Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ігоря ЧОРНОГО,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Чорного Ігоря Ярославовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
I. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Чорний Ігор Ярославович, дата народження – ____________ року, громадянин України.
У 2008 році закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (спеціаліст).
У 2011 році закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (магістр).
Чорного Ігоря Ярославовича Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 04 липня 2024 року № 445/2024 – призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вища рада правосуддя рішенням від 12 листопада 2024 року № 3278/0/15-24 відрядила суддю Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чорного І.Я. до Франківського районного суду міста Львова для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 26 листопада 2024 року.
Вища рада правосуддя рішенням від 02 жовтня 2025 року № 2048/0/15-24 продовжила строк відрядження судді Покровського (Жовтневого) районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чорного І.Я. до Франківського районного суду міста Львова для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 26 листопада 2025 року.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Чорний І.Я. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Чорного І.Я. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Чорного І.Я.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року№ 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Чорний І.Я.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Пасічника А.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 29 квітня 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Чорного І.Я. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії 30 квітня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Чорного І.Я., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 30 квітня 2026 року № 166/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Чорний І.Я. набрав 703,88 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Чорний І.Я. набрав 357,2 бала; за критерієм особистої компетентності – 37,67 бала; за критерієм соціальної компетентності – 39,01 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Чорний І.Я. набрав 703,88 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 28 квітня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Чорного І.Я. критеріям доброчесності та професійної етики.
Підставами для висновку стало таке.
У справі № 212/5679/19 кандидат звільнив особу від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), із передачею на поруки трудового колективу за сумнівних обставин. ГРД вважає зазначене рішення недостатньо мотивованим.
Кандидат надав пояснення, що на час розгляду цієї справи, вересень 2019 року, стаття 21 КУпАП передбачала можливість передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу за певних обставин, що передбачені в цій статті, а саме: «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу»
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 130 КУпАП, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
Тобто, можливість застосування вказаної процедури та закриття справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП було передбачено самим законодавцем у частині другій статті 21 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що стаття 280 КУпАП серед обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлює обов’язок судді з’ясувати чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Статтею 23 КУпАП визначено мету адміністративного стягнення та зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У конкретному випадку, на думку кандидата, такі заходи були виправданими та досягли, передбаченої статтею 23 КУпАП виховної мети, оскільки йому не відомі випадки порушення вказаною особою норм КУпАП та вчинення аналогічних правопорушень в подальшому, про що свідчать відомості з сайту «Судова влада України», а також підтверджено довідкою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року № 01-02/24/2024, що міститься в суддівському досьє.
ГРД у висновку також зазначила, що постановою від 22 травня 2019 року у справі № 212/997/19 кандидат закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Як випливає зі змісту постанови, подія мала місце 29 січня 2019 року, а матеріали надійшли до суду 05 лютого 2019 року та того ж дня були розподілені на кандидата. Пропуск строків він обґрунтував численними випадками неприбуття в судове засідання учасників справи (інспектора поліції, понятих). Водночас в постанові кандидат встановив винуватість особи у вчиненні правопорушення. Крім того, у постанові зазначено про наявність диску як відео-доказу порушення та витягу з інформаційно-комунікаційної системи Національної поліції України, яким встановлюється неодноразове притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.
Постановою від 22 травня 2019 року у справі № 212/1015/19 кандидат закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Пропуск строків кандидат обґрунтував численними випадками неприбуття в судове засідання учасників справи (інспектора поліції, понятих). Водночас в постанові кандидат встановив винуватість особи у вчиненні правопорушення.
Стосовно справ № 212/997/19, № 212/1015/19 кандидат зазначив, що вказані справи були призначені до розгляду на 27 лютого 2019 року, 27 березня 2019 року, 25 квітня 2019 року, однак він був позбавлений можливості розглянути вказані справи в призначені дати, у зв’язку з відсутністю підтвердження належного повідомлення особи, стосовно якої складено протокол. Всі виклики, що були надіслані на вказану в протоколі адресу, поверталися за закінченням строку зберігання.
Постановою від 04 квітня 2018 року у справі № 212/93/18 кандидат закрив провадження у справі за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Пропуск строків кандидат обґрунтував численними випадками неприбуття в судове засідання учасників справи (інспектора поліції, понятих), перебуванням на лікуванні особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, та зайнятістю її захисника. Водночас в постанові кандидат встановив винуватість особи у вчиненні правопорушення.
Кандидат зазначив, що на час розгляду вказаних справ, правопорушника неодноразово було притягнуто до відповідальності за частинами першою – третьою статті 130 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення водійського посвідчення на 10 років та штраф, зокрема в розмірі 40800 грн.
Чорний І.Я. також звертає увагу, що протоколи у вказаних справах про адміністративне правопорушення були складені тим же екіпажем патрульної поліції з різницею в один день, протоколи мають наступний порядковий номер (ОБ №130001 та ОБ №130002), у протоколах відсутні будь-які підписи та пояснення особи, що притягується до відповідальності, з матеріалів цих справ не встановлено, чи було відомо особі про складання стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення. Відповідно, для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, він вживав заходів, направлених для виклику всіх учасників справи.
Крім того, у висновку ГРД зазначено, що кандидат неодноразово виносив рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, щодо чинних або колишніх посадових осіб, приховуючи в рішеннях суду їхню посаду, зокрема у справі № 212/9544/20.
Кандидат 28 липня 2025 року закрив провадження у справі № 465/1876/25 у зв’язку з відсутністю в діях особи події та складу адміністративного правопорушення. ГРД вважає це рішення недостатньо мотивованим.
Кандидат 13 березня 2018 року ухвалив постанову про закриття провадження у справі № 212/1039/18. ГРД зазначила, що правопорушником є, можливо, чинний працівник поліції. ГРД вважає це рішення недостатньо мотивованим.
Кандидат також закрив провадження у справах №№ 212/8284/18, 212/8291/18, 212/4084/21. ГРД вважає зазначені рішення недостатньо мотивованим.
ГРД також звертає увагу на те, що кандидат неодноразово виносив рішення про закриття провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, щодо осіб, які надалі повторно притягалися до відповідальності за статтею 130 КУпАП. Так, ГРД наводить низку справ щодо таких осіб, а саме №№ 212/3043/18, 215/2506/19, 212/4217/19, 465/995/25, 944/4537/25, 465/9599/25, 212/6583/19, 212/2594/20, 212/6104/20.
Кандидат надав пояснення, що відповідні мотиви закриття провадження у вказаних справах наведено в постановах суду. Кандидат вважає свої рішення належним чином мотивованими, відповідно до обставин кожної справи. Додатково уточнює, що зазначав у постановах анкетні дані виключно з відомостей, що містилися в протоколах про адміністративне правопорушення, а в разі присутності особи в судовому засіданні – зі слів такої особи. Крім того, така обставина як місце роботи жодним чином не впливає на прийняття ним рішень у справах такої категорії.
ГРД також зазначило, що у майнових декларацях кандидата за 2017 та 2018 роки задекларовано право користування (від 01 березня 2017 року) квартирою загальною площею 40 кв.м, розташованою в місті Кривий Ріг, власником якої є третя особа. Водночас кандидат разом із дружиною проживав у цій квартирі за усною згодою власника.
Відповідно до майнових декларацій за 2019, 2020, 2021 роки у кандидата було право користування квартирою загальною площею 56,4 кв.м, розташованою в місті Кривий Ріг, власником якої є інша третя особа. Водночас кандидат разом із дружиною та дітьми проживав в ній за усною згодою власника.
Кандидат надав пояснення, що між ним та власниками згаданих квартир були укладені усні договори безоплатного користування майном. Проживаючи у зазначеному житлі, кандидат ніс витрати на сплату комунальних послуг, а також витрати, що пов’язані з поточним ремонтом у відповідні періоди. Ні він, ні члени його сім’ї не є родичами власникам квартир, а також не є «близькими особами» в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
ГРД у висновку зазначила, що відповідно до майнової декларації кандидата за 2019 рік його дружина набула право власності на квартиру площею 68,5 кв.м у місті Львові. Згідно з договором купівлі-продажу від 05 листопада 2019 року вартість квартири становила 885 300 гривень. У договорі зазначено, що кошти були сплачені до його підписання згідно з умовами попереднього договору купівлі-продажу від 04 січня 2017 року.
За умовами попереднього договору 04 січня 2017 року дружина кандидата мала внести забезпечувальний платіж у розмірі 752 505 грн, а протягом наступних чотирьох місяців – ще чотири платежі по 33 189,75 гривні.
Кандидат пояснив, що основна сума вартості квартири була сплачена за рахунок коштів, подарованих батьком дружини (672 000 грн), а також заощаджень дружини та її батьків (80 505 грн). На підтвердження походження коштів батька дружини кандидат надав довідку про отримання ним грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.
Водночас ГРД припускає, що мати дружини кандидата не мала достатньої фінансової спроможності для фінансування придбання нерухомості близькими особами судді.
Кандидат також пояснив, що мати його дружини, у період з 2000 року до 2019 року постійно проживала та офіційно працювала в Італії, сплачувала відповідні податки з отриманих доходів. Частину документів кандидат надавав під час проходження кваліфікаційного оцінювання, зокрема: посвідку на право постійного проживання та роботи в Італії та контракти про працевлаштування.
Чорний І.Я. також надав Комісії докази про перерахування коштів у період з 2014 року до 2018 року на загальну суму 20 000 євро.
Крім того, кандидат ще раз наголосив, що основна сума витрат на придбання вказаного житла була сплачена за рахунок отриманих коштів батьком його дружини як компенсацію за неотримане ним житло (672 000 грн), що підтверджується відповідною довідкою про нарахування вказаної суми коштів.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата.
Так, на думку ГРД, суддя ухвалював різні рішення в аналогічних справах про вчинення домашнього насильства.
Кандидат надав пояснення щодо мотивів прийняття судового рішення та матеріали справи, які він оцінював.
ГРД також зазначила, що кандидат серед інших осіб, які можуть його охарактеризувати, зазначає суддю, стосовно якої в засобах масової інформації наявні публікації щодо «недоброчесності» та невідповідності займаній посаді.
ІV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісією у пленарному складі 08 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Чорного І.Я., проаналізувавши письмові та усні пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі висновує таке.
Стосовно справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до наданого ГРД висновку кандидат неодноразово закривав провадження у справах про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У своєму висновку ГРД наводить перелік таких справ.
Так, у постанові у справі № 212/9544/20 кандидат зазначив, що встановив відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі, зокрема, пояснень свідків щодо неповного заповнення протоколу про адміністративне правопорушення, а також на підставі дослідження відеозапису з місця події, з якого, на думку кандидата, вбачається, що зупиненій особі не були роз’яснені її права.
Водночас ГРД зауважує, що в постанові відсутній будь-який аналіз відеозапису в частині поведінки особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, зокрема щодо наявності чи відсутності ознак сп’яніння, а також щодо згоди або відмови особи від проходження відповідного огляду – обставин, які є ключовими для встановлення складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
ГРД також зазначила, що в постанові у справі № 465/1876/25 кандидат посилався на пояснення свідка, водночас не наведено доказів перебування такого свідка на місці здійснення правопорушення.
У справі № 212/1039/18 кандидат ухвалив постанову про закриття провадження з підстав, що протокол про адміністративне правопорушення був оформлений поліцейським до завершення медичного огляду.
Провадження у справі № 212/4084/21 було закрито на підставі того, що на відео не було зафіксовано оголошення особі ознак сп’яніння.
Крім того, кандидат закрив провадження у справі № 212/8284/18 у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У відповідній постанові не прийнято до уваги відомостей про компрометацію біологічного матеріалу особою, що притягалась до адміністративної відповідальності, на підставі пояснень такої особи.
Окремо ГРД звертає увагу, що кандидат неодноразово виносив рішення про закриття провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, щодо осіб, які надалі повторно притягалися до відповідальності за такі правопорушення.
Так, ГРД наводить низку справ щодо таких осіб, а саме №№ 212/3043/18, 215/2506/19, 212/4217/19, 465/995/25, 944/4537/25, 465/9599/25, 212/6583/19, 212/2594/20, 212/6104/20.
Кандидат надав письмові пояснення та зазначив, що відповідні мотиви закриття вказаних справ наведено в постановах. Він вважає такі рішення належним чином мотивованими відповідно до обставин кожної справи.
Стосовно загальної кількості розглянутих кандидатом справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, він повідомив таке.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у період 2016–2021 років кандидатом розглянуто 290 справ цієї категорії, з яких: 6 – закрито провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення; 43 – закрито у зв’язку з відсутність складу / подїї правопорушення; 241 – притягнуто до відповідальності.
Під час співбесіди кандидат підтримав свої пояснення, проте визнав, що певні формулювання зазначених у висновку ГРД постанов можуть створити хибне враження в потенційних правопорушників щодо способів уникнення відповідальності.
Водночас Комісія звертає увагу на таке.
Насамперед Комісія зазначає, що вона не має повноважень у межах конкурсної процедури надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим кандидатом, натомість оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року.
У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
Відповідно до статей 6, 7 вказаного кодексу суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Породження в потенційних правопорушників сумніву в невідворотності покарання може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими КУпАП правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
Проте, на думку Комісії, мета юридичної відповідальності не буде досягнута, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягуватимуться до адміністративної відповідальності.
Зазначені обставини можуть свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Надмірно формальні дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісією у складі колегії враховані як такі, що впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.
За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Комісії у складі колегії про те, що незабезпечення ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення є підставою для відступу від презумпції відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Стосовно безоплатного користування кандидатом об’єктами нерухомого майна.
У висновку ГРД зазначила, що кандидат у майнових деклараціях за 2017 та 2018 роки задекларував право користування (від 01 березня 2017 року) квартирою загальною площею 40 кв.м, розташованою в місті Кривий Ріг, власником якої є третя особа. Водночас кандидат разом із дружиною проживав у ній за усною згодою власника.
У майнових деклараціях за 2019, 2020, 2021 роки Чорний І.Я. задекларував право користування квартирою, загальною площею 56,4 кв.м, розташованою в місті Кривий Ріг, власником якої є третя особа. Водночас кандидат разом із дружиною та дітьми проживав у цій квартирі за усною згодою власника.
Кандидат надав пояснення, що між ним та власниками згаданих квартир було укладено усні договори безоплатного користування майном. Проживаючи в зазначеному житлі, кандидат ніс витрати на сплату комунальних послуг, а також витрати, що пов’язані з поточним ремонтом вказаних квартир у відповідні періоди. Ні він, ні члени його сім’ї не є родичами власникам квартир, а також не є «близькими особами» в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають / одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Обмеження щодо одержання подарунків визначено статтею 23 вказаного закону, частинами першою та другою якої встановлено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв’язку зі здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 вказаного вище закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня року, в якому прийнято подарунки.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які, зокрема, даруються близькими особами.
Ураховуючи зазначені обставини, Комісія доходить висновку про недостатність вказаних обставин для висновку про невідповідність чи обґрунтований сумнів у відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Водночас Комісія зауважує, що тривале безоплатне право користування майном третіх осіб може, на думку незалежного стороннього спостерігача, негативно впливати на незалежність судді, його репутацію та авторитет правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 146, 159, 160 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 вказала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимось певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті якщо він, зокрема, але не виключно перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.
За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» .
Водночас жодне із зазначених вище порушень окремо не є суттєвим і саме собою не може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, проте Комісія, зважаючи на системність порушень, які допускаються кандидатом протягом тривалого часу, а саме безоплатне користування нерухомим майном, яке належить на праві власності іншим особам, які не є членами його сім’ї або близькими родичами, дійшла висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і, відповідно, зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів.
Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Комісії у складі колегії про те, що систематичне безоплатне користування кандидатом нерухомим майном інших осіб, які не є членами сім’ї кандидата, саме собою не свідчить про порушення принципу незалежності суддею, однак, може, на думку поінформованого стороннього спостерігача, шкодити авторитету правосуддя.
Водночас Комісія у пленарному складі вважає, що зазначені обставини не свідчать про істотну невідповідність показникам критеріїв професійної етики та доброчесності.
Стосовно інших обставин, зазначених ГРД, на переконання Комісії, кандидат надав обґрунтовані, чіткі та достатні пояснення.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
визнати Чорного Ігоря Ярославовича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
