Версiя для друку

Друга навчальна сесія для суддів – тренерів з методології тлумачення нормативно-правових актів

18 квітня 2011 року у готелі «Гранд Адмірал Клуб» (м. Ірпінь, Київська область) Вища кваліфікаційна комісія суддів України за підтримки Спільної програми Ради Європи та Європейського Союзу “Прозорість та ефективність судової системи України” розпочала проведення другої навчальної сесії для суддів-тренерів з методології тлумачення нормативно-правових актів, слухачами якої стали судді Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та апеляційних судів. Національними експертами виступили Ігор Самсін – Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Володимир Коваль – Голова Севастопольського апеляційного господарського суду, Олег Сонін – доцент Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Відкриття другої навчальної сесії почалось з вітального слова Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігоря Самсіна до учасників заходу як однодумців, об’єднаних єдиною ідеологією розробки методології тлумачення нормативно-правових актів, яка була б найбільш прийнятною для забезпечення ефективності і раціональності правозастосування при розгляді судових справ.

Також Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін зауважив, що позитивний досвід попередньої зустрічі, в ході якої фахові експерти розкрили зміст загальнотеоретичних прийомів тлумачення; прийомів тлумачення, які використовуються Європейським судом з прав людини, щодо праворозуміння та правозастосування принципу верховенства права, а також розглянули основні принципи тлумачення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (ЄКПЛ) та особливості її застосування на національному рівні, що повинно мати відображення і в контексті цієї зустрічі.

Мета другої навчальної сесії для тренерів, на думку Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігоря Самсіна, полягає передусім у формуванні уявлення про концепцію правотлумачення, побудовану на логіці права та об'єктивному критерії — практиці. Ця концепція суперечить розумінню права на інтуїтивному підході, що наразі є основоположним при вирішенні справ. Такий підхід притаманний кожному судді, але ефективність права беззаперечно зростає, якщо його застосування відбувається за встановленими правилами.

Також Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін висловив подяку Спільній програмі Ради Європи та Європейського Союзу «Прозорість та ефективність судової системи України» за надану можливість проведення цього навчального заходу та інвенстування у розбудову судової системи України, що безумовно і надалі матиме позитивні «паростки» в майбутньому.

Актуальною проблемою, на думку Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігоря Самсіна, у контексті формування єдиної методології тлумаченя нормативно-правових актів залишається питання переважного застосування спеціального закону, визначення меж правового значення висновку a contrario та інше.

З огляду на вищевикладене, стратегічною метою, досягнення якої має пріоритетне значення у рамках співпраці протягом другої навчальної сесії, є:

  • вироблення правового інструментарію, призначеного для подолання юридичних колізій як розбіжностей або протиріч між окремими нормативно-правовими актами, предметом регулювання яких є тотожні або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя, що виникають у процесі правозастосування і здійснення компетентними органами і посадовими особами своїх повноважень;
  • формування практичних навичок слухачів у результаті аналізу теоретичних положень правової доктрини шляхом викладення спільних думок та узагальнення їх змісту;
  • створення методології тлумачення нормативно-правових актів та реалізація її на практиці, що сприятиме розвитку системності правового регулювання і тим самим підвищуватиме його ефективність.

Модератором навчальної сесії для тренерів з методології тлумачення нормативно-правових актів виступив професор, завідувач кафедри цивільного та трудового права Володимир Ротань, вступне слово якого було присвячено аналізу правореалізаційних потреб у виробленні єдиної методологічної основи тлумачення нормативно-правових актів.

Грунтовного дослідження в контексті опрацювання теми, присвяченої переважному застосуванню спеціального закону, у ході першої частини навчального заходу здобули практичні завдання щодо:

  • критеріїв визнання правових норм загальними та спеціальними;
  • припустимості застосування правила про перевагу спеціального закону за умов сумісності диспозицій правових норм;
  • встановлення правил вирішення колізій між окремими статтями Цивільного кодексу України;
  • співвідношення визначення понять та конкретної правової норми;
  • терміну «спеціальний закон» та його різновидів;
  • встановлення Господарським кодексом України «особливостей» правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання;
  • значення нормативного застереження «якщо інше не встановлено законом» для загальних правових норм.

Емпірична основа дослідження учасниками заходу критеріїв класифікації правових норм на загальні та спеціальні включала витяги постанов Пленуму Верховного Суду України, судових рішень та окремі положення цивільного та господарського кодексів, а також інших законодавчих актів.

Так, під час обговорення рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа щодо права на пільги) від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 окреслено низку важливих питань щодо доцільності визначення «ролі правової норми у механізмі правового регулювання» як окремого критерію поділу норм права на загальні та спеціальні; підстав застосування принципу верховенства права за умов невідповідності судового рішення принципам справедливості, моральності, розумності та необхідності прийняття такого рішення виключно на підставі «букви закону».

З огляду на актуальність обговорюваних питань безпосередньо для здійснення правосуддя на основі принципів справедливості, розумності та неупередженості Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін зауважив, що обов’язковим є включення цієї програми у курс підготовки суддів, яких призначено на посаду судді вперше, та яких обрано на посаду судді безстроково, в Національній школі суддів України.

Однозначною виявилась думка учасників навчальної сесії з приводу переважної ролі спеціальної норми у правозастосуванні, незважаючи на час її прийняття. При цьому вирішальне значення має коло суспільних відносин, на які вона поширюється.

Вироблення такого висновку стало результатом аналізу співвідношення положень численних спеціальних правових приписів, зокрема статті 290 Господарського кодексу України, що регламентує обов’язковість нотаріальної форми договору оренди землі у сфері господарювання, та статті 14 Закону України «Про оренду землі», диспозиція якої допускає укладення означеного виду договорів у простій письмовій формі, а також інших практичних завдань. До участі в обговоренні цієї теми активно долучились суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Євгенія Андріївна, суддя Вищого господарського суду України Муравйов Олексій Валентинович та Голова апеляційного суду Запорізької області Городовенко Віктор Валентинович.

За результатами обговорення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-XII та статті 657 Цивільного кодексу України учасники заходу також дійшли спільного висновку щодо співвідношення сфер дії загальної та спеціальної норм і, як наслідок, якщо гіпотеза спеціальної норми виходить за межі загальної норми права, то застосування правила про перевагу спеціальної норми є неналежним правовим інструментом регулювання суспільних відносин. При цьому, окремі точки зору висловлювали судді Вищого адміністративного суду України Олександр Гашицький та Євгенія Усенко.

На підставі дослідження співвідношення положень частини 1 статті 274 та статтей 224-225 Господарського кодексу України, частини 2 статті 635 і статтей 22, 623, статті 625 і статті 623, частини 1 статті 1106 та частини 1 статті 546, статтей 22, 623 Цивільного кодексу України встановлено сферу дії правила про перевагу спеціальної норми за умови співвідношення гіпотез правових норм як роду й виду та сумісності диспозицій. Різні думки з цієї тематики висловлювали суддя Вищого господарського суду України Олексій Муравйов, суддя Вищого адміністративного суду України Євгенія Усенко та Голова апеляційного господарського суду м. Севастополя Володимир Коваль та суддя апеляційного суду м. Севастополя Сергій Лівінський.

Єдиним питанням, з приводу якого слухачі не дійшли спільної думки, залишився висновок про відсутність або наявність спеціальної правової норми в контексті аналізу можливості застосування до заповіту статті 219 Цивільного кодексу України («Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину) за умови відсутності спеціальних правових норм, що передбачали б визнання заповіту дійсним, у главі 85 цього кодексу («Спадкування за заповітом»).

Зокрема, переважна більшість учасників навчальної сесії висловили точку зору на користь застосування у вищезазначеному випадку виключно глави 85 Цивільного кодексу України. На підтримку цієї тези взяла слово суддя Вищого адміністративного суду України Євгенія Усенко, яка зауважила, що жодна інша глава цивільного кодексу, окрім глави 85, не містить настільки чіткої регламентації питання оформлення заповіту. А частина 2 статті 219 містить наголос законодавця на «особистій волі», яку можна встановити виключно, коли фізична особа жива. Подібну позицію висловила з цього приводу суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Людмила Черненкова, зазначивши, що в даному випадку йдеться про односторонній правочин, позивач у якому є неналежним, а тому – заповіт визнати дійсним неможливо.

На необхідності врахування співрозмірності порушення прав особи у випадку визнання заповіту недійсним або визнання його дійсним наголошував Голова апеляційного господарського суду м. Севастополя Володимир Коваль.

Натомість, протилежну точку зору висловив суддя апеляційного суду м. Севастополя Сергій Лівінський, що спеціальною нормою з переважним правом застосування в даному випадку має бути частина 2 статті 219 Цивільного кодексу України.

Не менш результативними виявились наступні етапи другої навчальної сесії, присвячені перевагам пізніше прийнятого закону та колізіям між правовими нормами, гіпотези яких перехрещуються. Окремі практичні завдання були присвячені розгляду питань за такими темами:

  • правило про перевагу пізніше прийнятого закону в судовій практиці;
  • збереження чинності спеціальними правовими нормами;
  • набуття (набрання) чинності законом і введення в дію закону та окремих його положень;
  • перехід від інструментального тлумачення до врахування принципу верховенста права при застосуванні положень законів, що містять застереження про застосування раніше прийнятих законодавчих актів лише в частині, що не суперечить новому закону;
  • вимоги законодавця до правового регулювання в майбутньому та особливості правового регулювання Господарським кодексом України.

При обговорення теми, присвяченої термінологічному визначенню понять та їх співвідношення з конкретними правовими нормами, модератором заходу професором Володимиром Ротанем та експертом Олегом Соніним наведено конкретні приклади основних видів правових норм за критерієм логічності та імперативності формулювання на основі правових положень частин 1 та 4 статті 182 Господарського кодексу України, частини 1 статті 509, частини 3 статті 510 та статті 608 Цивільного кодексу України та за активної участі слухачів досліджено питання припинення зобов’язання у зв’язку зі смертю фізичної особи.

Вагоме значення для подальшого правозастосування, як однієї з вищих форм реалізації права, мають й інші запропоновані до обговорення професором Володимиром Ротанем теми, основу вирішення практичних завдань з яких становили нормативно-правові приписи цивільного та господарського кодексу.

Зокрема, під час обговорення проблеми відповідності заголовку до тексту статті законодавчого акта учасники сесії на підставі аналізу нормативного матеріалу визнали поширеність випадків виходу тексту за межі змісту правової норми, що водночас жодним чином не відображено в самому заголовку статті.

Активну дискусію викликало також питання термінології чинного законодавства в контексті його відповідності вимогам нормопроектувальної техніки. В процесі з'ясування змісту поняття «спеціальний закон» та аналогічних йому понять («особливості», «основоположний закон») учасники дійшли спільного висновку щодо їх синонімічності та беззаперечної наявності певного ступеню спорідненості. При цьому існували протилежні точки зору з приводу тотожності означених понять та доцільності їх використання при визначенні характеру правових норм як загальних чи спеціальних. Так, зокрема, професор Володимир Ротань висловив думку щодо необов'язковості використання в тексті спеціальної норми терміну «особливості», оскільки законодавець не позбавлений права встановлювати їх й іншими способами. Інші позиції з означеного питання ґрунтувались на переважній диспозитивності методів регулювання цивільних та господарських правовідносин, що унеможливлює визначення кола правовідносин, які виникатимуть у майбутньому та зумовлює використання терміну «особливості». Відмінності ж між поняттями «особливості» та «спеціальний закон», на думку деяких учасників заходу, полягають у сфері регулювання суспільних відносин та ступені їх визначеності.

За результатами розгляду питання про вимоги законодавця до майбутнього правового регулювання на підставі аналізу співвідношення сфери регулювання статей 802 Цивільного кодексу, статті 5 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 № 85/96-ВР та статті 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10 квітня 1992 № 2269-XII професором Володимиром Ротанем проаналізовано правило про перевагу закону, прийнятого пізніше, та на прохання слухачів роз'яснено особливості застосування дієслова «здійснюється» як описової форми використання нормативного матеріалу.

В процесі обговорення питань щодо застосування і юридичної сили основних засад (принципів) права учасники навчальної сесії дійшли спільної точки зору з приводу існування єдиного принципу – принципу верховенства права, використання якого можливе навіть всупереч конкретній правовій нормі та доцільності застосування інших принципів за правилами використання інституту аналогії в порядку, передбаченому статтею 8 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за підсумками першого дня проведення навчальної сесії для суддів-тренерів проаналізовано та вироблено єдиний підхід, у тому числі з наступних актуальних теоретичних питань:

  • критерії визначення загальних та спеціальних норм права;
  • збереження юридичної сили спеціальною правовою нормою за умови прийняття загальної правової норми;
  • перевага пізніше прийнятого закону;
  • правові норми, диспозиції яких перехрещуються;
  • правові норми, гіпотези яких співвідносяться як родове та видове поняття, а диспозиції є сумісними;
  • застосування загальних правових норм за умов відсутності правового регулювання;
  • вимоги до застосування висновку, зробленого від протилежного;
  • особливості застосування правила про перевагу спеціальної норми права.

У вівторок 19 квітня 2011 року пройшла друга частина навчальної сесії для суддів-тренерів. Тематика питань до обговорення та системного фахового аналізу стала логічним завершенням вже розпочатого дослідження методології тлумачення нормативно-правових актів.

Зустріч розпочав Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін з доповіддю щодо впровадження методології тлумачення нормативно-правових актів з огляду на існуючі потреби судової практики.

Під час зустрічі обговорено колізії між правовими нормами, гіпотези яких перехрещуються, до активної полеміки долучились суддя Верховного Суду України Микола Гусак, суддя Вищого адміністративного суду України Олександр Гашицький, суддя суддя Вищого адміністративного суду України Євгенія Усенко, Голова апеляційного суду Запорізької області Віктор Городовенко та Голова Севастопольського апеляційного господарського суду Володимир Коваль.

Зокрема, на підставі частини 3 статті 25 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII, з однієї сторони, та статей 782-784 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України – з іншої, обґрунтовано наявність випадків, коли для усунення колізії потрібно застосувати правило переваги спеціальної правової норми, а коли-інший юридичний інструментарій. Як зауважив професор Володимир Ротань, правові норми зазначеного Закону та Цивільного кодексу співвідносяться як спеціальні і загальні, а от Закону та Господарського кодексу - як правові норми, сфери дії яких перехрещуються. Термін «правові норми, сфери дії яких перехрещуються» є новим для юридичної науки та його запровадження має на меті удосконалення методології тлумачення нормативно-правових актів.

Іншим спільним висновком учасників заходу, погодженим у результаті аналізу вищезазначених статей Цивільного кодексу України на предмет визначення змісту використовуваних законодавцем термінів «розірвання договору», «припинення договору», «право відмовитись від договору» є те, що ці поняття співвідносяться як родові та видові та тлумачити їх слід так, як їх розуміння випливає із Закону.

Особливу увагу суддів-тренерів було прикуто до складного філософсько-правового питання встановлення меж правового значення висновку a contrario. Підґрунтям теоретичного осмислення зазначеної проблематики стали положення частини другої статті 22 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» вiд 16 березня 2000 р. № 1550-III та частини третьої статті 700, частини другої статті 1076 Цивільного кодексу України.

За визначенням професора Володимира Ротаня, висновок a contrario є правовим інструментом виявлення більшої частини змісту нормативно-правового акту, проте судження, що виникло в результаті такого висновку використовувати як правову норму можна не завжди. І саме тому це питання потребує детального осмислення та оцінки.

Також у контексті аналізу висновку a contrario та особливостей його використання, учасниками сесії розглядались питання щодо застосування правових норм, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a contrario за відсутності колізії з іншими правовими актами; правових норм, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a contrario із положень актів законодавства, що встановлюють спеціальні правові норми, і не можуть застосовуватись усупереч загальним правовим нормам та інші.

За результатами другого дня навчальної сесії для суддів-тренерів, узгодженими виявились позиції учасників з приводу:

  • випадків необхідності застосування правила переваги спеціальної правової норми та іншого правового інструментарію;
  • існування колізій між правовими нормами, гіпотези яких перехрещуються;
  • правового значення висновку a contrario та випадків його застосування як окремої правової норми.

Таким чином, позитивні відгуки слухачів щодо прослуховування доповідей національних експертів та матеріалу професора, завідувача кафедри цивільного та трудового права Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Володимира Ротаня, а також обговорення актуальних теоретичних питань тлумачення нормативно-правових актів свідчать про ефективність першого етапу навчальної сесії та необхідність подальшої розробки методології тлумачення нормативно-правових актів.

Тематика заключного етапу навчальної сесії для суддів-тренерів, що відбувався з 20 по 22 квітня 2011 року, охоплювала важливі та різнобічні аспекти презентації та організації роботи з групою, методології та принципів навчання досвічених суддів-тренерів, форми та методи проведення такого навчання, основні правила створення мультимедійних презентацій, значення оцінки тренінгу для подальшого визначення майбутніх потреб навчального процесу.

Експертами із зазначених питань виступили Марина Наумовська-Мілевська—консультант Ради Європи з навчання та Віктор Поліщук—консультант з навчання.

Вони ознайомили слухачів із організацією управління тренінгом, надали їм методичні рекомендації щодо викладання відповідної теми, актуалізували потребу в оволодінні різноманітними формами навчання та необхідності їх упровадження на практиці, а також розкрили аспекти використання сучасних технічних засобів навчання, що враховуватимуть пізнавальні законо­мірності навчальної діяльності суддів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечуватимуть органічне поєднання їх з інформаційним матеріалом та іншими засобами навчання.

У контексті розгляду питань, пов?язаних із управлінням тренінгом, увагу слухачів було акцентовано на необхідності врахування структури тренінгу (етап знайомства, основну частину тренінгу та етап підведення підсумків групової роботи), та ключових етапів здійснення управління ним (встановлення навчальних потреб, що обумовлює визначення очікуваних результатів навчання, цільової групи та цілей, а також планування навчання як системний процес визначення засобів навчання, формування навчальної програми та встановлення найбільш прийнятних умов навчання).

Окремо розглядалось питання застосування комп'ютерних інформаційних технологій як однієї з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку навчального процесу, що повинна сприяти розвитку мислення та пізнавальної активності, забезпечувати індивідуальну траєкторію навчання та виступати засобом відображення теоретичної сутності досліджуваного.

Експерти ознайомили слухачів з найбільш ефективним засобом для створення власних комп'ютерних навчальних продуктів – програмою Power Point - майстером створення презентацій, залучили слухачів до їх самостійної розробки на основі власних інформаційних матеріалів.

Завершення другої навчальної сесії для суддів-тренерів з методології тлумачення нормативно-правових актів актуалізувало потребу в розробці методології тлумачення нормативно-правових актів, що була б найбільш прийнятною для забезпечення ефективності і раціональності правозастосування при розгляді судових справ, а також засвідчило ефективність проведення подібних навчальних заходів за цією тематикою.

Перейти на початок