Версiя для друку

Секретар дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів Михайло МАКАРЧУК: «Віднині кожна скарга проходитиме перевірку на прийнятність до розгляду ВККСУ»

У питанні притягнення володарів мантій до дисциплінарної відповідальності відбулися важливі зміни. Відповідно до нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» збільшився перелік підстав для покарання служителів Феміди за вчинені проступки, видів стягнень тощо. Про законодавчі новели та практику розгляду «дисциплінарок» у минулі роки в інтерв’ю «ЗіБ» розповів секретар дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів Михайло МАКАРЧУК.

«ВККСУ отримала можливість давати відсіч скаргам, розгляд яких не належить до її компетенції»

— Михайле Андрійовичу, яка кількість скарг накопичилась у ВККСУ?

— Попередній рік був дуже важким для Комісії. Вона не працювала з 11 квітня 2014-го. Новий склад постійно діючого органу приступив до роботи 9 грудня. Тобто 8 місяців Комісія не розглядала дисциплінарних справ, але ж у цей період скарги не переставали надходити. За минулий рік Комісія отримала 8271 заяву, а за цей (станом на сьогодні) — 3509.

У зв’язку з набранням чинності новою редакцією закону «Про судо­устрій і статус суддів» скарги розглядає окрема палата ВККСУ — дисциплінарна. Звертаю увагу: дисциплінарна палата вивчає заяви, які надійшли до Комісії після набрання чинності новою редакцією закону, тобто після 28 березня. Ті скарги, які ВККСУ отримала до цієї дати, розглядаються за старою процедурою — всім складом постійно діючого органу.

З 30 березня до Комісії вже надійшла 1171 скарга. Нагадаю: їх мають вивчати 4 члени дисциплінарної палати. Тобто місячне навантаження на одного представника дисциплінарної палати — майже 300 заяв. Це без урахування скарг, які надійшли раніше — до набрання чинності новою редакцією закону.

До речі, з тих скарг, які ВККСУ отримала у 2014-му, нерозглянутими є 6334, а з тих, що в цьому році, — 3136. Це пояснюється тим, що постійно діючий орган розглядав багато питань, не пов’язаних з дисциплінарною відповідальністю. Так, нагально вирішувалося питання стосовно переведення суддів, котрі не можуть виконувати своїх обов’язків через те, що суди, в яких вони працюють, розташовані на території, не підконтрольній українській владі. Також Комісія давала рекомендації суддям, в яких закінчився 5-річний термін перебування на посадах.

— На які дії суддів найчастіше скаржаться? Хто здебільшого звертається до ВККСУ: сторони у справах, адвокати, громадські організації, прокурори?

— Комісія ще не аналізувала скарги, які надійшли у 2014-му, адже більшість з них ще не розглянуті. Я можу оперувати тільки даними за 2011—2013 рр. Не думаю, що цифри дуже відрізнятимуться від статистики за 2014 р. Так, у минулі роки найчастіше зі скаргами на дії суддів до Комісії зверталися фізичні особи — сторони в справі, їхні представники. Крім того, надходили звернення і від прокурорів, і від адвокатів, які були представниками сторін. Також Комісія отримувала заяви голів місцевих судів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів. Зверталися до ВККСУ і народні депутати. Проте вони найчастіше перенаправляли до Комісії скарги громадян, які надходили на їхню адресу.

У переважній більшості причиною звернень до ВККСУ є незгода з рішенням суду. В минулі роки у більш як 60% скарг громадяни висловлювали невдоволення рішеннями, які набрали законної сили або перебували на розгляді в суді апеляційної чи касаційної інстанції. З чим це пов’язано? На мою думку, з нерозумінням заявниками повноважень ВККСУ. Вони чомусь уважають, що постійно діючий орган може перевіряти законність рішень, давати їм правову оцінку. Мабуть, скаржники пишуть до ВККСУ про незгоду з вердиктами через свою юридичну неграмотність чи бажання вплинути на суддів, щоб пришвидшити розгляд справи або досягти інших цілей. Не можу напевно сказати, яку мету ставлять ті чи інші особи, але можу констатувати: у переважній більшості скарг заявники висловлюють незгоду з рішеннями або процесуальними діями суддів при розгляді конкретних справ.

У новій редакції закону це питання врегульоване: запроваджено критерії прийнятності заяви до розгляду ВККСУ. Зокрема, у ч.6 ст.93 визначено підстави, з яких звернення може бути повернене заявнику без розгляду. Однією з них є те, що звернення стосується оскарження рішення, грунтується на доводах, котрі можуть бути перевірені лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Тобто віднині кожна скарга проходитиме перевірку на прийнятність до розгляду ВККСУ. Якщо вона стосуватиметься незгоди з рішенням суду, то буде визнана неприйнятною, і Комісія поверне її заявнику без розгляду.

Звичайно, це полегшить роботу Комісії, оскільки закон врегулював процедуру розгляду скарг, в яких заявники порушують питання оскарження процесуальних документів. Як це положення буде реалізоване в практичній площині, нам ще важко сказати. Адже ми тільки-но починаємо застосовувати нову норму. Головне, що ВККСУ отримала можливість давати відсіч скаргам, розгляд яких не належить до її компетенції.

«Не можна казати, що кількість скарг, які надійшли до Комісії на дії суддів того чи іншого регіону, є показником їхньої неналежної діяльності»

— Які юридичні (чи інші) помилки найчастіше допускають скаржники у своїх зверненнях до ВККСУ?

— Необхідно враховувати те, що звернутися зі скаргою на неналежну поведінку судді може будь-хто, кому відомі такі факти. У законі «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 р. питання щодо звернення до ВККСУ із заявою вирішувалося простіше: потрібно було вказати обставини, які, на думку заявника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Закон не визначав правових наслідків подання заяви, яка не містила посилання на такі обставини. Тому всі скарги, які надійшли до Комісії до 28 березня, вивчаються залежно від обставин, у них зазначених. Як я вже сказав, понад 60% заяв стосуються оскарження рішення. Такі скарги не потребують особливої перевірки, оскільки всі доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді або рішеннями по суті, які ВККСУ не має права перевіряти. Тому Комісія відмовляє у відкритті дисциплінарних проваджень за такими заявами.

Сьогодні неврахування обставин, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є підставою для повернення заяви без розгляду на стадії вирішення питання про прийнятність скарги. Тому зміст звернення є дуже важливим. Кожен заявник, який хоче звернутися до ВККСУ і отримати результат, а не повернену без розгляду скаргу, повинен враховувати повноваження Комісії та підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Якщо в скарзі не вказуватимуться обставини, які тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність або свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку, ВККСУ її поверне заявнику.

Загалом, як визначено в законі, скарга повертається без розгляду в таких випадках:

1) вона не відповідає визначеним законом вимогам;

2) містить виражені в непристойній формі висловлювання, що принижують честь і гідність будь-яких осіб;

3) наведені в ній відомості стосуються тільки поведінки учасників процесу, працівників апарату суду або інших осіб;

4) у ній порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посад суддів, суддів, провадження щодо яких не підвідомче відповідному органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також суддів, повноваження яких припинено у зв’язку зі смертю;

5) вона стосується оскарження судового рішення, грунтується на доводах, що можуть бути перевірені лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

6) факти неналежної поведінки судді, що повідомляються, вже були предметом перевірки, і щодо них у дисциплінарному провадженні прийнято рішення.

З’явилися в законі й інші новели. Так, у ч.2 ст.93 акта зазначено: право на звернення зі скаргою на поведінку судді, що може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють указане право особисто або через адвоката, юридичні особи — через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування — через своїх представників.

Тобто новою редакцією документа встановлено більш жорсткі вимоги щодо кола осіб, які безпосередньо звертатимуться до Комісії. Так, адвокатам уперше дозволено надавати громадянам правову допомогу при зверненні до ВККСУ. Закон не тільки дозволяє звертатися до адвокатів, а й рекомендує це робити, аби вони допомогли належно оформити скаргу на поведінку судді. Як бачимо, юрособам теж не обійтися без допомоги адвокатів. А от органи держвлади подають скарги через своїх представників, а не якихось інших осіб.

— На дії суддів яких регіонів, судів Комісія отримує найбільше скарг?

— На мою думку, не можна казати, що кількість скарг, які надійшли до Комісії на дії суддів того чи іншого регіону, є показником їхньої неналежної діяльності. Потрібно враховувати й специфіку роботи судів у різних областях, і категорії справ, які вони розглядають. Що стосується цифр: у 2014 р. найбільша кількість скарг надійшла на дії суддів м.Києва — майже 19%. Найменше претензій було до суддів Чернівецької та Закарпатської областей. Разом із цим сказати, що судді зі столиці працюють гірше, ніж судді Чернівецької області, не можна. Вони розглядають різні категорії справ, навантаження в них теж неоднакове. Тому кількість скарг не є показником, який свідчить про неякісну чи неналежну роботу володарів мантій.

«Найголовніше значення має те, на яких доводах грунтується звернення»

— Чи були у вас на розгляді неординарні скарги?

— В моєму провадженні була скарга, яка складалася з 3—4 речень. За нею проводиться перевірка. Це тому, що в скарзі викладені обставини, які можуть вказувати на вчинення суддею дисциплінарного проступку. Також на очі мені потрапила заява, викладена на більш ніж 90 аркушах рукописного тексту (без урахування додатків). Перша скарга хоча й коротка, та відповідає вимогам закону: описано все чітко, зрозуміло, лаконічно. В другій заявник розповів про всі свої проблеми, які його турбують. За цим зверненням теж проводиться перевірка. Але з його змісту дуже важко було визначити, як відмежувати повноваження ВККСУ від повноважень суду апеляційної чи касаційної інстанції. Всі доводи змішалися: скаржник указував і на незгоду з процесуальними діями при ухваленні рішення, і на неналежну поведінку судді.

Як бачимо, скарги бувають різними, і особи по-різному викладають у них свої думки. Та найголовніше значення має те, на яких доводах грунтується звернення.

— Скільки часу займає перевірка однієї скарги?

— Термін перевірки скарги залежить від багатьох чинників. Наприклад, від того, наскільки конкретними є доводи заявника щодо дій чи поведінки судді, за які його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності. Залежить і від добросовісності судді, до якого є претензії. Адже перш ніж зробити висновок, ми просимо суддю дати пояснення, збираємо документи, необхідні для перевірки обгрунтованості доводів.

Є скарги, які не потребують додаткової перевірки, оскільки особа додає до заяви всі необхідні докази (найчастіше — копії різних документів). Останні можуть свідчити про відсутність або наявність ознак дисциплінарного проступку.

— Як часто оскаржуються рішення ВККСУ щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності? Чи часто задовольняються такі позови?

— Нинішній склад ВККСУ не отримував інформації про оскарження рішень. Що стосується діяльності Комісії попередньої каденції, можу сказати таке: у 2013 р. було оскаржено 9 рішень, 2 з яких скасовано, у 2014-му — 2, одне скасоване.

«Помилкова правова оцінка не може стати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності»

— Поговорімо про те, як тепер розглядатиметься питання дисциплінарної відповідальності служителів Феміди. Так, у законі «Про судоустрій і статус суддів» з’явилося багато нових положень. Зокрема, розширено перелік підстав притягнення володарів мантій до відповідальності.

— Стаття 83 закону в редакції від 7.07.2010 давала можливість більш широко і на власний розсуд заявників тлумачити підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Новою редакцією закону, зокрема ст.92, визначено більш конкретний перелік таких підстав і встановлено певні «обмеження». Підстав усього 14.

Крім цього, п.1 ч.1 ст.92 містить кілька підпунктів. Так, у ньому зазначається: суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості:

а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості;

б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;

г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;

д) порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Тобто з перелічених підстав суддю можна притягнути до відповідальності тільки в тому разі, якщо він учинив такі дії умисно або внаслідок недбалості. А це вже і є певним «обмеженням». Адже якщо порушення стосується помилкової правової оцінки встановлених обставин і фактів, то за це суддю не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності. Тобто заявники у своїх скаргах мають не тільки вказати на факт проступку, а й довести, що суддя діяв умисно, або що певна ситуація виникла через його недбале ставлення до своїх обов’язків. В іншому разі, повторюю, помилкова правова оцінка не може стати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

— Також законодавець кардинально змінив підхід до питання накладення стягнень на служителів Феміди.

— Так, попередня редакція передбачала один вид дисциплінарного стягнення — догану. У разі виявлення ознак порушення присяги ВККСУ могла прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді. Догана виносилася як за більш, так і за менш тяжкі проступки. Відповідальність не була диференційованою. Новий закон усунув цей недолік. Сьогодні передбачено 6 видів стягнень:

1) попередження;

2) догана — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) сувора догана — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців;

4) тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) переведення судді до суду нижчого рівня;

6) висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Відповідно до нової редакції закону під час обрання виду стягнення враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного проступку. До того ж стягнення накладається з урахуванням принципів пропорційності. Так, перші три стягнення не застосовуються у випадку вчинення суддею таких правопорушень:

• зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, передбачених законодавством;

• використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;

• допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам;

• визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

Окрім цього, в документі передбачено й такі умови: за наявності непогашених стягнень до судді має бути застосовано більш суворе стягнення. А суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі в конкурсі на зайняття посади в іншому суді.

Тобто розширення переліку дисциплінарних стягнень дасть можливість більш диференційовано підходити до кожного судді, накладати адекватне стягнення залежно від вчиненого ним проступку. Як тільки дисциплінарна палата розпочне розглядати скарги, які надійшли після 28 березня, з’явиться можливість апробувати новели закону.

— Дякую за розмову.

— І вам дякую. Коли дисциплінарна палата матиме певні напрацювання щодо застосування нововведень, будемо готові з вами поділитися.

Михайло МАКАРЧУК народився 16 листопада 1960 р. на Волині.

У 1985 р. закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського, після чого проходив стажування в Кременчуцькому районному народному суді Полтавської області.

З 1986 до 2001 р. працював суддею Комсомольського міського народного суду Полтавської області.

Протягом 2001—2011 рр. обіймав посаду судді Полтавського обласного суду (нині — Апеляційний суд Полтавської області).

З лютого 2011 р. — суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Рішенням позачергового XІІ з’їзду суддів від 25.09.2014 обраний членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

30 березня 2015-го  був обраний до складу дисциплінарної палати ВККСУ.

Суддя 1-го кваліфікаційного класу.

Марина Закаблук

Закон і бізнес. – 15.05–22.05.2015. – №19-20 (1213-1214)

Перейти на початок