Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Токмакової Алли Петрівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Алли ТОКМАКОВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Токмакової Алли Петрівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.

Токмакова Алла Петрівна, дата народження – ________________ року, громадянка України.

Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.

Професійну діяльність розпочала у 1990 році на посаді діловода Харківського обласного суду, з січня 1992 року до травня 1993 року – на посаді секретаря-машиністки, з травня 1993 року до травня 1999 року – на посаді секретаря судових засідань, з травня 1999 року до вересня 2002 року – на посаді консультанта.

З вересня 2002 року до червня 2009 року працювала на посаді старшого консультанта Апеляційного суду Харківської області.

Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 323/2009 Токмакову А.П. призначено на посаду судді Валківського районного суду Харківської області строком на п’ять років (присягу судді складено 10 липня 2009 року). Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII її обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

З 26 червня 2023 року Токмакову А.П. обрано суддею-спікером Валківського районного суду Харківської області строком на три роки.

До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Токмакова А.П. не обиралась.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема стосовно судді Валківського районного суду Харківської області       Токмакової А.П., яке наразі не завершено.

Інформація про участь кандидата в конкурсі.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).

До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Токмакова А.П. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Токмакову А.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Токмакову А.П. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Токмакову А.П. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Токмакову А.П. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.

Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.

За результатами спеціальної перевірки Токмакової А.П. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 08 грудня 2025 року № 21.2-696/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Токмаковій А.П. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.

Комісією у складі колегії № 5 проведено 26 травня 2026 року співбесіду із кандидатом Токмаковою А.П., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок  Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Джерела права та їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.

Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду  на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.

Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).

Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), Токмакова А.П. набрала 125 балів.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Токмакова А.П. набрала 47,6 бала.

За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Токмакова А.П. набрала 123,5 бала.

Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені Положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що кандидат Токмакова А.П. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальний результат складеного Токмаковою А.П. кваліфікаційного іспиту становить 336,1 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Токмаковій А.П. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

На адресу Комісії 18 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.

За результатами проведеної співбесіди Комісія зазначає, що відповіді кандидата мають загальний характер і не свідчать про сформованість чіткої, послідовної та самостійної позиції щодо професійних викликів суддівської діяльності. Кандидат не змогла надати конкретних відповідей на поставлені запитання щодо її особистої компетентності.

Крім того, Комісія звертає увагу, що кандидат, посилаючись переважно на тривалість професійного стажу та значний обсяг розглянутих справ, фактично не продемонструвала належного рівня самоаналізу, здатності критично оцінювати власну професійну діяльність та робити конкретні висновки щодо причин допущених недоліків у роботі. Надані пояснення не містили переконливого обґрунтування обставин, які свідчать про відповідальне ставлення до виконання обов’язків судді, зокрема в частині своєчасного направлення судових рішень до ЄДРСР.

Комісія також враховує, що кандидат не змогла належним чином пояснити причини допущення системних недоліків в організації своєї роботи та не навела конкретних заходів, вжитих для їх усунення і недопущення в подальшому. Така поведінка не свідчить про достатній рівень відповідальності, самостійності та усвідомлення значення належного виконання обов’язків судді апеляційного суду.

Стосовно безперервного розвитку, враховуючи обрання кандидатом кримінальної спеціалізації, відповіді останньої на питання, пов’язані зі знанням кримінально-процесуального права, зокрема щодо підстав направлення апеляційним судом кримінальних справ на новий розгляд та випадків можливості оскарження в апеляційному порядку вироків суду першої інстанції, ухвалених за результатами спрощеного провадження та на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, були не повними, в більшості надавалися після навідних питань доповідача.

Стосовно знання практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з питання, чи має суд право під час затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим застосовувати спеціальну конфіскацію, якщо це не передбачено умовами угоди, кандидат надав неправильну відповідь.

Некоректною та не такою, що прямо відповідає тексту норми, була і відповідь щодо підстав направлення апеляційним судом цивільних справ на новий розгляд.

Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість» та «відповідальність» (2, 2, 4, 6), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 3,5; безперервний розвиток (10, 8, 10, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 9,75; загальний бал за критерій – 13,25.

З урахуванням викладеного Комісія вважає, що кандидатом не продемонстровано належного рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить    13,25 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

Комісія зазначає, що значна частина відповідей кандидата, що стосувалися ефективної комунікації та ефективної взаємодії, носила багатослівний та несистемний характер із частими відхиленнями від суті поставлених запитань. Кандидат здебільшого зосереджувалася на загальних міркуваннях, уникаючи чіткої відповіді. Крім того, відповіді кандидата не завжди були структурованими та логічно завершеними, що ускладнює їхнє сприйняття.

Комісія також враховує, що кандидат не навела переконливих прикладів, які б свідчили про її здатність ефективно використовувати комунікацію як інструмент для досягнення взаєморозуміння та належної професійної взаємодії. Наведені кандидатом обставини переважно стосувалися загального опису професійної діяльності та окремих судових проваджень, однак не містили належного пояснення того, яким чином ці приклади підтверджують відповідність конкретним показникам соціальної компетентності.

Крім того, під час співбесіди кандидат не продемонструвала достатнього рівня навичок чіткої та послідовної комунікації, здатності концентруватися на суті поставлених запитань, а також належного рівня самопрезентації та аргументації власної позиції. Відповіді кандидата нерідко були декларативними, без належної конкретизації та логічного зв’язку між наведеними обставинами і критеріями оцінювання.

Комісія звертає увагу, що комунікація під час співбесіди давалася кандидату непросто. Практично кожне поставлене запитання потребувало відносно тривалої паузи перед наданням відповіді, а характер відповідей свідчив про невпевненість кандидата та недостатній рівень готовності до професійної комунікації.

Комісія також звертає увагу, що кандидат не змогла належним чином обґрунтувати, як наведені нею приклади із судової практики підтверджують наявність у неї ефективної комунікації та ефективної взаємодії, зокрема чому навела одну з двох справ в цьому розділі, що свідчить про недостатній рівень усвідомлення змісту відповідних показників соціальної компетентності.

Чітко пояснити власну особисту мотивацію підвищення до судді апеляційного суду кандидат також не змогла.

Ураховуючи письмові пояснення Токмакової А.П. та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат не продемонструвала належного рівня соціальної компетентності.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (5, 6, 6, 6), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 5,75; ефективна взаємодія (5, 6, 6, 6), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 5,75; стійкість мотивації (3, 3, 6, 6), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 4,5; емоційна стійкість (5, 6, 6, 6), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 5,75; загальний бал за критерій – 21,75.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить  21,75 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.

До Комісії 21 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Токмакової А.П. критеріям доброчесності та професійної етики.

Зазначений висновок ГРД разом із додатками до нього 04 травня 2026 року було надіслано кандидату.

Кандидат Токмакова А.П. 21 травня 2026 року надіслала до Комісії письмові пояснення щодо висновку ГРД.

Крім того, 20 та 21 травня 2026 року кандидату надіслано додаткові запитання Комісії.

Кандидат Токмакова А.П. 21 та 22 травня 2026 року надіслала до Комісії письмові пояснення та відповіді на поставлені запитання.

Під час співбесіди Комісією з метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено обставини, викладені у висновку ГРД, зокрема такі.

1. У висновку ГРД зазначено, що кандидат, перебуваючи на посаді судді, вчинила дії, які завдали шкоди авторитету правосуддя та поставили під сумнів її відповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД звернула увагу на те, що 18 грудня 2025 року за участю ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої двоє неповнолітніх пішоходів отримали тяжкі тілесні ушкодження. За цим фактом було розпочато кримінальне провадження, а сама подія набула значного суспільного резонансу та висвітлювалася в засобах масової інформації. На думку ГРД, обставини зазначеної події свідчать про поведінку, яка порочить звання судді, істотно підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до судової влади.

Кандидат пояснила, що наразі в суді здійснюється розгляд кримінального провадження, у межах якого ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. Крім того, Вищою радою правосуддя відкрито дисциплінарне провадження щодо можливого вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

ОСОБА_1 зазначила, що не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та вважає, що наведені в обвинувальному акті обставини не відповідають фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди. За ОСОБА_1 словами, дорожньо-транспортна пригода сталася за сукупності об’єктивних факторів, зокрема через недостатню освітленість пішохідного переходу, обмежену оглядовість, створену зустрічним транспортним засобом, а також інші особливості дорожньої обстановки. ОСОБА_1 наголосила, що не мала об’єктивної можливості своєчасно виявити пішоходів та уникнути настання наслідків.

Також кандидат висловила сумніви щодо повноти, об’єктивності та неупередженості досудового розслідування, правильності проведення окремих слідчих дій та достовірності окремих доказів, покладених в основу обвинувачення. Вона зазначила, що під час розслідування не були належним чином перевірені всі обставини події та дії інших її учасників.

Водночас ОСОБА_1 повідомила, що після дорожньо-транспортної пригоди залишилася на місці події, викликала необхідні служби, пройшла огляд на стан сп'яніння, який не виявив ознак алкогольного чи іншого сп’яніння, сприяла проведенню досудового розслідування та з моменту події надає потерпілим матеріальну допомогу на лікування та реабілітацію.

Посилаючись на положення статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначила, що вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Водночас Комісія критично оцінює деякі наведені пояснення.

Визнавати чи не визнавати, повністю чи частково вину у скоєнні кримінального правопорушення і наводити з цього приводу пояснення по суті події є невід’ємним правом кожної особи.

Проте значна частина пояснень стосується не самих причин та обставин події, а фактично зводиться до перекладення відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди на інших її учасників, дії органів досудового розслідування, прокурора, експертів, медичних працівників та інших осіб.

Кандидат в письмових поясненнях зазначає, що дівчатка проживають в іншому районі міста і що там робили навіть батьки не знають.

Такі доводи виглядають як непрямі звинувачення у тому, що потерпілі взагалі перебували в районі події та переходили там дорогу.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 не продемонструвала належного рівня критичного ставлення до того, що сталося, та власної поведінки як водія транспортного засобу, не висловила переконливого усвідомлення того, що керування автомобілем покладає на водія підвищений обов’язок обачності, особливо під час руху через нерегульовані пішохідні переходи в темну пору доби.

Комісія також бере до уваги, що кримінальне провадження щодо зазначених обставин перебуває на розгляді суду, а дисциплінарне провадження у Вищій раді правосуддя не завершено. У зв’язку з цим Комісія не надає оцінки наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку. Водночас зміст вказаних вище пояснень не стосується самих причин та обставин події й підлягає оцінці Комісією виключно в контексті відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з підпунктами 1, 3, 6 пункту 18 Показників:

«Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

3) надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки»

Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Показників:

«Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:

1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації»

Згідно з підпунктом 3 пункту 23 Показників:

«Спосіб життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає статусу займаної посади, якщо його поведінка на думку звичайної розсудливої людини не викликає сумніву щодо відповідності рівня життя законним доходам, є гідною, підтримує авторитет статусу та відповідає вимогам, яких необхідно дотримуватися з огляду на статус судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо, зокрема, але не виключно:

3) суддя (кандидат на посаду судді) не допускав публічної нерозсудливої, неетичної поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може сприйматися такою, що не відповідає його статусу»

На думку Комісії, поведінка ОСОБА_1 після настання дорожньо-транспортної пригоди, зокрема надання допомоги потерпілим та сприяння проведенню необхідних процесуальних дій, заслуговує на позитивну оцінку.

Водночас, характер пояснень кандидата у вищевказаній частині не свідчить про належний рівень самокритичності та усвідомлення підвищених стандартів поведінки, яких суспільство обґрунтовано очікує від судді.

2. ГРД наголошує, що рішенням Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 червня 2021 року № 1287/1дп/15-21 кандидата було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Мотиви рішення ВРП:

Суддею Валківського районного суду Харківської області Токмаковою А.П. постановою від 06 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) накладено штраф у розмірі 10 200 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

Під час дисциплінарного провадження встановлено недотримання вимог статті 33 КУпАП, що призвело до ухвалення рішення без урахування вимог санкції статті 130 КУпАП.

Встановлено грубе порушення вимог статей 1, 245, 280 КУпАП при розгляді справи № 615/330/20, що перешкодило належному виконанню завдань адміністративного законодавства.

Порушення вчинено з необережності у формі грубої недбалості; суддя могла та повинна була передбачити негативні наслідки своїх дій.

Дії кваліфіковано як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частиною першою статті 106 Закону – грубе порушення закону внаслідок грубої недбалості, що спричинило істотні негативні наслідки.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14  від 23 грудня 2005 року постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити докази, мотиви їх оцінки та відхилення доводів сторін.

Згідно з Висновком № 11 (2008) КРЄС належне обґрунтування є базовою вимогою судового рішення та складовою права на справедливий суд.

Відсутність належного мотивування у справах за статтею 130 КУпАП знижує якість судового рішення та його сприйняття як сторонами, так і суспільством, а також може формувати уявлення про вибіркове застосування санкцій та безкарність.

Кандидат зазначила, що була притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у виді попередження. Посилаючись на пункт 1 частини першої статті 110 Закону, вважає, що у зв’язку з відсутністю нового стягнення протягом встановленого строку, дисциплінарне стягнення вважається погашеним.

Кандидат вказала, що за 17 років роботи була притягнута до дисциплінарної відповідальності один раз із застосуванням мінімального стягнення, після чого нових підстав не виникало.

Кандидат зазначила, що при розгляді справи не порушувала вимог статті 33 КУпАП, врахувала характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, пом’якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих, а також дані про позитивну характеристику особи, його сімейний стан, трудову діяльність, участь у бойових діях та відсутність попередніх правопорушень.

Обґрунтувала своє рішення також положеннями статей 23, 25, 33, 34, 35 КУпАП, зазначаючи, що застосоване стягнення відповідало меті адміністративного покарання та принципу індивідуалізації відповідальності.

Зазначила, що позбавлення права керування транспортними засобами у конкретних обставинах справи було б надмірним та непропорційним з огляду на особу правопорушника, його соціальний та сімейний стан, характер роботи та відсутність шкідливих наслідків.

Кандидат вважає, що застосоване стягнення у виді штрафу є достатнім для досягнення мети адміністративного покарання та запобігання повторним правопорушенням. Наголошує, що після цього правопорушень особа не вчиняла.

Також кандидат стверджувала, що на той момент вона керувалася практикою апеляційного суду, яка нібито дозволяла не призначати безальтернативне додаткове покарання.

Стосовно цього факту Комісія доходить такого висновку.

Комісія приймає пояснення кандидата, що застосоване стягнення відповідало меті адміністративного покарання та принципу індивідуалізації відповідальності, проте враховує, що конституційний дисциплінарний орган, на який покладено відповідні повноваження, незважаючи на застосоване до кандидата найлегше покарання, оцінюючи вчинене порушення, вказав таке. 

Токмакова А.П. під час здійснення правосуддя у справі № 615/330/20 грубо порушила вимоги статей 1, 245, 280 КУпАП, що перешкодило виконанню державою основних завдань, для яких прийнято КУпАП: виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Перша Дисциплінарна палата при оцінці пояснень судді Токмакової А.П. дійшла висновку, що суддя не бажала умисно порушити вимоги КУпАП. Разом із тим Перша Дисциплінарна палата вважає, що суддя Токмакова А.П. у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків могла передбачити настання негативних наслідків. Отже, зазначені дії суддя вчинила внаслідок грубої недбалості.

Такі дії судді охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону, а саме внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Отже, конституційний дисциплінарний орган оцінив вчинене кандидатом порушення як грубе порушення закону внаслідок грубої недбалості, що призвело до істотних негативних наслідків.

Відповідно до підпунктів 1, 4, 6 пункту 19 Показників:

«Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів»

Отже вказане порушення свідчить про невідповідність кандидата показнику сумлінність.

3. Кандидатом ухвалювалися окремі судові рішення у періоди проходження нею навчання та підвищення кваліфікації.

ГРД зазначає, що здійснення правосуддя є виключною компетенцією судді, який особисто несе відповідальність за ухвалення кожного рішення. Фактична неможливість фізичної присутності кандидата в суді в дні, коли вона проходила навчання в іншому місці, ставить під сумнів реальність її участі в розгляді справ та ухваленні відповідних рішень.

Такі дії свідчать про недотримання базових стандартів належної організації судової діяльності та можуть свідчити про формальний підхід до відправлення правосуддя, що є несумісним із принципами незалежності, сумлінності й особистої відповідальності судді.

Отже, на думку ГРД, наявність зазначених розбіжностей може свідчити або про формальне ставлення кандидата до процесу професійного навчання, або ж про недобросовісне ставлення до здійснення правосуддя. Обидва варіанти є несумісними з принципами професійної доброчесності, відповідальності та сумлінності судді, що загалом дає підстави вважати такі дії порушенням стандартів суддівської доброчесності.

ГРД зазначає, що подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки створює враження імітації здійснення правосуддя. Вона суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.

Кандидат надала пояснення, відповідно до яких у зазначені ГРД періоди вона фактично брала участь у навчальних заходах, що підтверджується відповідними сертифікатами про їх проходження. Водночас ухвалення окремих судових рішень у такі дні, за твердженням кандидата, було зумовлене необхідністю дотримання процесуальних строків або невідкладного вирішення питань, віднесених законом до компетенції судді, зокрема щодо застосування запобіжних заходів, розгляду клопотань слідчого судді, видачі судових наказів, відкриття проваджень у справах та розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Комісія враховує, що значна частина рішень, на які посилається ГРД, стосується процесуальних питань, вирішення яких не потребувало проведення судового засідання або було пов’язане з необхідністю невідкладного здійснення правосуддя. Крім того, кандидат надала послідовні пояснення щодо кожного із наведених випадків та зазначила обставини, які обумовлювали ухвалення відповідних рішень у дні проходження навчання.

Також Комісією враховано, що затримка у вирішенні згаданих невідкладних питань (як-от тримання під вартою) могла б призвести до порушення конституційних прав громадян або процесуальних строків.

За результатами пояснень кандидата та інших наявних відомостей Комісія не встановила достатніх і переконливих даних, які б свідчили про недоброчесність кандидата, порушення нею правил суддівської етики або здійснення правосуддя без особистої участі в розгляді відповідних справ.

З огляду на викладене Комісія не вбачає ознак порушень у діях кандидата за цим пунктом висновку ГРД.

4. Суддя не повідомила про наявність конфлікту інтересів та не вжила інших заходів для його запобігання, зокрема не скористалася правом на самовідвід.

ГРД наголосила, що кандидат розглядала справи, де представником сторін виступав адвокат ОСОБА_2, який раніше працював разом із нею.

Інший аспект, на думку ГРД, полягав у тому, що адвокат, який представляв інтереси кандидата як фізичної особи, згодом брав участь у справах, які вона розглядала.

Також представниця ГРД звернула увагу на те, що згідно з даними порталу «Судова влада України» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зазначені як представники кандидата в судовій справі. У зв’язку з цим ГРД поставила під сумнів твердження судді про те, що вона не повідомляла учасникам інших судових процесів про зазначені обставини.

Кандидат заперечила, що ОСОБА_2 був її помічником, проте підтвердила, що у 2015 році він працював у неї секретарем судового засідання.

Також кандидат зазначила, що між ними існували виключно службові відносини. За її словами, вони не підтримують жодних контактів, окрім того, що вона бачила інформацію в соціальних мережах про проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України.

Токмакова А.П. вказала, що з огляду на значний проміжок часу, який минув з моменту роботи ОСОБА_2 секретарем судового засідання (з 2015 по 2022 рік), такі обставини не створювали конфлікту інтересів.

Вона також зазначила, що Вища рада правосуддя раніше розглядала аналогічну скаргу щодо її взаємодії з колишніми підлеглими, які стали адвокатами, та не встановила в цих обставинах порушень.

Стосовно адвоката ОСОБА_3 кандидат підтвердила, що у 2019 році зверталася до адвокатського об’єднання, у якому працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з метою оскарження дій інспектора.

За її словами, співпраця тривала близько одного місяця, після чого договір було розірвано через невиконання адвокатами взятих на себе зобов’язань.

Комісія критично оцінює надані кандидатом пояснення.

Комісією встановлено наявність низки судових справ, у яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляли інтереси кандидата (справа № 640/12059/19), та виступали представниками учасників судових процесів у справах, що перебували у провадженні судді Токмакової А.П.: № 615/290/22, № 615/293/22, № 615/1893/21, № 615/799/25 тощо (загалом більше 20 справ).

Незважаючи на те, що кандидат заперечила наявність особистих стосунків з адвокатом ОСОБА_2 та зазначила, що між ними існували виключно службові відносини під час його роботи секретарем судового засідання, Комісія звертає увагу, що питання неупередженості судді оцінюється не лише з точки зору його внутрішнього переконання, а й з позиції зовнішнього сприйняття учасниками процесу та суспільством загалом.

Факт попередньої спільної роботи судді з адвокатом, який згодом регулярно брав участь у справах, що перебували у її провадженні, а також обставини представництва особистих інтересів кандидата адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як фізичної особи об’єктивно, могли породжувати у стороннього спостерігача сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді під час розгляду відповідних справ.

Комісія виходить з того, що для забезпечення довіри до судової влади суддя повинен не лише бути неупередженим, а й уникати ситуацій, які можуть створювати обґрунтоване враження можливої упередженості. За таких обставин кандидат мала проявити підвищену обачність, належним чином оцінити наявні ризики виникнення конфлікту інтересів або сумнівів у власній неупередженості та розглянути питання повідомлення учасників процесу про відповідні обставини чи вжиття інших заходів, спрямованих на забезпечення довіри до судового розгляду.

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 16 Показників:

«Неупередженість – здатність судді (кандидата на посаду судді) ухвалювати рішення незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки та не допускати поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику неупередженості, якщо зокрема, але не виключно:

3) виконував обов’язки безсторонньо та утримувався від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що у звичайної розсудливої людини можуть викликати сумнів щодо його неупередженості;

5) вживав визначених законодавством, Кодексом суддівської етики заходів щодо врегулювання чи недопущення конфлікту інтересів та обставин, що можуть поставити під сумнів його неупередженість»

Таким чином Комісія доходить висновку, що зазначені обставини негативно характеризують кандидата з точки зору дотримання стандартів професійної етики та забезпечення довіри суспільства до правосуддя, а саме показника «неупередженість».

Крім цього, у висновку ГРД надано інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, однак потребує з’ясування під час співбесіди.

1. Кандидат набула у власність квартиру в місті Харкові у 2023 році, здійснивши інвестування в її будівництво на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва житлового комплексу у 2021 році, проте в деклараціях за 2022 та 2023 роки не відобразила цей об’єкт як об’єкт незавершеного будівництва.

Також ГРД звернула увагу на те, що мінімальна вартість квартири загальною площею 48,3 кв. м. мала становити не менше ніж 1 086 750 грн, що більш ніж на  191 000 грн перевищує вартість, задекларовану кандидатом.

Кандидат пояснила, що до введення будинку в експлуатацію не вважала, що має право на цей об’єкт. За її словами, на той момент це були «просто стіни».

Також кандидат зазначила, що після початку повномасштабного вторгнення забудовник виїхав разом із документацією, у зв’язку з чим вона не мала на руках документів щодо відповідного об’єкта. За її твердженням, документи, які підтверджували її права на квартиру, вона отримала лише у 2023 році.

Кандидат зазначила, що після укладення договору з’ясувалося, що фактична площа квартири є більшою, ніж планувалася, у зв’язку з чим виникла необхідність здійснення суттєвої доплати, кошти на яку вона накопичувала протягом певного часу.

На запитання членів Комісії, чи була їй відома позиція НАЗК щодо необхідності декларування внесків до фондів фінансування будівництва, кандидат відповіла, що не пам’ятає відповідних роз’яснень.

Крім того, члени Комісії під час співбесіди звернули увагу на те, що згідно з електронною копією договору про уступку майнових прав від жовтня 2021 року такі права перейшли до кандидата як довірителя саме з моменту підписання договору. У відповідь кандидат зазначила, що підписувала цей договір для оформлення кредиту, однак, за її словами, копію або оригінал договору їй тоді не було надано, тому вона не вважала, що набула майнових прав на відповідний об’єкт.

Стосовно можливого заниження вартості квартири кандидат наполягала, що її вартість була визначена безпосередньо фондом та перевірялася банком, який надавав кредит. Вона також зазначила, що така ціна була актуальною на момент інвестування, тоді як вищі ціни в оголошеннях могли стосуватися пропозицій посередників.

Комісія критично оцінює надані кандидатом пояснення щодо невідображення в деклараціях за 2022 та 2023 роки квартири як об’єкта незавершеного будівництва.

З матеріалів, досліджених Комісією, вбачається, що кандидат ще у 2021 році інвестувала в будівництво квартири та набула пов’язаних із цим майнових прав. Не введення будинку в експлуатацію або державної реєстрації права власності не звільняла кандидата від обов’язку належного відображення відповідного об’єкта та пов’язаних з ним майнових прав у декларації.

Комісія не може погодитися з доводами кандидата про те, що вона не вважала себе носієм прав на цей об’єкт до моменту введення будинку в експлуатацію. Такі пояснення не узгоджуються з фактом укладення договору, здійснення значних інвестицій у будівництво житла та набуття майнових прав, що підтверджується наявними у Комісії документами. Саме існування таких прав, а не завершення будівництва чи оформлення права власності має значення для цілей фінансового контролю та декларування.

Комісія також враховує, що кандидат обіймала посаду судді та як суб’єкт декларування повинна була проявляти підвищену уважність і обачність при виконанні вимог антикорупційного законодавства. Посилання на відсутність документів на руках або необізнаність щодо відповідних роз’яснень НАЗК не можуть бути визнані достатнім виправданням невиконання обов’язку щодо повного та достовірного декларування відомостей.

Відповідно до пункту 19 Показників, сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Згідно з пунктом 7 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Порядок та нормативні підстави декларування таких об’єктів були роз’яснені у відповідних редакціях пункту 93 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції.

Комісія дійшла висновку, що пояснення кандидата не спростовують встановлених обставин невідображення в деклараціях за 2021 та 2022 роки відомостей про об’єкт незавершеного будівництва та пов’язані з ним майнові права, що ставить під обґрунтований сумнів належне дотримання кандидатом вимог фінансового контролю та стандартів доброчесності за показником «сумлінність».

Стосовно можливого заниження вартості квартири Комісія приймає доводи кандидата, що її вартість була визначена безпосередньо фондом та перевірялася банком, який надавав кредит.

2. Кандидат придбала паркомісце за 66 528 грн, розташоване за тією самою адресою, що й квартира, набута у власність у 2023 році, тоді як вартість аналогічних паркомісць у цьому районі, за даними, на які посилається ГРД, становить близько 450 000 грн.

ГРД зазначила, що така суттєва різниця у вартості (майже у сім разів) викликає сумніви щодо прозорості правочину та повноти відображення реальної вартості активу.

Кандидат пояснила, що йдеться не про повноцінне паркомісце в сучасному розумінні, а про місце для паркування, облаштоване у підвальному приміщенні замість комор.

Кандидат наголосила, що на момент придбання об’єкта в житловому комплексі було заселено лише дві квартири, а наразі фактично проживає близько 20 % власників квартир, оскільки значна частина мешканців виїхала за кордон. У зв’язку з цим попит на такі місця був незначним. Крім того, на території житлового комплексу наявні безоплатні місця для паркування на відкритому майданчику.

За словами кандидата, вона придбала цей об’єкт безпосередньо в особи, якій належало відповідне підвальне приміщення та якій ці приміщення були виділені як власнику земельної ділянки, а не через посередників. Також вона зазначила, що високі ціни в оголошеннях (9 000–11 000 дол. США), на які посилається ГРД, встановлюються саме посередниками.

Кандидат підтвердила, що розрахунок за договором здійснювався готівкою у нотаріуса. Також вона підтвердила сплату податків, однак точний розмір понесених додаткових витрат не пам’ятає.

На запитання членів Комісії щодо специфічної суми договору (66 528 грн 87 коп.) кандидат відповіла, що не пам’ятає точну суму до копійок, проте наполягала на тому, що договірна вартість відповідала фактично сплаченій сумі.

Комісія бере до уваги таке.

Показники передбачають поняття «обґрунтованого сумніву», як наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини.

Кандидат повністю добровільно бере участь у процедурі підвищення в кар’єрі, тому саме на ньому лежить обов’язок підтвердити свою відповідність критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема шляхом спростування наявних обґрунтованих сумнівів.

Комісія критично оцінює надані кандидатом пояснення щодо вартості придбаного паркомісця.

Під час співбесіди кандидат надала пояснення про особливості об’єкта, його розташування в підвальному приміщенні, низький попит на такі об’єкти в житловому комплексі та придбання безпосередньо у власника приміщення.

Водночас наведені доводи не дають вичерпної відповіді на питання щодо причин настільки істотної різниці між вартістю придбаного кандидатом об’єкта та вартістю аналогічних об’єктів, інформація про які містилася у відкритих джерелах.

Комісія звертає увагу, що задекларована кандидатом вартість паркомісця становила 66 528 грн, тоді як вартість аналогічних об’єктів, на яку посилалася ГРД, перевищувала цю суму майже в сім разів. Така суттєва різниця об’єктивно потребує переконливого та належного обґрунтування. Самі лише посилання на низький попит, особливості забудови чи продаж без участі посередників не дозволяють повною мірою пояснити настільки значний розрив у вартості.

Комісія акцентує увагу, що специфічна сума з копійками (87 коп.) виглядає нетиповою для розрахунку готівкою, що зазвичай передбачає округлення.

Комісія також враховує, що договір купівлі-продажу підтверджує юридичне оформлення правочину саме за задекларованою ціною, однак наявність такого договору сама собою не усуває необхідності оцінки обставин формування ціни майна з огляду на її очевидну невідповідність загальнодоступній інформації про вартість подібних об’єктів нерухомості.

Згідно з підпунктами 1-3, 6 пункту 18 Показників:

«Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки»

Відповідно до підпункту 5 пункту 21 Показників: суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав», якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.

Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно:

• право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім’ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості.

За таких обставин доводи ГРД про те, що надані кандидатом пояснення не є достатніми та переконливими для повного усунення сумнівів щодо відповідності ціни продажу паркомісця, заслуговують на увагу.

3. ГРД звернула увагу на обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Під час розірвання шлюбу та поділу майна між кандидатом і її колишнім чоловіком було укладено договір, відповідно до якого кандидат набула у власність частину спільного майна, зокрема автомобіль та квартиру.

Стосовно кандидата було складено протоколи про адміністративне правопорушення у зв’язку з неподанням повідомлення про суттєві зміни в майновому стані після набуття права власності на частку майна, яка раніше належала її чоловікові.

Суд першої інстанції визнав кандидата винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення.

Водночас Апеляційний суд Харківської області скасував зазначене рішення та закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю в діях кандидата складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з тієї обставини, що в результаті змін у майновому стані кандидата її матеріальний стан не збільшився, а навпаки, вона зазнала фінансових витрат, пов’язаних із сплатою як кредитних коштів АКБ «Укрсоцбанк» за вказану квартиру, так і колишньому чоловіку.

Кандидат пояснила, що квартира та автомобіль відображалися нею в деклараціях задовго до розірвання шлюбу (квартира – з 2005 року, автомобіль – з 2013 року).

За словами кандидата, її колишній чоловік підтверджував, що зазначене майно фактично було придбане за її особисті кошти, хоча автомобіль спочатку був зареєстрований на нього. Після поділу майна вона лише переоформила право власності на автомобіль на підставі нотаріального свідоцтва.

Водночас представниця ГРД зазначила, що з огляду на наявність остаточного судового рішення про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення цей епізод був включений до висновку ГРД виключно як інформація для відома.

За результатами обговорення та враховуючи судове рішення Апеляційного суду Харківської області, Комісія не виявила невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

4. Кандидат задекларувала автомобіль HYUNDAI ACCENT 2013 року випуску вартістю 100 000 грн, що є істотно нижчою за ринкову вартість аналогічних транспортних засобів у відповідний період.

Кандидат пояснила, що зазначена вартість не була результатом експертної оцінки майна, а визначалася за домовленістю сторін – нею та її колишнім чоловіком – під час укладення нотаріального договору про поділ спільного майна подружжя.

Кандидат зазначила, що під час поділу майна вони з колишнім чоловіком орієнтувалися на вартість, за яку автомобіль фактично був придбаний новим, а не на ціни, зазначені в оголошеннях про продаж уживаних транспортних засобів.

За її словами, автомобіль був придбаний новим 19 квітня 2013 року під час перебування у шлюбі. На момент купівлі діяла акційна програма, відповідно до якої частина вартості була сплачена як перший внесок, а на залишок коштів у розмірі 86 000 грн оформлено кредит під 0% річних, який вона погашала щомісячними платежами протягом року.

Також кандидат пояснила, що через відсутність у неї на той час посвідчення водія автомобіль був зареєстрований на її чоловіка.

Кандидат наголосила на значному зносі транспортного засобу. За її словами, вона щоденно здійснювала поїздки з міста Харкова до міста Валки та у зворотному напрямку, долаючи близько 100 км на день.

Кандидат вважала, що вартість у розмірі 100 000 грн за автомобіль, який перебував в експлуатації близько трьох років та інтенсивно використовувався, була обґрунтованою, особливо з урахуванням вартості його первинного придбання.

Комісія приймає пояснення кандидата, що зазначена вартість встановлена за домовленістю сторін – нею та її колишнім чоловіком – саме під час укладення нотаріального договору про поділ спільного майна подружжя, і що під час поділу майна вони з колишнім чоловіком орієнтувалися на вартість, за яку автомобіль фактично був ними придбаний новим.

За результатами обговорення, враховуючи викладене, Комісія не виявила щодо цієї обставини невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

5. Стосовно обставин притягнення кандидата до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та подальшого судового оскарження відповідної постанови.

ГРД звернула увагу на те, що кандидат була притягнута до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Суд першої інстанції скасував постанову про притягнення кандидата до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову кандидата, визнавши правомірним накладення адміністративного стягнення.

Після ухвалення апеляційним судом рішення була подана ще одна апеляційна скарга на те саме рішення суду першої інстанції.

У зв’язку з цим під час співбесіди члени Комісії приділили увагу не стільки факту притягнення кандидата до адміністративної відповідальності, скільки обставинам повторного оскарження судового рішення, яке вже було переглянуте судом апеляційної інстанції та набрало законної сили.

Кандидат пояснила, що не знала про розгляд первинної апеляційної скарги. Члени Комісії звернули увагу на те, що в постанові апеляційного суду зазначено про участь її представника в судовому засіданні та висловлення ним позиції щодо залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Також кандидат зазначила, що не отримувала повідомлень про відкриття апеляційного провадження, поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалене апеляційним судом рішення. За її словами, вона була переконана, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Кандидат додатково пояснила, що її представник не повідомляв її про перебіг розгляду справи та вчинені ним процесуальні дії. За її словами, після того як їй стали відомі зазначені обставини, вона припинила співпрацю з цим представником.

Комісія відмічає таке.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 22 липня 2019 року у справі № 640/12059/19 скасовано постанову серії ЕАВ № 1203072 у справі про адміністративне правопорушення від 05 червня 2019 року, винесену інспектором роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області ОСОБА_4, про притягнення кандидата до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення на кандидата штрафу в розмірі 255 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у даній справі апеляційну скаргу Інспектора роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області ОСОБА_4 було задоволено, рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову кандидата відмовлено.

У постанові прямо зазначено про участь представника позивача ОСОБА_3, який, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Після цього кандидатом було подано апеляційну скаргу на скасоване рішення суду першої інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу кандидата залишено без задоволення.

У постанові зазначене про таке.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині мотивів прийнятого судового рішення щодо обґрунтування підстав задоволення адміністративного позову, подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

З урахування того, що доводи, які стали відомі суду після відкриття апеляційного провадження у справі, були предметом апеляційного вивчення під час перегляду Другим апеляційним адміністративним судом рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 липня 2019 року за апеляційною скаргою Інспектора роти № 6 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження за скаргою кандидата.

Відповідно до частини п’ятої статті 323 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Однак, враховуючи, що положеннями статті 305 КАС України не передбачено можливості закриття апеляційного провадження у справі з підстав його помилкового відкриття, колегія суддів вважає за доцільне розглянути по суті та відмовити в задоволенні апеляційної скарги кандидата відповідно до статті 315 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 323 КАС України, за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 КАС України. За наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів залишила апеляційну скаргу кандидата без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги та пояснення, надані скаржником у суді апеляційної інстанції, не впливають на правомірність вирішеного спору та були предметом вивчення судом апеляційної інстанції в постанові від 29 серпня 2019 року.

Як зазначено вище, під час співбесіди кандидат зазначила, що не отримувала повідомлень про відкриття апеляційного провадження, поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалене апеляційним судом рішення.

Проте, як відмітила Комісія, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року прямо зазначено про участь представника позивача ОСОБА_3.

Крім того, під час співбесіди кандидат вказала, що за її словами, вона була переконана, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Це свідчить, що кандидату було відомо про існування рішення суду першої інстанції та про перебіг його апеляційного перегляду.

Фактично лише після ухвалення апеляційним судом рішення, яким було відмовлено в задоволенні її позову, кандидат подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке на той момент уже було скасоване постановою апеляційного суду. Предметом оскарження кандидат визначила мотивувальну частину зазначеного рішення.

Поряд з цим посилалась на неотримання судового рішення, як на підставу прострочення подачі апеляції.

Як відмітила Комісія, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року прямо зазначено, що представник позивача ОСОБА_3, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, що суперечить доводам кандидата в апеляційній скарзі.

Згідно з частиною першою статті 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

Комісія встановила, що в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року прямо зазначено, що представник позивача ОСОБА_3  був присутній у суді апеляційної інстанції і висловлював свою думку.

Зазначене, за висновком Комісії, може свідчити про намагання кандидата шляхом зловживання правами добитися скасування негативного для себе судового рішення апеляційного адміністративного суду через намагання добитися повторного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, у вказаній постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року зазначено, що ця постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає частині третій  статті 272 КАС України, згідно з якою судові рішення суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справ, визначених  статтями 273–277, 282–286, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Незважаючи на це, кандидатом було подано касаційну скаргу на вказану постанову апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою кандидата на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 640/12059/19, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Тобто зазначене викликає сумнів щодо належного розуміння кандидатом процесуальних правил касаційного оскарження судових рішень в адміністративному процесі або про можливе подальше наполегливе намагання шляхом зловживання правами скасувати негативне для себе судове рішення апеляційного адміністративного суду.

Комісія виходить з того, що суддя як професійний правник повинен проявляти особливу уважність та відповідальність під час здійснення представництва власних інтересів у судових процесах, а також належним чином контролювати процесуальні дії представника, який діє від його імені. За таких обставин посилання виключно на неналежні дії представника не усувають сумнівів щодо належної процесуальної поведінки самого кандидата.

У сукупності наведені обставини свідчать про недостатньо відповідальне ставлення кандидата до принципу правової визначеності та поваги до остаточності судових рішень, що негативно характеризує її за показниками «чесність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункт 1 пункту 17, підпункти 1, 3, 6 пункту 18 Показників).

Крім того, під час співбесіди Комісією встановлено та досліджено такі обставини.

1. Стосовно значної кількості справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, за якими кандидатом було закрито провадження.

На запит Комісії отримано інформацію від керівника апарату Валківського районного суду Харківської області, згідно з якою кандидатом у період з 2016 року до теперішнього часу розглянуто 689 справ за статтею 130 КУпАП, з яких у 235 справах провадження було закрито, що становить близько 34% від загальної кількості таких справ.

Комісія звернула увагу на те, що показник закриття проваджень у справах цієї категорії у кандидата становить 34%, що є третиною таких справ і суттєво вищим відсотком порівняно з відповідними показниками інших суддів цього суду, які становлять 25%, 21% та 5%.

Кандидат пояснила, що закриття проваджень було зумовлено численними порушеннями процедури проведення огляду водіїв на стан сп’яніння з боку працівників поліції. За її словами, саме до її провадження нерідко потрапляли справи, у яких були наявні такі порушення.

Також кандидат наголосила, що загальна кількість розглянутих нею справ цієї категорії була значно більшою ніж у інших суддів суду.

Комісія критично оцінила надані кандидатом пояснення щодо причин значної кількості закритих проваджень у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.

Кандидат пояснила наведені статистичні показники численними порушеннями процедури проведення огляду водіїв на стан сп’яніння з боку працівників поліції. Водночас Комісія звертає увагу, що кандидат здійснювала правосуддя в тому самому суді, що й інші судді, а справи надходили від тих самих підрозділів поліції та розглядалися в однакових організаційних і правових умовах.

За таких обставин суттєва різниця між часткою закритих кандидатом проваджень (34%) та аналогічними показниками інших суддів цього суду (25%, 21% та 5%) не може бути повною мірою пояснена лише недоліками в роботі правоохоронних органів. Наведені статистичні дані об’єктивно свідчать про наявність істотних відмінностей у підходах до оцінки доказів та застосування норм права у справах цієї категорії.

Комісія дійшла висновку, що надані кандидатом пояснення не усувають сумнівів, які виникли у зв’язку зі значною розбіжністю між показниками закриття проваджень у справах цієї категорії у кандидата та інших суддів відповідного суду.

2. Стосовно судової практики кандидата у справах про позбавлення батьківських прав та визнання осіб недієздатними, зокрема в аспекті перевірки обставин, які можуть бути пов’язані з ухиленням від мобілізації.

Кандидат зазначила, що в її практиці не було справ, у яких питання позбавлення батьківських прав або визнання особи недієздатною були б безпосередньо пов’язані з мобілізацією.

Водночас Комісія звернула увагу на одну зі справ, у якій відповідач заперечував проти задоволення позову, стверджуючи, що позивач (батько дитини) не має наміру брати участь у її вихованні, а звернувся до суду з метою уникнення мобілізації.

Кандидат пояснила, що відповідно до відомостей із застосунку «Резерв+» позивач мав статус заброньованої особи, тому вона не вбачала підстав для висновку про намагання ухилитися від мобілізації.

Також Комісія звернула увагу на справу від 02 лютого 2023 року про позбавлення матері батьківських прав за позовом батька. У матеріалах справи містилися заява матері про відсутність заперечень проти позбавлення її батьківських прав, довідка навчального закладу про те, що вона не бере участі у вихованні дитини, а також висновок органу опіки та піклування.

Комісія звернула увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ та Верховного Суду позбавлення батьківських прав є крайнім заходом втручання у сімейні правовідносини. Водночас у рішенні кандидата не було наведено окремої мотивації щодо неможливості застосування менш суворих заходів впливу.

Також Комісією звернено увагу, що нотаріально посвідчена заява матері про відсутність заперечень проти позбавлення її батьківських прав була від початку додана до позовної заяви позивачем–батьком, що могло б свідчити про штучність спору. 

Кандидат не змогла надати детальні пояснення щодо цієї справи, зазначивши, що для цього їй необхідно повторно ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вона не пам’ятає всіх її обставин.

Комісія також звернула увагу на істотну різницю між строками надсилання окремих судових рішень до ЄДРСР (до 297 днів) та строком розгляду справи про позбавлення батьківських прав, який становив 34 дні.

Кандидат пояснила, що швидкий розгляд справи був зумовлений достатністю наявних доказів, висновком органу опіки та піклування, а також необхідністю забезпечення належного захисту прав та інтересів дітей з огляду на невідоме місцезнаходження матері.

Комісія відмічає, що справи цієї категорії безпосередньо стосуються фундаментальних прав людини та права на сімейне життя, а тому потребують особливо ретельного дослідження всіх обставин справи та належного врахування практики Європейського суду з прав людини і Верховного Суду. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, застосування якого потребує переконливого обґрунтування неможливості використання менш суворих способів захисту прав та інтересів дитини.

Окрему увагу Комісія звертає на те, що в умовах правового режиму воєнного стану судові рішення у справах про позбавлення батьківських прав або визнання осіб недієздатними можуть породжувати істотні юридичні наслідки для учасників справ, у тому числі у сфері виконання військового обов’язку та мобілізації. За таких обставин від судді вимагається підвищений рівень уважності до можливих мотивів звернення до суду та ретельна перевірка всіх доводів сторін.

Відповідно до підпункту 5.10. Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Зміст даного пункту свідчить, що у разі встановлення внаслідок певного порушення чи порушень невідповідності судді (кандидата на посаду судді) або наявності обґрунтованого сумніву в його невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення, такий суддя (кандидат на посаду судді) визнається Комісією таким, що повністю не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, що має наслідком його оцінку за цим критерієм у 0 балів з одночасним визнанням судді (кандидата на посаду судді) таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, на відміну від передбаченої пунктом 5.12 Положення можливості зниження на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм, коли в кінцевому випадку суддя (кандидат на посаду судді) є таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики лише, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

На підставі викладеного Комісія доходить висновку, що сукупність встановлених Комісією фактів, їх істотність та кількість свідчать про невідповідність кандидата або наявність обґрунтованого сумніву в його невідповідності всім наведеним вище показникам критеріїв доброчесності та професійної етики, а отже, Токмакова А.П. повністю не відповідає цим критеріям доброчесності та професійної етики, що має наслідком оцінку її за цим критерієм у 0 балів з одночасним визнанням кандидата такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному суді.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Токмакова А.П. у сукупності набрала 371,1 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Токмакової Алли Петрівни вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Токмакова Алла Петрівна набрала 371,1 бала.

3. Визнати Токмакову Аллу Петрівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                   Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                Ярослав ДУХ

                                                                                                          Ігор КУШНІР

                                                                                                          Володимир ЛУГАНСЬКИЙ