Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Андрія ЛАЗОРА,
представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Лазора Андрія Олеговича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
I. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частиною другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Лазор А.О., дата народження – ____ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
Вищу юридичну освіту здобув у 2005 році у Львівському національному університеті імені Івана Франка та отримав диплом магістра за спеціальністю «Правознавство».
Має науковий ступінь кандидата наук з державного управління зі спеціальності «Місцеве самоврядування». Вчене звання відсутнє.
Лазор А.О. відповідно до пункту 3 частини першої статті 28 Закону має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років (з 2019 року дотепер індивідуальна адвокатська діяльність).
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся Лазор А.О.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Лазора А.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Лазора А.О.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Лазор А.О.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 27 січня 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Лазора А.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26 січня 2026 року.
На спростування висновку ГРД кандидатом Лазором А.О. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 07 квітня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки стосовно кандидата Лазора А.О., проведено співбесіду із кандидатом, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 07 квітня 2026 року № 128/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Лазор А.О. набрав 701,74 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Лазор А.О. набрав 356,4 бала; за критерієм особистої компетентності – 37,67 бала; за критерієм соціальної компетентності – 37,67 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Лазор А.О. набрав 701,74 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
III. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
До Комісії 27 січня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Лазора А.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26 січня 2026 року, у якому зазначено таке.
1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником чесність, законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам.
Кандидат не надав достовірної та відомої йому інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний, а задекларована вартість майна не відповідає реальній вартості набуття. Право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте кандидатом та членами його сім’ї за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості.
1.1. Аналіз відомостей, викладених у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності задекларованої вартості транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA 2016 року випуску.
Зокрема, відповідно до майнової декларації за 2018 рік дружина кандидата ОСОБА_1 з 31 грудня 2018 року користувалася зазначеним автомобілем як службовим, власником транспортного засобу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Правозахисна група «Астрея» (далі – ТОВ «Правозахисна група «Астрея»). Надалі згідно з майновою декларацією за 2022 рік кандидат набув право власності на цей автомобіль 20 листопада 2021 року за ціною 56 000 грн, що еквівалентно приблизно 2 100 дол. США.
Водночас аналіз відкритих ринкових пропозицій продажу автомобілів VOLKSWAGEN JETTA 2016 року випуску свідчить, що станом на 2021 рік їхня середньоринкова вартість становила від 10 300 до 15 200 дол. США. Таким чином, на думку ГРД, задекларована кандидатом вартість придбання є в декілька разів нижчою за ринкову та не узгоджується з об’єктивними економічними показниками відповідного періоду.
Стосовно зазначених вище обставин кандидат пояснив, що його дружина заснувала та була єдиним учасником та керівником ТОВ «Правозахисна група «Астрея» з 2016 року до 2021 року. За період діяльності ТОВ «Правозахисна група «Астрея» придбало автомобіль, а також придбало та відчужило низку об’єктів нерухомого майна.
З метою залучення додаткових коштів та зміни як своєї частки в ТОВ «Правозахисна група «Астрея», так і керівника – корпоративні права в розмірі 80% було відчужено, а з 29 вересня 2021 року у цієї юридичної особи був змінений і керівник.
Цей транспортний засіб був у незадовільному технічному стані, потребував капітального ремонту двигуна, паливної системи і коробки передач.
До укладення відповідних договорів щодо придбання корпоративних прав було погоджено між учасниками відчуження транспортного засобу на його користь на таких умовах: вартість повинна бути більшою ніж балансова. За необхідності для укладення договору буде зроблено оцінку. Ціна має бути максимально низькою у зв’язку із тривалими договірними відносинами між ним як фізичною особою, фізичною особою–підприємцем та ТОВ «Правозахисна група «Астрея». Цей транспортний засіб з 2016 року до 2021 року потрапляв у ДТП більше 5 разів, а перед відчуженням дружиною своїх корпоративних прав його помилково заправили іншим типом палива (інша особа, яка використовувала цей транспортний засіб на законних підставах). З урахуванням наведеного договір був укладений саме на цих умовах, за цей транспортний засіб кандидат заплатив кошти в сумі, вказаній у договорі.
Лазор А.О. вказав, що на дату досягнення домовленості щодо відчуження у ГРД була відсутня інформація про технічний стан автомобіля, що належав ТОВ «Правозахисна група «Астрея», VOLKSWAGEN JETTA 2016 року випуску.
Крім того, до укладення угоди про відчуження колишнім власником транспортного засобу був зроблений звіт про його експертну оцінку.
Отже, на думку кандидата, у висновку ГРД не враховано, що цей транспортний засіб був декілька разів у ДТП, на дату відчуження був не «на ходу», а кандидат його відремонтував за власні кошти та придбав у товариства, де засновником є дружина кандидата, і рішення щодо відчуження цього транспортного засобу було прийнято при досягненні домовленості про відчуження його дружиною 80% корпоративних прав у ТОВ «Правозахисна група «Астрея» на користь її сестри – ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Також не було враховано, що між кандидатом та ТОВ «Правозахисна група «Астрея» є тривалі ділові відносини, а угода укладена з дотриманням вимог законодавства щодо вартості транспортного засобу.
Тому Лазор А.О. вважав, що обґрунтовані сумніви щодо реальної вартості набуття зазначеного транспортного засобу спростовуються наданими ним поясненнями.
Комісія у складі колегії вважала надані пояснення та документи на їх підтвердження достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидата критерію доброчесності та професійної етики за показником «Відповідність рівня життя задекларованим доходам».
1.2. Аналіз відомостей, викладених у майновій декларації кандидата за 2022 рік, свідчить про наявність істотних розбіжностей між задекларованою вартістю набутого об’єкта нерухомості та об’єктивними ринковими показниками, що ставить під сумнів достовірність поданих декларативних даних і відповідність дій кандидата критеріям доброчесності.
Зокрема, відповідно до майнової декларації за 2022 рік 18 серпня 2022 року дружина кандидата набула у власність квартиру в місті Львові загальною площею 61,5 кв. м за ціною 233 575 грн. З огляду на зазначену суму задекларована вартість одного квадратного метра становить орієнтовно 3 800 грн.
Водночас загальнодоступні аналітичні дані щодо ринку нерухомості свідчать, що у 2022 році середня вартість одного квадратного метра житлової нерухомості в місті Львові становила близько 44 900 грн, що було зумовлено суттєвим зростанням попиту та загальною динамікою цін на житло в умовах воєнного стану та внутрішньою міграцією населення. Таким чином, ринкова вартість квартири такої площі у відповідний період могла становити понад 2,7 млн грн.
За таких обставин, на думку ГРД, задекларована вартість придбання квартири є майже у 12 разів нижчою за середньоринкові показники та не може бути пояснена ані типовими коливаннями цін, ані особливими характеристиками об’єкта без надання додаткових, належних і переконливих підтверджень. Настільки істотне заниження вартості нерухомості свідчить про можливе викривлення інформації в майновій декларації з метою приховування реального обсягу витрат або джерел походження коштів.
Стосовно зазначених вище обставин кандидат пояснив, що вартість цього об’єкта нерухомості визначена саме в розмірі 233 575 грн та ця сума пояснюється такими обставинами.
Указану квартиру було придбано його дружиною на первинному ринку в забудовника цього житлового комплексу. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 серпня 2022 року право власності зареєстровано на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 08 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» та акта приймання-передачі від 17 серпня 2022 року.
Вартість цієї квартири згідно з цими документами після уточнення площ становить 233 574,51 грн. Саме таку суму коштів було сплачено, а різниця повернена: 18 жовтня 2021 року: у розмірі 150 000 грн, 100 000 грн та 6 783 грн; 21 лютого 2023 року в розмірі 23 208,49 грн була повернена у зв’язку зі зменшенням фактичної площі після обмірів.
Лазор А.О. наголосив на тому, що він не є стороною цих договорів та згоди на їх укладення не надавав. Додатково він повідомив, що такі документи є в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в електронному вигляді, а також у його досьє як кандидата на посаду суді.
Однак крім зазначеного вище договору, 08 жовтня 2021 року був укладений Договір доручення та наданий звіт, за який було сплачено 500 грн.
За результатами виконання умов Договору доручення був також укладений Договір купівлі-продажу деривативу від 08 жовтня 2021 року № В.В11-СТ45-Д/081021-002 та за умовами цього Договору дружиною кандидата було сплачено кошти на загальну суму 1 029 542,75 грн. Акт приймання-передачі деривативу підписано 19 жовтня 2021 року.
Кандидат вказав на те, що для здійснення платіжних операцій за цими договорами забудовником надано пам’ятку, з якої можна чітко встановити, що станом на дату купівлі майнових прав на квартиру було сплачено загальну суму 1 286 325,75 грн, що становить 48 851,40 дол. США. Вартість одного квадратного метра – 20 538,49 грн, що було еквівалентом 780 дол. США за курсом 26,3314 на дату укладення відповідної угоди.
Комісія у складі колегії вважала надані кандидатом пояснення щодо викладених вище обставин та документи на їх підтвердження достатніми, порушень у його діях Комісією не встановлено, тому ці обставини не впливають на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
1.3. Аналіз відомостей, викладених у майнових деклараціях кандидата та його дружини, на думку ГРД, свідчить про наявність істотних неузгодженостей у декларуванні вартості транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER 2018 року випуску, що створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованих даних.
Відповідно до майнової декларації за 2022 рік дружина кандидата 15 липня 2021 року набула право власності на зазначений автомобіль за ціною 320 350 грн, що еквівалентно приблизно 11 700 дол. США. Водночас аналіз ринкових пропозицій продажу аналогічних транспортних засобів станом на 2021 рік свідчить, що середньоринкова вартість автомобілів MITSUBISHI OUTLANDER 2018 року випуску становила від 16 000 до 26 000 дол. США, тобто суттєво перевищувала задекларовану ціну придбання.
Крім того, у 2023 році зазначений автомобіль був відчужений за 49 000 грн (еквівалентно близько 1 300 дол. США), що набагато нижче середньоринкової вартості такого транспортного засобу і задекларованої вартості його придбання у 2021 році. Таке різке та економічно необґрунтоване зменшення вартості автомобіля не узгоджується з типовою ринковою динамікою знецінення транспортних засобів та не може бути пояснене звичайними факторами експлуатації.
Додатково привертає увагу сума відчуження автомобіля – 49 000 грн, що створює обґрунтований сумнів у тому, що саме така ціна була зазначена задля уникнення обмежень готівкових розрахунків і подальших фінансових моніторингів операції з купівлі авто.
Платежі на суму, яка перевищує 50 000 грн, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки (для суб’єктів господарювання) або здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки (між собою).
Причиною декларування, ймовірно, заниженої вартості майна може бути спроба не перевищувати ліміт на готівкові розрахунки фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, встановлений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, і тим самим приховати реальну вартість майна та уникнути більш обтяжливого оподаткування.
Сукупність наведених обставин свідчить про заниження вартості як при набутті, так і при відчуженні транспортного засобу, що ставить під сумнів повноту та достовірність відображення майнового стану кандидата та членів його сім’ї. Ці дії є несумісними з принципами фінансової прозорості та доброчесності, яких має дотримуватися особа, що претендує на зайняття посади судді.
Заниження вартості придбаного майна в декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя та суперечить стандартам професійної етики судді. Така особа, на переконання ГРД, не може вважатися такою, що відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Стосовно зазначених вище обставин кандидат пояснив, що його дружина стала власником транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER 2018 року випуску, відповідно до договору вартість цього транспортного засобу становила 320 350 грн. Однак вона не придбавала цей транспортний засіб, а отримала його в подарунок від кандидата 15 липня 2021 року.
Стосовно вартості, вказаної в договорі, кандидат зазначив, що таку суму було визначено працівником сервісного центру, який готував цей договір, як середньоринкову ціну на цей транспортний засіб станом на 2021 рік.
Додатково Лазор А.О. повідомив про те, що цей транспортний засіб йому привезли з-за кордону, він його придбав за результатами аукціону у США. 02 лютого 2021 року цей автомобіль був ввезений в Україну за вартістю 221 900,85 грн, що становить еквівалент 7 908 дол. США. Автомобіль потребував проведення ремонту після дорожньо-транспортної пригоди на території США.
Таким чином, на думку кандидата, після проведення ремонтних робіт вартість автомобіля, вказана в договорі – 320 350 грн, була співмірною з вартістю ввезеного автомобіля та виконаними ремонтними роботами.
Стосовно відчуження транспортного засобу у 2023 році Лазор А.О. пояснив, що цей транспортний засіб використовувався як в особистих, так і в службових цілях впродовж 2021–2023 років його дружиною, її покійним батьком ОСОБА_3 та третіми особами.
Кандидату також було відомо, що цей транспортний засіб після початку агресії рф використовувався у волонтерській діяльності та був у багатьох регіонах України, наближених до зони бойових дій.
Лазор А.О. зазначив, що від його дружини йому стало відомо, що після пошкодження у 2023 році цей транспортний засіб був відчужений дружиною через третіх осіб шляхом видачі генеральної довіреності, оскільки реєстри Міністерства внутрішніх справ України внаслідок чергової атаки не працювали. Додатково кандидат повідомив, що він не брав участі в угоді щодо відчуження цього транспортного засобу у 2023 році, відповідної згоди не надавав, оскільки цей автомобіль був особистою власністю його дружини. Сума коштів, зазначена в договорі купівлі-продажу транспортного засобу за 2023 рік, відома йому зі слів дружини, копія договору у нього відсутня.
На думку Лазора А.О., аналіз прийнятих рішень Комісії та роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) підтверджує ту обставину, що навіть якщо сума, за яку відчужено транспортний засіб, відрізняється від суми, вказаної в договорі купівлі-продажу при заповненні щорічної декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, він мав вказати вартість автомобіля (суму угоди), яку відображено у відповідних документах, що ним і було зроблено, а тому можна дійти висновку, що суми відображені правильно.
Також кандидат вказав, що адвокатом в його інтересах вживаються заходи щодо отримання копії договору купівлі-продажу цього транспортного засобу та документів, що підтверджують стан цього автомобіля на дату укладення договору про його відчуження у 2023 році.
Лазор А.О. вважав, що висновок ГРД щодо необхідності «уникнути більш обтяжливого оподаткування» при відчуженні автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2018 року випуску спростовується посиланням на пункт 173.2 статті 173 Податкового кодексу України (далі – ПК України), оскільки відчуження автомобіля у 2023 році було першим, а доводи з посиланням на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, зі мінами, не заслуговують на увагу, тому що це положення не поширюється на зазначені правовідносини. Обов’язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу між фізичними особами Законом не передбачалось.
З Єдиного реєстру довіреностей Комісією встановлено, що дружиною кандидата 09 листопада 2023 року видано ОСОБА_4 довіреність на продаж транспортного засобу строком до 09 грудня 2023 року (реєстраційний номер НОМЕР_1).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів 14 листопада 2023 року ОСОБА_4 став власником вказаного вище автомобіля за операцією «308» (перереєстрація транспортного засобу на нового власника на підставі договору купівлі-продажу або комісії, оформлених через суб’єкт господарювання (СГ) – автосалон, майданчик).
Під час співбесіди кандидат стверджував, що в липні 2021 року він подарував дружині MITSUBISHI OUTLANDER, відтоді йому була невідома доля цього автомобіля до отримання запиту від ГРД. Також зазначив, що його дружина не продавала вказаний транспортний засіб, вона надала довіреність представнику, який від її імені вчинив певні дії та зареєстрував автомобіль за собою. Лазор А.О. повідомив, що, наскільки йому відомо від інших осіб, в 2023 році цей транспортний засіб був пошкоджений, на прохання ОСОБА_4 дружина кандидата видала довіреність для того, щоб особи, які користуються цим автомобілем, могли зробити певну перереєстрацію. Також кандидат зазначив, що його дружина не користувалась вказаним автомобілем з 2021 року (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=6-SpE-w_iaY, таймкод 03:42:41).
Водночас згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів дружина кандидата з 04 квітня 2023 року є належним користувачем вказаним транспортним засобом, тому, на думку Комісії у складі колегії, наведене може свідчити про недостовірність тверджень кандидата.
Комісія у складі колегії виходила з того, що встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання не передбачає юридичної кваліфікації правочинів або детального аналізу всіх фінансових операцій, як це відбувається, наприклад, у межах судового розгляду. Замість цього Комісія керується стандартом обґрунтованого сумніву, який формується на підставі аналізу сукупності інформації, фактів, обставин, пояснень кандидата та інших матеріалів, що дають підстави для висновку про відповідність або невідповідність кандидата вимогам до судді.
Крім того, Комісія у складі колегії мала обґрунтований сумнів, що дружина кандидата віддала коштовний автомобіль сторонній людині безкоштовно. На думку Комісії у складі колегії, виглядали алогічно пояснення кандидата про те, що він купив автомобіль у США, вклав гроші в його доставку і ремонт, подарував його своїй дружині, вона віддала цей транспортний засіб з 2021 року до квітня 2023 року в користування своєму батькові та стороннім особам, а в листопаді 2023 року продала цей автомобіль одній зі сторонніх осіб. Дружині була відома сума, за яку транспортний засіб було відчужено, проте грошей від продажу вона не отримала. Хто отримав гроші від цього правочину, кандидату невідомо. До того ж зазначені пояснення Лазора А.О. нічим не підтверджувалися.
Комісія у складі колегії вважала такі обставини малоймовірними, такими, що викликають обґрунтований сумнів у безкоштовній передачі для продажу сторонній особі автомобіля і неотримання грошей за продаж автомобіля. Поведінка кандидата під час співбесіди свідчила про його нещирість у цьому питанні та приховуванні реальної суми коштів, отриманих від продажу автомобіля.
Також Комісія у складі колегії звернула увагу на те, що дружина кандидата є членом його сім’ї, а тому він мав здійснити достатні заходи для з’ясування реальної суми продажу автомобіля.
З урахуванням встановлених обставин та непереконливих пояснень кандидата щодо підстав та обставин продажу транспортного засобу, залишилися незрозумілими мотиви, із яких його дружина віддала безкоштовно, тобто по суті подарувала сторонній особі автомобіль. Жодних більш-менш змістовних пояснень з цього питання кандидат Комісії не надав.
Комісія у складі колегії також звернула увагу, що обставини фактичного продажу автомобіля за довіреністю та твердження про неотримання коштів від цього правочину дружиною кандидата особі, яка не перебувала з нею у близьких чи родинних стосунках, з огляду на характер правочину, суб’єктний склад його учасників, а також наведені мотиви його укладення можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідності виду правочину його дійсному змісту.
Це своєю чергою є приводом для виникнення обґрунтованого сумніву не лише в прозорості та добросовісності відповідної майнової операції, але й у достовірності наданих кандидатом пояснень щодо дійсного змісту договірних правовідносин.
Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді), зокрема показнику «Чесність».
Відповідно до пункту 18 розділу ІІІ Єдиних показників чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:
- надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
- надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;
- докладає зусиль для того, щоб члени його сім’ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка, на думку звичайної розсудливої людини, може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 146, 159, 160 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 вказала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.
Комісія у складі колегії була переконана, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності, однак пояснення кандидата в цій частині не мали обґрунтування, належних доказів, є суперечливими, а також містили низку суттєвих неточностей, тому наявні підстави зменшити бали за показником «Чесність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання, у пункті 3 якої, зокрема зазначено таке.
З аналізу майнової декларації кандидата за 2022 рік ГРД встановлено, що 18 серпня 2022 року дружина кандидата набула у власність квартиру в місті Львів загальною площею 61,5 кв. м, вартість якої на дату набуття права була задекларована в розмірі 233 575 гривень.
У наступних майнових деклараціях, починаючи з декларації за 2023 рік, зазначений об’єкт нерухомості відсутній серед задекларованих активів. У відповідних розділах майнових декларацій не відображено відомостей ані про вчинення правочину щодо відчуження цієї квартири, ані про отримання доходу від її можливого продажу.
Зазначені обставини самі по собі не формують висновку про недоброчесність кандидата, оскільки припинення права власності на об’єкт нерухомості могло відбутися не лише шляхом продажу, а й на інших правових підставах (зокрема, дарування, передання в порядку поділу майна, зміни режиму власності тощо), які не завжди супроводжуються отриманням доходу.
Стосовно зазначених вище обставин кандидат пояснив, що у 2023 році його дружина внесла це майно до статутного капіталу юридичної особи. Після державної реєстрації права власності на нерухоме майно саме юридична особа стала власником цього нерухомого майна. Відповідна інформація є в реєстрах та є публічною для осіб, які мають відповідний доступ. Лазор А.О. повідомив, що на сьогодні в нього відсутні документи, які підтверджують наведені обставини, та він вживає заходів щодо їх отримання.
Додатково кандидат у своїх письмових поясненнях від 05 лютого 2026 року зазначив, що він надавав згоду на внесення цього майна до статутного капіталу юридичної особи, але така заява зберігається в архіві приватного нотаріуса, який посвідчував відповідні документи. Сканований примірник цієї заяви може бути в Державному реєстрі речових прав щодо цього об’єкта нерухомості, також ці документи відсутні в його дружини, однак можуть бути в розпорядженні керівника цієї юридичної особи.
Лазор А.О. повідомив, що на сьогодні він вживає заходів щодо отримання копій вказаних документів та зможе надати їх додатково після отримання згоди від їх підписантів.
Також кандидат зазначив, що він як адвокат має повний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте може отримати документи виключно при наданні правової допомоги клієнту, а не для пошуку цих чи інших документів.
З цього питання Комісія у складі колегії зазначила таке.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), серед іншого, житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці).
Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором.
Під час проведення співбесіди кандидат зазначив, що вказану квартиру його дружина внесла до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКА ПЛЮС» (далі – ТОВ «ВАКА ПЛЮС») у 2023 році та в цьому ж році відчужила свою частку у статутному капіталі в розмірі 1 500 000 грн (вартість квартири з деривативом становила 1 286 000 грн). На запитання члена Комісії кандидат повідомив, що при виході зі складу учасників юридичної особи його дружина інвестиційного доходу не отримала, оскільки внесла частку у статутний капітал у розмірі 1 500 000 грн та за цю ж ціну її продала, тому не відображала це в майновій декларації фізичної особи. На запитання члена ГРД щодо мети відчуження частки за номінал без отримання доходу, та ще й продавши об’єкт нерухомості, кандидат зазначив, що метою відчуження було отримання коштів. Додатково Лазор А.О. повідомив, що під час створення вказаної юридичної особи його дружина не вносила кошти до статутного капіталу, а вже при внесенні майна до статутного капіталу вказану квартиру було оцінено у 1 500 000 грн, що і стало її часткою. Також кандидат зазначив, що не може надати інформації щодо іншого засновника товариства та його частки в статутному капіталі, оскільки кандидат надавав йому юридичну допомогу (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=6-SpE-w_iaY, таймкод 04:08:00).
Комісією у складі колегії встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів засновників ТОВ «ВАКА ПЛЮС» від 23 травня 2023 року № 01/2023 партнером дружини кандидата – другим засновником цієї юридичної особи, стала ОСОБА_5. Її вклад у статутний капітал товариства також був у негрошовій формі – належним їй на праві приватної власності об’єктом нерухомого майна. До того ж зазначене нерухоме майно – квартира, було розташоване в тому самому будинку, що й квартира, внесена до статутного капіталу ТОВ «ВАКА ПЛЮС» дружиною кандидата.
На уточнювальне запитання члена ГРД про створення дружиною кандидата юридичної особи і отримання права власності на квартиру, яку нею було внесено у статутний фонд з наступним продажем прав на частку у цьому фонді, кандидат надав ствердну відповідь (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=6-SpE-w_iaY, таймкод 04:12:22).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ВАКА ПЛЮС» створено 23 травня 2023 року, у той же день дружиною кандидата та ОСОБА_5 внесено до статутного капіталу квартири в місті Львові на АДРЕСА_1 (загальною площею 61,5 кв. м та 70 кв. м).
26 травня 2023 року, тобто за 3 дні від дати створення зазначеної юридичної особи, ОСОБА_5 та дружина кандидата передали свої частки в статутному капіталі ТОВ «ВАКА ПЛЮС» ОСОБА_6 та вийшли зі складу учасників юридичної особи. Натомість ОСОБА_6 з цієї дати набула 100% власності зазначеного товариства. Зокрема, відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вака Плюс» вартість частки ОСОБА_1 у грошовому еквіваленті становила 1 500 000 грн.
Дружина кандидата набула право власності на квартиру у 2022 році, а у 2023 році внесла це майно до статутного капіталу юридичної особи, відчужила частку статутного капіталу та вийшла зі складу учасників цієї юридичної особи в тому ж 2023 році (перебувала учасником ТОВ «ВАКА ПЛЮС» лише кілька днів), тобто вказана квартира перебувала у власності дружини кандидата менше трьох років, що за умови укладення договору купівлі-продажу вимагало сплати відповідних податків і зборів відповідно до наведених вище положень Податкового кодексу України.
Отже, на переконання Комісії у складі колегії, існує обґрунтований сумнів у тому, що вказане товариство створювалося дружиною кандидата для здійснення підприємницької діяльності. Комісія у складі колегії вважала, що зазначені обставини, зокрема перебування дружини кандидата у складі товариства лише три дні, свідчать, що нею це було здійснено виключно з метою обміну квартири як частки у статутному капіталі на її грошовий еквівалент.
Оскільки кандидат надавав згоду на внесення квартири до статутного капіталу зазначеного товариства, то він, безумовно, був обізнаний про цю операцію.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:
1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації;
2) дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Згідно з підпунктом 7 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема докладає зусиль для того, щоб члени його сім’ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
Комісія у складі колегії зазначила, що дії дружини кандидата щодо внесення майна у виді квартири до статутного капіталу товариства з подальшим переданням своєї частки іншій особі та отриманням за це грошових коштів у розмірі вартості внесеного майна з формальної точки зору не порушують чинне законодавство, проте такі дії по суті призвели до несплати податкових зобов’язань та військового збору, які були б сплачені у випадку укладення договору купівлі-продажу квартири, яка відчужується до спливу трьох років з моменту набуття на неї права власності.
Комісія у складі колегії переконана, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності, однак дії дружини кандидата щодо уникнення сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також надання кандидатом згоди на вчинення дружиною цих дій та його обізнаність із цим свідчать про наявність підстав зменшити бали за показниками «Чесність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.
IV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
До Комісії 29 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Лазора А.О. критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції, затверджений 27 квітня 2026 року. Відмінність між попереднім висновком ГРД та цим полягає фактично у тому, що підпункти 1.1, 1.2 та 1.3 пункту 1 висновку ГРД доповнено новими фактами. В іншій частині висновок ГРД залишено без змін.
В обґрунтування власної позиції ГРД додатково посилається на такі обставини.
1.1. Кандидат надав пояснення, що вартість автомобіля в розмірі 56 000 грн сформувалася у зв’язку з тим, що авто було пошкоджене і потребувало дороговартісного ремонту. Ремонт був оплачений ним, але належних доказів здійснення таких витрат надано не було. Зокрема, був наданий рахунок від 06 жовтня 2021 року № IN-377-6 на загальну суму 190 550 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06 жовтня 2021 року щодо проведення комп’ютерної діагностики та висновок про вартість майна, який був складений оцінювачем.
Проте зазначені вище рахунок та акт не містять інформації про найменування та інші ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, у висновку про вартість не зазначено жодних недоліків у транспортному засобі.
За таких обставин у ГРД виникає обґрунтований сумнів щодо реальної вартості зазначеного транспортного засобу, а також щодо повноти та достовірності відображення відомостей про майновий стан кандидата. Зазначене потребує критичної оцінки в контексті дотримання стандартів фінансової прозорості та доброчесності, які є обов’язковими для особи, що претендує на зайняття посади судді.
Лазор А.О. вважає, що доводи ГРД про те, що акт не містить інформації про найменування та інші ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, не відповідають доданим ним документам.
Також у своїх поясненнях кандидат зазначив, що ремонт оплачувався ним, проте відповідних підтверджувальних документів йому надано не було, оскільки такі ремонтні роботи комплексно проводив його представник та самостійно розраховувався з майстрами, які їх виконували. Кандидат повідомив, що ремонтні роботи виконались спеціалістами суттєво дешевше ніж на офіційній станції технічного обслуговування VOLKSWAGEN та дешевше, ніж загальна сума, вказана в рахунку на проведення ремонтних робіт від 06 жовтня 2021 року. Підтверджувальних документів йому не надавали, станом на 2021 рік вони не були потрібні, оскільки він не мав обов’язку звітувати про свої дії, витрати та доходи перед третіми особами.
1.2. З огляду на надані кандидатом пояснення загальна вартість квартири становила 1 286 325,75 грн.
Відповідно до пункту 63 роз’яснень НАЗК, якщо об’єкт набуто на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, деривативного контракту (договору купівлі-продажу деривативу), то вартість об’єкта нерухомості зазначається з урахуванням загальної суми коштів, витрачених на фінансування будівництва такого об’єкта нерухомості.
18 серпня 2022 року право власності на квартиру було зареєстровано за дружиною кандидата, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу: НОМЕР_2, дата, час формування: 22 серпня 2022 року о 12:53:23.
23 травня 2023 року було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі ТОВ «ВАКА ПЛЮС». Одним із засновників була дружина кандидата, яка сформувала свою частку у статутному фонді цієї юридичної особи майном – зазначеною вище квартирою, яка була оцінена в розмірі 1 500 000 грн. Тобто 23 травня 2023 року право власності дружини кандидата на квартиру було припинено.
А вже 26 травня 2023 року її частка була відчужена ОСОБА_6, яка також придбала частку та в іншого співвласника та отримала у власність 100% корпоративних прав ТОВ «ВАКА ПЛЮС». Дружина кандидата відчужила свою частку в статутному капіталі ТОВ «ВАКА ПЛЮС» за номінальною вартістю, тобто без отримання доходу.
Відчуження корпоративних прав у ТОВ «ВАКА ПЛЮС» дружиною кандидата протягом чотирьох днів з дати заснування цієї юридичної особи без отримання доходу від такого продажу (продаж за номінальною вартістю) у стороннього спостерігача викликає подив та фактично може свідчити про те, що метою заснування такої юридичної особи було не здійснення підприємницької діяльності дружиною кандидата, а фактична передача права власності на квартиру кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ «ВАКА ПЛЮС», яка на момент внесення дружиною кандидата її у статутний фонд юридичної особи, перебувала у власності дружини менше трьох років для уникнення сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
ГРД вважає, що сукупність наведених фактів дає підстави для висновку, що кандидат допустив істотне заниження вартості придбаного членом його сім’ї об’єкта нерухомості, що є несумісним із принципами фінансової прозорості, доброчесності та відкритості, обов’язковими для особи, яка претендує на зайняття посади судді.
У своїх поясненнях кандидат зазначив, що він був обізнаний щодо обставин внесення його дружиною нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи, оскільки надавав на це згоду. На вчинення інших дій: оцінка розміру вкладу у статутний капітал, укладення договору про відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «ВАКА ПЛЮС» він згоди не надавав.
Розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі, зважаючи на положення статей 116, 147 Цивільного кодексу України, є суб’єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім’ї.
Тобто, на думку кандидата, його згода на укладення його дружиною договору про відчуження корпоративних прав не вимагалася.
Крім того, кандидат повідомив, що його дружина за свої особисті кошти, в тому числі отримані від здійснення підприємницької діяльності, придбала цей об’єкт нерухомого майна для здійснення в майбутньому за цією адресою комерційної діяльності. Отже, на думку кандидата, квартира в місті Львові на АДРЕСА_1 загальною площею 61,5 кв. м була особистою власністю його дружини.
Кандидат вказав, що цю квартиру ані його дружина, ані він не мали наміру використовувати для проживання. З огляду на те, що ця квартира розташована на першому поверсі, дружина мала намір перевести її у нежитлове приміщення та використовувати в підприємницькій діяльності з метою надання освітніх послуг для дітей (або надавати в оренду приміщення з цією метою) спільно з іншою фізичною особою – ОСОБА_5, оскільки ці приміщення сусідні.
Надалі дружина кандидата та ОСОБА_5 формат співпраці визначили у формі товариства та внесли в цю юридичну особу належні їм об’єкти нерухомості з метою реалізації спільного бізнес-плану.
Однак після створення ТОВ «ВАКА ПЛЮС» його дружина відчула неможливість спільного ведення цього бізнес-проєкту через паритетний поділ часток та неможливість прийняття рішення без взаємної спільної згоди.
Частка у статутному капіталі була оцінена та реалізована за ринковою вартістю. Додатково кандидат повідомив про те, що на сьогодні бізнес-ідея його дружини як проєкт успішно реалізований, у цих приміщеннях здійснюється навчання дітей дошкільного та шкільного віку, а квартира переведена в об’єкт нежитлового фонду.
Крім того, кандидат вважає помилковими твердження ГРД про намір ухилитися від сплати певних податкових зобов’язань у зв’язку з відчуженням майна, а також про підстави виникнення такого наміру, оскільки об’єктом відчуження відповідно до укладеного договору не був об’єкт нерухомого майна.
Підсумовуючи наведене, кандидат вважає, що, вказавши правильні норми чинного законодавства, ГРД зроблені необґрунтовані висновки, доводи в цій частині не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та актуальних роз’ясненнях контролюючого органу.
1.3. Під час співбесіди кандидат пояснив, що дружина не брала участі в продажу авто та фактично не отримувала кошти за його придбання. Супроводом угоди займався її батько.
Заниження вартості придбаного майна в декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя та суперечить стандартам професійної етики судді. Ця особа, на переконання ГРД, не може вважатися такою, що відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
У своїх поясненнях кандидат зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення росії автомобіль фактично був подарований його дружиною її матері та батьку. Однак відповідний договір дарування не був належним чином укладений та оформлений. Продаж цього автомобіля у 2023 році здійснив батько дружини, яка лише на його прохання видала довіреність на розпорядження цим автомобілем. Жодних коштів від продажу автомобіля ні він, ні дружина не отримували.
Комісією у пленарному складі 01 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди кандидат надав пояснення щодо обставин, викладених у додатковій інформації висновку ГРД у новій редакції, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії № 3, а також на висновок ГРД у новій редакції.
Дослідивши висновок ГРД та письмові пояснення Лазора А.О., урахувавши результати співбесіди з кандидатом, урахувавши те, що питання, включені до висновку ГРД у новій редакції, обговорювалися під час співбесіди у складі колегії та їм надано відповідну оцінку в рішенні за результатами такої співбесіди, Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для іншої оцінки обставин, викладених у висновку ГРД, ніж це зазначено в рішенні Комісії у складі колегії, що наведено в розділі ІІІ цього рішення. Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії № 3, щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України тринадцятьма голосами «ЗА» та двома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Лазора Андрія Олеговича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «ЗА»
Людмила ВОЛКОВА «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»
Ярослав ДУХ «ЗА»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Ігор КУШНІР «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ПРОТИ»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ПРОТИ»
Роман САБОДАШ «ЗА»
Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»
Сергій ЧУМАК «ЗА»
Галина ШЕВЧУК «ЗА»
