Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач), Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Михайла ТАРГОНІЯ,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Таргонія Михайла Вячеславовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.02.2024 № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою, другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Згідно з пунктами 1.3‒1.4 вказаного положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Таргоній Михайло Вячеславович, дата народження – _________, громадянин України.
У 2002 році Таргоній М.В. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародного права, перекладача (диплом спеціаліста ВК № 21189956 від 24.06.2002).
У 2007 році Таргоній М.В. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста (про перепідготовку) ДСК № 113496 від 23.02.2007). Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Свою професійну діяльність Таргоній М.В. розпочав у 2002 році на посадах консультанта суду, помічника судді в Костопільському районному суді Рівненської області.
Таргоній М.В. 29.05.2007 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та до 28.09.2012 здійснював адвокатську діяльність (право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно із заявою від 28.09.2012).
Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 Таргонія М.В. призначено на посаду судді Березнівського районного суду Рівненської області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 Таргонія М.В. переведено на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області в межах п’ятирічного строку.
Указом Президента України від 17.05.2019 № 267/2019 Таргонія М.В. призначено на посаду судді цього суду безстроково.
До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Таргоній М.В. не обирався, адміністративних посад не займав.
У 2018 та 2020 роках Таргоній М.В. здійснював викладацьку діяльність у Національній школі суддів України (всього 8 академічних годин).
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.03.2019 № 40/ко-19 суддя Рівненського районного суду Рівненської області Таргоній М.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 697,5 бала. Визнано суддю Рівненського районного суду Рівненської області Таргонія М.В. таким, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Таргоній М.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 105/ас-24 Таргонія М.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального (кримінальна спеціалізація) суду в межах Конкурсу.
Таргонія М.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Таргонія М.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Таргонія М.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 22.04.2026 № 46/зп-26 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Рівненського апеляційного суду в межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 24.04.2026 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Таргонія М.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 17.06.2026 № 21.2-319/26.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Таргонію М.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 07.08.2026 надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Таргонія М.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
На спростування висновку ГРД кандидатом Таргонієм М.В. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 13.08.2026 проведено співбесіду з кандидатом Таргонієм М.В., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 13.08.2026 № 437/ас-25 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Таргоній М.В. набрав 649,11 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Таргоній М.В. набрав 347,60 бала; за критерієм особистої компетентності – 38 балів; за критерієм соціальної компетентності – 38,51 бала; за критерієм доброчесності та професійної етики – 225 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Таргоній М.В. набрав 649,11 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 07.08.2026 затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Таргонія М.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
У пункті 1 висновку ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником сумлінність (підпункти 3, 6 пункту 19 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів та не наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права та встановлених фактів.
Так, у підпункті 1.1 пункту 1 висновку ГРД вказує, що під час аналізу судової практики кандидата у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) виявлено обставини, що мають критичне значення для публічної безпеки та суспільної довіри до правосуддя.
У період з 2014 року до 2021 року кандидат розглянув 353 справи за статтею 130 КУпАП, з яких у 40 справах (11,33 %) провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП).
Відомості щодо цих справ та пояснення кандидата, надані в межах реалізації права на відповідь, ГРД наведено в Таблиці 1 до підпункту 1.1 пункту 1 висновку.
У підпункті 1.2 пункту 1 висновку ГРД також зазначила, що кандидат ухвалив три сумнівні рішення без належного обґрунтування, якими звільнив осіб від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із малозначністю адміністративного правопорушення.
У справі № 555/2169/13-п кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка, за версією працівників патрульної поліції, керувала автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та відмовилась від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді пояснив, що у справі щодо порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оцінюючи зібрані докази, суд врахував, зокрема, наявність в особи інвалідності І групи, статусу постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також те, що автомобіль, яким вона керувала, був наданий органом соціального забезпечення. З урахуванням характеру та суті адміністративного правопорушення, ступеня вини особи і тяжкості наслідків суд дійшов висновку про малозначність вчиненого правопорушення та на підставі статті 22 КУпАП звільнив особу від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
У справі № 555/2075/14-п кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка, за версією працівників патрульної поліції, керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку відмовилась.
Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді зазначив, що в судовому засіданні особа заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу поліцейського. Особа пояснила, що в стані сп’яніння не перебувала та напередодні алкоголю не вживала, а твердження працівників ДАІ про наявність ознак сп’яніння вважала суб’єктивними.
Кандидат також вказав, що, оцінюючи зібрані у справі докази, суд врахував характер і суть адміністративного правопорушення, ступінь вини, особу правопорушника, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та тяжкість наслідків, що настали, і дійшов висновку про малозначність вчиненого правопорушення. У зв’язку з цим на підставі статті 22 КУпАП особу було звільнено від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження.
Справа № 555/2292/14-п – кандидат звільнив особу від адміністративної відповідальності, яка, за версією працівників патрульної поліції керувала мопедом «Вайпер» з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку відмовилась.
Таргоній М.В. у межах права на надання відповіді зазначив, що в судовому засіданні особа заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на вимогу поліцейського. Особа пояснила, що в стані сп’яніння не перебувала, напередодні алкоголю не вживала, а твердження працівників ДАІ про наявність ознак сп’яніння вважала суб’єктивними.
Також кандидат наголосив, що суд, оцінюючи зібрані у справі докази, врахував характер і суть адміністративного правопорушення, ступінь вини та особу правопорушника, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, а також тяжкість наслідків, що настали. У сукупності зазначені обставини суд визнав такими, що свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, у зв’язку з чим на підставі статті 22 КУпАП звільнив особу від адміністративної відповідальності та обмежився усним зауваженням.
ГРД звертає увагу, що Таргоній М.В. постановою від 06.09.2013 у справі № 555/2267/13-п вже притягував цю саму особу до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, із накладенням штрафу в розмірі 2 700 гривень.
На переконання ГРД, кандидат не навів достатніх та переконливих підстав для звільнення осіб від адміністративної відповідальності у вказаних справах та належним чином не обґрунтував, які саме обставини свідчили про малозначність вчинених адміністративних правопорушень.
Крім того, у підпункті 1.3 пункту 1 висновку ГРД зазначає, що Таргоній М.В. ухвалив 3 сумнівні рішення у справах № 555/2086/13-п, № 570/4914/20 та № 570/1686/20, якими звільнив осіб від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та передав матеріали на розгляд трудових колективів.
Кандидат у межах права на відповідь ГРД повідомив, що у справі № 555/2086/13-п від 20.09.2013 суд врахував визнання особою вини, щире каяття, наявність двох неповнолітніх дітей, тривалу роботу водієм та ризик втрати роботи, яка була єдиним джерелом доходу сім’ї. З огляду на характер правопорушення та особу правопорушника суд дійшов висновку про доцільність застосування заходу громадського впливу та передав матеріали на розгляд трудового колективу відповідно до статті 21 КУпАП.
У справі № 570/1686/20 від 20.07.2020, за поясненнями Таргонія М.В., суд врахував щире каяття, наявність постійної роботи, неповнолітньої дитини, матеріальний стан особи та можливість втрати роботи у разі позбавлення права керування транспортними засобами. У справі № 570/4914/20 від 15.01.2021 було враховано щире каяття, позитивну характеристику з місця роботи, наявність двох неповнолітніх дітей, матеріальний стан особи та рішення трудового колективу про застосування заходів виховного впливу.
Кандидат у межах права на відповідь також зазначив, що рішення про звільнення від адміністративної відповідальності та передання матеріалів на розгляд трудових колективів було прийнято з урахуванням сукупності обставин, які, на його думку, свідчили про можливість досягнення мети адміністративної відповідальності шляхом застосування заходів громадського впливу.
Водночас ГРД звертає увагу, що особа у справі № 570/4914/20 раніше, у травні 2018 року, вже притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Попри це, кандидат передав матеріали на розгляд трудового колективу, а вже через 9 днів після ухвалення відповідної постанови особа повторно вчинила правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за що була притягнута до адміністративної відповідальності.
Особа у справі № 570/1686/20 також раніше притягувалася до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у серпні 2016 року.
ГРД також зазначає, що загалом встановлено 40 судових рішень кандидата про закриття провадження у справах у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а також 3 рішення про звільнення осіб від відповідальності у зв’язку з малозначністю та 3 рішення про передання матеріалів на розгляд трудових колективів. На переконання ГРД, зміст цих рішень не завжди дає змогу встановити належні мотиви, з яких кандидат дійшов відповідних висновків.
Таким чином, 46 судових рішень, ухвалених кандидатом у період з 2013 року до 2021 року, що становить 13,03 % від загальної кількості розглянутих ним справ за статтею 130 КУпАП, викликають, на думку ГРД, обґрунтовані сумніви щодо дотримання вимог законності, своєчасності та належної мотивованості судових рішень, а також стандартів професійної етики судді. Сукупність цих обставин, на переконання ГРД, могла призвести до уникнення правопорушниками адміністративної відповідальності та негативно вплинути на довіру до судової влади.
У пункті 2 висновку ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність» (підпункт 5 пункту 18 Показників)
Кандидат під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ допускав поведінку, яка, на думку звичайної розсудливої людини, може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
Так, у підпункті 2.1. пункту 2 висновку ГРД повідомляє, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік Таргоній М.В. задекларував квартиру загальною площею 38 кв.м у місті Рівне, право користування якою за його згодою виникло 31.05.2017.
Стосовно обставин користування квартирою кандидат у межах права на відповідь зазначив, що в період з 31.05.2017 до 04.12.2018 проживав у ній на підставі договору користування. За його словами, власники квартири проживали в іншому місті та погодилися на його проживання за умови належного утримання квартири, здійснення поточного ремонту, сплати комунальних платежів і придбання необхідної побутової техніки. Кандидат вказав, що фактично користування квартирою не було безоплатним, оскільки він ніс витрати на її утримання, однак договору оренди сторони не укладали.
ГРД зазначає, що з наведених кандидатом пояснень вбачається, що власниця квартири та її чоловік не є Таргонію М.В. або членам його сім’ї близькими особами в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас кандидатом не надано документального підтвердження понесених ним витрат, зокрема квитанцій, чеків чи інших документів щодо оплати комунальних послуг, проведення поточного ремонту або придбання побутової техніки. Тому наведені пояснення щодо фактично оплатного характеру користування квартирою об’єктивними документами не підтверджено.
За таких обставин, на думку ГРД, безоплатне або фактично безоплатне користування житлом, що належить особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, може мати ознаки одержання подарунка в розумінні антикорупційного законодавства та потребує оцінки на предмет дотримання кандидатом встановлених статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» обмежень щодо одержання подарунків.
Схожі обставини наведено ГРД у підпункті 2.1 пункту 2 висновку: відповідно до майнових декларацій кандидата за 2018–2020 роки в його користуванні з 04.12.2018 перебувала квартира загальною площею 38 кв.м у місті Рівне.
Стосовно обставин користування цією квартирою кандидат у межах права на відповідь зазначив, що з 04.12.2018 до 15.09.2020 проживав у квартирі, що належить ОСОБА_1, у місті Рівне. Кандидат наголосив, що це інша квартира, ніж та, яку було вказано ним у декларації за 2017 рік. За його поясненнями, з власницею та її чоловіком було домовлено про користування квартирою за умови її належного утримання, здійснення поточного ремонту, сплати комунальних платежів та придбання необхідної побутової техніки. Таргоній М.В. зазначив, що користування квартирою фактично не було безоплатним, оскільки він ніс відповідні витрати, однак договір оренди сторони не укладали. Припинення проживання, за його словами, було пов’язане з наміром власниці продати квартиру.
Водночас ГРД враховує наведені кандидатом пояснення, проте наголошує, що вони не підтверджені документально. Зокрема, до письмових пояснень не долучено документів, квитанцій чи інших підтверджень понесення кандидатом витрат на утримання квартири, оплату комунальних послуг, проведення ремонту або придбання побутової техніки.
Крім того, з пояснень Таргонія М.В. вбачається, що власниця квартири ОСОБА_1 не є йому або членам його сім’ї близькою особою в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Отже, наведені обставини, на думку ГРД, потребують оцінки з огляду на можливість безоплатного або фактично безоплатного користування майном, належним особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, та дотримання кандидатом встановлених антикорупційним законодавством обмежень.
У пункті 3 висновку ГРД вказує на те, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункт 1 пункту 17 Показників).
Так, у підпункті 3.1 пункту 3 висновку ГРД зазначає, що матеріали суддівського досьє містять інформацію про звернення колишньої дружини кандидата на лінію «102» щодо дій кандидата, а також відомості закладу охорони здоров’я ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10.12.2015 у справі № 569/12213/15-ц, яким задоволено позов колишньої дружини кандидата про розірвання шлюбу, серед причин ІНФОРМАЦІЯ_2.
ГРД також звертає увагу на публікацію «Слідство.Інфо» під назвою «Порошенко призначив суддею в Рівному людину із сумнівною репутацією», у якій з посиланням на власні джерела йшлося про неодноразові звернення колишньої дружини кандидата до поліції у зв’язку з нібито побиттям її кандидатом, а також про наведені нею під час розгляду справи про розірвання шлюбу твердження щодо ІНФОРМАЦІЯ_3.
У підпункті 3.2 пункту 3 висновку ГРД вказала, що у 2016 році стосовно Таргонія М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 у справі № 569/7241/16-п провадження було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Суд, зокрема, дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували керування кандидатом транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або його відмову від проходження огляду, а також звернув увагу на порушення його права на захист та неналежність показань свідків, які не були очевидцями відповідних подій.
ГРД вказує, що зазначені обставини отримали публічне висвітлення в публікації «Слідство.Інфо» під назвою «Порошенко призначив суддею в Рівному людину із сумнівною репутацією», у якій наведено інформацію про складення щодо Таргонія М.В. протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, його позицію щодо обставин події та закриття судом провадження у справі.
Додатково ГРД надано інформацію, яка не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата, зокрема стосовно повноти декларування доходів колишньої дружини, вартості придбаних та відчужених транспортних засобів, отримання грошових подарунків від батька, дати виникнення та погашення кредитного зобов’язання, звернення до суду з позовом про припинення права користування житлом, джерел формування грошових активів дружини та доньки, декларування родинних зв’язків, дат ухвалення окремих судових рішень, членства в Національній асоціації адвокатів України, відвідування білорусі, поїздок дружини та її доньки до тимчасово окупованих територій України і російської федерації, ймовірного громадянства російської федерації родичів дружини, декларування нерухомості дружини, родинних зв’язків кандидата з працівниками судової та правоохоронної систем, а також неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та несвоєчасної сплати штрафів.
ГРД також вказала на систематичні та численні випадки несвоєчасного надсилання кандидатом судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень у 2016–2026 роках із різною тривалістю прострочення.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 08.09.2026.
Під час співбесіди з Комісією у пленарному складі кандидат надав пояснення щодо обставин, які були предметом дослідження Комісії у складі колегії. Загалом вони відповідали наданим ним раніше поясненням.
Так, Таргоній М.В., пояснюючи обставини розгляду ним у період з 2014 року до 2021 року 353 справ за статтею 130 КУпАП, з яких у 40 справах (11,33 %) провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, зазначив, що за загальним правилом розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас стаття 130 КУпАП не встановлює обов’язкової присутності такої особи, а розгляд справи за її відсутності можливий за умови своєчасного повідомлення про місце і час судового засідання та відсутності клопотання про його відкладення.
Стосовно вказаних 40 справ зазначив, що їх розгляд відкладався з об’єктивних причин: у частині випадків були відсутні або несвоєчасно надходили підтвердження належного повідомлення осіб, в інших подавалися клопотання про відкладення у зв’язку з хворобою, а також про ознайомлення з матеріалами справ, отримання правової допомоги, виклик свідків та витребування доказів. За результатами розгляду таких клопотань судом вчинялися відповідні процесуальні дії, що потребували додаткового часу. Окремі такі випадки припадали на період карантинних обмежень у зв’язку з поширенням COVID-19.
Кандидат наголосив, що дотримання строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не може забезпечуватися шляхом обмеження права особи на захист та гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На його думку, навіть ризик закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності не виправдовує неналежного повідомлення особи чи відмови в задоволенні обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи.
Стосовно трьох рішень, якими було звільнено осіб від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з малозначністю адміністративного правопорушення, кандидат пояснив, що питання можливості застосування статті 22 КУпАП до таких правопорушень тривалий час залишалося дискусійним у судовій практиці та юридичній літературі, оскільки КУпАП не містив чіткого визначення та критеріїв малозначності.
Стосовно конкретних справ кандидат зазначив, що, приймаючи рішення, суд оцінював сукупність обставин, зокрема характер і суть правопорушення, ступінь вини, особу правопорушника, можливі наслідки та інші обставини. Так, у справі № 555/2169/13-п враховано інвалідність особи (І група), її статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та те, що автомобіль було надано органом соціального забезпечення. У справах № 555/2075/14-п та № 555/2292/14-п враховано, зокрема, наявність у правопорушників двох неповнолітніх дітей. За результатами оцінки доказів та зазначених обставин суд дійшов висновку про малозначність правопорушень і на підставі статті 22 КУпАП звільнив осіб від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Кандидат також повідомив, що можливість застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, зокрема пов’язаних із відмовою від проходження огляду на стан сп’яніння, була предметом різного тлумачення, а обставини, що пом’якшують відповідальність, відповідно до одного з підходів не є самостійною підставою для визнання правопорушення малозначним.
Стосовно трьох рішень у справах № 555/2086/13-п, № 570/4914/20 та № 570/1686/20, якими кандидат звільнив осіб від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та передав матеріали на розгляд трудових колективів, пояснив, що такі рішення були прийняті з урахуванням сукупності обставин, які, на його думку, свідчили про можливість досягнення мети адміністративної відповідальності шляхом застосування заходів громадського впливу.
Зокрема, у справі № 555/2086/13-п суд врахував визнання особою вини, щире каяття, наявність двох неповнолітніх дітей, тривалу роботу водієм та ризик втрати роботи, яка була єдиним джерелом доходу сім’ї. У справі № 570/1686/20 враховано щире каяття, наявність постійної роботи та неповнолітньої дитини, матеріальний стан особи і можливість втрати роботи в разі позбавлення права керування транспортними засобами. У справі № 570/4914/20 – щире каяття, позитивну характеристику з місця роботи, наявність двох неповнолітніх дітей, матеріальний стан особи та рішення трудового колективу про застосування заходів виховного впливу.
Додатково кандидат у засіданні зазначив, що застосовував статтю 22 КУпАП лише за наявності, на його думку, виняткових обставин та підтвердження вини особи. Зокрема, у справі щодо літнього чоловіка з інвалідністю І групи, який керував спеціальним автомобілем сільською польовою дорогою, суд врахував стан здоров’я особи, приймання нею сильнодіючих лікарських засобів, характер дороги та обставини відмови від проходження огляду, у зв’язку з чим кандидат дійшов висновку про мінімальний ступінь суспільної небезпеки правопорушення.
Стосовно передання матеріалів на розгляд трудових колективів кандидат пояснив, що таких випадків було лише три, водночас суд перевіряв офіційне працевлаштування осіб, їх характеристики з місця роботи та звернення трудових колективів.
Стосовно повторного вчинення особою правопорушення через 9 днів кандидат зазначив, що відомості про її попереднє притягнення до відповідальності були відсутні в матеріалах, наданих органами поліції. На його думку, суд не має права самостійно збирати докази поза межами наданих матеріалів. Кандидат також повідомив, що цей випадок став для нього розчаруванням та останнім випадком застосування інституту передання матеріалів на розгляд трудового колективу у справах такої категорії.
Комісія у складі колегії, дослідивши обставини, наведені ГРД у пункті 1 висновку, надані кандидатом письмові пояснення та пояснення під час засідання, а також кількість і характер розглянутих ним справ, зміст та вмотивованість ухвалених судових рішень, вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
Комісія у пленарному складі загалом погоджується із висновками Комісії у складі колегії стосовно обставин, наведених ГРД у пункті 1 висновку, однак вважає за необхідне зазначити таке.
Оцінювання судді за критеріями доброчесності та професійної етики не може ґрунтуватися лише на змісті окремих судових рішень, незгоді з правовою позицією судді чи факті їх скасування. Водночас належне мотивування судових рішень є невід’ємною складовою якісного здійснення правосуддя та однією з гарантій від його свавільного здійснення. Саме тому Комісія не може залишити поза увагою обґрунтовані зауваження ГРД щодо недостатності мотивування окремих рішень кандидата.
Установлено, що в низці справ про звільнення осіб від адміністративної відповідальності за малозначністю та передання матеріалів на розгляд трудових колективів мотивувальна частина рішень не містить достатнього обґрунтування того, чому встановлені судом обставини виправдовують застосування таких виняткових заходів. Зокрема, належним чином не розкрито співвідношення між особою правопорушника, його сімейним чи матеріальним станом та характером і суспільною небезпечністю правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП. Такий недолік є істотним, оскільки саме мотиви судового рішення мають переконливо демонструвати підстави відступу від загального правила про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Комісія у пленарному складі враховує надані кандидатом пояснення щодо обставин ухвалення відповідних рішень, однак вони не усувають установлених недоліків їх мотивування.
З огляду на характер і кількість установлених недоліків Комісія у пленарному складі оцінила їх як такі, що свідчать про неналежний рівень обґрунтування окремих судових рішень та потребу в більш ретельному мотивуванні рішень у справах цієї категорії.
Стосовно обставин, викладених у пункті 2 висновку ГРД, щодо користування квартирами в місті Рівне Таргоній М.В. пояснив, що в періоди з 31.05.2017 до 04.12.2018 та з 04.12.2018 до 15.09.2020 проживав у двох квартирах у місті Рівне на підставі договорів користування. За його словами, користування житлом не було безоплатним, оскільки він ніс витрати на їх утримання, поточний ремонт, оплату комунальних послуг та придбання необхідної побутової техніки, однак власники не погоджувалися на укладення договорів оренди. Кандидат пояснив, що кошти на комунальні послуги передавав власникам, які здійснювали відповідні платежі, а підтвердних документів щодо цих витрат, ремонту та придбання техніки не зберіглося з огляду на давність подій. Також зазначив, що не мав можливості проживати у власному житлі через проживання там колишньої дружини та ІНФОРМАЦІЯ_4 дочки, а інші варіанти проживання вважав неприйнятними; його доходи дозволяли нести відповідні витрати. Кандидат наголосив, що не сприймав таке користування як подарунок чи привілей та що власники квартир не зверталися до нього з будь-якими проханнями, пов’язаними з його професійною діяльністю.
Комісія у складі колегії критично оцінила пояснення Таргонія М.В.
Так, Комісія у складі колегії зазначила, що Таргоній М.В. у деклараціях за 2017–2020 роки вказав право користування двома квартирами у місті Рівне (з 31.05.2017 до 04.12.2018 та з 04.12.2018 до 15.09.2020). У графі «інформація щодо прав на об’єкт» зазначив: «Інше право користування. Інший тип: користування за згодою». У письмових поясненнях Таргоній М.В. повідомив, що проживав у цих квартирах на підставі договорів користування, оскільки власники відмовлялися укладати письмові договори оренди.
Такий підхід не узгоджується з вимогами антикорупційного законодавства. Формулювання «користування за згодою» не передбачено чинними нормативно-правовими актами як юридична підстава виникнення права користування нерухомістю. Вказані обставини можуть свідчити про порушення вимог щодо повноти відомостей у декларації.
Таргоній М.В. мав бути обізнаний про вимоги цивільного законодавства щодо форми правочинів, а також про обов’язок сумлінного і достовірного заповнення декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас Комісія у складі колегії виснувала, що наявні матеріали не містять достатніх відомостей для беззаперечного висновку про те, що користування Таргонієм М.В. зазначеними квартирами було безоплатним та мало характер подарунка. Комісія взяла до уваги надані кандидатом пояснення, зокрема, щодо фактичного несення ним витрат на утримання житла, а також надані ним договори користування. Проте відсутність документального підтвердження відповідних витрат та обрання кандидатом конструкції «користування за згодою», яка не дає змоги чітко встановити правову природу таких правовідносин, об’єктивно створюють питання щодо належного оформлення користування нерухомим майном та повноти відображення відповідних відомостей у деклараціях.
Таким чином, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
Комісія у пленарному складі, дослідивши матеріали та заслухавши пояснення кандидата зазначає таке.
Згідно з абзацом одинадцятим частини першої першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» подарунок – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають або одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено коло осіб, на яких поширюється дія цього закону, до яких належать, зокрема, судді.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Частиною другою статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено можливість прийняття подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо їх вартість не перевищує встановлених законом обмежень. Обмеження щодо вартості подарунків не поширюється, зокрема, на подарунки, які даруються близькими особами.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема, про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, а також про об’єкти нерухомості, якими вони користуються.
Як зазначає Національне агентство з питань запобігання корупції у своїх роз’яснювальних матеріалах щодо застосування законодавства про запобігання корупції, поширеним фактом наявності ознак конфлікту інтересів є безоплатне користування майном або користування майном за оплату, нижчу за мінімальну ринкову. Такі випадки можуть бути кваліфіковані як подарунки у грошовій чи негрошовій формі, що є порушенням статті 23 (обмеження щодо одержання подарунків) Закону України «Про запобігання корупції». Звісно це не стосується випадків користування майном, яке належить близьким особам, а також якщо отримання знижки є загальнодоступним або є призом, премією, бонусом.
Актив, набутий у подарунок з порушенням вимог статті 23 Закону України «Про запобігання корупції», може бути визнаний необґрунтованим активом в порядку цивільної конфіскації в порядку, визначеному статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України.
Підхід до кваліфікації майнової вигоди, отриманої внаслідок користування майном на умовах, істотно вигідніших за ринкові, як подарунка застосовувався також судами.
Так, постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 757/50993/23-п ОСОБУ-1, яка на момент відповідних подій була суддею, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд установив, що ОСОБА-1 користувалася квартирою площею 133 кв. м за плату 1 000 грн на місяць, яка була істотно нижчою за мінімальну ринкову вартість оренди. Різницю між фактично сплаченою та мінімальною ринковою вартістю користування квартирою суд визначив як подарунок у розмірі 906 600 грн. Відповідно до постанови суду до ОСОБА-1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією подарунка.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 757/50993/23-п зазначене судове рішення залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що користування квартирою за ціною, нижчою від мінімальної ринкової, призвело до збереження особою власних коштів, що становило отримання подарунка в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Оцінюючи наведені обставини, Комісія у пленарному складі враховує, що кандидат визнає факт користування квартирою без сплати орендної плати, водночас зазначає, що сплачував комунальні послуги та ніс інші витрати, пов’язані з користуванням майном. Однак наявні матеріали не дають можливості однозначно встановити економічний зміст домовленості між сторонами, зокрема обсяг можливої отриманої кандидатом майнової вигоди та характер витрат, які вона здійснювала у зв’язку з користуванням квартирою.
Комісія у пленарному складі вважає, що кандидат, здійснюючи правосуддя та претендуючи на посаду судді апеляційного суду, має не лише формально дотримуватися вимог законодавства, а й своєю поведінкою сприяти підтриманню високого рівня довіри до судової влади. У цьому контексті тривале безоплатне користування квартирами, які належали особам, що не є близькими особами кандидата, за відсутності документально підтверджених витрат та орендної плати, об’єктивно може викликати у стороннього спостерігача сумніви щодо характеру та правових підстав такого користування.
Водночас Комісією не встановлено обставин, які б свідчили про нагальну необхідність подальшого користування іншою квартирою після припинення користування першою. Якщо необхідність користування першою квартирою кандидат певною мірою пояснив сімейними обставинами та необхідністю оперативного вирішення житлового питання, то після виникнення потреби в користуванні іншою квартирою він мав можливість належним чином врегулювати відповідні відносини та обрати спосіб користування житлом, який не створював би сумнівів у дотриманні вимог антикорупційного законодавства.
За таких обставин Комісія у пленарному складі вважає, що наведені обставини не можуть залишатися поза увагою під час оцінювання кандидата на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки його поведінка має оцінюватися не лише з погляду формального дотримання встановлених законом обмежень, а й з урахуванням необхідності уникати ситуацій, які можуть обґрунтовано сприйматися як такі, що ставлять під сумнів доброчесність судді.
Стосовно відомостей, зазначених у підпункті 3.1. пункту 3 висновку ГРД, Таргоній М.В. пояснив, що така інформація уже була предметом дослідження та обговорення під час проведеного стосовно нього у 2019 році кваліфікаційного оцінювання. За його словами, відомості про звернення колишньої дружини ОСОБА_2 на лінію «102» 31.12.2015 та 05.01.2015 не знайшли підтвердження: протоколи про адміністративні правопорушення не складалися, процесуальні рішення в порядку Кримінального процесуального кодексу України не приймалися, а згідно з повідомленням Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області від 22.10.2018 № 16927/200/01-18 матеріали за цими зверненнями списано у справу як звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Кандидат пояснив, що на той час між ним та колишньою дружиною склалася складна психологічна ситуація у зв’язку з розірванням шлюбу, а її оцінка його дій та поведінки була, на його думку, суб’єктивною. Він заперечив намір завдати їй будь-якої шкоди та зазначив, що після з’ясування непорозумінь колишня дружина претензій до нього не мала, надалі конфліктних ситуацій між ними не виникало. Щодо причин розірвання шлюбу кандидат вказав, що викладені в позові колишньої дружини обставини також не знайшли підтвердження, а складність їхніх взаємовідносин була зумовлена, зокрема, необхідністю його перебування на роботі в іншому місті та іншими обставинами.
Кандидат також у письмових поясненнях та під час засідання пояснив, що на момент описаних подій він перебував у процесі розірвання шлюбу, що зумовило складну психологічну ситуацію та конфлікти з колишньою дружиною. За його словами, конфлікт виник на побутовому ґрунті щодо того, з ким дитина святкуватиме Новий рік, а звернення до поліції було емоційною реакцією колишньої дружини. Згодом колишня дружина повідомила про відсутність претензій та врегулювання конфлікту.
Кандидатом також надано нотаріально засвідчену заяву колишньої дружини ОСОБА_2, відповідно до якої вона засвідчила, що ті події сприймалися нею критично, однак вона розуміє, що вони були суб’єктивними та не відповідали дійсності.
З огляду на наведені обставини, Комісія у пленарному складі виходить із того, що статус судді зобов’язує особу дотримуватися високих стандартів поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й у приватному житті. Поведінка судді має бути виваженою, стриманою та гідною, а конфліктні ситуації, особливо такі, що можуть спричинити звернення до правоохоронних органів і набути суспільного розголосу, мають вирішуватися з урахуванням особливого статусу судді та необхідності збереження довіри до нього.
Водночас у цьому випадку Комісія у пленарному складі враховує, що наведені ГРД відомості не знайшли подальшого підтвердження у вигляді складення протоколів про адміністративні правопорушення чи прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а також надану кандидатом заяву його колишньої дружини про суб’єктивність її первісної оцінки подій та врегулювання конфлікту. За таких обставин Комісія не вбачає достатніх підстав для висновку про неналежну поведінку кандидата, однак наголошує, що суддя за будь-яких обставин має поводитися гідно, виважено та не допускати поведінки, яка може поставити під сумнів його авторитет і довіру до суду.
Стосовно обставин, викладених у підпункті 3.2 пункту 3 висновку ГРД, Таргоній М.В. зазначив, що у 2016 році стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 у справі № 569/7241/16-п провадження було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Суд, зокрема, дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували керування кандидатом транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або його відмову від проходження огляду, а також звернув увагу на порушення його права на захист та неналежність показань свідків, які не були очевидцями відповідних подій.
У своїх письмових поясненнях кандидат зазначив, що обставини цієї справи вже були предметом дослідження під час проведеного стосовно нього у 2019 році кваліфікаційного оцінювання, та заперечив факт відмови від проходження огляду. За його поясненнями, біля транспортного засобу він не відмовлявся від огляду, однак поліцейським такий огляд проведено не було. У медичному закладі Таргоній М.В. також не відмовлявся від огляду, а просив до прибуття адвоката утриматися від проведення відповідних дій та забезпечити його право на захист. На його думку, саме ці обставини були помилково розцінені поліцейським як відмова від проходження огляду та стали підставою для складення протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП. Кандидат також звернув увагу на те, що свідки, зазначені у протоколі, не були присутніми біля транспортного засобу в момент, коли, за версією поліцейських, відбулася відмова від огляду, а їхні пояснення не підтверджували обставин, викладених у протоколі.
Кандидат наголосив, що суд за результатами розгляду справи не встановив у його діях складу адміністративного правопорушення, а постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2016 набрала законної сили. Водночас зазначені обставини отримали публічне висвітлення в публікації «Слідство.Інфо» під назвою «Порошенко призначив суддею в Рівному людину із сумнівною репутацією», у якій наведено інформацію про складення щодо Таргонія М.В. протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, його позицію щодо обставин події та закриття судом провадження у справі.
Під час засідання колегії Таргоній М.В. пояснив, що не вживав алкоголю та не перебував у стані сп’яніння, а автомобіль на момент прибуття поліцейських стояв на узбіччі. За його словами, він одразу погодився пройти огляд на місці, однак у патрульних не було відповідного приладу, а свідків на місці події вони не залучили, у зв’язку з чим запропонували проїхати до медичного закладу, на що кандидат добровільно погодився. У медичному закладі він звернувся з проханням залучити адвоката для забезпечення свого права на правову допомогу, однак поліцейський розцінив таке клопотання як відмову від проходження огляду та склав відповідний протокол.
У засіданні Комісії пленарного складу кандидат наголосив, що не відмовлявся від огляду, а його дії були спрямовані виключно на реалізацію права на захист. Також зазначив, що за результатами судового розгляду провадження щодо нього було закрито у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а під час інциденту він не афішував свого статусу судді та поводився стримано.
Стосовно обставин, наведених у підпункті 3.2 пункту 3 висновку ГРД, Комісія у пленарному складі зазначає, що відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56, частини шостої статті 56 та статті 57 Закону суддя зобов’язаний дотримуватися високих стандартів поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й у приватному житті, не вчиняти дій, що можуть порочити звання судді або підривати авторитет правосуддя. Поведінка судді має бути бездоганною не лише фактично, а й з точки зору стороннього спостерігача, оскільки особливий статус судді передбачає підвищені вимоги до його поведінки та обов’язок дбати про збереження суспільної довіри до суду.
Комісія у пленарному складі бере до уваги, що постановою Рівненського міського суду від 07.10.2016 провадження у справі щодо Таргонія М.В. було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, і ця постанова набрала законної сили. Водночас кандидат під час засідання підтвердив, що фактично огляд на стан алкогольного сп’яніння ним так і не був пройдений. Водночас його твердження про свавільні дії працівників поліції та недотримання ними встановленого порядку не отримали іншого об’єктивного підтвердження. Зокрема, на запитання Комісії кандидат повідомив, що зі скаргами на дії працівників поліції не звертався.
Комісія також критично оцінює те, що під час пленарного засідання кандидат, пояснюючи обставини непроходження огляду, не зазначив про відсутність у працівників поліції приладу «Драгер», хоча саме цю обставину він наводив під час розгляду питання колегією як одну з причин, з яких огляд безпосередньо біля автомобіля не проводився. Така непослідовність у поясненнях з огляду на характер обставин, які стали підставою для складання щодо кандидата протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, не може бути залишена поза увагою.
Комісія враховує, що факту керування Таргонієм М.В. транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або його умисної відмови від проходження огляду судом не встановлено, провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а доказів протилежного Комісії не надано.
Водночас Комісія вважає за необхідне наголосити, що від судді очікується особливо виважена, стримана та бездоганна поведінка за будь-яких обставин. Суддя, усвідомлюючи особливий статус та пов’язані з ним підвищені вимоги, має уникати ситуацій і поведінку, які можуть стати підставою для обґрунтованих сумнівів у його доброчесності чи поставити під загрозу авторитет правосуддя. Установлені в цьому випадку обставини та непослідовність пояснень кандидата Комісія враховує під час оцінювання його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
Оцінивши висновок ГРД, пояснення кандидата, надані ним документи та інші відомості, досліджені під час кваліфікаційного оцінювання, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що наведені кандидатом пояснення та надані матеріали не спростовують встановлених обставин.
Наведені у висновку ГРД обставини Комісія у пленарному складі оцінює не ізольовано, а в їх сукупності та взаємозв’язку.
Відповідно до пункту 11 Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб’єктивними, вони повинні мати об’єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратись на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена та оцінена суб’єктами перевірки, але саме з погляду звичайної розсудливої людини. Водночас доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справах «Єрохіна проти України» від 15.11.2012 (пункт 52), «Валерій Фуклєв проти України» від 16.01.2014 (пункт 93).
Обставини також можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
Для оцінки наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі) не спростовує переконань (сприйняття) щодо достатньої відповідності кандидата на посаду судді цим критеріям.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики в частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
Комісія також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою критерії відбору можуть бути суворішими в тому разі, коли йдеться про відбір суддів, які займають вищі посади в ієрархії. Так, Суд підкреслив першочергову важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. Суд зазначив, що чим вище суд перебуває в судовій ієрархії, тим більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку Суду, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04.10.2022).
Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону, Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення доповідачем на голосування поставлено пропозицію про «визнання Таргонія М.В. таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді». Під час закритого обговорення «ЗА» визнання кандидата на посаду судді Таргонія М.В. таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосувало шість членів Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Олег КОЛІУШ, Ігор КУШНІР, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Роман САБОДАШ), «ПРОТИ» – дев’ять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Людмила ВОЛКОВА, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Руслан МЕЛЬНИК, Олексій ОМЕЛЬЯН, Андрій ПАСІЧНИК, Руслан СИДОРОВИЧ, Сергій ЧУМАК).
Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Таким чином, кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Таргоній М.В. визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Таргонія Михайла Вячеславовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
