Версiя для друку

Пункт попереднього призначення. ВККСУ слідкуватиме за тим, щоб новобранці не перетворювали посаду в регіонах на трамплін до Києва

Вища кваліфікаційна комісія суддів почала призначати суддів на посади вперше за результатами травневого конкурсу. Перша четвірка резервістів, які склали кваліфіспит ще у 2011 році, отримала від «кваліфікаційників» рекомендації та застереження. Новачків попередили, що вони свідомо покидають столицю для здобуття досвіду. А тому клопотання про повернення «із заслання» сприйматимуться несхвально.

Покинути все

Як виявилося під час вивчення документів кандидатів, перше влиття новачків відчує господарська юрисдикція. Нових членів колективу отримають «господарники» Рівненської, Полтавської та Дніпропетровської областей. Цікаво, що перші четверо молодих фахівців, які виявили бажання працювати в регіонах, є жителями столиці. І з огляду на їхнє бажання покинути рідну домівку члени ВККСУ ставили претендентам запитання, до яких, очевидно, треба підготуватися й решті переможців конкурсного добору.

Зокрема, працювати на Рівненщині виявила бажання Ольга Балаклицька. За результатами іспиту, складеного у травні 2011-го, вона отримала 89 балів, що врешті-решт дозволило їй через 4 роки дістатися до омріяної посади. Та й узагалі цьогорічний конкурсний добір для О.Балаклицької та інших претендентів став виграшним квитком на терени Феміди. Втім, під час співбесіди з претенденткою дещо прояснилося майбутнє рівненської «господарниці».

Голова ВККСУ Сергій Козьяков поцікавився в кандидатки, як вона ставиться до того, що їй доведеться залишити родину (чоловіка та дитину) й працювати у віддаленому обласному центрі. Та, схоже, претендентка трагедії в тимчасовій розлуці не бачить. «Я сама родом з Рівного. Там живе моя мати. Можливо, згодом мені вдасться перетягнути туди й свого чоловіка», —
заявила О.Балаклицька. Однак зробити це, як стало відомо, можна лише за згодою ВККСУ. Адже чоловік вже 2 роки працює суддею Київського окружного адміністративного суду. До того ж відповідно до податкової декларації подружжя має в київському регіоні чимало нерухомості. Як повідомив С.Козьяков, у власності родини Балаклицьких є земельна ділянка із садовим будинком у «серйозному» районі та 2 квартири. Також подружжя виховує спільну дитину.

З огляду на інформацію, яку Комісія отримала з матеріалів справи, С.Щотка запитав у О.Балаклицької, коли вона планує повертатися в столицю? «Ми бачили багато випадків, коли мешканці столиці, призначившись у регіони, вже за кілька місяців зі сльозами на очах просили перевести їх до Києва. То коли нам чекати на таке клопотання від вас?» — поцікавився секретар ВККСУ. Претендентка всіляко намагалася переконати, що віднині її доля буде пов’язана з Рівненщиною і в найближчі кілька років вона налаштована отримувати суддівський досвід на чужині.

«Ми слідкуватимемо за вами дуже пильно. І під час наступної зустрічі нагадаємо сьогоднішні відповіді», — наголосив голова Комісії.

До нових зустрічей

Решта кандидатів, які вирішили розпочати свою кар’єру на теренах регіонального правосуддя, також заручилися схвальними рекомендаціями «кваліфікаційників». Прикметно, що деякі з них пройшли досить тривалий професійний шлях до того, як обрати суддівську мантію. Так, Олена Семчук, яка поїде до Господарського суду Полтавської області, близько 10 років працювала в банківській сфері, хоча, за її словами, мріяла стати суддею ще з часів отримання юридичної освіти.

А в майбутнього судді Господарського суду Дніпропетровської області Олександра Кузнеця бажання влитися в лави Феміди виникло під час роботи помічником судді у Верховному Суді. Однак, як пояснив кандидат, обрання господарської стежини було кроком швидше вимушеним, ніж омріяним. «Я багато років віддав праці в адміністративній палаті ВС. Утім, потрапити в адмін’юрисдикцію в мене не вийшло. От і вирішив спробувати свої сили в господарському суді», — пояснив О.Кузнець. Проте, на думку С.Щотки, до подібних експериментів зі спеціалізацією треба підходити обережно, аби уникнути прикрих помилок і непрофесійності.

Від пасток у роботі застерегли й колишнього керівника апарату Вищого господарського суду Ірину Галівець. Адже вона пояснила, що покинути рідне місце роботи була змушена через зміну керівництва ВГС. Проте, схоже, робота в касаційній інстанції для неї не минулася даремно. І.Галівець під час складання кваліфіспиту набрала 97 балів, що дозволило їй зайняти 1-ше місце в конкурсі. «Ви плануєте працювати в господарському суді першої інстанції, отже, так чи інакше доведеться співпрацювати з ВГС. Чи не побоюєтеся упередженого ставлення з боку касаційної інстанції?» — запитав С.Щотка. Однак кандидатка запевнила, що претензій з боку ВГС на її адресу бути не може і звільнення з роботи не пов’язане з її професійним рівнем.

Натомість і досвідчена «господарниця», і колишній працівник ВС отримали від експертів застереження щодо прагнення якнайшвидше повернутися додому. З огляду на те що обидва кандидати мають у столиці родини, нерухомість, міцні соціальні та професійні зв’язки, чекати їх у залі засідань ВККСУ, уважають члени Комісії, доведеться недовго.

Міграційна складова

Звісно, звинувачувати володарів мантій у намаганнях досягнути мети всіма передбаченими законом засобами не можна. Однак систематична «міграція» може неоднозначно позначитися на якості правосуддя в окремих регіонах.

Зокрема, відповідно до наказу Державної судової адміністрації «Про визначення кількості суддів у господарських судах України» від 17.01.2011 №10 у Дніпропетровському господарському суді мають працювати 48 законників, у Полтавському — 22, а в Рівненському — 20. Наразі там налічується 42, 21 та 15 суддів відповідно. Прихід молодих фахівців дозволив би ще більше розвантажити систему та вдосконалити судочинство. Так, з огляду на звіт, оприлюднений рівненськими «господарниками», торік суд розглянув 4467 заяв, що майже на 25% більше, ніж у 2013-му. Тобто в середньому один суддя розглядав 25 справ на місяць. Прикметно, що навантаження на «господарника» Рівненської та Київської областей приблизно однакове, адже в столичному регіоні 26 служителів Феміди встигають розглянути за рік близько 8000 справ.

Однак шансів повернутися найближчим часом до столиці у новачків небагато. Адже Господарський суд Київської області укомплектований повністю, а в Києві, хоч і існують дві вакансії, заповнювати їх не квапляться. Тому, швидше за все, новопризначеним законникам таки доведеться попрацювати подалі від родини або, в разі нестерпного життя на чужині, змінити кваліфікацію й пошукати професійного щастя в загальних райсудах.

Проте в разі появи вакансій, незважаючи на заклики «кваліфікаційників» до чесності й відповідальності кандидатів за свій вибір, нічого не заважатиме їм перевестися до установи на малій батьківщині. Звісно, за умови вдалого проходження конкурсного етапу.

Марія Опренко

Закон і бізнес. – 03.07–09.07.2015. – №27 (1221)

Перейти на початок