Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Косик Світлани Миколаївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Світлани КОСИК,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Косик Світлани Миколаївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 Косик С.М. призначено на посаду судді Машівського районного суду Полтавської області строком на 5 років. Зараховано до штату суду наказом від 05 лютого 2010 року № 3/03-01.

Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 Косик С.М. призначено на посаду судді Машівського районного суду Полтавської області.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернулась Косик С.М.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Косик С.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Косик С.М.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2026 року № 32/зп-26 визначено суди, які включаються до третьої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Вінницький апеляційний суд – 15 вакантних посад судді; Волинський апеляційний суд – 11 вакантних посад судді; Івано-Франківський апеляційний суд – 11 вакантних посад судді; Кропивницький апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Полтавський апеляційний суд – 15 вакантних посад судді; Рівненський апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Тернопільський апеляційний суд – 17 вакантних посад судді; Херсонський апеляційний суд – 22 вакантні посади судді; Хмельницький апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Черкаський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Чернівецький апеляційний суд – 7 вакантних посад судді.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Полтавського апеляційного суду звернулась Косик С.М.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з відповідями уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Косик С.М.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією проведено співбесіду та встановлено таке.

IV.І. Критерій професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 та від 11 вересня 2024 року № 270/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 08, 09 та 10 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №№ 87/зп-25, 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

 Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене вище Косик С.М. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	45,9	355,9
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	137
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	133

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Косик С.М. за кваліфікаційний іспит, становить 355,9 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 20 травня 2026 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-3050/26, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 02 червня 2026 року надійшли пояснення та докази від кандидата Косик С.М. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток»; та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

IV.ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Косик С.М. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	18	19	20	19,00	37,67
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	18	19	19	18,67

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала з 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, та свідчить про відповідність кандидата критерію особистої компетентності.

IV.ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Косик С.М. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8	10	10	9,33	37,67
	Ефективна взаємодія	9	10	10	9,67
	Стійкість мотивації	8	10	9	9,00
	Емоційна стійкість	10	10	9	9,67

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.  

IV.ІV. Критерій доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24  (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 11 вересня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Косик С.М. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений цією ж датою.

1. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «непідкупність» та «неупередженість» (підпункт 2 пункту 20, підпункти 3, 5 пункту 16 Єдиних показників). Суддя допускала позапроцесуальні відносини з учасниками процесу або пов’язаними з ними особами, які могли вплинути або створити враження можливого впливу на результати розгляду цих справ. Суддя не виконувала обов’язки безсторонньо та не утрималась від поведінки, що у звичайної розсудливої людини може викликати сумнів щодо її неупередженості; не вживала визначених законодавством, Кодексом суддівської етики заходів щодо недопущення конфлікту інтересів та обставин, що можуть поставити під сумнів її неупередженість (підпункт 2.3 пункту 2, підпункти 3.3, 3.9 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики в редакції від 16 грудня 2020 року; індикатор 7 Переліку індикаторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Громадської ради доброчесності, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

1.1. Кандидат розглянула справи, у яких стороною спору було підприємство-роботодавець чоловіка сестри кандидата.

Під час аналізу матеріалів суддівського досьє кандидата ГРД встановила перелік родичів кандидата, серед яких зазначена сестра кандидата – ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2.

Відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація) сестри кандидата, її чоловік ОСОБА_2 отримує дохід у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи від Товариства з обмеженою відповідальністю «Машівка-Агро-Альянс» (код ЄДРПОУ 41655565) (далі – ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», Товариство) за 2020–2025 роки. Оскільки сестра кандидата до 2020 року майнові декларації не подавала, ГРД невідомо, чи працював чоловік сестри кандидата у Товаристві до 2020 року.

Батько кандидата відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надає в оренду свою власну земельну ділянку в Полтавській області площею 5,86 га з 2018 року ТОВ «Машівка-Агро-Альянс». Наведене свідчить, що ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» пов’язане з родиною кандидата не лише через трудові відносини чоловіка її сестри, а й через триваючі договірні відносини з батьком кандидата, який є близькою особою в розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції». Батько кандидата щонайменше з 2018 року передає Товариству в оренду власну земельну ділянку площею 5,86 га і регулярно одержує від нього дохід у вигляді орендної плати.

Переважна більшість справ, які розглядала кандидат, стосувалася саме договорів оренди земельних ділянок за участю цього ж Товариства (їх припинення, розірвання, поновлення, визнання неукладеними та скасування державної реєстрації). Отже, кандидат формувала судову практику у правовідносинах, однотипних із тими, у яких перебуває її батько та його орендар, а результат розгляду таких справ об’єктивно міг вплинути на майновий інтерес батька кандидата як орендодавця. У провадженні кандидата перебували справи, де учасником виступало це Товариство. Кандидат ухвалювала рішення, самовідводів не заявляла. Зокрема, кандидат ухвалила рішення по суті у справах:

- № 948/705/25 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як відповідача про визнання припиненим договору оренди землі, визнання відсутності права оренди, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням суду від 16 січня 2026 року кандидат відмовила в задоволенні позовних вимог. Станом на липень 2026 року справа перебуває на стадії апеляційного розгляду.

 - № 948/451/25 – справа за позовом про виділ в натурі частки зі складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, де ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» має статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Товариство було залучене як сторона в цій справі, оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Рішенням суду від 11 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено. Рішення набрало законної сили.

- № 948/34/21 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як відповідача про припинення договору оренди земельної ділянки та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Машівка-Агро-Альянс» про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі. Рішенням суду від 24 листопада 2021 року позовні вимоги за первинним позовом задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/437/24 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі. Рішенням суду від 18 квітня 2025 року кандидат відмовила у задоволенні позовних вимог. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/981/24 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії за укладеним договором. Рішенням суду від 19 лютого 2025 року кандидат відмовила у задоволенні позовних вимог. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/262/21 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як співвідповідача про визнання договору оренди землі неукладеним. Позовна заява кандидатом визнана неподаною та повернена позивачці.

- № 948/322/20 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як співвідповідача про зняття арешту з майна. Кандидат за заявою позивача залишила позовну заяву без розгляду.

- № 948/3/22 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» про розірвання договорів оренди. Рішення суду від 27 квітня 2022 року кандидат відмовила в задоволенні позовних вимог. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/1118/19 – справа за позовом про визнання права власності на земельну частку (пай), де ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» має статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Товариство було залучене як сторона у цій справі, оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Рішенням суду від 17 квітня 2020 року кандидат позовні вимоги задовольнила. Рішення набрало законної сили.

- № 948/1149/20 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як співвідповідача про припинення договору оренди земельної ділянки. Рішенням суду від 22 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, припинено речове право ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» на земельну ділянку. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/276/22 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» про розірвання договору оренди землі. Рішенням суду від 13 вересня 2022 року кандидат відмовила у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили.

 - № 948/676/20 – судова справа за позовом фізичної особи до ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» як співвідповідача про скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про передачу майна стягувачу. Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року кандидат цивільну справу залишила без розгляду після 6 місяців судового провадження.

Стосовно підпункту 1.1. пункту 1 висновку ГРД кандидат пояснила, що чоловік її сестри працює в ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» на посаді інженера GPS з 2017 року дотепер, участі у справах, які перебували в її провадженні, не брав, у справах відсутні рішення, прийняті чоловіком її сестри чи підписані ним договори, які оскаржувалися, тому реальних підстав, що викликають сумніви в її особистій неупередженості та безсторонності не було.

Також кандидат зазначила, що чоловік її сестри не займає керівних посад на цьому підприємстві, є рядовим працівником. До його посадових обов’язків належить встановлення та налаштування, монтаж GPS-обладнання, датчиків на транспортні засоби або спецтехніку, моніторинг справності пристроїв, діагностика несправностей, ремонт або заміна обладнання.

Кандидат підтвердила, що її батько має у власності земельну ділянку (пай), водночас вона не обізнана про обставини передачі земельної ділянки в оренду, орендаря та розмір орендної плати, оскільки не пов’язана з батьком спільним побутом та спільним бюджетом, не отримує гроші за оренду вказаної земельної ділянки. Отже, не могла мати будь-якої навіть опосередкованої фінансової зацікавленості.

Окремо кандидат зауважила, що відводів від учасників справ, в яких брало участь ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», не надходило.

Вважає, що самовідвід не повинен бути автоматичним, треба оцінювати низку критеріїв щодо визначення, чи має тут місце упередженість. Тобто в кожному окремому випадку необхідно визначити, чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини «Мікалефф проти Мальти»).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) виснував, що сама собою наявність кровного споріднення між працівником юридичної фірми, яка представляла сторону у справі та суддею, який таку справу розглядає, може породжувати сумніви в упередженності судді, проте на думку ЄСПЛ, не є безумовною підставою для відводу. У таких випадках виправданість побоювання щодо неупередженості судді потрібно оцінити з урахуванням обставин конкретної справи та критеріїв (залучення особи, яка є родичем судді, до участі у конкретній справі, її роль та ступінь залучення; посада такої особи; розмір юридичної фірми та інше).

Як свідчить аналіз розгляду справ, які перебували на її розгляді як судді, за участю ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», рішення набрали законної сили (крім справи № 948/705/25), при розгляді цих справ було застосовано усталену судову практику, частина рішень взагалі не оскаржувалась, а інша частина рішень були переглянуті в апеляційному порядку і залишені без змін.

1.2. Кандидат розглядала справи за участі керівника ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» ОСОБА_3.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є керівником Товариства з 26 грудня 2017 рік дотепер.

Незважаючи на те, що він є безпосереднім керівником чоловіка сестри кандидата, Косик С.М. розглянула справи, де ОСОБА_3 був учасником справ, а саме:

- № 948/592/25 – справа про притягнення ОСОБА_3 як директора ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків. Постановою суду від 14 серпня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

- № 948/60/20 – цивільна справа за позовом ОСОБА_3 як співпозивача про визнання права власності на жилий будинок в порядку спадкування. Рішенням суду від 27 лютого 2020 року кандидат позовні вимоги задовольнила. Рішення набрало законної сили.

- № 948/727/25 – справа про притягнення ОСОБА_3 як директора ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» до адміністративної відповідальності за порушення частини першої статті 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю). Постановою суду від 11 грудня 2025 року кандидат визнала винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень. Рішення набрало законної сили.

Фактично кандидат неодноразово допустила ситуацію, в якій ухвалення рішення відбувалося в умовах конфлікту інтересів. Кандидат у поясненнях зазначила, що обізнана, що ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», будь-яких відносин із ним не має, самовідводи у справах за його участі не заявляла, оскільки не бачила підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Складовою потенційного конфлікту інтересів, зокрема, є наявність приватного інтересу. Приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Родинні (сімейні) відносини за своєю природою є такими, що завжди зумовлюють виникнення приватного інтересу під час реалізації службових / представницьких повноважень з питань, які так чи інакше стосуються родичів, в тому числі опесередковано.

Отже, приймаючи рішення по справі, де стороною є керівник члена сім’ї кандидата та підприємство–роботодавець члена сім’ї, вона фактично діяла в умовах потенційного конфлікту інтересів, що порушує принцип безсторонності суду. Її приватний інтерес міг полягати, зокрема, у прагненні створити сприятливі умови для близького родича у його трудових відносинах із роботодавцем. Водночас не можна виключати ймовірність того, що родич, маючи відповідні відносини з роботодавцем, міг бути зацікавлений у прийнятті кандидатом рішення, сприятливого для підприємства, розраховуючи надалі на прихильне ставлення роботодавця до себе.

За таких обставин існували об’єктивні підстави вважати, що особисті та сімейні зв’язки могли вплинути на безсторонність кандидата та створити конфлікт між її приватним інтересом і обов’язком ухвалювати рішення незалежно, неупереджено та виключно в інтересах правосуддя.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», за наявності обставин, які свідчать про потенційний конфлікт між приватним інтересом та службовими повноваженнями, суддя має вжити передбачених законом заходів для недопущення та врегулювання конфлікту інтересів, зокрема усунутися від участі у розгляді відповідних справ.

Отже, за наявності наведених вище обставин суддя мала б заявити самовідвід та не брати участі у вирішенні справ. Натомість самовідвід заявлений не був, унаслідок чого кандидат продовжила розгляд справ та ухвалювала рішення за наявності обставин, які могли свідчити про існування приватного інтересу та потенційного конфлікту інтересів.

Стосовно підпункту 1.2. пункту 1 висновку ГРД кандидат пояснила, що дійсно зазначені вище справи перебували у її провадженні, вона обізнана, що ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», водночас будь-яких відносин із ОСОБА_3 вона не має, в дружніх, родинних, робочих стосунках із ним не перебуває. Самовідводи у справах за участю ОСОБА_3 не заявляла, оскільки будь-яких відносин із вказаним учасником справи не мала, а тому реальних підстав, що викликають сумнів в особистій неупередженості та безсторонності у неї не було. Відводи також у вказаних справах не заявлялись.

Стосовно підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 висновку ГРД Комісія зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України  суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Самовідвід – це обов’язок, зокрема, судді, за наявності підстав для відводу заявити самовідвід.

Метою інституту відводу (самовідводу) судді або складу суду є усунення будь-яких сумнівів у сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи.

Норма про самовідвід покликана гарантувати неупередженість під час здійснення правосуддя, а також запобігти можливості скасування судових рішень із підстав незаконності складу суду чи заінтересованості окремих суб’єктів, що може бути встановлено під час перегляду справи судами вищих інстанцій.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень.

Відповідно до статті 10 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.  

У пунктах 49, 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що судді у своїй діяльності повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи видимої упередженості, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін. Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов’язання безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Водночас не будь-які обставини, які навіть можуть викликати певне сприйняття упередженості та небезсторонності судді, формують обов’язок безумовно заявляти самовідвід. Сумніви в неупередженості судді у таких випадках можуть бути усунені також повноцінним розкриттям перед учасниками справи відомостей про такі обставини, якщо самі вони про них не обізнані.

Подібний підхід підтримується також і в зарубіжній дисциплінарній практиці. Наприклад, Комісія по судовій етиці міста Нью-Йорка (США) у рішенні від 30 грудня 2014 року зазначила, що навіть за умови відсутності чіткої законодавчої вказівки щодо обов’язку судді самовідводитися від розгляду справи у певних випадках і, більше того, навіть якщо певні обставини самі по собі навіть і не є підставою для відводу судді, але вони в очах стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в неупередженості судді, він повинен щонайменше розкрити відомості про ці обставини перед сторонами. Як зазначає ця Комісія, розкриття суддею перед сторонами відомостей щодо таких обставин дає їм можливість, у тому числі, порушити питання про відвід судді та навести суду свої міркування стосовно цього.

Учасники справи можуть бути не завжди достеменно обізнані про обставини, які стосуються наявності можливого конфлікту інтересів у судді чи які можуть поставити під сумнів сприйняття його як неупередженого, аби поінформовано вирішувати чи заявляти йому відвід у разі, якщо він про ці обставини повідомляє, але сам собі самовідвід не заявляє. У такій ситуації учасники справи будуть покладатися на добросовісність судді і розраховуватимуть на достовірність та повноту повідомлених суддею відомостей щодо цих обставин. Тому від судді можна розумно очікувати і вимагати, що, повідомляючи учасників справи про обставини, які, на його думку, можуть формувати в нього конфлікт інтересів або викликати сприйняття певної упередженості, але які він сам не вважає підставою, аби заявити собі самовідвід, він буде інформувати лише про достовірні відомості з належним ступенем повноти їхнього розкриття.

Кандидат під час співбесіди підтвердила, що дійсно розглядала справи за участю підприємства, на якому працював чоловік її сестри, і розглядала справи, де стороною у справі був керівник цього підприємства. При цьому батько кандидата у цей період часу надавав в оренду свою власну земельну ділянку в Полтавській області цьому підприємству.

Комісія критично сприймає пояснення Косик С.М. стосовно того, що вона не була обізнана про обставини передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», оскільки не пов’язана з батьком спільним побутом.

Кандидату було достеменно відомо, що її батько здає в оренду свою земельну ділянку і з огляду на вимоги Закону України «Про запобігання корупції» і Кодексу суддівської етики суддя була зобов’язана дізнатись, кому її батько здає в оренду свою земельну ділянку, з чим кандидат під час співбесіди погодилась (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=mCyNkH4wxLQ, таймкод 1:17:36).

Комісія враховує пояснення кандидата стосовно того, що чоловік її сестри участі у справах, які перебували в її провадженні, не брав, договори, які наявні в матеріалах справ, не підписував. З ОСОБА_3 в дружніх, родинних, робочих стосунках не перебуває, а тому вважає, що у неї були відсутні підстави для самовідводу у зазначених вище справах.

Водночас під час розгляду зазначених вище справ від судді Косик С.М. можна було розумно очікувати належного розкриття відомостей про зазначені у пункті 1 висновку ГРД обставини перед усіма учасниками справи, враховуючи, що самі вони можуть бути необізнані про них.

На запитання члена Комісії–доповідача чи розкривала кандидат інформацію перед учасниками зазначених вище справ, що її близький родич працює в ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», вона не змогла ствердно відповісти (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=mCyNkH4wxLQ, таймкод 1:20:05).

Комісія враховує, що відводів у цих справах кандидату заявлено не було, скасування судових рішень із підстав незаконності складу суду чи заінтересованості окремих суб’єктів судами вищих інстанцій не встановлено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

Відповідно до підпунктів 1-3, 5 пункту 16 Єдиних показників, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику неупередженості, якщо зокрема, але не виключно, не брав участі в ухваленні рішень у справах, у яких був особисто зацікавлений; виконував свої професійні обов’язки без надання необґрунтованих переваг, не виявляв прихильності чи неприязні, упередженого ставлення; виконував обов’язки безсторонньо та утримувався від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що у звичайної розсудливої людини можуть викликати сумнів щодо його неупередженості; вживав визначених законодавством, Кодексом суддівської етики заходів щодо врегулювання чи недопущення конфлікту інтересів та обставин, що можуть поставити під сумнів його неупередженість.

Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників).

Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 19 Єдиних показників, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно, ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим, а також під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

У Комісії немає відомостей про наявність у кандидата приватного інтересу при розгляді цих справ, зазначені близькі особи не є членами її сім’ї, проте Комісія зауважує, що розгляд справ, в яких стороною було Товариство, в якому працював чоловік сестри кандидата і з яким у батька кандидата були договірні відносини, а також розгляд справ, стороною яких був керівник цього Товариства, та неповідомлення про зазначені обставини інших учасників справи, на думку незалежного стороннього спостерігача, можуть викликати сумнів у неупередженості судді, а необізнаність судді про надання її батьком в оренду власної земельної ділянки може свідчити про її несумлінність при виконанні обов’язків, покладених на неї чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «неупередженість», «сумлінність» за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Додатково ГРД  надала інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення від кандидата.  

1. Кандидат, перебуваючи у відпустці та відрядженні, та, ймовірно, за відсутності на робочому місці, ухвалювала судові рішення.

Відповідно до відповіді на запит, наданої Машівським районним судом Полтавської області, встановлено період відпусток, відряджень, навчань та тимчасової непрацездатності кандидата. Так, 02 травня 2018 року кандидат була у відрядженні для участі в семінарі з вивчення та застосування чинного законодавства, судової практики при розгляді цивільних та кримінальних справ у І півріччі 2018 року до Апеляційного суду Полтавської області терміном на 1 календарний день. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) в цей день суддею ухвалено 14 судових рішень.

Серед цих судових рішень ухвали в кримінальних та цивільних справах, рішення по суті, постанови у справах про адміністративні правопорушення – 540/302/18, 540/246/18, 540/244/18, 540/25/18, 540/1042/17, 540/215/18, 540/53/18, 199/5955/17, 540/1087/17, 540/989/17, 540/303/18, 540/309/18, 540/304/18, 540/305/18. Встановлено, що справи № 540/1042/17, № 540/989/17 кандидат розглядала за участі сторін. Це викликає обґрунтовані сумніви в реальності участі кандидата в семінарі у цей день.

У поясненнях в межах забезпечення права на відповідь кандидат надала табель обліку робочого часу Машівського районного суду Полтавської області за травень 2018 року та зазначила: «...відповідно до табеля обліку використання робочого часу за травень 2018 року 02 травня 2018 року суддя Косик С.М. у відрядженні для участі у семінарі не перебувала та здійснювала правосуддя». Одночасно з цим кандидат до пояснень надала наказ від 24 травня 2018 року № 04.1-03 «Про відрядження Косик С.М.», яким наказано відрядити кандидата для участі в семінарі з вивчення та застосування чинного законодавства, судової практики при розгляді цивільних та кримінальних справ у І півріччі 2018 року до Апеляційного суду Полтавської області терміном на 1 календарний день – 25 травня 2018 року.

Однак пояснення та наданий наказ протирічать відповіді Машівського районного суду Полтавської області від 11 червня 2026 року № ЕП-141/26-Вих на запит щодо надання інформації стосовно кандидата. Так, у відповіді суду перераховані періоди відпусток, відряджень, періодів навчань та тимчасової непрацездатності Косик С.М. Згідно з інформацією відповіді, а саме підрозділу «Періоди відряджень судді» кандидат була відряджена для участі в цьому семінарі до Апеляційного суду Полтавської області 02 травня 2018 року.  

ГРД звернуло увагу, що відповідь суду підписана саме кандидатом як головою суду. Отже, різниця та протиріччя в офіційних даних одного і того ж суду, які фактично надані однією і тією самою особою – кандидатом, потребують уваги під час співбесіди та з’ясування достовірної інформації щодо дат відрядження та проведення семінару.

23 листопада 2022 року кандидат перебувала у відпустці терміном один день, у ЄДРСР наявні дві ухвали, винесені в цей день – 617/1486/20, 616/751/21.

У своїх поясненнях щодо постановлення ухвал у цих справах кандидат підтвердила перебування у відпустці, однак не пояснила, яким чином, не перебуваючи на робочому місці, вона змогла постановити такі ухвали. Кандидат зазначила, що ухвали від 23 листопада 2022 року про відеоконференцію помилково направлені до ЄДРСР 25 листопада 2022 року та 09 грудня 2022 року. Однак ці пояснення не спростовують та не пояснюють факту винесення двох судових рішень у період відпустки.

У період з 09 жовтня 2017 року до 20 жовтня 2017 року кандидат перебувала у відпустці, у ЄДРСР наявна постанова у справі 540/911/17 від 18 жовтня 2017 року.

Стосовно справи № 540/911/17 кандидат у своїх поясненнях зауважила, що справа відповідно до автоматичного розподілу між суддями розподілена на неї лише 23 жовтня 2017 року. Це підтверджується долученим до пояснень протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2017 року. До цього справа була розподілена на суддю Кравець С.В., яка заявила самовідвід 18 жовтня 2017 року, самовідвід був розглянутий у той же день. Але в інформації з ЄДРСР суддею, яка ухвалювала постанову від 18 жовтня 2017 року, значиться саме кандидат. Однак у тексті самої ухвали указано ПІБ іншого судді.  

ГРД вважає, що встановлені обставини щодо ухвалення кандидатом судових рішень у періоди перебування її у відпустці та відрядженні викликають обґрунтовані сумніви у дотриманні нею принципів доброчесності та професійної етики судді. Здійснення правосуддя є виключною компетенцією судді, який особисто несе відповідальність за ухвалення кожного рішення. Фактична неможливість фізичної присутності кандидата в суді у дні, коли вона перебувала у відпустці / відрядженні, ставить під сумнів реальність її участі в розгляді справ та ухваленні відповідних рішень. Такі дії свідчать про недотримання базових стандартів належної організації судової діяльності та можуть свідчити про формальний підхід до відправлення правосуддя, що є несумісним із принципами незалежності, сумлінності й особистої відповідальності судді. Подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки створює враження імітації здійснення правосуддя. Вона суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.

Враховуючи викладене, ГРД доходить висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність ознак недоброчесності у діях кандидата, оскільки вони порушують засадничі принципи професійної етики судді, норми поведінки, що забезпечують довіру суспільства до суду, та принцип особистої відповідальності за здійснення правосуддя.

Стосовно пункту 1 інформації ГРД кандидат пояснила, що 02 травня 2018 року у відрядженні для участі в семінарі не перебувала та здійснювала правосуддя. У відповіді Машівського районного суду від 11 червня 2026 року на запит щодо надання інформації стосовно періодів відпусток, відряджень, періодів навчань та тимчасової непрацездатності Косик С.М. помилково замість перебування Косик С.М. у відрядженні 25 травня 2018 року зазначено 02 травня 2018 року.

23 листопада 2022 року вона перебувала у відпустці. Ухвали у справах № № 617/1486/20, 616/751/21 від 23 листопада 2022 року помилково надіслано до ЄДРСР 25 листопада 2022 року та 09 грудня 2022 року. Проєкти цих ухвал було завчасно виготовлено, поміщено до програми і не видалено з чернеток.

До Машівського районного суду Полтавської області 12 жовтня 2017 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 44 КУпАП (справа № 540/911/17). Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2017 року зазначену справу передано для розгляду судді Кравець С.В. 18 жовтня 2017 року Кравець С.В. заявлено самовідвід і цього ж дня ця заява про самовідвід була розглянута і задоволена.

23 жовтня 2017 року відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено Косик С.М. 24 жовтня 2017 року суддею Косик С.М. за результатами розгляду справи № 540/911/17 винесено постанову, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 44 КУпАП.

Комісія сприймає пояснення кандидата як правдиві та такі, що відповідають фактичним обставинам і наданим нею документам, тому зазначені у пункті 1 інформації ГРД обставини не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

2. Кандидат допускала судову тяганину і це призвело до порушення розумних строків розгляду справ, внаслідок чого справи було закрито у зв’язку із закінченням строків, а порушники уникнули покарання.

2.1. Кандидат за період з 2010 до 2025 року розглянула 713 справ за статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп’яніння), з них закрито за закінченням строків притягнення до відповідальності 26. 15 справ надійшли під кінець строків: № 645/7956/21, № 616/799/21, № 3-411/10, № 540/909/17, № 540/580/17, № 531/464/17, № 540/198/17, № 540/802/17, № 540/634/17, № 540/1097/17, № 540/446/19, № 211/2028/19, № 540/1419/14-п, № 540/458/18, № 545/449/50; 4 справи надсилались на доопрацювання, зокрема справи № 540/464/17, № 540/558/18, № 540/1006/18, що повернулись в провадження кандидата під кінець строку притягнення до відповідальності, та справа № 540/185/19, яка повернулась після доопрацювання за 47 календарних днів (дата повернення – 19 квітня 2019 року, оскільки дата вчинення правопорушення у справі 05 березня 2019 року, то строк притягнення до відповідальності спливав 05 червня 2019 року), що об’єктивно давало можливість кандидату розглянути справу з дотриманням визначеного строку.

Таким чином, Косик С.М. пропущено спроки розгляду у 7 справах: № № 554/8632/19, 540/326/18, 540/12/19, 3-586/10, 3-118/11, 3-487/11, 948/552/20.

Крім того, у справі № 948/1340/23 кандидат 24 липня 2023 року визнала особу винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП, та застосувала до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років. Постановою від 04 лютого 2026 року у цій справі кандидат звільнила правопорушника від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту за поданням начальника СПД № 1 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області на підставі закінченням строків давності виконання постанови суду. Виконати постанову про адміністративний арешт відповідальними особами не вдалося у зв`язку з тим, що правопорушник ще до набуття чинності постановою суду перетнув межі українського кордону в напрямку Польщі.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

У пункті 7 вказаної постанови зазначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків. На думку розсудливого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання.

Кандидат стосовно цієї інформації ГРД пояснила, що протягом 2018–2020 років здійснювала судочинство практично одна, у зв’язку з перебуванням судді Кравець С.В. ІНФОРМАЦІЯ_1.

У справах, зазначених вище ГРД, пояснює, що провадження було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та вказані порушення допущені внаслідок надмірного навантаження, в деяких справах строки притягнення сплинули до надходження справи.

Комісією встановлено, що кількість справ про адміністративні правопорушення, закритих у зв’язку із закінченням строків на момент їх розгляду, передбачених статтею 38 КУпАП, становить незначний відсоток. Непослідовностей або суперечностей при розгляді цих справ, різних підходів до їх вирішення Комісією під час дослідження досьє не встановлено.

Комісія також враховує, що в період з грудня 2017 року і практично до лютого 2021 року кандидат одна здійснювала правосуддя в Машівському районному суді Полтавської області, про що надала підтвердні документи.

Ну думку Комісії, зазначені вище обставини спростовують сумнів у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо обставин, наведених у підпункті 2.1 пункту 2 інформації ГРД.

2.2. Кандидат за період з 2010 до 2026 року розглянула 416 справ за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), з них закрила за закінченням строків притягнення до відповідальності 15 справ, що становить 3.61%. При аналізі справ встановлено, що більшість з цих справ надсилались на доопрацювання іншими суддями, в інших – кандидат описала причини недотримання строків, а саме у постановах зазначено про численні виклики осіб та їх неявки, невиконання примусового приводу.

Стосовно закриття у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 173-2 КУпАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених статтею 38 КУпАП, пояснила, що на час закриття провадження у вказаних справах строк накладення адміністративних стягнення становив 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Також в КУпАП в редакції на момент ухвалення рішень було передбачено обов’язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, а оскільки приводи не завжди виконувались вчасно, це утруднювало можливість своєчасного розгляду вказаних справ.

Комісія вважає надані кандидатом пояснення достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо зазначеної в підпункті 2.2. пункту 2 інформації ГРД.

3. Кандидат ухвалювала рішення, які можуть містити корупціогенний фактор.

Кандидат за період з 2022 до 2025 року (в 2026 відсутні) розглянула 22 справи щодо дітей, з них у 4 справах задоволено позов батька щодо позбавлення матері дитини батьківських прав, зокрема:

 - у справі № 545/2598/22 рішенням суду від 04 листопада 2022 року кандидат задовольнила позов батька про позбавлення батьківських прав матері. Відповідно до тексту рішення рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року визначено місце проживання дитини з батьком. За повідомленнями Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 03 березня 2016 року 14 квітня 2016 року та 04 вересня 2016 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184, статті 173 КУпАП. Допитані свідки, дитина. Зі змісту висновку органу опіки та піклування Миргородська міська рада Полтавської області (як орган опіки та піклування) не може надати висновок про доцільність позбавити матір дитини батьківських прав з огляду на відсутність необхідної інформації від матері дівчинки. Водночас із вказаного повідомлення встановлено, що зазначене питання було винесене на розгляд комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Миргородської міської ради 09 вересня 2022 року та за матеріалами справи батько з 2017 року самостійно займається вихованням та утриманням дитини, піклується про її фізичний та духовний розвиток, забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. На сьогодні позивач проживає разом з дитиною та батьками в орендованому будинку в м. Миргород, де умови проживання хороші, для дитини створені всі необхідні умови, працює водієм, має постійний дохід. Натомість теперішнє місцезнаходження матері дитини невідоме, останній було надіслано рекомендований лист за адресою, але відповіді не надійшло.

- у справі № 948/1930/23 рішенням суду від 23 січня 2024 року кандидат задовольнила позов батька про позбавлення батьківських прав. Заслухана думка дитини. Рішенням Виконавчого комітету Машівської селищної ради Полтавської області № 130 від 15 листопада 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав. У судовому засіданні дитина повідомила, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав її матері, пояснивши, що мати взагалі не цікавиться її життям, не допомагає матеріально, останній раз, коли вони говорили по телефону, мати була в стані алкогольного сп’яніння, також повідомила, що з 2017 року вона проживає з батьком, який піклується про неї, стосунки з батьком доброзичливі.

- у справі № 948/573/24 рішенням суду від 04 грудня 2024 року задоволено позов батька про позбавлення батьківських прав. З’ясована думка дітей. Висновком Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради становлено доцільність позбавлення батьківських прав. При спілкуванні з батьком дітей стало відомо, що відповідач не спілкується з дітьми з 2015 року, не цікавиться ними, зокрема і здоров`ям, навчанням, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток, не допомагає матеріально та свідомо нехтує своїми батьківськими обов’язками, адже їй відоме місце проживання та навчання дітей. З відповідача у 2019 році стягнуто аліменти, які вона не сплачує. Діти проживають з батьком, де створені належні умови для проживання, забезпечені одягом і речами і їхнім вихованням займається виключно батько. Відповідач в судові засідання не з’являлась. У вказаній справі позбавлено батьківських прав стосовно сина, який на момент ухвалення рішення вже був повнолітнім, але на час подання позову був неповнолітнім. У рішенні суду прямо написано, що в судовому засіданні з’ясовано думку повнолітнього ОСОБА-4 (один із дітей).

- у справі № 948/607/24 рішенням суду від 28 жовтня 2024 року у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження задоволено позов батька про позбавлення батьківських прав матері. Відповідач подала заяву про визнання позовних вимог. Відповідно до довідки військової частини позивач перебуває на військовій службі з 23 березня 2024 року. Відповідач не працевлаштована, утримувати сина, який проживає з батьком в с. Тагамлицьке, не має можливості, син повертатися до матері не хоче, причин не пояснює. Рішенням виконавчого комітету Карлівської міської ради від 10 жовтня 2024 року № 464 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав стосовно малолітнього. Судом з’ясовано думку малолітнього, який не заперечував проти позбавлення батьківських прав матері, відповідача у справі, пояснивши, що з мамою не спілкується з того часу, як пішов до дитячого садочку, проживає з батьком, з яким в нього хороші, довірительні стосунки. Мама до нього не телефонує, не відвідує, нічого йому не купляє, він її давно не бачив. Колись давно вони з татом їздили до неї в гості.

Крім того, у справі № 948/2155/23 рішенням суду від 11 квітня 2024 року кандидат у задоволенні позову дядька дитини відмовила, орган опіки надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Мати дитини спочатку визнала позовні вимоги, у іншому судовому засіданні повідомила, що донька наразі мешкає з нею, вона не вживає алкоголь та влаштувалася на роботу, має можливість займатися дитиною, також допомагає бабуся. В судовому засіданні дитина повідомила суду, що не хоче проживати з мамою, оскільки вона її ображала, била, з дядьком їй краще. Допитана в судовому засіданні свідок повідомила, що вона є рідною бабусею дитини, вона росла на її очах, допомагала дитині продуктами, одягом. Коли батько дівчинки, її син, помер, забрала дитину до себе, оскільки відповідач зловживала спиртними напоями, не доглядала доньку. Потім дитина почала проживати з дядьком –позивачем, проте належного догляду та виховання в сім’ї останнього до дитини немає. Коли дитина приїхала до неї, щоб вона придбала їй речі до школи, дитина була брудна, одяг рваний, вона її викупала, купила одяг, канцтовари.

ГРД звертає увагу на те, що у трьох із чотирьох справ висновок органу опіки та піклування підтверджував доцільність позбавлення батьківських прав, суд у кожній справі з’ясовував думку дитини, а встановлені у рішеннях обставини, тривала відсутність матері у житті дитини, несплата аліментів, проживання дитини з батьком, самі собою відповідають підставам, передбаченим статтею 164 Сімейного кодексу України. З огляду на це ГРД подає зазначені обставини до Комісії як інформацію, що потребує додаткового обговорення під час співбесіди, а не як підставу висновку про невідповідність критеріям доброчесності. Водночас ГРД виходить із того, що сумнів у цьому епізоді стосується не законності конкретних рішень, а можливого системного використання цієї категорії справ для набуття підстави для відстрочки від призову під час мобілізації. ГРД зазначає, що згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Так, ГРД звертає увагу на можливе зловживання правами дітей у справах, де стороною є чоловіки призовного віку, і корупціогенні фактори таких справ, серед яких: безспірний характер справи; неврахування висновку органу опіки і піклування; розгляд справи без участі всіх сторін; швидкий розгляд справ цієї категорії.

Ураховуючи викладене вище, ГРД висловлює припущення, що чоловіки, які є позивачами у зазначених справах, могли мати на меті через суд уникнути виконання обов’язку із захисту Батьківщини.

Кандидат підтвердила, що нею за період з 2022 року до 2026 року ухвалено 4 рішення про позбавлення батьківських прав за позовом батька до матері дитини, справи розглянуті за правилами загального позовного провадження за участі органу опіки та піклування та дитини.

Зауважила, що при вирішенні справ цієї категорії пріоритетним є принцип «найкращих інтересів дитини».

Стосовно можливих припущень при розгляді вказаної категорії справ про те, що вказані справи можуть бути приводом для ухилення позивачів-батьків дітей від військової служби, зазначила, що відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За обставин справ, які вказані ГРД, позбавлення відповідача-матері дитини батьківських прав здійснено згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

З урахуванням обставин, встановлених у вказаних справах, а саме: тривалого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов’язками, відсутності будь-яких доказів участі матері у житті дитини, а також відсутності об’єктивних причин, що перешкоджали відповідачам виконувати свої обов’язки щодо дитини, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов’язки – позбавлення батьківських прав.

При дослідженні зазначених вище справ Комісією не встановлено ознак нетипово або надмірно швидкого розгляду, в усіх справах залучено орган опіки та піклування. Непослідовностей або суперечностей при розгляді цих справ, різних підходів до їх вирішення Комісією під час дослідження досьє та співбесіди не встановлено.

4. Кандидат допустила неточності декларування.

4.1. В декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2023 рік кандидат вказує в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» дохід сина «Інше Додаткове благо» у розмірі 100 грн від АТ «ТАСКОМБАНК». У розділі 12.1. «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» не вказує серед переліку банківських установ рахунок сина у вказаному банку. У своїх поясненнях кандидат підтвердила, що помилково не зазначила про наявність вказаного банківського рахунка. Кандидат зазначила, що рахунок сина в АТ «Таскомбанк» був відкритий  у 2023 році, в тому ж році рахунок і закритий.

Кандидат під час співбесіди підтвердила, що в майновій декларації за 2023 рік у розділі «Доходи» нею відображено дохід у вигляді іншого блага у розмірі 100 грн, отриманого її сином від АТ «Таскомбанк», проте помилково не зазначено про наявність банківського рахунка.

Комісія вважає надані кандидатом пояснення правдивими, вказана у висновку інформація не може бути підставою для визнання кандидата такою, що не відповідає показникам доброчесності та професійної етики з огляду на те, що в майновій декларації за 2023 рік кандидат декларувала в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» дохід сина «Інше Додаткове благо» у розмірі 100 грн від АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджує відсутність у неї умислу на приховування цього доходу.

4.2 У майновій декларації за 2021 рік кандидат декларує заощадження (готівкові кошти) у розділі 12 «Грошові активи» у розмірі 900 000 грн у себе та 300 000 грн у свого чоловіка. У 2020 році та в попередні звітні періоди кандидат не декларувала заощаджень зовсім.

Відповідно до відомостей з майнової декларації сукупний дохід сім’ї кандидата у 2021 році становив 1 519 156 грн. Беручи до уваги вирахування податків з цієї суми доходу та щоденні витрати на проживання сім’ї з трьох осіб, ГРД має обґрунтований сумнів, що сім’я кандидата могла у 2021 році заощадити 1 200 000 грн.

У своїх поясненнях Косик С.М. щодо формування заощаджень у такому розмірі зазначила: «Щодо походження готівкових коштів, про які мною було зазначено у щорічній декларації за 2021 рік, можу пояснити, що джерело походження вказаних грошових коштів – моя суддівська винагорода та заробітна плата чоловіка. При цьому хочу зазначити, що у власності мого чоловіка ОСОБА_4 є садиба, земельні ділянки та життєві потреби родини в 2021 році були забезпечені моїм чоловіком через виробництво сільгосппродукції та продукції тваринництва. Також зауважую, що в 2021 році моя родина була забезпечена базовим простором для проживання та праці (житло та автомобіль), що також сприяло накопиченню вказаних грошових коштів».

ГРД зауважує, що у чоловіка кандидата дійсно у власності є 2 земельні ділянки, однак, всупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» жодної садиби Косик С.М. у власності чоловіка не декларує.

Кандидат також надала банківську виписку з карткового рахунка за 2021 рік як доказ того, що вона знімала готівку для її накопичення, а також довідку про доходи чоловіка, згідно з якою розмір доходу у 2021 році відповідає задекларованому нею у декларації за 2021 рік.

Відповідно до інформації з банківської виписки усього надходжень за 2020 рік у кандидата – 787 450,94 грн, з яких 606 600 грн вона зняла готівкою у банкоматі. ГРД врахувала пояснення кандидата щодо заощаджень у 2020 році, відповідно до яких не всі зняті з банківського рахунка готівкові кошти були заощаджені: «Також хочу зазначити про наявність станом на 01 січня 2021 року в мене та мого чоловіка готівкових коштів сукупно вартістю, що на 31 грудня 2020 року становили 105 100 гривень (в кожного), що дорівнювало 50 прожитковим мінімумам для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, які не потребували декларування».

У 2021 році – надходжень на карту 866 508,98 грн, з них знято готівкою у банкоматі – 755 600 грн. Тобто, керуючись поясненнями кандидата, вона заощадила у 2020 році 105 100 грн, а у 2021 році, ймовірно, зняті з карткового рахунку 755 600 грн. Загалом 860 700 грн. Отже, навіть враховуючи пояснення Косик С.М., не вистачає 39 300 грн для формування задекларованого у декларації розміру заощаджень.

Чоловік кандидата заощадив у 2020 році 105 100 грн, у 2021 році він мав заощадити половину свого річного доходу, тобто 194 900 грн.

За результатами співставлення пояснень кандидата і здійснених розрахунків на проживання її сім’ї у 2021 році мало залишитись 568 656 грн на сім’ю з трьох осіб.

Кандидат пояснила походження готівкових коштів, про які нею зазначено у майновій декларації за 2021 рік отриманою суддівською винагородою і заробітною платою чоловіка. Розмір грошових коштів родини у 2021 році становив 1 495 709,00 грн (866 509,00 грн (надходження на карту)+347 000,00 грн (дохід чоловіка після оподаткування)+105 100, 00 грн (готівкові кошти станом на 01 січня 2021 року)+105 100,00 грн (готівкові кошти станом на 01 січня 2021 року)+ 72 000,00 грн (дохід від продажу продукції рослинництва і продуктів бджільництва).

Також зауважила, що в 2021 році її родина була забезпечена базовим простором для проживання і праці (житло та автомобіль), що також сприяло накопиченню коштів.

Комісією досліджено майнові декларації Косик С.М. за 2020–2021 роки і встановлено, що у 2020 році загальний дохід кандидата та членів її сім’ї становив 1 382 407 грн. Грошові активи відсутні.

У майновій декларації за 2021 рік загальний дохід сім’ї становив – 1 519 156 грн. Також кандидатом задекларовано власні готівкові заощадження у розмірі 900 000 грн і готівкові заощадження чоловіка – 300 000 грн.

Отже, залишок доходів кандидата та його сім’ї на кінець року з вирахуванням податків становив близько 23 000 грн (1 222 921 – 900 000–300 000).

Водночас, за даними Державної служби статистики, середні витрати у розрахунку на одну особу у 2021 році в Полтавській області, де, відповідно до декларації проживала кандидат з родиною, становили 117 526,00 грн. Отже, витрати на проживання трьох осіб мали б становити 352 578 грн, що приблизно в 15 разів більше ніж сума, яка залишалася на проживання у сім’ї кандидата.

Кандидат у своїх письмових поясненнях та під час співбесіди пояснила, що у неї та її чоловіка станом на 01 січня 2021 року залишались ще кошти в розмірі 210 200 грн, тобто в максимальному розмірі, який не потребував декларування. Косик С.М. також зазначила, що її родина у 2021 році була забезпечена базовим простором для проживання та праці (житло та автомобіль), вони проживали у сільській місцевості, чоловік займався рослинництвом, мав дохід від продажу продукції рослинництва в розмірі 72 000 грн на рік, якій не оподатковується і не вимагає подання декларації, що також сприяло накопиченню коштів, вони вели ощадливий спосіб життя.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції на момент подання декларації кандидатом) у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. 

Водночас Комісією при дослідженні майнової декларації кандидата за 2021 рік встановлено відсутність декларування кандидатом 72 000 грн доходу чоловіка, отриманого від продажу продукції рослинництва. Жодних доказів наявності такого доходу кандидат не надала.

Крім того, кандидат разом зі своєю сім’єю у червні і у жовтні 2021 року здійснила закордонні поїздки через пункт пропуску Бориспіль-1 (Київ-Анталія, Київ-Хургада). Кандидат пояснила, що відпочивала в Туреччині, відпочинок був бюджетний (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=mCyNkH4wxLQ, таймкод 1:46:05). Буд-яких доказів на підтвердження вартості закордонних подорожей та понесених витрат на них кандидатом не надано.

Також Комісія вважає необхідним зауважити про суперечливі пояснення кандидата в цій частині, оскільки дві закордонні сімейні подорожі на відпочинок з перельотами літаками до Туреччини та Єгипту у 2021 році явно не корелюють із твердженнями про економний спосіб життя в цьому році та задоволення потреб на харчування з присадибної ділянки. Відмова кандидата надати докази на підтвердження вартості зазначених подорожей та понесених витрат у цілому тлумачиться Комісією, як небажання надавати всі відомості для встановлення відповідності доходів кандидата її витратам та наявним заощадженням, що безумовно, на думку Комісії, свідчить про її невідповідність показнику «чесність».

Водночас Комісія зазначає, що навіть з урахуванням ймовірних і недоведених заощаджень з 2020 року саме в розмірі 210 200 грн наявного залишку коштів у кандидата та її родини в 2021 році було недостатньо для проживання, нормального забезпечення основних потреб та ще й подорожування за кордон на відпочинок.

Комісія також зауважує, що у 2020 році дохід кандидата та її чоловіка становив співставні суми, проте навіть приблизно аналогічних заощаджень ними задекларовано не було. І це з урахуванням того, що у 2021 році сім’я кандидата здійснила дві закордонні подорожі, а у 2020 році – жодної, як не було і жодних коштовних придбань.

Пояснити такі суперечності кандидат не зуміла.

Отже, доходів кандидата у 2021 році було очевидно недостатньо для заощаджень у розмірі 1 200 000 грн, що викликає обґрунтований сумнів щодо достовірності та правдивості її пояснень, а також у законності джерел походження задекларованих у 2021 році грошових активів.

Незважаючи на надану Комісією можливість кандидатом не спростовано наявних сумнівів у достатності доходів для накопичення заощаджень у 2021 році.

Також Комісією з майнової декларації кандидата за 2021 рік і письмових пояснень встановлено, що 02 вересня 2021 року між її чоловіком та ФОП «ОСОБА_5» було укладено договір про надання посередницьких послуг (пошук нерухомого майна – квартири) і цією ж датою укладено договір з ТОВ «ОПТІМА БУД» про резервування нерухомості (квартири) для передачі у власність.

У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування»  майнової декларації кандидата за 2022 рік задекларовано видаток у розмірі 1 256 544 грн, здійснений 10 лютого 2022 року на виконання договору про надання посередницьких послуг від 02 вересня 2021 року.

Декларацію за 2021 рік із заощадженнями в розмірі 1 200 000 грн кандидатом подано 15 березня 2023 року, тобто після сплати зазначеного видатку.

06 червня 2024 року чоловіком кандидата укладено договір купівлі-продажу майнових прав на вказану квартиру.

Отже, виходячи з викладених обставин, Комісія дійшла висновку, що кандидатом у майновій декларації за 2021 рік задекларовано грошових активів у розмірі 1 200 000 грн саме з метою легалізації коштів, необхідних для купівлі квартири, та створення уяви про накопичення за 2021 рік заощаджень з метою уникнення можливих звинувачень у невідповідності її доходів і витрат.

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності. Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно: вартість об’єктів цивільних прав, набутих суддею (кандидатом на посаду судді) та / або членами його сім’ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.

Комісія зазначає, що чесність – це правдивість, принциповість, щирість кандидата у професійній діяльності і особистому житті.

Комісія враховує, що відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 18 Єдиних показників, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, надав достовірну та відому йому інформацію в  деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний, а також надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в конкурсі, в якому такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №  1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Відповідно до пункту 5.5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію.

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

З урахуванням зазначеного члени колегії Комісії мають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показникам «чесність» та «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» критеріїв доброчесності та професійної етики, тому оцінюють цей показник, і, відповідно, весь критерій у 0 балів.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

4.3 Кандидат тривалий час декларує будинок та гараж як об’єкти незавершеного будівництва.

Кандидат з 2015 до 2025 року, тобто протягом 10 років, декларує будинок площею 60 кв.м у селі Дмитрівка Машівського району Полтавської області як об’єкт незавершеного будівництва. Надаючи пояснення щодо тривалого невведення в експлуатацію будинку, кандидат наголосила, що будівництво цього будинку досі не завершено: «Будівництво не завершено, до інженерних мереж будинок не підключений, в будинку ніхто не проживає». Також надала докази укладення кредитної угоди від 17 липня 2008 року про надання кредиту її чоловіку в розмірі 50 000 грн для добудови житлового будинку в с. Дмитрівка. Проте будівництво не завершено через здорожчання будівництва, а також родиною кандидата прийнято рішення проживати за місцем її роботи.

Крім того, кандидат з 2017 року декларує гараж у селищі Машівка Полтавської області як об’єкт незавершеного будівництва. Під час співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддів 15 жовтня 2019 року кандидат надавала пояснення (01:03:30), що на земельній ділянці розміром 100 кв.м, яку вона безоплатно приватизувала у 2013 році, побудувала гараж розміром майже на всю земельну ділянку.

Стосовно гаража пояснила, що «Фактична площа забудови гаража становить близько 54 кв.м. Будівництво гаража завершено, будівництво дійсно тривало значний час, оскільки здійснювалось власними силами (моїм чоловіком). Для будівництва гаража були використані будівельні матеріали, накопичені батьками мого чоловіка та моїм чоловіком в минулі роки (до укладення між нами шлюбу) та власними силами, а також за рахунок грошових коштів нашої родини загальною сумою близько 20 000,00 грн. На даний час гараж використовується за призначенням».

Кандидат на підтвердження пояснень надала фото гаража. Однак не пояснила, коли саме гараж добудувався і почав використовуватись її сім’єю, а також, чому в такому випадку право власності на гараж кандидат не реєструє в установленому законом порядку.  

Кандидат під час співбесіди зазначила, що будівництво будинку у с. Дмитрівка Полтавської області не завершено, до інженерних мереж будинок не підключений, в будинку ніхто не проживає. 17 липня 2008 року ОСОБА_4 було укладено кредитну угоду про надання кредиту на будівництво (добудову), за яким її чоловік отримав кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн для добудови цього  будинку. Вказані кошти використані на добудову, однак будівництво не завершено через здорожчання будівництва і родиною прийнято рішення проживати за місцем її роботи.

Також у власності сім’ї кандидата є гараж, розташований в с. Машівка Полтавської області. Вказаний об’єкт нерухомості протягом 2017–2023 років був задекларований як об’єкт незавершеного будівництва, а в деклараціях за 2024– 2025 роки як об’єкт, не прийнятий в експлуатацію, право власності на який не зареєстровано в установленому законом порядку.

На сьогодні будівництво гаража завершено, він використовується за призначенням, готуються документи для реєстрації вказаного об’єкта нерухомості в установленому законом порядку.

Комісія вважає пояснення за цим пунктом інформації, викладеної в рішенні ГРД, правдивими, жодних доказів на їх спростування в Комісії немає, тому зазначені обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Косик С.М. отримала такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	355,9	355,9
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,00	37,67
	Безперервний розвиток	18,67
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,33	37,67
	Ефективна взаємодія	9,67
	Стійкість мотивації	9,00
	Емоційна стійкість	9,67
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			431,24

Таким чином, Косик С.М. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно 

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Косик Світлана Миколаївна набрала 431,24 бала.

2. Визнати Косик Світлану Миколаївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                  Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                              Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                        Роман САБОДАШ