
Після призначення суддею кандидат разом із донькою та чоловіком у 2014 та 2015 роках відвідувала тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
У своїх письмових поясненнях від 11 вересня 2018 року на запит ГРД щодо цих обставин кандидат зазначила, що у 2014 та 2015 роках вона з чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 у період щорічної відпустки відвідувала територію Автономної Республіки Крим, де проживає родич її чоловіка, який є людиною похилого віку та у зв’язку із погіршенням стану здоров’я потребував їхньої допомоги.
Кандидат повідомляє, що в довідці Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) вказано, що вона з донькою виїхала до Автономної Республіки Крим 16 серпня 2014 року потягом «Москва – Сімферополь», проте не вказано дати зворотного в’їзду, а також не зазначено про поїздку разом з ними її чоловіка.
З метою уточнення інформації НАБУ Федоровою О.В. зроблено запит до Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якого її повідомлено, що в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» містяться лише дані про перетинання нею державного кордону України в період з 01 серпня 2014 року до 31 серпня 2014 року потягом «Москва – Сімферополь» 16 серпня 2014 року.
Відповіді про в’їзд/виїзд до Автономної Республіки Крим її чоловіка та доньки в серпні 2014 року не надано.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль» відмітки про перетинання державного кордону не проставляються в паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки.
Кандидат пояснила, що в її, чоловіка та доньки паспортах громадянина України не проставлено жодних відміток про в’їзд/виїзд до Автономної Республіки Крим у серпні 2014 року.
Аналогічні підстави в’їзду на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим Федорова О.В. зазначила і під час проходження співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання судді.
Вона повідомила, що поїздка була зумовлена тим, що дядько її чоловіка переніс інсульт і стан його здоров’я значно погіршився.
Кандидат додала, що після цього дядька чоловіка забрав до росії його пасинок, де й зараз він проживає.
На переконання ГРД, наведені кандидатом пояснення щодо відвідування у 2014–2015 роках тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим не є достатньо переконливими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Зокрема, кандидат обґрунтовує необхідність поїздок сімейними обставинами: потребою надання допомоги родичу чоловіка людині похилого віку, у зв’язку з погіршенням стану його здоров’я.
Жодних документальних підтверджень, які свідчили б про тяжкість стану здоров’я зазначеної особи, необхідність особистої присутності кандидата та членів її сім’ї, а також про неможливість надання такої допомоги в інший спосіб (зокрема, через інших родичів або дистанційно), не надано.
Крім того, викликає сумнів доцільність та пропорційність таких поїздок за участі ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки кандидата в умовах фактичного початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, що супроводжувалася підвищеними безпековими ризиками (дочці кандидата станом на 2014 рік було __ років).
На думку ГРД, Федоровою О.В. не доведено існування виключних чи невідкладних життєво – необхідних обставин обставин, які б об’єктивно виправдовували перебування її та членів її сім’ї на тимчасово окупованій території в зазначений період.
У пункті 2 висновку ГРД зазначено, що кандидат не дотримувалася етичних норм, допускала поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, що вона здатна виконувати посадові обов’язки та інші повноваження чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Відповідно до матеріалів суддівського досьє Федорова О.В. 30 травня 2013 року проходила періодичне навчання «Практичні питання реалізації інституту слідчого судді як гаранта захисту прав людини відповідно до положень нового Кримінального процесуального кодексу України в рамках проекту Ради Європи «підтримка реформ кримінальної юстиції в Україні», проте нею цього ж дня було ухвалено 37 судових рішень.
Із аналізу постановлених кандидатом 30 травня 2013 року ухвал встановлено, що частину з них було невчасно передано для оприлюднення, а саме: ухвалу у справі № 645/4156/13 надіслано до Єдиного держаного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 21 вересня 2015 року, у справі № 645/4147/13 – 21 вересня 2015 року, у справі № 645/4167/13-ц – «не визначено», зареєстровано 30 січня 2014 року.
08 листопада 2013 року кандидат проходила періодичне навчання «Проблемні питання, що виникають в судовій практиці при застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних справ», проте нею у вказаний період постановлено п’ять ухвал: у справах № 645/2771/13-к, № 645/10919/13-к, № 645/10913/13-к, № 645/10915/13-к та № 645/10914/13-к.
Із аналізу постановлених кандидатом 08 листопада 2013 року ухвал встановлено, що частину з них було невчасно передано для оприлюднення, а саме: ухвали у справах № 645/10913/13-к, № 645/10915/13-к, № 645/10914/13-к надіслано до ЄДРСР 21 вересня 2015 року.
Отже, наявність зазначених розбіжностей може свідчити або про формальне ставлення кандидата до процесу професійного навчання, або про недобросовісне ставлення до здійснення правосуддя.
Обидва варіанти є несумісними з принципами професійної доброчесності, відповідальності та сумлінності судді, що дає підстави вважати такі дії порушенням стандартів суддівської доброчесності.
ГРД зазначає, що подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки це лише імітує здійснення правосуддя. Вона суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.
ГРД доходить висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність ознак недоброчесності в діях кандидата, оскільки вони порушують засадничі принципи професійної етики судді, норми поведінки, що забезпечують довіру суспільства до суду, та принцип особистої відповідальності за здійснення правосуддя.
Крім того, ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Комісією у пленарному складі 20 липня 2026 року та 01 вересня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди кандидат Федорова О.В. надала пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії.
Стосовно відвідування тимчасово окупованої території України кандидат пояснила, що поїздки до Автономної Республіки Крим було здійснено двічі – у 2014 та 2015 роках.
Вони були зумовлені нагальною потребою відвідати близького родича — дядька її чоловіка (його хрещеного), який був людиною похилого віку, мав серйозні проблеми зі здоров’ям та залишився самотнім після смерті дружини (спільних дітей у них не було, лише не рідний йому син дружини, який мешкав на території російської федерації. Кандидат зазначила, що бачилася з ним один-два рази в житті).
Кандидат підкреслила, що з дядьком чоловіка були дуже теплі родинні стосунки і для її доньки цей чоловік фактично був дідусем. Вони постійно відвідували одне одного, часто їздили до нього на відпочинок.
Крім того, Федорова О.В. зазначила, що поїздка сім’ї (вона, чоловік та __-річна донька) у 2014 році до Автономної Республіки Крим відбувалася потягом «Харків – Сімферополь». У зворотному напрямку вони повертались цим самим потягом.
За словами Федорова О.В., поїздка була фізично виснажливою через тривалі перевірки документів прикордонною службою під час спеки (близько 40°C). Метою цієї поїздки було вмовити дядька переїхати до міста Харкова, оскільки він потребував лікування та догляду, проте той відмовився через страх втратити свій будинок.
Стосовно поїздки до Автономної Республіки Крим у 2015 році кандидат вказала, що ця поїздка була викликана погіршенням стану здоров’я дядька чоловіка — у нього стався інсульт, він не міг самостійно пересуватися. Сім’я поїхала до дядька автомобілем, везла із собою ліки. Вони знову намагалися вмовити його на переїзд до міста Харкова, але той залишився в Криму з тієї самої причини.
Федорова О.В. наголошувала, що обидві поїздки відбувалися у серпні і тривали близько 7–10 днів, що було обмежено терміном відпустки її чоловіка.
Кандидат пояснила, що після того як вона із сім’єю повернулася до міста Харкова, дядька чоловіка забрав до російської федерації його пасинок, оскільки йому зателефонувала подруга померлої дружини дядька, яка за ним доглядала.
Федорова О.В. наголосила, що це не було ініціативою їхньої родини або самого дядька чоловіка, а пасинок погодився на догляд лише за умови переоформлення будинку на себе. У 2018 році дядько помер.
Крім того, кандидат зазначила, що під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді надала нотаріально завірені заяви чоловіка та доньки про те що у 2014 році вони відвідували тимчасову окуповану територію Автономної Республіки Крим, а також довідки про свої відпустки, щоб підтвердити терміни перебування на тимчасово окупованій території у 2014– 2015 роках та спільне повернення, оскільки в базі НАБУ була помилкова інформація.
Члени Комісії зауважили, що обидва візити відбулися у серпні (з 6 до 18 серпня) — у самий пік курортного сезону. Кандидата запитали, чи не здається їй це дивним і чи не виникне у стороннього розсудливого спостерігача скептичне ставлення та обґрунтований сумнів, що поїздка була пов’язана з хворобою дядька, а не з відпочинком в курортній зоні.
Село Міжводне розташоване на північно-західному узбережжі Тарханкутського півострова в Автономній Республіці Крим, є приморським курортом з чудовими пляжами та лиманними озерами.
Стосовно цих обставин кандидат пояснила, що будинок дядька розташований біля села та далеко від узбережжя, тому відпочивати туди вони б не поїхали.
Як доказ відсутності наміру відпочивати в Автономній Республіці Крим кандидат пояснює, що вона з сім’єю у 2015 році заздалегідь (починаючи з грудня) забронювала та оплатила путівку до Туреччини.
Проте через терміновий телефонний дзвінок сусідки-доглядальниці, яка повідомила про інсульт дядька їм довелося скасувати закордонний відпочинок перед самим вильотом. Вони намагалися повернути кошти через турагенцію, але частину з них втратили, а частину перенесли на іншу подорож.
Оскільки наразі ця агенція закрита, а її директорка виїхала з України, надати документальні ваучери чи квитки кандидат не змогла.
На запитання членів Комісії щодо туристичного характеру поїздок родини кандидата до Автономної Республіки Крим у серпні 2014 та 2015 років Федорова О.В. відповіла, що надала Комісії додаткові письмові пояснення стосовно перебування на відпочинку її родини.
Кандидат зауважила що у продовж 2009 – 2021 років вона із сім’єю регулярно проводила свої щорічні відпустки виключно за межами України (наприклад, у 2009 та 2013 роках відпочивала в Туреччині, у 2010 році – у Греції, у 2012 – в Єгипті). Це виключає припущення, що поїздки до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим у 2014–2015 роках мали туристичну мету. За словами Федорової О.В., вона та її чоловік є адекватними людьми і не стали б ризикувати безпекою сім’ї заради відпочинку в окупованому Криму.
Як додатковий аргумент кандидат зазначила, що з початку повномасштабного вторгнення вона жодного разу не виїжджала за кордон, бо вважає, що без нагальної потреби їздити кудись немає сенсу.
Члени Комісії звернули увагу кандидата на її світогляд як українського судді на момент серпневого візиту 2014 року до Автономної Республіки Крим, оскільки поїздка відбувалася через п’ять місяців після псевдореферендуму, коли вже йшли бойові дії у Донецькій та Луганській областях, у липні було збито пасажирський «Боїнг», тривали бої за Савур–могилу та Іловайськ.
Крім того, на запитання, чи усвідомлювала вона, що їй доведеться пред’являти документи окупаційній владі (зокрема, представникам прикордонної служби рф, яка є підрозділом фсб), Федорова О.В. відповідача, що вони з чоловіком повністю усвідомлювали та розуміли небезпеку ситуації. Проте в серпні 2014 року вона, як і багато інших громадян, мала велику надію, що ця ситуація тимчасова, її вдасться швидко врегулювати на найвищому політичному рівні країни і всі окуповані території повернуться до нашої країни.
Кандидат додала, що дуже добре знає, що таке війна, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2014 року і до сьогодні. Її сім’я постійно допомагає їм адресно та загалом збройним формуванням України. ІНФОРМАЦІЯ_3.
Федорова О.В. зауважила, що згадана поїздка була вимушеним кроком, оскільки іншого способу допомогти дядьку чоловіка вони тоді не бачили.
Стосовно необхідності їхати саме родині кандидата до Автономної Республіки Крим, враховуючи те, що у дядька чоловіка була сусідка, яка могла допомагати на місці та пасинок (який потім забрав його до росії).
Федорова О.В. наголосила на тому, що пасинок після смерті своєї матері взагалі не приїздив до вітчима, підтримував лише формальний зв’язок телефоном на свята. Тому найближчими фактичними родичами дядька залишалися її чоловік та донька.
Сусідка дядька справді була у дружніх стосунках із родиною кандидата, але не мала обов'язку безкоштовно доглядати за чужою людиною. У 2014 році родина кандидата приїжджала саме для того, щоб домовитися з нею про платний догляд (приготування їжі, прання, тощо) та передати гроші на це, оскільки українська банківська система в окупованому Криму вже не працювала.
У 2015 році, коли у дядька чоловіка стався інсульт, сусідці стало фізично важко його доглядати (піднімати, перевертати), вона зателефонувала чоловіку кандидата, оскільки дядько відмовився їхати до міста Харкова. Сусідка сама зв’язалася з його пасинком у рф, в результаті той приїхав і забрав вітчима до себе до росії, де дядько згодом помер (про що родина кандидата також дізналася від сусідки).
На запитання членів Комісії стосовно відсутності відомостей про перетин кордону її чоловіком кандидат пояснила, що це технічна помилка в базі даних, і ще у 2018 році вона подавала офіційний запит до Державної прикордонної служби України. У відповіді зазначалося, що під час перетину адміністративної межі з Автономною Республікою Крим жодних відміток у паспортах не передбачено, а в базі зафіксовано лише виїзд кандидатки з донькою.
Додатково Федорова О.В. зазначила, що у 2014 році, коли з родиною їхала потягом до Автономної Республіки Крим, на адмінмежі українські прикордонники забрали документи пасажирів на перевірку що тривала приблизно дві години. За період подорожі жодного спілкування з російськими службами у вагоні кандидат не пам’ятає.
У 2015 році вони їхали автомобілем через контрольно-пропускний пункт «Чонгар». Федорова О.В. залишалася з донькою в салоні автомобіля, а її чоловік пред’являв документи та речі прикордонникам. Вони везли багато ліків для дядька, призначених харківськими лікарями, частину з яких на пункті пропуску відібрали.
На запитання членів Комісії стосовно збору інформації про правила перетину кордону з тимчасовою окупованою територією Автономної Республіки Крим кандидат пояснила, що це було її особисте прохання до чоловіка. Вона чудово розуміла небезпечність поїздки судді на окуповану територію та хвилювалася за безпеку своєї родини, особливо враховуючи, що з ними їхала донька, якій у 2014 році було __ років, а у 2015 — __ років. Тому її чоловік узяв на себе всі технічні питання з’ясування безпечного маршруту та правил проїзду до окупованої території.
Стосовно запитання члена ГРД про наявність документальних підтверджень (медичних довідок тощо), які свідчать про тяжкість стану здоров'я дядька чоловіка кандидата на той момент, Федорова О.В. пояснила, що під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Комісія не ставила запитань щодо причин поїздок до Автономної Республіки Крим. Тоді в довідці НАБУ лише йшлося про те, що кандидат з донькою виїхала до Автономної Республіки Крим і там вони залишилися.
Кандидат спростувала це, надаючи нотаріально завірені заяви від чоловіка та доньки (від 2018 року) про те, що вони виїжджали до родича втрьох та повернулися разом.
Федорова О.В. зауважила, що якби під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Комісія поставила запитання стосовно медичних діагнозів дядька, вона могла б попросити дядька сфотографувати ці документи та надати їх Комісії. На сьогодні таких документів у неї немає.
Крім того, кандидат наголосила на тому, що згідно із законом будь-які медичні документи та довідки, видані лікарнями на окупованій території після березня 2014 року, є нелегітимними в Україні.
Стосовно ухвалення судових рішень під час навчання 30 травня 2013 року та 08 листопада 2013 року Федорова О.В. пояснила, що всі 37 рішень ухвалені 30 травня 2013 року без участі сторін. Це були переважно справи наказного провадження або ухвали про відкриття провадження у справах.
Кандидат повідомила, що відстань від Харківського відділення Національної школи суддів України до приміщення суду, де вона працювала, можна подолати за 10 хвилин. Це давало змогу їй виконувати роботу або до початку занять, або після їх завершення.
Стосовно ухвалення 08 листопада 2013 року п’яти рішень кандидат послалася на офіційну відповідь директора Національної школи суддів України, згідно з якою навчання того дня завершилося о 14 годині 30 хвилин, у зв’язку з чим друга половина робочого дня дала можливість Федоровій О.В. послухати справи та ухвалити рішення.
Це був перший рік її роботи на посаді судді і вона намагалася суворо дотримуватися процесуальних строків та не допускати зволікань із відкриттям справ.
Вона також зауважила, що на той час не було чітких роз’яснень про неможливість поєднання навчання з роботою, а офіційні відрядження на час навчання не оформлювалися.
Стосовно затримки оприлюднення рішень у ЄДРСР, Федорова О.В. зазначила, що надала Комісії та ГРД скриншоти з програми діловодства суду «Д-3».
Скриншоти свідчать, що цифровий підпис судді було накладено та рішення надіслано до ЄДРСР вчасно.
Кандидат пояснила, що відображення в ЄДРСР значно пізніших дат (інколи через півтора року) з відмітками співробітників канцелярії було наслідком недосконалості системи «Д-3» у 2013 році, в якій некоректно відображалися дати після технічних дій персоналу.
Кандидат підтвердила, що фактично не здійснювала правосуддя та не ухвалювала жодних судових рішень у період навчання в Національній школі суддів України.
Під час співбесіди у Комісії в пленарному складі не виникло будь-яких інших питань стосовно обставин, які стали підставою для надання ГРД інформації щодо кандидата та були досліджені Комісією у складі колегії.
Дослідивши висновок ГРД та пояснення Федорової О.В., урахувавши результати співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі не знайшла підстав для іншої оцінки обставин, викладених у висновку ГРД, ніж зазначена в рішенні Комісії у складі колегії від 30 червня 2026 року № 346/ас-26.
Крім того, інших суттєвих обставин, які могли б свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «незалежність», «чесність», «неупередженість», «сумлінність», «непідкупність», «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу», Комісією у пленарному складі під час проведення співбесіди не встановлено.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одинадцятьма голосами «ЗА» та п’ятьма голосами «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Федорову Олену Вікторівну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Галина ШЕВЧУК/ «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС/ «ПРОТИ»
Людмила ВОЛКОВА/ «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК/ «ЗА»
Ярослав ДУХ/ «ЗА»
Роман КИДИСЮК/ «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА/ «ПРОТИ»
Олег КОЛІУШ/ «ЗА»
Ігор КУШНІР/ «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ/ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК/ «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН/ «ЗА»
Андрій ПАСІЧНИК/ «ПРОТИ»
Роман САБОДАШ/ «ПРОТИ»
Руслан СИДОРОВИЧ/ «ЗА»
Сергій ЧУМАК/ «ПРОТИ»
