Версiя для друку

Член ВККСУ Микола Мельник: «Суддя має бути притягнений до відповідальності за партійність та втручання в діяльність колег»

До вітчизняного судді, який чи то порушив норми процесуального права, чи то систематично не дотримується правил суддівської етики, можуть застосувати лише одне й те саме дисциплінарне стягнення — догану. А от у деяких країнах існує своєрідна шкала стягнень: за вчинення одного проступку володарю мантії можуть зробити попередження, а за інший — тимчасово відсторонити від посади. Чи варто Україні запозичити міжнародний досвід? Яких змін потребує порядок застосування дисциплінарних стягнень до суддів? На ці та інші запитання «ЗіБ» відповів член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Микола МЕЛЬНИК.

«Градація дисциплінарних стягнень дозволяє врахувати міру та ступінь тяжкості вчиненого проступку»

— Миколо Григоровичу, за 3 роки роботи ВККС виробила власні правила розгляду дисциплінарних справ?

— Так. Незважаючи на молодість комісії, їй удалося напрацювати цінний досвід у сфері дисциплінарних проваджень щодо суддів. Водночас члени ВККС розуміють: для покращення її діяльності необхідно вивчати й застосовувати досвід європейських та інших країн.

Однією зі складових формування високопрофесійного суддівського корпусу, діяльність якого грунтується на засадах незалежності, є вдосконалення правового регулювання питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, особливо стосовно запровадження кількох видів дисциплінарних стягнень. Адже градація останніх дозволяє врахувати міру та ступінь тяжкості вчиненого проступку, а отже, гарантувати законність і дотримання прав людини при вирішенні питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

— У нашому законодавстві немає градації дисциплінарних стягнень і передбачено для застосування тільки догану. Вважаєте, варто збільшити кількість таких стягнень?

— Думаю, що так. Звернімося до законодавства США. У штаті Вашингтон застосовуються такі дисциплінарні стягнення: попередження, зауваження та догана. Остання може супроводжуватися рекомендацією відсторонити суддю від посади на певний час або звільненням з посади Верховним судом штату. У штаті Джорджія до суддів передбачено застосування таких стягнень: попередження, приватне та публічне зауваження, відсторонення, звільнення.

— Які їхні особливості?

— Ці покарання названі за ступенем суворості. Найбільш м’яке — попередження. Це коли із суддею спілкуються в приватному порядку й нагадують про етичну відповідальність. Попередження може застосовуватись як порада або засудження поведінки. Догана — це не що інше, як публічна заява про невідповідність поведінки судді, але таке стягнення не спричиняє звільнення. Найбільш суворе покарання — звільнення, що застосовується в разі вчинення суддею серйозного проступку.

Законодавством штату Джорджія передбачено ще й відставку судді, але її не можна розглядати як дисциплінарне стягнення, адже підставою застосування є недієздатність судді, що серйозно впливає на виконання ним посадових обов’язків. Підстави застосування дисциплінарних стягнень до суддів у штаті Джорджія визначені в кодексі етичної поведінки суддів. Серед них:

  • навмисна невідповідна поведінка в суді;
  • умисне й систематичне невиконання своїх посадових обов’язків або постійна нестриманість;
  • упереджене здійснення правосуддя, що перешкоджає авторитету суду.

«Суддя має відповідати за вчинення дій, несумісних з його статусом: надання юридичних порад, комерційну діяльність»

— Як підходять до питання дисциплінарної відповідальності служителів Феміди в європейських країнах?

— На відміну від США, в Іспанії відносини у сфері дисциплінарної відповідальності судді врегульовані законом — «Про судову владу» 1985 р. Цим актом визначено правові засади функціонування останньої. До особ­ливо тяжких проступків, що вчиняються суддями, віднесені:

  • свідоме недотримання положень конституції;
  • членство в політичних партіях;
  • утручання в суддівську діяльність іншого судді;
  • вчинення дій, несумісних зі статусом судді (надання юридичних порад, комерційна діяльність);
  • невиконання обов’язку відсторонення від справи у випадку існування зацікавленості в ній;
  • невихід на роботу більше 7 днів;
  • винесення немотивованих рішень;
  • недотримання принципу конфіденційності.

Рішення дисциплінарної комісії можуть бути оскаржені до пленуму Генеральної ради юстиції. Оскарження рішення пленуму (щодо особливо тяжких проступків) здійснюється в судовому порядку до адміністративної палати Верховного суду Іспанії.

— Досвід ще яких країн можна запозичити?

— Цікавим і перспективним для врахування при розробленні змін до законодавства України є досвід Португалії щодо контролю законності застосування дисциплінарної відповідальності. Його здійснює Вища рада суддів.

У Литві безумовною підставою для звільнення судді є складений поліцією протокол про керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння або протокол про неадекватну поведінку в стані алкогольного сп’яніння в громадських місцях.

Наведені приклади регулювання відносин у сфері застосування дисциплінарної відповідальності суддів свідчать про таке. У законодавстві США серед підстав притягнення суддів до відповідальності перевагу надано морально-етичному аспекту поведінки судді, навіть у випадку, коли відбулося грубе порушення суддею приписів чинного законодавства: вибіркове правосуддя (упередженість при вирішенні справи), невиконання посадових обов’язків.

В Іспанії перелік підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності більш широкий, а самі підстави визначені чітко. Викликає зацікавленість і те, що ці відносини врегульовані не окремим актом, а законом, який установлює засади функціонування судової влади, тобто більш широким за предметом правового регулювання.

У цьому контексті здається перспективним унесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів», а саме — до ст.83, якою визначено підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. На мою думку, цей перелік доцільно доповнити. Так, суддю має бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за членство в політичних партіях, утручання в суддівську діяльність іншого судді. Також суддя має відповідати за вчинення дій, несумісних з його статусом: надання юридичних порад, комерційну діяльність.

Слід звернути увагу й на те, що ст.83 встановлено підстави дисциплінарної відповідальності, які фактично не стосуються повноважень щодо здійснення правосуддя. Мова йде про дисциплінарну відповідальність за «неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік» (п.6 ч.1). Відповідальність за таке порушення має наставати згідно з приписами антикорупційного законодавства.

Наведений приклад свідчить про те, що при врегулюванні підстав і порядку застосування до суддів дисциплінарної відповідальності необхідно вирішувати питання: стосується проступок дисципліни чи мають місце інші відносини — у сфері громадського порядку, суспільної безпеки. У разі вчинення суддею проступку, яким порушено відповідні правила, спираючись на досвід Литви, слід передбачити застосування тільки одного виду стягнення — звільнення з посади.

«Міжнародні стандарти у сфері судочинства свідчать про можливість існування шкали застосовуваних санкцій»

— На вашу думку, як можна вдосконалити процедуру притягнення володарів мантій до відповідальності?

— Статтею 88 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено лише один вид дисциплінарного стягнення, яке може застосовуватися до суддів, — догану. Відповідно до ч.5 ст.87 зазначеного акта «за наслідками дисциплінарного провадження ВККС може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав».

Міжнародні стандарти у сфері судочинства свідчать про можливість існування шкали застосовуваних санкцій. В Європейській хартії про статус суддів (п.5.1) сказано, що у випадку невиконання суддею одного зі своїх обов’язків, чітко визначених законом, він може підлягати санкції лише на підставі рішення за пропозицією, рекомендацією чи згодою комітету або органу, принаймні половина складу якого — обрані судді. Справа такого судді повинна бути повністю розглянута цим органом, слід заслухати сторони, а суддя, справа якого розглядається, повинен мати право на представництво.

Шкала санкцій має бути визначена законом, а застосування повин­не підпорядковуватися принципу пропорційності. Так, у ст.147 Кодексу законів про працю передбачено, що «за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

  1. догана;
  2. звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення». Отже, трудове законодавство передбачає можливість застосування і інших стягнень до окремих категорій працівників.

Особливість правового статусу судді як суб’єкта, який піддається заходам дисциплінарного впливу, а також специфіка процедур застосування дисциплінарної відповідальності щодо таких осіб є підставою зробити висновок: про дисциплінарну відповідальність суддів слід вказати як про спеціальну, відмінну від загального порядку. Спеціальна дисциплінарна відповідальність існує й щодо службовців, які виконують державні функції, — прокурорів, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та ін. Питання щодо їх дисциплінарної відповідальності врегульовано переважно статутами.

Проте, повертаючись до проблеми вдосконалення процедур притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, можу сказати: ставити питання про розроблення відповідного закону — перспективна пропозиція, особливо зважаючи на норму п.22 ч.1 ст.92 Конституції, згідно з якою виключно законами визначаються «засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них».

При цьому п.14 ч.1 ст.92 Основного Закону встановлює вимогу врегулювання законом «судоустрою, судочинства, статусу суддів». Отже, виходячи з конституційних приписів, законодавство про статус суддів не має охоплювати приписи щодо їх дисциплінарної відповідальності.

— Які дисциплінарні стягнення пропонуєте запровадити для наших законників?

— Якщо говорити про доповнен­ня переліку видів дисциплінарних стягнень щодо суддів, можна звернути увагу на приписи законодавства штату Вашингтон, де перелік дисциплінарних стягнень, окрім догани, передбачає ще й попередження та зауваження. Доцільність запровадження попередження як ще одного виду дисциплінарного стягнення визначена його юридичним значенням. В адміністративному законодавстві попередження є найм’якішим видом покарання. Воно полягає в негативній оцінці поведінки державним органом (посадовою особою) і є застереженням проти вчинення протиправних діянь у майбутньому.

Запровадження цієї санкції за дисциплінарний проступок, учинений суддею, не суперечить чинному законодавству, не порушує приписів Європейської хартії про статус суддів і відображає спеціальний характер дисциплінарної відповідальності судді, розширюючи, порівняно з приписами трудового законодавства, перелік стягнень. При цьому превентивний характер попередження забезпечується його застосуванням перед тим, як застосовувати інший вид дисциплінарного стягнення — зауваження.

Зауваження має бути публічним задля того, щоб це стягнення виконувало свою роль як заходу примусу. Публічне зауваження може бути оголошене головою суду або на засіданні ВККС із обов’язковим опублікуванням інформації про таку санкцію на офіційному сайті комісії.

Тобто, вважаю, потрібно запровадити, крім догани, застосування якої передбачено ст.88 закону «Про судоустрій і статус суддів», й інші види дисциплінарних стягнень. Так, в окремих випадках суддям, які вчинили дисциплінарні проступки, потрібно робити попередження або публічні зауваження.

— Тож які законодавчі зміни потрібні, аби процедура дисциплінування суддів відповідала міжнародним стандартам?

— Говорячи про напрями вдосконалення дисциплінарної відповідальності суддів, слід згадати про план дій з упровадження закону «Про судоустрій та статус суддів» (розд.VI «Дисциплінарна відповідальність судді»), підготовлений експертом Мерилін Дж.Голмс у рамках проекту «Україна: верховенство права» (січень 2011 р.). По суті, план спрямований на ретельне визначення процедур притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, починаючи з відбору скарг і завершуючи оскарженням рішення ВККС.

Планом не визнано за доцільне прийняття окремого закону про дисциплінарну відповідальність суддів, але сказано про необхідність створення двох комісій, які складалися б із членів ВККС, котрі проводять перевірки, та членів ВККС, котрі проводять слухання та приймають рішення в дисциплінарних справах.

Порівнюючи ці рекомендації із законом «Про судоустрій і статус суддів», маю сказати про службу дисциплінарних інспекторів, правове регулювання статусу якої потребує суттєвого вдосконалення, особливо стосовно професійних вимог, кар’єри, компетенції.

Можна назвати напрями вдосконалення правового регулювання відносин у сфері застосування до суддів дисциплінарної відповідальності, вироблені на основі досвіду США, Іспанії, Литви. По-перше, це доповнення підстав застосування відповідальності такими, як:

  • членство у політичних партіях;
  • втручання у суддівську діяльність іншого судді;
  • вчинення дій, несумісних зі статусом судді (надання юридичних порад, комерційна діяльність).

По-друге, варто розширити перелік можливих дисциплінарних стягнень попередженням і публічним зауваженням з установленням суб’єктів та процедури накладання цих стягнень. По-третє, необхідно розробити та прийняти окремий закон, яким були б урегульовані відносини у сфері застосування до суддів дисциплінарної відповідальності. Цей документ має включати й норми щодо статусу дисциплінарних інспекторів та їх кар’єри.

Марина Закаблук
Закон і бізнес. – 16.11.2013. – № 46 (1136)

Перейти на початок