Версiя для друку

Кваліфікація зі знаком якості. Ігор Самсін: «Нині ВККС – орган, який відповідає за професійність суддівського корпусу і його авторитет у суспільстві»

Минулорічне переконання вітчизняної Феміди змінило статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів. У результаті «переформатування» цей орган почав працювати на постійній основі: «кваліфікаційники» на час здійснення повноважень відряджаються до комісії та не можуть виконувати професійні обов’язки за основним місцем роботи. Раніше ж вони працювали на громадських засадах. Режим «нон-стоп» дозволив членам комісії «не відволікатися», присвячувати весь час формуванню професійного суддівського корпусу та ефективному й об’єктивному розгляду питань про дисциплінарну відповідальність служителів Феміди. «ЗіБ» вирішив поцікавитися в голови ВККС Ігоря Самсіна, як комісія «почувається» в новому статусі, чим живе сьогодні та які в неї плани на майбутнє.

«Способи реалізації функцій ВККС набули певної системності та виваженості»

– Ігорю Леоновичу, вже 4 місяці Вища кваліфікаційна комісія суддів працює в новому статусі – як постійно діючий орган. Розкажіть, будь ласка, з якими проблемами ви як голова ВККС зіткнулися за цей час?

– У цілому проблеми були пов’язані з установчим періодом у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і мали вони, на щастя, тимчасовий характер. Спочатку формувався колектив адміністративних працівників, адже дуже багато технічної роботи покладається саме на них. Потім вирішувалося питання щодо приміщення і його освоєння для потреб комісії.

Сьогодні ми вирішуємо проблемні питання, пов’язані з процедурою призначення на посаду судді вперше, займаємося розробкою положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо здійснення добору кандидатів на посаду судді та призначення на посаду судді уперше, положення про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методики його оцінювання, методики визначення рейтингу кандидатів на посаду судді та порядком формування і ведення резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Також хочу наголосити, що вже утворена Національна школа суддів, обрано її ректора та затверджено концепцію. Крім того, ми працюємо над тим, щоб скласти приблизний графік лекційних і семінарських занять у програмі підвищення кваліфікації суддів. Проте це, звичайно, не проблема, а скоріше – творчий і приємний процес, який має деякі труднощі, адже потрібно знайти відповідний висококваліфікований викладацький склад. Також ми працюємо ще й над удосконаленням роботи зі зверненнями та скаргами громадян.

Національна школа суддів – орган, на який я особисто покладаю великі надії в плані вдосконалення і наукової обґрунтованості методологічної частини в роботі комісії, адже багато чого в минулому робилося на підставі творчого натхнення і професійної інтуїції. Я зовсім не кажу, що це недобре, але час приймати обґрунтовані рішення і систематично їх упроваджувати.

– Ви очолювали ВККС у 2006-2009 роках, коли вона ще працювала на громадських засадах. Якщо порівняти діяльність нинішньої комісії та 2006-2009 років: чого, можливо, не вистачає цьому органу після зміни статусу постійно діючого органу?

– Різниця в правовому статусі настільки разюча, що, здається, створено абсолютно новий орган. Але якщо придивитися, то це зовсім не так. Функції залишилися ті самі, проте способи їх реалізації набули певної системності й, так би мовити, виваженості. Сьогодні комісія має можливість запровадити єдину практику розгляду дисциплінарних справ, однакові підходи в оцінюванні, постійно й оперативно їх удосконалювати, а також упровадити новий порядок проведення добору кандидатів на посади суддів уперше.

Надання ВККС статусу постійно діючого органу у системі вітчизняного судоустрою забезпечує стабільне, своєчасне та якісне наповнення судів професійними кадрами, а також можливість ефективного й об’єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

«Відсутність заступника голови та одного члена не позначається на ефективності діяльності комісії»

– Як ви оцінюєте результати законодавчих змін, згідно з якими парламент та Президент не призначають членів ВККС, а натомість це почали робити голова ДСАУ та з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ?

– Президентом як суб’єктом законодавчої ініціативи та створеною його указом робочою групою з питань судової реформи під час розробки проекту закону «Про судоустрій і статус суддів» було враховано міжнародний досвід створення та роботи подібних установ, опрацьовано можливі варіанти створення ВККС й обрано той, який, на переконання більшості учасників, найкраще відповідає реаліям сьогодення. Правильність обрання такої моделі підтверджена підтримкою та прийняттям переважною більшістю народних депутатів указаного закону.

У контексті поставленого питання відзначу, що в кадровому аспекті ВККС – єдиний орган у системі судоустрою, до якого у Венеціанської комісії не було зауважень. Це стало можливим завдяки тому, що тепер більше половини (6 членів) його складу призначаються представниками третьої гілки влади, тобто з’їздом суддів. Слід констатувати, що сьогодні у ВККС працює 9 суддів.

Стосовно втрати Президентом і парламентом можливості призначати членів ВККС: я не вбачаю в цьому жодного фактичного чи юридичного значення, оскільки в глави держави і Верховної Ради залишаються серйозні повноваження в частині формування (відповідно, призначення чи обрання) суддівського корпусу.

Тому надання ДСАУ та з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів відповідного права долучитися до процесу добору та природного очищення в порядку дисциплінарного провадження корпусу суддів жодного дисбалансу, на мій погляд, не вносить.

– Відбулося вже понад 20 засідань комісії, але жодного разу на них не був присутній призначений з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ Віктор Мікулін. З яких причин?

– Відповідно до ч. 7 ст. 93 закону «Про судоустрій і статус суддів» ВККС уважається повноважною за умови призначення до її складу не менше 8 членів. На сьогодні до складу комісії призначено 11 членів, що дає можливість повноцінно виконувати покладені на неї обов’язки.

Особисто мені не відомі причини відсутності на засіданнях ВККС В. Мікуліна, але хочу підкреслити, що відсутність на засіданнях одного її члена не позначається на ефективності діяльності комісії.

– Чому до цього часу не обрано заступника голови ВККС?

– Дійсно, ч.1 ст. 94 закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ВКС обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову комісії, одного заступника, секретаря. Проте на сьогодні комісія вирішила першочергові організаційні питання, без цього неможливо було б забезпечити нормальне функціонування цього органу: щодо питань, пов’язаних з невідкладним переведенням представників третьої гілки влади ліквідованих військових судів, обрання суддів безстроково (в яких закінчилися строки повноважень) та формування новоствореного Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Обрання заступника голови комісії є актуальним питанням, проте не першочерговим. Функціональні обов’язки заступника голови – це виключно внутрішньо організаційне питання. Разом з тим нагальність питання обрання заступника голови зумовлюється динамікою роботи самої ВККС, і відсутність такої посади ніяким чином не впливає на роботу цього органу

«Коло завдань кваліфкомісії збільшилося, що стало причиною зміни її статусу на постійно діючий»

– Чи не планується внести пропозицію, аби змінити нинішній строк повноважень членів комісії з 3 років на триваліший?

– Запитання цілком слушне. Маю зазначити, що пропозиції про внесення відповідних змін уже обговорюються. Так, відповідно до ч. 2 ст. 92 закону «Про судоустрій і статус суддів» строк повноважень члена ВККС становить 3 роки з дня призначення. Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження члена комісії два строки підряд.

Окремі норми цього закону, пов’язані з діяльністю ВККС щодо добору кандидатів на посаду судді та порядку призначення вперше, вступають у дію з 1 липня 2011 року. Таким чином, сформована відповідно до вимог закону ВККС, ураховуючи 3-річний термін повноважень, буде не спроможна в межах строку своїх повноважень здійснити повноцінний та повний цикл добору кандидатів на посади суддів з дотриманням передбаченого в законі порядку.

Крім того, з’їзд суддів збирається раз на два роки, тому після закінчення трьох років повноважень слід буде збирати позачерговий з’їзд, що, звичайно, є незручним за процедурою. Тому строк повноважень членів ВККС має бути кратним двом. Вважаю, що він повинен бути таким самим, як у членів ВРЮ, тобто становити 6 років.

Також незрозуміло, чому не може відбуватися повторне підряд обрання чи призначення члена комісії. Це питання є особливо актуальним з огляду на те, що новий склад ВККС працює в зміненому вигляді, люди набувають нового досвіду. Тому відповідне застереження слід виключити з тексту закону.

– Які причини включення до повноважень ВККС прийняття рішень про відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності?

– Відповідь на дане питання більш ніж очевидна. ВККС – це орган, який відповідає за якість суддівського корпусу і його авторитет у суспільстві. Тому логічно, що представник третьої гілки влади, відносно якого порушено кримінальну справу, не може продовжувати здійснювати правосуддя, адже до нього немає довіри. Такий суддя підлягає відстороненню від виконання цих функцій у найкоротший строк.

– Продовжимо тему повноважень комісії. Як розширення її компетенції вплинуло на діяльність?

– Основні повноваження залишилися незмінними: добір суддів і дисциплінарні провадження. Додалося кілька процедурних і технічних завдань. Суттєву частину навантаження становлять питання, пов’язані зі спеціальною підготовкою суддів. У цілому, звичайно, коло завдань збільшилося, що стало причиною зміни статусу органу на постійно діючий та збільшення чисельності працівників апарату комісії.

«Порушення присяги – це більш глобальне поняття, неконкретизоване в законодавстві»

– Як ви ставитеся до того, що законодавець наділив усіх громадян правом звертатися зі скаргами щодо поведінки судді, яка може призвести до дисциплінарної відповідальності?

– Можливість притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за невиконання ним обов’язків чи порушення закону є необхідною гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, яке закріплене в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, має кожен, кому відомі такі факти. І це абсолютно правильно, адже необов’язково сторона в процесі може потерпати від поведінки судді, це можуть бути й особи, з якими представник судової гілки влади стикається в повсякденному неофіційному житті.

– Який процент безпідставних скарг від тих, що надходять до комісії? Часто громадяни вирішують «помститися» вершителям правосуддя за рішення, які їх не влаштовують?

– Відповідно до вимог закону не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, в тому числі ініціювання питання відповідальності судді, без достатніх підстав і використання такого права як засобу тиску на людину в мантії у зв’язку із здійсненням нею правосуддя. Дисциплінарну справу щодо представника третьої гілки влади не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку.

За цей короткий період роботи на адресу комісії надійшло понад 6000 скарг та звернень громадян, але значний відсоток з них не містить ознак дисциплінарного проступку. У багатьох випадках оскаржуються дії судді, вчинені ним при здійсненні правосуддя, а відповідно до ч. 2 ст. 83 закону «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності.

У результаті цього рішенням ВККС було затверджено зразок скарги (заяви) щодо неправомірної поведінки судді, який тимчасово розміщений на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

– Чи вдається провести межу між підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення за порушення присяги? Адже ці підстави де в чому схожі.

– Це досить складне і навіть, я б сказав, провокаційне запитання. Адже законом «Про Вищу раду юстиції» передбачено так зване звільнення судді за особливих обставин, тобто за порушення присяги.

Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначені у ст. 83 закону «Про судоустрій і статус суддів», також можна розцінювати як порушення присяги. Однак різниця в тому, що «порушення присяги» це – більш глобальне поняття і неконкретизоване в законодавстві, що, безперечно, є спірним у його застосуванні, тому, на мій погляд, у законі слід було вказати хоча б якісь орієнтири і критерії для кваліфікації. Правозастосовна проблема існує, і над нею потрібно думати.

«ВККС сприятиме незалежності й неупередженості дисциплінарних інспекторів»

– Які основні причини дисциплінарних проваджень щодо суддів? Як часто це стосується корупції?

– Корупційні діяння, як ви знаєте, це прерогатива кримінального судочинства та органів іншого профілю. На щастя, такі питання ВККС не розглядає.

Дисциплінарна відповідальність настає з підстав, передбачених ст. 83 закону «Про судоустрій і статус суддів», це істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані з:

  • відмовою в доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушенням вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованим ужиттям заходів забезпечення позову;
  • невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
  • порушенням вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушенням правил щодо відводу (самовідводу);
  • систематичним або грубим одноразовим порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
  • розголошенням таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи в закритому судовому засіданні;
  • неподанням або несвоєчасним поданням для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначенням у ній завідомо неправдивих відомостей.

– Чи не потрібно було дисциплінарну службу створювати окремо від ВККС?

– Думаю, що створення ще одного органу в системі судоустрою не сприяло б системним підходам і відповідальності колегіального складу за прийняті рішення. Адже в тому-то й логіка, щоб покласти відповідальність за прийняття рішення про рекомендацію відповідного кандидата на посаду судді на орган, який у подальшому розглядатиме справу цього ж судді про дисциплінарне правопорушення.

– Як просувається процес формування служби дисциплінарних інспекторів? Які критерії добору на посади дисциплінарних інспекторів, адже в законі вони не прописані? Чи зможе ВККС, так би мовити, контролювати об’єктивність дисциплінарних інспекторів при збиранні ними інформації щодо певного судді?

– Дійсно, як такі вимоги до дисциплінарних інспекторів у законодавстві не передбачені. Проте логічно ставити питання про такі обов’язкові критерії, як наявність у осіб, котрих призначатимуть на ці посади, вищої юридичної освіти, а також моральних якостей і складу характеру, які в сукупності вказують на те, що особа є сумлінною та об’єктивно розглядатиме справи. Важливо також звернути увагу на необхідність уникнення конфлікту між минулою професійною діяльністю та діяльністю, пов’язаною зі збиранням інформації щодо суддів, з якими дисциплінарні інспектори вже «зустрічались», наприклад як представники в судових процесах, і мають підстави для суб’єктивної оцінки. У цьому контексті доцільно було б передбачити можливість самовідводу і відводу дисциплінарного інспектора, якому доручено перевірку щодо дій представника третьої гілки влади.

В останньому вашому запитанні міститься певна суперечність: «контролювати об’єктивність» a priori неможливо, тому ВККС буде сприяти незалежності й неупередженості дисциплінарних інспекторів при збиранні ними інформації про суддю.

А що стосується процесу формування служби, то, як вам відомо, законодавець наділив кожного члена комісії трьома інспекторами, загалом це 33 особи. Але у зв’язку з відсутністю на сьогодні можливості організувати належні умови для їх розміщення за кожним членом комісії поки що закріплено по два дисциплінарні інспектори. Службу дисциплінарних інспекторів очолює керівник, на якого покладено функції забезпечення організації їх роботи та виконання консультативно-дорадчих функцій.

«Національна школа суддів повинна стати тим містком, який поєднав би науку і практику»

– Попередні представники ВККС ставили багато питань тим суддям, які змінювали спеціалізацію. Чому нині ВККС вирішила відійти від такої практики, тепер комісії вистачає 2-3 запитань, аби переконатися в знаннях кандидатів?

– Не думаю, що тут є якась закономірність. Усе залежить від конкретної ситуації. Тим більше, на сьогодні, в умовах зміни структури судоустрою, зміна спеціалізації – явище поширене і виправдане.

Хочу підкреслити, що нині ВККС як постійно діючий орган має можливість більш глибоко й ретельно досліджувати матеріали судді, вивчати його професійну діяльність і тим самим зрозуміти рівень його підготовленості. Кваліфікаційний іспит суддя складає лише тоді, коли переходить до іншої спеціалізації.

– Чим відрізнятиметься діяльність Національної школи суддів від Академії суддів? За який час удасться поставити на ноги Національну школу суддів, коли вона почне виконувати функції, передбачені законом?

– На Національну школу суддів покладається дуже важлива місія – виховати нове покоління кадрів для суддівського корпусу. Хочеться створити таку академічну базу, яка б забезпечила підготовку дійсно кваліфікованих суддів. Тому викладацький склад тут має бути підібраний з великою пильністю: звичайно, визнані вітчизняні науковці з багаторічною педагогічною та дослідницькою практикою й водночас практики, навіть ті, які не мають ученого ступеня. На мій погляд, Національна школа суддів повинна стати тим містком, який поєднав би науку і юридичну практику.

Особливу увагу слід приділити розробці методик викладання в школі суддів, які повинні спрямовуватися на вироблення в слухачів передусім, так би мовити, «рефлексу» мислити критично, оцінювати спірну ситуацію з точки зору справедливості й законності, шукати вирішення спору в змісті принципу верховенства права. Серед дисциплін, які потрібно обов’язково впровадити:

  • методологія тлумачення актів законодавства, побудована на логічних прийомах;
  • практика Європейського суду з прав людини;
  • етика поведінки, пов’язана з професійною діяльністю.

Вважаю, що провідні педагоги юридичних дисциплін мають об’єднати свої зусилля для досягнення найвищого ефекту за відносно короткий проміжок часу. Доцільно також упроваджувати незвичні, на жаль, для нашої системи освіти форми занять, як постановочні рольові ігри, відкрите обговорення і диспут, відпрацювання поведінки в ситуаціях, які можна вважати позаштатними тощо.

У школі суддів також повинен працювати відділ психологічної адаптації до професії судді, завдання якого – підготувати кандидатів до психологічного, фізичного та інтелектуального навантажень, з якими люди зіткнуться на посаді.

До речі, положення нового закону щодо спеціальної підготовки людини в мантії та Національної школи суддів викликали однозначно схвальні відгуки від міжнародних експертів, зокрема й Венеціанської комісії.

– Порядок призначення на посаду судді вперше передбачатиме 12 етапів, серед них – складення перед ВККС іспиту двічі (до та після проходження кандидатом спеціальної підготовки). Чи забезпечить це більш високий рівень кваліфікації майбутнього суддівського корпусу?

– Дійсно, порівняно із системою добору суддів, яка існувала раніше, виписана в новому законі процедура видається ускладненою. Проте це тільки перший погляд. Кваліфікаційний іспит, який складається з двох частин: тестування і практичного завдання, спрямований на те, щоб перевірити теоретичні знання і професійно-прикладні навички кандидата на посаду судді. Такі знання і навички на базовому рівні формуються у вищому навчальному закладі, устійнюються під час практичної роботи й остаточно закріплюються під час спеціальної підготовки.

Таким чином, убачається, що норми закону «Про судоустрій і статус суддів» удосконалюють процедуру добору кадрів, дають можливість усебічно й об’єктивно оцінити рівень як теоретичної, так і практичної підготовки кандидатів на посади й покликані забезпечити високу ефективність роботи суддів.

– Як на вашу думку, коли запрацює система анонімного тестування охочих зайняти посаду судді?

– З прийняттям змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» (щодо спеціальної підготовки кандидатів на ці посади).

– Які ваші прогнози: з якого часу почне діяти рейтингова система, що формуватиметься за результатами складення кандидатами кваліфікаційного іспиту?

– Це питання неодноразово порушувалось на організаційних засіданнях комісії та зустрічах з міжнародними експертами. На сьогодні ВККС ініціювала проведення робочого семінару спільно з проектом USAID «Україна: верховенство права». Захід відбудеться в лютому в м. Яремчі. У порядку денному одним з питань для обговорення буде визначення рейтингу кандидатів на посаду судді та формування резерву на заміщення вакансій.

На семінар також запрошені представники Комітету Верховної Ради з питань правосуддя, Вищої ради юстиції, Ради суддів України, рад суддів загальних, адміністративних та господарських судів, вищих спеціалізованих судів, Мінюсту, Адміністрації Президента, Національної школи суддів, Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та Одеської національної юридичної академії. А що стосується прогнозів, то рейтингова система, як і анонімне тестування, почне діяти після внесення змін до закону.

«Спецпідготовка кандидатів на посаду суді упроваджена в багатьох європейських державах»

– Чи потрібно вносити зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо діяльності ВККС? Якщо так, то які саме?

– У цілому закон добре виписаний та узгоджений. І це відзначають експерти Венеціанської комісії. Доопрацювання вимагають незначні деталі.

– Відомо, що Верховна Рада хоче внести зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», які стосуються спеціальної підготовки кандидатів на ці посади. Як ви ставитесь до думки законодавця, що весь процес підготовки суддів, а не тільки її практична частина, повинен перебувати під контролем судової системи, тому потрібно, аби забезпечення такого процесу здійснював орган судової влади, відповідальний за добір суддів, тобто ВККС?

– Спеціальна підготовка як окремий освітній рівень і окрема стадія процедури добору суддів упроваджена в багатьох європейських державах, які відомі своїми демократичними традиціями. Цей досвід корисний і для України, яка прагне набути рис правової держави. А це неможливо без дієвого й ефективного судочинства, яке мають здійснювати виключно висококваліфіковані судді.

Під час підготовки проекту про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» (щодо спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді) суб’єктом законодавчої ініціативи передусім ураховано висновки Європейської комісії «За демократію через право» щодо необхідності «віднесення всієї системи підготовки суддів, а не тільки її практичної частини під контроль судової системи».

Законопроектом також пропонується врегулювати питання забезпечення процесу проходження кандидатами як теоретичної, так і практичної спеціальної підготовки безпосередньо органом судової влади, відповідальним за добір суддів, – ВККС. Крім того, планується й установлення строку введення в дію тих статей закону, що передбачають спеціальну підготовку.

У разі ухвалення такого акта та набрання ним законної сили ВККС здійснюватиме добір кандидатів з урахуванням нових положень.

– Як потрібно вдосконалити положення, які регулюватимуть процедуру призначення суддів до моменту повного введення в дію норм про спеціальну, а також упорядкувати питання стосовно призначення на посаду осіб, які склали кваліфікаційний іспит до набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів», але не рекомендовані на посаду судді у зв’язку з відсутністю вакансій?

– Закон визначив нову процедуру призначення на посаду судді вперше, яка передбачена приписами ст. 66. Таким чином, кандидати в судді, які склали кваліфікаційний іспит до набрання чинності новим законом, але не були рекомендовані за браком вакантних посад, можуть бути призначеними вперше лише в порядку, встановленому ст.66.

Закон не передбачає винятків чи особливостей у порядку призначення на посаду вперше, а надання переваги особам, які перебували в кадровому резерві, й автоматичне зарахування їх до нового кадрового резерву, безперечно, порушить принцип рівності доступу до посади судді. Крім того, кваліфікаційний іспит за законодавством, що втратило чинність, за своєю суттю, повністю відповідає положенням п.4 ч.1 ст.66 закону «Про судоустрій і статус суддів», які зобов’язують кандидата на посаду складати перед ВККС іспит на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

– У державному бюджеті на забезпечення діяльності ВККС передбачено трохи більше від 33 млн грн. Чи були враховані всі потреби комісії у фінансах?

– Комісія як новостворений постійно діючий орган судової влади, котрий фінансується виключно з державного бюджету, звичайно ж зіткнулася з проблемою обмеженого фінансування. У проекті закону «Про державний бюджет України на 2011 рік» для нас було передбачено 8,2 млн грн., а це тільки 20% від загальної потреби. Незважаючи на тяжке економічне становище в державі, Кабмін і парламент пішли нам назустріч та знайшли змогу збільшити обсяги видатків до 33,2 млн грн., що дає змогу створити належну матеріально-технічну базу.

– І наостанок нашої розмови: якими будуть ваші побажання читачам газети «Закон і Бізнес»?

– Читацькій аудиторії хочеться побажати тільки приємних новин, а в новому році – якнайбільше позитивних емоцій від професійних успіхів, творчого натхнення і міцного здоров’я. Нехай цей рік принесе вам удачу в справах та впевненість у завтрашньому дні.


Марина ЗАКАБЛУК 
Закон і бізнес. – 11.02.2011. – №6

Перейти на початок