Версiя для друку

Якість вироку залежить насамперед від судді

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя Верховного Суду України Ігор САМСІН розповів про місце і роль людини у суддівській мантії при реформуванні системи кримінальної юстиції.

Ігорю Леоновичу, ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу поставлено Президентом України серед першочергових завдань. На які новели варто звернути увагу?

– Реформування кримінально-процесуального законодавства назрівало вже давно й, на мою думку, прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України є невідкладним завданням законодавчого органу держави.

Проект приділяє значну увагу забезпеченню дотримання прав людини при здійсненні кримінального судочинства, вдосконаленню процедури судового розгляду, забезпеченню процесуальної рівності та змагальності сторін у кримінальному провадженні.

Безумовним позитивом є введення норм, які скорочують тривалість ведення кримінального провадження та усувають причини необґрунтованого затягування розгляду справ, коли люди без вироку суду роками тримаються під вартою.

Слід відзначити запровадження суду присяжних, спрощеної форми розслідування кримінальних проступків, кримінального провадження на підставі угод. У проекті КПК оптимізовано систему запобіжних заходів. Вкрай важливим та необхідним для забезпечення принципу верховенства права є те, що новий КПК передбачає виключну компетенцію суду при вирішенні певних питань.

Багато галасу від опозиції про недосконалість вказаного проекту…

– У зазначеному проекті враховано зауваження, висловлені при проходженні попередніми проектами КПК міжнародної експертизи, запропоновано комплексне вирішення багатьох проблем, проект містить досить значну кількість новацій.

Ми можемо безумовно казати й про недоліки, вони там безперечно є…

Зокрема, значна кількість опонентів проекту КПК висловлюють побоювання, що прокурор керуватиме слідством… Проте у мене виникло питання: в чому ж недолік? По-перше, слідство не може бути безконтрольним, у першу чергу організаційно, а по-друге, від прокурора фактично нічого не залежить, оскільки він повинен підтримувати обвинувачення в суді.

Також лунають закиди, що можна навмисно так вести слідство, аби «розвалити» обвинувачення й формально виправдати злочинця. Однак не слід забувати, що такі дії відповідної посадової особи в першу чергу лежать у площині суб’єктивної відповідальності, до того ж у кримінальній справі крім обвинуваченого (підсудного) є ще й протилежна сторона – потерпілий, який не допустить незаконного виправдання підсудного: потерпілий бажає сатисфакції, відновлення справедливості, відшкодування завданої шкоди, збитків тощо, а тому звісно ж використає можливість оскарження вироку в апеляційному порядку, а відповідно суд апеляційної інстанції може скасувати виправдальний вирок, якщо він необґрунтований.

Отже, підсумовуючи вищевказане, можна наголосити, що в кримінальному провадженні буде діяти в першу чергу судовий контроль.

Що це дає на практиці для захисту прав підсудного? Чи покращить це якість вироків у кримінальних справах?

– Явка з повинною, отримана на стадії досудового слідства, більше не буде мати вирішального значення.

Громадянам відомо, що у Європейському суді з прав людини багато справ з України, але ніхто чомусь не говорить, що значна частина цих справ пов’язана з випадками катування та нелюдського поводження із затриманими особами.

Мені пригадується розгляд справи (я тоді був суддею Судової палати цивільної палати Верховного суду) коли ми розглядали справу молодого хлопця з м. Харкова… Він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання та слідства й пояснював на засіданні: «Я був гітаристом, заробляв собі на хліб, міг би стати артистом… А тепер подивіться на мої покалічені руки, що з ними сталося… Мене тримали у в’язниці п’ять років, а потім «виявилося», що я не винний! А на відшкодування шкоди мені дають п’ять тисяч гривень… Де ж справедливість?!!»

Як же так сталося, запитаєте Ви? Я відповім: із цієї людини, як кажуть, «вибивали» явку з повинною. Але ж міжнародні стандарти здійснення кримінального провадження спрямовують діяльність правоохоронних та судових органів у першу чергу на забезпечення додержання прав людини та громадянина. І злочинець заслуговує певної поваги до його гідності, держава зобов’язана забезпечити його фізичну недоторканість у процесі доказування вини, а відповідно навіть злочинець матиме повагу до держави…

На мою думку, введення в дію нового КПК безумовно забезпечить ефективний та оперативний розгляд кримінальних справ.

Повертаючись до питання «якості» вироків, то слід зазначити, що процесуальне законодавство, звичайно, важливий, але не ключовий фактор правової держави.

На моє глибоке переконання, яке формувалось із набуттям суддівського досвіду, виразником волі й духу закону є передусім людина, яка його виконує. А тому якість вироку залежить насамперед від судді, від його внутрішнього переконання, побудованого на професійної компетентності та грамотності.

І в цьому як раз має сприяти Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка працює з персональним складом суддівського корпусу, як кажуть, від першого дня роботи кожного судді до останнього…

– Прийнятий 7 липня 2010 року Закон України «Про судоустрій і статус суддів» став першим кроком на шляху вдосконалення правової і судової систем, зазначений Закон об’єднав у собі майже всі норми, які стосуються правового регулювання діяльності суду і суддів, визначають їх статус і роль у державі.

Після реформи 2010 року ліквідовано територіальні кваліфікаційні комісії і ВККСУ стала постійно діючим органом в системі судоустрою, відповідальним за формування суддівського корпусу, а її повноваження значно та суттєво розширені в порівнянні в тими, що вона мала до набрання чинності Законом.

До повноважень Комісії належить: добір кандидатів та надання їм рекомендацій на посаду судді вперше (в т.ч. проведення щодо них спеціальної перевірки та приймання кваліфікаційного іспиту); надання рекомендації для обрання на посаду судді безстроково; прийняття рішення про відсторонення судді від посади на підставі подання Генерального прокурора України; розгляд скарг про несумлінну поведінку суддів місцевих та апеляційних судів і здійснення дисциплінарного провадження; ведення обліку посад у судах загальної юрисдикції, формування бази вакантних місць, в т.ч. голів та заступників голів судів…

Крім того, Комісія є засновником Національної школи суддів України. Ця школа вже відпрацювала рік і в січні відзвітувала про перші результати роботи.

Як показав час, зміни у форматі роботи ВККСУ після реформи 2010 року виявилися більш ніж виправданими, вони дозволяють запровадити уніфіковані підходи у вирішенні ключових питань, забезпечують можливість стабільного, своєчасного та якісного наповнення судів професійними кадрами, а також можливість ефективного й об’єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Які переваги і недоліки інших моделей призначення суддів, наприклад шляхом обрання? Наскільки виправдано призначати суддів пожиттєво?

– Процедура обрання суддів, характерна для американської системи, має як свої переваги, так і недоліки. Серед переваг: те, що люди знають і довіряють судді, якого обирають. Однак часом ці вибори перетворюються на політичні шоу із лозунгами та обіцянками. А це, на моє глибоке переконання, судді не личить.

Тепер щодо пожиттєвого призначення суддів. Це одна із наріжних гарантій незалежності суддів, від якої неможна відмовлятись, адже вона дозволяє будувати судді свою кар’єру, ні на кого не озираючись, ні від кого не залежачи. Якщо суддя вчиняє проступок, який ганьбить це звання, його може бути звільнено із займаної посади – пожиттєвий строк цьому не стане на заваді.

Вдосконалення системи формування суддівського корпусу – питання невичерпне. Треба однак починати із азів: спеціальна підготовка, методика підвищення кваліфікації. Я також відстоюю позицію щодо перегляду строку першого призначення суддів і скорочення його з п’яти до трьох років.

Громадськість постійно нарікає на якість судочинства. Чи проводить ВККСУ узагальнення причин звернення зі скаргами до Комісії, а також узагальнення виявлених порушень серед суддів?

– Якість судочинства, його ефективність і справедливість – це основні цінності, за які ми боремося, формуючи корпус професійних суддів.

Зазначу, що навантаження на Комісію в частині дисциплінарної практики більш ніж значне. Для прикладу, тільки за січень 2012 року до Комісії надійшло більше 7 тис. скарг (заяв) щодо поведінки суддів.

Якщо ж проаналізувати підстави, що зазначені в скаргах (заявах), то можна сказати: левова частка звернень (приблизно 80%) – це заяви сторін, які фактично оскаржують певні судові рішення, забуваючи про те, що порядок їх оскарження передбачено відповідними процесуальними кодексами й перегляд рішень по суті не відноситься до повноважень Комісії.

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення проступку, передбаченого ст.83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Усього таких підстав шість: 1) незаконна відмова у доступі до правосуддя та порушення правил розподілу і реєстрації справ у суді, правил підсудності та підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; 2) порушення встановлених строків розгляду справи; 3) порушення правил щодо відводу чи самовідводу; 4) систематичне або грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; 5) розголошення судової таємниці; 6) неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи та майновий стан.

Аналіз матеріалів дисциплінарної практики свідчить про те, що найбільш поширеною підставою притягнення суддів до відповідальності є порушення процесуальних строків. Однак і такі порушення не завжди допускаються лише з вини судді, а пояснюються як завантаженістю судів, так і зловживанням сторін своїми процесуальними правами, що затягує вирішення спору.

Хто частіше стає об’єктом дисциплінарної практики – молодий суддя призначений на 5 років, чи той, хто вже має великий стаж роботи?

– Більше «середняків», тих, хто працює суддею трохи більше п’яти років. Тобто вони вже пройшли процедуру призначення суддею пожиттєво, і можливо вирішили, що вже можна трохи розслабитися…

До речі, чи траплялися випадки застосування процедури відсторонення суддів за поданням ГПУ?

– Так, це нова процедура, для відсторонення потрібна вмотивована постанова Генерального прокурора України, в якій має бути зазначено, що певний суддя вчинив дії, які межують з кримінальним злочином, і в такому випадку його може бути відсторонено від здійснення правосуддя…

Тільки у цьому році у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності було відсторонено трьох суддів.

Принцип верховенства права інколи може бути у протиріччі з принципом формальної законності. Як поступити судді? Як ВККСУ розглядатиме таку ситуацію?

– Дійсно, у процесі здійснення правосуддя постійно виникають питання, які лежать у площині правозастосування та тлумачення закону, й під час вирішення таких питань безумовно можуть виникнути конфлікти між формальним приписом закону та реальною спірною ситуацією, яку, на перший погляд, неможливо вписати в рамки певної правової норми.

Для судді дуже важливо відрізняти принцип законності від принципу верховенства права та пам’ятати, що верховенство права має передбачати необхідність та можливість виходу за межі формальної законності, інакше питання про верховенство права позбавляється будь-якого самостійного сенсу.

Як я вже наголошував, ВККС не розглядає справи по суті й оскарження судових рішень відбувається в апеляційному та касаційному порядку до судів відповідних рівнів, а не до ВККС.

При цьому, Комісія в разі надходження відповідної скарги (заяви) щодо поведінки судді в залежності від наведених заявником мотивів, звичайно, братиме до уваги не лише кваліфікованість і грамотність судді, а й його прагнення дошукатись істини та постановити справедливе рішення…

Юрій Спектор
Народний депутат. – № 3, березень 2012

Перейти на початок