Версiя для друку

«Порядок оцінювання суддів відповідає міжнародним стандартам», – член ВККСУ Андрій Василенко

Через що Рада суддів України не погоджує порядок кваліфікаційного оцінювання суддів, розроблений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України «Юридичній газеті» розповів член ВККСУ Андрій ВАСИЛЕНКО

– Пане Андрію, як відомо, Рада суддів України (далі – РСУ, Рада) 22.07.2015 прийняла рішення №71, яким відмовила у погодженні та повернула Вищій кваліфікаційній комісії суддів України на доопрацювання Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання суддів. Чим була вмотивована така позиція?

– Свою позицію РСУ обґрунтувала тим, що запропонований на погодження порядок не відповідає міжнародним стандартам оцінки суддів, Конституції України та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон). Більше того, на думку Ради, положення запропонованого Порядку «спрямовані на створення перешкод у провадженні професійної діяльності діючим суддям, а не сприяння у підвищенні кваліфікаційного рівня суддів, та свідчить про намагання створити та запровадити в дію механізм масового звільнення суддів з урахуванням наявної політичної думки, яка нав’язується громадськості та пересічним громадянам політиками та високопосадовцями щодо необхідності звільнення усіх суддів».

– Але РСУ має захищати суддів, а отже, така реакція цілком логічна. Інша справа, наскільки такі зауваження вмотивовані?

– Нагадаю, що кваліфікаційне оцінювання у формах, запропонованих Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом «Про забезпечення права на справедливий суд», і процедурах, передбачених Порядком, і має на меті об’єктивне визначення здібностей, моральних якостей і досвіду суддів для підтвердження можливості здійснення суддею правосуддя у відповідному суді.

Над текстом документа Комісія працювала понад два місяці разом з національними та міжнародними експертами. Ми також отримали висновки з критичними зауваженнями та побажаннями щодо тексту від міжнародних експертів, зокрема від експертів проекту USAID «Справедливе правосуддя» доктора Піма Алберса (США), професора Академії ім. Ярослава Мудрого О.В.Сердюка, експертів Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Р. Моліене і С. Кавальне (Литва) та інших.

Важливо наголосити, що пані Моліене та Кавальне зазначили, що пропозиції Комісії відповідають європейським стандартам і принципам, вираженим у різних документах, зокрема у рекомендації №17 КРЕС, Висновку Венеціанської комісії, Київських рекомендаціях щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, південного Кавказу та Центральної Азії Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ, Оцінювання ефективності роботи суддів Молдови БДПІПЛ ОБСЄ та інших.

Зазначу, що до рішення Ради суддів ми поставилися надзвичайно серйозно. Протягом десяти днів ми опрацювали порівняльну таблицю, де визначили розбіжності з Радою у підходах до процедури, проаналізували кожен пункт критичних зауважень та пропозицій, зокрема на відповідність висновкам міжнародних організацій та експертів.

Наведу один приклад такого аналізу. За висновком РСУ, ідея звільнення судді, якого обрано безстроково, у зв’язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання не відповідає, зокрема, змісту статей 3, 5, 7.1 Європейської хартії про Закон «Про статус суддів», прийнятої в Лісабоні членами Ради Європи 1998 р. щодо підстав звільнення судді.

З цього приводу зазначу, що, по-перше, норма щодо можливості звільнення судді, якого обрано безстроково, у зв’язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання закріплена у ст. 86 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та у п.6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

По-друге, порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання суддів (далі – Порядок) тільки відтворює цю норму у своєму тексті, оскільки Порядок не може суперечити законодавчому акту.

– Могли б Ви детальніше пояснити, про що саме йдеться у зазначених посиланнях на Європейську хартію?

– Зміст статей 3, 5, 7.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» полягає у наступному: ст. 3 регулює питання призначення на посаду та неможливість переведення судді, ст. 5 – відповідальність судді, ст. 7 – питання припинення перебування на посаді судді.

Стаття 3 встановлює, що рішення про призначення обраного кандидата на посаду судді та призначення його до конкретного суду приймається незалежним від виконавчої та законодавчої влади органом, у складі якого щонайменше половина членів — судді, обрані їхніми колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу.

Стаття 5 встановлює, що у випадку невиконання суддею одного із своїх обов’язків, чітко визначених законом, він може підлягати санкції лише на підставі рішення за пропозицією, рекомендацією або згодою комітету або органу, принаймні половина складу якого обрані судді (п. 5.1.) та, що кожна особа повинна мати змогу оскаржити неправильно винесене рішення (п. 5.3.).

Пункт 7.1. встановлює, що перебування судді на посаді повністю припиняється у випадку…, «якщо його звільнено з посади згідно із процедурою, передбаченою у п. 5.1».

З викладеного є цілком очевидним, що сама Вища кваліфікаційна комісія суддів України, як незалежний орган та його діяльність з питань проведення кваліфікаційного оцінювання на підставі Закону та Порядку, повністю відповідає вимогам зазначених статей Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» і не суперечить їм, оскільки, по-перше, рішення у межах проведення кваліфікаційного оцінювання приймає незалежний орган, половина складу якого обрані судді (ст. 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). По-друге, суддя може бути звільнений у випадку невиконання суддею одного із своїх обов’язків, чітко визначених законом (п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону). По-третє, кожен суддя має право оскаржити таке рішення (ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

– Чи мало якийсь результат обговорення, так би мовити, взаємних зауважень?

– Безперечно, після детального обговорення подібної аргументації обох сторін виявилося, що підходи до багатьох моментів у Комісії і Ради суддів повністю збігаються. Але, на моє переконання, все-таки деякі підходи Ради суддів, які не збігаються з підходами Комісії, суперечать саме рекомендаціям міжнародних організацій. У деяких моментах Рада суддів, як-то кажуть, стукається у відкриті двері і вимоги РСУ щодо деяких важливих речей вже були враховані в тексті. І нарешті, в дуже незначній кількості моментів є важливі розбіжності, які потребують більш глибокого аналізу і дискусії.

– Наприклад?

– Рада суддів виступила категорично проти проведення запропонованого Комісією письмового іспиту в межах процедури оцінювання. Під час попередніх консультацій деякі судді пропонували взагалі відмовитися від співбесіди, мовляв, процес первинного оцінювання може полягати лише у вивченні суддівського досьє. Пропонуючи іспит саме у письмовій формі, Комісія керувалася тим, що перехідні положення Закону, де згадується первинне кваліфікаційне оцінювання, жодним чином не визначає етапи і зміст первинного оцінювання як окремого виду. Однак в основному тілі Закону чітко визначено, що оцінювання має здійснюватися у три етапи: письмовий іспит, дослідження суддівського досьє і співбесіда з суддею. Комісія не наділена Законом повноваженнями встановлювати особливості проведення оцінювання залежно від його виду. Навіть якщо припустити, що деякі з міжнародних рекомендацій пропонують інші варіанти оцінювання, на переконання Комісії, неможливо застосовувати інший, ніж визначено Законом, порядок проведення первинного оцінювання. В іншому місці Рішення РСУ зазначено, що суддя не зможе давати коментарі щодо результатів письмового анонімного тесту. Але така можливість залишається під час співбесіди! Якщо це потрібно більш конкретно виписати, давайте це зробимо в тексті.

Крім того, хочу зазначити, що РСУ вважає, що Рада суддів має відігравати вагому роль у формуванні критеріїв. Цілком підтримуючи це положення, слід зазначити, що критерії кваліфікаційного оцінювання закріплені у ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тому РСУ, на етапі підготовки законопроекту, мала всі можливості участі у процесі його підготовки і впливу на формування критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

– З якими ще зауваженнями Ради ВККСУ не погоджується?

– РСУ вважає, що у Порядку «не дотримано зауваження, які містяться у п. 4.7. Висновку №17 (2014) КРЄС, визначені ним як шляхи досягнення балансу між незалежністю суддів та процесом оцінювання». Однак, на наше переконання, та й з огляду на нечіткість формулювання, не зовсім зрозуміло, про який баланс йдеться, оскільки п. 4.7. у Висновку №17 (2014) КРЄС не існує. Можна припустити, що мається на увазі пп. 7 п. 49, який встановлює, що «необхідно уникати оформлення результатів оцінювання в числах, процентах або в рейтингах суддів без подальшої інформації, оскільки це може створити хибне враження об’єктивності та достовірності. КРЄС виступає проти будь-яких постійних рейтингів суддів. Втім, така система є прийнятною для окремих спеціальних цілей, таких як підвищення».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» і Порядок не передбачають «оформлення результатів оцінювання в числах, процентах або в рейтингах» і не містять положень щодо цього. За результатами кваліфікаційного оцінювання, прийматимуться рішення, передбачені ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» або п.6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону та які не міститимуть оцінку результатів кваліфікаційного оцінювання, виражену у балах, числах, процентах або в рейтингах.

– Чи погоджуєтесь ви із умовно кажучи звинуваченням Комісії у створенні умов для масового звільнення суддів в угоду деяким політичним силам?

– Щодо звинувачення Комісії у створенні та запровадженні в дію механізму «масового звільнення суддів з урахуванням існуючої політичної думки, яка нав’язується громадськості та пересічним громадянам політиками та високопосадовцями щодо необхідності звільнення усіх суддів», то я б не хотів коментувати ці емоційний вислови, нічим не підтверджені. Водночас зазначу, що наразі конструктивно працює узгоджувальна робоча група у складі повноважних представників Ради і Комісії і впевнений, що нам вдасться швидко подолати робочі розбіжності. Це дасть змогу нам разом виконати Закон.

Єгор Желтухін

Юридична газета. – 18.08.2015. – № 32-33 (478-479)

Перейти на початок