Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Назаренка Олега Володимировича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Романа КИДИСЮКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Назаренка Олега Володимировича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Підстави і порядок проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно з частиною другою статті 79³ Закону № 1402-VIII в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою                   статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункти 1.1, 1.3 розділу 1 Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс), зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Назаренко О.В. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Назаренка О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Загальні відомості про кандидата.

Назаренко О.В., громадянин України, має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою на рівні вільного володіння.

Заборони для зайняття кандидатом посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

Указом Президента України від 31 липня 2000 року № 936/2000 Назаренка О.В. призначено на посаду судді Харківського районного суду Харківської області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 08 липня 2005 року № 2788-IV Назаренка О.В. обрано на посаду судді Харківського районного суду Харківської області безстроково.

Станом на день подання заяви про допуск до участі в Конкурсі Назаренко О.В. мав стаж роботи на посаді судді понад 23 роки.

Процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Назаренка О.В. (кримінальна спеціалізація). Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань (з кримінальної спеціалізації) апеляційного загального суду кандидат набрав 147 балів та допущений до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту кандидат набрав 48,8 бала та допущений до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

За виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації апеляційного загального суду кандидат отримав 127 балів. Кандидата допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводилося, кандидату, який успішно склав інші тестування та виконав відповідне практичне завдання, додано 40 балів до загального результату іспиту.

Отже, загалом результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання кандидата становить 362,8 бала.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.

Назаренко О.В. надіслав до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

Згідно з рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено в межах Конкурсу повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів.

Розгляд питання щодо проведення другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду Назаренка О.В. розподілено члену Комісії Волковій Л.М.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону № 1402-VIII, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Назаренка О.В.

З метою проведення спеціальної перевірки Комісією надіслано запити стосовно кандидата до: Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Відповідно до отриманої з Національного агентства з питань запобігання корупції інформації за результатами спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), поданої Назаренком О.В. за 2024 рік, фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.

Від інших уповноважених державних органів Комісією також не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Назаренка О.В. установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

Комісією також перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

З огляду на зазначене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки стосовно Назаренка О.В., які будуть враховані під час дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Співбесіду з Назаренком О.В. проведено 18 червня 2026 року, під час якої  Комісією послідовно обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання регламентовано розділом 5 Положення.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.4 розділу 5 Положення передбачено, що при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такі висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої  компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні  та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення підкреслює принцип особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.

Комісія звернулась до Назаренка О.В. із запитом, у якому запропонувала надати для оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (згідно із затвердженим опитувальником).

Назаренко О.В. надіслав до Комісії інформацію (пояснення), яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Дослідивши письмові пояснення кандидата, послідовно та детально обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності Назаренка О.В., члени Комісії індивідуально оцінили критерій за такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (18, 19, 20), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19; безперервний розвиток (18, 18,5, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 18,50; загальний бал за критерій – 37,5.

З урахуванням викладеного Комісія висновує, що кандидатом продемонстровано достатній рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить      37,5 бала із 50 можливих, що дорівнює 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість  мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Комісія підкреслює, що як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді показникам критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Комісією детально досліджено письмові пояснення кандидата щодо його відповідності показникам критерію соціальної компетентності, під час співбесіди заслухано також його усні пояснення щодо кожного показника.

Комісія дійшла висновку, що кандидат продемонстрував достатній рівень соціальної компетенції.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (9, 9, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,33; ефективна взаємодія (9, 9, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9; стійкість мотивації (10, 10, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,67; емоційна стійкість (9, 9,5, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,5; загальний бал за критерій – 37,5.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить      37,5 бала із 50 можливих, що дорівнює 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно з Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно з пунктом 14 Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Пунктом 5.10 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

ГРД, проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Назаренка О.В., виявила дані, які не стали самостійною підставою для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, однак є такими, що характеризують кандидата, та мають бути взяті до уваги під час кваліфікаційного оцінювання.

08 червня 2026 року ГРД затвердила рішення про надання Комісії вказаної інформації про кандидата (далі – Рішення).

У Рішенні, зокрема, зазначено, що кандидат двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності.

1.1. 29 травня 2020 року Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі – ПДП ВРП) ухвалила рішення про притягнення судді Назаренка О.В. до дисциплінарної відповідальності. Підставою для цього слугувало те, що суддя, розглядаючи заяви сторони про виправлення описки у виконавчому листі у справі № 635/8090/14-ц, не забезпечив їх розгляд у строки, встановлені законом. ПДП ВРП  звернула увагу, що навіть значне навантаження на суддю не може виправдати настільки істотне порушення процесуальних строків. У результаті аналізу обставин було встановлено, що дії судді містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого законодавством, а саме – невжиття заходів щодо своєчасного розгляду заяв. Водночас дисциплінарний орган дійшов висновку, що такі порушення були наслідком недбалості, а не умисних дій, оскільки доказів свідомого порушення не встановлено. З урахуванням викладеного ПДП ВРП вирішила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього стягнення у вигляді попередження.

1.2. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 квітня 2012 року № 2421/дп-12 за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді встановлено наявність в його діях складу дисциплінарного проступку – порушення обов’язку розглядати справи у встановлені законом строки. Суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

ГРД звертає увагу, що за понад 26 років роботи на посаді судді до кандидата було застосовано два дисциплінарні стягнення, які стосувалися порушення розумних або встановлених законом строків розгляду справ чи процесуальних питань. Наведені випадки самі собою не свідчать про систематичний характер дисциплінарних порушень або про свідоме нехтування суддею своїми професійними обов’язками. Водночас, на переконання ГРД, повторюваність порушень одного характеру в різні періоди суддівської діяльності потребує додаткового з’ясування.

2. Також ГРД зазначає, що кандидат без поважних причин допускав судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду справ, внаслідок чого провадження у справах було закрите у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а правопорушники уникнули покарання.

2.1. Так, ГРД виявила, що кандидат розглянув усього 356 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП; керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп’яніння), з них кандидат закрив провадження у 35 випадках: у 5 справах – кандидат мав обмежений строк для розгляду матеріалів після їх надходження; у 18 справах – строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив на момент надходження матеріалів до суду; у 12 справах із цієї категорії – провадження було закрито, а суддя навів мотиви закриття.

Загальний відсоток справ про адміністративні правопорушення, у яких було закрито провадження, становить 9,8%. Відсоток закритих справ, без тих, що надійшли з пропущеним строком, становить 4,7%.

2.2. Окрім наведеного, ГРД зауважила, що кандидат, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), закрив провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності у 229 справах. Із них у 147 справах матеріали надійшли до суду вже після закінчення відповідного строку. У 6 справах строк, що залишався, був об’єктивно недостатнім для їх розгляду. У 24 справах матеріали поверталися суддею на доопрацювання; після їх повторного надходження суд мав або обмежений час для розгляду, або строки притягнення вже сплинули. У 21 справі суддя навів обґрунтовані причини закриття проваджень у зв’язку зі спливом строків, які можна вважати поважними. Водночас у 31 справі суддя мав достатньо часу для розгляду, однак не навів належних обґрунтувань причин затягування, у зв’язку з чим ці справи не були розглянуті своєчасно. У відсотковому співвідношенні це становить 3,6 % від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії.

Також ГРД виявила, що відповідно до матеріалів суддівського досьє встановлено, що кандидат систематично порушував строки розгляду справ та матеріалів упродовж 2012–2020 років. Зокрема: у 2012 році порушено строки розгляду у 1 справі; у 2013 році – у 46 справах та 3 матеріалах; у 2014 році — у 17 справах; у 2015 році – у 19 справах та 20 матеріалах; у 2016 – у 15 справах та 35 матеріалах; у 2017 році – у 34 справах та 24 матеріалах; у 2018 році –  у 42 справах та 29 матеріалах; у 2019 році – у 32 справах та 7 матеріалах; у 2020 році – у 19 справах.

3. Окрім викладеного, ГРД зауважила, що кандидат 12 вересня 2015 року набув у власність земельну ділянку площею 615 м² та садовий (дачний) будинок площею 74,5 м² у селі Подвірки Харківської області. Вартість майна на момент набуття становила 32 088 грн за земельну ділянку та 69 740 грн за будинок, що загалом еквівалентно приблизно 4 680 дол. США (на той час).

ГРД зауважила, що земельна ділянка має цільове призначення – для колективного садівництва та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. На таких ділянках допускається розміщення садових (дачних) будинків, господарських споруд (зокрема, сараїв, теплиць) і використання їх переважно для сезонного або тимчасового проживання. Незважаючи на те, що подібні будинки можливо ввести в експлуатацію та оформити право власності, вони не прирівнюються до житлових будинків. З огляду на супутникові зображення будинок є невеликим за розмірами, типовим для дачної забудови: компактна споруда без ознак капітального житлового будинку, імовірно, з простим плануванням та мінімальною інфраструктурою.

Водночас, на переконання ГРД, зазначена вартість майна на дату набуття може викликати певні питання щодо її відповідності ринковим умовам навіть для об’єктів такого типу. ГРД не виключає, що, ймовірно, існували об’єктивні фактори, які впливали на вартість придбаного майна. Водночас відсутність документальних підтверджень технічного стану об’єктів та матеріалів проведеної оцінки унеможливлює перевірку обґрунтованості ціни порівняно з потенційною ринковою вартістю аналогічного майна.

4. ГРД, з-поміж іншого, зазначила у Рішенні, що 15 листопада 2020 року дружина кандидата набула у власність земельну ділянку, розташовану в населеному пункті Бабаї Харківської області, загальною площею 1200 м². Ймовірно, набуття могло відбутися в порядку приватизації. Уже у 2021 році зазначена земельна ділянка була відчужена за 121 000 грн.

Кандидат з цього приводу пояснив ГРД, що він звертався до кількох місцевих рад з проханням виділити земельну ділянку для будівництва будинку, однак отримав відмову. Бабаївська селищна рада позитивно розглянула це питання у 2010 році. У силу об’єктивних обставин право власності на цю земельну ділянку було оформлено у 2020 році, оскільки, як з’ясувалось при виготовленні землевпорядної документації, в результаті помилок власників трьох сусідніх земельних ділянок відбулось накладення меж їх земельних ділянок на земельну ділянку, що була виділена дружині. Тому кандидат продовжив пошук ділянки, яку можна було оформити. Через тривалість процедур оформлення та значне зростання цін він не зміг розпочати будівництво і зупинився на купівлі дачного будинку та земельної ділянки в селі Подвірки, а приватизовані ділянки були продані. При продажі земельної ділянки в селищі Бабаї вони з дружиною самостійно визначили ціну продажу та усвідомлювали, що відшукати будь-якого покупця буде складно, тому погодились на ту ціну, яку їм запропонували.

На переконання ГРД, кандидатом не надано документів, які б підтверджували факт прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування у 2010 році, зміст такого рішення, характеристики земельної ділянки або обставини, що унеможливлювали оформлення права власності протягом тривалого часу. За відсутності таких документів ГРД не змогла повною мірою перевірити наведені кандидатом пояснення щодо підстав набуття земельної ділянки.

5. ГРД також зазначила, що відповідно до інформації, зазначеної в майновій декларації за 2023 рік, кандидат з 26 серпня 2023 року до 2025 року включно безоплатно користувався автомобілем «Peugeot 307 СС» 2006 року випуску, який належить на праві власності його сину – ОСОБА_1. Вартість транспортного засобу на дату набуття вказана в розмірі 47 959 грн, що станом на 2023 рік еквівалентно приблизно 1 260 дол. США. За даними відкритих джерел (зокрема, оголошень на спеціалізованих майданчиках з продажу автомобілів), ринкова вартість автомобілів аналогічної марки, моделі та року випуску в період з 2021 до 2023 року становить орієнтовно від 3 600 до 7 000 дол. США, що суттєво перевищує задекларовану суму.

Встановлена розбіжність між задекларованою вартістю транспортного засобу та орієнтовними ринковими цінами аналогічних автомобілів, на думку ГРД, може свідчити про заниження вартості автомобіля на момент його набуття у власність. З  огляду на відсутність даних про індивідуальні особливості його технічного стану на момент ввезення з-за кордону неможливо однозначно встановити причини такої різниці у вартості.

6. Окрім наведеного, ГРД звернула увагу на допущення кандидатом низки неточностей під час декларування.

6.1. Так, кандидат у паперовій декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік зазначив, що член його сім’ї мав кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах у сумі 7 423 грн, зокрема в АТ КБ «ПриватБанк». Водночас в електронній декларації за вказаний звітний період відомості про такі заощадження відсутні.

6.2. У декларації за 2016 рік у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» кандидат зазначає правочини щодо придбання нерухомого майна, а саме садового (дачного) будинку та земельної ділянки. Зазначене майно кандидат набув у власність у 2015 році й відповідні відомості вже були відображені ним у декларації за 2015 рік. Таким чином, повторне декларування цих правочинів у 2016 році виглядає необґрунтованим й таким, що не відповідає вимогам щодо заповнення декларації.

6.3. У декларації за 2019 рік у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» суддя зазначає про понесення витрат на придбання нерухомого майна, які фактично були здійснені його дружиною, а не ним особисто. Цим розділом передбачено відображення виключно тих видатків і правочинів, які здійснював сам суб’єкт декларування.

7. У доповнення до викладеного ГРД виявила, що кандидат отримував дохід у виді соціальних виплат, ймовірно, як внутрішньо переміщена особа. У декларації за 2024 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» кандидат зазначає отримання доходу у розмірі 16 089 грн, вид доходу – «Соціальні виплати, у тому числі виплати внутрішньо переміщеним особам». Підстави отримання такої допомоги потребують додаткового з’ясування.

8. ГРД також зазначила, що у справі № 635/2212/24 кандидат ухвалив рішення про задоволення позовних вимог чоловіка призовного віку про позбавлення матері батьківських прав стосовно їх неповнолітньої дитини. Під час розгляду вказаної справи було залучено до розгляду орган опіки та піклування. Згідно з висновком Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради як представника органу опіки та піклування є недоцільним позбавлення батьківських прав матері стосовно неповнолітнього сина. ГРД звертає увагу на можливе зловживання правами дітей у справах, де стороною є чоловіки призовного віку, і певні корупціогенні фактори таких справ, серед яких: безспірний характер справи; неврахування висновку органу опіки і піклування; розгляд справи без участі всіх сторін. ГРД зауважила, що, дослідивши аналогічні справи, які розглядав кандидат, не встановила подібної тенденції.

9. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) кандидат ухвалив російською мовою більше 560 судових рішень. До 2010 року – 21 рішення, у 2010 – 5 рішень, у 2011 – 2, 2012 році – 203, у 2013 – 231, у 2014 – 44, у 2015 – 21, у 2016 – 16, у 2017 – 9, у 2018 – 4, 2019 – 3, у 2020 – 2.

Кандидат у поясненнях, наданих ГРД, зазначив, що рішення російською мовою ухвалені переважно до 2014 року. Водночас ГРД зауважує, що кандидат й після 2014 року ухвалював рішення російською мовою.

10. Під час аналізу декларацій кандидата ГРД встановлено, що відповідно до інформації, відображеної в Єдиному реєстрі адвокатів України, кандидат отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 22 січня 1997 року, має статус члена Національної асоціації адвокатів України. З огляду на це у поданих майнових деклараціях кандидата мали бути відображені відомості про членство в зазначеній професійній організації. Кандидат не зазначив свого членства в Національній асоціації адвокатів України, чим порушив вимоги антикорупційного законодавства.

11. ГРД, з-поміж іншого, виявила, що кандидат, перебуваючи на навчанні, та, ймовірно, за відсутності на робочому місці, ухвалював судові рішення.

Так, кандидат 22 березня 2013 року проходив навчання суддів місцевих загальних судів на семінарі на тему: «Основні напрямки вдосконалення норм кримінального та кримінально-процесуального права при здійсненні судочинства у кримінальних справах», проведено спільно з Апеляційним судом Харківської області. Навчання проходило у м. Харків і тривало 8 години. Однак цього ж дня кандидат ухвалив та вніс до ЄДРСР 7 судових рішень.

Кандидат 01 лютого 2018 року проходив навчання на тему: «Цивільний процесуальний кодекс: нові тенденції та особливості застосування». Навчання проходило у м. Харків і тривало 8 години. Однак цього ж дня кандидат ухвалив та вніс до ЄДРСР 4 судові рішення.

ГРД звертає увагу, що відповідно до наведеної в досьє інформації кількість академічних годин зазначених вище навчань кандидата становило 8 годин кожне.

Кандидат надав детальні письмові пояснення стосовно тверджень ГРД, викладених у Рішенні, які усно доповнив під час співбесіди.

1. Стосовно обставин притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням ПДП ВРП від 29 травня 2020 року № 1609/1дп/15-20 зазначив таке.

Дисциплінарну справу (об’єднану), відкрито за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дії судді Харківського районного суду Харківської області Назаренка О.В.

Скарга ОСОБА_2 стосувалась дій судді Назаренка О.В. під час здійснення правосуддя у справі № 635/556/18 за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Скаржник зазначала, що із вказаним позовом вона звернулась до суду 26 січня 2018 року. На думку скаржника, суддя Назаренко О.В. навмисно затягував розгляд справи. У судовому засіданні 30 серпня 2018 року скаржник пояснила судді Назаренку О.В., що має право подати вказаний позов за зареєстрованим місцем свого проживання. 30 серпня 2018 року суддя Назаренко О.В. прийняв ухвалу про передачу справи за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.

Скарга ОСОБА_3 стосувалась дій Назаренка О.В. під час здійснення правосуддя у справі № 635/8090/14-ц. Автор скарги зазначила, що суддею допущено безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду заяви про виправлення описки у виконавчому листі протягом строку, встановленого законом.

Оцінюючи встановлені обставини, ПДП ВРП виходила із такого.

Цивільна справа № 635/556/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів перебувала у провадженні судді Назаренка О.В. протягом 7 місяців, тобто поза межами строку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), для розгляду справи по суті, після чого була передана за підсудністю на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.

За встановлених обставин ПДП ВРП дійшла висновку, що під час розгляду справи № 635/556/18 суддя Назаренко О.В. допустив дії, що містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).

Окрім того, ПДП ВРП зауважила, що ОСОБА_2, звертаючись із позовом до суду посилалась, зокрема, на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»  від 12 травня 1991 року № 1023-XII та зазначала, що положення оскаржуваного договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», свідчать про несправедливість умов, які вказані в пунктах 4, 5, 7, 11, 13 частини третьої статті 18 цього Закону. Відповідно до частини п’ятої статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Отже, на переконання ПДП ВРП, позивач скористалась своїм правом вибору, передбаченим чинним цивільним процесуальним законом, та подала позов до Харківського районного суду Харківської області в порядку частини п’ятої статті 28 ЦПК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року суддя Назаренко О.В. передав цивільну справу № 635/556/18 за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.

Проте, на переконання ПДП ВРП, наведене не відповідає вимогам чинного цивільного процесуального закону. За існування правових підстав для розгляду справи в Харківському районному суді Харківської області суддя Назаренко О.В. за не передбачених законом обставин передав справу № 635/556/18 за підсудністю на розгляд до іншого суду.

Також ПДП ВРП зазначила, що Деснянським районним судом міста Києва було розглянуто справу за позовом ОСОБА_2 по суті, рішення про його задоволення ухвалено 20 серпня 2019 року. Тобто внаслідок дій судді Назаренка О.В. (передачі справи за підсудністю до іншого суду) порушені права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_2, за захистом яких вона звернулась до суду, були відновлені майже через 1 рік і 7 місяців. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, Деснянський районний суд міста Києва посилався на норми Закону № 1023-XII.

За встановлених обставин ПДП ВРП дійшла висновку, що дії судді Назаренка О.В. містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції).

Стосовно скарги ОСОБА_3 щодо дій Назаренка О.В. під час здійснення правосуддя у справі № 635/8090/14-ц ПДП ВРП виходила з такого.

08 вересня 2014 року до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чічіков Готель-Сервіс» про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату. Рішенням судді Назаренка О.В. від 10 грудня 2015 року у справі № 635/8090/14-ц у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 3654,33 грн середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 243,60 грн судового збору в дохід держави. На виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року суддею Назаренком О.В. 28 квітня 2016 року видано виконавчий лист у справі № 635/8090/14-ц. 29 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Харківського районного суду Харківської області із заявою про виправлення описки у виконавчому листі від 28 квітня 2016 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2016 року заяву задоволено, виправлено описку у виконавчому листі від 28 квітня 2016 року.

11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Харківського районного суду Харківської області із заявою про виправлення описки у виконавчому листі від 28 квітня 2016 року щодо зазначення дати видачі виконавчого листа. Заява була передана судді Назаренку О.В. Розгляд заяви суддею Назаренком О.В. був призначений на 21 жовтня 2016 року. У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи розгляд заяви відкладено. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року зупинено провадження у справі № 635/8090/14-ц (розгляд заяви про виправлення описки), оскільки матеріали справи були надіслані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року касаційну скаргу ТОВ «Чічіков Готель-Сервіс» відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року залишено без змін. 14 грудня 2017 року справу повернено до Харківського районного суду Харківської області. Ухвалою судді Назаренка О.В. від 25 березня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки у виконавчому листі від 28 квітня 2016 року відмовлено.

За встановлених обставин ПДП ВРП виходила з того, що перша заява ОСОБА_3 від 29 квітня 2016 року про виправлення описки у виконавчому листі від 28 квітня 2016 року була по суті розглянута суддею Назаренком О.В. лише 14 липня 2016 року, друга заява від 11 жовтня 2016 року про виправлення описки у виконавчому листі розглянута суддею Назаренком О.В. лише 25 березня 2019 року. ПДП ВРП дійшла висновку, що під час розгляду заяв про виправлення описок у виконавчому листі (справа № 635/8090/14-ц) суддя допустив дії, що містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом).

Кандидат під час співбесіди зазначив, що під час розгляду вказаного дисциплінарного провадження ним були надані детальні пояснення окремо щодо двох скарг, які були об’єднані в одне провадження, та додаткові пояснення після об’єднання скарг в одне провадження. Так, кандидат зазначив, що під час розгляду справ № 635/556/18 та № 635/8090/14-ц він намагався діяти в суворій відповідності до положень процесуального закону, незважаючи на різні обставини професійного та особистого характеру, які повсякчас виникали впродовж вказаних судових проваджень. Зауважив, що встановлені ПДП ВРП процесуальні помилки судді під час розгляду цих справ мали виключно добросовісний характер й не мали ознак умислу чи грубої недбалості.

Кандидат також зауважив, що відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку. Кандидат просив урахувати, що натепер вказане дисциплінарне стягнення вважається погашеним.

Згідно з пунктом 19 Єдиних показників сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; демонструє високий рівень професійної мотивації; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень; під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

Комісія проаналізувала обставини, викладені в рішенні ПДП ВРП від 29 травня 2020 року № 1609/1дп/15-20, характер помилок, яких припустився кандидат під час розгляду справ № 635/556/18 (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом; істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції) та № 635/8090/14-ц (невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом), а також його процесуальну поведінку.

Ураховуючи викладене, Комісія у складі Колегії вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» на 15 балів.

1.2. Комісією також досліджено обставин притягнення судді Назаренка О.В. до дисциплінарної відповідальності відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 квітня 2012 року № 2421/дп-12. Предметом розгляду Комісії була скарга ОСОБА_4 стосовно невжиття суддею Назаренком О.В. заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. Згідно з рішенням Комісії у провадженні судді Назаренка О.В. з 2008 року перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Скаржник ОСОБА_4 мав статус цивільного позивача у цій кримінальній справі, однак, незважаючи на неодноразові звернення щодо усунення тяганини з розгляду справи, суддею Назаренком О.В. не вживалися заходи щодо її розгляду. Суддя Назаренко О.В. визнав, що ним було пропущено строки розгляду вказаної кримінальної справи, однак просив урахувати, що це було зумовлено об’єктивними обставинами, пов’язаними з неукомлектованістю штату суду, неявкою підсудного і свідків, які проживали за межами Харківського району Харківської області, а також невиконанням приводів органами внутрішніх справ.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України констатувала, що суддею Назаренком О.В. не вжито заходів для розгляду кримінальної справи протягом строку, встановленого законом, оскільки вона надійшла до провадження судді 02 червня 2008 року, а постанову про закриття кримінальної справи було винесено ним лише 15 лютого 2012 року. Як наслідок, Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку про наявність у діях судді Назаренка О.В. складу дисциплінарного проступку та застосувала до судді дисциплінарне стягнення.  

Кандидат надав Комісії пояснення стосовно наведених вище обставин. Зазначив, що текст рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 квітня 2012 року № 2421/дп-12 містить інформацію про рух справи, яка тривалий час перебувала в його провадженні. Однак, не були враховані його доводи про те, що до його провадження передано 96 кримінальних справ від інших суддів, хоча на підставі рішення зборів суддів з 2005 до 2012 року йому була визначена спеціалізація з розгляду цивільних справ. Кандидат зазначив, що ним не вчинялось жодних навмисних дій, спрямованих на порушення прав учасників судового розгляду, а навпаки, докладено всіх можливих зусиль для розгляду справ в умовах значного навантаження.

Відповідно до пункту 12 Єдиних показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам можуть ураховуватися обставини, що вказують на істотність / неістотність порушення вимог законодавства, правил професійної етики або інших етичних норм: тяжкість порушення, одиничність, повторюваність чи систематичність; наявність / відсутність шкоди; тяжкість наслідків; форма вини та мотиви; ставлення судді (кандидата на посаду судді) до порушення; обставини та умови діяння; давність порушення тощо.

На переконання Комісії, наведений випадок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який мав місце у 2012 році, сам собою не свідчить про систематичне нехтування суддею своїми професійними обов’язками. Комісія бере до уваги пояснення судді щодо обставин притягнення його дисциплінарної відповідальності, а також давність вчиненого порушення.

2. Кандидат надав пояснення щодо обставин недотримання ним строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 130 та 173-2 КУпАП. Зокрема, кандидат зіслався на низку факторів, які у своїй сукупності об’єктивно впливали на порушення розумних строків розгляду справ та матеріалів про адміністративні правопорушення, як-то: чисельність суддів, надмірне навантаження на суддів, умови, якими забезпечені судді та працівники апарату суду, специфічні особливості роботи Харківського районного суду Харківської області та місце розташування суду, недобросовісна поведінка учасників процесу, які непоодиноко ігнорували судові виклики. Суттєвий вплив мало судове навантаження Харківського районного суду Харківської області, яке впродовж 2012–2025 років значно перевищувало середній показник. До зазначених пояснень кандидат надав довідку про судове навантаження в період 2012–2026 років. Незважаючи на викладене, кандидат запевнив, що ним завжди вживалися усі можливі заходи, спрямовані на скорочення строків розгляду справ.

Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення та вважає їх прийнятними.

3. Комісія також заслухала пояснення кандидата щодо обставин набуття ним 12 вересня 2015 року у власність земельної ділянки площею 615 м² та садового (дачного) будинку площею 74,5 м² у селі Подвірки (розташовані на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області).

Зазначив, що садовий (дачний) будинок знайдено шляхом пошуку серед оголошень з метою його реконструювання в житловий. Продавець розміщував оголошення впродовж двох років й ціна продажу була дещо вищою, аніж та, яку згодом було узгоджено. Після огляду будинку з’ясувалось, що земельна ділянка не мала огорожі, були відсутні свердловина та система каналізації, а сам будинок, розташований на значному схилі, мав помітні дефекти (просідання фундаменту, тріщини у стінах та наскрізна тріщина підлоги між першим та другим поверхами) та потребував заміни деяких об’єктів. Після обговорення вад будинку разом із  будівельниками було з’ясовано, що при проведенні певних будівельних робіт такі дефекти не будуть критичними. Кандидат запропонував продавцю знизити ціну продажу будинку та визначити її шляхом експертної оцінки. Відповідна оцінка була проведена. Купівля-продаж садового будинку та земельної ділянки проведено за ринковою ціною, визначеною експертом, й саме така ціна зазначена в договорах та декларації кандидата. Розрахунки із продавцем поводились в готівковій формі окремо щодо кожного об’єкта. Ціна договорів відповідає фактично понесеним витратам. Додатково кандидат поніс витрати на нотаріальне оформлення договорів. Умови договору та їх учасники зазначені у правочинах.

Кандидат повідомив, що інформація щодо стану будинку на час його придбання у 2015 році наразі відсутня. З того часу до 2019 року в будинку було проведено низку ґрунтовних ремонтних робіт, замінені вікна, облаштовано свердловину, усунуто підтікання води під фундамент будинку, облаштовано земельну ділянку. Кандидатом з метою належного та реального уявлення стану забудови надано низку світлин, які характеризують загальний вид садового (дачного) будинку, земельної ділянки та відображають сліди руйнацій, які натепер не вдалося ліквідувати.

Кандидатом надано договір купівлі-продажу будинку, у якому зазначено, що ціна визначена на підставі експертної оцінки. Зі слів кандидата, надання будь-якої інформації щодо ринкової вартості подібного майна у 2015 році ускладнено тим, що в цій місцевості продаж нерухомого майна є вкрай поодиноким випадком, а об’єкти продажу суттєво відрізняються за місцем розташування та характером забудови.

Проаналізувавши пояснення кандидата та докази, надані на їх підтвердження, Комісія дійшла висновку, що повідомлені обставини свідчать про наявність низки об’єктивних факторів, які впливали на вартість придбаного майна.

4. Комісією також обговорено обставини набуття 15 листопада 2020 року дружиною кандидата у власність земельної ділянки в селищі Бабаї Харківської області загальною площею 1 200 м².

Кандидат пояснив, що на той час він із сім’єю мешкав у квартирі, яка не відповідала житловим потребам сім’ї. Разом з ними проживала мати, у 2005 році ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вони розпочали пошуки земельної ділянки. З цією метою кандидат звертався до місцевих рад з проханням виділити земельну ділянку для будівництва будинку. На підтвердження цього кандидат надав один із листів місцевої ради, що зберігся, яким йому було відмовлено. Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області позитивно розглянула питання виділення земельної ділянки у 2010 році. Через об’єктивні обставини право власності на цю земельну ділянку було оформлено у 2020 році, оскільки, як з’ясувалось при виготовленні землевпорядної документації, внаслідок помилки власників трьох сусідніх земельних ділянок відбулось накладення меж їх земельних ділянок на земельну ділянку, що була виділена дружині, й це питання тривалий час неможливо було вирішити. Тому кандидат продовжив пошук земельної ділянки, яку можна було належним чином оформити. Внаслідок тривалості процедур оформлення та значного зростання цін сім’я кандидата не мала можливості розпочати будівництво та вирішила придбати садовий (дачний) будинок та земельну ділянку в селі Подвірки, а приватизовані ділянки були продані.

Під час продажу земельної ділянки в селищі Бабаї Харківської області сім’я кандидата самостійно визначила ціну продажу, усвідомлюючи, що в ситуації, яка склалася наприкінці 2021 року, відшукати покупця буде складно. Отже, вони погодились на ціну, яку їм запропонували – приблизно 5 000 дол. США за 12 соток земельної ділянки. Кандидат надав копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, у якому висвітлено умови угоди.

Додатково кандидат повідомив, що в договорі купівлі-продажу вказаної земельної ділянки її оціночна вартість є вищою, а саме – 145 440 грн, проте фактично ділянку продано за 121 000 грн. Кандидат також надав копії рішень Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області про приватизацію земельної ділянки, згідно з якими дозвіл на виготовлення технічної документації надано у 2010 році, а право власності оформлене у 2020 році.

Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення та вважає їх прийнятними.

5. Кандидат також пояснив обставини декларування вартості автомобіля «Peugeot 307 СС» 2006 року випуску. Вказаний автомобіль належить його сину, який проживає вмісті Києві, та придбаний за особисті кошти останнього. Кандидат  задекларував право користування вказаним автомобілем, оскільки він ним користується під час перебування в місті Києві, а також у випадках довготривалого ремонту власного автомобіля. Це дозволяє значно економити витрати кандидата під час відвідин родини в місті Києві.

Автомобіль придбано за кордоном за 1 200 Євро за посередництвом знайомого кандидата, якому його син видав довіреність. Крім витрат на купівлю авто  відшкодовано витрати особі, яка за довіреністю доставила автомобіль на територію України, пов’язані з проживанням, витрати на пальне, користування платними шляхами, оплатою послуг експертної оцінки, митного брокера, отримання сертифіката відповідності, транзитного номера та інші супутні витрати. Сукупно понесені витрати становили приблизно 1 500 Євро. Крім того, при розмитненні транспортного засобу сплачено акцизний збір, який розраховувався з об’єму двигуна, та становив 88 000 грн (приблизно 2 000 Євро). Оформленням автомобіля в сервісному центрі займався особисто кандидат у місті Харкові. Таким чином, загальні витрати на придбання автомобіля становили приблизно 5 000 Євро. На підтвердження факту ввезення автомобіля з Європи у 2023 році кандидатом надано копію посвідчення про реєстрацію транспортного засобу в Україні, виданого Житомирською митницею, а також копію платіжного документа про сплату митних зборів.

Підсумовуючи викладене, кандидат зазначив, що в декларації за 2023 рік він зазначив вартість автомобіля згідно з даними останньої експертної оцінки та не мав наміру занижувати його вартість на момент його набуття у власність. Підкреслив, що його офіційні доходи та доходи його сина цілком дозволяли придбати дорожчий транспортний засіб, однак для цього не було необхідності.

Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення та вважає їх прийнятними.

6. Кандидат також надав пояснення щодо допущення ним низки неточностей під час декларування у 2015, 2016 та 2019 роках.

6.1. Зазначив, що в паперовій декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік, поданій 30 березня 2016 року, пункт 51 містив відомості про наявність на рахунку члена сім’ї в АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 7 423 грн. Вказана сума зазначена зі слів одного із членів сім’ї, ім’я якого в декларації не зазначено, оскільки на той час такі відомості не були передбачені формою декларації.

29 жовтня 2016 року кандидатом подано декларацію за 2015 рік в електронній формі. У розділі 12 «Грошові активи» не зазначено інформації про грошові кошти, які належать кандидату та членам його сім’ї.

Відсутність відомостей у згаданому розділі декларації за 2015 рік в електронній формі кандидат пояснив тим, що паперова декларація подавалась за формою, зазначеною в додатку до Закону України «Про засади за запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI, який не містив вимог щодо мінімального граничного розміру грошових активів, що підлягають декларуванню. Тому кандидат зазначив всі наявні кошти на рахунках у банку. Зазначення конкретного члена сім’ї, що мав такі рахунки, не передбачалось.

При заповненні електронної декларації кандидат керувався положеннями Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, яким передбачено, що не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках), якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Таким чином, паперова та електронна декларація про доходи кандидата та членів його сім’ї заповнені за різними правилами, що діяли на час їх подання, отже, грошові кошти члена сім’ї в АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 7 423 грн, що зазначені в паперовій декларації, не підлягали декларуванню за новими правилами. Крім того, загальні активи сім’ї кандидата станом на 31 грудня 2015 року не перевищували 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

6.2. Водночас кандидат визнав, що припустився помилки при заповненні декларації за 2016 рік. Кандидат зазначив, що в декларації за 2016 рік ним помилково повторно зазначено відомості про витрати на придбання садового будинку та земельної ділянки восени 2015 року. Це відбулось внаслідок неуважності й викликано тим, що декларація за 2016 рік формувалась на основі декларації за попередній звітний період. Окрім того, кандидат зазначив, що під час формування та подання декларації існували суттєві технічні труднощі в роботі електронного декларування.

6.3. Кандидат надав пояснення щодо зазначення в декларації за 2019 рік факту про понесення витрат на придбання нерухомого майна, які фактично були здійснені його дружиною, а не ним особисто. Це було зумовлено обставинами, пов’язаними з намаганням вирішити питання між подружжям про поділ майна та оформлення нерухомості на окремі об’єкти виключно за кожним із подружжя на праві особистої приватної власності. Так, кандидат із дружиною вирішили придбати нову квартиру, яка більше б відповідала потребам сім’ї та була б розташована біля навчального закладу, в якому навчались діти, а придбаний садовий (дачний) будинок поступово реконструювати в житловий. Квартиру вирішили оформити як особисту приватну власність дружини, а будинок – як особисту приватну власність кандидата. Для фінансування таких витрат подружжя запланувало продаж приватизованої кандидатом земельної ділянки, купівлі квартири та продаж приватизованої квартири, в якій вони на той час проживали, та купівлю дачного (садового) будинку. Залишок коштів подружжя планувало передати сину, який також був співвласником приватизованої квартири. Реалізуючи такі наміри, кандидат відчужив земельну ділянку площею 0,2403 га, яка на час продажу відповідно до змін в територіальному устрої Харківського району та міста Харкова увійшла до меж міста. Відчуження відбулось за ціною, нижчою за ринкову вартість земельної ділянки (приблизно 28 000 дол. США). Договір купівлі-продажу укладено 27 травня 2019 року, після чого 19 червня 2019 року було придбано квартиру в місті Харкові площею 68 м². Квартира за взаємною згодою подружжя придбана на ім’я дружини та оформлена як її особиста приватна власність  в порядку поділу майна подружжя, однак профінансована частково за кошти, отримані від продажу земельної ділянки, та за особисті кошти кандидата. За домовленістю з дружиною садовий будинок із земельною ділянкою залишався в особистій приватній власності кандидата. Подружжя планувало оформити досягнуті домовленості окремою угодою після продажу приватизованої квартири, однак за браком достатніх коштів ремонт у новій квартирі тривав до 2022 року.

Під час декларування витрат на придбання квартири в місті Харкові 19 червня 2019 року площею 68 м² кандидат зазнав труднощів, адже не мав технічної можливості подати декларацію про суттєві зміни в майновому стані (за умовами договору купівлі-продажу квартири він не набув права власності на нерухоме майно). Дружина кандидата на той час не працювала та не була суб’єктом декларування, а подання кандидатом декларації про суттєві зміни в майновому стані не передбачено чинним законодавством у разі набуття права власності на нерухоме майно членами сім’ї.

Ураховуючи, що фактично квартира придбана за кошти кандидата, хоч і перебувала в особистій приватній власності його дружини, при декларуванні доходів та витрат за 2019 рік він зазначив відомості про неї у своїй декларації, оскільки не мав наміру приховувати цей факт. Кандидат запевнив, що не переслідував будь-якої мети, спрямованої на приховування доходів чи витрат, а лише намагався впорядкувати відносини стосовно нерухомого майна з дружиною.

На думку Комісії, обставини купівлі подружжям квартири в наведений кандидатом спосіб (фактично квартира придбана за кошти кандидата, однак юридично оформлена як особиста приватна власність його дружини) не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, та, можливо, бути викликані певними життєвими обставинами. Водночас кандидатом під час співбесіди не докладено достатніх зусиль для того, щоб повною мірою спростувати сумніви громадськості в цілковитій відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

У зв’язку із наведеним Комісія у складі Колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» на 15 балів.

7. Кандидат також повідомив про помилковість тверджень ГРД щодо отримання ним у 2024 році доходу у виді соціальних виплат як внутрішньо переміщена особа в розмірі 16 089 грн, оскільки це була ІНФОРМАЦІЯ_2.

8. Стосовно ухвалення 15 квітня 2025 року рішення у справі № 635/2212/24 про задоволення позовних вимог чоловіка призовного віку до дружини (матері дитини) про позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини кандидат повідомив таке.

У зазначеній справі кандидат ухвалив рішення на підставі наданих позивачем і досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, оцінюючи які, суд дійшов висновку, що факт ухилення відповідачкою від виконання своїх обов’язків стосовно дитини є доведеним. При ухваленні рішення кандидатом враховано практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду, Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року. У судовому засіданні вислухано думку неповнолітнього та враховано його особисті інтереси. Відповідач в жодне судове засідання не з’явилась, місце її перебування встановити не виявилось можливим. Під час розгляду справи встановлено, що відповідачка без будь-яких пояснень залишила сім’ю, тривалий час не спілкується з дитиною, шлюб між сторонами розірвано. Застосовуючи до відповідачки таки крайній захід як позбавлення батьківських прав, суд у рішенні зазначив, що має місце ухилення матір’ю від виконання своїх обов’язків (відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя). При розгляді справи такі факти були доведені позивачем, що стало достатньою підставою для задоволення позову. Кандидат також зазначив, що справа не мала безспірного характеру, заочний розгляд справи обумовлений виключно відсутністю відомостей про місце перебування відповідачки. Посилання ГРД на розгляд справи без участі сторін є безпідставним, оскільки справа розглянута за участі позивача, який відвідував судові засідання, у справі допитувались свідки. З урахуванням того, що син позивача в 2026 році мав стати повнолітнім, посилання ГРД про можливі зловживання правами дитини при розгляді справи та можливі корупціогенні ризики мають характер безпідставних припущень та не мають жодного реального підґрунтя. Кандидат підкреслив, що особисто ним з початку повномасштабного вторгнення в Україну ухвалено рішення про позбавлення матері батьківських прав лише в одному випадку. В інших випадках ухвалювались рішення про відмову в задоволенні позовних вимог навіть за наявності позитивного рішення органу опіки та піклування про доцільність ухвалення такого рішення.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата та вважає їх прийнятними.

9. Кандидат також визнав ухвалення рішень російською мовою та з цього приводу повідомив таке.

Кандидат керувався вимогами законів України, що були чинними на той час. Насамперед це Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI, чинній на момент ухвалення рішень.

Частиною четвертою статті 12 зазначеного закону передбачалось, що в судах, поряд з державною можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.

 Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-pп/2011 положення частини четвертої статті 12 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визнано таким, що відповідає Конституції України.

Згідно із Законом України «Про засади державної мовної політики», який набрав чинності 10 серпня 2012 року» стаття 19 Кримінально-процесуального України 1960 року (далі – КПК України) визначено, що: «мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Статтею 19 КПК України 1960 року в редакції, чинній до 10 серпня 2012 року встановлено, що судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Крім того, було передбачено, що мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова, поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, який набрав чинності 19 листопада 2012 року, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядалися судами в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто за правилами КПК України 1960 року.

Таким чином, кандидат зауважив, що судочинство у кримінальних справах, які були порушені та надіслані до суду до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, а саме до 19 листопада 2012 року, в Харківській області, де на той час російська мова використовувалась як регіональна, підтверджує правомірність використання російської мови, а після 10 серпня 2012 року – за умови наявності згоди сторін.

Під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства кандидат керувався положенням частини першої статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (чинної на момент ухвалення рішень), згідно з якою судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Кандидат зауважив, що Харківська область на той час була регіоном, в якому переважна більшість населення користувалась російською мовою, та майже все діловодство в державних установах проводилось з її використанням. Рішенням Харківської обласної ради XV сесії VI скликання за № 480-VI від 30 серпня 2012 року «Про першочергові заходи щодо виконання в Харківській області Закону України «Про засади державної мовної політики», яке було чинним до 06 грудня 2018 року, російська мова мала статус регіональної в Харківській області».

Підсумовуючи викладене, кандидат підкреслив, що оформлення процесуальних документів російською мовою після 2014 року мало місце у кримінальних справах, що розглядались за правилами КПК України 1960 року.

Комісія бере до уваги надані кандидатом пояснення та вважає їх прийнятними.

10. Стосовно незазначення в деклараціях членства в Національній асоціації адвокатів України кандидат повідомив таке.

22 січня 1997 року кандидат отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яку здійснював до серпня 2000 року. Указом Президента України від 31 липня 2000 року № 936/2000 кандидата призначено на посаду судді Харківського районного суду Харківської області, 04 вересня 2000 року його зараховано до штату суду. У зв’язку з призначенням на посаду судді у серпні 2000 року кандидат зупинив здійснення адвокатської діяльності та припинив своє членство в Харківській обласній колегії адвокатів. 15 серпня 2012 року набув чинності Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якого відомості про кандидата автоматично внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

Кандидат зауважив, що відповідно до Статуту Національної асоціації адвокатів України членство в ній зупиняється у випадках подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Отже, подання заяви про зупинення адвокатської діяльності, крім самого факту зупинення такої діяльності, має наслідком і зупинення членства в Національній асоціації адвокатів України.

Оцінивши вказані пояснення, Комісія виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються, зокрема, відомості про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях).

З огляду на зазначене Комісія вважає, що незазначення кандидатом в деклараціях членства в Національній асоціації адвокатів України не є таким, що викликає обґрунтований сумнів у доброчесній поведінці кандидата. Проте Комісія вимушена констатувати, що під час заповнення декларацій кандидат продемонстрував недостатню сумлінність, оскільки повинен був пересвідчитися в достовірності  та повноті внесених ним відомостей. Хоча зазначений недолік й не свідчить про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструє певну неуважність кандидата у виконанні вимог антикорупційного законодавства.

Одним із ключових елементів доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Тут Комісія бере до уваги й допущену кандидатом помилку при заповненні декларації за 2016 рік (помилково повторно зазначено відомості про витрати на придбання садового будинку та земельної ділянки восени 2015 року).

У зв’язку з наведеним Комісія у складі Колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності за показником  «сумлінність» на 15 балів.

11. Стосовно тверджень ГРД про ухвалення судових рішень під час перебування на навчанні 22 березня 2013 року та 01 лютого 2018 року кандидат повідомив таке.

22 березня 2013 року та 01 лютого 2018 року кандидат дійсно проходив періодичне навчання суддів місцевих судів з метою підвищення кваліфікації. Захід проводився Національною школою суддів України. В ці дні тривалість заходів була не 8 годин, як стверджує ГРД, навчання закінчувалось приблизно після 15:00. Наказ голови суду про відрядження для проходження навчання не видавався, згідно з табелем обліку використання робочого часу дні 22 березня 2013 року та 01 лютого 2018 року вважалися робочими, що не звільняло кандидата в ці дні від здійснення правосуддя. Ухвалення процесуальних рішень, а також розгляд справ відбувались після закінчення навчання та обумовлені вирішенням невідкладних процесуальних питань. На підтвердження зазначених обставин кандидат надав копії сертифікатів, а також табель обліку робочого часу Харківського районного суду Харківської області за березень 2013 року та лютий 2018 року.

Кандидат запевнив, що розгляд справ та матеріалів 22 березня 2013 року та 01 лютого 2018 року відбувався вже після фактичного закінчення навчання з використанням як частини робочого часу, так і в неробочі години, й у ці дні він не був увільнений від здійснення правосуддя.

Пунктом 17 Єдиних показників передбачено, що дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: 1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; 2) дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Згідно з пунктом 19 Єдиних показників сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; демонструє високий рівень професійної мотивації; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень; підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов’язків та інших повноважень.

Безперечно, професія судді передбачає потребу в безперервному професійному розвитку, оскільки як законодавство, так і правозастосовна практика перебувають у постійному динамічному русі. Усвідомлюючи цю особливість, законодавець передбачив обов’язок судді систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду (пункт 8 частини сьомої статті 56 Закону).

Водночас основним та ключовим обов’язком судді в Україні є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, який має супроводжуватись повним, всебічним та об’єктивним розглядом справ.

Комісія виходить з того, що періодичне навчання суддів проводиться з метою підвищення рівня їхньої кваліфікації, професійного розвитку, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення правосуддя.

 На переконання Комісії, запевнення кандидата щодо ухвалення судових рішень після завершення навчання не спростовує висловленого ГРД сумніву щодо фактичного дотримання ним вимог належного виконання професійних обов’язків у робочий час.

На думку Комісії, поєднання кандидатом участі в навчанні зі здійсненням правосуддя (що не заперечувалось ним під час співбесіди), вочевидь, не є свідченням ефективності здійснення судочинства.

Ураховуючи викладене, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність» на 15 балів.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 240 балів, тому Комісія виснує, що Назаренко О.В. відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Назаренко О.В. у сукупності набрав 677,80 бала.

Таким чином, Назаренко О.В. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Назаренка Олега Володимировича вимогам до кандидата на посаду судді.

2 .Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Назаренко Олег Володимирович набрав 677,80 бала.

3. Визнати Назаренка Олега Володимировича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                          Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                       Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                Роман КИДИСЮК