Версiя для друку

Навчальний візит представників Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Федеративної Республіки Німеччина

18-23 березня 2012 року делегація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України перебувала з робочим візитом у Федеративній Республіці Німеччина.

Перша робоча зустріч була присвячена питанням особливостей юридичної освіти в Німеччині, підготовчій практиці юристів (рефендаріату), підбору кандидатів на посаду судді, особливостям статусу «суддя-стажер» (суддя з випробувальним строком), підставам та механізму призначення суддів на посаду довічно.

Так, у Німеччині функціонує концепція «єдиного юриста», а юридична освіта фактично «поділяється» на 2 частини – теоретичну та практичну.

Остаточним і єдиним рівнем закінченої вищої освіти є класифікація німецького юриста як такого, що спроможний посісти суддівську посаду. Але така класифікація є необхідною не лише для зайняття суддівської посади, а й для зайняття посади прокурора чи адвоката.

По завершенню «теоретичної» частини навчання німецькі юристи складають перший державний іспит – один усний і один письмовий іспит (розв’язують задачі).

Особи, які успішно склали перший державний іспит (бальна система), проходять так званий «рефендаріат», який триває, як правило, 2 роки.

Рефендар обов’язково працює в суді по цивільних справах, в прокуратурі або суді по кримінальних справах, в адвоката, в управлінській установі.

Після проходження обов’язкового навчання «рефендар» на залишок часу може самостійно обрати місце завершення «рефендаріату».

Під час проходження «рефендаріату» «рефендар» має наставника (відповідно суддю, прокурора, адвоката), такий наставник-куратор самостійно визначає порядок проходження «рефендарем» навчання, оцінює його.

По завершенню «рефендаріату» «рефендарі» складають другий державний іспит – виконують 8 письмових робіт (вирішують «модельні справи», по 5 годин кожну), після чого складають усний іспит, який триває цілий день. У ході усного іспиту перевіряються практичні навички «рефендаря», його особисті якості – комунікабельність, стресостійкість. «Рефендар» виступає перед комісією із доповіддю – обґрунтуванням запропонованої йому для вирішення ситуації.

«Рефендар», який успішно склав другий державний іспит, - є загальним юристом, який має широкі професійні права, в тому числі й стати суддею.

Для того, щоб стати суддею, кандидат подає відповідну заяву до Вищого суду землі.

Попередньо заяву на прийнятність розглядає одна особа – наприклад, референт з питань персоналу Вищого суду землі, й при позитивному висновку така особа зараховується до списку претендентів.

Не зараховуються до списку претендентів особи, які, наприклад, на другому державному іспиті набрали менше 8 балів, які мають психічні захворювання. При цьому інваліди тяжкої форми з інших захворювань, навіть мають перевагу.

У разі появи вакансії в суді, кандидати зі списку претендентів запрошуються на співбесіду, яка проводиться 3-ма особами (1- представник Міністерства юстиції, 1 – представник Генеральної прокуратури, 1 – представник Вищого суду землі).

До співбесіди кандидати перевіряються на судимість, наявність адміністративних стягнень, відбувається також перевірка звернень щодо діяльності кандидатів, якщо такі є.

Усі дані перевірок також з’ясовуються у ході співбесіди.

Крім того, співбесіда проходить у два етапи: на першому розглядається біографія кандидата, його становлення як юриста, чим він займався, його хобі і т. ін.

Якщо комісія за першим етапом визнає кандидата непридатним – співбесіда закінчується. Якщо кандидат одержав позитивний висновок – співбесіда продовжується шляхом вирішення кандидатом перед комісією так званих «справ», типу рольових ігор. Перевіряється не знання кандидата, а його здатність виконувати роль судді.

По завершенню співбесіди комісія обирає кандидата з найкращими показниками (як за балом іспиту, так і результатами співбесіди).

Інші кандидати одержують лист, в якому повідомляється про те, що вони не обрані.

Перше призначення суддею відбувається на 3 роки (так званий суддя з випробувальним терміном). У перші 3 роки суддя працює в суді (в палаті) чи в прокуратурі, приблизно через 9 місяців суддя переходить до іншого суду, а якщо працював у прокуратурі – в суд. 2 роки суддя працює в одному з дільничних судів.

Кожного року суддя, призначений на З-річний строк, проходить атестацію. Атестацію проводить Президент суду землі й на підставі атестації готує ґрунтовну, фундаментальну характеристику.

Для складення характеристики Президент суду землі присутній на засіданні, яке веде суддя, проводить із суддею співбесіду.

Після позитивного висновку суддя може подати заяву на конкурс на зайняття посади в певному судді, однак якщо претендентів на одну й ту ж посаду кілька, такі претенденти чекають відкриття вакансії, маючи при цьому статус судді.

Разом із тим такий суддя ще не має статусу призначеного довічно, а відтак його може бути переведено без його згоди в той суд, у якому виникла потреба в заповненні вакансії.

Рішення про по життєве обрання судді на посаду приймає Міністр юстиції за пропозицією Вищого суду.

При цьому суддя, обраний довічно, може бути переведений у інший суд лише за його згодою.

У перший день робочої зустрічі також було обговорено питання дисциплінарної відповідальності суддів.

Судді в Німеччині підлягають службовому контролю, однак лише поза межами відправлення правосуддя. Суддя самостійний в організації своєї роботи, робочого часу та порядку розгляду справ. Президент суду не має права давати вказівки суддям навіть щодо перебування в будівлі суду чи в кабінеті.

Незалежність судді забезпечується належною винагородою за працю (заробітною платою), матеріально-технічним забезпеченням його роботи (службовий кабінет, техніка, література).

Максимальним впливом Президента суду на суддю є висловлення застереження, однак воно не є дисциплінарним стягненням. Натомість видами дисциплінарного стягнення є :

- догана;

- грошовий штраф;

- звільнення;

- переведення до іншого суду;

- достроковий вихід на пенсію.

Питання дисциплінарної відповідальності суддів розглядає відповідна комісія Міністерства юстиції.

Дисциплінарну справу щодо судді розглядає дисциплінарний суд за позовом Міністерства юстиції до судді.

Службовий нагляд здійснюється також і Президентом суду за виявленими фактами в роботі судді, а не лише за заявою чи скаргою, яка офіційно надійшла до суду.

Разом із тим частка скарг від громадян досить значна, їх також перевіряють і перевірку здійснює слідчий, призначений Президентом суду. Я правило слідчим призначається суддя цього ж суду за статусом не нижчим, ніж суддя, дії якого перевіряються. Звіт слідчий подає Президенту суду, який за результатами розгляду звіту може винести судді догану. В такому випадку догана має вигляд дисциплінарного розпорядження – документа, який містить установлені факти, обставини та мотиви, що свідчать про необхідність застосування догани. Про застосування до судді догани повідомляється дисциплінарна установа, яка може переглянути рішення і навіть застосувати тяжче дисциплінарне стягнення.

20 березня 2012 року друга робоча зустріч була присвячена питанням підвищення кваліфікації суддями.

Підвищення кваліфікації для суддів у Німеччині є правом, а не обов’язком, і система підвищення кваліфікації різнорівнева.

Міністерство юстиції землі організовує та оплачує курси, розраховані на суддів землі. Для цього розробляється річна програма, з якою може ознайомитися будь-який суддя.

Міністерство юстиції також оплачує підвищення кваліфікації надрегіонального та регіонального рівнів – на рівні вищих земельних судів.

У Німеччині функціонує Національна суддівська академія, а також Європейська суддівська академія, які проводять стаціонарні навчальні заходи.

Кожна федеральна земля має право згідно квоти направити на навчання в академію певну кількість суддів. Для прикладу: Національна суддівська академія на рік проводить близько 300 заходів.

При цьому кожному судді гарантується можливість у будь-який час пройти курси підвищення кваліфікації. Увага при підвищенні кваліфікації приділяється не лише вивченню законодавства, а й техніці ведення процесу, опитування свідків, тактиці ведення переговорів, риториці.

Третій напрямок навчання суддів – розвиток персоналу (навчання керівних кадрів судів (для зайняття посади, наприклад, Президента суду).

Четвертий напрямок навчання – навчання для суддів-початківців. Для таких суддів застосовується метод «м’якого тиску» для проходження навчання, викладання здійснюють, як правило, досвідчені судді.

Хоча підвищення кваліфікації для суддів справа добровільна, у Німеччині не бракує охочих пройти навчання. Часто виникають ситуації, коли бажаючих більше, ніж відповідних місць. У такому випадку осіб, які проходитимуть підвищення кваліфікації, обирає орган суддівського самоврядування, що функціонує в кожному суді, - представництво суддів.

Крім того, у Німеччині функціонує електронна база обробки звернень і вибору претендентів на навчання.

З метою визначення потреб у навчальних програмах для суддів проводяться відповідні опитування суддів, за результатами опитування проводиться конференція суддів і формування річної програми.

Судді-початківці участі у формуванні програми не беруть. Для таких суддів програма розробляється адміністративно.

Суддя, який пройшов підвищення кваліфікації, одержує сертифікат, який приєднується до його особової справи.

При цьому суди не мають штатних викладачів, а тому кожен раз на кожен курс семінарів підшуковуються викладачі в першу чергу серед суддів Вищого суду землі. Залучаються також фірми, які спеціалізуються на проведенні семінарів та тренінгів із певних питань – риторика, психологія і т. ін.

Робота судді як викладача оплачується (близько 200 євро за лекцію), однак така його робота не зменшує навантаження по справах, але й не зменшує заробітну плату.

У кінці кожного заходу з підвищення кваліфікації кожен учасник заповнює відповідну анкету, в якій оцінює якість заходу. Такі дані опрацьовуються організаторами заходу з метою підвищення якості викладання певних дисциплін та покращення організації заходу.

У другий день робочої зустрічі представники Комісії також ознайомилися з особливостями службової оцінки суддів, підвищення суддів по кар’єрі.

Судді-початківці (призначені на випробувальний термін) на початку своєї діяльності направляються на роботу до прокуратури, де всі свої дії узгоджують із прокурором.

Після переходу на роботу до суду для судді-початківця практикується зменшене, в порівнянні з іншими суддями, навантаження, проведення відкритих судових засідань (на яких присутні інші, досвідчені судді цього суду).

Судді під час своєї діяльності планово підлягають службовій оцінці з боку Президента суду. Позапланова службова оцінка можлива в разі вирішення питання про підвищення судді по кар’єрі.

Особливістю оцінки є те, що поведінка судді ПОЗА роботою – не враховується, якщо тільки така поведінка не містить ознак дисциплінарного проступку.

Підвищення по службі як правило проходить шляхом установлення заробітної плати в межах визначених категорій та коефіцієнтів.

21 березня 2012 року третя робоча зустріч була присвячена питанням визначення потреб у персоналі в судах.

Представники Комісії ознайомилися з 2-ма методами визначення потреб у персоналі в судах, які використовуються у Німеччині.

Метод № 1. Статистична формула: визначення кількості суддів відповідно до кількості населення в певному регіоні з урахуванням відповідних показників у кількох країнах (15-20).

Недоліком такого методу є те, що не враховуються особливості правової системи певної країни, завдання та обов’язки судді в конкретній країні.

Метод № 2. Урахування завдань судді. Для застосування такого методу запроваджується так званий «каталог» дій судді з метою вирахування часу, який витрачається суддею для вчинення кожної конкретної дії протягом робочого часу.

У Німеччині розроблена на функціонує система ПЕББСІ, основні принципи якої:

- робочий час судді за рік переводиться в хвилини – 120 тис. хв.;

- розраховується тривалість робочих операцій судді (не менше ½ року незалежна від судді особа постійно й систематично перебуває разом із суддею, фіксуючи час, витрачений ним на вчинення певних дій). По закінченню піврічного терміну одержані дані порівнюються зі справами, розглянутими суддею за цей же час, і фіксується конкретно час, витрачений суддею на розгляд однієї справи з обов’язковим визначенням її категорії.

Метод надійний, але затратний (на загально німецьке дослідження витрачено близько 3 млн. євро) і створює певні незручності для суддів.

До введення системи ПЕББСІ близько 100 років у ФРН визначення потреб у персоналі в судах відбувалося за так званим «ключем навантаження», зміст якого спирався на емпіричні дані – кількість розглянутих суддею справ. Установлювалися середні показники тривалості розгляду справ конкретної категорії й на підставі таких показників визначалася кількість справ відповідної категорії, яку суддя може розглянути за 1 рік.

Система ПЕББСІ фактично підтвердила правильність такого розрахунку.

22 березня 2012 року представники Комісії в супроводі Ганса-Отто Бартельса – Президента Суду землі (м. Ауріх) відвідали дільничний суд міста Леєр, де були присутні в судовому засіданні, яке вела суддя, призначена на випробувальний термін. Зазначене судове засідання було показовим – за його результатами Ганс-Отто Бартельс – Президента Суду землі (м. Ауріх) проводив службову оцінку судді з метою вирішення питання про можливість її призначення на посаду довічно.

За наслідками засідання Президент Суду землі (м. Ауріх) на практиці пояснив представникам Комісії критерії, за якими він оцінюватиме суддю.

22 березня 2012 року представникам Комісії було забезпечено екскурсію до верфі «Майєр Верфт» у м. Папенбург.

Перейти на початок