Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Соловйова Андрія Володимировича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Андрія СОЛОВЙОВА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Соловйова Андрія Володимировича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду (далі – конкурс) та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

3. За змістом частини другої статті 79³ Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4. Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1‒1.6 цього  положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
6. Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі адміністративної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів в апеляційних судах.
7. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
8. Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
9. У грудні 2023 року до Комісії надійшла заява Андрія Соловйова про допуск його до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
10. Рішенням Комісії від 04 березня 2023 року № 84/ас-24 Соловйова Андрія Володимировича допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Основні відомості про кандидата.

11. Соловйов Андрій Володимирович, народжений ____________ року, на момент подання заяви мав повних ___ років. Є громадянином України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00208888 від 02 листопада 2023 року на рівні вільного володіння (другий ступінь). Станом на дату проведення співбесіди кандидат є несудимим (відповідно до довідки / витягу з ЄРДР, наданої в межах спеціальної перевірки).
12. Повну вищу юридичну освіту Соловйов А.В. здобув у 1997 році у Львівському державному університеті імені Івана Франка, отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліст-юрист.
13. У 2003 році Соловйов А.В. захистив дисертацію за спеціальністю «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» у Львівському національному університеті імені Івана Франка та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук (дисертація на тему «Право людини на життя: цивільно-правові аспекти»).
14. Стаж професійної діяльності кандидата у сфері права перевищує 28 років. Після здобуття вищої юридичної освіти Соловйов А.В. обіймав такі посади: у 1997 році – спеціаліст юридичного сектору в АТ «Західно-Український комерційний банк»; з 1998 до 1999 року – юрисконсульт у ТзОВ «БКТ «Карпатбуд»; у 2000 році – юрисконсульт у ТзОВ «Будівельне підприємство «Карпатцивільбуд»; з 2012 року і до цього часу обіймає посаду судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.
15. Указом Президента від 15 червня 2012 року № 394/2012 Соловйова А.В. призначено на посаду судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області строком на п’ять років. Присягу склав 19 грудня 2012 року. Указом Президента від 19 грудня 2018 року № 429/2012 його призначено на посаду судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

16. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
17. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
18. Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
19. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання, до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах допущено 706 кандидатів, зокрема Соловйова А.В.
20. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
21. Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
22. З огляду на зазначене Соловйов А.В. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

23. Відповідно до підпункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
24. Отже, загальна кількість балів, отриманих Соловйовим А.В. за кваліфікаційний іспит, становить 325,7 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

25. Відповідно до статті 75 Закону, статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2022 № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Соловйова А.В.
26. Запити про надання відомостей стосовно Соловйова А.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію від Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
27. Листом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) від 06 серпня 2025 року № 49-01/67337-25 до Комісії надіслано результати спеціальної перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2024 рік.
28. За результатами спеціальної перевірки не виявлено фактів декларування недостовірних відомостей про майно або інший об’єкт декларування, що мають вартість і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації.
29. Отже, під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка беззастережно свідчить про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

30. Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Соловйова А.В.
31. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Соловйова А.В. визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.
32. Листом Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25 кандидатам на посади суддів апеляційних загальних судів запропоновано надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на їх думку, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, в якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ‒ 50 балів (рішучість та відповідальність ‒ 25 балів, безперервний розвиток ‒ 25 балів) і соціальна компетентність ‒ 50 балів (ефективна комунікація ‒ 12,5 бала, ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала, стійкість мотивації ‒ 12,5 бала, емоційна стійкість ‒ 12,5 бала).
33. 19 серпня 2025 року до Комісії надійшли пояснення та докази від кандидата Соловйова А.В. на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
34. До Комісії 11 грудня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Соловйова Андрія Володимировича критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 11 грудня 2025 року (далі – висновок).
35. Підставою для надання висновку слугували виявлені ГРД обставини.
36. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «сумлінність».
37. Кандидат без поважних причин допускав судову тяганину, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи, внаслідок чого, певні учасники справи отримали вигоду чи переваги або зазнали невиправданих втрат. Справу було закрито у зв’язку із закінченням строків, порушники уникли покарання, захист порушених прав став істотно ускладненим, недоцільним чи неможливим тощо.
38. Відповідно до чинної редакції примітки до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) положення щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності із застосуванням усного зауваження не поширюються, зокрема, на правопорушення, передбачені статтею 173- 2 КУпАП. Зазначене обмеження було запроваджене Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22 травня 2024 року № 3733- IX (далі — Закон № 3733-IX), який набрав чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування (19 грудня 2024 року) та є обов’язковим для застосування судами.
39. Водночас у 2025 році кандидат ухвалював рішення про звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням у таких справах: № 689/998/25 (постанова від 17 червня 2025 року); № 689/519/25 (постанова від 11 квітня 2025 року) та № 689/2604/24 (постанова від 17 березня 2025 року).
40. На думку ГРД, зазначені обставини свідчать про те, що суддя застосував положення статті 22 КУпАП у випадках, коли закон прямо та однозначно забороняє їх застосування щодо правопорушень, передбачених статтею 173-2 КУпАП. На переконання ГРД, застосування цієї норми в таких випадках фактично нівелює спеціальні механізми захисту постраждалих від домашнього насильства, порушує гарантії, закріплені з метою виконання міжнародних зобов’язань України (зокрема Стамбульської конвенції), та суперечить імперативним приписам законодавця щодо забезпечення невідворотності адміністративно-правової реакції на такі правопорушення.
41. У наданих ГРД поясненнях, кандидат підтвердив ухвалення таких рішень, водночас зазначив таке. У справі № 689/2604/24 правопорушення було вчинено 08 грудня 2024 року – до набрання чинності Законом № 3733-IX. У справі №  689/998/25 протокол складено стосовно чоловіка, якому виповнилось майже 80 років, потерпілою визначено його родичку – 1938 р.н., а працівників поліції викликала її донька у зв’язку зі словесним конфліктом. У судовому засіданні ні сам конфлікт, ні його причини ніхто з сторін пригадати не зміг, сторони примирились. Формально склад правопорушення був доведений. Особа, стосовно якої складено протокол, є пенсіонером із мінімальною пенсією, вкрай поважного віку та слабкого стану здоров’я, яка піклується про іншу особу старшого за неї віку. На переконання кандидата, штраф був би сплачений зі спільного бюджету цієї літньої родини. Отже, під час ухвалення рішення у цій справі кандидат вважав, що жодна міра покарання, передбачена частиною першою статті 173 -2 КУпАП, не відповідає тяжкості вчиненого проступку, а норма статті 22 КУпАП у цьому випадку не може бути суворішою за норму статті 46 Кримінального кодексу України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим), яка підлягала врахуванню за аналогією.
42. У справі № 689/519/25 кандидат визнав свою помилку та пояснив, що у цьому випадку він вираховував дату набрання чинності Законом № 3733-IX від дати його публікації у виданні «Вісник Верховної Ради України» № 31 за 2024 рік, що, виявилось хибним. Він просив звернути увагу, що за відповідний період (з дати набрання чинності зазначеним законом і дотепер) йому на розгляд надійшло 59 справ за статтею 173- 2 КУпАП і лише у 2 з них (наведених вище) постанови були ухвалені із застосуванням статті 22 КУпАП.
43. З огляду на викладене ГРД вважає, що встановлені обставини свідчать про порушення кандидатом імперативних вимог законодавства щодо неприпустимості застосування статті 22 КУпАП у справах, передбачених статтею 173-2 КУпАП, які набули чинності та були обов’язковими для виконання судами. Надані кандидатом пояснення не спростовують факту ухвалення рішень всупереч закону та не містять належного правового обґрунтування відступу від чітких законодавчих приписів. Допущення вибіркового та неправомірного застосування статті 22 КУпАП у справах про домашнє насильство підриває передбачені механізми захисту потерпілих, свідчить про недотримання принципу верховенства права, порушує стандарти професійної етики та викликає обґрунтований сумнів у здатності кандидата забезпечувати законність, неупередженість та належний рівень правозастосування у справах підвищеної суспільної чутливості.
44. Під час аналізу ухвалених кандидатом судових рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, ГРД встановлено таке.
45. Згідно з обставинами справи № 689/1754/20 27 серпня 2020 року о 22:00 год. в с. Правдівка, на вул. Центральній, 230, Ярмолинецького району Хмельницької області особа з ознаками наркотичного сп’яніння керувала автомобілем ВАЗ-21063. На місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу особа відмовилась від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків, чим порушила пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі — Правила дорожнього руху). До суду матеріали справи надійшли 18 вересня 2020 року. Кандидат розглянув справу лише 02 грудня 2020 року. Причиною неодноразового перенесення справи була неявка правопорушника у судові засідання.
46. Згідно з обставинами справи № 689/1106/20 16 червня 2020 року о 10:32 год. в с. Михайлівка, на вул. Хмельницькій, 15, Ярмолинецького району Хмельницької області, особа з ознаками наркотичного сп’яніння керувала автомобілем марки «Honda». На місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу особа відмовилась від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків, чим порушила пункт 2.5 Правил дорожнього руху. До суду матеріали справи надійшли 23 червня 2020 року. Кандидат розглянув справу лише 17 вересня 2020 року. Причиною неодноразового перенесення справи була неявка правопорушника у судові засідання.
47. Водночас, як зауважує ГРД, приписами частини третьої статті 268 КУпАП не передбачено обов’язкової явки особи в судове засідання під час розгляду справи про притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП. Отже в разі наявності даних щодо своєчасного сповіщення особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, про місце і час розгляду справи суддя мав можливість розглянути матеріали про адміністративне правопорушення та накласти на порушника стягнення.
48. Втім, кандидат неодноразово ухвалював рішення про перенесення розгляду таких справ, не зазначаючи належних підстав для цього, що, на думку ГРД, може свідчити про необґрунтоване затягування розгляду справ. У справах № 689/1480/20 та № 689/450/21 за аналогічних обставин, а саме за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, кандидат ухвалив рішення, якими притягнув осіб до адміністративної відповідальності. Подібна процесуальна поведінка судді може свідчити про вибірковість підходу до розгляду справ цієї категорії.
49. У поясненнях, наданих ГРД, кандидат повідомив, що відповідно до акта від 2024 року № 5 матеріали зазначених справ були знищені у зв’язку із закінченням строку їх зберігання. З метою забезпечення права особи на захист він перевіряв її належне сповіщення, враховував зазначені у протоколі пояснення особи щодо наміру надати пояснення у судовому засіданні. У зв’язку з цим у деяких подібних випадках кандидат ухвалював рішення про відкладання розгляду справ, а в інших — розглядав справи за відсутності особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
50. З огляду на викладене, на переконання ГРД, надані кандидатом пояснення не спростовують встановлених фактів вибіркового підходу до застосування положень КУпАП.
51. У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. У пункті 7 цієї постанови визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи внаслідок неналежної підготовки до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо. Наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
52. На переконання ГРД, з погляду зовнішнього поінформованого спостерігача невмотивоване порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів і негативно впливає на авторитет суду. Такі факти можуть свідчити про недоброчесність судді, а також мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
53. ГРД наголошує, що керування транспортним засобом у стані сп’яніння є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю, як самого водія, так і інших учасників дорожнього руху. Отже, обставини щодо закриття таких справ та направлення їх на дооформлення потребують уточнення, оскільки породжують сумніви в чесності та непідкупності судді і негативно впливають на авторитет суду. Така практика створює ризик уникнення відповідальності правопорушниками, підриває принцип невідворотності покарання та формує у суспільства відчуття несправедливості.
54. У суддівському досьє кандидата (стор. 587–595) ГРД виявлено факти недодержання кандидатом строків розгляду окремих справ та матеріалів, а саме: у 2013 році — у 3 справах; у 2022 році — в 1 справі; у 2023 році — у 2 справах та 1 матеріалі. Вказане у поєднанні з іншими встановленими порушеннями строків розгляду справ свідчить про необхідність ретельного аналізу організації роботи кандидата та його ставлення до процесуальної дисципліни.
55. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «сумлінність».
56. Кандидат не дотримувався етичних норм, допускаючи поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини у його здатності виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й професійно. Кандидат не утримався від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.
57. Відповідно до відомостей із суддівського досьє стосовно підвищення кандидатом кваліфікації та проходження періодичного навчання у Національній школі суддів України (далі — НШСУ) (ст. 355-357 суддівського досьє) 01 березня 2019 року кандидат брав участь у семінарі: «Роль суддів-слідчих при здійсненні судового контролю за досудовим слідством у світлі положень Кримінального процесуального кодексу України. Проблемні питання». Місце проведення заходу: місто Чернівці, кількість академічних годин: 4. Водночас цього дня, кандидат ухвалив постанову у справі № 689/382/19. У період з 16 листопада 2020 року до 20 листопада 2020 року кандидат проходив підготовку суддів місцевих загальних судів. Місце проведення заходу: місто Чернівці, кількість академічних годин: 40. Водночас 18 листопада 2020 року кандидат постановив ухвалу у справі № 686/24335/20.
58. ГРД вважає, що встановлені обставини щодо ухвалення кандидатом судових рішень у періоди проходження ним навчання або підвищення кваліфікації викликають обґрунтовані сумніви у дотриманні ним принципів доброчесності та професійної етики судді.
59. Здійснення правосуддя є виключною компетенцією судді, який особисто несе відповідальність за ухваленні ним рішення. Фактично кандидат не міг бути в суді у дні, коли він перебував на навчанні в іншому місці, що ставить під сумнів реальність його участі у розгляді справ та ухваленні відповідних рішень.
60. Відповідно до пункту 6.1. Положення про підготовку та періодичне навчання суддів у Національній школі суддів України, затвердженого наказом Національної школи суддів України від 06 липня 2017 № 26 (зі змінами) на час проходження підготовки (у тому числі в онлайн режимі, без виїзду з місця роботи) судді є слухачами НШСУ та не здійснюють правосуддя.
61. Отже, коли суддя бере участь у навчальному заході НШСУ як слухач, він не має здійснювати правосуддя упродовж цього періоду, зокрема у разі проходження підготовки в онлайн-режимі. Такі дії свідчать про недотримання базових стандартів належної організації судової діяльності та можуть свідчити про формальний підхід до відправлення правосуддя, що є несумісним із принципами незалежності, сумлінності й особистої відповідальності судді.
62. ГРД зазначає, що подібна практика підриває суспільну довіру до судової влади, оскільки створює враження імітації здійснення правосуддя та суперечить очікуванням громадян на відкритий, чесний та відповідальний суд, який забезпечує справедливий розгляд справ у межах розумних строків і з належною участю судді.
63. Відповідно до інформації, отриманої від Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, кандидат упродовж тривалого періоду перебував у щорічних відпустках, відрядженнях, на навчанні та не здійснював правосуддя у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
64. Аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про наявність випадків ухвалення кандидатом судових рішень у періоди, коли він офіційно був відсутній на роботі.
65. Так, у період з 18 грудня 2013 року до 31 грудня 2013 року кандидат перебував у відпустці, водночас 20 грудня 2013 року ним ухвалено постанову у справі № 689/2794/13-п.
66. 31 січня 2014 року кандидат перебував у відрядженні, цього ж дня він постановив ухвалу у справі № 689/233/14-а.
67. У період з 07 вересня 2015 року до 11 вересня 2015 року кандидат не працював у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, водночас 07 вересня 2015 року постановив ухвалу у справі № 689/1873/15-ц.
68. У період з 28 грудня 2015 року до 13 січня 2016 року кандидат перебував у відпустці, однак 13 січня 2016 року постановив ухвалу у справі № 689/2434/15-ц.
69. 14 липня 2016 року кандидат перебував у відрядженні, цього ж дня постановив ухвалу у справі № 689/1306/16-ц.
70. У період з 15 липня 2019 року до 19 липня 2019 року кандидат перебував у відрядженні, водночас у цей період прийняв низку судових рішень, а саме: ухвалу від 15 липня 2019 року у справі № 689/1208/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1220/19; ухвалу від 15 липня 2019 року у справі № 689/1207/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1179/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1058/19 та постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1221/19.
71. 15 березня 2024 року кандидат перебував у відрядженні, водночас цього дня постановив ухвалу у справі № 689/552/24 та ухвалу у справі № 689/606/24.
72. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що під час перебування у відпустках (відрядженнях) судові рішення ним не приймались. У разі виникнення такої потреби суддів відкликали з відпусток (відряджень) наказом голови суду.
73. Втім, такі пояснення кандидата не підтверджені документально, зокрема відповідними наказами голови суду про відкликання кандидата з відпустки чи відрядження, та не спростовують встановлених фактів ухвалення ним судових рішень у періоди, коли він був тимчасово непрацездатним. На переконання ГРД, за відсутності належних підтверджень неможливо достеменно встановити фактичну присутність кандидата в суді та здійснення безпосередньо ним правосуддя у зазначені дні, що залишає сумніви актуальними.
74. Також ГРД зауважила, що ухвалення судових рішень у періоди офіційної тимчасової непрацездатності або відсутності судді на роботі є несумісним із базовими принципами суддівської професійної етики, особистої відповідальності та стандартами належного здійснення правосуддя. Такі дії фактично ставлять під сумнів участь кандидата у розгляді справ, свідчать про можливе формальне виконання процесуальних обов’язків та створюють ризик існування практик, що дискредитують правосуддя як інститут.
75. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
76. Кандидат не надав достовірної та відомої йому інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація), про яку має бути обізнаний.
77. У 2019 році в межах конкурсу на зайняття вакантних посад судів у Верховному Суді ГРД затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Соловйова А.В. критеріям професійної етики та доброчесності. Дослідивши досьє кандидата, Комісія дійшла висновку, що Соловйов А.В. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (рішення № 194/вс-19 від 11 лютого 2019 року).
78. Хоча кандидатом надані пояснення, частина встановлених у 2019 році фактів потребуює окремого висвітлення та уточнення. З огляду на зазначене ГРД вважає за необхідне повторно звернути увагу на відповідні факти.
79. У декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація), за 2015 рік, кандидат не зазначив жодного об’єкта нерухомості, яким він або члени його сім’ї користувались для постійного проживання.
80. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент подання декларацій) у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, вид, характеристику майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
81. Для цілей декларування об’єктами нерухомості (об’єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина перша статті 181 Цивільного кодексу України; частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
82. Отже, недекларування кандидатом права власності / користування об’єктами нерухомості для проживання викликає у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у доброчесності судді та його відповідності критерію «чесність».
83. Водночас у деклараціях за 2016—2017 роки кандидат зазначив право користування частиною квартири у м. Львові загальною площею 51,3 кв.м та дату набуття права користування — 20 червня 2013 року. Отже, кандидат у деклараціях за 2014—2015 роки не відобразив майна, яким фактично користувався з 2013 року.
84. У своїх поясненнях Соловйов А.В. зазначив, що був співвласником квартири у м. Львові, яку родина кандидата відчужила шляхом укладання договору купівлі-продажу у 2012 році. За усною домовленістю між кандидатом та новим власником після продажу квартири особисті речі Соловйова А.В. тимчасово залишались в ній. 20 червня 2013 року кандидат уклав договір найму частини цієї квартири строком до 30 грудня 2013 року. На переконання кандидата, він не мав підстав для декларування права користування цією квартирою у 2013—2014 роках, оскільки станом на 31 грудня 2013 року фактично нею не користувався.
85. На думку ГРД, вказані пояснення кандидата не спростовують встановленого факту недекларування майна, яким він фактично користувався.
86. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції станом на день подання Соловйовим А.В. декларацій за 2014—2015 роки) у декларації, зокрема, зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
87. Згідно із законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX частину другу статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» було доповнено абзацом третім, яким визначено, що дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів звітного періоду.
88. З урахуванням того, що відповідні зміни до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» були введені в дію з 01 січня 2020 року, на переконання ГРД, на момент подання декларацій за 2014—2015 роки право користування кандидатом квартирою у м. Львові підлягало обов’язковому декларуванню.
89. На думку ГРД, надані пояснення не спростовують порушення в частині недекларування кандидатом права користування квартирою у м. Львові та мають бути враховані під час оцінювання відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
90. Відповідно до відомостей із декларацій кандидат зареєстрований та проживає у м. Львові, тоді як суд, в якому він здійснює правосуддя, знаходиться у селищі Ярмолинці Хмельницької області на відстані близько 250–260 км від місця проживання. За таких обставин у ГРД виник обґрунтований сумнів щодо можливості щоденного подолання кандидатом значної відстані до місця роботи та у зворотному напрямку, а також достовірності відомостей про фактичне місце проживання.
91. Стосовно недекларування об’єкта нерухомого майна у селищі Ярмолинці Хмельницької області кандидат зазначив, що місця, яке можна було б вважати місцем фактичного проживання, станом на 31 грудня кожного року у Ярмолинецькому районі у нього немає. Також у своїх поясненнях кандидат відзначив розвинуте транспортне сполучення між містами та те, що іноді він залишається у селищі Ярмолинці та ночує в готелі, у друзів або родичів.
92. Відповідно до поданих декларацій упродовж 2019—2024 років кандидат не зазначив жодного об’єкта нерухомості — ані на праві власності, ані на праві користування у селищі Ярмолинці Хмельницької області або в будь-якому іншому населеному пункті, розташованому поблизу місця роботи. Єдиним задекларованим місцем проживання кандидата є нерухомість у м. Львові. Отже, обставини стосовно фактичного місця проживання кандидата та щоденного подолання шляху до місця роботи та у зворотному напрямку залишаються актуальними.
93. У поясненнях, наданих ГРД, кандидат повідомив про фінансову можливість придбати житло поруч із місцем роботи, проте економічна доцільність купівлі та надалі продажу такого об’єкта нерухомості для нього є сумнівною. За підрахунками кандидата придбання бюджетного житла або його довгострокова оренда поруч із місцем роботи є нерентабельним.
94. Стосовно місць проживання поруч із місцем роботи, кандидат пояснив, що подобово на 3-4 ночі у тиждень винаймає квартири або кімнати в готелях, або в мотелях на залізничному вокзалі, в приміщенні АС № 2 у м. Хмельницький, мотелях на об’їзній дорозі м. Хмельницький або в готелі в м. Хмельницький на вул. Геологів чи в інших місцях, в разі крайньої потреби — у знайомих. Ціна оренди номерів в готелях коливалась в межах 250 грн у 2019 році та 599 (650) грн натепер. Кандидат також пригадав випадки, коли він був вимушений щовечора повертатись з роботи автомобілем до м. Львова. Також кандидат повідомив, що розклад руху поїздів сполученням «Львів – Хмельницький» і у зворотному напрямку є досить зручним. Водночас кандидат відзначив, що, як правило, протягом робочого тижня перебуває у м. Хмельницький. Кандидат зазначив, що впродовж багатьох років вів облік місць проживання для цілей декларування. Однак в жодному з цих помешкань він не проживав 183 дні на рік, тому їх не декларував. Водночас кандидат не надав документальних підтверджень найму вказаних об’єктів нерухомого майна.
95. З огляду на викладене ГРД зазначає, що надані кандидатом пояснення без будь-яких документальних підтверджень не усувають обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованих відомостей про його фактичне місце проживання. Посилання на «подобову оренду», «ночівлі у мотелях», «періодичні повернення до м. Львова» та «зручне транспортне сполучення» не підтверджені жодним доказом та не пояснюють, чому не задеклароване нерухоме майно, у якому він міг постійно проживати упродовж тривалого періоду, з огляду на багаторічне здійснення ним правосуддя в суді, що знаходиться на відстані 260 км від місця проживання. За таких умов сумніви стосовно фактичного місця проживання кандидата залишаються актуальними та мають бути належно оцінені, оскільки, на думку ГРД, свідчать про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
96. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» членами сім’ї суб’єкта декларування є, зокрема, особа, яка перебуває із ним у шлюбі, їхні неповнолітні діти незалежно від місця проживання, а також будь-які інші особи, які спільно проживають із суб’єктом, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі ті, що не перебувають у шлюбі.
97. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 цього Закону у декларації обов’язково відображаються відомості про всі об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, спільної власності, оренди чи іншого права користування, незалежно від форми правочину, яким таке право набуте.
98. У розділі 2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларацій за 2019—2024 роки кандидатом зазначено відомості про сина — ОСОБА_1. Водночас у відповідних розділах декларацій відсутні відомості про будь-яке нерухоме майно, яке належить йому на праві володіння або користування.
99. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
100. 13 січня 2005 року в засіданні спеціалізованої вченої ради К5.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка кандидат захистив дисертацію на тему: «Право людини на життя: цивільно-правові аспекти» (далі — дисертаційна робота) та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.
101. Під час аналізу дисертаційної роботи кандидата ГРД виявлено низку системних порушень, які можуть свідчити про недотримання вимог академічної доброчесності та поставити під сумнів достовірність наведених у роботі висновків.
102. Так, у дисертаційній роботі ГРД виявлені порушення в частині недотримання кандидатом вимог академічної доброчесності, встановлених статтею 42 Закону України «Про освіту». Зокрема, виявлено випадки надання кандидатом недостовірної інформації про джерела використаних у дисертаційній роботі матеріалів, а також порушення вимог щодо коректного посилання на джерела. Такі дії закон визначає як фальсифікацію (свідома зміна чи модифікація наявних даних) та фабрикацію (вигадування фактів чи даних, що використовуються у науковому дослідженні).
103. У дисертаційній роботі виявлено випадок фальсифікації та/або фабрикації, що свідчить про порушення академічної доброчесності. Зокрема, на стор. 26 міститься текст: «Крім того, не слід робити наголос на жінці як на особі, здатній виносити імплантований людський зародок, оскільки дослідження німецьких вчених доводять, що чоловіки також здатні виконувати цю функцію [160]».
104. Джерело 160 – це стаття «Он и она: смена ролей // Литературная газета. — 1986. 15 октября». На переконання ГРД, ця стаття з огляду на медіа («Літературна газета») та час публікації (1986 р.) не може вважатися джерелом достовірної інформації з тематики імплантації людських зародків. Отже, зроблений на її основі висновок, що «не слід робити наголос на жінці як на особі, здатній виносити імплантований людський зародок, оскільки... чоловіки також здатні виконувати цю функцію» — це фальсифікація та/або фабрикація і загалом неетичне висловлювання, подане як наукове, що нівелює засади жіночих прав та репродуктивної поведінки.
105. Зважаючи на висновок, який претендує на заяву, що змінює засадничий характер функціонування біологічних статей та їхню взаємодію у контексті репродукції, автор, на думку ГРД, повинен був перевірити інформацію на достовірність, подану у джерелі, на яке він посилається, а його науковий керівник та опоненти – подати відповідні зауваження до дисертаційної роботи як щодо змісту самого висловлювання, так і достовірності джерела, на основі якого воно зроблено.
106. Під час перевірки дисертаційної роботи ГРД встановлено, що 178 джерел із загальної кількості (315), тобто 56,32%, а саме джерела за номерами 1, 2, 3, 4, 8, 10, 21, 23, 24, 27, 30, 31, 32, 34, 37, 38, 42, 46, 49, 50, 51, 54, 58, 66, 69, 72, 73, 75, 78, 82, 83, 86, 89, 90, 93, 94, 99, 100, 101, 102, 104, 106, 107, 110, 115, 116, 118, 119, 120, 122, 124, 125, 127, 133, 135, 137, 139, 141, 142, 143, 144, 150, 153, 154, 155, 156, 157, 162, 163, 165, 166, 167, 168, 169, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227,228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 240, 244, 2445,246, 248, 249, 254, 256, 260, 263, 264,266, 267,268, 269, 270, 271, 272, 273, 279, 281, 282, 286, 287, 288, 291, 293, 294, 295, 298, 299, 300, 304, 305, 307, 310, 311, 312, 313, 314, зазначені у переліку літератури дисертаційної роботи і не згадані у тексті (на них у тексті немає посилань), що свідчить про недотримання кандидатом вимог академічної доброчесності, передбачених абзацом третім пункту 2 статті 42 Закону України «Про освіту», в частині надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації, а також вказує на ймовірну фальсифікацію переліку літератури.
107. На переконання ГРД, у сукупності ці порушення свідчать про недотримання кандидатом базових етичних стандартів проведення наукової діяльності, передбачених законом, та ставлять під сумнів достовірність і наукову цінність представленої дисертаційної роботи.
108. Комісія у рішенні від 29 квітня 2024 року № 92/ко-24 акцентувала на важливості дотримання стандартів академічної доброчесності: «Комісія наголошує, що займає безкомпромісну позицію щодо дотримання академічної доброчесності, вважає її складовою більш широкого поняття доброчесності, яка досліджується в рамках кваліфікаційного оцінювання, отже, надає оцінку зазначеним у Висновку обставинам виключно в контексті відповідності судді загальним критеріям доброчесності та суддівської етики, ґрунтуючись на чітких та переконливих доказах, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що породжують обґрунтований сумнів».
109. Згідно з розділом 2 Кодексу наукової етики Української федерації вчених, затвердженого Українською федерацією вчених у 2005 році, порушеннями в наукових дослідженнях вважаються: фальсифікація; переробка і плагіат; невизнання авторства або значного інтелектуального внеску в наукову роботу; використання нової інформації, ідей або даних із конфіденційних рукописів або приватних бесід; використання архівних матеріалів з порушенням правил використання архівних документів; невиконання державного законодавства, статутів та колективних договорів академій, вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, положень про безпеку наукової праці.
110. Пунктом 2.3 Етичного кодексу ученого України, затвердженого Національною академією наук України у 2009 році, встановлено основні етичні принципи та норми поведінки для науковців. Зокрема, учених зобов’язано забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження. Неприпустимими є прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратство та плагіат.
111. Кодекс наукової етики Української федерації вчених та Етичний кодекс ученого України хоч і не є нормативно-правовими актами, проте підтверджують, що плагіат вважається порушенням етичних норм у науковій спільноті.
112. Зважаючи на викладене, ГРД підкреслює неприпустимість толерування проявів академічної доброчесності і наголошує на тому, що допущення кандидатом таких порушень є абсолютним показником недоброчесності. Ураховуючи наведене, ГРД вважає, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності судді.
113. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам».
114. Вартість об’єкта цивільних прав, набутого кандидатом на посаду судді та членом його сім’ї, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав. Кандидат здійснював витрати, розмір яких не відповідає його рівню життя, задекларованим доходам.
115. Відповідно до декларації за 2015 рік грошові активи кандидата у звітному році становили 82 000 дол. США. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі — ДРФО), упродовж 1999–2015 років сукупний дохід кандидата становив 103 583 дол. США. За таких обставин, на переконання ГРД, для формування заощаджень в розмірі 82 000 доларів США кандидат мав упродовж 16 років заощаджувати понад 80% свого офіційного доходу.
116. У поясненнях, наданих ГРД, кандидат повідомив, що заощадження у розмірі 82 000 дол. США сформовані ним з 1999 року за рахунок доходів, одержаних на території України та Сполучених Штатів Америки (далі — США), де він навчався та працював близько двох років. Відомості про отримані доходи на території України наявні у матеріалах досьє кандидата на посаду судді. Відомості про доходи, отримані на території США, містяться у деклараціях, поданих кандидатом до агенції «Internal Revenue Service», проте копії таких декларацій не збереглись. Водночас, кандидат зазначив, що отримав чек держказначейства США на повернення частини переплаченої суми податку.
117. На переконання ГРД, відсутність документально підтверджених даних стосовно доходів кандидата, отриманих на території США, не дає можливості об’єктивно перевірити факт накопичення ним коштів для формування заощаджень у розмірі 82 000 дол. США.
118. Окрім того, ГРД звертає увагу, що упродовж 2015–2024 років офіційний дохід кандидата перевищив 8 000 000 грн, ним не здійснювались видатки для придбання об’єктів рухомого / нерухомого майна. Грошові активи кандидата упродовж вказаного періоду не змінювалась та становили 82 000 дол. США, що, на переконання ГРД, вказує на відсутність тенденції до накопичення.
119. На думку ГРД, у своїй сукупності наведені обставини ставлять під сумнів прозорість майнового стану кандидата та достовірність декларування ним розміру своїх заощаджень.
120. Додатково ГРД повідомила інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.
121. Відповідно до розділу 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації за 2015 рік кандидат задекларував належні йому на праві власності ювелірні вироби. Водночас у деклараціях не зазначено ключових відомостей: дати набуття права, вартості майна на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою (обрано позначку [не застосовується]), торгової марки чи найменування виробника ювелірних виробів (обрано позначку [не застосовується]).
122. У своїх поясненнях ГРД кандидат указав, що ювелірні вироби придбавались ним окремо упродовж багатьох років до 2012 року, дати придбання він не пам’ятає, квитанції з огляду на давність набуття у власність та зміну місця проживання не збереглись. Оцінка вартості такого майна кандидатом не проводилась.
123. Згідно з Роз’ясненням Національного агентства від 13 листопада 2023 року № 4 щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) (зі змінами та доповненнями), якщо вартість об’єкта (наприклад, сережок) перевищує 100 ПМ, то такий об’єкт повинен бути відображений у декларації. Вартість кожної цінної рухомої речі вказується в декларації окремо, крім випадків, коли такі речі придбані одночасно як набір (наприклад, столовий сервіз, набір меблів, набір ювелірних прикрас тощо).
124. На переконання ГРД, кандидат мав зазначати кожен ювелірний виріб окремо, у разі якщо його вартість перевищує встановлений поріг декларування.
125. Відповідно до відомостей із декларації за 2024 рік кандидат отримав подарунок від свого брата — ОСОБА_2, у виді квартири у місті Львові площею 167 кв.м та гаража площею 17,8 кв.м загальною вартістю 3 099 500 грн.
126. Згідно з матеріалами суддівського досьє (ст. 158) брат кандидата обіймає посаду викладача у Коледжі транспортної інфраструктури Дніпропетровського університету залізничного транспорту ім. Лазаряна. Враховуючи середній рівень заробітної плати викладачів державних фахових навчальних закладів, ГРД висловлює обґрунтовані сумніви щодо наявності фінансових можливостей у ОСОБА_2 для придбання та подальшого дарування нерухомості у місті Львові на суму понад три мільйони гривень.
127. У своїх поясненнях ГРД кандидат зазначив, що ці об’єкти нерухомого майна відчужені ОСОБА_2 на його користь шляхом укладання договору дарування від 22 квітня 2024 року. З батьками та братом кандидат не спілкується близько 20 років, а договір дарування було підписано сторонами в один день, але в різний час. Враховуючи наведене, кандидату не відомі вартість цього нерухомого майна та джерело походження коштів, використаних ОСОБА_2 для його придбання. Водночас згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — ДРРП) кандидат з’ясував, що право власності на квартиру ОСОБА_2 набув 01 березня 2006 року. За припущенням Соловйова А.В., ця квартира придбана його братом на первинному ринку житла в організації–забудовника, де він у відповідний період працював. Ініціаторами такого подарунку були батьки кандидата. Підставою для такого подарунку кандидат вважає поділ його батьками при житті спадкового майна, оскільки їм відомо, що він не має наміру приймати спадщину після їх смерті. Також кандидат зазначив, що вартість отриманого ним у дар нерухомого майна відображена у договорі (перед його укладанням проводилась оцінка) – 2 227 500 грн. (квартира) та 872 000 грн. (гараж).
128. ГРД не має підстав стверджувати про невідповідність кандидата критеріям доброчесності лише з огляду на факт отримання ним у виді подарунка об’єктів нерухомого майна від брата. Водночас наведені кандидатом пояснення, зокрема щодо мотивів укладання договору дарування квартири і гаражу за відсутності тривалих сімейних стосунків, ненадання підтверджувальних документів про ринкову вартість та первинне набуття цих об’єктів нерухомості дарувальником (зокрема, щодо джерел походження коштів для їх придбання) мають значення для оцінки доброчесності кандидата.
129. Відповідно до даних декларацій кандидат користується транспортним засобом марки «Mazda CX-7» 2008 року випуску, який на праві власності належить його брату — ОСОБА_2.
130. З урахуванням того, що кандидат зареєстрований і проживає у місті Львові, а професійну діяльність здійснює в Ярмолинецькому районному суді Хмельницької області, що передбачає пересування на постійній основі на значну відстань, користування транспортними засобами є для нього об’єктивно необхідним. На переконання ГРД, автомобіль марки «Mazda CX-7» може бути в постійному користуванні кандидата.
131. У своїх поясненнях ГРД кандидат зазначив, що автомобіль марки «Mazda CX-7» не перебував у його користуванні. Водночас оскільки у технічному паспорті автомобіля він зазначений як особа, що має право керування ним, право користування цим транспортним засобом підлягало декларуванню. Кандидат припустив, що вартість автомобіля відображена у деклараціях відповідно до експертної оцінки, яка проводилась Міжрайонним реєстраційно-екзаменаційним відділом Державної автомобільної інспекції, а джерелом походження коштів для його придбання були заощадження ОСОБА_2 та їх батьків. Кандидат повідомив, що він користується автомобілем марки «Ford Mondeo» 1996 року випуску, який належить йому на праві спільної сумісної власності.
132. На переконання ГРД, наведені пояснення кандидата є суперечливими з огляду на повідомлені ним раніше обставини стосовно складних стосунків між ним та братом, їх батьками, а також на відсутність соціальних контактів з ними упродовж 20 років.
133. Також ГРД звертає увагу на фрагмент дисертаційної роботи кандидата, що спричинив значний резонанс у соціальних мережах, адже містить контроверсійне твердження: «Крім того, не слід робити наголос на жінці як на особі, здатній виносити імплантований людський зародок, оскільки дослідження німецьких вчених доводять, що чоловіки також здатні виконувати цю функцію» (160. Он и она: смена ролей // Литературная газета. – 1986. – 15 октября).
134. На думку ГРД, зазначене формулювання порушує питання про наукову обґрунтованість та етичний контекст відповідних висновків щодо чутливих у суспільстві біоетичних і соціальних тем. Оскільки суддя повинен забезпечувати неупередженість, дотримання стандартів професійної етики та уникати висловлювань або суджень, що можуть поставити під сумнів його об’єктивність, такі твердження потребують окремого з’ясування. ГРД наголошує на необхідності отримання пояснень щодо походження цього твердження, його контексту, використаних джерел та відповідності сучасним науковим даним.
135. З метою встановлення відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання членом Комісії – доповідачем 08 грудня 2025 року надіслано лист голові Ярмолинецького районного суду Хмельницької області про надання інформації про загальну кількість розглянутих суддею Соловйовим А.В. заяв про самовідвід, відвід, справ про позбавлення батьківських прав, про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини, про встановлення факту проживання дитини разом з батьком, про визнання особи недієздатною, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.
136. 11 грудня 2025 року до Комісії надійшла відповідь на вказаний запит, в якій зазначено, що за період з 01 березня 2022 до 11 грудня 2025 року суддею Соловйовим А.В. подано 18 заяв про самовідвід від розгляду справи. Судді Соловйову А.В. заявлено 7 відводів від розгляду справи. Суддею розглянуто 11 заяв про відвід інших суддів від розгляду справи; 13 справ про позбавлення батьківських прав та 1 справу про визначення місця проживання дитини за позовом батька; 2 справи про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Також ним розглянуто і задоволено 3 заяви про визнання особи недієздатною; 316 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП; ухвалено судові рішення: про накладення адміністративного стягнення у 278 справах, про закриття провадження у 35 справах, з них у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення – 16 справ, закінченням строків накладення адміністративного стягнення – 12 справ; у 9 справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 КУпАП, 5 осіб визнано винними та накладено адміністративне стягнення, у 4 справах провадження закрито та оголошено усне зауваження.
137. З метою встановлення відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання членом Комісії – доповідачем 09 грудня 2025 року надіслано йому лист для надання інформації про отримані доходи від Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» упродовж 2000–2012 років та пояснень щодо джерел походження грошових коштів в розмірі 3 099 500 грн на подаровані йому 22 квітня 2024 року гараж та квартиру у м. Львові. 12 грудня 2025 року на вказаний запит надійшла відповідь.
138. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» стосовно надання інформації про придбання залізничних квитків на ім’я Соловйова Андрія Володимировича упродовж 2018–2025 років.
139. 22 грудня 2025 року надійшла відповідь на вказаний запит, в якому філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» надала відомості з інформаційних баз даних АТ «Укрзалізниця».
140. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області стосовно надання інформації (витягів з табеля) про облік робочого часу Соловйова А.В. упродовж 2022–2024 років.
141. 09 січня 2026 року надійшла відповідь на вказаний запит, в якому Голова Ярмолинецького районного суду Хмельницької області поінформував про періоди перебування судді Соловйова А.В у відпустках, на лікарняних, у відрядженнях, про участь у періодичних навчаннях, із світлокопіями витягів із табелів обліку робочого часу.
142. 20 лютого 2026 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит Соловйову А.В. про надання інформації та підтверджувальних документів щодо користування ним сервісом «BlaBlaCar» упродовж 2022–2025 років. На вказаний запит кандидат відповіді не надав.
143. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до Державної митної служби України стосовно надання інформації про митне оформлення Соловйовим А.В. валютних цінностей упродовж 1999–2015 років.
144. 22 грудня 2025 року на вказаний запит надійшла відповідь Держмитслужби, в якій зазначено, що письмове декларування валютних цінностей фізичними особами повинно здійснюватися при транскордонному переміщенні валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро. Програмно-інформаційний комплекс «Облік валютних цінностей» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Держмитслужби почав формуватися з 2013 року. Станом на 19 грудня 2025 року інформації про декларування Соловйовим А.В. валютних цінностей в обсягах, що підлягають письмовому декларуванню при переміщенні через державний кордон України (РНОКПП НОМЕР_1) у період з 01 січня 2013 року до 19 грудня 2025 року в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» не знайдено.
145. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до ТОВ «Нова Пошта» стосовно надання інформації та підтверджувальних документів для встановлення інформації про кількість замовлень, адреси доставки, відділення «Нової Пошти», де Соловйов А.В. замовляв послуги у період з 01 січня 2015 року дотепер.
146. 19 грудня 2025 року надійшла відповідь на вказаний запит, в якому ТОВ «Нова Пошта» повідомило, про відсутність інформації щодо оформлення Соловйовим А.В замовлень.
147. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит начальнику управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради стосовно надання інформації та підтверджувальних документів про фіксацію транспортних засобів із зазначенням локації, часу та фотографій (в разі наявності) за період з 01 січня 2022 року до 17 грудня 2025 року, а саме автомобілів марки «Jaguar F-Paсе» 2016 року випуску, днз НОМЕР_2, марки «Ford Mondeo» 1996 року випуску, днз НОМЕР_3.
148. 23 грудня 2025 року на вказаний запит надійшла відповідь від Управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі – Управління безпеки), в якій, зокрема, зазначено, що згідно з пунктом 2.3.2 Регламенту використання та функціонування комплексної системи відеоспостереження Львівської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконкому від 09 червня 2022 року № 406, інформація з камер відеоспостереження зберігається у системі збереження даних до 30 діб, тому такі дані можуть бути надані за період з 08 листопада 2025 року до 17 грудня 2025 року. Водночас Управління безпеки поінформувало, що «фіксації з камер відеоспостереження транспортних засобів: «JAGUAR F-PACE», з ДНЗ: НОМЕР_2; «FORD MONDEO», з ДНЗ: НОМЕР_3, у період з 08 листопада 2025 року до 17 грудня 2025 року перебувають у системі збереження даних. Дані відеофіксації на видачу записуються виключно на зовнішні пристрої пам’яті. Месенджери чи електронна пошта для передачі відеоматеріалів не використовуються».
149. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит офіційному імпортеру «Jaguar» в Україні стосовно надання інформації про осіб, які упродовж 2018–2025 років звертались щодо обслуговування автомобіля марки ««Jaguar F-Paсе» 2016 року випуску, днз НОМЕР_2.
150. 24 грудня 2025 року на вказаний запит надійшла відповідь від ТОВ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», в якій зазначено, що в інформаційній базі товариства відсутня інформація щодо обслуговування автомобіля марки ««Jaguar F-Paсе» 2016 року випуску, днз НОМЕР_2.
151. Кандидату 12 грудня 2025 року було надіслано висновок ГРД з метою надання пояснень та підтверджувальних документів (в разі наявності).
152. 15 грудня 2025 року до Комісії надійшла відповідь Соловйова А.В. на вказаний запит.
153. 21 січня 2026 року до Комісії надійшли додаткові пояснення Соловйова А.В.
154. 11 березня 2026 року до Комісії надійшов лист Соловйова А.В., в якому він просив у доповнення до раніше наданих документів долучити світлокопії письмових свідчень на підтвердження його пояснень стосовно місця проживання у м. Хмельницькому.
155. Соловйову А.В. надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.
156. Співбесіди з кандидатом проведено 16 грудня 2025 року та 19 березня 2026 року. На початку співбесіди Соловйова А.В. ознайомлено з його правами. Встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати уточнювальну інформацію у разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
157. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

158. Із змісту пунктів 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання вбачається, що особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, що визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
159. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
     1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття, замість того щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; бере повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
     2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
160. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди»
161. Вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність ‒ 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність ‒ 25 балів; безперервний розвиток ‒ 25 балів.
162. Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення об’єднані принципом особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
163. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
164. Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
165. Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень усвідомлення ним потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
166. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
167. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
168. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.
169. Надані кандидатом Соловйовим А.В. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:

170. Отже, надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.
171. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 42,33 бала із 50 можливих, що становить 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

172. Із змісту пунктів 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання вбачається, що соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, що забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
173. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
     1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
     2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
     3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
     4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).
174. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
175. Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність ‒ 50 балів, з яких: ефективна комунікація ‒ 12,5 бала; ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала; стійкість мотивації ‒ 12,5 бала; емоційна стійкість ‒ 12,5 бала.
176. Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальних компетентностей.
177. Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
178. Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
179. Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
180. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
181. Комісія звертає увагу також на те, що відповіді на деякі запитання мали переважно загальний, описовий характер і не завжди демонстрували конкретні приклади відповідності показникам.
182. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності оцінюються на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.
183. Надані кандидатом Соловйовим А.В. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:

184. Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності.
185. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що становить більше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.

186. Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
187. Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальним критерієм, який забезпечує суспільну довіру до судової влади та гарантує дотримання принципів верховенства права.
188. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критерію доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
189. Хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає  з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.
190. Відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
     1. Незалежність.
     2. Чесність.
     3. Неупередженість.
     4. Сумлінність.
     5. Непідкупність.
     6. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
     7. Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
191. Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).
192. Відповідно до пункту 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо встановлено невідповідність або існує обґрунтований сумнів у відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.

У такому разі кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, і цей критерій оцінюється у 0 балів.

193. Для встановлення невідповідності критерію доброчесності та професійної етики (далі – істотна невідповідність) використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини. Обставинами, що вказують на їх істотність, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Відповідно до пункту 5.11 Положення про кваліфікаційне оцінювання оцінюються обставини, що вказують на істотність порушення: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона, історичний контекст, систематичність, давність тощо.

194. У разі якщо обставини не є настільки переконливими, щоб підтвердити невідповідність критерію (у значенні пункту 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання), проте вказують на значне відхилення від очікуваних стандартів (далі – суттєва невідповідність), Комісія може знизити бали за конкретний показник на 15 балів, що передбачено пунктом 5.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. При цьому з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а зниження оцінки потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

195. Отже, встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику. На переконання Комісії, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Встановлення відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.

196. Стосовно недекларування кандидатом жодного нерухомого майна у селищі Ярмолинці Хмельницької області або в будь-якому іншому населеному пункті, розташованому поблизу місця роботи, Комісія встановила таке.
197. Відповідно до відомостей із декларацій кандидат зареєстрований та проживає у м. Львові. Суд, у якому він з 2012 року дотепер здійснює правосуддя, знаходиться у селищі Ярмолинці Хмельницької області, на відстані близько 250–260 км від місця проживання.
198. У деклараціях за 2015—2024 роки, кандидат не зазначив жодного об’єкта нерухомості на праві власності або користування у селищі Ярмолинці Хмельницької області або в будь-якому іншому населеному пункті, розташованому поблизу місця здійснення ним правосуддя.
199. Під час співбесіди кандидат підтвердив раніше надані пояснення. Упродовж 2012–2026 років він подобово винаймав квартири або кімнати в готелях у м. Хмельницькому, в разі крайньої потреби — у знайомих. Кандидат також пригадав випадки, коли він був вимушений щовечора повертатись з роботи автомобілем до м. Львова. Також кандидат повідомив, що розклад руху поїздів сполученням «Львів – Хмельницький» і у зворотному напрямку є досить зручним.
200. Кандидат зазначив, що впродовж багатьох років вів облік місць проживання для цілей декларування, однак у жодному з них він не проживав 183 дні на рік, а тому не відображував їх у деклараціях. Водночас кандидат не надав документальних підтверджень найму вказаних об’єктів нерухомого майна.
201. У рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 лютого 2019 року № 194/вс-19 щодо недекларування кандидатом кандидата майна у селищі Ярмолинці Хмельницької області у 2012–2015 роках зазначено, що Комісія не може прийняти як належні і такі, що спростовують доводи, що містяться у висновку Громадської ради доброчесності, оскільки вони не підтверджені будь-якими документами, а їх зміст не дає підстав вважати, що кандидат прагне демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
202. 11 березня 2026 року до Комісії надійшов лист кандидата із світлокопіями отриманих ним письмових свідчень. Одне з них від 16 лютого 2026 року від ОСОБА_3, яка проживає в Німеччині з травня 2022 року дотепер. В них вона повідомила, що за адресою її проживання в Україні: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, неодноразово упродовж 2022–2025 років періодично зупинявся як гість Соловйов Андрій Володимирович. У письмових свідченнях ОСОБА_4 від 18 лютого 2026 року, який проживає у м. Хмельницькому, указано, що упродовж 2022–2025 років він надавав Соловйову А.В. для тимчасового проживання на безоплатній основі належні йому на праві власності квартири за наступними адресами: м. Хмельницький, АДРЕСА_2; м. Хмельницький, АДРЕСА_3.
203. У своїх письмових поясненнях від 21 лютого 2026 року кандидат зазначив, що Закон України «Про запобігання корупції» не покладає на суб’єктів декларування обов’язків зберігати будь-які документальні підтвердження вартості проїзду чи проживання. На переконання кандидата, відсутність із зрозумілої причини таких документів у його розпорядженні не може ставитись йому у вину чи породжувати для нього негативні наслідки.
204. Під час співбесіди кандидат зазначив, що об’єкта нерухомого майна, яке можна було б вважати місцем фактичного проживання, станом на 31 грудня упродовж 2012-2024 років у Ярмолинецькому районі, у нього немає.
205. Насамперед Комісія звертає увагу не на сам факт недекларування в роки, що передували рішенню 2019 року, а на те, що відбулося після його ухвалення.
206. Колегія відзначає, що рішення Комісії 2019 року було для кандидата недвозначним сигналом того, яким є очікуваний стандарт поведінки та декларування.
207. Проте кандидат упродовж 2019–2026 років продовжував здійснювати правосуддя в селищі Ярмолинці Хмельницької області, не змінивши своєї практики: жоден об’єкт нерухомості поблизу місця роботи у деклараціях за вказаний період не відображений. Кандидат не вжив жодних заходів для того, щоб організувати своє проживання у задокументований та прозорий спосіб, не зафіксував будь-яких правовідносин найму.
208. Це викликає занепокоєння щодо свідомого ігнорування сформульованої позиції Комісії. Комісія у складі колегії розцінює відсутність будь-якої зміни у практиці кандидата після 2019 року як демонстрацію того, що йому не властива здатність і готовність добровільно досягти у своїй поведінці очікуваного стандарту.
209. Оцінюючи письмові свідчення ОСОБА_3 від 16 лютого 2026 року та ОСОБА_4 від 18 лютого 2026 року, долучені кандидатом до матеріалів справи у березні 2026 року, Комісія у складі колегії не може прийняти їх з огляду те, що ці свідчення не підтверджені жодними об’єктивними даними: відсутні будь-які записи, договори позички або найму, документи про оплату комунальних послуг, виписки банківських рахунків чи інші документи, що могли б підтвердити фактичне користування кандидатом відповідними квартирами.
210. Під час співбесіди 16 грудня 2025 року на запитання члена Комісії про недекларування у 2024 році жодного об’єкта нерухомого майна у селищі Ярмолинці Хмельницької області у зв’язку із здійсненням ним правосуддя у період з 31 грудня 2024 року до 01 січня 2025 року, кандидат зазначив, що 31 грудня після закінчення робочого дня залізничним сполученням (потягом) повернувся до м. Львова, а тому, на його переконання, в нього були відсутні підстави для декларування.
211. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області для надання інформації (витягів із табеля) про облік робочого часу Соловйова А.В. упродовж 2022–2024 років.
212. 09 січня 2026 року надійшла відповідь голови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, в якій зазначено, що в період з 26 грудня 2024 року до 27 грудня 2024 року включно Соловйов А.В. перебував у відпустці (наказ від 27 листопада 2024 року № 45/02-05). Згідно з наданою копією табеля обліку використання робочого часу працівників Ярмолинецького районного суду Хмельницької області за період з 01 до 31 грудня 2024 року Соловйов А.В. 31 грудня 2024 року перебував на робочому місці.
213. 18 грудня 2025 року з метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду членом Комісії був направлений запит до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» стосовно надання інформації про придбання залізничних квитків на ім’я Соловйова Андрія Володимировича упродовж 2018–2025 років.
214. 22 грудня 2025 року надійшла відповідь від філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська Залізниця» із відомостями з інформаційних баз даних АТ «Укрзалізниця», з яких встановлено, що 31 грудня 2024 року перевезення пасажира на ім’я Соловйов Андрій Володимирович потягами АТ «Укрзалізниця» не здійснювалось.
215. Водночас під час співбесіди 19 березня 2026 року кандидат повідомив, що він міг помилитись щодо того, яким саме видом транспорту він користувався, щоб дістатись міста Львова.
216. Комісія у складі колегії відзначає, що під час співбесіди 16 грудня 2025 року кандидат не просто назвав залізницю як вид транспорту, він охарактеризував розклад руху поїздів як «досить зручний», тобто будував свою відповідь на знанні цього розкладу та відтворював деталь, яка мала надати версії конкретики та правдоподібності. Комісія також відзначає, що йшлося не про буденний робочий день, а про 31 грудня – дату, яка є значущою і легко запам’ятовується.
217. Натомість, уточнивши свої пояснення, кандидат не назвав ані виду транспорту, ані маршрут повернення до м. Львова цього дня. Відсутність жодної альтернативної деталі у поєднанні з тим, що первісна версія є спростованою, переконує Комісію у складі колегії в наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості слів кандидата.
218. Наведене зумовлює й обґрунтований сумнів у правдивості слів кандидата стосовно відсутності у його користуванні будь-якого об’єкта нерухомого майна станом на кінець звітного періоду 2024 року. Додатковий сумнів у доброчесності кандидата викликає й те, що з моменту призначення на посаду судді та впродовж усього строку здійснення ним правосуддя (2012–2026 роки) він не задекларував жодного об’єкта нерухомого майна для проживання поруч із місцем роботи у селищі Ярмолинці Хмельницької області.
219. Пунктом 14 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) показнику «чесність».
220. Пунктом 18 розділу ІІІ Єдиних показників визначено, що чесність – це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
221. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно: надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.
222. У цьому конкретному випадку Комісія оцінює вказані обставини як «істотну невідповідність» кандидата, яка має своїм наслідком виставлення 0 балів за показником «чесність», що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
223. Зважаючи на викладене вище, Комісія знижує бали за інші встановлені під час кваліфікаційного оцінювання  кандидата обставини й факти, оскільки істотна невідповідність кандидата показнику «чесність» критерію професійної етики та доброчесності, сама по собі є підставою для виставлення оцінки у 0 балів.
224. Стосовно джерел походження коштів для формування кандидатом заощаджень у розмірі 82 000 дол. США.
225. Відповідно до декларації за 2015 рік грошові активи кандидата у звітному році становили 82 000 дол. США. Згідно з відомостями з ДРФО упродовж 1999–2015 років сукупний дохід кандидата становив 103 583 дол. США. За таких обставин, на переконання ГРД, для формування заощаджень у розмірі 82 000 дол. США кандидат мав упродовж 16 років заощаджувати понад 80 % свого офіційного доходу.
226. У поясненнях кандидат повідомив, що заощадження у розмірі 82 000 дол. США сформовані ним з 1999 року за рахунок доходів, одержаних на території України та у США, де він навчався та працював близько двох років. Відомості про отримані доходи на території України наявні у матеріалах досьє кандидата на посаду судді. Відомості про доходи, отримані на території США, містяться у деклараціях, поданих кандидатом до агенції «Internal Revenue Service», проте копії таких декларацій не збереглись. Кандидат зазначив, що отримав чек держказначейства США на повернення частини переплаченої суми податку.
227. Згідно з відомостями з ДРФО упродовж 2000–2012 років кандидат не отримав жодного доходу від Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд».
228. У своїх поясненнях від 12 грудня 2025 року кандидат зазначив, що був працевлаштований офіційно, отримував заробітну плату відповідно до схем посадових окладів та умов трудового договору, проте документи на підтвердження вказаних обставин відсутні.
229. Отже, Комісія погоджується з твердженнями ГРД, що перевірити факт накопичення кандидатом коштів для формування заощаджень в розмірі 82 000 дол. США неможливо, з огляду на відсутність документально підтверджених даних стосовно доходів кандидата, отриманих на території США.
230. Комісія також зважає на те, що упродовж 2015–2024 років офіційний дохід кандидата перевищив 8 000 000 грн, ним не здійснювались видатки для придбання об’єктів рухомого / нерухомого майна. Водночас грошові активи кандидата упродовж вказаного періоду не змінювались та становили 82 000 дол. США.
231. Комісія поділяє думку ГРД, що у своїй сукупності наведені обставини можуть ставити під сумнів прозорість майнового стану кандидата та достовірність декларування ним розміру своїх заощаджень.
232. Стосовно джерел походження та достатності коштів у ОСОБА_2 для здійснення подарунку у виді квартири та гаража у місті Львові Комісією встановлено таке.
233. Відповідно до відомостей із декларації за 2024 рік кандидат отримав подарунок від свого брата — ОСОБА_2 у виді квартири у місті Львові площею 167 кв.м та гаража площею 17,8 кв.м, загальною вартістю 3 099 500 грн.
234. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що ці об’єкти нерухомого майна відчужені ОСОБА_2 на його користь шляхом укладання договору дарування від 22 квітня 2024 року. З батьками та братом кандидат не спілкується близько 20 років, а договір дарування було підписано сторонами в один день, але в різний час. Враховуючи наведене, кандидату не відома вартість та джерело походження коштів, використаних ОСОБА_2 для їх придбання. Водночас, кандидат з’ясував, що, за даними ДРРП, право власності на квартиру ОСОБА_2 набув 01 березня 2006 року. Як припускає Соловйов А.В., ця квартира придбана його братом на первинному ринку житла в організації–забудовника, де він у відповідний період працював. Ініціаторами такого подарунку є батьки кандидата. Підставою для подарунку кандидат вважає поділ його батьками при житті спадкового майна, оскільки їм відомо, що він не має наміру приймати спадщину після їх смерті. Також кандидат зазначив, що вартість отриманого ним у дар нерухомого майна відображена у договорі (перед його укладенням проводилась оцінка) – 2 227 500 грн. (квартира) та 872 000 грн. (гараж).
235. Комісією досліджено відомості з ДРРП та встановлено, що 22 квітня 2024 року ОСОБА_2 укладено на користь кандидата договори дарування гаражу площею 17,8 кв.м, вартістю 872 00 грн та квартири загальною площею 148,5 кв.м, вартістю 2 227 500 грн.
236. Згідно з відомостями з ДРФО дохід ОСОБА_2 упродовж 2002–2024 років становив: 2002 рік – 1315 грн; 2003 рік – 1822,85 грн; 2004 рік – 4971 грн; 2005 рік – 8861 грн; 2006 рік – 8642 грн; 2007 рік – 6764 грн; 2008 рік – 8341 грн; 2009 рік – 8648 грн; 2010 рік – 12648 грн; 2011 рік – 22904 грн; 2012 рік – 37607 грн; 2013 рік – 46657 грн; 2014 рік – 26455 грн; 2015 рік – 48804 грн; 2016 рік – 43789 грн; 2017 рік – 42838 грн; 2018 рік – 53122 грн; 2019 рік – 49763 грн;. 2019 рік – 49763 грн, 2020 рік – 49622 грн; 2021 рік – 100102 грн; 2022 рік – 163554 грн; 2023 рік– 252215 грн; 2024 рік – 384175 грн (що сукупно становить 1 383 623 грн).
237. Згідно з відомостями з ДРРП ОСОБА_2 набув право власності на квартиру 01 березня 2006 року. За даними з ДРФО, з 2002 року до 2006 року дохід ОСОБА_2 становив 25 611,85 грн.
238. З огляду на викладене Комісія констатує відсутність у брата кандидата офіційних доходів для придбання вказаних об’єктів нерухомого майна.
239. Вирішуючи це питання, Комісія виходить із того, що неврахування обставин набуття у власність близькими особами активів, які надалі були безоплатно передані у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) чи членам його сім’ї, зробить ілюзорною саму процедуру кваліфікаційного оцінювання. Більше того, це свідчитиме про неналежне дослідження Комісією відомостей, що містяться в досьє кандидата на посаду судді.
240. На переконання Комісії, безоплатно набуваючи у власність чи користування актив, кандидат на посаду судді (суддя) має бути готовим вжити додаткових розумних заходів для з’ясування законності джерел походження коштів, використаних дарувальником (надавачем майна в користування) для придбання майна. Така потреба, серед іншого, зумовлена необхідністю унеможливити саме припущення того, що кандидат на посаду судді, який вже є суддею, може використовувати механізм набуття активів через близьких осіб як спосіб «легалізації» володіння таким активом.
241. Комісія у складі колегії враховує, що право власності на квартиру ОСОБА_2 набув 01 березня 2006 року, тобто за вісімнадцять років до укладення договору дарування та задовго до набуття Соловйовим А.В. статусу судді.
242. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24, оцінювання відповідності показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).
243. Комісія ж відзначає, що хоча оцінювання і може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, однак часовий чинник має залишатися істотним при зважуванні встановлених фактів. Такий підхід узгоджується і з нещодавнім рішенням Європейського суду з прав людини у справі Manjani v. Albania (заява № 32283/23), в якому Суд, підкреслюючи, що прокурори, як і судді, зобов’язані відповідати високим стандартам доброчесності у виконанні своїх професійних обов’язків та приватних справах поза посадою, щоб підтримувати довіру громадськості до доброчесності системи правосуддя (див. Севдарі проти Албанія, ні. 40662/19, § 95, 13 грудня 2022 року), також указав і на важливість реабілітації, тобто реінтеграції в суспільство […] особи, яка потрібна в будь-якій громаді, яка встановила людську гідність як її центральну частину (див. Полякова та інші проти Росія, номер 35090/09 та 3 інші, § 88, 7 березня 2017 року, з подальшими посиланнями, та Данилевич проти Росія, ні. 31469/08, § 47, 19 жовтня 2021 року). Страсбурзький суд також підкреслює необхідність зважування тривалості часу з моменту вчинення правопорушення; очевидну, законослухняну поведінку заявника […].
244. Застосовуючи відповідний підхід у цій процедурі кваліфікаційного оцінювання Комісія вкотре підкреслює, що майно дійсно накопичується впродовж усього трудового та особистого життя особи. Попри це Комісія у складі колегії також усвідомлює, що ретроспективне встановлення у 2026 році джерел походження коштів для придбання нерухомості у 2006 році наражається на об’єктивні обмеження: первинні документи можуть бути недоступними, первинний ринковий контекст – реконструйованим лише приблизно, події виникли задовго до набуття кандидатом статусу судді, що може об’єктивно зумовлювати менш суворе ставлення до необхідності збереження відповідних документів. Ці обставини дають Комісії підстави констатувати, що обов’язок підтвердження законності активів, набутих братом кандидата у 2006 році, буде надмірним тягарем для кандидата.
245. Отже, зазначена обставина сама по собі не може бути єдиною і самостійною підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності. Однак могла б бути виключно підставою для застосування пункту 5.12. Положення про кваліфікаційне оцінювання.
246. Стосовно безоплатного користування кандидатом автомобілем марки «Mazda CX-7» 2008 року випуску, який на праві власності належить його брату ОСОБА_2, та джерел походження коштів у брата кандидата для придбання цього транспортного засобу Комісія встановила таке.
247. Відповідно до даних декларацій за 2015–2024 роки, кандидат з 18 червня 2009 року дотепер користується транспортним засобом марки «Mazda CX-7», 2008 року випуску, який на праві власності належить його брату — ОСОБА_2.
248. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що автомобіль марки «Mazda CX-7» не перебував у його користуванні. Оскільки у технічному паспорті автомобіля він указаний як особа, що має право керування ним, право користування цим транспортним засобом підлягало декларуванню. Кандидат припустив, що вартість автомобіля відображена у деклараціях відповідно до експертної оцінки, яка проводилась Міжрайонним реєстраційно-екзаменаційним відділом Державної автомобільної інспекції, а джерелом походження коштів для його придбання були заощадження ОСОБА_2 та їх батьків.
249. Комісія відзначає, що складний характер стосунків між ним та братом, їх батьками, а також відсутність соціальних контактів з ними упродовж 20 років може створювати ситуацію, за якої внесення змін у реєстраційні документи могло бути ускладненим, однак це не перешкодило кандидату набути у власність від його брата квартиру, а тому поділяє стурбованість ГРД з цього питання.
250. Стосовно помилок, допущених кандидатом під час декларування, Комісія зазначає таке.
251. У декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік та декларації за 2015 рік кандидат не зазначив жодного об’єкта нерухомості, яким він або члени його сім’ї користувались для постійного проживання.
252. Водночас у деклараціях за 2016, 2017 роки кандидат зазначив право користування частиною квартири у м. Львові загальною площею 51,3 кв.м та вказав дату набуття права користування — 20 червня 2013 року. Отже, кандидат у деклараціях за 2014—2015 роки не відобразив майна, яким фактично користувався з 2013 року.
253. У своїх поясненнях Соловйов А.В. зазначив, що був співвласником квартири у м. Львові, яку родина кандидата відчужила шляхом укладання договору купівлі-продажу у 2012 році. За усною домовленістю між кандидатом та новим власником після продажу квартири особисті речі Соловйова А.В. тимчасово залишались у ній. 20 червня 2013 року кандидат уклав договір найму частини цієї квартири строком до 30 грудня 2013 року. На переконання кандидата, в нього не було підстав для декларування права користування цією квартирою у 2013—2014 роках, оскільки станом на 31 грудня 2013, 2014 років фактично нею не користувався.
254. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції станом на день подання Соловйовим А.В. декларації за 2014—2015 роки) у декларації, зокрема, зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
255. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 року № 140-IX частину другу статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» доповнено абзацом третім, яким визначено, що дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
256. Комісія погоджується з твердженнями ГРД, що надані пояснення не спростовують порушення в частині недекларування кандидатом права користування квартирою у м. Львові, та переконана, що на момент подання декларацій за 2014, 2015 роки право користування кандидатом квартирою у м. Львові підлягало обов’язковому декларуванню.
257. Під час співбесіди кандидат визнав допущені ним помилки при заповненні декларацій за 2014, 2015 роки, однак наголосив, що це є наслідком збігу певних обставин. Він просив врахувати, що не мав наміру приховати інформацію чи надати недостовірні відомості.
258. Комісія вкотре відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді (кандидата на посаду судді) уникати неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя. Суддя (кандидат на посаду судді) повинен поважати закон, додержуватись його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
259. Правильність і повнота декларування становлять один із базових елементів доброчесності судді. Суддя як носій підвищеного стандарту поведінки має демонструвати зразкове ставлення до дотримання вимог щодо фінансового контролю. Навіть технічні помилки в деклараціях, якщо вони повторюються, можуть свідчити про недостатню старанність у виконанні обов’язків, які є необхідними для забезпечення суспільної довіри до судової влади.
260. Показник сумлінності критерію доброчесності охоплює, зокрема, здатність кандидата дотримуватися правил декларування, у тому числі щодо повноти та точності відображення відомостей. Належне та ретельне заповнення декларацій є проявом відповідальності й поваги до закону, який суддя повинен демонструвати у своїй професійній діяльності.
261. Комісія враховує надані кандидатом пояснення, які підтверджують відсутність умислу та свідчать про готовність надалі дотримуватися вимог декларування. Однак такі пояснення не спростовують факту системності помилок, що впливає на оцінку показника сумлінності.
262. Стосовно невідображення у деклараціях відомостей про будь-яке нерухоме майно, яке належить сину кандидата на праві володіння або користування, Комісією встановлене таке.
263. У розділі 2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларацій за 2019—2024 роки кандидатом зазначено відомості про сина — ОСОБА_1, водночас у відповідних розділах цих декларацій відсутні відомості про будь-яке нерухоме майно, яке належить йому на праві володіння або користування.
264. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» членами сім’ї суб’єкта декларування є, зокрема, особа, яка перебуває із ним у шлюбі, їхні неповнолітні діти незалежно від місця проживання, а також будь-які інші особи, які спільно проживають із суб’єктом, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі ті, що не перебувають у шлюбі.
265. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що у його сина не було зареєстрованого місця проживання до 13 жовтня 2025 року.
266. Стосовно характеру стосунків з матір’ю сина кандидата ОСОБА_5 та їх спільних перетинів державного кордону України, Комісією встановлено таке.
267. Згідно з відомостями з системи «АРКАН» кандидат та ОСОБА_5 упродовж 2014—2018 років понад 15 разів спільно перетинали державний кордон України.
268. У своїх поясненнях кандидат повідомив, що ніколи не перебував з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах, за однією адресою зареєстрованими вони не були, разом не проживали, спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали. Більше того, мати дитини перебуває у шлюбних відносинах з іншою особою, ІНФОРМАЦІЯ_1.
269. Спільні перетини кордону пов’язані із необхідністю згоди кандидата як батька на виїзд дитини за кордон. Зазначені поїздки були обумовлені придбанням матір’ю дитини «гарячих путівок» та неможливістю завчасно нотаріально посвідчити й передати документи для виїзду дитини. При цьому мати дитини такі подорожі здійснювала разом з особою, з якою перебувала у шлюбних відносинах, а кандидат проживав окремо, користуючись нагодою поспілкуватися із дитиною.
270. На переконання кандидата, для мешканців західних регіонів України перетин західного кордону носить характер «туру вихідного дня», адже відстань від кордону становить близько 60—70 км.
271. Стосовно застосування кандидатом статті 22 КУпАП у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173- 2 КУпАП, Комісією встановлено таке.
272. У 2025 році кандидат ухвалював рішення про звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173- 2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, у таких справах: № 689/998/25 (постанова від 17 червня 2025 року); № 689/519/25 (постанова від 11 квітня 2025 року) та № 689/2604/24 (постанова від 17 березня 2025 року).
273. Кандидат підтвердив ухвалення таких рішень, водночас зазначив таке. У справі № 689/2604/24 правопорушення було вчинено 08 грудня 2024 року – до набрання чинності Законом № 3733-IX. У справі № 689/998/25 протокол складено стосовно чоловіка, якому виповнилось майже 80 років, потерпілою визначено його родичку – 1938 р.н., а виклик працівників поліції викликала її донька у зв’язку із словесним конфліктом. У судовому засіданні ні сам конфлікт, ні його причини ніхто з сторін пригадати не зміг, сторони примирились. Формально склад правопорушення був доведений. Особа, стосовно якої складено протокол, є пенсіонером із мінімальною пенсією, особою вкрай поважного віку та хиткого стану здоров’я, яка піклується про іншу, ще більш літню людину. На переконання кандидата, штраф був би сплачений зі спільного бюджету цієї літньої родини. Отже, під час ухвалення рішення у цій справі кандидат вважав, що жодна міра покарання, передбачена частиною першою статті 173 -2 КУпАП, не відповідає тяжкості вчиненого проступку, а норма статті 22 КУпАП у даному випадку не може бути суворішою за норму статті 46 Кримінального кодексу України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим), яка підлягала врахуванню за аналогією.
274. Зважаючи на такі пояснення кандидата, Комісія у складі колегії підкреслює принципову різницю між оцінкою правомірності судового рішення та оцінкою відповідності судді критеріям доброчесності і професійної етики. Процедура кваліфікаційного оцінювання не є апеляційним або касаційним переглядом судових рішень, ухвалених кандидатом.
275. Застосування судового розсуду є невід’ємним елементом здійснення правосуддя. Оцінювання того, чи зробив суддя «правильний» вибір у межах наданого йому законом розсуду, за своїм змістом суперечить тому самому принципу незалежності, дотримання якого вимагається від судді.
276. З огляду на викладене Комісія у складі колегії не вбачає підстав для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата будь-якому з показників Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді у зв’язку з ухваленням постанови у справі № 689/998/25. Застосування кандидатом статті 22 КУпАП у цій справі перебуває в межах законного розсуду судді.
277. У справі № 689/519/25 кандидат визнав свою помилку та пояснив, що у цьому випадку він вираховував дату набрання чинності Законом № 3733-IX від дати його публікації у виданні «Вісник Верховної Ради України» № 31 за 2024 рік, що виявилось помилковим. Він просив звернути увагу, що за відповідний період (з дати набрання чинності зазначеним законом дотепер) йому на розгляд надійшло 59 справ за статтею 173- 2 КУпАП і лише у 2 з них (наведених вище) постанови були ухвалені із застосуванням статті 22 КУпАП.
278. Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі — Кодекс суддівської етики), суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
279. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1: довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
280. Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає, що суддею  частково спростовано висловлені у Висновку ГРД сумніви щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП.
281. Стосовно ухвалених кандидатом судових рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісія встановила таке.
282. Згідно з обставинами справи № 689/1754/20 на вул. Центральній, в с. Правдівка, Ярмолинецького району Хмельницької області 27 серпня 2020 року о 22:00 год особа керувала автомобілем ВАЗ-21063 з явними ознаками наркотичного сп’яніння. На місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу особа відмовилась від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків, чим порушила пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі — Правила дорожнього руху). До суду матеріали справи надійшли 18 вересня 2020 року. Кандидат розглянув справу лише 02 грудня 2020 року. Причинами неодноразового перенесення справи були неявки правопорушника у судові засідання.
283. Згідно з обставинами справи № 689/1106/20 на вул. Хмельницькій, в с. Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області 16 червня 2020 року о 10:32 год особа керувала автомобілем марки «Honda» з явними ознаками наркотичного сп’яніння. На місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу особа відмовилась від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків, чим порушила пункт 2.5 Правил дорожнього руху. До суду матеріали справи надійшли 23 червня 2020 року. Кандидат розглянув справу лише 17 вересня 2020 року. Причинами неодноразового перенесення справи були неявки правопорушника у судові засідання.
284. У поясненнях кандидат указав, що відповідно до акта від 2024 року № 5 матеріали зазначених справ були знищені у зв’язку із закінченням строку їх зберігання. З метою забезпечення права особи на захист він здійснював перевірку її належного сповіщення, враховував зазначений у протоколі намір особи надати пояснення у судовому засіданні. У зв’язку з цим у деяких випадках за подібних обставин кандидат ухвалював рішення про відкладення розгляду справ, а в інших — розглядав справи за відсутності особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
285. На запит Комісії листом Ярмолинецького суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року надано інформацію про загальну кількість розглянутих суддею справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, за період з 01 березня 2022 до 11 грудня 2025 року. Так, суддею Соловйовим А.В. розглянуто 316 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, ухвалено судові рішення: про накладення адміністративного стягнення – 278 справ, про закриття провадження у справі – 35 справ, з них: відсутність події і складу адміністративного правопорушення – 16 справ, закінчення строків накладення адміністративного стягнення – 12 справ.
286. Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає, що суддею надано докази та пояснення, які частково спростовують сумніви ГРД, висловлені у Висновку, стосовно розгляду суддею Соловйовим А.В. справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
287. Насамперед Комісія знову повторює, що вона не має повноважень у межах кваліфікаційного оцінювання надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим суддею Соловйовим А.В., натомість оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики.
288. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
289. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
290. Відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
291. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
292. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
293. Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
294. Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
295. Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
296. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.
297. Проте, на думку Комісії, мети юридичної відповідальності не буде досягнено, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю.
298. Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
299. Надмірно формальні дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісією у складі колегії враховані як такі, що впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
300. Стосовно ухвалення кандидатом судових рішень під час проходження періодичного навчання у НШСУ Комісією встановлено таке.
301. Відповідно до відомостей із суддівського досьє стосовно підвищення кандидатом кваліфікації та проходження періодичного навчання у НШСУ (ст. 355–357 суддівського досьє) що 01 березня 2019 року кандидат брав участь у семінарі на: «Роль суддів-слідчих при здійсненні судового контролю за досудовим слідством у світлі положень Кримінального процесуального кодексу України. Проблемні питання». Місце проведення заходу: місто Чернівці, кількість академічних годин – 4.
302. Цього дня кандидат ухвалив постанову у справі № 689/382/19. У період з 16 листопада 2020 року до 20 листопада 2020 року кандидат проходив підготовку суддів місцевих загальних судів. Місце проведення заходу: місто Чернівці, кількість академічних годин – 40. Водночас 18 листопада 2020 року кандидат постановив ухвалу у справі № 686/24335/20.
303. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що відповідно до програм заходів з підвищення кваліфікації суддів, розміщених на офіційному вебсайті НШСУ (nsj.gov.ua), з 2019 року такі заходи проводяться дистанційно із використанням програми «Zoom». Під час проходження періодичного навчання у НШСУ він справи не розглядав. У постанові від 01 березня 2019 року та ухвалі від 18 листопада 2020 року, ймовірно, допущено описки в датах, які не були виправлені, оскільки жодна із зацікавлених осіб не зверталася із заявою про їх виправлення.
304. Також кандидат зазначив, що порядок надсилання судових рішень до ЄДРСР обумовлений технічними особливостями документообігу суду. Більше того, законодавство не містить заборон здійснювати такі дії після закінчення робочого часу.
305. Стосовно ухвалення кандидатом судових рішень упродовж періоду перебування у щорічних відпустках, відрядженнях, а також у період тимчасової непрацездатності, Комісією встановлено таке.
306. Відповідно до інформації, отриманої від Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, кандидат упродовж тривалого періоду перебував у щорічних відпустках, відрядженнях, на навчанні та не здійснював правосуддя через тимчасову непрацездатність.
307. Аналіз відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про ухвалення кандидатом судових рішень у періоди, коли він офіційно був відсутній на роботі.
308. Так, у період з 18 грудня 2013 року до 31 грудня 2013 року кандидат перебував у відпустці, водночас 20 грудня 2013 року ним ухвалено постанову у справі № 689/2794/13-п.
309. 31 січня 2014 року кандидат перебував у відрядженні, водночас цього дня постановив ухвалу у справі № 689/233/14-а.
310. У період з 07 вересня 2015 року до 11 вересня 2015 року кандидат не працював у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, водночас 07 вересня 2015 року постановив ухвалу у справі № 689/1873/15-ц.
311. У період з 28 грудня 2015 року до 13 січня 2016 року кандидат перебував у відпустці, водночас 13 січня 2016 року постановив ухвалу у справі № 689/2434/15-ц.
312. 14 липня 2016 року кандидат перебував у відрядженні, водночас цього дня постановив ухвалу у справі № 689/1306/16-ц.
313. У період з 15 липня 2019 року до 19 липня 2019 року кандидат перебував у відрядженні, водночас прийняв низку судових рішень, а саме: ухвалу від 15 липня 2019 року у справі № 689/1208/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1220/19; ухвалу від 15 липня 2019 року у справі № 689/1207/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1179/19; постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1058/19 та постанову від 15 липня 2019 року у справі № 689/1221/19.
314. 15 березня 2024 року кандидат перебував у відрядженні, водночас цього дня постановив ухвалу у справі № 689/552/24 та ухвалу у справі № 689/606/24.
315. У своїх поясненнях кандидат зазначив, що під час перебування у відпустках (відрядженнях) судові рішення ним не приймались, та зауважив, що у разі виникнення такої необхідності, суддя може бути відкликаний з відпустки (відрядження) згідно з наказом голови суду.
316. Стосовно внесення до ЄДРСР судових рішень під час перебування у відрядженні 31 січня 2014 року, 14 липня 2014 року, 15 березня 2024 року кандидат пояснив таке. Він був у відрядженні до м. Хмельницького для участі у заходах із суддями Хмельницького апеляційного суду, проведення яких планувалось на декілька годин у день та не у ранковий час. Кандидат припустив, що, ймовірно, перебуваючи на робочому місці на початку робочого дня і до моменту від’їзду на нараду, міг ухвалити судові рішення у невідкладних справах, після чого відбути до м. Хмельницького у відрядження.
317. Стосовно постановлення ухвали від 07 вересня 2015 року під час перебування на лікарняному з 07 вересня 2015 року до 11 вересня 2015 року кандидат пригадав, що перебував на робочому місці та здійснював правосуддя, в другій половині дня різко погіршився стан здоров’я, він викликав службу невідкладної швидкої медичної допомоги та оформив листок непрацездатності.
318. Насамперед Колегія відзначає, що відпустка та тимчасова непрацездатність (лікарняний) є трудовими гарантіями судді, встановленими законодавством. Їхній зміст полягає у наданні судді права не виконувати службові обов’язки у відповідний період, але не у встановленні заборони їх виконувати. Відпустка та тимчасова непрацездатність звільняють суддю від обов’язку бути присутнім на робочому місці та здійснювати правосуддя; вони не перетворюють фактично виконані суддею в цей час дії на незаконні та не роблять ухвалені рішення протиправними. На переконання колегії, сам факт наявності наказу про відпустку, листка непрацездатності або наказу про відрядження не може автоматично свідчити про відсутність судді на робочому місці, і тим більше не може бути єдиною підставою для висновку про порушення суддею своїх обов’язків.
319. Якщо суддя фактично перебував на робочому місці та ухвалив судове рішення в день, на який видано відповідний документ-підставу для відсутності, це означає, що суддя добровільно відмовився від гарантованого йому права на відпочинок чи відновлення здоров’я заради виконання своїх обов’язків.
320. З огляду на наведене Комісія у складі колегії вважає за необхідне розмежувати групи обставин, за яких судові рішення вносились до реєстру.
321. Стосовно судових рішень, постановлених в день відкриття листка непрацездатності Комісія у складі колегії приймає пояснення кандидата як таке, що є конкретним, внутрішньо послідовним і відповідає відомому алгоритму виникнення гострого захворювання: кандидат зазначив, що до погіршення стану здоров’я перебував на робочому місці та здійснював правосуддя, а листок непрацездатності оформив після звернення до лікаря.
322. Стосовно відряджень до м. Хмельницького для участі у заходах, які проводилися не в ранковий час, об’єктивно передбачалась наявність у кандидата часу на початку робочого дня до від’їзду. Ухвалення судових рішень у невідкладних справах у цей проміжок часу є процесуально можливим і поведінково обґрунтованим. У цих випадках сам факт наявності наказу про відрядження в жодному разі не виключає фактичного перебування судді на робочому місці у першій половині дня та, відповідно, не спростовує можливості ухвалення рішень до виїзду. У цій частині Комісія також не вбачає підстав для обґрунтованого сумніву.
323. Водночас Комісія у складі колегії констатує, що ситуація щодо відпустки є якісно відмінною. Перебування у щорічній оплачуваній відпустці виключає будь-яку службову необхідність присутності судді на робочому місці, а її правова природа полягає саме у звільненні від виконання обов’язків на весь відповідний період. При цьому Комісія також зважає і на те, що поширеною є практика, коли судді використовують частину наданої їм щорічної відпустки для своєчасного виготовлення судових рішень. Однак кандидат у своїх поясненнях обмежився лише загальним твердженням про те, що судові рішення під час відпусток ним не ухвалювались, не навівши жодного конкретного пояснення щодо кожного з виявлених випадків.
324. Під час дослідження змісту виявлених ГРД порушень академічної доброчесності у дисертаційній роботі кандидата та наданих ним пояснень Комісією встановлено таке.
325. 13 січня 2005 року в засіданні спеціалізованої вченої ради К5.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка кандидат захистив дисертаційну роботу та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.
326. На переконання ГРД, у дисертаційній роботі виявлено порушення в частині недотримання кандидатом вимог академічної доброчесності, встановлених статтею 42 Закону України «Про освіту». Зокрема, виявлено випадки надання кандидатом недостовірної інформації про джерела використаних у дисертаційній роботі матеріалів, а також порушення вимог щодо коректного посилання на джерела. Такі дії закон визначає як фальсифікацію (свідома зміна чи модифікація наявних даних) та фабрикацію (вигадування фактів чи даних, що використовуються у науковому дослідженні).
     1. Виявлено випадок фальсифікації та/або фабрикації, що свідчить про порушення академічної доброчесності, зокрема на стор. 26 міститься текст: «Крім того, не слід робити наголос на жінці як на особі, здатній виносити імплантований людський зародок, оскільки дослідження німецьких вчених доводять, що чоловіки також здатні виконувати цю функцію [160]».
     2. Джерело 160 – це стаття «Он и она: смена ролей // Литературная газета. – 1986. – 15 октября». На переконання ГРД, ця стаття з огляду на місце («Літературна газета») та час публікації (1986 р.) не може вважатися джерелом достовірної інформації з тематики імплантації людських зародків. Тому зроблений на її основі висновок, що «не слід робити наголос на жінці як на особі, здатній виносити імплантований людський зародок, оскільки... чоловіки також здатні виконувати цю функцію» – це фальсифікація та/або фабрикація і загалом неетичне висловлювання, подане як наукове, що нівелює засади жіночих прав та репродуктивної поведінки.
     3. Під час перевірки дисертаційної роботи встановлено, що 178 джерел із загальної кількості (315), тобто 56,32%, а саме джерела за номерами 1, 2, 3, 4, 8, 10, 21, 23, 24, 27, 30, 31, 32, 34, 37, 38, 42, 46, 49, 50, 51, 54, 58, 66, 69, 72, 73, 75, 78, 82, 83, 86, 89, 90, 93, 94, 99, 100, 101, 102, 104, 106, 107, 110, 115, 116, 118, 119, 120, 122, 124, 125, 127, 133, 135, 137, 139, 141, 142, 143, 144, 150, 153, 154, 155, 156, 157, 162, 163, 165, 166, 167, 168, 169, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227,228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 240, 244, 2445,246, 248, 249, 254, 256, 260, 263, 264,266, 267,268, 269, 270, 271, 272, 273, 279, 281, 282, 286, 287, 288, 291, 293, 294, 295, 298, 299, 300, 304, 305, 307, 310, 311, 312, 313, 314, зазначені у переліку літератури дисертаційної роботи і не згадані у тексті (на них у тексті немає посилань), що свідчить про недотримання кандидатом вимог академічної доброчесності, передбачених абзацом третім пункту 2 статті 42 Закону України «Про освіту», в частині надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації, а також вказує на ймовірну фальсифікацію переліку літератури.
327. Визначаючись щодо обставин, викладених ГРД у цьому пункті Висновку, Комісія зазначає таке.
328. Комісія бере до уваги, що рішення про присудження Соловйову А.В. наукового ступеня кандидата юридичних наук є чинним.
329. При дослідженні Висновку у цій частині Комісія враховує постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24, в якій зазначено, що ключову роль у забезпеченні академічної доброчесності у вищій освіті відіграє Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАЗЯВО). Комітет з питань етики НАЗЯВО уповноважений розглядати випадки порушення академічної доброчесності та подавати відповідні висновки до НАЗЯВО, яке має повноваження встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та ініціювати звернення до МОН України щодо скасування рішень про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук, якщо такі порушення були виявлені.
330. Суд виснував, що НАЗЯВО згідно зі статтею 17 Закону України «Про вищу освіту» є постійно діючим колегіальним органом; юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Комітет з питань етики, який утворюється у складі НАЗЯВО, розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (частина дев’ята статті 19 Закону України «Про вищу освіту»).
331. Відповідно до пункту 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71), Національне агентство встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН України про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.
332. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24 наголошено на тому, що будь-які звинувачення, зокрема у порушенні академічної доброчесності, мають бути підкріплені конкретними доказами та належно перевіреними фактами, а висновки НАЗЯВО як контролюючого органу у цій сфері – бути обґрунтованими.
333. Комісія відзначає, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді є автономною за своєю правовою природою та здійснюється незалежно від процедур встановлення фактів академічної недоброчесності, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Відсутність рішення НАЗЯВО не обмежує повноваження Комісії надавати оцінку відповідним обставинам виключно в контексті критеріїв доброчесності та професійної етики судді, без втручання у сферу наукової атестації.
334. Комісія у складі колегії вважає за необхідне підкреслити, що проведення такого оцінювання має свої межі:
     1. Наукова цінність, методологічна правильність та внесок дисертаційного дослідження в розвиток відповідної наукової галузі — це питання, які належать виключно до компетенції спеціалізованої вченої ради та відповідних наукових установ.
     2. Спеціалізована вчена рада є колегіальним органом, утвореним у встановленому законодавством порядку, до складу якого включаються науковці відповідної кваліфікації, здатні здійснити фахову оцінку наукової новизни, достовірності та практичної цінності дисертаційного дослідження.
     3. Комісія у складі колегії не наділена повноваженнями здійснювати ретроспективну наукову рецензію дисертаційної роботи, надавати оцінку рівню її наукової новизни, правильності методології дослідження, обґрунтованості наукових висновків.
335. Оцінюючи наведені ГРД обставини у їх сукупності, Комісія констатує, що в дисертаційній роботі кандидата наявні недоліки в оформленні посилань на використані наукові джерела.
336. Водночас Комісія враховує, що захист дисертації відбувся у 2005 році, тобто задовго до призначення кандидата на посаду судді. На момент її підготовки та захисту кандидат не перебував на посаді судді й не був носієм підвищених стандартів професійної етики, які застосовуються до суддівського корпусу.
337. Комісія також бере до уваги, що характер установлених порушень, зокрема відсутність посилань на окремі джерела, наявність неналежно оформлених посилань на інші наукові праці радше свідчать про неуважність кандидата під час підготовки дисертаційної роботи, ніж про умисел привласнення наукових досягнень інших осіб.
338. Враховуючи наведене, Комісія не знаходить достатніх підстав для висновку про системний або злісний характер порушень академічної доброчесності, а також про свідоме формування кандидатом хибного уявлення щодо самостійності та новизни отриманих наукових результатів, однак без сумніву ці обставини підлягали б оцінюванню згідно з пунктом 5.11 Положення.
339. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, що нижче 75% (225 балів), тому Комісія виснує, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

V. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Таким чином, Соловйов Андрій Володимирович не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Соловйов Андрій Володимирович набрав 405,7 бала.

2. Визнати Соловйова Андрія Володимировича таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                       Сергій ЧУМАК

Члени Комісії                                                                                                    Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                             Роман САБОДАШ