Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Кушнір Наталії Віталіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталії КУШНІР,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Кушнір Наталії Віталіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.

Кушнір Наталія Віталіївна, дата народження – _________ року, громадянка України.

У 1994 році Кушнір (ІНФОРМАЦІЯ_1) Н.В. закінчила Українську державну юридичну академію і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом магістра ЛК № 000907 від 28 червня 1994 року).

Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.

Указом Президента України від 28 грудня 1999 року № 1624/99 Кушнір Н.В. призначено на посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області строком на п’ять років.

Присягу судді складено 18 січня 2000 року.

Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 343/2002 Кушнір Н.В. переведено на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області в межах п’ятирічного строку.

Постановою Верховної ради України від 13 січня 2005 року № 2345-ІV Кушнір Н.В. призначено на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області безстроково.

До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Кушнір Н.В. не обиралася.

Адміністративні посади суддя не обіймала.

Кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді, призначене рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, наразі не завершено.

Інформація про участь кандидата в конкурсі.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).

До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Кушнір Н.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Кушнір Н.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Кушнір Н.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Кушнір Н.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Кушнір Н.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 24 квітня 2026 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Мельника Р.І.

Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.

За результатами спеціальної перевірки Кушнір Н.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 01 липня 2026 року № 21.2-491/26. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Кушнір Н.В. зайняти посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посаду з підвищеним корупційним ризиком.

13 серпня та 07 вересня 2026 року Комісією у складі колегії № 4 проведено співбесіди із кандидатом Кушнір Н.В., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Джерела права та їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.

Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.

Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).

Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 2.2 розділу 2 вказаного Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, Кушнір Н.В. набрала 137 балів.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Кушнір  Н.В. набрала 49,7 бала.

За результатами виконання практичного завдання із загальної спеціалізації суду Кушнір Н.В. набрала 122,5 бала.

Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що кандидат Кушнір Н.В. не складала іспиту на знання історії української державності, ним успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальний результат складеного Кушнір Н.В. кваліфікаційного іспиту становить 349,2 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

Комісією 01 травня 2026 року надіслано запит Кушнір Н.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

На адресу Комісії 13 травня 2026 року надійшли пояснення кандидата.

Письмові пояснення кандидата та його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії: рішучість та відповідальність (19, 19, 18,5) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 18,83; безперервний розвиток (19, 18,5, 19) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 18,83; загальний бал за критерій – 37,66.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,66 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

Ураховуючи письмові пояснення кандидата та його відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Кушнір Н.В. продемонструвала належний рівень соціальної компетенції.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії: ефективна комунікація (11, 10, 10) ‒ середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 10,33; ефективна взаємодія (10, 9,5, 10) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,83; стійкість мотивації (10, 9,5, 9,5) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,67; емоційна стійкість (9,5, 9,5, 9,5) – середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення і становить 9,5; загальний бал за критерій – 39,33.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39,33 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

При оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

У матеріалах досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Кушнір Н.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Кушнір Н.В. не притягувалася.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.

05 серпня 2026 року на адресу Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 04 серпня 2026 року.

Того ж дня висновок з усіма додатками до нього надіслано на електронну адресу кандидата.

У висновку ГРД зазначає таке.

1. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «неупередженість» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності».

15 жовтня 2013 року Вища рада юстиції ухвалила рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення Кушнір Н.В. з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги.

Відповідно до рішення, суддя Кушнір Н. В. припустилася грубих порушень норм матеріального й процесуального права при ухваленні:

- рішення від 21 серпня 2008 року у справі № 2-1303/08 (надійшла до суду 21 липня 2008 року);

- рішення від 21 липня 2008 року у справі № 2-1306/08 (надійшла до суду 21 липня 2008 року);

- рішення від 25 липня 2008 року у справі № 2-1292/08 (надійшла до суду 17 липня 2008 року).

Зміст цих рішень і спосіб їх ухвалення дозволяє зробити висновок, що спори мали штучний, а не реальний характер і судові рішення використовувалися для легалізації операцій купівлі-продажу земельних паїв, заборонених законодавством. Попри заборону укладати договори купівлі-продажу земельних паїв, суддя визнала чинними договори купівлі-продажу земельних ділянок (земельних паїв), які не були нотаріально посвідченими. У двох справах (№ 2-1303/08, № 2-1306/08) були відсутні документи, які підтверджували право власності на землю (були лише сертифікати на паї).

Окрім цього, суддя розглянула справи в строки, які значно відрізняються від звичних, що засвідчило особливе ставлення судді до них. Зокрема, справи № 2-1303/08, № 2-1306/08 надійшли до суду 21 липня 2008 року і цього ж дня суддя ухвалила рішення, якими задовольнила позови. Також суддя безпідставно звільнила позивачів від сплати судового збору.

У рішенні Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року вказано такі обставини розгляду суддею цих справ: «В заяві відповідачів ОСОБА 2 та ОСОБА 3 від 17 липня 2008 року, яка міститься в матеріалах справи, про проведення судового засідання без їх участі та про визнання ними позовних вимог також не вказано їх адресу та не зазначено до якої саме справи має відношення ця заява. Крім того, відсутній штамп та реєстраційний номер суду. Ухвала суду про призначення справи до розгляду, згідно з якою звільнено позивача від сплати судових витрат, постановлена 21 липня 2008 року. Суддею Кушнір Н.В. у даній ухвалі суду не вказано, з яких підстав суд звільняє позивача від сплати судових витрат».

Також Вища рада юстиції виявила факти, які свідчать про підробку документів, на підставі яких суддя ухвалила рішення: «У своїх поясненнях, наданих 10 березня 2009 року старшому оперуповноваженому відділу БКОЗ УСБУ в Рівненській області ОСОБА 12, ОСОБА 3 (один з відповідачів) вказав, що йому нічого не було відомо про подання до суду позову про визнання за ОСОБА 1 права власності на земельну ділянку та визнання договору дійсним. В наданому йому договорі купівлі-продажу земельної ділянки міститься не його підпис (дані пояснення знаходяться в матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи № 70/24-09 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України)».

За апеляційними скаргами заступника прокурора Апеляційний суд Рівненської області скасував вказані судові рішення як незаконні та необґрунтовані.

21 липня 2008 року до суду надійшов аналогічний позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, де позивачем була мати судді (справа № 2-1304/08). Як свідчить рішення Вищої ради юстиції, справа № 2-1304/08 була розподілена на іншу суддю, яку Кушнір Н. В. просила пришвидшити розгляд. У підсумку позов було задоволено.

У рішенні Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року, зокрема, зазначено: «У своїх поясненнях, наданих 26 вересня 2013 року на засіданні секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В. вказала, що на момент надходження до суду позову ОСОБА 9 цивільні справи в суді розглядала тільки вона (Кушнір Н.В.) та ОСОБА 11. Кушнір Н.В. пояснила, що вона попросила ОСОБА 11 розглянути справу за позовом її матері та пришвидшити її розгляд, зазначивши, що суть справи аналогічна тим трьом справам, які вона буде розглядати (за позовами ОСОБА 4, ОСОБА 1 та ОСОБА 6). ОСОБА 11 попросила її зробити проект рішення суду та скинути на флеш-карті, а також попросила, щоб секретар судового засідання ОСОБА 18 виготовила протокол судового засідання».

Вказане свідчить про втручання судді Кушнір Н. В. у здійснення правосуддя іншою суддею та використання нею свого статусу судді у власних інтересах.

У зв’язку з цим Вища рада юстиції дійшла висновку, що «суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В. під час розгляду цивільних справ №1303/08 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА 2, № 2-1306/08 за позовом ОСОБА 4 до ОСОБА 5; № 2-1292/08 за позовом ОСОБА 6, ОСОБА 7 до ОСОБА 8 допустила порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень суду у вищезазначених справах, що було встановлено апеляційним судом Рівненської області, не здійснювала об’єктивне, неупереджене правосуддя, не підкорялася закону, а також дії судді Кушнір Н.В. по відношенню до справи № 2-1304/08 за позовом ОСОБА 9 (матері Кушнір Н.В.) викликають сумнів у її об’єктивності, неупередженості, у чесності судових органів, що є порушенням присяги судді і є безумовною підставою для її звільнення з посади за порушення присяги судді».

Постановою від 13 березня 2014 року у справі № 800/858/13 Вищий адміністративний суд України скасував рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року, вказавши, що Вища рада юстиції, ухвалюючи оскаржене рішення, вийшла за межі своїх повноважень, надаючи правову оцінку судовим рішенням. Самі обставини, за яких ці рішення ухвалювалися, постановою суду не спростовані.

ГРД, оцінюючи не рішення, а дії судді під час розгляду цих справ, що є предметом перевірки при оцінюванні відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики, дійшла висновку про те, що встановлені факти свідчать про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність», оскільки не надала достовірної та відомої їй інформації в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнана.

У пункті 14 декларації доброчесності за 2016 рік кандидат підтвердила, що випадків її втручання в правосуддя, що здійснювалося іншими суддями, не було. Однак, як свідчить рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року «Про внесення до Верховної Ради України пояснення про звільнення Кушнір Н.В. з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги», у 2008 році трапився випадок втручання судді Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н. В. у правосуддя, що здійснювалося іншою суддею цього суду, яка розглядала справу № 2-1304/08 за позовом матері судді Кушнір Н. В. про визнання договору дійсним.

У рішенні Вищої ради юстиції зазначено: «У своїх поясненнях, наданих 26 вересня 2013 року на засіданні секції Вищої ради юстиції, ... Кушнір Н.В. розповіла, що вона попросила ОСОБА 11 розглянути справу за позовом її матері та пришвидшити її розгляд, зазначивши, що суть справи аналогічна тим трьом справам, які вона буде розглядати (за позовами ОСОБА 4, ОСОБА 1 та ОСОБА 6). ОСОБА 11 попросила її зробити проєкт рішення суду та скинути на флеш-карту, а також попросила щоб секретар судового засідання ОСОБА 18 виготовила протокол судового засідання».

Оскільки декларацію доброчесності у 2016 році суддя подавала вперше, то вона мала вказати в ній факти за весь період перебування на посаді судді. Однак згаданого вище факту в декларації не зазначено, що є порушенням вимог законодавства та створює обґрунтований сумнів у доброчесності кандидата, зокрема, у її відповідності критерію чесності.

3. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, чесність та сумлінність через ухвалення рішень на користь чоловіків призовного віку, які могли використовувати їх для ухилення від мобілізації, а також через непослідовність власної судової практики.

У 2023–2024 роках кандидат систематично задовольняла позови батьків про позбавлення матерів батьківських прав або визначення місця проживання дітей з батьком (зокрема, у справах № 570/3889/22, № 570/376/23, № 570/2293/24, № 562/707/23 та № 570/5342/23), ігноруючи висновки органів опіки про недоцільність позбавлення прав або очевидні суперечності – такі як притягнення матері до адміністративної відповідальності незадовго до ухвалення рішення, хоча дитина нібито вже понад рік перебувала на утриманні батька. Натомість у 2025 році у подібних справах (№ 570/6192/24 та № 570/995/25) кандидат змінила підхід і почала відмовляти в задоволенні позовів, зазначаючи, що визнання позову матір’ю, її проживання за кордоном чи окреме проживання від дітей не є достатніми підставами для застосування такого крайнього заходу. Ключове застереження ГРД полягає в тому, що для обґрунтування відмов у 2025 році суддя посилалася на правові позиції Верховного Суду 2021 та 2023 років, які були чинними й раніше, що свідчить про вибіркове застосування права у 2023–2024 роках та потребує належних пояснень під час співбесіди.

4. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам».

Відповідно до даних суддівського досьє ОСОБА_2 22 березня 2011 року видав судді, її чоловіку та сину довіреність на легковий автомобіль Ford Transit 2006 року випуску (строк довіреності – до 22 березня 2021 року). Однак у декларації за 2012 рік відомості про вказане майно відсутні.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — майнова декларація), за 2015 рік 17 жовтня 2014 року чоловік судді, ОСОБА_3, став власником легкового автомобіля Ford Transit 2006 року випуску, придбавши його за 15 000 гривень, що еквівалентно на дату набуття 1 170 доларів США. Така ціна, на думку ГРД, видається заниженою.

5. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «сумлінність».

Систематичний аналіз даних суддівського досьє та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) свідчить про ухвалення кандидатом чисельних судових рішень (зокрема, у цивільних та кримінальних справах № 570/1988/15-ц, № 570/2372/18, № 570/5912/13-ц, № 570/3552/19, № 570/698/21, № 570/2639/20, № 570/2999/21, № 570/5347/21 та низці інших) у дні, коли суддя, згідно з офіційними даними, проходила очне або онлайн-навчання (підвищення кваліфікації) на базі Національної школи суддів України (далі — НШСУ). Окрім цього, згідно з інформацією Рівненського районного суду Рівненської області, кандидат систематично ухвалювала судові рішення, перебуваючи не на робочому місці, зокрема:

Відпустки:

– 05 червня 2026 року – 8 ухвал у справах № 570/2747/26, № 570/2786/26, № 570/2765/26, № 569/24313/25, № 570/2694/26, № 570/2694/26, № 570/2734/26, № 570/2725/26;

– 01-03 травня 2026 року – ухвала у справі № 570/1397/26 від 01 травня 2026 року;

– 09 грудня 2024 року – ухвала у справі № 570/6180/24;

– 04-05 листопада 2024 року – ухвала у справі № 570/6201/23;

– 09-10 травня 2024 року – ухвала від 10 травня 2024 року у справі № 570/1635/20;

– 08 грудня 2023 року – ухвала у справі № 570/4558/23;

– 24 березня 2023 року – 04 квітня 2023 року – ухвала від 30 березня 2023 року у справі № 569/16901/22;

– 17–29 грудня 2022 року – ухвала від 28 грудня 2022 року у справі № 562/2071/22;

– 21 листопада 2022 року – ухвала у справі № 570/3815/22;

– 10–22 серпня 2022 року – ухвала від 11 серпня 2022 року у справі № 570/3162/16-ц;

– 23-24 грудня 2021 року – ухвала у справі № 570/1399/21 від 23 листопада 2021 року;

– 26-30 квітня 2021 року – ухвала від 28 квітня 2021 року у справі № 570/3730/15-ц;

– 13–15 квітня 2020 року – ухвала від 13 квітня 2020 року у справі № 570/1108/20;

– 10–13 липня 2018 року – ухвали суду від 13 липня 2018 року у справах № 570/3495/18, та № 570/3496/18;

– 19 січня 2018 року – наявні 6 ухвал у справах №№ 570/115/18, 570/148/18, 570/137/18, 570/129/18, 570/119/18, 570/141/18;

– 01–19 серпня 2016 року – ухвала від 08 серпня 2016 року у справі № 570/3497/16-ц;

– 30 травня – 12 червня 2016 року – ухвала від 10 червня 2016 року у справі № 570/3110/16-ц;

– 20 червня – 5 липня 2015 року – ухвала від 26 червня 2015 року у справі № 570/2111/15-ц;

– 01 липня 03 серпня 2014 року – вирок від 30 липня 2014 року у справі № 570/2385/13-к;

– 18 листопада – 22 грудня 2013 року – ухвала від 26 листопада 2013 року у справі № 570/5185/13-к, вирок від 02 грудня 2013 року у справі № 570/4940/13-к, ухвала від 05 грудня 2013 року у справі № 570/4893/13-а, ухвала від 19 грудня 2013 року у справі № 570/3944/13-а.

Тимчасова непрацездатність:

– 15–20 січня 2014 року – вирок від 15 січня  2014 року у справі № 570/6127/13-к;

– 24–30 квітня 2015 року – рішення від 27 квітня 2015 року у справі № 570/1517/15-ц;

– 01–10 грудня 2015 року – ухвали від 01 грудня 2015 року у справах № 570/4504/15-ц та № 570/4460/15-ц;

– 24–26 жовтня 2016 року – ухвала від 26 жовтня 2016 року у справі № 570/4731/16-ц.

Відрядження:

– 19 травня 2025 року – ухвала у справі № 570/5829/24;

– 21–22 вересня 2023 року – ухвали від 21 вересня 2023 року у справах № 570/4510/23 та № 570/4936/23;

– 18 серпня 2023 року – ухвали у справах № 570/4423/23, №570/4393/23, № 570/4419/23, № 570/4346/23, рішення у справах № 570/4420/23, № 570/4396/23, № 570/4418/23;

– 26 травня 2023 року – ухвала у справі № 570/2566/23;

– 15–17 жовтня 2019 року – ухвала від 15 жовтня 2019 року у справі № 570/3853/19;

– 13–15 березня 2018 року – ухвала від 13 серпня 2018 року у справі № 570/514/18;

– 14–16 лютого 2018 року – ухвала від 16 лютого 2018 року у справі № 570/3827/18;

– 07–09 грудня 2017 року – 9 ухвал від 07 грудня 2017 року у справах № 570/5225/17, № 570/5195/17, № 570/5179/17, № 570/5174/17, № 570/5231/17, № 570/5202/17, № 570/52 30/17, № 570/5175/17, № 570/5221/17;

– 17–19 жовтня 2017 року – ухвали від 19 жовтня 2017 року у справах № 570/4336/17, № 570/4337/17;

– 03–04 березня 2016 року – 38 ухвал;

– 17–18 червня 2013 року – ухвала у справі № 570/2286/13-а.

Навчання:

– 25 квітня 2025  року – ухвали у справах № 570/1838/25, № 570/1844/25, № 570/1822/25, № 570/1836/25;

– 16 квітня 2025 року – ухвала у справі № 570/5205/24;

– 02 липня 204 року – 7 рішень у справах № 570/3142/24, № 570/3068/24, № 570/3133/24, № 570/3127/24, № 570/3130/24, № 570/2833/24, № 570/26 43/24 та 3 ухвали у справах № 570/3172/24, № 570/3176/24, № 570/3139/24;

– 15 травня 2024 року – ухвала у справі № 570/345/24;

– 24 квітня 2025 року – ухвали у справах № 570/1838/25, №570/1844/25, № 570/1822/25, № 570/1836/25;

– 10-12 квітня 2024 року – ухвали від 11 квітня 2024 року у справах № 570/1682/24 та № 570/1312/24;

– 05 березня 2024 року – постанова у справі № 570/629/24;

– 20 жовтня 2023 року – ухвала у справі № 570/1808/22;

– 03 липня 2023 року – ухвала у справі № 570/1808/22;

– 15 травня 2023 року – рішення у справі № 570/748/23;

– 08 вересня 2022 року – ухвала у справі № 570/2385/13-к;

– 24 травня 2022 року – ухвали .у справах № 570/578/21, № 570/3162/16-ц, № 570/1399/21;

– 20 травня 2022 року – 3 ухвали у справах № 570/3943/21, № 570/1990/20, № 570/4475/13-а, рішення у справі № 570/2639/21;

– 17-18 березня 2022 року – ухвала від 17 березня 2022 року у справі № 570/842/22;

– 20 листопада 2020 року – ухвала у справі № 570/3338/20;

– 11 вересня 2020 року – ухвали у справах № 570/78/16-ц, № 569/13393/20, №570/2394/20.

Крім того, ГРД додатково надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата.

1. У 2021 році син кандидата ОСОБА_4 набув у власність квартиру у м. Рівне площею 56,6 кв.м вартістю 761 500 грн. У ГРД виникають сумніви щодо можливості здійснення такого видатку сином кандидата самостійно за рахунок власних офіційних доходів.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_4 упродовж 2016-2021 років отримав сукупний дохід у розмірі 1 023 786,27 грн. Після сплати податків його чистий дохід становив 837 705,28 грн. З урахуванням вартості придбаної квартири в розмірі 761 500 грн після її придбання у його розпорядженні залишалося лише 76 205,28 грн за весь шестирічний період, що становить приблизно 12 700 грн на рік або 1 058 грн на місяць. Такий залишок коштів є очевидно недостатнім для забезпечення навіть базових потреб однієї особи, яка проживає у м. Рівне, зокрема витрат на харчування, оплату житлово-комунальних послуг, транспорт, одяг, медичне забезпечення та інші повсякденні потреби.

У зв’язку з наведеним у ГРД виникають обґрунтовані сумніви щодо достатності офіційних доходів сина кандидата для самостійного придбання зазначеної квартири та одночасного забезпечення власного проживання протягом 2016–2021 років. Хоча кандидат не декларує свого сина як члена сім’ї, наведені обставини можуть свідчити про ймовірне надання йому фінансової допомоги, зокрема, у формі коштів для придбання нерухомості або забезпечення поточних витрат на проживання.

2. Кандидатом за період з 2015 до 2025 року розглянуто 322 справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом у нетверезому стані), закрито за закінченням строку притягнення до відповідальності 21 справу, з них 8 справ надійшли в провадження кандидата під кінець або після закінчення строків. Таким чином, кандидатом порушено строки у 13 справах, що становить 4,03 % від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії.

3. Кандидат у своїх майнових деклараціях вказала нерухоме майно, дохід отриманий нею та її чоловіком, як об’єкти спільної сумісної власності.

Так, у майнових деклараціях за 2015–2018 роки кандидат декларує як об’єкт спільної сумісної власності об’єкти незавершеного будівництва – житловий будинок та підсобні приміщення у населеному пункті Жадківка Корецького району Рівненської області. Починаючи з 2019 року, кандидат вказує, що вказані вище об’єкти належать на праві власності лише їй.

У майнових деклараціях за 2015-2018 роки кандидат декларує як об’єкт спільної сумісної власності дохід, отриманий нею та її чоловіком.

4. Відповідно до майнової декларації за 2021 рік кандидат вказала, що 01 січня 2020 року її чоловік ОСОБА_3 отримав позику у сумі 76 497 грн. Однак про це фінансове зобов’язання вона не зазначила в майновій декларації за 2020 рік.

5. ГРД вважає за необхідне отримати пояснення щодо обставин, за яких кандидат була допитана як свідок у кримінальному провадженні № 569/6882/15-к, а також з’ясувати характер її взаємовідносин з особою, яка обвинувачувалася.

11 серпня 2026 року до Комісії надійшли пояснення Кушнір Н.В. щодо висновку ГРД. Більш детальні пояснення суддя надала  під час співбесід.

Стосовно першого блоку зауважень, викладених у висновку ГРД, щодо рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року, розгляду земельних спорів у 2008–2009 роках та питання конфлікту інтересів – Кушнір Н.В. зазначила, що рішенням Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року було внесено подання про її звільнення з посади судді за порушення присяги у зв’язку з нібито допущеними грубими порушеннями норм права при розгляді земельних спорів та втручанням у розгляд справи її матері. Однак постановою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року у справі № 800/558/13 зазначене рішення Вищої ради юстиції було визнано незаконним та скасовано. Вищий адміністративний суд України констатував, що Вища рада юстиції вийшла за межі своїх повноважень, перебравши на себе функції судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо оцінки законності судових рішень, а саме собою скасування рішень вищими судовими інстанціями не є автоматичним доказом порушення присяги суддею.

Щодо суті земельних спорів 2008–2009 років кандидат пояснила, що позови стосувалися визнання дійсними договорів купівлі-продажу земельних паїв у період, коли мораторій тимчасово не діяв і такі правочини укладалися активно. Оскільки покупці розрахувалися за паї, але після поновлення дії мораторію не змогли оформити їх нотаріально, вони зверталися до суду з позовами про визнання договорів дійсними у зв’язку з ухиленням від нотаріального посвідчення. На той час у судах першої та апеляційної інстанцій по всій Україні існувала усталена судова практика щодо задоволення таких позовів, якою вона керувалася. Правова позиція Верховного Суду про неможливість застосування відповідної норми права до договорів, що підлягають обов’язковій державній реєстрації, була сформована лише у 2012 році, тобто через три роки після ухвалення зазначених рішень.

На уточнювальне запитання щодо взаємозв’язку, в якому вказані вище події перебували із порушенням щодо ОСОБА_1 кримінального провадження за винесення завідомо неправосудного рішення, суддя повідомила, що 20 березня 2009 року заступник прокурора Рівненської області виніс постанову про порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальної справи за частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Однак постановою Рівненського міського суду від 15 червня 2009 року у справі № 4-1167/09 зазначену постанову прокурора було скасовано як незаконну. Наголосила, що всі рішення вона ухвалювала відповідно до чинного закону та за внутрішнім переконанням «по совісті».

Стосовно ухвалення судових рішень в один день (21 липня 2008 року) та виклику сторін Кушнір Н.В. зазначила, що позовні заяви надійшли до суду 17 липня 2008 року, однак через технічні недоліки в роботі канцелярії були зареєстровані лише 21 липня. У цей день до суду прибули понад 10 учасників справи та їхні адвокати, які надали письмові заяви про підтримку та визнання позовів. Щоб не змушувати людей похилого віку приїжджати повторно через реєстраційні затримки канцелярії, справи були розглянуті того ж дня. Наявне в тексті рішення формулювання про те, що «сторони в судове засідання не з’явилися», виникло внаслідок технічної описки та використання текстового шаблону рішення без його належного вичитування, що кандидат визнала як недолік процесуального оформлення.

Нотаріально посвідчені заяви учасників справ та голови комісії з розподілу земель, які підтвердили зазначені обставини розгляду, були зібрані у 2013 році та надані Вищій раді юстиції для підтвердження фактичних обставин.

На уточнююче запитання Комісії як і чому в 2013 році з’явилися зазначені заяви і чи було це особистим проханням судді і як вони потрапили до Вищої ради юстиції, Кушнір Н.В. пояснила, що у червні - жовтні 2013 року, коли інформація про розгляд питання щодо її звільнення набула розголосу в районі, голова місцевої комісії з розподілу земель ОСОБА_5 та самі селяни, які були учасниками справ, з власної ініціативи оформили нотаріально посвідчені заяви, якими підтвердили фактичні обставини продажу паїв та свою участі в засіданнях суду. Кандидат заперечила, що особисто зверталася до людей з проханням написати такі заяви. ОСОБА_5 самостійно зібрала ці документи та принесла їх до суду.

Стосовно зауважень про конфлікт інтересів та втручання в розгляд справи за позовом її матері Кушнір Н.В. категорично спростувала будь-які протиправні дії чи наявність конфлікту інтересів. Вона пояснила, що у літній період 2008 року в суді фактично працювали лише двоє суддів. Інша суддя звернулася до Кушнір Н.В. за фаховою порадою щодо судової практики в земельних спорах та попросила надати текстовий проєкт рішення у форматі «Word» як зразок. На момент надання цього проєкту Кушнір Н.В. не володіла інформацією про те, що позивачем у справі, яка перебувала в провадженні колеги, є її мати. Жодного процесуального стосунку до розгляду справи своєї матері Кушнір Н.В. не мала, прохань про пришвидшення розгляду не висловлювала, а про факт ухвалення рішення дізналася вже після завершення розгляду. Надання електронного проєкту рішення було виключно формою обміну судовою практикою між колегами в період відсутності ЄДРСР.

Суддя стверджує, що формулювання в поданні Вищої ради юстиції про те, що вона нібито «просила пришвидшити розгляд», є довільним і викривленим трактуванням.

Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Крім того, підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), визначено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.

Згідно з підпунктом 4.2 Бангалорських принципів постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У пунктах 49, 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 зазначено, що судді у своїй діяльності повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи видимої упередженості, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Складаючи присягу, суддя бере на себе зобов’язання безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Комісія вважає пояснення судді Кушнір Н.В. щодо викладених вище обставин непереконливими та недостатніми для спростування наведених у висновку фактів порушення етичних стандартів і неналежної організації судочинства.

Скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року постановою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року відбулося з процесуальних підстав перевищення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо оцінки законності судових рішень. Вказаний факт не спростовує змісту самих дій судді та не позбавляє Комісію права досліджувати їх у межах процедури кваліфікаційного оцінювання в контексті відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

З огляду на викладене Комісія зауважує, що практика визнання дійсними договорів купівлі-продажу (дарування) земельних ділянок, щодо яких діяв мораторій, без нотаріального посвідчення прямо суперечила імперативним нормам Земельного кодексу України. Посилання кандидата на «усталену практику» суду першої інстанції до 2012 року не звільняє суддю від обов’язку дотримуватися принципу верховенства права та здійснювати правосуддя на основі закону.

Крім того, розгляд справ і винесення рішень у день їх надходження та реєстрації (зокрема 21 липня 2008 року) без дотримання процедури належного повідомлення сторін підриває засади рівності та змагальності сторін та може створити у стороннього спостерігача враження про штучний характер спорів і надання пріоритету окремим учасникам. Зазначення у тексті судових рішень відомостей про те, що «сторони в судове засідання не з’явилися», за умови їх фактичної присутності чи подання ними заяв того ж дня, є не «технічною опискою» чи «результатом використання шаблона» як зазначає кандидат, а проявом несумлінного виконання кандидатом покладених на неї процесуальним законом обов’язків щодо коректного відображення фактів у процесуальному документі.

Окремої уваги заслуговує факт подання суддею до Вищої ради юстиції нотаріально засвідчених заяв від громадян та голови місцевої комісії з розподілу земель ОСОБА_5 через 5 років після ухвалення рішень під час процедури притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що може свідчити про спробу зацікавлених осіб спільно із суддею та в її інтересах вплинути на рішення Вищої ради юстиції. Отже, вказані дії в сукупності з процесуальними порушеннями можуть викликати обґрунтований сумнів у стороннього спостерігача щодо незалежності та неупередженості кандидата.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно: ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів; утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень; наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів; під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

За змістом пункту 16 розділу ІІІ Показників неупередженість – здатність судді (кандидата на посаду судді) ухвалювати рішення незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки та не допускати поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у його безсторонності. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику неупередженості, якщо зокрема, але не виключно: не брав участі в ухваленні рішень у справах, у яких був особисто зацікавлений; виконував свої професійні обов’язки без надання необґрунтованих переваг, не виявляв прихильності чи неприязні, упередженого ставлення; виконував обов’язки безсторонньо та утримувався від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що у звичайної розсудливої людини можуть викликати сумнів щодо його неупередженості; вживав визначених законодавством, Кодексом суддівської етики заходів щодо врегулювання чи недопущення конфлікту інтересів та обставин, що можуть поставити під сумнів його неупередженість.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли/можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно; не використовував свого посадового становища в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Статтею першою Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс), визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно зі статтею 2 Кодексу суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу).

Відповідно до статті 6 Кодексу суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

За результатами оцінки вказаних вище обставин Комісія дійшла висновку, що сукупність дій судді (ухвалення рішень у суперечності прямим нормами закону, надання необґрунтованих переваг окремим учасникам справ, некоректне відображення відомостей у процесуальних документах, а також спроби вплинути на рішення Вищої ради юстиції із залученням зацікавлених осіб) свідчать про порушення вимог щодо неупередженості, недемонстрування належного рівня сумлінності та недотримання високих стандартів етичної поведінки, що негативно впливає на суспільну довіру до судової влади.

Указані обставини впливають на оцінку кандидата в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності, а саме за показниками «сумлінність», «неупередженість» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті». Тому Комісія у складі колегії вирішила в сукупності зменшити загальну суму балів за відповідними показниками на «45» (по 15 балів за кожний показник.

Стосовно посилань ГРД на ймовірне втручання судді Кушнір Н.В. у здійснення правосуддя іншою суддею та використання нею свого статусу судді у власних інтересах Комісія зазначає, що рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року, в якому надавалася оцінка зазначеним обставинам, скасоване в судовому порядку. З огляду на скасування зазначеного рішення у Комісії відсутні належні та достатні підстави вважати доведеними факти наявності конфлікту інтересів або позапроцесуального втручання судді Кушнір Н.В. у діяльність іншої судді під час розгляду справи за позовом її матері.

Стосовно надання недостовірної інформації в пункті 14 декларації доброчесності судді за 2016 рік Кушнір Н.В. стверджувала, що не мала  процесуального відношення до справи своєї матері, що підтверджено в рішенні Вищого адміністративного суду України. Рішення ухвалювала інша суддя, чий підпис верифіковано експертизою. Оскільки кримінальне провадження ІНФОРМАЦІЯ_3 було закрито через відсутність складу злочину ще у 2012 році, а постанову про порушення кримінальної справи скасував суд у 2009 році, вона не вбачала в цьому факту порушення для внесення в декларацію.

Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень кандидата щодо цих обставин, враховуючи скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 жовтня 2013 року.

Стосовно рішень у справах про позбавлення батьківських прав, на які посилається ГРД у висновку, Кушнір Н.В. у письмових поясненнях детально обґрунтувала  підстави ухвалення кожного з них.

Зокрема, щодо обставин розгляду справи № 570/3859/22 та підстав задоволення позовних вимог під час засідання пояснила, що розгляд цього спору є продовженням системного дослідження обставин сім'ї, яке розпочалося судом ще у 2021 році під час розгляду справи про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Відповідач фактично з народження дитини самоусунулася від її виховання та утримання. Рішенням Рівненського районного суду у 2021 році місце проживання дитини було визначено з батьком на підставі відповідного висновку органу опіки та піклування. Висновок органу опіки та піклування від 02 лютого 2023 року про недоцільність позбавлення батьківських прав був зумовлений наданням матері шансу відновити соціальні зв’язки з дитиною, для чого їй було визначено графік спілкування. Проте протягом наступних місяців судового розгляду відповідачка жодного разу не скористалася встановленим порядком та не відвідала дитину. У зв’язку з цим безпосередньо під час судового засідання представник органу опіки та піклування, урахувавши свідоме ухилення відповідача від виховання, змінив позицію та в засіданні підтримав позовні вимоги про позбавлення батьківських прав. Відповідач також особисто зявилася в судове засідання, підтвердила факт тривалого непідтримання контактів із дитиною та визнала позовні вимоги.

Окрім того, Кушнір Н.В. зазначає, що позивач у справі (батько дитини) є працівником стратегічного підприємства в м. Рівне та з початку повномасштабного вторгнення має офіційне бронювання від військової служби, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами. Звернення до суду не мало на меті отримання пільг чи відстрочки від призову.

Стосовно загальної практики суду щодо розгляду цієї категорії сімейних спорів та запобігання зловживанням у мобілізаційний період кандидат пояснила, що з 2022 року під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав та дотичних категорій спорів суд обов'язково досліджує статус військовозобов’язаного у позивача (наявність відстрочки, факт бронювання або перебування в лавах Збройних Сил України). У відповідних окремих провадженнях Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки залучаються судом як заінтересовані особи для надання офіційної позиції та унеможливлення використання судових рішень з метою ухилення від виконання військового обов’язку. Підхід суду до розгляду даної категорії справ залишається незмінним з 1999 року та базується на принципі забезпечення найвищих інтересів дитини. Практика не має формального характеру: за відсутності беззаперечних доказів злісного ухилення від виконання батьківських обов’язків у задоволенні позовів регулярно відмовляється.

Надані Кушнір Н.В. пояснення щодо особливостей розгляду нею вказаної категорії справ зі змістовним аналізом конкретних обставин у справах, на які посилається ГРД, Комісія вважає обґрунтованими та не вбачає підстав для зменшення балів за відповідним показником.

Стосовно автомобіля Ford Transit Connect 2006 року випуску, набутого у власність чоловіком у жовтні 2014 року за 15 000 грн, Кушнір Н.В. пояснила, що автомобіль є бюджетним вантажним фургоном, переобладнаним у пасажирський. Зазначена в офіційній довідці сервісного центру МВС та відображена в декларації відповідно до роз’яснень НАЗК вартість у розмірі 15 000 грн повністю відповідала реальному технічному стану автомобіля на момент придбання, оскільки він мав значний пробіг, перебував у незадовільному стані після ДТП та пожежі, потребував суттєвого ремонту двигуна, паливної системи й ходової частини, а також мав деактивовану систему безпеки й був позбавлений кондиціонера. Стосовно користування автомобілем за довіреністю 2011 року з’ясовано, що вона видавалася виключно для поодиноких разових поїздок чоловіка до хворого батька на велику відстань (понад 800 км), а не для систематичного користування, яке фактично розпочалося лише після набуття права власності у жовтні 2014 року.

Комісія вважає, що пояснення кандидата щодо цих обставин є достатніми та обґрунтованими, а надана ГРД інформація з цього приводу не свідчить про порушення жодного показника критеріїв доброчесності та професійної етики.

Під час співбесіди 13 серпня 2026 року кандидат надала пояснення стосовно ухвалення нею судових рішень під час перебування на навчанні, у відпустці, відрядженні та у зв’язку  з тимчасовою непрацездатністю.

Зокрема, категорично заперечила здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень під час перебування у відпустках. Пояснила, що наявність у ЄДРСР окремих процесуальних документів, датованих періодом відпустки, зумовлена технічними помилками (описками) при формуванні дати або описками у хронології. Стосовно всіх виявлених випадків технічних описок судом у встановленому процесуальним законом порядку постановлено відповідні ухвали про виправлення описок у датах судових рішень.

Ураховуючи значну кількість справ, на які посилалася ГРД у висновку, та необхідність детального вивчення підстав ухвалення суддею кожного з таких рішень та перевірки усунення порушень після їх виявлення суддею, Комісія звернулася до кандидата з проханням надати докази на підтвердження того, що дати винесення рішень у конкретних справах є технічною помилкою, а також докази на підтвердження того, що в день ухвалення відповідних рішень суддя перебувала на робочому місці. У запиті чітко сформульовано перелік справ, щодо яких у Комісії залишилися сумніви.

03 вересня 2026 року Кушнір Н.В. надіслала на адресу Комісії відповідь на запит.

Стосовно ухвалення рішень у справах №№ 570/4940/13-к, 570/4940/13-к, 570/6201/23, 569/16901/22 та 570/2385/13-к Кушнір Н.В. надала достатні та обґрунтовані пояснення.

Стосовно справ № 570/4893/13-а та № 570/3944/13-а зазначила, що проєкти ухвал про залишення позову без розгляду були підготовлені помічником у період її відпустки, а саме 05 грудня 2013 року та 19 грудня 2013 року відповідно. Безпосереднє ухвалення рішень та їх підписання кваліфікованим електронним підписом відбулося лише 25 грудня 2013 року, тобто вже після офіційного виходу з відпустки.

Стосовно ухвали від 26 червня 2015 року у справі № 570/2111/15-ц пояснила, що винесення ухвали про призначення справи до розгляду саме 26 червня 2015 року є помилковим. Текст цього документа містить очевидну логічну та хронологічну помилку, оскільки в ньому йдеться про призначення судового засідання на липень 2016 року. Насправді цей файл був лише робочою чернеткою (проєктом) і потрапив до ЄДРСР помилково, внаслідок людського або технічного фактору. Матеріали справи підтверджують, шо ще 01 березня 2016 року вимоги щодо кожного з відповідачів були виділені в окремі провадження. Реальна та правильна дата винесення ухвали про призначення – 26 червня 2016 року.

Стосовно ухвали від 10 червня 2016 у справі № 570/31 10/16-ц кандидат зазначила, що позовна заява надійшла до канцелярії суду та була зареєстрована лише 13 червня 2016 року, тому винесення ухвали про відкриття провадження у цій справі 10 червня 2016 року було неможливим. Автоматичне блокування відправки документа з некоректною датою в системі з невідомих технічних причин не спрацювало.

Стосовно справ № 570/115/18, № 570/148/18, № 570/137/18, № 570/129/18, № 570/119/18, № 570/141/18 Кушнір Н.В. повідомила про те, що проєкти ухвал про відкриття провадження у зазначених шести справах були фактично створені помічником 22 січня 2018 року, а наступного дня (23 січня 2018 року) нею належним чином підписані електронним цифровим підписом та надіслані до ЄДРСР. Розбіжність у датах виникла через те, що 19 січня 2018 року (день відпустки) до суду надійшла інформація про місце проживання відповідачів. Через неуважність під час перевірки вказана дата не була вчасно змінена в тексті, що спровокувало виникнення однотипних помилок.

Також кандидат пояснила, що в перелічених справах неправильне відображення дат у процесуальних документах сталося внаслідок внутрішніх технічних помилок комп’ютерної програми Автоматизованої системи документообігу суду (далі – АСДС), які не залежали від волі судді чи працівників апарату суду:

- справа № 570/1108/20 – ухвала про заміну неналежної заінтересованої особи від 13 квітня 2020 року;

- справа № 570/3730/15-ц – ухвала про залишення позовної заяви без руху від 28 квітня 2021 року;

- справа № 570/3162/16-ц – ухвала про відеоконференцію від 11 серпня 2022 року;

- справа № 570/3815/22 – ухвала про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження від 05 грудня 2022 року.

Стосовно справи № 562/2071/22 кандидат зазначила, що в ухвалі про повернення позовної заяви за заявою позивача до відкриття провадження від 28 грудня 2022 року помилка дати виникла через те, що заява була подана позивачем у період  відпустки, а помічник вказав її в проєкті документу, який створив 29 грудня 2022 року.

Стосовно справ № 570/4558/23 та № 570/1635/20 Кушнір Н.В. пояснила, що ухвали, які прямо не передбачені процесуальним законодавством (про призначення розгляду заяви про винесення додаткового рішення та про призначення розгляду клопотання в процесі виконання судового рішення) від 10 травня 2024 року були фактично створені та підписані після виходу з відпусток – 12 грудня 2023 року та 16 травня 2024 року відповідно. Помилкове відображення пов’язано з некоректним перенесенням даних в систему документообігу.

Стосовно дати винесення ухвали у справі № 570/6180/24 кандидат зазначила, що ухвала про відкриття провадження у цій справі була фактично винесена та підписана 04 грудня 2026 року, тобто в день, коли суд офіційно отримав відомості про місце реєстрації відповідача, що повністю відповідає вимогам процесуального закону щодо строків відкриття провадження після отримання інформації про місце проживання / реєстрації особи.

Щодо справи № 570/4731/16-ц повідомила, що ухвала про відмову у відкритті провадження у зв’язку зі смертю відповідача від 26 жовтня 2016 року не виносилася в день тимчасової непрацездатності. У тексті документа помилково зазначена дата, яка збігається з датою отримання судом відомостей про смерть відповідача. Ця очевидна технічна описка не свідчить про ухвалення судового рішення під час тимчасової непрацездатності. Помилка не була виправлена в порядку процесуального законодавства лише тому, що вона не перешкоджала виконанню рішення і не була вчасно виявлена сторонами чи судом.

Стосовно судового наказу у справі № 570/1517/15-ц, на якому помилково вказано дату 27 квітня 2015 року, зазначила, що судовий наказ фактично був виданий 17 квітня 2015 року. Наявність неправильної дати є наслідком технічної описки, допущеної під час виготовлення та друку тексту судового наказу.

Узагальнюючи свої пояснення Кушнір Н.В. підсумувала, що всі виявлені розбіжності та неточності в датах судових рішень стали наслідком сукупності технічних збоїв, специфіки роботи програмного забезпечення та людського фактору, зумовленого надмірним навантаженням.

Під час співбесіди 07 вересня 2026 року Кушнір Н.В. наголосила, що посилання на помилки помічника чи комп’ютерних програм не знімають із неї персональної відповідальності. Усі документи підписуються її електронним цифровим підписом, тому відповідальність за їх зміст і дати лежить виключно на ній, а помилки ставалися через надзвичайно велике щомісячне навантаження.

Комісія критично оцінює вказані пояснення кандидата Кушнір Н.В. з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

За приписами частини першої статті 7 Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає необхідність розгляду справ незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У практиці ЄСПЛ під поняттям «суд» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції, на підставі норм права відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гуров проти Молдови» від 11 липня 2006 року № 3645502, «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року № 21722/11 наголосив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого існування суду, а й дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Таким чином, слід вважати, що «суд, встановлений законом», у практиці ЄСПЛ повинен відповідати критеріям дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності, автоматичного розподілу справ, наявності повноважень у судді, належного складу суду, наявності достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

Частиною першою статті 57 Закону встановлено вимогу до судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Частиною п’ятою статті 15 Закону визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці, відсутності у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інші передбачені законом випадкі, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, Комісія бере до уваги пояснення кандидата щодо відсутності умислу на викривлення даних чи здійснення правосуддя у період офіційної відсутності на робочому місці. Водночас Комісія наголошує, що судові рішення є офіційними актами правосуддя, ухваленими іменем України, а їх точне, достовірне та своєчасне оформлення є прямим обов’язком судді.

Систематичне внесення в ЄДРСР судових рішень із некоректно зазначеними датами їх ухвалення, перекладення процесів технічного формування документів на помічника без належного підсумкового контролю суддею, а також відсутність належної обачності та дисципліни при підписанні процесуальних документів і внесенні даних до АСДС свідчать як про несумлінне ставлення кандидата до виконання покладених на неї процесуальних обов’язків, так і викликають обґрунтований сумнів щодо належного рівня компетентності в організації роботи судді.

Подібні факти, хоч і зумовлені запевненнями кандидата надмірним навантаженням та технічними чинниками, створюють зовнішнє враження недбалого ставлення до виконання процесуальних обов’язків та викликають у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо належної сумлінності та процесуальної дисципліни судді.

З огляду на викладене Комісія вважає, що наведені обставини впливають на оцінку поведінки кандидата в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності, а саме за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті». Тому Комісія у складі колегії вирішила в сукупності зменшити загальну суму балів за відповідними показниками на «30».

Комісією також ретельно проаналізовано та надано оцінку поясненням кандидата щодо наведеної ГРД інформації, яка сама собою не стала підставою для висновку.

Стосовно зауважень ГРД щодо придбання сином судді у 2021 році квартири в м. Рівне площею 56,6 кв.м вартістю 761 500 грн кандидат пояснила, що її син з 2016 року не є членом її сім’ї в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», проживає окремо та працює помічником судді. Вона не є співвласником зазначеного майна, не має права користування ним, ніколи в ньому не проживала та не надавала сину коштів чи позик на його придбання. На момент купівлі квартири у віці ___ років сукупний офіційний дохід сина у вигляді заробітної плати помічника судді з моменту працевлаштування становив понад 850 000 грн, що повністю покривало вартість майна. Окрім того, фінансові активи сина формувалися з дитинства за рахунок накопичених та інвестованих грошових подарунків від двох дідусів, двох бабусь, прабабусі та хресних батьків на свята. Сумніви ГРД щодо залишкових витрат сина на проживання (близько 1 058 грн на місяць) є безпідставними, оскільки ГРД помилково обраховувала витрати виключно з доходів за період роботи після 2016 року, не враховуючи заощадження, створені до працевлаштування, а також той факт, що син на момент купівлі не мав власної сім’ї та проживав поруч із місцем роботи й транспортними сполученнями, що суттєво зменшувало його щомісячні побутові та транспортні витрати.

Комісія вважає надані кандидатом пояснення щодо джерел походження коштів на придбання сином квартири є достатніми та  вичерпними, а надана ГРД інформація щодо цих обставин не свідчить про порушення жодного з показників критерію доброчесності та професійної етики.

Стосовно зауважень щодо закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суддя пояснила, що за період 2015–2025 років нею було розглянуто загалом 322 справи зазначеної категорії. Закриття справ за спливом строків притягнення до відповідальності з порушенням строків розгляду мало місце лише у 13 справах, що становить 4% від загальної кількості розглянутих матеріалів. Основним об’єктивним чинником виникнення таких випадків був чинний у той період законодавчо визначений тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП. Протягом цього стислого строку особи, які притягувалися до відповідальності, та їхні адвокати систематично використовували процесуальні можливості для затягування розгляду справ, зокрема заявляли численні клопотання та були тимчасово непрацездатними. Суд був зобов’язаний розглядати та враховувати всі заявлені клопотання задля дотримання процесуальних прав учасників справи та забезпечення права на захист, що в умовах тримісячного строку об’єктивно  призводило до його спливу в поодиноких випадках. Після внесення змін до законодавства та збільшення строку притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП до одного року можливість процесуального затягування розгляду правопорушниками та проблема спливу строків повністю зникла.

Ураховуючи досить незначний відсоток справ, у яких суддею було закрито провадження, а також тривалий період здійснення правосуддя, протягом якого суддею виносилися такі рішення, Комісія вважає достатніми пояснення кандидата з цього приводу та не вбачає порушення жодного з показників критерію доброчесності та професійної етики.

Стосовно зауважень щодо декларування у 2015–2018 роках об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку) як об’єкта спільної сумісної власності з подальшою зміною виду права на особисту власність чоловіка, починаючи з декларації за 2018 рік, встановлено, що в період з 2014 до 2018 року суддя припустилася помилки при декларуванні зазначеного майна, оскільки помилково керувалася загальними нормами Сімейного кодексу України щодо режиму майна подружжя. У 2018 році під час проходження спеціалізованого навчання на семінарах з питань фінансового моніторингу та декларування в Національній школі суддів України суддя детально вивчила спеціальні вимоги антикорупційного законодавства та, самостійно виявивши помилку, починаючи з декларації за 2018 рік (поданої у 2019 році) відобразила об’єкт відповідно до прав власності – у приватній власності чоловіка.

Стосовно розбіжностей у декларуванні кредитного зобов’язання чоловіка перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 76 397 грн (щодо якого в декларації за 2021 рік датою виникнення помилково вказано 01 січня 2020 року при відсутності відомостей про нього в декларації за 2020 рік) з’ясовано, що невідображення зобов’язання у 2020 році було зумовлене суто технічною опискою в даті його виникнення. Відновлювальна кредитна лінія чоловіка у ПриватБанку фактично виникла лише у 2021 році, що підтверджується відповідною довідкою банківської установи та відображенням у декларації самого чоловіка. При заповненні власної декларації за 2021 рік суддя припустилася технічної описки у полі дати виникнення права, вказавши «2020 рік» замість «2021 рік», у зв’язку з чим зазначене зобов’язання об’єктивно не існувало і не підлягало декларуванню за підсумками 2020 року.

Комісією не встановлено обставин, які б свідчили про умисне приховування інформації чи інше недобросовісне декларування. Водночас з огляду на покладений на суддю обов’язок сумлінно, ретельно та відповідально виконувати свої обов’язки, у тому числі щодо повного та правильного заповнення декларацій, допущені порушення свідчать про окремі недоліки у виконанні вимог законодавства про декларування.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Ураховуючи характер та кількість встановлених порушень, їх подальше усунення, надані кандидатом пояснення та відсутності доказів умисного приховування відомостей, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини самі по собі не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Однак вони характеризують окремі менш суттєві недоліки за показником «сумлінність».

Таким чином, ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за вказаним показником  критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Стосовно інформації про залучення Кушнір Н.В. як свідка у кримінальному провадженні кандидат пояснила, що її участь у вказаній справі обмежувалася виключно виконанням процесуального обов’язку свідка. Ці обставини стосувалися досудового розслідування щодо працівника апарату суду, у межах якого суддею чітко відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства було надано необхідні свідчення. Запевнила, що будь-яких протиправних дій, втручання в досудове розслідування, конфлікту інтересів чи порушень норм суддівської етики та антикорупційних обмежень суддею допущено не було.

Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень кандидата з приводу цих обставин.

Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 210 балів із 300 можливих, що нижче 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Кушнір Н.В. набрала 636,19 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Кушнір Наталії Віталіївни вимогам до кандидата на посаду судді.

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Кушнір Наталія Віталіївна набрала 636,19 бала.

Визнати Кушнір Наталію Віталіївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                   Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії:                                                                                               Олег КОЛІУШ

                                                                                                                         Руслан МЕЛЬНИК