Версiя для друку

Голова ВККСУ Ігор САМСІН: «Судити повинна чесна, порядна людина, а не бездушний, хамовитий, хоча й висококваліфікований юрист»

Уже через тиждень ВККС планує розпочати виклик претендентів на мантії на засідання. І лише в ході зустрічей з ними постійно діючий орган виставить оцінки кандидатам за виконані 19 та 20 вересня практичне завдання та виявить їхні особисті та моральні якості. В ексклюзивному інтерв’ю нашому тижневику голова ВККС, суддя Верховного Суду Ігор САМСІН повідав, як перевіряються роботи охочих стати суддею, навіщо їм особисто приїжджати на засідання. Також очільник комісії розповів, чи «прощатиме» вона кандидатам допущені помилки.

«Результат кваліфікаційного іспиту буде визначений на засіданні ВККС»

— Ігорю Леоновичу, 11 вересня кандидати на посади суддів склали анонімне тестування, а 19 та 20 вересня виконали практичні завдання. Всі ці матеріали перебувають у ВККС. А чим нині займається комісія?

— Дійсно, 11 вересня розпочався такий етап добору кандидатів на посади суддів, як кваліфікаційний іспит. Складовими частинами екзамену є анонімне письмове тестування, а також виконання, перевірка та оцінювання практичного завдання.

Остаточно результат іспиту буде сформований у висновку комісії про достатню кількість балів кандидата, набрану ним за тестування та практичне завдання, і з урахуванням особистих і моральних якостей кожного. На теперішній час триває перевірка виконаних кандидатами практичних робіт. Наголошую: не оцінювання, а перевірка! Остання полягає в такому: комісія перевіряє деперсоналізовані роботи й визначає критерії їх відповідності, тобто встановлює згідно з вимогами конкретного процесуального закону наявність чи відсутність у кожній з них необхідних посилань.

Для прикладу, з’ясовується:

  • чи зазначив кандидат дату судового рішення, місце його постановлення, склад суду;
  • чи навів установлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини;
  • чи вказав результати оцінки доказів, відповідні мотиви свого рішення по суті спору;
  • чи оформив резолютивну частину судового рішення згідно з вимогами процесуального закону й т. ін.

Така перевірка фактично є підготовчим процесом для оцінювання виконаних практичних робіт, оскільки оцінювання проводитиметься на засіданні комісії в присутності кандидата.

— Тобто інформація щодо попередніх результатів виконання претендентами практичних завдань не буде опублікована на офіційному сайті ВККС, адже свою оцінку кандидат отримає безпосередньо на засіданні, на яке його викличе комісія?

— Так, ви правильно зрозуміли. Перевірка робіт, яка зараз триває, — це не результат кваліфікаційного іспиту. Результат буде визначений на засіданні ВККС, й, відповідно, на офіційному веб-порталі комісії інформація про кількість балів, набраних кандидатами на іспиті, з’явиться тоді, коли будуть визначені результати екзамену.

— Коли кандидатам очікувати засідань комісії?

— Ми плануємо, що перевірка триватиме десь до 15 жовтня. Наразі складно спрогнозувати тривалість перевірки, оскільки такий обсяг робіт ВККС перевіряє вперше. Можливо, цей процес завершиться швидше, можливо, затягнеться на довший час, але орієнтовно початок засідань комісії заплановано на 22 жовтня.

Кандидати завчасно будуть повідомлені про день та місце проведення засідання, на яке запрошуються.

— За яким принципом визначатиметься черговість виклику претендентів для захисту практичних робіт: за алфавітом, за секторами?

— Для виклику кандидатів ми таких принципів не використовуємо. Ми плануємо, що черговість виклику буде залежати від ступеня готовності документів людини для розгляду на засіданні (мається на увазі спеціальна перевірка та збір відповідної інформації).

«Визнання кандидатом своїх помилок дасть комісії можливість оцінити його особисті якості»

— Як відбуватиметься оцінювання практичних робіт?

— Комісія як колегіальний орган розглядатиме результати перевірки кожної практичної роботи на засіданні. Потім ми її обговоримо, а шляхом голосування будуть визначені вже результати кваліфікаційного іспиту конкретного кандидата. Результат іспиту — це кількість балів, яка визначається сумою балів, одержаних за тест та за виконання практичного завдання.

— Чи зможе претендент на мантію на засіданні підвищити свій бал і яким чином?

— Це важливе для кандидатів питання. Але вони мають зрозуміти: комісія оцінюватиме ті проекти процесуальних документів, які вони написали 19 та 20 вересня.

Саме ця робота і є виконанням практичного завдання, яке передбачене законом. Звісно, приїхавши додому, кандидат може поспілкуватися з колегами, віднайти необхідну інформацію або роз’яснення в Інтернеті чи підручниках і бути готовим інакше вмотивувати розв’язання модельної справи, ніж зробив це під час написання судового рішення.

Проте це не може й не буде підставою для коригування його балів, інакше немає жодного сенсу у виконанні претендентами практичного завдання.

— Тоді навіщо засідання ВККС та присутність кандидатів? Чи не простіше було б визначити бали без них?

— Дійсно, було б простіше. Але ми йдемо по шляху якості, а не простоти. По-перше, для оцінки роботи кандидата в деяких випадках знадобляться його пояснення, а по-друге, саме на засіданні в присутності кандидата комісія виявлятиме його особисті та моральні якості.

— Якщо людина на засіданні комісії частково визнає свою помилку (мається на увазі, по суті спору), чи вплине це на оцінювання його роботи? Адже не дарма кажуть: визнають свої помилки виключно сильні та сміливі люди, оскільки відступити, виправити, прийняти свою недосконалість може не кожен. У той час як відстоювання своєї точки зору до переможного, незважаючи на те, що вже всім, включаючи саму людину, зрозуміло, що позиція її помилкова і всі аргументи — проти, свідчить про гординю і страх бути переможеним. А це не найкращі якості для судді, якому в роботі не­одноразово доведеться погоджуватися з думками суду вищої інстанції.

— Ви говорите про дуже важливі речі… Звісно, визнання своїх помилок, якщо вони дійсно були, є в цілому позитивною рисою характеру особи. Усвідомлення кандидатом своєї недосконалості — це перший його крок до розуміння, що слід підвищувати рівень своїх знань і вмінь, а не сидіти склавши руки. Прагнення до підвищення свого фахового рівня, безсумнівно, є тією якістю, що повинна бути притаманною як судді, так і кандидату на посаду судді.

Проте, говорячи про це, не слід забувати, що такі обставини лежать у площині виявлення особистих якостей претендента… Практичне ж завдання в розумінні закону повинне виявляти рівень знань та професійної підготовки. Отже, визнання кандидатом своїх помилок дасть комісії можливість оцінити його особисті якості, однак жодним чином не впливатиме на кількість балів, яку він отримає за виконання практичної роботи.

«До судді суспільство ставиться прискіпливіше, ніж до представників інших професій» 

— Хотілося б поговорити про особисті та моральні якості претендентів. Як ВККС їх виявлятиме?

— Під час проведення добору комісія не обмежується тільки процедурами перевірки знань і вмінь кандидатів. Ми паралельно проводимо спеціальну перевірку, а також збираємо інформацію про людину. Таким чином, формуються матеріали, що характеризують її в професійному та особистому житті.

Такі матеріали будуть предметом розгляду комісії на засіданні. Крім того, і спілкування з кандидатом дасть ВККС змогу певним чином оцінити його якості.

Юрист, який бажає стати суддею, повинен чітко розуміти, що його попередня діяльність може викликати законні та об’єктивні сумніви щодо можливості його призначення на посаду судді. Суддя в житті не ізольований, він щоденно зустрічається з громадянами, що живуть і працюють поряд. До судді суспільство ставиться прискіпливіше, ніж до представників інших професій. А тому держава, суспільство в цілому та окремі громадяни зокрема очікують від нас, що судити буде чесна, порядна людина, а не бездушний, хамовитий, з аморальною поведінкою, хоча й висококваліфікований юрист.

— І все ж таки: які особисті й моральні якості повинен мати кандидат?

— Закон «Про судоустрій і статус суддів» не визначає переліку особистих і моральних якостей, якими повинен володіти кандидат. Вичерпний їх перелік просто не можливий. Специфіка відносин, що виникають між претендентом і комісією, полягає в тому, що він уже не виступає виключно як приватна особа, а ВККС не діє як державний орган, що протистоїть приватній особі. Кандидат стоїть на лінії переходу до категорії посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави — здійснення правосуддя. А тому можна згадати ст.12 Кодексу професійної етики судді: останній має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Якщо така поведінка — обов’язок судді, то, відповідно, цим постулатом повинен керуватися й кандидат на посаду судді. Отже, у першу чергу претендент повинен бути законослухняним, а також мати покликання до професії судді, самоповагу, відповідально ставитися до своїх службових обов’язків, прагнути до постійного вдосконалення своїх професійних знань, бути чесним, порядним, здатним протистояти тиску й спокусі, ввічливим і тактовним, додержуватися загальної культури та етичних норм на службі та в позаслужбовій поведінці, сімейних відносинах. Така людина гідна стати суддею й вирішувати долі інших людей.

— Згідно з Положенням про порядок складення кандидатами на посаду судді кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання прохідний бал визначається залежно від кількості набраних претендентами балів та прогнозованої кількості вакантних посад. У березні 2012 р. ВККС оголосила другий добір на 724 посади. У зв’язку із запровадженням посади слідчого судді з 1.01.2013 має збільшитися чисельність суддів місцевих загальних судів (більш як на тисячу). З огляду на вказані обставини чи планує ВККС вирішити питання про збільшення прогнозованої кількості вакантних посад у ході цього добору?

— Ні, у ході цього добору прогнозовану кількість вакантних посад суддів ми збільшувати не плануємо. На зростання чисельності суддів місцевих судів, яке має відбутись із січня наступного року, комісія зважила, збільшивши кількість осіб, які направлятимуться на проходження спеціальної підготовки під час наступного добору кандидатів на посади суддів.

«Саме представники суддівського корпусу повинні вирішувати долю своїх колег»

— Не так давно радник Президента Андрій Портнов повідомив, що в адміністрації глави держави розроблені зміни до Конституції — до розділу «Правосуддя». Зокрема, планується, аби переважну більшість членів Вищої ради юстиції становили судді, яких обиратимуть їхні ж колеги. Також є пропозиція, аби суддів призначали відразу безстроково. Парламент від процесу формування судової влади повністю усувається. Все вирішуватимуть Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада юстиції, а Президент виконуватиме церемоніальну функцію — підписуватиме укази про призначення. Як ви ставитеся до кожної із запропонованих змін? Чи покращиться якість правосуддя? Чому не потрібний 5-річний, так би мовити, випробувальний термін для суддів?

— Відповідаючи на ваші запитання, насамперед зазначу, що рекомендації про внесення деяких змін до Конституції ще у 2010 р. висловила Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), даючи висновок щодо закону «Про судоустрій і статус суддів».

Зокрема, у висновку зазначено: «...важливою рисою закону є важлива роль, відведена ВККС і ВРЮ. Якщо ознаки ВККС видаються сумісними з міжнародними стандартами, деякі аспекти діяльності ВРЮ явно таким стандартам не відповідають. Вважається за доцільне рекомендувати внесення змін до Конституції, аби привести склад ВРЮ у відповідність до міжнародних стандартів».

Рекомендації Венеціанської комісії стосувалися й того, щоби «виключити роль Верховної Ради в процесі призначення та звільнення суддів… змінити склад ВРЮ, забезпечивши, аби більшість або принаймні суттєва частина її членів були суддями, обраними самими суддями».

Комісія також зауважила: «Існування п’ятирічного випробувального періоду (мається на увазі строк першого призначення на посаду судді.І.С.), встановленого ст.126 Конституції, має бути виключено або принаймні скорочено до, наприклад, не більш ніж дворічного терміну. Це положення Конституції має бути змінено».

Тож, як бачимо, пропозиції щодо внесення змін до Конституції, про підготовку яких повідомив А.Портнов, передусім спрямовані на приведення системи формування професійного суддівського корпусу нашої держави у відповідність із високими європейськими стандартами. Я особисто вітаю таку ініціативу, оскільки вважаю, що вона є наступним і чи не найважливішим кроком, який наближає нас до завершення реформування судової системи.

Наприклад, призначення на посаду судді без так званого випробувального періоду, безумовно, є гарантуванням суддівської незалежності й незмінюваності. Й не слід остерігатися, що в судах настане свавілля. По-перше, навіть станом на сьогодні статус, права, обов’язки, повноваження та підстави для притягнення до відповідальності є абсолютно однаковими як для того судді, який призначений на посаду строком на 5 років, так і для того, що обіймає її безстроково.

По-друге, статус судді, обраного на посаду безстроково, жодним чином не є перешкодою для звільнення особи, якщо вона вчинить проступок, несумісний з цим високим званням.

Якщо говорити про усунення парламенту від процесу призначення на посаду судді, то згадаю, що ця рекомендація Венеціанської комісії насамперед спрямована на виключення можливості будь-якого політичного впливу на формування суддівського корпусу. Це позитивна й потрібна ініціатива, оскільки навіть формальна ознака можливості втручання в процес обрання суддів представників інших гілок влади сприймається європейською спільнотою як випадки тиску на суддів.

На продовження вищесказаного додам, що із цих же підстав я також схвально ставлюся до ініціативи, аби більшість складу ВРЮ становили судді. Саме представники суддівського корпусу повинні вирішувати долю своїх колег. Це відповідає і міжнародним стандартам, і принципам об’єктивності, справедливості та незалежності процедур призначення, притягнення до відповідальності та звільнення суддів.

— Також змінами до Конституції передбачається підвищити віковий ценз для охочих одягти мантії — з 25 до 30 років. Натомість судді зможуть перебувати на посадах до досягнення не 65, а 70 років. Як ви ставитеся до такої новели?

— Я вже неодноразово говорив про те, що питання зміни вікового цензу для суддів виникає постійно. Історія свідчить, що і в царській Росії, і в Радянському Союзі віковий ценз для претендентів на посаду судді не перевищував 25 років.

Одначе наші спостереження й результати добору кандидатів на посади суддів показують, що суддями стають у віці приблизно 28—29 р. Я сам одягнув мантію у 29. Правда, цього року в доборі взяло участь чимало молоді 25—27 років, а тих, кому за 30, було не так уже й багато. Але й відсоток тих, хто відсіявся на першому ж етапі другого добору, більший у групі кандидатів 25—27 років.

Звичайно, суддею не народжуються, ним необхідно стати. Якщо ж узяти до уваги загальне ставлення суспільства до віку людини взагалі, не тільки суддів, то, звісно, довіра зростає до людини, старшої за віком. Передусім у такому ставленні відіграє роль так званий життєвий досвід. Тому я прогнозую, що громадська думка стосовно якості судочинства поліпшиться у зв’язку зі збільшенням вікового цензу для зайняття посади судді до 30 років. Тому така пропозиція сприймається мною схвально.

Ще більш позитивно я ставлюся до продовження строку перебування судді на посаді до 70 років. І тут перш за все маю суб’єктивне судження, адже особисто знаю велику кількість суддів у відставці, які сповнені сил, енергії, натхнення до роботи, мають колосальний досвід, глибокі знання, але досягли 65 років і просто змушені залишити улюблену справу… І, як ви розумієте, державі не приносить користі усунення таких людей від здійснення правосуддя.

Підсумовуючи, зазначу, що ВККС — орган, який відповідає за добір суддів, їхню кар’єру, підвищення кваліфікації, дотримання суддями правил професійної етики, притягнення людей у мантіях до дисциплінарної відповідальності. Ми розуміємо й усвідомлюємо ту додаткову відповідальність, яку буде покладено на нас у разі внесення до Конституції змін, ініційованих Президентом, і готові виконувати свої повноваження на високому професійному рівні.


Марина Закаблук
Закон і бізнес. – 13.10.2012. – № 41 (1080)

Перейти на початок