Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіної Олени Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени БІКЕЗІНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіної Олени Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 07 листопада 2013 року № 620/2013 Бікезіну О.В. призначено на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька строком на 5 років. Зарахована до штату суду наказом від 02 грудня 2013 року № 10-к.

Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 переведена у межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Краснолиманського міського суду Донецької області. Зарахована до штату суду наказом від 02 березня 2015 року № 4-к.

Указом Президента України від 16 грудня 2021 року № 664/2021 Бікезіну О.В. призначено на посаду судді Краснолиманського міського суду Донецької області.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX змінено найменування Краснолиманського міського суду Донецької області на Лиманський міський суд Донецької області.

Рішенням Голови Верховного Суду від 10 червня 2022 року № 229/0/149-22 суддю Краснолиманського міського суду Донецької області Бікезіну О.В. відряджено до Самбірського міськрайонного суду Львівської області для здійснення правосуддя з 10 червня 2022 року. Зараховано до штату суду наказом від 14 червня 2022 року № 28-К.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернулась Бікезіна О.В.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Бікезіну О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Бікезіну О.В.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2026 року № 32/зп-26 визначено суди, які включаються до третьої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема Полтавський апеляційний суд – 15 вакантних посад суддів.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Полтавського апеляційного суду звернулась Бікезіна О.В.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатність.

Згідно з відповідями уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіної О.В.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з пунктом 5.6.1 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією проведено співбесіду та встановлено таке.

IV.І. Критерій професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 та від 11 вересня 2024 року № 270/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 08, 09 та 10 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №№ 87/зп-25, 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.  

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.  

З огляду на зазначене вище Бікезіна О.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,3	345,8
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	142
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	117,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Бікезіною О.В. за кваліфікаційний іспит, становить 345,8 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 20 травня 2026 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-3050/26, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 02 червня 2026 року надійшли пояснення та докази від кандидата Бікезіної О.В. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток»; та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

IV.ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінювання критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Бікезіною О.В. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	20	19	20	19,67	38,67
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	19	19	19	19,00

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,67 бала з 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, та свідчить про відповідність кандидата критерію особистої компетентності.

IV.ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Бікезіною О.В. відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	8	8	8,33	37,67
	Ефективна взаємодія	9	9	9	9,00
	Стійкість мотивації	9	10	10	9,67
	Емоційна стійкість	10	11	11	10,67

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.  

IV.ІV. Критерій доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 31 серпня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – висновок ГРД) про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 28 серпня 2026 року, а саме:

1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, чесність та сумлінність (підпункт 2 пункту 17, підпункт 6 пункту 18, підпункт 6 пункту 19 Єдиних показників).

Кандидат не дотримувалася етичних норм, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що кандидат може виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено й незалежно. Її поведінка, на думку ГРД, не була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді. Кандидат, на думку ГРД, не наводила обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів (підпункти 3.9, 3.13 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року; індикатори 4, 7 Переліку індикаторів ВККС і ГРД, які вказують на недоброчесніть, затвердженого від 09 листопада 2023 року).

Кандидат ухвалила судові рішення щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком, у яких предметом розгляду були позови про розірвання шлюбу (справи № 452/1182/23, № 452/721/23, № 452/3054/24). У зазначених справах кандидат, вирішуючи питання щодо місця проживання малолітніх дітей та фактично визначаючи їх проживання разом із батьком, не залучила до участі у справі орган опіки та піклування, попри те, що його участь у таких спорах є обов’язковою.

Крім того, на переконання ГРД, кандидат ухвалювала судові рішення у досить короткий проміжок часу.

1.1. Так, 24 березня 2023 року на розгляд кандидата надійшла справа № 452/1182/23 про розірвання шлюбу та залишення проживання неповнолітніх дітей разом із батьком. Рішення у цій справі кандидатом було ухвалено 19 квітня 2023 року, фактично менше, ніж за місяць з моменту надходження позовної заяви до суду. Так, рішенням суду у справі, зокрема, розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, встановлено місце проживання дітей разом із батьком.

1.2. На розгляд кандидата 21 лютого 2023 року надійшла справа № 452/721/23 про розірвання шлюбу та залишення проживання неповнолітньої дитини разом із батьком. Рішення у цій справі кандидатом ухвалено 15 березня 2023 року, фактично менше, ніж за місяць з моменту надходження позовної заяви до суду. Так, рішенням суду у справі, зокрема, розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, встановлено місце проживання дитини разом із батьком.

1.3. На розгляд кандидата 31 жовтня 2022 року надійшла справа № 452/3234/22 про розірвання шлюбу та залишення проживання неповнолітньої дитини разом із батьком. Рішення у цій справі кандидатом ухвалено 29 листопада 2022 року, фактично за місяць з моменту надходження позовної заяви до суду. Так, рішенням суду у справі, зокрема, розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, встановлено місце проживання дитини разом із батьком.

Ухвалюючи рішення у справах № 452/721/23 та № 452/3234/22 в частині визначення місця проживання дітей разом із батьком, кандидат, на переконання ГРД, використала аналогічну аргументацію, що і в рішенні у справі № 452/1182/23.

Із наведеного кандидатом обґрунтування ГРД констатовано, що суд фактично обмежився встановленням відсутності спору між батьками щодо місця проживання дітей, заявою матері про визнання позову та бажанням батька проживати разом із дітьми. Однак у рішеннях не наведено відомостей про залучення органу опіки та піклування до участі у справах, проведення ним обстеження умов проживання дітей та батьків, а також отримання судом письмового висновку органу опіки та піклування щодо можливості проживання дітей разом із батьком.

На переконання ГРД, кандидат, ухвалюючи рішення у вказаних вище справах у частині визначення місця проживання дітей, не врахувала вимоги статті 19 Сімейного кодексу України щодо обов’язкової участі органу опіки та піклування та необхідності отримання відповідного письмового висновку. Більше того, на думку ГРД, сама собою відсутність спору між батьками щодо місця проживання дітей, тобто відсутність спору про право означає, що суд чи інший орган не може вирішувати справу (або застосовувати певні процедури), коли між сторонами не існує неузгодженості щодо їхніх прав та обов’язків. Крім того, на думку ГРД, заслуговує на увагу, що у трьох наведених справах кандидат фактично застосувала однаковий підхід до вирішення питання про проживання дітей разом із батьком, пославшись переважно на відсутність спору між батьками та їхню домовленість.

Таким чином, підсумовуючи наведене, ГРД вважає, що можна констатувати, що: в кожній із зазначених справ відкрито спрощене позовне провадження; позивач звертається виключно з позовом про розірвання шлюбу; позивач просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує; відповідач аналогічно просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом із батьком; у кожній із зазначених справ відсутній спір про місце проживання дитини, про що прямо зазначено в проаналізованих судових рішеннях; рішення ухвалено без участі органу опіки та піклування, а також без заслуховування сторін та безпосередньо самої дитини (там, де це можливо з урахуванням віку); судові рішення за своїм змістом є майже ідентичними; аномально короткі строки розгляду кожної із зазначених справ.

1.4. Кандидат ухвалила судове рішення у справі № 452/3054/24, визначивши місце проживання малолітньої дитини разом із батьком та встановивши факт самостійного виховання дитини, орієнтовно протягом місяця з моменту надходження позову до суду.

Так, позов надійшов до суду 14 серпня 2024 року, а рішення ухвалено – 19 вересня 2024 року. Своєю чергою зі змісту вказаного судового рішення встановлено, що відповідач (мати дитини) не заперечувала проти задоволення позову, фактично між подружжям існувала домовленість про місце проживання спільних дітей. Матір створила належні умови для проживання старшої дитини та вказала, що мали спір з чоловіком стосовно її участі у вихованні дитини, а неможливість проживання з дитиною аргументувала виключно відсутністю доходів на утримання дитини, що могло б вирішитися за допомогою аліментів. Крім того, суд не врахував, що позивач не може самостійно виховувати дитину, оскільки, очевидно, перебував на військовій службі. Третьою особою до участі у справі було залучено військову частину, яка клопотала про розгляд справи без участі її представника та просила прийняти рішення на розсуд суду. Однак кандидат ухвалила рішення в порядку спрощеного провадження за відсутності навіть позивача в судовому засіданні.

На переконання ГРД, сукупність наведених обставин, зокрема проходження позивачем військової служби, відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини, фактичне визнання відповідачем позовних вимог, а також залучення до участі у справі військової частини з огляду на дію режиму воєнного стану та проведення мобілізаційних заходів, дає підстави для обґрунтованого сумніву щодо дійсної мети звернення позивача до суду. Зокрема, що визначення місця проживання дитини разом із батьком могло бути пов’язане не лише з необхідністю врегулювання сімейних відносин та захистом інтересів дитини, а й із прагненням створити юридичні підстави для набуття відповідного статусу, який надалі міг би впливати на проходження батьком військової служби.

За таких обставин, на думку ГРД, кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживала достатніх заходів щодо дотримання прав дитини та, ймовірно, сприяла створенню підстав для уникнення військовозобов’язаними мобілізації, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини про її здатність виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Стосовно справ №№ 452/721/23, 452/1182/23, 452/3234/22 кандидат пояснила, що при ухваленні рішень у зазначених справах нею були враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме: у справі № 344/2561/16 від 25 квітня 2018 року та у справі № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.

 Зауважила, що в зазначених справах не вирішувався спір про визначення місця проживання неповнолітньої дитини/дітей, оскільки такої вимоги позивачем не заявлялося, а лише висувалася вимога про залишення проживання дитини/дітей з батьком.

Стосовно строків розгляду цих справ звернула увагу на аналогічні справи про розлучення, розглянуті в період не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Кандидат вважає, що зазначене спростовує висновки та доводи ГРД щодо «аномально коротких строків розгляду кожної із зазначених справ».

Стосовно рішення у справі № 452/3054/24 зазначила, що ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, витребувано з органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини, роз’яснено відповідачу право подати у строк до 30 серпня 2024 року: 1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів. Роз’яснено третім особам право подати у строк до 30 серпня 2024 року письмові пояснення щодо позову.

Підготовче засідання 30 серпня 2024 року відкладено на 12 вересня 2024 року у зв’язку з неявкою сторін та ненадходженням до суду висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на 12 вересня 2024 року.

Висновок органу опіки та піклування до суду надійшов 12 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області на 19 вересня 2024 року.

Рішенням від 19 вересня 2024 року позовну заяву задоволено, визначено місце проживання дитини разом з батьком. При розгляді справи була присутня відповідач, яка надала відповідні пояснення та визнала позов, про що зазначено в рішенні суду. Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю. Представник третьої особи – Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, не заперечуючи проти задоволення позову. Представник третьої особи – військової частини, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника та просив прийняти рішення на розсуд суду.

З огляду на викладене вище кандидат вважає, що зазначена у висновку ГРД обставина, що рішення у справі ухвалено «в порядку спрощеного провадження», не відповідає дійсності.

Стосовно «дійсної мети звернення позивача до суду» кандидат зазначає, що шлюб між сторонами розірвано в 2020 році, дитина з цього часу проживала з батьком. Відповідач у судовому засіданні пояснила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА 2, від якого мають двох дітей. Шлюб був розірваний в 2020 році за її ініціативою. Після розірвання шлюбу вона зі старшою донькою ОСОБА 3 стала проживати окремо від ОСОБА 2 та молодшої доньки – ОСОБА 4. Так сталося, бо вона не має стабільного доходу, тому їй важко утримувати двох дітей. Молодша донька з народження була більш прихильна до татка, у них дуже гарні стосунки. Водночас між ними виникали суперечності щодо виховання дитини, щодо її відвідування відповідачкою, тому остаточно вони не змогли вирішити це питання добровільно, але зараз вони порозумілися, тому вона не заперечує проти позову.

Такі пояснення суд не вважав суперечливою поведінкою, вони підтверджувалися доказами, наявними в матеріалах справи.

Оскільки позов подано військовослужбовцем як третьою особою до участі у справі було залучено військову частину. Військова частина до суду надала клопотання (містяться в матеріалах справи) про розгляд справи без участі їх представника. Жодних зауважень щодо створення «штучної підстави для звільнення від військової служби позивача» з боку військової частини до суду не надходило.

За таких обставин кандидат вважає, що суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та практику ЄСПЛ. Рішення набрало законної сили, не оскаржувалося, в тому числі військовою частиною.

Комісією перевірено ухвалені Бікезіною О.В. справи, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, що можуть впливати на оцінку критерію доброчесності та професійної етики.

Так, у справі № 452/1182/23 ухвалою від 07 квітня 2023 року відкрито провадження та на 19 квітня 2023 року призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням від 19 квітня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та неповнолітніх дітей залишено проживати разом з батьком. Зі змісту ухваленого Бікезіною О.В. рішення встановлено, що в судове засідання 19 квітня 2023 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутності, просила залишити дітей проживати із батьком, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 452/721/23 ухвалою від 23 лютого 2023 року відкрито провадження та на 15 березня 2023 року призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням від 15 березня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та неповнолітню дитину залишено проживати разом з батьком. Зі змісту ухваленого Бікезіною О.В. рішення встановлено, що в судове засідання 15 березня 2023 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутності, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 452/3234/22 ухвалою від 11 листопада 2022 року відкрито провадження та на 29 листопада 2022 року призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням від 29 листопада 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано, неповнолітнього сина залишено проживати разом з батьком, неповнолітню доньку – з матір’ю. Зі змісту ухваленого Бікезіною О.В. рішення встановлено, що в судове засідання 29 листопада 2022 року сторони не з’явились, відповідач подала відзив про визнання позову та розгляд справи у її відсутності, орган опіки та піклування не залучався.

У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.

Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Таким чином, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак нетипової поведінки, свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.

Частиною п’ятою статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини, зокрема, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації дітей. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Зокрема, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності, інші вагомі обставини.

Своєю чергою участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів дитини.

Кандидат під час співбесіди пояснила, що справа № 452/1182/23 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження і в зазначеній справі не залучався орган опіки і піклування, оскільки розглядалась саме позовна вимога про розірвання шлюбу, спір про визначення місця проживання неповнолітніх дітей не вирішувався, а лише заявлялася вимога про залишення проживання дітей з батьком, що узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду, а саме у справі № 344/2561/16 від 25 квітня 2018 року та у справі № 200/952/18 від 15 січня 2020 року (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=4m55VsQ0CVE, таймкод 01:39:39).

Під час співбесіди на запитання члена Комісії чому кандидат розглядала справу № 452/1182/23 у спрощеному позовному провадженні, адже позивачем була заявлена не тільки вимога про розірвання шлюбу, а і друга вимога про залишення проживання дітей з батьком, яка не передбачає розгляд у спрощеному позовному провадженні, кандидат пояснила, що не розглядала цю вимогу як визначення місця проживання дитини (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=4m55VsQ0CVE, таймкод 01:43:51).

У справі № 452/1182/23 суд констатував, що рішення суду в цивільній справі про розірвання шлюбу за своєю правовою природою не є судовим рішенням, яке стосується визначення місця проживання дитини в розумінні статті 19 Сімейного кодексу України (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц).

При дослідженні справи № 452/1182/23 Комісією встановлено, що ухвалою від 07 квітня 2023 року відкрито провадження та на 19 квітня 2023 року призначено судове засідання, роз’яснено відповідачу, що він має право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 19 квітня 2023 року, а також суд пропонує відповідачу в цей строк надіслати одночасно: до суду – відзив на позовну заяву з усіма письмовими та електронними доказами проти позову (які можливо доставити до суду); позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.  

Кандидат, на думку Комісії, не змогла переконливо пояснити, чому при відкритті провадження у справі № 452/1182/23 встановила відповідачу строк менше ніж 15 днів для подання відзиву.

Під час співбесіди Бікезіна О.В. зазначила, що в неї був однаковий підхід до розгляду цих справ. Водночас Комісія критично ставиться до таких тверджень кандидата, оскільки встановлено, що це була єдина справа, яку Бікезіна О.В. розглянула в такі стислі терміни, ще й з порушенням вимог частини сьомої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Комісією проаналізовано інші справи, провадження в яких було відкрито також 07 квітня 2023 року:

- № 452/950/23 – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено судове засідання за участю сторін на 27 квітня 2023 року;

- № 452/1100/23  – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено судове засідання за участю сторін на 03 травня 2023 року;

- № 452/1094/23 – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено судове засідання за участю сторін на 02 травня 2023 року;

- 452/1131/23 – відкрито провадження у справі про позбавлення батьківських прав  та призначено у справі підготовче засідання на 27 квітня 2023 року;

- 452/1056/23 – відкрито провадження у справі про стягнення заборгованості, призначено судове засідання за участю сторін на 02 травня 2023 року.

Таким чином, Комісія відмічає очевидно неоднаковий підхід до вирішення кандидатом одних і тих же питань в один і той же проміжок часу.

Комісією також досліджено і встановлено, що у справах № 452/721/23 і № 452/3234/22 про розірвання шлюбу ситуація аналогічна обставинам справи № 452/1182/23.

Стосовно справи № 452/3054/24 Комісія звертає увагу на те, що ухвалою від 19 серпня 2024 року відкрито провадження та  призначено у справі підготовче засідання на 30 серпня 2024 року, роз’яснено відповідачу право подати у строк до 30 серпня 2024 року: 1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів. Роз’яснено третім особам право подати у строк до 30 серпня 2024 року письмові пояснення щодо позову.

Отже, при відкритті провадження у справі № 452/3054/24 судом встановлено відповідачу строк менше ніж 15 днів для подання відзиву, що також є процесуальним порушенням із зазначених підстав.

Комісія вважає поведінку кандидата при розгляді справ, зазначених у висновку ГРД, певною мірою суперечливою. Усі допущені кандидатом процесуальні порушення можуть викликати у звичайної розсудливої людини сумніви у безсторонності судді.

Водночас Комісія звертає увагу на те, що рішення суду у справі № 452/1182/23 не стало підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач надалі окремо звертався до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом про визначення місця проживання дітей, встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей (справа № 452/1693/25). Водночас, задовольняючи позов у цій справі суд послався на те, що рішенням від 19 квітня 2023 року у справі № 452/1182/23 шлюб розірвано, дітей вирішено залишити проживати із батьком.

Також Комісія зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції станом на 31 березня 2023 року не передбачав такої підстави для відстрочки, як залишення дітей на проживання з одним із батьків.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Таким чином, Комісія вважає, що відсутні підстави для визнання зазначених вище процесуальних порушень при розгляді справ, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, істотними. Водночас це є підставою зменшення балів кандидата за показниками «сумлінність», «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті»  критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснень від кандидата, та в якій, зокрема, зазначено таке.

1. Чоловік кандидата їздив на тимчасово окуповану територію (далі – ТОТ) 26 червня 2019 року, а також перетинав кордон з російською федерацією 07 жовтня 2021 року через КПВВ.

22 травня 2019 року на ТОТ навіть без супроводу батьків (ймовірно з батьками кандидата) їздила донька кандидата ІНФОРМАЦІЯ_1, що, на думку ГРД, свідчить про неналежне виконання кандидатом своїх батьківських обов’язків та нараження доньки небезпеці, в тому числі, викрадення дитини, а себе – в можливу залежність від спецслужб російської федерації. ГРД звертає увагу, що кандидат, яка планувала стати суддею і склала присягу 31 березня 2015 року, 02 липня 2014 року після окупації російською федерацією міста Донецька та Автономної Республіки Крим, їздила з ТОТ Донецька до ТОТ Автономної Республіки Крим в місто Севастополь та перебувала там до 10 серпня 2014 року.

Відвідування представниками судових органів та членами їх сімей окупованих територій та країни-агресора без нагальної потреби сприймається суспільством негативно та може зашкодити авторитету судової влади загалом. Перебування вказаних осіб на ТОТ України та/або території рф з високою ймовірністю може призвести до ризиків здійснення підходів та вербувальних пропозицій з боку спецслужб держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу. Призначення таких громадян України на державні посади, зокрема посади суддів, суттєво збільшує їхні агентурні можливості та зацікавленість ними спецслужб держави-агресора, а також створює загрозу національній безпеці України.

У Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, визначено стандарти безсторонності та позасудової поведінки суддів, до яких повинні прагнути держави-члени.

Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Виходячи з виявлених форм і методів діяльності спецслужб російської федерації, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України з так званої «категорії ризику» (які відвідували або відвідують ТОТ, територію держави-агресора) є об’єктивно реальними. В умовах збройної агресії рф проти України, яка триває з 2014 року, будь-яка так звана «нагальність потреби» такого виїзду неспівставна з прогнозованими ризиками і загрозами, насамперед безпосередньо життю і здоров’ю судді/кандидата, а також державній безпеці та національним інтересам України у разі затримання такої особи, її вербування тощо.

На думку ГРД, дозвіл на поїздку на ТОТ ІНФОРМАЦІЯ_2 дитині свідчить про відсутність чіткої громадянської позиції судді щодо окупації російською федерацією частини України. Суддя у своїй професійній діяльності та особистому житті повинен керуватися не лише законами, а й внутрішніми переконаннями та сумлінням. Одними з показників, які визначають відповідність судді критерію професійної етики, є дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, а також дотримання суддівської етики.

З огляду на викладені обставини та встановлені факти, а саме відвідування донькою кандидата ТОТ Донецької області та її роль у прийнятті рішення щодо такого перебування на ТОТ дитини, поїздки чоловіка кандидата на ТОТ та виїзд самої кандидата в липні 2014 року з ТОТ міста Донецька до ТОТ Автономної Республіки Крим у період, що безпосередньо передував її призначенню на посаду судді, на переконання ГРД, свідчить про недостатнє усвідомлення нею особливого статусу судді та підвищених вимог до поведінки особи, яка здійснює правосуддя, зокрема необхідності утримуватися від дій, які можуть негативно впливати на авторитет судової влади та довіру до неї. На думку ГРД, сукупність зазначених обставин свідчить про недодержання кандидатом вимог професійної етики та підриває авторитет судової влади України.

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ, ВКАЗАНА ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.

Комісією під час проведення співбесіди було встановлено, що зазначені ГРД поїздки мали нетривалий характер і були зумовлені певними особистими обставинами, які кандидат вважала нагальними, що спростовує сумнів у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо обставин, наведених у пункті 1 інформації ГРД.

2. Матір та батько кандидата неодноразово відвідували ТОТ. Вказана інформація, на думку ГРД, підлягає додатковому обговоренню та встановленню підстав таких поїздок, а також наявності можливого безпосереднього зв’язку з окупаційною владою та, як наслідок, наявності впливу на кандидата.

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ, ВКАЗАНА ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.

Комісія у складі колегії вважає надані кандидатом пояснення  достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо зазначеної в пункті 2 інформації.

3. Кандидат у своїй декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнові декларації), за 2015–2018 роки не задекларувала жодного об’єкта нерухомого майна за місцем здійснення нею правосуддя, яким би вона могла користуватись та де б вона проживала.

Так, кандидат у вказаних вище майнових деклараціях зазначає тільки квартири, розташовані на території тимчасово окупованого міста Донецька. Водночас Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 кандидата як суддю Кіровського районного суду міста Донецька переведено на роботу на посаду судді Краснолиманського міського суду Донецької області.

Таким чином, на думку ГРД, кандидат з 2015 року здійснювала правосуддя у Краснолиманському міському суді Донецької області (який мав фактично місце розташування на території, підконтрольній Україні, на відміну від тимчасово окупованого міста Донецька), тому з огляду на необхідність її постійного перебування за місцем здійснення правосуддя кандидат мала би користуватися певним житловим приміщенням для проживання. Однак у майнових деклараціях за 2015–2018 роки відсутні відомості про будь-який об’єкт нерухомого майна, яким кандидат користувалася або в якому проживала за місцем здійснення правосуддя.

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ, ВКАЗАНА ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.

Комісія у складі колегії дослідивши пункт 3 інформації ГРД, суддівське досьє і пояснення судді під час співбесіди, вважає, що вказана у висновку інформація не може бути підставою для визнання кандидата такою, що не відповідає показникам доброчесності та професійної етики, з огляду на те, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2018 роки кандидат декларувала місце фактичного проживання в місті Лиман Донецької області, що підтверджує відсутність у неї умислу на приховування користування цим майном.

4. Кандидат у період з 2015 до 2025 року користувалась легковим автомобілем «DACIA LOGAN 90L» 2006 року випуску, власником якого є її мати. З боку стороннього спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів, що під таким користуванням фактично могло приховуватись володіння транспортним засобом, який формально був оформлений на близьку особу. У зв’язку з цим обставини та умови користування вказаним транспортним засобом протягом тривалого часу потребують пояснень кандидата. Кандидат у своїй письмовій майновій декларації за 2015 рік не відобразила інформації про користування вказаним транспортним засобом.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснила, що легковий автомобіль  «DACIA LOGAN 90L» 2006 року випуску придбаний її матір’ю ОСОБА_1 для сімейних потреб в 2009 році, тобто задовго до того, як її було призначено суддею та виник обов’язок декларування майна. Отже, «приховувати володіння транспортним засобом, який формально був оформлений на близьку особу» у неї не було жодних підстав.

Кандидат також зазначила, що фактично її родина почала користуватися цим транспортним засобом в 2015 році, коли його було перевезено з міста Донецька до міста Лиман Донецької області. Про право користування автомобілем вона зазначила в першій електронній декларації, поданій 28 жовтня 2016 року (за 2015 рік) і в усіх наступних деклараціях.

Комісія вважає пояснення правдивими, жодних доказів на їх спростування в Комісії немає, тому зазначені обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Комісія також враховує, що зазначений транспортний засіб не є автомобілем елітного класу, має невисоку вартість та випущений у 2006 році, що нівелює будь-які корупційні ризики.

5. Кандидат вперше у своїй майновій декларації за 2019 рік задекларувала право користування свого чоловіка квартирою загальною площею 39 кв.м, розташованою в місті Донецьк. Право користування на цей об’єкт нерухомого майна виникло 29 травня 2007 року у зв’язку з реєстрацією місця проживання. Фактично кандидат не відобразила інформації про цю квартиру у своїх майнових деклараціях за 2013–2018 роки.

ГРД вважає, що сукупність таких обставин дає підстави вважати, що кандидат протягом тривалого періоду часу не забезпечувала належної повноти та достовірності відомостей, що підлягали декларуванню, що негативно характеризує її ставлення до виконання встановлених антикорупційним законодавством обов’язків.

Стосовно пункту 5 інформації ГРД кандидат пояснила, що відповідно до пункту 78 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) у декларації зазначаються відомості про задеклароване (зареєстроване) місце проживання суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, а також об’єкти нерухомості, які належать суб’єкту декларування та/або членам його сім’ї на праві власності, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право (частина перша статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», стаття 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», далі – Закон № 1871-ІХ).

Декларування (реєстрація) місця проживання особи не є підставою для набуття нею права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому така особа повідомила (частина третя статті першої Закону № 1871-ІХ).

За відсутності у звітному періоді будь-яких прав на житло за задекларованим або зареєстрованим місцем проживання суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, відомості про нього не зазначаються у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації

 Отже, кандидат вважає, що оскільки у її чоловіка будь-яких речових прав на житло за зареєстрованим місцем проживання у місті Донецьк не було, зазначена вище квартира належала на праві власності його матері – ОСОБА_2, відомості про це житло не потрібно було зазначати в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації.

Комісія у складі колегії вважає надані кандидатом пояснення достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо зазначеної в пункті 5 інформації з огляду на відсутність у кандидата обов’язку з декларування зазначеної вище квартири.

Крім інформації, вказаної в рішенні ГРД, Комісією також перевірені інші обставини, які можуть впливати на оцінку критерію доброчесності та професійної етики.

Так, відповідно до інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи» за час роботи суддею порушено строки оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) (у грудні 2016 року – 1 судове рішення, у 2017 році – 25 судових рішень, у 2018 році – 76 судових рішень, у 2022 році (січень-лютий, червень-грудень) – 206 судових рішень, у 2023 році – 412 судові рішення, у 2024 році – 326 судових рішень, у 2025 році – 569 судових рішень). Загалом кандидатом порушено строки оприлюднення 1 615 судових рішень.

У преамбулі Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

За загальним правилом судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Кандидат пояснила, що порушення строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР відбулось здебільшого через надмірне навантаження та виконання повноважень слідчого судді. Також Бікезіна О.В. зазначила, що загальні показники її судового навантаження (порівняно з іншими суддями) є дещо більшими ніж у її колег. Додатково кандидат просила врахувати, що середнє значення перевищення строків надсилання нею до ЄДРСР електронних копій судових рішень становило: 2022 рік – 4 дні, 2023 рік – 8 днів, 2024 рік – 6 днів, 2025 рік – 7 днів.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІI Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді), зокрема, показнику «сумлінність».

У пункті 19 розділу ІІI Єдиних показників сумлінність визначена як старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

З огляду на зазначене Комісія вважає, що несвоєчасно внесена до ЄДРСР значна кількість судових рішень протягом тривалого періоду свідчить про те, що кандидат недостатньо ефективно організовувала свою роботу та не вживала достатніх заходів для виконання обов’язків, покладених на неї чинним законодавством. Крім того, кількість порушень має негативну тенденцію до суттєвого зростання, що свідчить про недостатню ефективність організації суддею виконання своїх повноважень, що має наслідком порушення визначених чинним законодавством строків.

Комісія вважає, що така поведінка судді певною мірою перешкоджає забезпеченню відкритості діяльності судів, що негативно впливає на репутацію окремого суду й авторитет правосуддя загалом, а також, що найважливіше, може перешкоджати реалізації права осіб на справедливий суд.

Отже, Комісія у складі колегії визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Стосовно розгляду суддею справ за статтями 130 та 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Загальна кількість розглянутих суддею Бікезіною О.В. справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП за період відрядження до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, становить 243 справи. З них ухвалено 203 судові рішення про накладення адміністративного стягнення; 40 судових рішень про закриття провадження (у зв’язку із закінченням строків – 0).

Отже, кількість справ про адміністративні правопорушення, закритих у зв’язку із закінченням строків на момент їх розгляду, передбачених статтею 38 КУпАП, відсутні. Непослідовностей або суперечностей при розгляді цих справ, різних підходів до їх вирішення Комісією під час дослідження досьє не встановлено.

Під час відрядження до Самбірського міськрайонного суду Львівської області загальна кількість розглянутих Бікезіною О.В. справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 КУпАП – 5 справ, за результатами розгляду яких ухвалено судові рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 270 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 Положення Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію доброчесності та професійної етики. 

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіна О.В. отримала такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	345,8	345,8
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,67	38,67
	Безперервний розвиток	19,00
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8,33	37,67
	Ефективна взаємодія	9,00
	Стійкість мотивації	9,67
	Емоційна стійкість	10,67
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		270
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			692,14

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіної О.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді повинно вирішуватися Комісією у пленарному складі. 

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ» 

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Бікезіна Олена Василівна набрала 692,14 бала.

2. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Бікезіної Олени Василівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                               Сергій ЧУМАК / «ЗА»

Члени Комісії:                                                                           Андрій ПАСІЧНИК / «ЗА»

                                                                                                     Роман САБОДАШ / «ПРОТИ»