Версiя для друку

Бажання кандидатів. Для отримання рекомендації головне — кваліфікація, а не сімейні обставини.

Недарма говорять: перед тим, як щось зробити, треба добре подумати. Нещодавно Вища кваліфікаційна комісія суддів, розглядаючи питання про рекомендування законників для переведення до іншого суду, якраз і цікавилася, чим керувалися судді, обираючи місце роботи, яке нині хочуть змінити. Аргументи не всіх володарів мантій були переконливими.

Найбільше дивувань викликали бажання кандидатів, котрі попрацювали в суді, з якого хотіли перевестись, досить мало часу. Кілька охочих лише 19 грудня 2012 р. склали присягу. Найчастіше причиною переведення були сімейні обставини.

Змінити новопризначеним законникам бажалося не лише географію, а і юрисдикцію. Так, 7 претендентів 21 січня 2013 р. складали кваліфікаційний іспит для вирішення питання про переведення в межах п’ятирічного строку до суду іншої юрисдикції. Кандидати вирішили районні суди поміняти на обласні.

Серед таких — Марія Кедик, суддя Любарського районного суду Житомирської області. Вона отримала рекомендацію до Львівського окружного адміністративного суду. «Хочу підвищити рівень у галузі адміністративного судочинства», — пояснила причину змін місця роботи М.Кедик.

Більшого навантаження хотілося ще одній володарці рекомендації до тієї ж самої установи судді Чуднівського районного суду Житомирської області Наталії Сидор. Працювати суддею вона почала у вересні минулого року. Проте переконана, що «треба більше працювати», й вирішила змінити юрисдикцію. «Звідки ви знаєте, що треба більше? Ви ж тільки почали!» — відреагував на репліку законниці член ВККС Микола Мельник. «Мало справ надходить», — пояснила Н.Сидор.

Компанію «ново рекомендованим» суддям до ЛОАС склав законник Городоцького районного суду Львівської області Ростислав Кузан. «У Городку не так багато справ, як у Львові. Там буде більше», — попередив законника голова ВККС Ігор Самсін. Проте причини Р.Кузана мали для законника важливіше значення, ніж можливе навантаження. Суддя переймався житловими проблемами, посилався на сімейні обставини. «Ми не соцкомісія! Ми переводимо по кваліфікації. Скільки разів уже наголошували!» — зауважив І.Самсін. Але це не завадило отримати бажану рекомендацію. Не знайшла ВККС підстав для відмови й судді Херсонського окружного адміністративного суду Уляні Братичак. Таким чином, Львівський окружний адміністративний суд може очікувати на 4 законників.

Житлове питання було актуальне й для судді Лугинського районного суду Житомирської області Мирослава Петрашка, який претендував на посаду в Господарському суді Львівської області. «А про що ви думали, коли йшли працювати в Житомирську область?» — поцікавився секретар комісії Анатолій Марцинкевич. Суддя промовчав, але рекомендацію отримав.

Аргументи не всіх кандидатів на переведення були переконливими. Змінити Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області на Господарський суд Рівненської області бажала суддя Юлія Романюк. «Їздити 100 км на роботу — далеко. Дуже важко», — пояснила вона. «То треба обирати: або кар’єра, або сім’я», — порадив І.Самсін. Відповідно, у рекомендації Ю.Романюк відмовили.

Не пощастило потрапити до Господарського суду Рівненської області й судді Зарічненського районного суду Рівненської області Володимиру Корсуну. Законник — один із трьох суддів, які працюють в установі. До того ж В.Корсун — слідчий суддя. «Коли ви підете, де ми знайдемо слідчого суддю?», — занепокоївся І.Самсін. «Та знайдеться. Збори оберуть», — відповів законник. Але, певно, не переконав і він.

Юлія Гайдіна
Закон і бізнес. – 26.01.2013. - № 4 (1094)

Перейти на початок