Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Макарової Юлії Ігорівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач),

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Юлії МАКАРОВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Макарової Юлії Ігорівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп- 16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від  29  лютого  2024 року №  72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою  1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.

Макарова Ю.І. 27 грудня 2023 року звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року №  1/ас-24 Макарову Ю.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Макарова Ю.І. ____ року народження, громадянка України.

У 2001 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.

Наукового ступеня, вченого звання не має.

Указом Президента України від 30 квітня 2010 року № 590/2010 Макарову Ю.І. призначено на посаду судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 Макарову Ю.І. призначено на посаду судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково.

Стаж роботи на посаді судді становить понад 16 років.

Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема Макарової Ю.І.

Рішенням Комісії від 18 грудня 2018 року № 320/зп-18 Макарову Ю.І. допущено до другого етапу  «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Наразі кваліфікаційне оцінювання не завершено.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня  2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами).

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів.

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року №  185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від  23 листопада  2023 року №  145/зп-23.

З огляду на зазначене Макарова Ю.І. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	48	352,5
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	139
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	125,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 352,5 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Макаровою Ю.І. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.  

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Макарової Ю.І.

Запити про надання відомостей стосовно Макарової Ю.І. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) листом від 15 серпня 2025 року № 49-01/69707-25 надіслало до Комісії результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених кандидатом у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2024 рік, відповідно до якої встановлено ознаки відображення в ній недостовірних відомостей, оскільки такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання такої декларації, які потребують додаткових пояснень кандидата на посаду судді відповідно до частини другої статті 58 Закону, на загальну суму – 350 000 грн, а саме:

(1) в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» кандидат на посаду не зазначила про те, що на праві власності члену сім’ї (матері) належить земельна ділянка загальною площею 43 000 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1, інформація про яку наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 05 січня 2018 року;

(2) в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» кандидат не зазначила відомості про те, що на праві власності члену сім’ї (чоловіку) належить автомобіль марки «BMW 320І» вартістю 350 000 грн, інформація про який наявна в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі – ЄДРТЗ).

У зв’язку з цим Комісією запропоновано кандидату надати письмові пояснення. У встановлений Комісією строк Макарова Ю.І. надала пояснення щодо виявлених Національним агентством розбіжностей.

У своїх поясненнях від 28 серпня 2025 року Макарова Ю.І. пояснила, що в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» зазначила інформацію про нерухоме майно члена сім’ї (матері) на підставі документів, наданих матір’ю. Після отримання результатів спеціальної перевірки з’ясувалося, що мати помилково не надала Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 43 000 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1). Водночас у декларації було відображено право власності матері на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 (площа 0,1500 га) та НОМЕР_3 (площа 0,3000 га). Усі зазначені земельні ділянки набуті матір’ю в один день – 05 січня 2018 року на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом. У зв’язку з цим кандидат зазначає, що не мала наміру приховувати відповідну інформацію. З метою виправлення помилки 28 серпня 2025 року вона звернулася до Національного агентства із відповідним листом.

Стосовно відсутності в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» відомостей про автомобіль марки «BMW 320І» 2015 року випуску вартістю 350 000 грн кандидат пояснила, що цей автомобіль було відчужено її чоловіком 15 серпня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 02.14.08К. Відповідно до пункту  2.2 договору право власності переходить до покупця з моменту підписання договору сторонами, що і відбулося в день його укладення. Отже, станом на момент подання декларації за 2024 рік право власності на автомобіль уже належало покупцеві, тому інформація про нього не відображалася в декларації. Крім того, кандидат не була обізнана про те, що новий власник не здійснив перереєстрації транспортного засобу.

На думку кандидата, розбіжності, встановлені під час проведення спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою в декларації за 2024 рік, пояснюються об’єктивними причинами, не пов’язаними з умисним приховуванням інформації чи наданням недостовірних відомостей.

У засіданні 14 квітня 2026 року Комісією обговорено інформацію, отриману за результатами проведення спеціальної перевірки стосовно кандидата Макарової Ю.І.

Під час засідання Макарова Ю.І. надала Комісії усні пояснення, якими підтримала раніше надані письмові пояснення щодо встановлених фактів розбіжностей за результатами спеціальної перевірки.

Відповідаючи на уточнювальні запитання члена Комісії щодо відчуження автомобіля марки «BMW 320І» 2015 року випуску кандидат зазначила, що спочатку її чоловік (на той час) уклав договір комісії, яким уповноважив іншу особу здійснити продаж автомобіля, а згодом було укладено договір купівлі-продажу. Вона вважала, що після укладення договору купівлі-продажу автомобіль вибув із власності їхньої сім’ї, тому не цікавилася, чи відображена відповідна інформація в ЄДРТЗ. На момент подання декларації за 2024 рік їй не було відомо, що згідно з відомостями із ЄДРТЗ автомобіль залишався зареєстрованим на її чоловіка.

Також кандидат підтвердила, що фактично цей автомобіль перебував у спільній сумісній власності, оскільки придбаний за спільні кошти, однак був зареєстрований на чоловіка.

На переконання Комісії, під час проведення спеціальної перевірки отримано інформацію, яка має бути оцінена при встановленні відповідності Макарової Ю.І. критеріям професійної етики та доброчесності на співбесіді та визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Макарову Ю.І., до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня  2023  року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап  «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії  від  08  жовтня  2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Макарової Ю.І. визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-6808/25) та запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт  5.6 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

Кандидатом Макаровою Ю.І. 13 серпня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Макаровій Ю.І. забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

До Комісії 02 березня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Макарової Ю.І. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 27 лютого 2026 року.

Членом Комісії – доповідачем (лист від 03 березня 2026 року № 32 дпс-1304/23) надіслано зазначений висновок кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

Кандидатом 13 березня 2026 року надіслано на адресу Комісії пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.

Співбесіду із кандидатом Комісією призначено на 14 квітня 2026   року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди 14 квітня 2026 року Комісія дійшла висновку про необхідність додаткового дослідження окремих обставин, пов’язаних зі здійсненням кандидатом професійної діяльності, у зв’язку із чим в розгляді питання оголошено перерву до 21 липня 2026 року.

Під час співбесіди 21 липня 2026 року Комісією завершено обговорення результатів дослідження досьє, а також відповідності кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності й професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1.1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

1.2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання  ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Крім того, співбесіда дозволяє перевірити здатність кандидата до відкритого діалогу, його реакцію на критичні запитання, готовність визнавати власні помилки та ефективно взаємодіяти з іншими в умовах психологічного навантаження.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2026 року в справі №  990/261/25 звернула увагу на те, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

Верховний Суд наголосив, що ці показники оцінюються членами Комісії за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об’єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться в досьє та які надані під час проведення співбесіди. Крім того, не можна залишити поза увагою, що згадані показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, тому вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому Комісія є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Верховний Суд звернув увагу на те, що Комісія вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток».

Однак така свобода (дискреція) суб’єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов’язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 липня 2026 року в справі №  990/389/25 наголосила, що оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов’язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику і висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та становить узагальнений висновок про відповідність кандидата певному показнику. Вона не передбачає обов`язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала. Результати такої оцінки виражаються у вигляді числових балів, які є змістовним узагальненням враження члена Комісії щодо відповідності кандидата показнику. Тобто сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин.

Так, під час співбесіди Комісія звернула увагу на таке.

Стосовно показника «Рішучість та відповідальність» Макарова Ю.І. у письмових поясненнях та під час співбесіди вказала, що відповідає цьому показнику, зважаючи на понад п’ятнадцятирічний досвід роботи на посаді судді. Набутий нею професійний досвід дає їй змогу своєчасно, впевнено та виважено приймати рішення, сумлінно виконувати покладені обов’язки, аргументовано відстоювати свою правову позицію, визнавати та виправляти допущені помилки. Також кандидат зазначила, що її відповідальне ставлення до виконання службових обов’язків підтверджується якісними показниками професійної діяльності та відсутністю дисциплінарних стягнень протягом усього часу роботи на посаді судді.

На підтвердження відповідності показнику «Рішучість та відповідальність» під час співбесіди Макарова Ю.І. зазначила, що значне навантаження потребує від неї своєчасного та якісного прийняття рішень. За її словами, це вимагає не лише здатності оперативно ухвалювати рішення, а й усвідомлення відповідальності за їх наслідки та готовності її нести.

Кандидат також пояснила, що у випадках скасування або зміни ухвалених нею судових рішень вона аналізує мотиви відповідних рішень судів вищих інстанцій та враховує їх у подальшій професійній діяльності під час розгляду справ із подібними правовідносинами.

Водночас на уточнювальне запитання члена Комісії кандидат не заперечувала, що наведені пояснення переважно стосуються її повсякденної професійної діяльності та відображають належне виконання суддівських обов’язків. Під час співбесіди кандидату неодноразово запропоновано навести приклади рішучості з особистого чи професійного життя, на що Макарова Ю.І. переконливої відповіді не надала.

Комісія відзначає, що надані пояснення кандидата загалом спрямовані на висвітлення усвідомлення відповідальності, організації роботи та підходів до здійснення правосуддя. Водночас вони мають переважно загальний характер і не містять конкретних обставин чи прикладів, які б свідчили про прояв рішучості в певних ситуаціях. У зв’язку з цим наведені пояснення не дають змоги повною мірою оцінити рівень сформованості цієї компетентності на підставі конкретних дій або прийнятих рішень кандидата, що в підсумку сприяє формуванню уявлення про низький рівень відповідних якостей кандидата.

Під час оцінювання Макарової Ю.І. за показником відповідальності Комісією обговорено питання, порушені в повідомленні адвоката Зархіна Д.О., який діє в інтересах підозрюваних у межах кримінального провадження № НОМЕР_4, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2024 року, надісланого до Комісії 06 квітня 2026 року № 3-308/26.

Зазначені обставини також стали предметом звернення адвоката Зархіна Д.О. до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою, у якій, зокрема, йдеться про можливе порушення права на захист під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у межах цього кримінального провадження.

Комісія зазначає, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням: це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження.

Отже, Комісія не здійснює перевірки законності чи обґрунтованості ухвалених суддею судових рішень, а також не переоцінює фактичні обставини конкретних справ. Натомість у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду Комісія оцінює його відповідність встановленим законом критеріям.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія здійснює оцінювання фактів і обставин минулої професійної діяльності та поведінки кандидата з метою виявлення і визначення його професійних та особистих якостей (характеристик, ознак чи рис), що дають змогу сформувати висновок про здатність кандидата здійснювати правосуддя в суді апеляційної інстанції, зокрема щодо його відповідності критеріям особистої компетентності.

У рішенні від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 Вища рада правосуддя зазначила таке: «на національному рівні сформовано усталений підхід до розуміння поняття «авторитет правосуддя» як сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожим змістом наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.

Згідно з пунктом 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій».

У зв’язку з цим Комісія звернула увагу на необхідність з’ясування не питання правильності ухвалених кандидатом судових рішень, а її ставлення до аналізу власної професійної діяльності, усвідомлення допущених помилок, їх значення та врахування висновків суду апеляційної інстанції у подальшій роботі.

Так, ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Макаровою Ю.І. від 17 квітня 2025 року в справі № 401/3154/24 клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п’ятою статті  190 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_4 задоволено. Обрано підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2026 року вказана ухвала слідчого судді Макарової Ю.І. скасована у зв’язку з істотними порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), допущеними під час її постановлення, зокрема порушенням права на захист, недоведеністю наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також ненабуттям ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у порядку, визначеному КПК України.

Стосовно зазначених обставин Макарова Ю.І. під час співбесіди 14 квітня 2026 року пояснила, що в своїй професійній діяльності обов’язково враховує висновки суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвалених нею судових рішень.

Кандидат зазначила, що це були не перші клопотання, які вона розглядала в порядку частини шостої статті 193 КПК України, за відсутності захисника. За її словами, у судовій практиці щодо розгляду таких клопотань існує неоднозначний підхід, оскільки частина суддів вважає, як і вона, що якщо КПК України передбачає можливість проведення судового розгляду за відсутності підозрюваного, то участь захисника не є обов’язковою.

Відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо того, чи має значення тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, під час розгляду клопотань у порядку частини шостої статті 193 КПК України, кандидат зазначила, що на момент ухвалення рішення вважала, що ця обставина не має визначального значення. Також вона пояснила, що такого підходу, за її словами, дотримуються і судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, практику яких вона аналізувала під час розгляду аналогічних клопотань.

Кандидат зазначила, що після скасування її ухвали Кропивницьким апеляційним судом вона дійшла висновку про необхідність у таких випадках залучення захисника за призначенням, оскільки підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. Макарова Ю.І. визнала, що в цьому випадку не врахувала обставини, пов’язані з тим, що підозрюваний є громадянином іншої держави та підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, у зв’язку з чим відповідно до вимог КПК України участь захисника є обов’язковою (відеозапис співбесіди https://youtu.be/489mGURQHOo?t=5491, таймкод 01:31:30-01:34:32).

Під час співбесіди 21 липня 2026 року під час обговорення звернення адвоката Зархіна  Д.О., а також звернення адвоката Кудрявцева О.В., який діє в інтересах інших підозрюваних у межах кримінального провадження №  НОМЕР_4, що надійшло до Комісії 07 липня 2026 року (№  К-680/26), Макарова Ю.І. доповнила свої попередні пояснення та зазначила, що не завжди погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвалених нею судових рішень, у тому числі в зазначеному випадку.

На підтвердження своєї позиції кандидат навела як приклад справу № 401/2559/23, у якій вона як слідчий суддя розглядала клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук. Вказане клопотання також було розглянуто без участі захисника, а ухвала, незважаючи на її оскарження, була залишена апеляційним судом без змін. На думку кандидата, це свідчило про відсутність порушень права на захист під час розгляду такого клопотання, а тому під час постановлення ухвали щодо ОСОБА_1 у неї не виникало сумнівів щодо правильності застосування положень частини шостої статті 193 КПК України.

Кандидат також зазначила, що натепер вважає, що положення частини шостої статті 193 КПК України допускають розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, який перебуває у міжнародному розшуку, за його відсутності, а значить і за відсутності захисника, якщо захисник не був залучений самим підозрюваним під час досудового розслідування.

Крім того, Макарова Ю.І. повідомила, що в цьому кримінальному провадженні адвокати підозрюваних оскаржували повідомлення про підозру, однак відповідні скарги були залишені без задоволення, а ухвали слідчих суддів – без змін судом апеляційної інстанції (відеозапис співбесіди https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2000, таймкод 00:33:20-00:35:23).

Відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо того, чи впливає тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, на обов’язковість участі захисника, кандидат зазначила, що вона вважає, що положення частини шостої статті 193 КПК України допускають розгляд клопотання за відсутності підозрюваного, а якщо відсутній підозрюваний і не залучений захисник під час досудового розслідування, а отже, відсутня і узгоджена з ним правова позиція підозрюваного, то участь захисника не обов’язкова (відеозапис співбесіди https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2131, таймкод 00:35:31-00:36:04).

Зважаючи на отримані пояснення, Комісія зазначає, що стаття 7 КПК України встановлює загальні засади кримінального провадження, які є основоположними принципами, що визначають зміст і форму кримінального провадження та забезпечують законність, справедливість і дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників.

Відповідно до частини другої статті 7 КПК зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 3 (с) статті  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право «захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя».

Право на захист є однією з основоположних засад кримінального провадження, гарантованою статтями 59, 63, 129 Конституції України та статтями 7, 20, 48, 52 КПК України. Реалізація цього права передбачає забезпечення особі можливості користуватися правовою допомогою захисника, а у випадках, визначених законом, його участь є обов’язковою.

Відповідно до частини першої статті 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Також пунктом 4 частини другої статті 52 КПК закріплено, що обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, – з моменту встановлення цього факту.

Реалізація положень кримінального процесуального закону про обов’язкову участь у кримінальному провадженні захисника є необхідною для здійснення захисту особи на всіх передбачених законом стадіях кримінального провадження.

Положення частини шостої статті 193 КПК України, які допускають розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, не скасовують вимог щодо забезпечення права на захист у випадках, коли участь захисника є обов’язковою.

Такий підхід узгоджується із загальними засадами кримінального провадження, зокрема із забезпеченням права на захист, принципами змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав, які є необхідними складовими права на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 17 квітня 2025  року в справі № 401/3154/24, якою підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній був іноземцем (громадянин Республіки Білорусь) і підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 190 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів. Незважаючи на це, розгляд клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбувся за відсутності захисника.

Комісія звертає увагу, що кандидат, незважаючи на скасування ухвали апеляційним судом, зокрема з мотивів порушення права на захист та обов’язковості участі захисника, під час співбесіди продовжила наполягати на правильності власного підходу до застосування частини шостої статті 193 КПК України та фактично не погодилася з правовими висновками суду апеляційної інстанції.

Крім того, Комісія констатує, що пояснення кандидата щодо зазначених обставин не були послідовними. Так, під час співбесіди 14 квітня 2026 року Макарова Ю.І. фактично визнала необхідність врахування висновків суду апеляційної інстанції та зазначила, що після скасування ухвали дійшла висновку про обов’язковість залучення захисника за призначенням у подібних випадках. Під час співбесіди 21 липня 2026 року кандидат висловила протилежну позицію, зазначивши, що й надалі вважає допустимим розгляд клопотання в порядку частини шостої статті 193 КПК України за відсутності не лише підозрюваного, а й захисника. На думку Комісії, така зміна пояснень свідчить про недостатню послідовність в оцінці власних процесуальних дій та відсутність належної готовності критично переосмислювати їх з урахуванням правових висновків суду апеляційної інстанції.

Комісія вважає, що відповідальна поведінка судді передбачає не лише право на власне тлумачення норм права, яке є складовою суддівської незалежності, а й готовність до професійної рефлексії, критичного аналізу власних процесуальних рішень, належного осмислення мотивів судових рішень, ухвалених за результатами їх перегляду, та врахування викладених у них правових аргументів у подальшій професійній діяльності. Наполягання кандидата виключно на правильності власної правової позиції без належної оцінки аргументів, наведених у судових рішеннях, радше вказує про недостатній рівень професійної самокритичності.

Крім того, Комісія звертає увагу на те, що кандидат, посилаючись переважно на тривалість професійного стажу та значний обсяг розглянутих справ, фактично не продемонструвала належного рівня самоаналізу, здатності критично оцінювати власну професійну діяльність та робити конкретні висновки щодо причин допущених недоліків у роботі.

Ураховуючи встановлені обставини, Комісія дійшла висновку, що надані кандидатом пояснення не підтверджують належного рівня відповідальності, оскільки свідчать про недостатню готовність критично оцінювати власні процесуальні рішення та враховувати правові висновки суду, зокрема, апеляційної інстанції щодо допущених порушень. Така позиція не повною мірою узгоджується із задекларованою кандидатом готовністю визнавати допущені помилки, враховувати результати судового контролю та вживати заходів для їх недопущення у подальшій професійній діяльності. Зазначене негативно впливає на оцінку кандидата за показником «Рішучість та відповідальність» у межах критерію особистої компетентності.

Стосовно показника «Безперервний розвиток» Макарова Ю.І. у письмових поясненнях вказала, що постійно вдосконалює свої професійні знання, навички та вміння шляхом проходження підготовки для підтримання кваліфікації за програмами Національної школи суддів України, участі у професійних заходах, зокрема круглих столах, організованих за участю Ради Європи, Верховного Суду та ОБСЄ. Також кандидат повідомила про здобуття другої вищої освіти за освітньо-професійною програмою «Публічне управління та адміністрування» у Національному університеті «Одеська юридична академія».

У процесі співбесіди з Макаровою Ю.І. члени колегії Комісії поставили декілька запитань щодо знання норм процесуального законодавства, зокрема положень, які регулюють повноваження суду апеляційної інстанції, а також порядок та межі апеляційного оскарження ухвал, постановлених під час досудового розслідування та судового розгляду. На окремі запитання Макарова Ю.І. не надала повної та чіткої відповіді, що свідчить про недостатню глибину знань окремих питань процесуального законодавства, необхідних для здійснення повноважень судді апеляційного суду.

Також під час співбесіди кандидат, обґрунтовуючи свою позицію яка, на її думку, підтверджує можливість розгляду клопотань в порядку частини шостої статті 193 КПК України за відсутності захисника, послалась на ухвалу в справі № 401/2559/23, якою нею також було розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного та захисника. Кандидат звернула увагу, що у зазначеній справі особа також підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 190 КК України, а ухвала слідчого судді за результатами апеляційного перегляду була залишена без змін. На думку кандидата, оскільки апеляційним судом у цій справі не було встановлено порушень права на захист, це свідчило про допустимість застосованого нею підходу та відсутність підстав сумніватися у правильності такого вирішення питання під час розгляду аналогічних клопотань (відеозапис співбесіди https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2000, таймкод 00:33:20-00:35:23).

Комісія детально ознайомилася зі змістом ухвали від 18 жовтня 2023 року в справі №  401/2559/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114250442) та встановила, що наведена кандидатом судова практика не є релевантною до обставин розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 401/3154/24. Зокрема, у справі № 401/2559/23 підозрюваний був громадянином України, йому інкримінувалося вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191 та частиною першою статті 366 КК України, які відповідно до статті 12 КК України належать до категорії тяжких та нетяжких злочинів. Натомість у справі № 401/3154/24 підозрюваний був громадянином іноземної держави та підозрювався у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 190 КК України, що зумовлювало інші процесуальні обставини, зокрема щодо забезпечення права на захист.

Таким чином, хоча кандидат продемонструвала прагнення звертатися до судової практики для обґрунтування своєї позиції, спосіб її використання не свідчить про достатній рівень критичного аналізу правових висновків та оцінки їх застосовності до конкретних обставин справи, що має значення при оцінюванні показника «Безперервний розвиток».

Також у процесі співбесіди з Макаровою Ю.І. було обговорено її підходи в застосуванні процесуального інституту приводу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду судових справ, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Кандидат пояснила, що у випадках неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до суду та повернення судових повісток із відмітками «Адресат відсутній», «Адресат не проживає», «За закінченням терміну зберігання», за відсутності доказів належного повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи нею виносились постанови про привід таких осіб. Водночас кандидат вказала, що помилково зазначала у відповідних постановах відомості про належне повідомлення особи як підставу для застосування приводу.

На уточнювальне запитання члена Комісії щодо помилкового зазначення в постановах про привід відомостей про належне повідомлення особи кандидат пояснила, що виходила з положень законодавства, відповідно до яких підставою для застосування приводу є ухилення належним чином повідомленої особи від явки до суду. Оскільки судові повістки надсилалися за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, але поверталися до суду неврученими, кандидат вважала, що обов’язок щодо належного повідомлення особи покладається на орган, який склав протокол, а тому зазначала в постановах, що особу було належним чином повідомлено (відеозапис співбесіди https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2419, таймкод 00:40:18-00:41:40).

Відповідаючи на запитання члена Комісії щодо можливості застосування приводу до особи, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, кандидат не надала чіткої та однозначної відповіді. Натомість вона висловила позицію, що положення КУпАП пов’язують застосування приводу з ухиленням особи від явки до суду та не містять прямої вказівки на необхідність її належного повідомлення (відеозапис співбесіди  https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2500, таймкод 00:41:40-00:42:20).

Комісія звертає увагу, що надані кандидатом пояснення не свідчать про належний рівень аналізу вимог процесуального закону щодо підстав застосування процесуального інституту приводу. Зокрема, кандидат не надала чіткої відповіді на запитання про можливість застосування приводу до особи, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, та не врахувала, що ухилення особи від явки до суду можливе лише за умови її належного повідомлення.

На думку Комісії, наведені кандидатом пояснення не підтверджують достатньої глибини аналізу положень процесуального законодавства та їх практичного застосування, що є важливою складовою безперервного професійного розвитку судді.

З огляду на надану інформацію Комісія наголошує, що професія судді передбачає безперервний професійний розвиток, оскільки як законодавство, так і правозастосовна практика перебувають у постійному динамічному русі. Усвідомлюючи цю особливість, законодавець передбачив обов’язок судді систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду (пункт 8 частини сьомої статті 56 Закону).

Цей обов’язок також передбачено Кодексом суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, відповідно до статті 7 якого суддя зобов’язаний вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок.

Також у пункті 5 частини сьомої статті 56 Закону визначено, що суддя має право підвищувати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

З наданих кандидатом пояснень убачається, що вона брала участь у навчальних заходах, організованих Національною школою суддів України, та здійснювала підвищення кваліфікації шляхом проходження тематичних і періодичних навчань. Комісія позитивно оцінює, що те, що кандидат брала участь у професійних заходах, зокрема круглих столах, організованих за участю Ради Європи, Верховного Суду та ОБСЄ. Це свідчить про певну зацікавленість кандидата у професійному розвитку та оновленні знань.

Водночас Комісія звертає увагу, що сам факт участі кандидата в навчальних заходах та професійних заходах не є безумовним підтвердженням належного рівня безперервного розвитку. Важливим є не лише проходження навчання, а й здатність застосовувати отримані знання, аналізувати актуальні правові підходи та вдосконалювати власну правозастосовну діяльність. У цьому контексті пояснення кандидата щодо застосування процесуального законодавства, а також використання судової практики без урахування її релевантності до конкретних обставин справ свідчать про недостатню глибину аналізу норм права та практики їх застосування. Зазначене негативно впливає на оцінку кандидата за показником «Безперервний розвиток».

Також під час співбесіди з кандидатом було обговорено питання здобуття нею другої вищої освіти за освітньо-професійною програмою «Публічне управління та адміністрування» у Національному університеті «Одеська юридична академія». Кандидат пояснила, що обрання цієї програми було зумовлено переважно прагненням до саморозвитку та перевірки власних можливостей щодо вступу за новими вимогами. Водночас зазначила, що отримання таких знань не пов’язане безпосередньо з її професійною діяльністю.

Відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо вибору саме спеціальності «Публічне управління та адміністрування», кандидат не надала чіткого обґрунтування такого вибору, а також не змогла конкретизувати, які саме нові знання та навички вона отримала в процесі навчання, зазначивши лише про загальне розширення власних знань у зв’язку з продовженням навчання.

Комісія позитивно оцінює прагнення кандидата до саморозвитку, зокрема її рішення здобувати другу вищу освіту, оскільки розширення знань та набуття нових компетентностей є важливою складовою безперервного професійного розвитку судді. Здобуття освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» є дотичним до виконання управлінських функцій голови суду та потенційно може сприяти поглибленню відповідних знань і навичок.

Водночас із пояснень кандидата не слідує, що вибір освітньої програми був пов’язаний із конкретною потребою в розвитку професійних чи управлінських компетентностей. Кандидат пояснила, що вступ був зумовлений переважно прагненням до саморозвитку та перевірки власних можливостей. Після уточнювального запитання члена Комісії вона зазначила про зв’язок навчання з виконанням функцій голови суду, однак не змогла чітко визначити набуті в процесі навчання знання та навички.

За викладених обставин в їх сукупності Комісія може дійти висновку, що показник «Безперервний розвиток» кандидатом підтверджений формально. Незважаючи на участь у навчальних заходах та здобуття другої вищої освіти, пояснення кандидата не свідчать про достатньо активне та усвідомлене використання можливостей для поглиблення професійних знань, аналізу актуальних правових підходів і вдосконалення правозастосовної діяльності. Зазначене враховується під час оцінювання кандидата за критерієм особистої компетентності.

Ураховуючи встановлені обставини,  Комісія дійшла висновку, що Макарова Ю.І. не вжила достатніх заходів для професійного розвитку, що негативно впливає на її оцінку за критерієм особистої компетентності. 

Варто підкреслили, що повноваження Комісії з оцінювання кандидата на посаду судді на предмет його відповідності певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	17	17	17	17	17	34
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	17	17	17	17	17

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 34 бали із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат Макарова Ю.І. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1.1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

1.2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

1.3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

1.4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією оцінювання особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Співбесіда є ключовим етапом, під час якого формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія наголошує, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється кожним членом Комісії відповідно до його внутрішнього переконання із застосуванням доступних засобів для її встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Макаровою Ю.І. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	10	9	9,25	37,5
	Ефективна взаємодія	9	9	9	9	9
	Стійкість мотивації	10	9	10	9	9,5
	Емоційна стійкість	10	10	9	10	9,75

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,5 бала із 50 можливих, що становить 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Відповідно до пункту 7 Єдиних показників оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам здійснюється з урахуванням правил професійної етики, які на нього поширюються чи поширювалися, та правилам професійної етики суддів, дотримання яких обґрунтовано можна очікувати від кандидата на посаду судді з моменту допуску до участі в доборі або конкурсі на посаду судді.

Важливим принципом Єдиних показників є відсутність преюдиційного значення будь-яких висновків чи оцінок національних і міжнародних органів, які стосуються доброчесності судді та кандидата. Такі документи самі по собі не є визначальними для оцінки, не спростовують обґрунтований сумнів щодо відповідності критеріям, однак можуть враховуватися під час оцінювання (пункт 10 Єдиних показників).

Також Комісія бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою критерії відбору можуть бути суворішими в тому разі, коли йдеться про відбір суддів, які займають вищі посади в ієрархії: «Суд підкреслив першорядну важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. Суд зазначив: чим вище суд знаходиться в судовій ієрархії, то більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку Суду, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04 жовтня 2022  року).

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.

Ураховуючи наведене, Комісією під час кваліфікаційного оцінювання Макарової Ю.І. було досліджено висновок ГРД, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані нею як кандидатом декларації, інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно кандидата, а також інформацію, яка викликала запитання у членів Комісії.

Як зазначалось вище, Національне агентство від 15 серпня 2025 року № 49- 01/69707-25 надіслало до Комісії результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених Макаровою Ю.І. в декларації за 2024 рік.

За інформацією Національного агентства:

(1) в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» кандидат не зазначила про те, що на праві власності члену сім’ї (матері) належить земельна ділянка загальною площею 43 000 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1, інформація про яку наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 05 січня 2018 року;

(2) в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» кандидат не зазначила відомості про те, що на праві власності члену сім’ї (чоловіку) належить автомобіль марки «BMW 320І» вартістю 350 000 грн, інформація про який наявна в ЄДРТЗ.

Кандидатом надано письмові та усні пояснення, які детально наведені вище в розділі «Проведення спеціальної перевірки».

Національне агентство виснувало, що відсутність попередньо встановлених Національним агентством фактів порушення антикорупційного законодавства не є перешкодою для інших органів у встановленні відповідних обставин у межах здійснюваних ними процедур. Чинним законодавством передбачено повноваження інших суб’єктів публічного права щодо перевірки факту подання кандидатами на відповідну посаду судді декларацій та відомостей, що містяться в них (пункт 1.2 роз’яснення від 1 жовтня 2021 року № 9, далі – Роз’яснення № 9).

Водночас Національне агентство наголошує, що висновки, у яких не зафіксовано факту порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених законом, можуть враховуватись суб’єктами, які проводять відповідні процедури, за умови, якщо у таких суб’єктів (органів, комісій тощо) відсутні додаткові відомості та/або документи, які не були предметом аналізу під час підготовки Національним агентством зазначених висновків.

Вказана позиція також узгоджується із висновками, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від  27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24 щодо оскарження рішення ВККСУ. Верховний Суд виснував, що у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не реалізуються повноваження антикорупційного чи правоохоронного органу, не здійснюється перевірка висновків цих органів, однак Комісія надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.

Із пояснень кандидата слідує, що встановлені за результатами спеціальної перевірки розбіжності виникли через її необізнаність щодо окремих обставин, які вплинули на повноту відображення відомостей у декларації за 2024 рік. Стосовно земельної ділянки кандидат зазначила, що мати не надала їй свідоцтва про право на спадщину; стосовно транспортного засобу – вважала його відчуженим після укладення договору купівлі-продажу та не знала про відсутність його перереєстрації в ЄДРТЗ.

Крім того, Комісією встановлено, що в декларації за 2024 рік кандидат також не відобразила в повному обсязі відомостей про доходи матері як члена сім’ї суб’єкта декларування. Так, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» кандидатом зазначено про отримання матір’ю пенсійних виплат, проте замість розміру отриманого доходу вказала: «Член сім’ї не надав інформації». Також у декларації не відображено дохід матері в сумі 5  634,30 грн, отриманий від надання земельних ділянок в оренду, відомості про який містяться в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків щодо джерел і сум нарахованих доходів, а також нарахованих (перерахованих) податку та військового збору (далі – ДРФО).

Під час співбесіди кандидат пояснила, що на момент подання декларації за 2024 рік її мати перебувала в місті Краматорськ, у зв’язку з чим вона не мала можливості з’ясувати точний розмір пенсії, отриманої матір’ю у 2024 році. За словами кандидата, розмір пенсійних виплат протягом року змінювався, а можливість отримати відповідну інформацію від органів Пенсійного фонду України була відсутня. Водночас, оскільки їй було відомо про отримання матір’ю пенсії, вона відобразила цей вид доходу в декларації, однак без зазначення його суми.

Стосовно невідображення в декларації доходу матері в розмірі 5 634,30 грн, отриманого від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кандидат пояснила, що мати не повідомила її про отримання такого доходу, а сама вона не була обізнана про існування орендних правовідносин щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої в місті Краматорську. Крім того, кандидат зазначила, що до початку повномасштабного вторгнення вони з матір’ю проживали окремо, тому вона не цікавилася її доходами. Після переїзду матері до неї у 2024 році вона задекларувала лише ті доходи матері, про які їй було відомо.

Комісія бере до уваги пояснення Макарової Ю.І., проте звертає увагу на таке.

Відповідно до пунктів 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, пенсія та інші доходи.

Комісією встановлено, що кандидат не дотрималась вказаних вимог, оскільки при заповненні декларацій за 2024 рік не зазначила в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» відомості про земельну ділянку, яка на праві власності належить члену її сім’ї (матері), загальною площею 43 000 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1, право власності на яку зареєстровано 05 січня 2018 року. Крім того, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» не в повному обсязі відобразила відомості про доходи матері: хоча зазначено факт отримання нею пенсії, її розмір не вказано, а також не задекларовано дохід у сумі 5 634,30 грн, отриманий від надання земельної ділянки в оренду.

Кандидат у поясненнях зауважує, що не заперечує наявність встановлених розбіжностей, однак пов’язує їх виникнення не з умисним приховуванням інформації, а з необізнаністю щодо окремих обставин, необхідних для повного відображення відомостей у декларації.

Проаналізувавши надані кандидатом письмові пояснення від 28 серпня 2025 року та пояснення, надані під час співбесіди, Комісія вважає їх достатніми для спростування сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Такий висновок ґрунтується на тому, що кандидат зазначила в декларації за 2024 рік відомості про інші дві земельні ділянки, які належать її матері на праві власності, набуті одночасно із незадекларованою земельною ділянкою в порядку спадкування, що свідчить про відсутність наміру приховати інформацію про майновий стан члена сім’ї. Крім того, після встановлення відповідних розбіжностей кандидат звернулася до Національного агентства з відповідним листом щодо виправлення допущеної помилки.

Стосовно неповного відображення відомостей про доходи матері Комісія враховує пояснення кандидата про відсутність у неї інформації щодо розміру пенсійних виплат та доходу від надання земельної ділянки в оренду, а також те, що в декларації було відображено факт отримання матір’ю пенсії із зазначенням, що член сім’ї не надав відповідної інформації.

Комісія наголошує, що обов’язок щодо повного та достовірного декларування покладається на суб’єкта декларування. Кандидат повинен вживати всіх можливих заходів для отримання повної інформації як про власний майновий стан, так і про майновий стан членів своєї сім’ї та забезпечувати неухильне дотримання вимог законодавства щодо декларування.

Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

Стосовно відчуження автомобіля марки «BMW 320І» Комісія враховує таке.

За даними ЄДРТЗ, автомобіль марки  «BMW 320І» 2015 року випуску, власником якого був ОСОБА_2 (на той час чоловік кандидата), було перереєстровано на іншого власника за договором купівлі-продажу 08 квітня 2025 року.

Макарова Ю.І., пояснюючи обставини відчуження цього транспортного засобу вказала, що 14 серпня 2023 року її (на той час) чоловік уклав договір комісії, а 15 серпня 2023 року автомобіль марки  «BMW 320І» було відчужено на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до умов договору право власності на автомобіль перейшло до покупця з моменту його підписання сторонами. Вона не була обізнана про нездійснення новим власником державної перереєстрації транспортного засобу.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якими визначено певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з пунктом 111 Роз’яснення щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 листопада 2023 року № 4 (далі – Роз’яснення), продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про його реєстрацію (технічний паспорт).

Отже, відчуження транспортного засобу передбачає не лише укладення відповідного цивільно-правового договору, а й здійснення його державної перереєстрації. Перереєстрація є обов’язковою процедурою у разі зміни власника транспортного засобу. Її метою є внесення до ЄДРТЗ актуальних відомостей про нового власника, видача нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та у передбачених законодавством випадках заміна номерних знаків. До проведення такої перереєстрації у ЄДРТЗ мають міститися відомості про попереднього власника, незважаючи на укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності).

Згідно з пунктом 104 Роз’яснення у декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Як встановлено Комісією, хоча транспортний засіб марки «BMW 320І» 2015 року випуску був відчужений 15 серпня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 02.14.08К, укладеного на виконання договору комісії, станом на дату подання декларації за 2024 рік його державна перереєстрація на нового власника не була здійснена. Тому в ЄДРТЗ власником автомобіля продовжував значитися член сім’ї кандидата – чоловік (на той час).

За таких обставин кандидат, враховуючи, що транспортний засіб придбано під час шлюбу та був об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, повинна була під час заповнення декларації за 2024 рік врахувати зазначені обставини та вжити заходів для з’ясування актуальних відомостей щодо цього транспортного засобу, у тому числі шляхом перевірки інформації, що міститься в ЄДРТЗ, та забезпечити належне виконання вимог законодавства у сфері фінансового контролю. Водночас у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації за 2024 рік такі відомості не зазначені.

Комісія вважає, що допущені під час декларування неточності та неповнота відображення відомостей у декларації за 2024 рік не свідчать про намір кандидата приховати відомості про майновий стан члена своєї сім’ї або подати завідомо недостовірні відомості. Надані кандидатом пояснення, а також досліджені Комісією матеріали дають підстави дійти висновку, що такі недоліки у відображенні інформації стали наслідком неналежного виконання кандидатом обов’язку щодо повного з’ясування обставин та внесення до декларації відомостей, які підлягали декларуванню.

Комісія переконана, що наведені обставини самі по собі не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критерію доброчесності, однак вони свідчать про недостатню сумлінність при виконанні обов’язку щодо декларування та враховуватимуться Комісією під час визначення кількості балів за показником «сумлінність».

Комісією при оцінюванні цієї обставини враховано кількість допущених помилок, а також невжиття заходів кандидатом до повного з’ясування майнового стану членів своєї сім’ї.

Отже, проявивши належну ініціативу та доклавши необхідних зусиль, Макарова Ю.І. мала можливість отримати повну та достовірну інформацію про майно, яке перебувало у власності членів її сім’ї (чоловіка та матері), а також про всі види доходів матері, отримані нею у 2024 році. Однак кандидат не забезпечила отримання такої інформації та подала декларацію за 2024 рік без зазначення відповідних відомостей. Виявлені розбіжності свідчать про несумлінний підхід.

Комісія підкреслює, що правильність і повнота декларування становлять один із базових елементів доброчесності судді. Суддя як об’єкт підвищеного стандарту поведінки має демонструвати зразкове ставлення до дотримання вимог щодо фінансового контролю.

Показник сумлінності критерію доброчесності охоплює, зокрема, здатність кандидата сумлінно дотримуватися правил декларування, у тому числі щодо повноти та точності відображення відомостей. Належне та ретельне заповнення декларацій є проявом відповідальності й поваги до закону, який суддя повинен демонструвати у своїй професійній діяльності.

Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи поведінки суддів) суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.

Згідно зі статтею 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.

Комісія відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від кандидата на посаду судді неухильного дотримання закону та відповідального ставлення до декларування (частина 7 статті 54, пункт 6 частина 7 статті 56 Закону). Незважаючи на те, що окремі виявлені помилки не оцінюються Комісією як істотні чи суттєві, їх сукупність вказує на недостатню уважність та скрупульозність при заповненні офіційних документів. Однак саме за сукупністю помилок Макарова Ю.І. демонструє системність у неповному або неточному декларуванні інформації, тому Комісія має розглянути питання про зменшення балів кандидата за показником сумлінності з огляду на сукупність несуттєвих порушень.

Під час закритого обговорення Комісія у складі колегії одноголосно вирішила, що зазначені обставини становлять сукупність несуттєвих обставин, за які може бути знижено 15  балів за показником «сумлінність» за критеріями професійної етики та доброчесності.

Як зазначалось вище, до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Підставою для висновку слугували виявлені ГРД обставини.

Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність» та «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».

У висновку ГРД зазначено, що кандидат у деклараціях за 2021–2022 роки зазначала вартість автомобіля марки «BMW 320I» 2015 року випуску в розмірі 350 000 грн. У 2023  році чоловік кандидата відчужив зазначений транспортний засіб за 47 500 грн, що є суттєво нижчою сумою порівняно з його попередньо задекларованою вартістю.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті AUTO.RIA, вартість аналогічних автомобілів марки «BMW 320I» 2015 року випуску становить орієнтовно від 9 999 дол. США (еквівалент 432 057 грн) до 13 900 дол. США (еквівалент 600 619 грн) залежно від технічного стану, пробігу та комплектації, що значно перевищує суму доходу, зазначеного кандидатом від відчуження цього транспортного засобу. Орієнтовну ринкову вартість ГРД визначено на підставі актуальних пропозицій станом на 2026 рік у зв’язку з відсутністю архівних даних за 2023 рік.

ГРД вважає, що суттєва різниця між вартістю автомобіля, зазначеною в попередніх деклараціях, цінами на аналогічні транспортні засоби на ринку та задекларованим доходом від його відчуження викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності зазначеної вартості реальній ринковій вартості автомобіля на момент продажу та може свідчити про можливе заниження вартості активу.

Стосовно вказаних обставин Макарова Ю.І. під час співбесіди та в письмових поясненнях пояснила, що автомобіль марки «BMW 320I» 2015 року випуску на початку серпня 2023 року зазнав значних технічних несправностей та потребував проведення ремонтних робіт, зокрема заміни двигуна, ремонту ходової частини та кузовних робіт, орієнтовна вартість яких перевищувала 200 000 грн. У зв’язку з економічною недоцільністю ремонту було прийнято рішення про продаж транспортного засобу.

Кандидат зазначила, що не була стороною договору купівлі-продажу транспортного засобу та не брала участі у визначенні ціни його продажу. Про реалізацію автомобіля за 47 500  грн вона дізналася після його відчуження чоловіком. На підтвердження зазначеної вартості продажу кандидат надала копію договору купівлі-продажу транспортного засобу №  02.14.08К від 15 серпня 2023 року, в якому вартість автомобіля визначена у розмірі 47 500  грн. Вказала, що вона не мала підстав сумніватися в достовірності зазначеної вартості автомобіля в договорі.

Відповідаючи на уточнювальні запитання представника ГРД, кандидат підтвердила, що в липні 2023 року її чоловіка було притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості дорожнього руху, і на той момент автомобіль перебував у справному стані. Щодо короткого проміжку часу між виявленням технічних несправностей, укладенням договору комісії та подальшим продажем автомобіля кандидат зазначила, що продажем займався її чоловік, якому надійшла пропозиція продати автомобіль за зазначеною ціною, на що він погодився.

Кандидат наголосила, що з урахуванням технічного стану автомобіля на момент його відчуження зазначена ціна була обґрунтованою. Однак жодних документів, які б підтверджували технічний стан транспортного засобу, вона надати не може, оскільки такі документи не збереглися, продажем автомобіля вона не займалася.

Комісія враховує пояснення кандидата про те, що відчуження автомобіля марки «BMW 320I» 2015 року випуску за значно нижчою ціною було зумовлене його незадовільним технічним станом. Водночас колегія вимушена констатувати, що вказані пояснення не є достатньо переконливими, оскільки кандидатом не надано жодних документів, які б підтверджували наявність зазначених нею технічних несправностей транспортного засобу або необхідність проведення його дороговартісного ремонту.

Відповідно до інформації, розміщеної на спеціалізованому майданчику з продажу автомобілів «AUTO.RIA», вартість подібного транспортного засобу аналогічного року випуску у 2026 році коливається від 9 999 дол. США до 13 900 дол. США.

Кандидат не надала жодних документів, які б підтверджували технічний стан автомобіля на момент його відчуження (акт технічного огляду, дефектний акт, висновок сервісного центру тощо) та могли б об’єктивно пояснити настільки суттєве зниження його вартості.

Також відсутні документи, що підтверджували б проведення діагностики транспортного засобу, визначення вартості необхідних ремонтних робіт або інші обставини, які могли б свідчити про обґрунтованість продажу автомобіля за ціною, що істотно відрізнялася від орієнтовної ринкової вартості.

Комісія також бере до уваги, що 29 липня 2023 року, тобто менш ніж за три тижні до відчуження автомобіля, чоловіка кандидата було притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановленої швидкості під час керування цим транспортним засобом. За поясненнями кандидата, істотні технічні несправності автомобіля були виявлені вже на початку серпня 2023 року, після чого було прийнято рішення про його продаж.

Комісія зазначає, що всі наведені кандидатом події, а саме: виявлення технічних несправностей автомобіля, визначення вартості їх усунення, прийняття рішення про економічну недоцільність ремонту, укладення договору комісії та подальше відчуження автомобіля за ціною 47 500 грн, відбулися протягом нетривалого періоду. За відсутності будь-яких документальних підтверджень ці обставини не знайшли свого об’єктивного підтвердження.

Наведені фактичні обставини у своїй сукупності дають Комісії підстави вважати, що чоловік кандидата відчужив автомобіль за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що договір купівлі-продажу укладав її чоловік, а вона не брала участі у визначенні ціни продажу автомобіля. Однак зазначені пояснення не можуть бути визнані достатніми, оскільки автомобіль був набутим під час шлюбу та перебував у спільній сумісній власності подружжя, тому кандидат не може повністю дистанціюватися від обставин його відчуження, посилаючись виключно на те, що продажем займався її чоловік. Як співвласник майна та особа, яка декларувала відомості про цей актив, кандидат мала бути обізнаною з істотними умовами його відчуження, зокрема щодо вартості транспортного засобу, оскільки така інформація має значення для забезпечення достовірності відомостей, зазначених у декларації, та належної оцінки майнового стану кандидата і членів її сім’ї.

Надані кандидатом пояснення щодо технічного стану автомобіля та причин його відчуження не підтверджені належними документами, а суттєва різниця між раніше задекларованою вартістю транспортного засобу (350 000 грн), орієнтовною ринковою вартістю аналогічних автомобілів та сумою доходу, отриманого від його відчуження (47 500  грн), викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності зазначеної в договорі вартості реальним обставинам продажу.

Комісія зазначає, що переконливість пояснень кандидата щодо причин такої істотної різниці у вартості майна залежить від наявності належного документального підтвердження відповідних обставин. Кандидат не надала жодних документів, які б підтверджували технічний стан автомобіля на момент його відчуження, обставини проведення його діагностики, характер та обсяг виявлених несправностей, необхідність та вартість проведення ремонтних робіт, а також вплив зазначених обставин на визначення вартості транспортного засобу.

Комісія зауважує, що навіть правомірний за зовнішніми ознаками правочин може викликати сумніви щодо достовірності зазначеної в ньому вартості предмета купівлі-продажу. Відображення вартості майна, що не відповідає його фактичній вартості (заниження ціни предмета купівлі-продажу), є негативним явищем, оскільки унеможливлює оцінювання реального майнового стану кандидата та членів її сім’ї й ускладнює зіставлення їх доходів і видатків. Це також може порушувати правила грошових розрахунків і фінансового моніторингу, мати ознаки, якщо не ухилення від оподаткування, то принаймні свідомого сприяння йому.

Відповідно до пункту 5.11 Положення про кваліфікаційне оцінювання під час визначення ступеня невідповідності враховуються, зокрема, тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, систематичність, давність порушення. Комісія зважає, що встановлені обставини стосуються одного правочину (ознаки систематичності відсутні), кандидат не була стороною цього правочину, і він вчинений поза межами службової діяльності кандидата, і що кандидат надала усні пояснення щодо технічного стану транспортного засобу на момент його відчуження. Водночас пояснення є непідтвердженими стосовно суттєвого розриву між задекларованою та ринковою цінами – кандидат не надала переконливих пояснень, які б усували обґрунтований сумнів у прозорості правочину.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

Відповідність рівня життя задекларованим доходам – рівень життя суддя (кандидата на посаду судді) відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел (пункт 22 Єдиних показників).

Згідно з підпунктом 2 пункту 22 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо, зокрема, але не виключно, суддя (кандидат на посаду судді) та / чи члени його сім’ї відчужили об’єкти цивільних прав за оплатним договором за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової.

Оцінка наведених фактів і обставин у їх сукупності дає Комісії підстави для висновку, що з погляду звичайної розсудливої людини може виникати обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «відповідність рівня життя задекларованим доходам».

Комісія вважає недостатньо переконливими пояснення Макарової Ю.І. щодо причин істотної різниці між задекларованою вартістю та ціною відчуження автомобіля марки «BMW 320I» 2015 року випуску, оскільки наведені нею обставини не усувають обґрунтованого сумніву щодо відповідності зазначеної вартості реальним обставинам правочину. Водночас встановлені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критерію доброчесності, однак свідчать про недотримання нею належного рівня прозорості у сфері майнових відносин.

Ураховуючи викладене, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.

ГРД також надано Комісії інформацію стосовно кандидата, яка сама собою не стала підставою для висновку, але має бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

ГРД звернула увагу на обставини розгляду Макаровою Ю.І. цивільних справ №  401/1772/24, № 401/3581/23 та № 401/827/25 за позовами батьків про позбавлення матерів батьківських прав.

На думку ГРД, ухвалені судові рішення у зазначених справах не містять обґрунтування наявності спору між батьками (у справах № 401/1772/24 та № 401/3581/23 відповідачі визнали позовні вимоги), а у справі № 401/827/25 справа розглядалася за відсутності відповідача. 

Окрему увагу ГРД звертає на справу № 401/1772/24, у якій орган опіки та піклування надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав. Водночас у сукупності з безспірним характером справи та з урахуванням того, що рішенням від 25 жовтня 2023 року у справі № 401/3382/23, яку також розглядала Макарова Ю.І., місце проживання дитини було визначено з батьком, зазначені обставини потребують додаткового з’ясування, оскільки можуть створювати ризик використання рішення про позбавлення матері батьківських прав для отримання батьком дитини відстрочки від призову на військову службу.

Також ГРД зазначає, що в мотивувальних частинах фактично відсутній аналіз обставин і доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для втручання у сімейні відносини, а також не вбачається належного обґрунтування того, яким чином таке втручання в сімейні відносини відповідало найкращим інтересам дітей.

Сукупність зазначених обставин, на думку ГРД, може свідчити про необхідність додаткового з’ясування того, чи були рішення кандидата спрямовані виключно на захист найкращих інтересів дітей та чи було належним чином забезпечено баланс між інтересами дитини й іншими правовими наслідками ухвалених судових рішень.

Під час співбесіди та в письмових поясненнях Макарова Ю.І. пояснила, що під час розгляду справ нею враховувалися вимоги Сімейного кодексу України, правові позиції Верховного Суду та практика Європейського суду з прав людини щодо пріоритетності найкращих інтересів дитини та необхідності дотримання принципу пропорційності втручання у сімейні відносини.

Пояснюючи мотиви ухвалення рішень у справах №  401/1772/24, № 401/3581/23 та №  401/827/25 Макарова Ю.І. зазначила, що в кожній із зазначених справ судом було досліджено всі надані сторонами докази, такі як письмові матеріали справи, які, зокрема, характеризують особу позивача та відповідача в контексті виконання їх батьківських обов’язків, документи щодо умов проживання дітей, висновки органів опіки та піклування, акти обстеження житлово-побутових умов, відомості щодо фактичної участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дітей, а також інші докази, що мали значення для правильного вирішення спору у справах цієї категорії. У кожній із цих справ судом було встановлено обставини, які свідчили про ухилення відповідачів від виконання батьківських обов’язків, а ухвалені рішення відповідали найкращим інтересам дітей.

Стосовно справи № 401/1772/24 кандидат зазначила, що позбавлення батьківських прав було здійснено не через визнання відповідачкою позову, а на підставі оцінки сукупності досліджених доказів, зокрема встановленого факту тривалої відсутності матері у житті дитини, її виїзду за кордон та самоусунення від виконання батьківських обов’язків, а також з урахуванням позиції дитини. Висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав суд оцінив у сукупності з іншими доказами та не погодився з ним.

Відповідаючи на уточнювальне запитання члена Комісії щодо підстав встановлення обставин тривалої відсутності матері в житті дитини та її самоусунення від виховання, з огляду на те, що в рішенні від 25 жовтня 2023 року у справі № 401/3382/23 за позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, яку також розглядала Макарова  Ю.І., такі обставини не були відображені, кандидат пояснила, що факт відсутності матері у житті дитини понад один рік був встановлений нею саме під час розгляду цієї справи. Зазначені обставини не були викладені в мотивувальній частині рішення у справі №  401/3382/23. Кандидат зазначила, що надалі під час розгляду справ цієї категорії буде приділяти більшу увагу повноті викладення встановлених судом обставин у мотивувальній частині судових рішень.

Стосовно справи № 401/3581/23 кандидат пояснила, що рішення про позбавлення батьківських прав ухвалено на підставі оцінки сукупності досліджених доказів, які підтверджували самоусунення матері від виховання дитини та наявність передбачених законом підстав для застосування такого заходу. Також судом було враховано, серед іншого, і висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, обставини зловживання відповідачкою алкоголем, відсутність участі у вихованні дитини та її власну позицію щодо небажання брати участь у житті сина.

Стосовно справи № 401/827/25 кандидат зазначила, що висновок про позбавлення батьківських прав був зроблений з урахуванням доказів, які підтверджували тривале невиконання відповідачкою батьківських обов’язків, зокрема залишення дітей без належного піклування, відсутність участі у їх вихованні, а також інших встановлених обставин, що свідчили про необхідність захисту найкращих інтересів дітей.

Кандидат наголосила, що рішення у зазначених справах ухвалювалися виключно з метою захисту прав та інтересів дітей, а не з огляду на можливі додаткові правові наслідки для позивачів, пов’язані з їх військовим статусом.

Не вдаючись до оцінки судових рішень, Комісія, дослідивши наведені факти і обставини, вважає пояснення Макарової Ю.І. обґрунтованими та достатніми, такими, які не дають підстав, щоб ставити під сумнів дотримання кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.

Водночас Комісія звертає увагу кандидата на доцільність більш детального викладення в мотивувальних частинах судових рішень обставин, встановлених під час розгляду справ цієї категорії, зокрема щодо підстав втручання в сімейні відносини та обґрунтування того, що таке втручання відповідає найкращим інтересам дитини.

Також ГРД звернула увагу на те, що в суддівському досьє міститься інформація про осіб, яких кандидат зазначила як таких, що можуть надати їй рекомендації. Серед них – Петренко Л.Ю. та Рогава І.Т., з якими кандидат раніше перебувала у професійних та процесуальних правовідносинах. Так, Петренко Л.Ю. була керівником кандидата під час її роботи в органах прокуратури, а також брала участь у судових справах за участю кандидата як прокурор. Рогава І.Т. також брала участь у справах, які розглядала кандидат, як адвокат. ГРД наводить перелік відповідних судових справ, у яких зазначені особи брали участь.

На думку ГРД, такі обставини можуть викликати питання щодо характеру та тривалості професійних зв’язків між кандидатом та зазначеними особами, а також щодо можливого впливу цих взаємовідносин на об’єктивність наданих рекомендацій з погляду стороннього спостерігача. У зв’язку з цим ГРД вважає за необхідне отримати додаткові пояснення кандидата щодо характеру таких професійних контактів.

Стосовно зазначених обставин кандидат зазначила, що з Петренко Л.Ю. та Рогавою  І.Т. перебуває виключно в процесуальних правовідносинах, а будь-які позапроцесуальні чи особисті стосунки, які могли б вплинути на її об’єктивність і неупередженість під час розгляду справ, відсутні та ніколи не існували.

Кандидат пояснила, що зазначила Петренко Л.Ю. серед осіб, які можуть надати рекомендацію, з огляду на те, що під час її роботи в органах прокуратури Петренко Л.Ю. була її безпосереднім керівником і могла надати характеристику її професійним якостям. Кандидат зауважила, що станом на 2018 рік вони не перебували у процесуальних правовідносинах, оскільки Петренко Л.Ю. здійснювала повноваження прокурора в іншій місцевості.

Також кандидат вказала, що зазначила Петренко Л.Ю. та Рогаву І.Т. серед осіб, які можуть надати рекомендації, оскільки, на її переконання, саме особи, які безпосередньо взаємодіють із суддею під час здійснення правосуддя, можуть об’єктивно оцінити його професійні та етичні якості, зокрема дотримання норм суддівської етики, рівень професійної комунікації та поведінки під час судового розгляду.

Під час співбесіди з кандидатом у межах розгляду цього зауваження ГРД члени Комісії також обговорили обставини, викладені у повідомленні адвоката Зархіна Д.О., який діє в інтересах підозрюваних у кримінальному провадженні № НОМЕР_4, в частині, що стосується розгляду Макаровою Ю.І. як слідчим суддею клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності, за твердженням заявника, конфлікту інтересів, оскільки ці обставини є взаємопов’язаними.

Адвокат Зархін Д.О. у своєму повідомленні до Комісії зазначає про можливу наявність позапроцесуальних відносин між суддею Макаровою Ю.І. та прокурором Петренко Л.Ю., посилаючись на те, що письмові пояснення судді, подані 9 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження, відкритого за його скаргою, та письмові заперечення прокурора, подані 17 березня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду на його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 17 квітня 2025 року у справі №  401/3154/24, є, на його думку, майже повністю ідентичними за структурою, змістом, стилем викладення, граматикою та містять однакові мовні конструкції, а також окремі однакові граматичні помилки. Крім того, заявник зазначає, що в тексті заперечень прокурора залишилося формулювання, яке, на його переконання, могло стосуватися лише судді: «Вказані матеріали ретельно вивчені мною ще до початку судового засідання, що дало можливість провести судовий розгляд клопотання у зазначений проміжок часу». На думку заявника, наведені обставини можуть свідчити про обмін процесуальними документами між суддею та прокурором поза межами встановленої законом процедури.

Стосовно зазначених обставин кандидат під час співбесіди 14 квітня 2026 року підтвердила, що письмові заперечення прокурора Петренко Л.Ю., подані до Кропивницького апеляційного суду, фактично відтворюють текст її письмових пояснень, поданих 9 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження. Водночас вона зазначила, що їй невідомо, яким чином ці пояснення могли опинитися у прокурора Петренко  Л.Ю. Вона категорично заперечила факт передачі цих пояснень прокурору та зазначила, що ніколи не обговорювала з нею обставини дисциплінарного провадження.

Кандидат пояснила, що єдиним можливим поясненням може бути те, що паперовий примірник її пояснень перебував у канцелярії суду для сканування, а також/або в її приймальні, до якої мають доступ відвідувачі, у зв’язку з чим вона не виключає можливості ознайомлення з ними сторонніми особами.

Крім того, за її словами, доступ до електронної версії відповідних матеріалів мав і захисник. Також кандидат зазначила, що саме ці обставини були покладені захисником в основу заяви про її відвід, поданої під час розгляду клопотань у ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Однак у задоволенні зазначеної заяви судом було відмовлено (відеозапис співбесіди https://youtu.be/489mGURQHOo?t=5285, таймкод 01:28:05-01:30:35).

На уточнювальне запитання представника ГРД щодо вжиття заходів для з’ясування обставин, яким чином її пояснення могли опинитися у прокурора, кандидат зазначила, що обговорювала це питання зі своїми працівниками, яким довіряє, однак встановити конкретні обставини не вдалося. Вона припускає, що доступ до документа міг бути отриманий у період відсутності працівників у приймальні або в приміщенні, де здійснюється сканування документів. Також кандидат зазначила, що під час розгляду заяви про відвід прокурор не повідомила, яким чином отримала цей документ, однак заперечила його отримання безпосередньо від неї. Кандидат наголосила, що йдеться не про матеріали справи з обмеженим доступом, а про її письмові пояснення (відеозапис співбесіди  https://youtu.be/489mGURQHOo?t=5867, таймкод 01:37:47-01:39:22).

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що вона особисто не передавала прокурору Петренко Л.Ю. письмові пояснення, подані до Вищої ради правосуддя. Водночас наведені пояснення не усувають сумніву щодо обставин, за яких зазначений документ опинився в розпорядженні прокурора та був використаний нею під час підготовки заперечень на апеляційну скаргу, текст яких за структурою, змістом та мовними особливостями фактично відтворює пояснення кандидата, що також підтвердила і Макарова Ю.І.

Кандидат не змогла надати чіткого пояснення щодо механізму отримання прокурором зазначеної інформації, припустивши лише можливість доступу до неї в приміщенні суду під час перебування документа у приймальні або кімнаті для сканування за відсутності працівників. Водночас кандидат не навела обставин, які б підтверджували такі припущення, або свідчили про вжиття нею додаткових заходів для з’ясування такої обізнаності.

Комісія також враховує, що кандидат та прокурор Петренко Л.Ю. тривалий час перебували в професійних взаємовідносинах: Петренко Л.Ю. була безпосереднім керівником кандидата під час її роботи в органах прокуратури, а у 2018 році кандидат зазначила її серед осіб, які можуть надати їй рекомендацію.

За таких обставин особливого значення набуває питання щодо того, яким чином письмові пояснення кандидата, подані до Вищої ради правосуддя, опинилися в розпорядженні прокурора Петренко Л.Ю. та були використані нею під час підготовки процесуального документа. Незважаючи на заперечення кандидата щодо передачі нею зазначених пояснень прокурору, кандидат не змогла надати переконливого пояснення обставин отримання цього документа Петренко Л.Ю.

На думку Комісії, з огляду на особливість відносин між кандидатом та прокурором Петренко Л.Ю., а також на обставини використання змісту пояснень кандидата у процесуальному документі прокурора, належне з’ясування причин такого збігу мало істотне значення для усунення можливих сумнівів щодо дотримання принципів незалежності та неупередженості судді. Відсутність таких дій з боку кандидата не сприяє усуненню таких сумнівів у розсудливого та поінформованого стороннього спостерігача та, на думку Комісії, об’єктивно вказує на недостатню сумлінність кандидата в реагуванні на цю ситуацію.

Водночас Комісія зазначає, що наявні матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б беззаперечно підтверджували передачу кандидатом зазначеного документа прокурору або наявність між ними позапроцесуальних відносин. Однак невстановленість обставин отримання прокурором документа та відсутність переконливих пояснень кандидата з цього приводу не дають змоги повністю усунути сумнів щодо дотримання нею належних стандартів поведінки судді у взаємовідносинах з учасниками судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 146, 159, 160 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 вказала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.

Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.

Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

Отже, Комісія наголошує, що доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду.

З урахуванням установлених обставин, наданих кандидатом пояснень та їх оцінки в сукупності Комісія доходить висновку, що кандидат не усунула сумнівів щодо обставин отримання прокурором Петренко Л.Ю. письмових пояснень, поданих нею до Вищої ради правосуддя, та не надала переконливого пояснення причин їх подальшого використання при підготовці процесуального документа, зміст якого фактично відтворював її пояснення.

З огляду на викладене Комісія вважає, що зазначені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, однак свідчать про недостатній рівень сумлінності, у зв’язку з чим Комісія вирішила зменшити оцінку кандидата за показником «сумлінність» на 15 балів.

ГРД також звернула увагу на те, що кандидат ухвалювала судові рішення у той час як перебувала у відпустці або на навчанні в Національній школі суддів України, зокрема:

1) у періоди перебування у відпустці:

- з 22 серпня 2023 року до 12 вересня 2023 року – судовий наказ № 401/2538;

- з 21 лютого 2024 до 01 березня 2024 року – ухвала у справі №  401/175/24;

- з 16 грудня 2010 року до 25 грудня 2010 року – 23 судові рішення;

2) у періоди перебування на навчанні:

- 27 квітня 2011 року – ухвала в справі № 2-613/11;

- з 01 листопада до 02  листопада 2012 року – 4 ухвали.

Стосовно зазначених обставин кандидат пояснила, що судовий наказ у справі №  401/2538/23, датований 12 вересня 2023 року, фактично був підписаний нею 13 вересня 2023 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР). Аналогічно ухвала у справі № 401/175/24 від 01 березня 2024 року була підписана 06 березня 2024 року. На думку кандидата, зазначене свідчить про наявність технічних описок у датах ухвалення відповідних судових рішень.

Стосовно ухвалення судових рішень у період відпустки з 16 грудня 2010 року до 25  грудня 2010 року кандидат зазначила, що, наскільки вона пам’ятає, була відкликана з відпустки за власною заявою для виконання службових обов’язків, однак документального підтвердження цього надати не може у зв’язку із закінченням строку зберігання відповідних наказів.

Стосовно рішень, ухвалених у період проходження навчання в Національній школі суддів України, кандидат пояснила, що йдеться про ухвали у цивільних справах, постановлені без проведення судових засідань. За даними ЄДРСР, вони були підписані в робочі дні, як і ухвала від 27 квітня 2011 року.

Крім зазначених випадків, Комісією під час дослідження інформації з ЄДРСР та відомостей, наданих Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, щодо відпусток, тимчасової непрацездатності, навчання Макарової Ю.І., виявлено неодноразові випадки ухвалення та внесення до ЄДРСР судових рішень у період з 2013–2025 років під час відсутності кандидата на робочому місці. Зокрема, з 27 травня 2013 року до 04 червня 2013  року (щорічна основна відпустка) ухвалено вирок від 27 травня 2013 року у справі №  401/1233/13-к; з 26 жовтня – 29 жовтня 2019 року (частина щорічної основної відпустки) постановлено ухвалу від 29 жовтня 2019 року в справі №  401/2965/19; 19 лютого 2021 року (частина щорічної основної відпустки) постановлено ухвалу у справі № 401/2946/17; 10 червня 2021 року (частина щорічної основної відпустки) винесено постанову в справі № 401/1667/21; 17 липня 2024 року (частина щорічної основної відпустки) ухвалено 5 судових рішень; 05  грудня 2024 року (частина щорічної основної відпустки) ухвалено 3 судові рішення; 14  березня 2025 року (частина щорічної основної відпустки) постановлено ухвалу в справі №  401/3990/23; 12 вересня 2025 року (частина щорічної основної відпустки) винесено судовий наказ в справі № 401/2198/25; 26 вересня 2025 року (частина щорічної основної відпустки) постановлено ухвалу в справі № 398/5546/25; 17 жовтня 2025 року (частина щорічної основної відпустки) постановлено ухвалу в справі № 401/3405/25.

У своїх письмових поясненнях щодо ухвалення вироку у справі № 401/1233/13-к кандидат зазначила, що у зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 24 травня 2013  року вона подала заяву про відкликання її з відпустки для розгляду цього кримінального провадження. Водночас з огляду на значний проміжок часу встановити причини відсутності відповідного наказу про відкликання з відпустки неможливо.

Стосовно ухвали від 29 жовтня 2019 року у справі № 401/2965/19 кандидат пояснила, що була відкликана з відпустки на підставі наказу голови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області № 205-в від 28 жовтня 2019 року для розгляду цього кримінального провадження. Копію зазначеного наказу надано Комісії.

Стосовно інших судових рішень кандидат зазначила, що вони були фактично підписані нею в робочі дні, у зв’язку з чим зазначення інших дат їх ухвалення є технічною помилкою. Лише у справі № 401/3405/25 така описка була виправлена відповідною ухвалою суду.

Під час співбесіди кандидат надала аналогічні пояснення та додатково зазначила, що всі вказані судові рішення були підписані не в дати їх зазначення як дат ухвалення та не в періоди її відсутності на робочому місці, а у робочі дні, що підтверджується інформацією з ЄДРСР щодо дат їх надсилання судом. На її думку, у зазначених випадках мала місце технічна помилка в даті ухвалення судових рішень.

Кандидат пояснила, що проєкти судових рішень готуються помічником судді, у тому числі за її відсутності, а в проєкті може залишатися дата його підготовки. У зв’язку зі значним обсягом судових рішень та під час їх підписання електронним підписом і надсилання до ЄДРСР вона могла не звернути уваги на зазначену в проєкті дату.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що зазначення дат ухвалення окремих судових рішень у періоди її відсутності на робочому місці мало характер технічної помилки, а фактичне підписання таких рішень відбувалося в робочі дні. Водночас Комісія звертає увагу, що під час пояснень кандидат фактично ототожнювала дату надсилання судового рішення до ЄДРСР із датою його ухвалення, що свідчить про недостатньо чітке розуміння відмінності між цими діями.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

З огляду на статус судді та обов’язок дотримання високих стандартів професійної діяльності кандидат мала усвідомлювати важливість правильного зазначення дати ухвалення судового рішення, оскільки така дата має процесуальне значення та може впливати на перебіг процесуальних строків і реалізацію прав учасників справи. Сам собою факт зазначення в окремих судових рішеннях дат, що припадали на періоди перебування кандидата у відпустці чи на навчанні, не є достатньою підставою для висновку про ухвалення Макаровою Ю.І. судових рішень в періоди відсутності на робочому місці. Однак щодо окремих таких випадків кандидатом не надано документів, які б підтверджували відкликання її з відпустки чи інші обставини, що могли б пояснити виконання службових обов’язків у відповідні дати. За таких обставин Комісія не має достатніх підстав для висновку про умисне порушення кандидатом вимог процесуального законодавства, однак наведені обставини свідчать про недостатній рівень уважності та належної організації роботи під час оформлення судових рішень.

Крім того, Комісія звертає увагу, що значна кількість допущених технічних помилок у зазначенні дат ухвалення судових рішень викликає певне занепокоєння щодо належної організації роботи та уважності кандидата при підготовці судових рішень.

У зв’язку з цим Комісія вважає, що наведені обставини вказують на недотримання нею належного рівня сумлінності під час виконання обов’язків, пов’язаних з оформленням та оприлюдненням судових рішень. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

Комісією під час кваліфікаційного оцінювання досліджено також інші обставини та  інформацію стосовно Макарової Ю.І. Зокрема, Комісією проаналізовано показники ефективності здійснення судочинства суддею Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Макаровою Ю.І., які містяться в її суддівському досьє.

Під час дослідження такої інформації Комісією виявлено факт наявності порушення кандидатом встановлених законодавством строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР.

Так, за інформацією, наданою Державним підприємством «Інформаційні судові системи», про випадки перевищення строків надсилання (оприлюднення) до ЄДРСР електронних копій судових рішень суддею Макаровою Ю.І. в період з 2017 року до 2025 року несвоєчасно внесено до ЄДРСР (оприлюднено) 1 965 електронних копій судових рішень (у 2017 році – 10 судових рішень; у 2018 році – 118 судових рішень; у 2019 році – 112 судових рішень; у 2020 році – 196   судових рішень; у  2021  році – 513 судових рішень; у 2022 році – 452 судові рішення; у   2023   році – 249 судових рішень; у 2024 році – 187 судових рішень; у 2025 році –  128 судових рішень), що становить близько 24,66 % від загальної кількості розглянутих справ.

Макарова Ю.І. у письмових поясненнях визнала факт порушення встановлених строків внесення окремих судових рішень до ЄДРСР та зазначила, що це було зумовлено значним судовим навантаженням і низкою об’єктивних обставин. Зокрема, розгляд великої кількості справ різних категорій, у тому числі складних і багатоепізодних, потребував значних часових витрат на дослідження доказів та підготовку повних текстів судових рішень. Крім того, на своєчасність внесення рішень до ЄДРСР вплинули наслідки повномасштабної збройної агресії рф проти України, зокрема тривалі відключення електропостачання внаслідок обстрілів енергетичної інфраструктури та застосування графіків аварійних відключень. Хоча у грудні 2023 року суд було забезпечено генератором, через обмежений запас пального його використовували лише для розгляду невідкладних справ.

Кандидат зазначила, що після усунення зазначених об’єктивних перешкод усі судові рішення були внесені до ЄДРСР. Для недопущення подібних випадків нею вжито заходів щодо оптимізації роботи та посилення контролю за дотриманням строків надсилання судових рішень до ЄДРСР, ефективність яких підтверджується поступовим зменшенням кількості несвоєчасно внесених рішень. Кандидат підкреслила, що прав громадян порушено не було, справи розглядалися в межах процесуальних строків.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

У пункті 19 Єдиних показників зазначено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Таким чином, Комісія виснує, що значна кількість випадків порушення Макаровою  Ю.І. установлених законодавством строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР свідчить про недостатньо ефективну організацію її роботи, оскільки кандидат не вжила необхідних заходів для забезпечення своєчасного виконання цих вимог.

Поряд з викладеним Комісія зауважує, що нею взято до уваги обставини, пов’язані із військовою агресією рф, проте вважає, що вони не впливають на висновок Комісії (стосуються попереднього періоду).

У сукупності встановлені обставини, а саме допущення численних технічних помилок під час оформлення судових рішень та випадки несвоєчасного внесення значної кількості судових рішень до ЄДРСР, свідчать про недоліки в організації кандидатом власної професійної діяльності та недостатній рівень уважності і сумлінності при виконанні службових обов’язків. Незважаючи на наведені кандидатом об’єктивні причини, суддя зобов’язаний забезпечувати належну організацію своєї роботи, своєчасне виконання покладених законом обов’язків та дотримання високих стандартів професійної діяльності, що є необхідною умовою підтримання довіри суспільства до судової влади.

Ураховуючи характер, кількість і системність зазначених недоліків в організації кандидатом власної професійної діяльності, а також недостатньо відповідальне ставлення до виконання обов’язків судді, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидату за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

Також під час співбесіди Комісією обговорено питання щодо ухвалених кандидатом судових рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. 

На запит Комісії листом Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 березня 2026 року надано інформацію про загальну кількість розглянутих суддею справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП за період з 2012 року до 2025  року. Так, суддею Макаровою Ю.І. розглянуто 391 справу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, ухвалено судові рішення: про накладення адміністративного стягнення – 326 справ, про направлення на дооформлення – 15 справ, про закриття провадження у справі – 50 справ, з них: відсутність події і складу адміністративного правопорушення – 31 справа, закінчення строків накладення адміністративного стягнення – 19  справ.

За результатами дослідження відомостей з ЄДРСР, зокрема, щодо підстав закриття проваджень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення Комісія встановила таке.

Так, у низці справ (№ 401/3025/17, № 401/3213/17, № 401/1521/18, № 401/1781/18, №  401/245/19, № 401/311/19, № 401/337/20, № 401/1300/19, № 399/251/19) судові засідання неодноразово відкладалися у зв’язку з неявкою осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності. Надалі кандидатом виносилися постанови про привід таких осіб із зазначенням, що вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Однак у зв’язку з невиконанням приводу та відсутністю підтвердження місця проживання осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, матеріали справ поверталися на дооформлення.

Після повернення матеріалів на доопрацювання та їх повторного надходження до суду у вказаних справах строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею  38 КУпАП, вже спливав, у зв’язку з чим провадження у справах підлягало закриттю.

Водночас Комісією встановлено, що в окремих випадках після застосування приводу, який не був виконаний, кандидат здійснювала розгляд справ за відсутності осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності (справи № 401/875/20, № 401/3010/18, №  401/2436/20).

Крім того, аналіз судової практики кандидата свідчить, що в більшості справ у разі неявки осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності, питання щодо застосування приводу не вирішувалося, навіть за наявності обставин, які свідчили про відсутність підтвердження належного повідомлення особи про розгляд справи (№ 399/422/19, №  401/817/20, № 401/1360/20).

Стосовно зазначених обставин Макарова Ю.І. під час співбесіди 14 квітня 2026 року пояснила, що повертала матеріали справ на дооформлення у випадках неявки особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, лише за наявності обставин, які свідчили про те, що особа фактично не була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Кандидат зазначила, що в таких випадках у протоколах були відсутні підписи осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності, або містилися відомості про відмову від їх підписання, а поштові відправлення поверталися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «за не запитом», «адресат відсутній». За таких обставин, на думку кандидата, суд не мав достатніх підстав вважати, що особа була обізнана зі змістом протоколу та обставинами, які їй ставилися у вину.

Макарова Ю.І. пояснила, що повертала такі матеріали на дооформлення у зв’язку з неможливістю встановити фактичне місце проживання особи та забезпечити повне й об’єктивне з’ясування обставин справи. На її думку, розгляд справи за відсутності особи за таких обставин був би передчасним, оскільки суд не мав можливості пересвідчитися, чи була особа належним чином ознайомлена з протоколом про адміністративне правопорушення (відеозапис співбесіди https://youtu.be/489mGURQHOo?t=7614, таймкод 02:06:54-02:08:26).

На уточнювальне запитання члена Комісії щодо випадків повернення поштових відправлень із відміткою «за закінченням терміну зберігання» Макарова Ю.І. пояснила, що така відмітка сама собою могла свідчити про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи. За відсутності підпису особи у протоколі суд не мав можливості пересвідчитися, що особа була ознайомлена з його змістом та обставинами правопорушення. Саме ця обставина була визначальною при прийнятті рішення про повернення матеріалів на дооформлення (відеозапис співбесіди https://youtu.be/489mGURQHOo?t=7707, таймкод 02:08:27-02:09:17).

Відповідаючи на запитання члена Комісії щодо випадків розгляду справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, після невиконання постанови про привід, за результатами яких особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, кандидат зазначила, що не пам’ятає обставин кожної конкретної справи, однак припустила, що наявні в матеріалах справи інші докази могли бути достатніми для прийняття відповідного рішення (відеозапис співбесіди https://youtu.be/489mGURQHOo?t=7886, таймкод 02:11:26-02:12:30).

На запит Комісії листом Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2026 року було надано скан-копії матеріалів судових справ, строк зберігання яких не закінчився, зокрема справи № 401/311/19, № 401/245/19, № 401/1300/19, № 401/337/20.

За результатами аналізу матеріалів зазначених справ Комісією встановлено, що в окремих протоколах про адміністративні правопорушення дійсно містилися відомості про відмову особи від їх підписання, однак у матеріалах справ № 401/245/19 та № 401/1300/19  були наявні відеозаписи, а у справах № 401/311/19 та № 401/337/20 протоколи містили підписи осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності. Незважаючи на наявність зазначених матеріалів, до осіб застосовувався привід, а після його невиконання матеріали справ були повернені суддею Макаровою Ю.І. на дооформлення.

Стосовно зазначених обставин Макарова Ю.І. під час співбесіди 21 липня 2026 року пояснила, що відеозаписи, які містилися в матеріалах справ до 2020 року, не завжди давали можливість встановити обставини складання протоколу, оскільки в окремих випадках їх тривалість становила лише 3–5 секунд, а зміст не дозволяв підтвердити, зокрема, чи називала особа свої анкетні дані (прізвище, ім’я та по батькові), тому повертала справи на дооформлення (відеозапис співбесіди https://youtu.be/79sbSxVE6Tc?t=2290 00:38:10-00:40:16).

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Насамперед Комісія наголошує, що вона не має повноважень у межах кваліфікаційного оцінювання надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим суддею Макаровою Ю.І., натомість оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики.

Отже, не надаючи оцінки судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від  22  лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок. Подібні за змістом положення містяться і в статтях 6 та 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХX з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, зазначено, що в пункті 7 Висновку № 7(2005) Консультативної ради європейських суддів указано, що метою судочинства є вирішення спорів. Ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, що повторюється в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від  02  березня 2026 року № 14, стосовно того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав, чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке зазвичай включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.

Отже, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі собою не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики, ураховуючи системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями. Безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.

На думку Комісії, мети юридичної відповідальності не буде досягнено, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Комісія наголошує, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата) є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка під час розгляду справ та ухвалення рішення щодо того, чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не носить ознак свавільного зволікання з розглядом справ, що зумовило закриття провадження та уникнення певними особами відповідальності. Для встановлення в діях судді судової тяганини недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, значення мають конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків.

Комісія враховує пояснення кандидата щодо причин застосування приводу до осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, та повернення матеріалів справ на дооформлення, однак звертає увагу на таке.

У частині першій статті 256 КУпАП закріплено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 КУпАП).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це (частина третя статті 256 КУпАП). 

Комісія також вважає за можливе звернути увагу на положення пункту 24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до яких визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Комісія зазначає, що у випадках, коли матеріали справ не містили належного підтвердження повідомлення особи про розгляд справи, відомостей про її місце проживання або інших даних, необхідних для забезпечення її участі у провадженні, такі обставини об’єктивно перешкоджали розгляду справи по суті.

За таких умов подальше відкладення розгляду справ та застосування приводу за відсутності можливості його виконання не сприяли ефективному вирішенню справи та може призвезти до затягування строків розгляду. Натомість питання щодо належного оформлення матеріалів справи та встановлення необхідних відомостей могло бути вирішено шляхом повернення матеріалів на дооформлення на більш ранньому етапі.

За викладених обставин колегія Комісії дійшла висновку, що обраний суддею Макаровою  Ю.І. порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, за якого питання щодо повернення матеріалів на дооформлення вирішувалося лише після невиконання постанов про привід, за відсутності належного підтвердження повідомлення особи та відомостей про її місце проживання, міг призвести до затягування розгляду справ та до спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас Комісія враховує, що дії кандидата були зумовлені прагненням забезпечити дотримання права особи на участь у розгляді справи та не свідчать про умисне порушення вимог законодавства. Однак зазначений процесуальний підхід до організації розгляду справ свідчить про недостатню ефективність управління розглядом справ та підлягає врахуванню при оцінюванні кандидата.

Відповідно до підпункту 3 пункту 19 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно: під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, розгляду справ.

Комісія відмічає, що в організації роботи суддею Макаровою Ю.І. з розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 130 КУпАП, наявні окремі недоліки, пов’язані із забезпеченням участі осіб у розгляді таких справ та вибором процесуального порядку дій за відсутності підтвердження їх належного повідомлення.

За тих обставин, які мали місце, Комісія не констатує в діяльності судді критичних ризиків, які б з очевидністю ставили під сумнів її відповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Однак встановлені обставини свідчать про недостатній рівень сумлінності під час організації розгляду відповідної категорії справ.

Ураховуючи викладені обставини, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата на 15 балів за показником «сумлінність».

Також під час дослідження досьє Комісією встановлено, що кандидатом допущено певні порушення правил декларування, які полягають в такому.

Комісією встановлено, що кандидат у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (далі – паперова декларація) за 2012– 2014 роки у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» та у деклараціях за 2015–2018 роки у розділі 3  «Об’єкти нерухомості» не задекларовала жодного об’єкта нерухомого майна, який перебував у її користуванні та в користуванні членів її сім’ї (дітей), де вони фактично проживали.

Під час співбесіди кандидат пояснила, що помилково не зазначила в паперових деклараціях за 2012–2014 роки та в деклараціях за 2015–2018 роки квартиру, в якій проживала разом із чоловіком та дітьми, як об’єкт, що перебував у її користуванні та членів її сім’ї – дітей, оскільки на той час вимоги антикорупційного законодавства не містили чітких вимог щодо переліку даних, які необхідно відображати в декларації. Крім того, були відсутні роз’яснення щодо правил заповнення декларацій, зокрема, стосовно того, яке саме «інше право користування» слід зазначати в розділі 3. З огляду на це вона не зазначила як об’єкт користування квартиру за адресою: місто Світловодськ, АДРЕСА_1, яка належала на праві власності її чоловікові та в якій вона була зареєстрована і фактично проживала разом із сім’єю. Водночас кандидат зазначила, що факт її проживання у цій квартирі був відображений у паперових деклараціях за 2012–2014 роки в пункті 2 «Місце проживання» розділу І «Загальні відомості» та в деклараціях за 2015–2018 роки – у пункті 2.1  «Інформація про суб’єкта декларування». Крім того, зазначена квартира декларувалася як об’єкт нерухомого майна, що належить на праві власності її чоловікові. Кандидат також пояснила, що після появи відповідних роз’яснень щодо заповнення декларацій вона виправила зазначену помилку та в наступних деклараціях відображала цю квартиру як об’єкт, що перебуває в її користуванні. На її думку, це свідчить про відсутність наміру приховати чи не задекларувати зазначений об’єкт нерухомості.

Комісія бере до уваги пояснення Макарової Ю.І., проте звертає увагу на таке.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від  07 квітня 2011 року № 3206-VI, чинного на момент подання паперових декларацій за  2012– 2014 роки, суб’єкти декларування зобов’язані були подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру з повним і достовірним відображенням інформації про наявні в них права на майно. Вказаним нормативно-правовим актом затверджено форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, яка містила примітку з 14 пунктів щодо порядку її заповнення.

Зокрема, затвердженою формою паперової декларації в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» безпосередньо зазначено, що підлягає декларуванню «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів його сім’ї), та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним», у пункті 31 передбачено подання відомостей про такі об’єкти, як квартири.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Отже, обов’язок декларування охоплює не лише об’єкти нерухомості, які належать/належали суб’єкту декларування чи членам його сім’ї, але й об’єкти, якими володіють та/або користуються він та члени його сім’ї.

Комісією встановлено, що кандидат не дотрималася вимог щодо заповнення декларацій, оскільки в паперових деклараціях за 2012–2014 роки та в деклараціях за 2015–2018 роки не відобразила в розділі 3 відомостей про право користування квартирою, яка була місцем її фактичного проживання та фактичного проживання членів її сім’ї (дітей).

Проаналізувавши пояснення кандидата, Комісія вважає їх достатніми для спростування сумнівів щодо її відповідності критеріям доброчесності та професійної етики. Такий висновок ґрунтується на тому, що відомості про фактичне місце проживання за адресою: місто Світловодськ, АДРЕСА_1, кандидатом були вказані в пункті 2  «Місце проживання» розділу І «Загальні відомості» паперових декларації за  2012– 2014  роки та в розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларацій за  2015– 2018 роки. Крім того, у паперових деклараціях за 2012–2014 роки та в деклараціях за  2015–2018 роки кандидат відображала квартиру, у якій проживала разом із членами своєї сім’ї, в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» та розділі 3 «Об’єкти нерухомості» відповідних декларацій як об’єкти нерухомого майна, що належали на праві власності її чоловіку.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що наведені факти не свідчать про намір кандидата приховати зазначений об’єкт нерухомості чи відомості про його використання. Водночас допущене порушення вимог щодо заповнення декларацій враховується Комісією під час визначення кількості балів за показником «сумлінність».

Комісією також встановлено, що в деклараціях за 2019–2023 роки кандидат зазначила, що її посада належить до посад з високим рівнем корупційних ризиків.

Під час співбесіди Макарова Ю.І. підтвердила, що в деклараціях за 2019–2023 роки помилково зазначила «Так» у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» щодо належності посади судді до посад, пов’язаних з високим рівнем корупційних ризиків. Кандидат пояснила, що це сталося через неуважність, наголосивши, що помилки були неумисними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації, серед іншого, зазначаються відомості про місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб’єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

Відповідно до рішення Національного агентства від 17 червня 2016 року № 2 «Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків» та наказу Національного агентства від 06 листопада 2023 року № 249/23 «Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків» посада судді не відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

Таким чином, положеннями антикорупційного законодавства чітко визначено перелік посад з високим або підвищеним корупційним ризиком, і суддя не відноситься до цього переліку.

Ураховуючи надані пояснення, Комісія вважає, що кандидатом у деклараціях за  2019– 2023 роки в розділі 2.1«Інформація про суб’єкта декларування» зазначено неточні відомості. Дії Макарової Ю.І. є наслідком несумлінності та не містять ознак недоброчесної поведінки чи умисного порушення.

Комісія переконана, що наведений факт не може вважатися достатнім для того, щоб вважати кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на характер допущеної помилки та відсутність умислу в поданні неточних відомостей, однак враховуються Комісією під час визначення балів.

Крім того, Комісією встановлено, що у 2025 році Макарова Ю.І. набула у власність ½ частку квартири загальною площею 111,5 кв.м, розташованої за адресою: місто Світловодськ, АДРЕСА_2, яку отримала в дарунок від колишнього чоловіка. Вартість подарованої частки становила 300 000 грн.

17 грудня 2025 року кандидат подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, заповнивши розділ 3 «Об’єкти нерухомості». Водночас у декларації за 2025 рік кандидат не відобразила отриманий дохід у негрошовій формі у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».

Комісією також встановлено, що в декларації за 2025 рік у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» кандидат задекларувала зазначену квартиру як об’єкт, що належить їй на праві власності, та вказала її вартість на дату набуття права в розмірі 448 017 грн.

Під час співбесіди Макарова Ю.І. пояснила, що на підставі договору дарування від 15  грудня 2025 року, укладеного з її колишнім чоловіком, набула у власність ½ частку квартири загальною площею 111,5 кв.м, розташованої за адресою: місто Світловодськ, АДРЕСА_2. Вартість подарованої частки відповідно до договору дарування була визначена дарувальником у розмірі 300 000 грн.

Кандидат зазначила, що 17 грудня 2025 року подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у якому відобразила набуття права власності на ½ частку квартири площею 55,75 кв.м вартістю 300 000 грн. Розділ щодо видатків не заповнювала, оскільки жодних витрат у зв’язку з набуттям майна не несла.

Стосовно декларації за 2025 рік Макарова Ю.І. пояснила, що зазначила вартість квартири на дату набуття права в розмірі 448 017 грн, оскільки визначила її шляхом додавання вартості належної їй раніше ½ частки квартири (148 016,50 грн) та вартості ½ частки, отриманої в дарунок (300 000 грн). Оцінка квартири після набуття права власності не проводилася, а вартість подарованої частки була визначена дарувальником у договорі дарування.

Кандидат наголосила, що при заповненні декларації прагнула дотриматися вимог законодавства про декларування.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Згідно з пунктом 61 Роз’яснення за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України. Під набуттям права на об’єкт слід розуміти набуття права власності, володіння чи користування. Інформація про вартість об’єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності).

Таким чином, положеннями антикорупційного законодавства чітко визначено, що вартість об’єкта нерухомості для цілей декларування визначається на дату набуття права власності, володіння чи користування та має зазначатися на підставі документа, відповідно до якого таке право набуто (за наявності такого документа), або відповідно до останньої грошової оцінки.

Комісією встановлено, що кандидат не повною мірою дотрималася зазначених вимог, оскільки в декларації за 2025 рік зазначила вартість об’єкта нерухомості, визначену не на підставі документально підтверджених відомостей, а шляхом самостійного розрахунку – додавання вартості належної їй раніше ½ частки квартири у розмірі 148 016,50 грн та вартості ½ частки, отриманої в дарунок, у розмірі 300 000 грн. За відсутності документів, які б підтверджували іншу вартість об’єкта нерухомості, кандидат мала зазначити в декларації вартість, визначену відповідно до правовстановлюючого документа або іншого документа, що підтверджує вартість майна, а не суму, визначену нею самостійно.

Крім того, Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо визначення вартості подарованої ½ частки квартири, оскільки вони не узгоджуються з умовами договору дарування від 15 грудня 2025 року. Так, відповідно до пункту 8 зазначеного договору дарування сторони визначили вартість предмета дарування – ½ частки квартири, розташованої за адресою: місто Світловодськ, АДРЕСА_2, у розмірі 148 016,50 грн. Натомість кандидат у повідомленні про істотні зміни від 17 грудня 2025 року зазначила вартість цієї частки у розмірі 300 000 грн, посилаючись на вартість, визначену дарувальником.

За таких обставин надані кандидатом пояснення не повністю спростовують встановлені розбіжності між вартістю об’єкта нерухомості, зазначеною в повідомленні про істотні зміни в майновому стані, та відомостями, що містяться в договорі дарування від 15 грудня 2025 року.

Водночас Комісія враховує, що кандидат не приховувала факт набуття права власності на частку квартири, своєчасно відобразила відповідний об’єкт у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані та декларації за 2025 рік, а також зазначила джерело його набуття. Наведені обставини свідчать про те, що допущена неточність виникла внаслідок неправильного розуміння порядку визначення вартості об’єкта декларування.

Комісія переконана, що наведений факт не може вважатися достатнім для того, щоб вважати кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на характер допущеної помилки та відсутність умислу в поданні недостовірних відомостей, однак враховуються Комісією під час визначення балів за показником «сумлінність».

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зокрема подарунки.

Відповідно до пункту 133 Роз’яснення в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації  зазначаються відомості про подарунки у формі грошових коштів, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року. Подарунок у формі іншій, ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість одного подарунка перевищує 5  прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року (абзац 2 пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

У 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня становив 3 028 грн, тобто подарунок на суму понад 15 140 грн підлягав обов’язковому відображенню в розділі  11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки».

Комісією встановлено, що кандидат не дотрималася вказаних вимог повною мірою, оскільки відомостей про отримання кандидатом подарунку в негрошовій формі (½ частини квартири) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2025 рік не зазначено.

Водночас Комісія бере до уваги, що в кандидата не було умислу приховати факт укладення договору дарування, на що вказують не лише пояснення кандидата, а й те, що інформація про отримання у власність ½ квартири була відображена в поданому 17 грудня 2025 року повідомленні про суттєві зміни в майновому стані, а також внесена до розділу  3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2025 рік.

Підсумовуючи викладене, Комісія робить висновок, що кандидатом допущено добросовісну помилку при заповненні декларації за 2025 рік. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

Оцінюючи наведені вище пояснення в сукупності, Комісія вважає, що  Макарова Ю.І. під час заповнення декларацій продемонструвала недостатню сумлінність, оскільки вона мала можливість і повинна була перед заповненням декларацій детально ознайомитись із вимогами антикорупційного законодавства та роз’ясненнями Національного агентства щодо порядку декларування. Хоча зазначені недоліки й не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність та недостатню відповідальність з боку Макарової Ю.І. при виконанні вимог антикорупційного законодавства. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нестачі внутрішньої дисципліни, точності та схильності знецінювати вимоги до формальної сторони відповідальності, що є важливими рисами в діяльності судді.

Комісія звертає увагу кандидата на викладені обставини та необхідність більш уважно та всебічно вивчати вимоги антикорупційного законодавства, зокрема положення Закону України «Про запобігання корупції» щодо порядку та повноти декларування відомостей. Це сприятиме належному виконанню обов’язків суб’єкта декларування в майбутньому та уникненню подібних ситуацій.

Також, Комісія дослідила декларації доброчесності судді Макарової Ю.І.

Так, у паперових деклараціях доброчесності судді за 2016–2017 роки та в електронній декларації доброчесності судді за 2018 рік Макарова Ю.І. у пункті 18 підтвердила, що нею пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Водночас у пункті 17 вказаних декларацій доброчесності судді, Макарова Ю.І. підтвердила, що нею не приймались одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

У деклараціях доброчесності судді за 2019–2022 роки Макарова Ю.І. заперечила проходження такої перевірки, проставивши в пункті 18 позначку в графі «Не підтверджую». Також у деклараціях доброчесності судді за 2023–2024 роки кандидат заперечила проходження такої перевірки, заповнивши пункт 24 «Стосовно мене не проводилась перевірка, передбачена Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» шляхом проставлення відмітки в полі «Підтверджую».

Під час засідання кандидат не заперечувала, що допустила помилки під час заповнення декларацій доброчесності судді за 2016–2018 роки. Вона пояснила, що не проходила перевірки відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Водночас кандидат проходила перевірку відповідно до Закону України «Про очищення влади», у зв’язку з чим помилково ототожнила зазначені види перевірок та проставила в пункті 18 декларацій доброчесності позначку «Підтверджую».

Комісія вкотре відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді (кандидата на посаду судді) уникати неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя. Суддя (кандидат на посаду судді) повинен поважати закон, додержуватись його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Загальні правила подання декларації доброчесності судді встановлено статтею 62 Закону.

Частиною першою статті 62 Закону (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачалося, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону); за відсутності доказів іншого твердження судді в декларації вважаються достовірними (частина п’ята статті 62 Закону).

Обов’язок подавати декларацію доброчесності не є формальністю. Законодавець визначив, що декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункт 19 частини першої статті 106 Закону).

Заповнюючи декларацію доброчесності, суддя зобов’язаний не лише надавати правдиві і повні твердження, але й бути уважним для уникнення помилок.

Кандидат під час заповнення паперової декларації доброчесності судді за  2016– 2017  роки та електронної декларації доброчесності судді за 2018 рік допускала одну й ту саму помилку, вказуючи позначку «Підтверджую» у пунктах 17 «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»» та 18 «Мною пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення мною присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності». Вказані твердження є взаємовиключними. Це свідчить про систематичну неуважність кандидата під час заповнення декларації доброчесності судді за 2016–2018 роки. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

Комісією при оцінюванні цих обставин в сукупності враховано кількість допущених помилок при декларуванні.

Комісія вкотре відзначає, що однією зі складових доброчесності судді (кандидата на посаду судді) є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмеженою лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Показник сумлінності за критерієм доброчесності охоплює, зокрема, здатність кандидата сумлінно дотримуватися правил декларування, у тому числі щодо повноти та точності відображення відомостей. Належне та ретельне заповнення декларацій є проявом відповідальності й поваги до закону, який суддя повинен демонструвати у своїй професійній діяльності.

Комісія зазначає, що Макарова Ю.І. при заповненні паперових декларацій за  2012– 2014  роки, декларацій за  2015–2023  роки, декларації за 2025 рік та декларацій доброчесності судді за 2016–2018 роки припустилась систематичних помилок, що свідчить про певну недбалість та нехтування правилами заповнення цих декларацій, тобто несумлінність при виконанні покладеного на неї державою обов’язку декларування.

Комісія враховує надані кандидатом пояснення, які підтверджують відсутність умислу та свідчать про готовність надалі дотримуватися вимог декларування. Однак такі пояснення не усувають факту системності помилок, що впливає на оцінку за показником «сумлінність».

Ураховуючи викладені обставини, на думку Комісії, жодне з наведених порушень окремо не є суттєвим і само по собі не може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, проте в цьому випадку Комісія, зважаючи на системність порушень, які допускаються кандидатом протягом тривалого часу при заповненні відповідних декларацій, дійшла висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і, відповідно, зниження кількості балів за критерієм доброчесності та професійної етики на  15  балів за показником «сумлінність».

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат Макарова  Ю.І. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	48	352,5
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	139
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	125,5
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	17	34
	Безперервний розвиток	17
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,25	37,5
	Ефективна взаємодія	9
	Стійкість мотивації	9,5
	Емоційна стійкість	9,75
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		210
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	634

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Макарова Ю.І. у сукупності набрала 634 бали.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 88 Закону Комісія  ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Таким чином, кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої компетентності, доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки щодо Макарової Юлії Ігорівни отримано інформацію, яка має бути оцінена під час встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності у ході проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Макарова Юлія Ігорівна набрала 634 бали.

Визнати Макарову Юлію Ігорівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                           Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                        Ярослав ДУХ

                                                                                                                  Ігор КУШНІР

                                                                                                                  Володимир ЛУГАНСЬКИЙ