Версiя для друку

І я – не я, і хата не моя

Вища кваліфікаційна комісія суддів України продовжує проводити кваліфікаційне оцінювання володільців мантій. 21.04.2016 р. до будівлі ВККСУ прибули 11 законників з Київського апеляційного адміністративного суду. З-поміж них був і голова установи Андрій Горяйнов, до якого була прикута пильна увага представників громадськості та ЗМІ, які спостерігали за процедурою у спеціально відведеній для цього кімнаті.

Строки. Скарги. Статки

Співбесіда з суддею розпочалась із запитань щодо його професійної діяльності. Виявилося, що правосуддя йому доводилось відправляти в умовах шаленого навантаження, що тягло за собою порушення процесуальних строків. «За такої кількості справ, – зазначив А. Горяйнов, – дотримуватися строків фізично неможливо». Члени Комісії прийняли аргументи законника та поставились до ситуації з розумінням.

Далі володільця мантії попросили надати роз’яснення з приводу 2-х скарг на його дії, які наразі перебувають у Вищій раді юстиції. Відповідаючи на це запитання, суддя заявив, що про ці скарги йому не відомо. Згодом вияснилось, що скаржники ремствували не конкретно на А. Горяйнова, а на колегію суддів, тож те, що хоча законник і надавав письмові пояснення, зазначене не відклалось у нього у пам’яті, виглядало досить логічним.

Також судді нічого не відомо і про скаргу, яка надійшла до ВККСУ від Укрреставрації. Однак він припустив, що підставою для її подання стало визнання ним незаконним дозволу на реконструкцію об’єкту у центрі столиці. Розлючений забудовник, який планував під прикриттям реконструкції збудувати торгівельно-розважальний центр, ініціював подання ремства.

Наступні питання стосувалися статків володільця мантії. Спочатку члени Комісії поцікавились походженням квартири у Харкові, яку суддя вніс до своєї декларації. Відповідаючи на запитання, він пояснив, що квартира була подарована його колишній дружині її батьками. Було це досить давно, тож подробиць події голова суду пригадати не спромігся. Квартира у Києві, про яку законника запитали далі, належить матері його колишньої дружини. Вона була приватизована наприкінці 90-х років. А проживає суддя там на праві користування.

Відмова від пояснень

Зацікавила членів ВККСУ і чимала сума, вказана у декларації за 2014 р. Цю суму А. Горяйнов отримав від продажу ще однієї квартири, яку подарувала його колишній дружині її мати. І сама квартира, точніше її оціночна вартість, і кошти, отримані від її продажу, відображені належним чином.

За 2015 р. суддя також задекларував чималу суму від «інших доходів». Пояснюючи її походження, він розповів, що розлучився з дружиною і розділив з нею заощадження.

А ось ще одна цікавинка, яка не пройшла повз увагу Комісії. Річ у тім, що від Національного антикорупційного бюро України надійшла інформація про те, що колишня теща судді володіє чималим будинком, однак фактично користується нерухомістю сам володілець мантії, а родичка написала довіреність на ім’я законника аж до 2068 р. Відповідаючи на це, служитель Феміди зазначив, що задекларував усе майно, декларування якого вимагається законом. До справ колишньої тещі він жодного стосунку не має. Про те, що вона довірила йому нерухомість, суддя не обізнаний. А інформація про це отримана незаконним шляхом, адже доступ до реєстру довіреностей є обмеженим, оскільки ця інформація складає нотаріальну таємницю. І навіть якщо б працівники НАБУ отримали її на свій запит, передавати її третім особам, навіть ВКССУ, права не мали. Зважаючи на зазначене, коментувати будь-що з цього приводу суддя відмовився.

З тих же причин законник не забажав пояснювати те, чи користується він автомобілем, на який теж, буцімто, має довіреність. Водночас, на пряме запитання членів Комісії про те, чи не звинувачує суддя їх та НАБУ у порушенні закону та чи не бажає внести відповідну заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань, володілець мантії відповів негативно.

Баланс інтересів

Відмова судді відповідати на запитання членів Комісії, до речі, перша з початку кампанії з оцінювання, викликала бурхливе обговорення серед спостерігачів. Коментуючи можливість допущення порушень з боку НАБУ журналісту «ЮГ», член ВККС Павло Луцюк, який, щоправда, не чув відповіді адмінінстративника, зазначив: «Якщо НАБУ щось робить, то воно повинно робити це відповідно до процедури, визначеної законом, а не збирати плітки. Якщо Бюро вчиняє відповідно до повноважень, то проблеми немає». Сам же П. Луцюк скарг на НАБУ не отримував.

Інші спостерігачі, з якими вдалось поспілкуватися журналісту «ЮГ», запевнили, що крім проблем із НАБУ, процедура містить й інші порушення. «Ознайомлюватись із суддівським досьє суддя має право за 10 днів. Однак у Комісії немає таких резервів часу. До того ж іноді окремі документи, що мають бути долучені до досьє, надходять за добу до співбесіди. Ми розуміємо, що це об’єктивні причини, але що суддям до того», – зазначив один з експертів. А ось інший спостерігач з-поміж української адвокатури, спілкуючись із журналістами, припустив, що рівень недовіри до правосуддя настільки критичний, що обираючи між законністю та результатом, перевагу варто надати останньому.

Прокоментував своє оцінювання і сам А. Горяйнов, який, до речі, як і спостерігачі, високо оцінив роботу та неупередженість Комісії. 

Коментар:

Андрій Горяйнов, голова Київського апеляційного адміністративного суду:

На мою думку, претензій до проведення співбесіди не було ніяких. Я звернув увагу членів Комісії на те, що в матеріалах суддівського досьє іноді з’являється інформація, отримана з Єдиного реєстру довіреностей. Цей реєстр являє собою електрону базу даних, яка крім конфіденційної інформації про осіб, містить також інформацію, що є предметом нотаріальної таємниці. Ця інформація не може розповсюджуватися. До неї мають доступ окремі суб’єкти, у тому числі й НАБУ, але ця інформація може передаватись третім особам лише у порядку, визначеному законом. Самих документів, які надало НАБУ до ВККС, я не бачив, тож мені важко говорити про те, яку інформацію вони містять. Щодо наявності або відсутності довіреності мені також нічого не відомо. Особисто мене ніхто про її наявність не повідомляв. Але закон не зобов’язує довірителя це робити.

Катерина Бєляєва

Юридична газета. – 25.04.2016. – №9-10 (507-508)

Перейти на початок