Версiя для друку

Секретар кваліфікаційної палати ВККС Станіслав Щотка: «Хочемо уникнути навіть гіпотетичних звинувачень у тому, що не дотрималися процедури»

Планується, що через кілька тижнів розпочнеться первинне кваліфікаційне оцінювання володарів мантій. Однак досі виникають питання щодо певних процедурних моментів «перевірки на профпридатність». «ЗіБ» звернувся по роз’яснення до секретаря кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів Станіслава ЩОТКИ.

«Немає логіки в тому, щоб суддю двічі піддавати одноразовій процедурі оцінювання»

— Станіславе Олексійовичу, де-юре обов’язковість проходження первинного кваліфоцінювання передбачена лише в проекті змін до Конституції щодо правосуддя. Чи є сенс починати процес раніше, ніж вони набудуть чинності? Адже принаймні проект знімає чимало спірних питань стосовно обов’язковості й наслідків кваліфоцінювання порівняно із законом.

— Де-юре і де-факто порядок та строки первинного кваліфоцінювання визначені законом «Про забезпечення права на справедливий суд». Проект змін до Конституції містить положення про те, що відповідність судді займаній посаді оцінюється в порядку, визначеному законом. Напрацьований Порядок і методологія кваліфікаційного оцінювання судді враховує ключові міжнародні стандарти оцінювання суддів. Документ пройшов експертне обговорення та отримав позитивні відгуки багатьох фахівців. Зважаючи на приписи закону щодо необхідності проведення оцінювання, комісія не має права довільно тлумачити ці строки та сама вирішувати, проводити його чи ні.

— Сьогодні у професійних колах можна почути твердження, що кваліфоцінювання, передбачене згаданим вами законом, й «перевірка на професійність, компетентність і доброчесність», про яку йдеться у проекті змін до Конституції, — це дві великі різниці. На вашу думку, це дійсно окремі процедури перевірки? Тобто суддів, які пройдуть первинне кваліфоцінювання, після набрання чинності змінами до Основного Закону чекає ще одна перевірка?

— Вважаю, що йдеться про одне й те ж оцінювання. Чому я роблю такий висновок? «Перехідні положення» Конституції пропонується доповнити новим пунктом, в якому, зокрема, зазначається: відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виникає питання: яким законом? Тим, що буде розроблений, чи тим, що вже прийнятий і регулює питання оцінювання? Мені здається, ці норми не конкурують. Якщо в новому акті детально пропишуть процедуру проведення оцінювання таким чином, як комісія передбачила в Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді та Положенні про порядок складання іспиту та методику його оцінювання, то так і буде. Є інструментарій «Прикінцевих та перехідних положень», за допомогою якого можна врахувати результати тих осіб, хто вже пройшов оцінювання.

Критерії оцінювання, передбачені в проекті змін до Конституції та визначені в порядку, ідентичні. Так, у законопроекті згадуються: компетентність, професійна етика та доброчесність. Тепер відкриваємо порядок. Первинне кваліфоцінювання здійснюється за такими критеріями: професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення), особиста компетентність (здатність виконувати обсяг роботи, самоорганізованість), соціальна компетентність (урівноваженість, стійкість до стресу, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня, відповідність судді етичним та антикорупційним критеріям.

Видається, що передбачені законом показники оцінювання можуть забезпечити перевірку судді за критеріями, які пропонується записати в Конституції.

— Навіщо тоді у двох актах передбачати одну й ту ж норму щодо проведення оцінювання?

— У Конституції таку норму пропонується записати в розділі «Перехідні положення», яка діятиме до її виконання. Відповідно до закону «Про забезпечення права на справедливий суд» ми розпочали підготовку до проведення оцінювання, але ви бачите, як процедура рухається. Тож, не передбачивши у змінах до Конституції такої норми, можна наразитися на небезпеку: одна частина суддів пройде оцінювання за чинним законом, а інша не встигне. Тому конституційне положення про необхідність проходження перевірки на відповідність займаній посаді забезпечить сталість процесу, правову визначеність.

— Тобто якщо служитель Феміди подолає випробування під назвою «первинне кваліфоцінювання», то після набрання чинності змінами до Основного Закону не проходитиме цієї процедури знову?

— Ні, не проходитиме. Адже мета кваліфоцінювання одна: підтвердити здатність виконувати свої повноваження у відповідному суді. Якщо суддя пройшов первинне оцінювання, то в подальшому професійному житті для нього зберігається інструмент, так би мовити, «звичайного» оцінювання (з метою кар’єрного зростання, у разі накладення дисциплінарного стягнення). Тому немає логіки в тому, щоб суддю двічі піддавати одноразовій процедурі оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя.

— Законом передбачено, що володарі мантій, які претендують на зайняття посади безстроково, першочергово проходять кваліфоцінювання. З них ВККС і планує розпочати процедуру. Водночас у змінах до Конституції хочуть записати: повноваження суддів, призначених строком на 5 років, припиняються із закінченням цього терміну. Сьогодні Верховна Рада не ставить на голосування питання щодо обрання законників безстроково. То чи є сенс суддям-«п’ятирічкам» проходити оцінювання?

— Знаєте, неможливо передбачити, чи обере їх ВР безстроково. В чому я точно впевнений: якщо суддя-претендент на обрання безстроково не пройде оцінювання, то рекомендацію він не отримає.

На мою думку, є речі, які настають за посадою. Якщо суддя після закінчення 5-річного строку повноважень хоче залишитись у професії, то повинен виконувати вимоги закону, зокрема щодо проходження оцінювання.

«До складу так званих трійок уходитимуть два члени — судді та один — не суддя»

— У тексті присяги, яку складали всі працюючі судді, немає згадки про обов’язок здійснювати правосуддя «кваліфіковано». Тож, на думку деяких експертів, відсутні підстави й для того, щоб звільняти за порушення присяги в разі негативного результату кваліфоцінювання. У проекті змін до Конституції ця прогалина виправлена. Чи не спричинить це зайві судові процеси щодо оскарження звільнень, зокрема й у Страсбурзі?

— Так, дійсно, в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» у тексті присяги з’явилося тільки кілька нових слів, серед яких «кваліфіковано». Водночас і в старій редакції закону, і в новій у тексті присяги є фраза про те, що суддя має чесно і сумлінно виконувати свої обов’язки. Один із обов’язків судді — своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Правила судочинства викладені в процесуальних кодексах. Забезпечити чесний, неупереджений, об’єктивний та справедливий розгляд справи без дотримання процесуального порядку, всебічного аналізу норм матеріального права, дослідження доказів та обставин справи тощо неможливо. Скажіть, некваліфікований суддя здатен забезпечити такий розгляд?

— Думаю, що ні.

— І я вважаю, що не може. Бо некваліфікований суддя заплутається вже в оцінці предмета та підстав позову, не кажучи вже про такі речі, як з’ясування предмета доказування у справі, питання кваліфікації, оцінка правильності обраного способу захисту права.

От ви запитуєте про можливі звернення до Європейського суду з прав людини. У мене до вас зустрічне запитання: чи зможе некваліфікований суддя дійти до ЄСПЛ?

— Можливо, із чиєюсь допомогою.

— Розумієте, обов’язок судді розглядати справи кваліфіковано як основоположна засада здійснення судочинства існував завжди, незалежно від того, який текст присяги він підписував, за якої редакції закону про статус суддів обійняв посаду. Крім цього, не потрібно буквально тлумачити кваліфоцінювання як процедуру перевірки виключно такої складової присяги судді, як здійснення правосуддя кваліфіковано.

Водночас не варто робити висновок, що звільнення судді за результатами оцінювання можливе лише за некваліфікований розгляд справ. На мою думку, в разі непідтвердження суддею можливості здійснювати правосуддя підставами для його звільнення за порушення присяги можуть бути, наприклад, нехтування суддею правил професійної етики, незадовільні показники роботи.

— Закон передбачає, що первинне кваліфоцінювання суддів, крім тих, що працюють у місцевих судах, проводиться колегіями з 3-х членів ВККС. Водночас не визначено, яким чином володарі мантій, котрі проходитимуть перевірку, розподілятимуться між цими колегіями. Чи буде запроваджено певний автоматизований розподіл? І чи намагатиметься комісія дотримуватися принципу більшості представників суддівського корпусу в цих «трійках»?

— У планах комісії — створення колегій з урахуванням спеціалізації тих груп суддів, які проходитимуть оцінювання. Це потрібно для забезпечення об’єктивності їх оцінювання, урахування специфіки роботи в суді відповідного рівня та спеціалізації. Склад колегій затверджуватиме ВККС, а визначення члена комісії — доповідача проводитиметься за допомогою автоматизованого розподілу.

У колегіях буде змішане представництво від двох палат. До складу так званих трійок уходитимуть два члени — судді та один — не суддя. Ми можемо це забезпечити: з 14 членів комісії 10 — судді.

— Нині лише троє із 7 членів кваліфікаційної палати ВККС делеговані з’їздом суддів. Формально це суперечить ч.2 ст.102 закону про судоустрій, яка визначає, що до складу кожної з палат ВККС має входити по 4 представники, котрих обрав вищий орган суддівського самоврядування…

— Погоджусь: у кваліфпалаті тільки троє суддів, обраних з’їздом суддів. Коли формувався первинний склад палат, у ВККС було лише 9 осіб, з-поміж яких відповідно до приписів п.5 «Прикінцевих і перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» і були створені кваліфікаційна та дисциплінарна палати комісії. Але, на мою думку, питання, яке ви поставили, заслуговує на увагу. На найближчому засіданні комісії в складі обох палат будемо його обговорювати. Я як секретар кваліфпалати порушу це питання. З вашою допомогою про таку ситуацію обізнаний і голова ВККС.

Для чого ми це робитимемо? Хочемо уникнути навіть гіпотетичних звинувачень у тому, що не дотрималися процедури. У нас у кожній палаті — по п’ятеро суддів. Суддівське представництво забезпечене на достатньому рівні. У законі записано так, що наповнення палат чотирма суддями, делегованими з’їздом суддів, має відбуватися на перспективу. Але оскільки сьогодні в складі ВККС уже є 8 суддів, обраних з’їздом суддів, то, вважаю, ми повинні до цього питання повернутися й обговорити його.

Яке рішення прийме комісія, не знаю. Але впевнений: кожен член комісії відповідально поставиться до розв’язання цього питання.

«Хто не боявся роботи, жив та вчиняв по совісті, проблем при первинному оцінюванні не матиме»

— Попередній склад Ради суддів, обговорюючи Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді, зокрема, пропонував, аби першими перевірку пройшли судді, відряджені до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції. Таку норму не записали до документа. Хоча при обговоренні порядку не йшлося про проведення оцінювання законників у відставці, особисто ви готові були б з власної ініціативи стати «випробувачем» нової системи, аби показати приклад колегам та довести об’єктивність кваліфперевірки?

— Чесно кажучи, готовий. У жовтні 2010-го я пішов у відставку з посади судді Верховного Суду. Після цього я певний час займався викладацькою діяльністю, тому був обізнаний з тенденціями у сфері права.

Коли розроблялися завдання для кваліфоцінювання, мені принесли на верифікацію правові позиції ВС (я мав зробити свій висновок як суддя, котрий спеціалізувався на розгляді господарських справ). Так я піймав себе на думці, що можу прокоментувати основні положення, що містяться приблизно у 60% загальної кількості правових позицій, котрі мені надали. Це без попередньої підготовки й з урахуванням того, що я вже понад 5 років перебуваю у відставці, не розглядаю справ.

А судді будуть заздалегідь проінформовані про перелік питань, які використовуватимуться під час тестування. Адже в Положенні про порядок складання іспиту та методику його оцінювання передбачено: перелік завдань оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВККС за 20 днів до проведення тестування.

Всіх чомусь лякає невідомість, хоча ми на сайті подаємо інформацію, як проходитиме оцінювання, говоримо про це на зустрічах, під час проведення відеоконференцій. Суддя прийде, при ньому розкриють конверт, дадуть завдання. Він має викласти основні положення правових позицій ВС, сформованих відповідно до конкретної постанови ВС та практики Європейського суду з прав людини. Зауважте: правові позиції сформовані відповідно до спеціалізації судів і суддів та розміщуватимуться на сайті комісії.

Другий етап — виконання практичного завдання. Суддя отримає фабулу справи й має запропонувати свій варіант її вирішення. При виконанні практичного завдання йому надається вся нормативно-правова база, забезпечується доступ до системи «Ліга:Закон». Хіба складно в таких умовах скласти іспит? На мою думку, можливо, емоційно некомфортно, та нескладно.

Переконаний: той, хто не боявся роботи, жив та вчиняв по совісті, проблем при первинному оцінюванні не матиме.

— Тобто ви могли б погодитися на проходження кваліфоцінювання, щоб показати: це нескладно.

— Так. Однак тут є одне «але»… Я маю бути в рівних умовах з іншими суддями. У суддівському досьє є цілий розділ «Показники роботи» (дані наводяться за останні 3 роки). Я 6-й рік не відправляю правосуддя. Де ви візьмете ці показники? Їх просто немає. Добре це чи погано? Я казатиму, що погано, адже, на мою думку, без урахування цих показників оцінювання буде необ’єктивним. Відсутня інформація і щодо наявності чи відсутності скарг на мене… Далі продовжувати?

— Ні. Хід ваших думок зрозумілий.

— Якщо мене не можна оцінити, так би мовити, на одній платформі з іншими, то чи буде висновок, зроблений щодо мене, об’єктивним? Адже оцінювання відбуватиметься, по суті, за різними критеріями. А це неприпустимо: умови для всіх мають бути рівні.

«Для мене особисто та, думаю, й для інших членів комісії не є надзвичайною проблемою пройти кваліфоцінювання»

— А як бути з членами ВККС, які є суддями, але на певний час відряджені до комісії?

— Тут теж є певні нюанси. Дехто з них уже рік не здійснює правосуддя. Я вже не говорю про мету проведення кваліфоцінювання. Для чого його мають пройти судді? Щоб підтвердити здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді. Так зазначено в законі. Що, наприклад, повинна підтвердити член комісії — суддя Вищого адміністративного суду Тетяна Весельська, яка здійснюватиме повноваження члена ВККС 4 роки? Що вона здатна відправляти правосуддя в комісії? Ні. Коли вона повернеться до виконання своїх професійних обов’язків — розгляду справ, пройде оцінювання.

Тому потрібно з’ясувати, чому виникає питання стосовно того, що членам комісії потрібно проходити оцінювання. Знаєте, мене дивують запитання на кшталт: хто ж оцінюватиме суддів? Відповідь проста: ті, хто й оцінював досі. Чотириста з лишком днів працює новий склад комісії. Вирішуючи питання про надання рекомендації судді для обрання безстроково, ми оцінюємо його?

— Думаю, що так.

— Звичайно. Просто раніше всі дані щодо судді не були зібрані в його досьє. У нас на руках була особова справа судді, яка містила, зокрема, його характеристику, статистичні показники роботи, декларацію про майновий стан, дані спецперевірки тощо.

— Тобто надання рекомендації — це, по суті, оцінка 5-річної діяльності судді.

— Стовідсотково. Член комісії вивчає матеріали особової справи кожного судді, аналізує показники роботи тощо. Вся інформація озвучується та обговорюється на засіданні. То хіба це не те ж саме, що й дослідження досьє? Єдина відмінність: суддя не складає іспиту, який є обов’язковим етапом кваліфоцінювання.

Тепер що стосується надання комісією рекомендацій кандидатам на призначення на посаду судді вперше. Їх ми теж оцінюємо: зважаємо на те, скільки балів вони набрали за результатами кваліфіспиту, який у них стаж роботи, як характеризуються, поводяться в суспільстві… Отримуємо щодо кандидатів інформацію від багатьох органів, до яких звертаємося із запитами в рамках проведення спецперевірки.

Комісія оцінює суддю й при розгляді дисциплінарних питань. Виходить, упродовж періоду роботи нового складу ВККС ні в кого не виникало питання про те, хто оцінює суддів? А тут раптом виникло.

— Але ж воно не раптом виникло: РСУ наполегливо відстоювала позицію, з якою ВККС не погоджувалася, що представники комісії та ВРЮ, які є суддями (крім тих, що перебувають у відставці), повинні бути першопроходцями.

— Так, відстоювала. Та, на нашу думку, логіки в цій позиції не було. Адже, вимагаючи від суддів — членів ВРЮ та ВККС пройти оцінювання, ніхто не говорив про те, що робити з іншими представниками цих органів, які не є суддями. Тобто частину комісії оцінити, а іншу — ні? Чи, можливо, потім виникла б ідея оцінити решту членів цих органів, які не є суддями? Навіть якби члени ВККС судді пройшли б оцінювання, питання: «Хто оцінюватиме весь суддівський корпус?», мабуть, не зникло. Бо в складі комісії залишилися б, так би мовити, «неперевірені» члени.

Для мене особисто та, думаю, й для інших членів комісії не є надзвичайною проблемою пройти кваліфоцінювання, однак нерівність умов ніколи не дасть можливості говорити про об’єктивність.

— РСУ відстоювала ще одну позицію: комісія спочатку повинна досліджувати досьє суддів, а вже потім, у разі необхідності, відправляти його на іспит. Ви розповіли, що ВККС, вирішуючи багато питань, які належать до її компетенції, фактично оцінює суддів. Але ж комісія їх не екзаменувала. Можливо, тому РСУ наполягала, аби постійно діючий орган розпочав оцінювання з уже звичного етапу — аналізу досьє, а іспит залишив «на закуску»?

— Розумієте, за те, що Рада суддів пропонувала поміняти етапи проведення кваліфоцінювання місцями, їй нічого, крім подяки від суддівського корпусу, не буде. Якщо комісія відступить від формального порядку й визначеної законом етапності, то негативних наслідків їй не уникнути.

Уявімо: дослухалися ми до пропозиції РСУ та змінили послідовність етапів оцінювання. Процедура розпочалася. Через оцінювання пройшла тисяча осіб. А 1001-й скаже: «Комісія порушила порядок, визначений законом» і оскаржить результати кваліфоцінювання в суді. Припустімо, Вищий адміністративний суд скаже, що ми були неправі. Комісія таке рішення оскаржити не може, бо ВККС — єдиний процесуальний суб’єкт, який не має права подавати апеляцію. Для нас ВАС — перша й остання інстанція.

Тому (повертаючись до вашого питання) комісія виходить ось із чого: якщо є навіть мінімальний ризик того, що процедура буде порушена, ми на це не йдемо.


Марина Бойко

Закон і бізнес. – 30.01–05.02.2016. – №5 (1251)

Перейти на початок