Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени ФЕДОРОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Ярослави ВОЛЬВАЧ,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Федорової Олени Вікторівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Федорова Олена Вікторівна, дата народження – ____________ року, громадянка України.
У 1999 році Федорова О.В. закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серія ХА № 11045237 від 30 червня 1999 року).
Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.
Професійну діяльність розпочала у 1999 році на посаді спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста Харківського територіального відділення Антимонопольного комітету України (з 16 серпня 1999 року до 31 січня 2002 року). Надалі працювала на посаді помічника судді Господарського суду Харківської області (з 01 лютого 2002 року до 01 жовтня 2012 року).
Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 Федорову О.В. призначено на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова строком на п’ять років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 вересня 2018 року № 1634/ко-18 визнано суддю Фрунзенського районного суду міста Харкова Федорову О.В.. такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 жовтня 2018 року № 510/дс-18 внесено рекомендацію Вищій раді правосуддя для призначення судді Фрунзенського районного суду міста Харкова Федорової О.В на посаду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2018 року № 3774/0/15-18 внесено Президентові України подання про призначення Федорової Олени Вікторівни на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Указом Президента України від 22 квітня 2019 року № 156/2019 Федорову О.В. призначено на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Інформація про заняйття суддею Федоровою О.В. адміністративних посад.
На підставі наказу голови Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року № 02/03-16 Федорову О.В. призначено на посаду заступника голови Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова строком на три роки до 07 лютого 2026 року.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Федорова О.В. не обиралася.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Федорова О.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Згідно з протоколом розподілу між членами Комісії від 27 грудня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Федорову О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Федорову О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Федорову О.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Федорову О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
За результатами спеціальної перевірки Федорової О.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 05 лютого 2026 року № 21.2-28/26. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Федоровій О.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 5 проведено 30 червня 2026 року співбесіду із кандидатом Федоровою О.В., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), Федорова О.В. набрала 147 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Федорова О.В. набрала 54,6 бала.
За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Федорова О.В. набрала 129 балів.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидатка Федорова О.В. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Федоровою О.В. кваліфікаційного іспиту становить 370,6 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Федоровій О.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 14 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість» та «відповідальність» (21, 21, 21, 22), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 21,25; «безперервний розвиток» (21, 21, 21, 22), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 21,25; загальний бал за критерій – 42,5.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 42,5 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення Федорової О.В. та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (11, 11, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 11; «ефективна взаємодія» (10, 10, 11, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 10,25; «стійкість мотивації» (11, 11, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 11; «емоційна стійкість» (11, 11, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 11; загальний бал за критерій – 43,25.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 43,25 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: «незалежність»; «чесність»; «неупередженість»; «сумлінність»; «непідкупність»; «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті»; «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу».
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінювання доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
На адресу Комісії 08 червня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Федорової О.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Указаний висновок ГРД з усіма додатками до нього надіслано кандидату 08 червня 2026 року.
Крім того, 04 червня 2026 року та 25 червня 2026 року кандидату надіслано запити Комісії про надання пояснень щодо переліку питань, які виникли під час дослідження досьє.
Кандидат Федорова О.В. 04 червня 2026 року та 25 червня 2026 року надіслала до Комісії письмові пояснення на запити Комісії.
Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено обставини, зазначені у висновку ГРД.
У наданому Комісії висновку ГРД, зокрема, в пункті 1, зазначено, що кандидат відвідувала тимчасово окуповані території України без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
ГРД також вказує, що Федорову О.В. було призначено на посаду судді вперше Указом Президента України «Про призначення судді» від 23 серпня 2012 року № 484/2012.
Після призначення суддею кандидатка разом із донькою та чоловіком у 2014 та 2015 роках відвідувала тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
У своїх письмових поясненнях від 11 вересня 2018 року на запит ГРД щодо цих обставин кандидат зазначила, що у 2014 та 2015 роках вона з чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 у період щорічної відпустки відвідували територію Автономної Республіки Крим, де проживає родич її чоловіка, який є людиною похилого віку та у зв’язку із погіршенням стану здоров’я потребував їхньої допомоги.
Повідомляє, що в довідці Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) вказано, що вона з донькою ОСОБА_2 виїхала до Автономної Республіки Крим 16 серпня 2014 року на потязі «Москва – Сімферополь», проте не вказано дати зворотного в’їзду, а також взагалі не зазначено про виїзд разом з ними чоловіка ОСОБА_1.
З метою уточнення вказаної інформації Федоровою О.В. зроблено запит до Державної прикордонної служби України, за результатами розгляду якого її поінформовано, зокрема, що в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» містяться лише дані про перетинання нею державного кордону України в період з 01 серпня 2014 року до 31 серпня 2014 року на потязі «Москва – Сімферополь» 16 серпня 2014 року, іншої інформації немає.
Крім того, відповіді про в’їзд і виїзд до Автономної Республіки Крим її чоловіка та доньки в серпні 2014 року не надано.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль» відмітки про перетинання державного кордону не проставляються в паспортних документах громадян України, за винятком випадків їх особистого звернення з метою проставлення такої відмітки.
Кандидат пояснила, що в її, чоловіка та доньки паспортах громадянина України не проставлено жодних відміток про в’їзд та виїзд до Автономної Республіки Крим у серпні 2014 року.
Аналогічні підстави поїздки на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим Федорова О.В. зазначила і під час проходження співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання судді.
Вона вказала, що поїздка була зумовлена тим, що дядько її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 та стан його здоров’я значно погіршився.
Також кандидат додала, що після цього дядька чоловіка забрав до росії його син, де він проживає наразі.
На переконання ГРД, наведені кандидатом пояснення щодо відвідування у 2014–2015 роках тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим не є достатньо переконливими та не підтверджено належними і допустимими доказами.
Зокрема, кандидат обґрунтовує необхідність поїздок сімейними обставинами — потребою надання допомоги родичу чоловіка похилого віку у зв’язку з погіршенням стану його здоров’я. Водночас жодних документальних підтверджень, які б свідчили про тяжкість стану здоров’я зазначеної особи, необхідність саме особистої присутності кандидата та членів її сім’ї, а також неможливість надання такої допомоги іншим способом (зокрема, через інших родичів або дистанційно), не надано.
Крім того, викликає сумнів у доцільності та пропорційності таких поїздок за участі ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки кандидата в умовах фактичного початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, що супроводжувалася підвищеними безпековими ризиками (дочці кандидатки станом на 2014 рік було __ років).
Враховуючи викладене, на думку ГРД, Федоровою О.В. не доведено існування виключних обставин чи життєвої необхідності, які б об’єктивно виправдовували перебування її та членів сім’ї на тимчасово окупованій території в зазначений період.
Під час засідання колегії Комісії Федорова О.В. щодо цих обставин пояснила, що поїздки до Автономної Республіки Крим було здійснено двічі – в 2014 та 2015 роках. Вони були зумовлені нагальною потребою відвідати близького родича — дядька її чоловіка (його хрещеного), який був людиною похилого віку, мав серйозні проблеми зі здоров’ям і залишився самотнім після смерті дружини, спільних дітей у них не було, лише син дружини, однак він мешкав на території російської федерації. Кандидат зазначила, що бачилася з ним один, можливо два рази в житті.
Також підкреслила, що з дядьком чоловіка були дуже теплі родинні стосунки, і для її доньки цей чоловік фактично був дідусем. Вони постійно навідували один одного та їздили до нього на відпочинок.
Крім того, Федорова О.В. зазначила, що поїздка сім’ї (вона, чоловік та __-річна донька) у 2014 році до Автономної Республіки Крим відбувалася потягом «Харків–Сімферополь». У зворотному напрямку вони також повертались цим потягом. Федорова О.В. згадувала, що поїздка була фізично важкою через тривалі перевірки документів прикордонною службою на спеці (близько 40°C). Метою цієї поїздки було вмовити дядька переїхати до міста Харкова, оскільки він потребував лікування та за ним не було кому доглядати, проте він відмовився через страх втратити свій будинок.
Стосовно поїздки до Автономної Республіки Крим у 2015 році кандидат вказала, що ця поїздка була викликана погіршенням стану здоров’я дядька чоловіка — у нього ІНФОРМАЦІЯ_3, він не міг самостійно пересуватися. Сім’я поїхала на автомобілі, везучи із собою ліки. Знову намагалися вмовити його на переїзд до міста Харкова, але він залишився в Криму, тому що боявся, що його будинок перейде у власність інших осіб.
Федорова О.В. наголошувала, що кожна поїздка відбувалася у серпні і тривала близько 7–10 днів, що було обмежено терміном відпустки її чоловіка.
Також кандидат пояснила, що після того як вона із сім’єю повернулася до міста Харкова, дядька чоловіка забрав до російської федерації його пасинок (син померлої дружини), після того, як йому подзвонила подруга померлої дружини дядька, яка за ним доглядала. Федорова О.В. наголосила, що це не було ініціативою їхньої родини або самого дядька чоловіка, а пасинок погодився на догляд лише за умови переоформлення будинку на себе. У 2018 році дядько помер.
Крім того, зазначила, що під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді надала нотаріально завірені заяви чоловіка та доньки, а також довідки про свої відпустки, щоб підтвердити терміни перебування на тимчасово окупованій території у 2014–2015 роках (близько 7–10 днів) та спільне повернення, оскільки в базі НАБУ була помилкова інформація про те, що вона з донькою не повернулася.
На запитання представника ГРД, чи могли інші родичі, або зокрема пасинок з росії, відвідати дядька замість сім’ї судді, Федорова О.В. пояснила, що на той момент пасинок з ним майже не спілкувався та не був близьким родичем, а її чоловік був найближчою людиною для дядька.
Стосовно підтримання зв’язків з пасинком або іншими родичами з росії, кандидат вказала, що має рідню в російській федерації, однак заперечила наявність будь-яких контактів, зазначивши, що навіть не має номерів їхніх телефонів. Пасинок дядька чоловіка не є для неї ріднею і бачилися вони лише один, чи два рази, коли після одруження у 1996 році їздили гостювати до дядька.
Стосовно оцінки ризиків поїздки на окуповану територію як судді Федорова О.В. зазначила, що вони з чоловіком моніторили безпекову ситуацію, дзвонили до дядька для уточнення інформації, за результатами чого було прийнято рішення їхати разом з дитиною до Автономної Республіки Крим, оскільки не могли залишити хворого родича в біді.
Водночас члени Комісії уточнювали дати відпусток кандидата у 2014 та 2015 роках, щоб зіставити їх із часом поїздок до Автономної Республіки Крим.
Федорова О.В. підтвердила, що поїздки відбувалися саме в межах офіційних відпусток.
Комісія зазначає, що відвідування тимчасово окупованої території негативно впливає на авторитет судді.
Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», у якому російську федерацію було визнано державою-агресором.
Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі – Заява). У Заяві Верховна Рада України констатувала: із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п’ятий пункту 1 Заяви).
Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – невід’ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України в Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). Російська федерація своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, в Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії російської федерації стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п’ятий пункту 3 Заяви).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 25 січня 2023 року у справі «Україна і Нідерланди проти росії» констатував, що поза будь-яким розумним сумнівом у Донбасі були російські військові. На переконання Суду, це було так з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі збройних угруповань та перебували на командних посадах у сепаратистських збройних угрупованнях із самого початку. Російська федерація здійснювала ефективний контроль над територією «ДНР» та «ЛНР» з квітня 2014 року виключно внаслідок військової присутності.
Європейський суд з прав людини 25 червня 2024 року публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти росії (щодо Криму)» за заявами № 20958/14 та № 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень рф прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим і міста Севастополя та порушення прав українських політичних в’язнів.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками рф та підконтрольними їй особами прав та свобод, що захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
Ключовим моментом у цьому рішенні є визнання того, що рф діяла з порушенням правил міжнародного гуманітарного права та положень Конвенції, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя.
Це означає, що всі так звані закони, постанови, розпорядження, інші акти, видані російською федерацією та її окупаційними органами, та дії, що вчинялися на їхній підставі, не визнані Європейським судом з прав людини легітимними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.
Події 2014–2024 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та, на переконання Комісії, не потребує доведення.
З наведеного слідує, що перебування осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, вербування спецслужбами держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.
Проте Комісія звертає увагу на те, що відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.
Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.
Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів наголошує, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки судді встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
З урахуванням викладеного Комісія відзначає: хоча відвідування тимчасово окупованої території України російською федерацією не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним таких територій.
У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом.
На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.
Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
Як встановлено Комісією, обставини, на які посилається Федорова О.В. для обґрунтування потреби у відвідуванні тимчасово окупованої території України, зводилися до «лікування та догляду дядька чоловіка», за яким, зі слів кандидата, здійснювала догляд подруга його померлої дружини.
Проаналізувавши надані кандидатом письмові та усні пояснення, Комісія дійшла висновку, якщо одноразова відносно короткотривала поїздка в серпні 2014 року, коли ще існувало залізничне сполучення між Україною та її тимчасово окупованою АР Крим, з метою відвідування хворого дядька чоловіка ще може бути сприйнята, то щодо аналогічної поїздки вже власним транспортом у 2015 році кандидатом не надано повного, переконливого та достатнього обсягу документів та доказів, які б підтверджували дійсну нагальність потреби відвідування останнього на тимчасово окупованій території України через стан його здоров’я.
Посилання кандидата, що такі документи не зберігала, тому що ці питання вже були предметом розгляду під час її кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, Комісія у складі колегії не приймає, оскільки наразі кандидат оцінюється не щодо відповідності займаній посаді, а щодо можливості підвищення в кар’єрі.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Показників:
«Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:
6) не відвідував тимчасово держави / держав, яка / які перебуває / перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла / сприяли (сприяє / сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає / визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та / чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та / або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.»
Встановлені факти не є достатньою самостійною підставою для визнання Федорової О.В. такою, що не відповідає критерію професійної етики, проте Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
У пункті 2 висновку ГРД вказано, що кандидат не дотримувалася етичних норм, допускаючи поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що вона здатна виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Вона не утрималася від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.
Відповідно до матеріалів суддівського досьє, Федорова О.В. 30 травня 2013 року проходила періодичне навчання «Практичні питання реалізації інституту слідчого судді як гаранта захисту прав людини відповідно до положень нового Кримінального процесуального кодексу України в рамках проекту Ради Європи «підтримка реформ кримінальної юстиції в Україні», проте нею цього ж дня було ухвалено 37 судових рішень.
З аналізу постановлених кандидатом 30 травня 2013 року ухвал встановлено, що частину з них було невчасно передано для оприлюднення, а саме ухвалу у справі № 645/4156/13 надіслано до Єдиного держаного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 21 вересня 2015 року, у справі № 645/4147/13 – 21 вересня 2015 року, у справі № 645/4167/13-ц – «не визначено», зареєстровано: 30 січня 2014 року.
Відповідно до матеріалів суддівського досьє кандидатка 08 листопада 2013 року проходила періодичне навчання «Проблемні питання, що виникають в судовій практиці при застосуванні окремих норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних справ», проте нею у вказаний період було постановлено п’ять ухвал: у справах № 645/2771/13-к, № 645/10919/13-к, № 645/10913/13-к, № 645/10915/13-к та № 645/10914/13-к.
З аналізу постановлених кандидатом 08 листопада 2013 року ухвал встановлено, що частину з них було невчасно передано для оприлюднення, а саме: ухвали у справах № 645/10913/13-к, № 645/10915/13-к, № 645/10914/13-к надіслано до ЄДРСР 21 вересня 2015 року.
Отже, наявність зазначених розбіжностей може свідчити або про формальне ставлення кандидата до процесу професійного навчання, або ж про недобросовісне ставлення до здійснення правосуддя. Обидва варіанти є несумісними з принципами професійної доброчесності, відповідальності та сумлінності судді, що загалом дає підстави вважати такі дії порушенням стандартів суддівської доброчесності.
ГРД зазначає, що подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки створює враження імітації здійснення правосуддя. Вона суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.
Враховуючи викладене, ГРД доходить висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність ознак недоброчесності в діях кандидата, оскільки вони порушують засадничі принципи професійної етики судді, норми поведінки, що забезпечують довіру суспільства до суду, та принцип особистої відповідальності за здійснення правосуддя.
Під час засідання колегії Комісії Федорова О.В. пояснила, що всі 37 рішень, ухвалених 30 травня 2013 року, були винесені без участі сторін. Це були переважно справи наказного провадження або ухвали про відкриття провадження у справах.
Кандидат пояснила, що відстань від Харківського відділення Національної школи суддів України до приміщення суду, де вона працювала, становила лише 10 хвилин. Це дозволяло їй виконувати роботу або до початку занять, або після їх завершення.
Оскільки це був перший рік її роботи на посаді судді, вона намагалася суворо дотримуватися процесуальних строків і не допускати зволікань із відкриттям справ.
Вона також зауважила, що на той час не було чітких роз’яснень про неможливість поєднання навчання з роботою, а офіційні відрядження на час навчання не оформлювалися.
Стосовно ухвалення 08 листопада 2013 року п’яти рішень кандидат посилалася на офіційну відповідь директора Національної школи суддів України, згідно з якою навчання того дня завершилося о 14 годині 30 хвилин, у зв’язку з чим друга половина робочого дня дала можливість Федоровій О.В. послухати справи та ухвалити рішення.
Стосовно затримки в оприлюдненні рішень у ЄДРСР, Федорова О.В. зазначила, що надала Комісії та ГРД скриншоти з програми діловодства суду «Д-3».
Зі скриншотів вбачається, що цифровий підпис судді було накладено та рішення надіслано до ЄДРСР вчасно. Кандидат пояснила, що відображення в ЄДРСР значно пізніших дат (інколи через 1,5 року) з відмітками співробітників канцелярії було наслідком недосконалості системи «Д-3» у 2013 році, яка могла некоректно відображати дати після технічних дій персоналу.
Під час співбесіди кандидат підтвердила, що фактично не здійснювала правосуддя та не ухвалювала жодних судових рішень у період навчання в Національній школі суддів України.
Комісія проаналізувала обставини, на які звернула увагу ГРД, та надані кандидатом пояснення.
Пояснення кандидата щодо причин затримки в оприлюдненні рішень у ЄДРСР є послідовними, логічними та узгоджуються з наявними матеріалами. Комісією враховано, що кандидат вжила всіх необхідних заходів для підпису та своєчасного направлення судових рішень до ЄДРСР.
Комісією не встановлено відомостей, які б свідчили про фактичне здійснення кандидатом правосуддя або ухвалення судових рішень під час навчання в Національній школі суддів України.
З огляду на викладене Комісія не вбачає у зазначених обставинах ознак порушення професійної етики чи недоброчесної поведінки кандидата, тому вони не впливають на оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення від кандидата.
Так, у пункті 1 інформації ГРД зазначено, що відповідно до матеріалів суддівського досьє кандидат в анкеті судді вказала серед осіб, які можуть надати їй рекомендацію, зокрема, суддю Господарського суду Харківської області Усатого Віталія Олександровича.
Стосовно вказаної особи в засобах масової інформації міститься низка негативних публікацій.
Зокрема, зазначається, що Усатий В.О. отримав нагородну зброю (ІНФОРМАЦІЯ_4) від (на той момент чинного) міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, висловлюються припущення про можливі зв’язки судді з окремими суб’єктами господарювання, які могли отримувати вигоду від судових рішень у справах про банкрутство, а також про наявність сумнівів щодо прозорості походження майна його та членів його сім’ї.
Окрім того, ГРД затвердила висновок про невідповідність судді Господарського суду Харківської області Усатого В.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД звертає увагу на те, що наявність таких публікацій у публічному просторі, а також наявність затвердженого висновку ГРД може формувати у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо бездоганності репутації особи, яка надала рекомендації кандидату.
Крім того, відповідно до матеріалів суддівського досьє кандидат в анкеті судді вказала серед осіб, які можуть надати їй рекомендацію, суддю Фрунзенського районного суду міста Харкова (у відставці) Бабкову Тетяну Вікторівну.
ГРД затвердила стосовно Бабкової Т.В. висновок про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики від 14 квітня 2017 року.
Під час засідання колегії суддя Федорова О.В. стосовно цих обставин пояснила, що вказала суддів Усатого В.О. та Бабкову Т.В. як осіб, що можуть її характеризувати. Усатого В.О. вона обрала як голову суду, де працювала помічником 11 років. Підкреслила, що не має жодного відношення до фактів, викладених у негативному висновку ГРД стосовно Усатого В.О., не цікавиться його приватним чи професійним життям і не володіє інформацією про його можливу недоброчесність.
Стосовно Бабкової Т.В. кандидат зазначила, що вони працювали разом у Немишлянському (Фрунзенському) районному суді міста Харкова з моменту призначення Федорової О.В. на посаду судді і до виходу Бабкової Т.В. у відставку. Працювали в спільних колегіях, зокрема розглядали складні кримінальні провадження за участю присяжних, тому Бабкова Т.В. може надати фахову характеристику її якостей як судді та колеги.
Стосовно негативного висновку ГРД щодо Бабкової Т.В. кандидат зауважила, що цей висновок розглянуто пленарним складом Комісії під час конкурсу до Верховного Суду, де Бабкову Т.В. визнано такою, що здатна здійснювати правосуддя у Верховному Суді (хоча за рейтингом вона не пройшла).
З огляду на викладене, ураховуючи усні та письмові пояснення кандидата, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
У пункті 2 інформації ГРД зазначено, що відповідно до даних Державного реєстру нерухомого майна, Федорова О.В. та її чоловік не мають у власності ніякої нерухомості.
Відповідно до майнових декларацій кандидата за 2021–2025 роки квартира в місті Харкові площею 63.8 кв.м, якою користується кандидат та її чоловік, належить їхній дочці. Донька Кандидата набула вказану квартиру у власність на підставі договору дарування від 25 лютого 2021 року.
Водночас квартира такої ж площі у попередніх деклараціях кандидата (до 2021 року) була зазначена як власність її чоловіка.
Проте дочка кандидата з 2021 року до 2023 року своїм фактичним місцем проживання вказувала місто Київ. Така інформація міститься в майнових деклараціях дочки кандидата, поданих нею як провідним спеціалістом відділу забезпечення судового процесу апарату Вищого антикорупційного суду.
На думку ГРД, передача квартири у власність дочки кандидата потребує додаткових пояснень
На засіданні колегії Комісії суддя Федорова О.В. пояснила, що її донька, якій на той момент було __ роки, проживала в місті Києві та планувала отримати туристичну візу до Сполучених Штатів Америки на 10 років. Спеціалізована агенція, яка консультувала дівчину, зазначила, що її шанси на отримання візи низькі. Це пояснювалося тим, що вона молода, незаміжня, має відносно невелику за мірками США заробітну плату і в неї не має у власності цінного рухомого чи нерухомого майна в Україні.
Щоб оперативно вирішити це питання та посилити позицію доньки перед консульством, чоловік кандидата вирішив подарувати їй квартиру в місті Харкові, в якій сім’я фактично мешкала. Федорова О.В. підкреслила, що чоловік мав повне право розпоряджатися своїм майном на користь єдиної доньки.
Попри переоформлення нерухомості, у наданні візи доньці все одно було відмовлено без пояснення причин.
Стосовно актуального місця проживання доньки кандидат пояснила, що в місті Києві донька безкоштовно проживає у квартирі своєї подруги (вони разом навчалися в місті Харкові). Дівчата по черзі сплачують комунальні послуги, тому офіційний договір оренди не укладався.
Стосовно припинення декларування доньки Федорова О.В. зазначила, що припинила її вказувати у своїх деклараціях, оскільки вона вже тривалий час проживає окремо в місті Києві, має власну роботу і не є суб’єктом декларування за своєю посадою (працює помічником судді у Вищому антикорупційному суді).
Комісія проаналізувала доводи ГРД та надані кандидатом пояснення.
Комісія враховує, що кандидат навела послідовні та логічні пояснення щодо причин переоформлення її чоловіком квартири в місті Харкові на доньку, яке було зумовлено необхідністю отримання туристичної візи до Сполучених Штатів Америки.
Комісією також враховано, що кандидат надала обґрунтовані пояснення щодо місця проживання доньки та припинення декларування її в майнових деклараціях.
З огляду на викладене Комісія не встановила обставин, які б свідчили про недоброчесну поведінку кандидата, тому зазначені обставини не є підставою для зменшення кількості балів кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Крім того, під час співбесіди членами Комісії кандидату було поставлено додаткові запитання щодо випадків несвоєчасного надсилання копій судових рішень до ЄДРСР.
Федорова О.В. пояснила, що п’ять рішень, ухвалених нею як слідчим суддею 23 лютого 2022 року, не було вчасно виготовлено через початок повномасштабного вторгнення наступного дня. Суд припинив роботу, а справи були терміново евакуйовано до міста Полтави, що унеможливило доступ до матеріалів для завершення виготовлення текстів. Повні тексти було внесено до ЄДРСР лише після повернення справ до її провадження.
Крім того, кандидат зазначила, що через велике навантаження у справах про адміністративні правопорушення за статтями, передбаченими Кодексом України про адміністративні правопорушення, вона часто ухвалювала і надсилала короткі тексти рішень вчасно, а повні тексти виготовлялися у встановлений триденний строк. Наголосила, що в кожному такому рішенні вказана реальна дата виготовлення повного тексту, що підтверджує відсутність фактичних порушень строків з її боку.
Вона також наголошує, що в деяких випадках система ЄДРСР розпізнавала як порушення строку внесення судового рішення те, що суддя через певний час вносила виправлення описки до вже наявного рішення, фіксуючи це новою датою.
Пояснення кандидата не викликали обґрунтованих сумнівів у Комісії.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з Федоровою О.В., а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 285 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Федорова О.В. набрала 741,35 бала.
З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Федорової О.В. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Федорової О.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Федорової Олени Вікторівни вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Федорова Олена Вікторівна набрала 741,35 бала.
3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Федорової Олени Вікторівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Ярослав ДУХ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
